Yerevan 2018 - MULTILANGUAGE SCIENCE JOURNAL · 2019-01-24 · 3 Eurasian Academic Research Journal...

MULTILANGUAGE SCIENCE JOURNAL

2018. № 9 (27)

Yerevan 2018

3

Eurasian Academic Research Journal2018. № 9 (27)

Eurasian Academic Research JournalFounded by Eurasian Social Sciences Association оn June 2016

ISSN 1829-4863EDITORAL BOARD

Editor-in-ChiefStefanchuk Mykola

PhD (Law), Associate Professor, Honored Lawyer of Ukraine. Taras Shevchenko National University of KyivExecutive editor

Harutyunyan RobertPresident of Eurasian Social Science Association

Deputy EditorsDovhan Valerii

Doctor of Science (Public Administration), Associate Professor.Ukrainian Doctors Assembly of Public Administration

Kalaur IvanDoctor of Science (Law), Associate Professor. Ternopil National Economic University

Kulynych RomanDoctor of Science (Economics), Professor. Khmelnitsky University of Management & Law

Editors

Etel LeonardDoctor Habilitatus (Law), Professor. University of Bialostok

Havryliuk RuslanaDoctor of Science (Law), Associate Professor. Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University

Hryniak AndriiDoctor of Science (Law), Professor. Research Institute of Private Law and Entrepreneurship.National Academy of Law Sciences of Ukraine

Kostytskyi VasylDoctor of Science (Law), Professor, Academician of National Academy of Legal Science, Honored Lawyer of Ukraine.Ukrainian Lawyers Association

Kresin OleksiiDoctor of Science (Law), Associate Professor.V. M. Koretskyi Institute of State and Law,National Academy of Sciences of Ukraine

Kulynych OmelianDoctor of Science (Economics), Professor. Khmelnitsky University of Management & Law

Muzyka AnatoliiDoctor of Science (Law), Professor, Corresponding Academician of National Academy of Legal Science

Muzyka-Stefanchuk OksanaDoctor of Science (Law), Professor. Taras Shevchenko National University of Kyiv

Patsurkivskyi PetroDoctor of Science (Law), Professor, Honored Lawyer of Ukraine. Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University

Ruśkowski EugeniuszDoctor Habilitatus (Law), Professor. University of Bialostok

Stefanchuk RuslanDoctor of Science (Law), Professor. Corresponding Academician of National Academy of Legal Science

Sviatotskyi OleksandrDoctor of Science (Law), Professor, Academician of National Academy of Legal Science, Honored Lawyer of Ukraine

Voloshyn YuriiDoctor of Science (Law), Professor, Honored Lawyer of Ukraine.Institute of Legislation of the Verkhovna Rada of Ukraine

Babii IrynaPhD (Economics), Associate Professor. Khmelnitsky National University

Butenko AndriiPhD (History), Associate Professor. European University

Harutyunyan LusineMIP (Law, Intellectual Property). Eurasian Social Science Association

Ilikchiieva KaterynaPhD (Law).Kyiv National Economics University

Kojoyan HripsimePhD (Law), Associate Professor. Russian-Armenian University

Khomenko MykhailoPhD (Law).Association of Civil Lawyers of Ukraine

Levkiskyi BohdanPhD (Law), Senior Researcher. Research Institute of Private Law and Entrepreneurship, National Academy of Law Sciences of Ukraine

Rozhko OleksandrDoctor of Science (Economics), Associate Professor. Institute of Postgraduate & Continuing Education Taras Shevchenko National University of Kiev

Sargsyan DavidPhD (Law). European Regional Educational Academy

Shoshin SergeyPhD (Law), Associate Professor.N. G. Chernyshevsky Saratov National Research University

Stepanyan AniPhD (Law). Eurasian Social Science Association

Vyhovskyi DmytroPhD (Law), Associate Professor. Khmelnitsky University of Management & Law

© Eurasian Social Sciences Association© Eurasian Academic Research Journal

4


CONTENTS

Berestova I., Dermanska O. Approaches to a Searching of the Balance of Constitutional Values in the Civil Justice (on Some Examples of Practice of the Constitutional Court of Ukraine) 6

Artemenko I. A. The Administrative Procedural Legal Relationships: Structural and Functional Analysis 17

Dmytrenko E. S., Ihnatsevych Y. H. The Place of Influence Measures for Violation of Budget Legislation in the Mechanism of Legal Provision of Financial Security of the State 25

Radelytskyy Yu. Assessment of Peculiarities of Formation of Local Budget Expenditure Policy in Social Sphere 31

Karpushova K. G. Court Acts of the Supreme Court as Court Precedents in the Tax-Legal Regulation in Ukraine 38

Vasyliev V. M. Administrative and Legal Aspects of Protecting Entrepreneurial Activity in Ukraine 43

Levkіvskіy B. K. Review of Disclaimer: Problems and Ways of Improvement 51

Lukasevych-Krutnyk I. S. Passenger as a Subject of Contractual Obligations to Provide Transport Services 57

Shevchuk A. A. Rulemaking of the Central Executive Authorities in Ukraine, Kazakhstan, and Armenia: a Comparative Legal Aspect 67

5


CONTENTS

Берестова І., Дерманська О.Підходи до пошуку балансу конституційних цінностей у цивільному судочинстві (на окремих прикладах практики Конституційного Суду України) 6

Артеменко І. А.Адміністративно-процесуальні правовідносини: структурно-функціональний аналіз 17

Дмитренко Е. С., Ігнацевич Ю. Г.Місце заходів впливу за порушення бюджетного законодавства у механізмі правового забезпечення фінансової безпеки держави 25

Radelytskyy Yu.Assessment of Peculiarities of Formation of Local Budget Expenditure Policy in Social Sphere 31

Карпушова К. Г. Судові акти верховного суду як судові прецеденти в податково-правовому регулюванні в Україні 38

Васильєв В. М.Адміністративно-правові аспекти охорони підприємницької діяльності в Україні 43

Левківський Б. К.Розгляд справ про видачу обмежувального припису: проблеми та шляхи удосконалення 51

Лукасевич-Крутник І. С.Пасажир як суб’єкт договірних зобов’язань з надання транспортних послуг 57

Shevchuk A. A.Rulemaking of the central executive authorities in Ukraine, Kazakhstan, and Armenia: a comparative legal aspect 67

6

УДК 342.111.2:347.97/99:347.98

Берестова ІринаСтарший науковий співробітник відділу організації наукової

діяльності та захисту прав інтелектуальної власностіНаціональної академії внутрішніх справ,

науковий консультант судді Конституційного Суду України,кандидат юридичних наук, доцент, заслужений юрист України

Дерманська ОлександраПровідний науковий співробітник відділу організації

наукової діяльності та захисту прав інтелектуальної власностіНаціональної академії внутрішніх справ,

адвокат

ПІДХОДИ ДО ПОШУКУ БАЛАНСУ КОНСТИТУЦІЙНИХ ЦІННОСТЕЙ

У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ (на окремих прикладах практики Конституційного Суду України)

Berestova I., Dermanska O. Approaches to a Searching of the Balance of Constitutional Values in the Civil Justice (on Some Examples of Practice of the Constitutional Court of Ukraine)

Abstract. Constitutional proceedings and civil justice as jurisdictional processes are characterized by the ability to interact with the external surroundings: the environment, the objectively existing life of a variety of legal and non-legal phenomena — morality, economic, demographic, political challenges, social and other processes that can generally be covered by concepts social governance, and which, in turn, undoubtedly affect legal regulation. At the same time, such a connection between constitutional proceeding and civil proceeding is not regulated directly by law, but under its influence (legal policy and legal culture), forming a complex subject of study of judicial law and economics, sociology and other non-juridical sciences.

The purpose of this article is the disclosure of approaches to the searching for the balance of constitutional values on individual examples of judicial practice of the Constitutional Court of Ukraine (hereinafter — the CCU).

Main results of the research: The range of regulatory influence of the Constitution on civil procedural relations is rather broad, since the Fundamental Law of Ukraine, being a source not only of positive but also of natural law, is capable, by its qualitative characteristics, of providing the proper direction of the functioning and development of procedural law in the field of justice, in order to ensure the effectiveness of judicial protection in civil cases.

Conclusions: The conclusion is drawn that constitutional values are built into a hierarchical system that determines the existence of a certain constitutional balance between the structural elements of this system. To find such a balance in all cases is necessary solely through the prism of constitutional legal understanding.

It is substantiated that the CCU, when investigating the existence of a person’s right (in cases on constitutional values of a person who, in case of their violation, are protected

Берестова І., Дерманська О. Підходи до пошуку балансу конституційних цінностей у цивільному судочинстві (на окремих прикладах практики Конституційного Суду України)

7

Конституційне провадження і ци-вільне судочинство як юрисдикційні процеси характеризується властивістю до взаємодії із зовнішнім середовищем: навколишнім середовищем, об’єктивно існуючою дійсністю життя різноманіт-ними юридичними та неюридичними явищами — мораллю, економічними, демографічними, політичними викли-ками, суспільними та іншими процеса-ми, які загалом можна охопити понят-тям соціальне управління, і які, в свою чергу, безумовно впливають на правове регулювання [1, с. 56]. При цьому такий звʼязок між конституційним провад-женням і цивільним судочинством не регламентований правом безпосеред-ньо, однак перебуває під його впливом (правова політика і правова культура), утворюючи комплексний предмет до-слідження судового права та економіки, соціології та інших неюридичних наук.

Тож цивільне судочинство і консти-туційне провадження є відкритими сис-темами. Однак цивільне, господарське, адміністративне і кримінальне як єдине процесуальне право, виходячи із єдно-сті їх засад побудування, виступає оче-видним горизонтальним взаємозв’яз-ком між ними як однопорядковими процесами/судочинствами, що висту-пають самостійними елементами систе-ми здійснення правосуддя.

З’ясування взаємозв’язку між кон-ституційним провадженням і цивіль-

ним судочинством та його форм спону-кає до дослідження розвитку цивільного судочинства, правові засади здійснення якого та проведення відповідних проце-суальних процедур істотно змінилися останньою судово-конституційною ре-формою (нова редакція ЦПК України від 3.10.2017) із закладенням правил реа-лізації конституційних принципів.

Так, діапазон регулюючого впливу Конституції на цивільні процесуальні відносини є досить широким, адже Ос-новний Закон України, будучи джере-лом не тільки позитивного, а й природ-ного права, «здатний за своїми якісни-ми характеристиками надати належний напрямок функціонування та розвитку процесуального права у сфері право-суддя із тим, щоб забезпечити ефектив-ність судового захисту у цивільних справах» [2, с. 162].

Наведена наукова проблема періо-дично відчуває увагу з боку вітчизняних та зарубіжних фахівців-правників, зо-крема: О. В. Батанова, Ю. В. Бауліна, О. В. Білоскурської, Х. Н. Бехруза, О. М. Бориславської, М. С. Бондара, Ю. О. Волошина , В . М. Кампа , В. І. Круса, А. Р. Крусяна, М. І. Мель-ника, Ю. М. Оборотова, М. П. Орзіха, В. Ф. Погорілка, П. М. Рабіновича, М. В. Савчина, П. Б. Стецюка, Ю. М. То-дики. На дисертаційному рівні в Україні проблеми конституційних цінностей не ставали безпосереднім предметом

in accordance with the procedure of civil justice), usually turns to checking whether he is present or absent. The CCU conducts research on the legal nature of relations in which the weak part of the legal relationship is involved, in particular: inheritance, credit relations, realization of the right to judicial protection by a person with a disability, etc. Consequently, the Constitutional Court emphasizes the social orientation of the state of Ukraine, the recognition of a human as the highest value in the state, in what, in our opinion; the social function of law is manifested. It is stated that the only body of jurisdictional activity in the last six to seven years has also adopted a number of opposing decisions in which public interest remains the dominant value in comparison with private ones depending on the social possibilities of the state, and the rights of persons arising from such values are protected by the administrative procedure.Key words: Constitutional Court of Ukraine; constitutional proceedings; civil justice; constitutional values; protection of right by a Court; balance; public interest; private interest.

Eurasian Academic Research Journal2018. № 9 (27)

8

наукових розробок, хоча питання кон-ституційної аксіології під кутом науко-во-практичної парадигми були дослі-джені М. І. Салей у дисертаційній робо-ті «Конституційна аксіологія в сучасній Україні: науково-практична парадигм» (Одеса, 2017).

Утім, особливості захисту конститу-ційних цінностей, їх трансформація крізь призму балансу публічного і при-ватного інтересу у цивільному судочин-стві, тобто дослідження цієї проблеми за допомогою системного й міждисци-плінарних методів дослідження, не була безпосереднім предметом наукових до-сліджень, що обумовлює необхідність розкриття цієї прогалини у межах цієї наукової публікації. Разом з тим, одно-часно слід констатувати істотність про-блем конституційної аксіології, приро-ди конституційних цінностей, їх про-яву, захисту, конкуренції у правозастосу-вальній діяльності, прагнення до забез-печення балансу таких цінностей, явля-ють собою глобальну наукову проблему як у науковій доктрині, так і під час здійс-нення правосуддя судами, і можуть бути самостійною темою наукового дослі-дження різних галузевих напрямів.

Основні конституційні права особи та інші конституційні цінності існують не відокремлено одне від одного. Кате-горія конституційні цінності також зна-йома конституційній доктрині як кон-ституційна аксіологія, як особливий ціннісний підхід у сучасній конститу-ційній юрисдикційній діяльності.

Загалом такий підхід розкриває і торкається комплексної проблеми, що має філософські, соціально-політичні, морально-етичні, національно-етнічні, культурологічні, світоглядні та одно-часно універсальні транснаціональні, міжнародно-правові аспекти розуміння шляхом аналізу самих по собі конститу-ційних цінностей, які отримали (слідом за соціальним визнанням) як формаль-ноюридичне, державно-правове закрі-плення, так і нормативно-доктринальне

обґрунтування у рішення органу кон-ституційної юрисдикції [3, с. 7].

На думку М. І. Салей, сутність кон-ституційних цінностей розкривається у єдності їх ознак (верховенство в системі правових цінностей, історичність, іє-рархічність, легітимність, сконцентро-ваність, стабільність, оновленість змі-сту, справедливість) та у функціональ-них властивостях, що розкривають міс-це конституційних цінностей у сучас-ному суспільстві та вплив на всі елемен-ти системи сучасного конституціона-лізму [4, с. 93]. Дефініції конституцій-них цінностей за домінуючим критері-єм узагальнюються нею у такі групи: 1) за формою втілення цінностей в конституції: ідеї, ідеали, стандарти, цілі, принципи (установки, настановлення); 2) за їх сутністю: «конституйовані пу-блічні і приватні інтереси учасників кон-ституційних правовідносин», які повин-ні сприяти реалізації справедливості, за їх особливу значущість для громадяни-на, суспільства та держави (не тільки в момент конституціоналізації, але й на більш тривалу перспективу) [5, с. 107].

М. В. Савчин, аналізуючи окремі ас-пекти юридичних досліджень у сфері публічного і приватного права, наголо-шує на «горизонтальному ефекті кон-ституційного права, який є усталеним у порівняльному конституційному праві» [6, с. 41]. І далі відомий конституціона-ліст зауважує, що положення конститу-ції, що вчиняють «горизонтальний ефект», підпорядковують приватних фізичних і юридичних осіб цими кон-ституційним принципам і правилам. Положення конституції просякнуті за-гальнолюдськими цінностями, у відпо-відності до яких конституція «встанов-лює об’єктивний порядок цінностей, що істотно зміцнює ефективність чин-ності основоположних прав. Цю систе-му цінностей, в центрі якої знаходиться індивід, що вільно розвивається та його гідність, слід розглядати як основопо-ложне, фундаментальне конституційне


9

рішення, яке здійснює вплив на всі галузі права і служить пріоритетом розвитку законодавства, державного управління та правосуддя» [6, с. 42]. Конституційні цінності визначають зміст конституцій-них принципів і норм, взаємопов’язані з установками та доктринальними орієн-тирами інтерпретації (тлумачення) кон-ституційного тексту, а взаємозв’язок кон-ституціоналізму з конституційними цін-ностями зумовлює синтагму (смислову єдність) конституції та конституційного порядку [7, c. 111-120].

Наведені погляди провідних кон-ституціоналістів переконують у наяв-ності органічного взаємозв’язку між конституційним і цивільним правом в частині сумісності норм останнього із «духом конституційно-правової мате-рії» [8, с. 363].

Конституційні цінності вибудову-ються у цілісну ієрархічну систему, що обумовлює наявність певного консти-туційного балансу між структурними елементами цієї системи. Відшукати та-кий баланс у всіх випадках необхідно виключно через призму конституцій-ного праворозуміння. Такий підхід за-сновується на ідеях конституціоналізму та являє собою істинне правове уявлен-ня не тільки у формально юридичних, але і усіх правових, а також ніби-право-вих процесах, «які протікають у сучас-ному соціумі, передбачає конституцій-ну герменевтику як особливу форму юридичної аргументації» [9, с. 37].

Актуальність гармонізації конститу-ційних цінностей у більшості випадків обумовлена дихотомією приватних та публічних інтересів у різноманітних су-спільних відносинах, передусім в цивіль-них. Так, у практичній площині консти-туційні цінності виступають абстрактни-ми нормативними величинами й прояв-ляються як загальні принципи права, декларації, конституційні презумпції, статусно-категорійні характеристики суб’єктів конституційного права і кон-ституційних явищ, «за допомогою яких

відбуваються своєрідне прирощення й актуалізація нормативного змісту відпо-відних норм, інститутів, галузевих прин-ципів, а також встановлення їх збалансо-ваної взаємодії» [10, с. 17].

Саме під таким кутом конституйова-ні публічні і приватні інтереси учасни-ків конституційних правовідносин здій-снюють вплив також на інші суспільні відносини галузевого призначення. Так, реалізація публічних інтересів як правило має виступати умовою реаліза-ції інтересів приватних. Публічні інте-реси мають характер загальнолюд-ський, належний та доступний усім лю-дям, незалежно від соціального статусу. Бажання жити у теплих домах, ходити по освітлених вулицях, користуватися чистою водою властиве кожній люди-ні. «Приватні ж інтереси є більш індиві-дуалізованими, вони несуть у собі від-биток особистих прагнень та пристра-стей, смаків, звичок» [11, с. 4].

Нормативне оформлення цілей і за-вдань цивільного судочинства у сучас-них процесуальних кодексах передба-чає першочерговий захист порушених, оспорюваних прав та законних інтере-сів, що в свою чергу не означає, що ін-тереси загального блага виключаються із об’єктів судового захисту. Тому, «кон-ституційно-правове сприйняття право-вої дійсності дозволяє угледіти квінте-сенцію публічного інтересу в ідеї за-гального блага» [12, с. 37–38].

Остання теза є юридично важли-вою для суспільних відносин останніх років. Так, з часу порушення територі-альної цілісності України та початку військового конфлікту на сході країни проблема загального блага актуалізува-лася як при трансформації підходів у регулюванні цивільних відносин, так і у процедурах захисту. Зокрема, у доктри-ні й судовій практиці проблема загаль-ного блага простежується в частині реа-лізації суб’єктивного права власності, (наприклад, прав владників банків); за-конного майнового інтересу, яке у май-


10

бутньому може трансформуватися у конкретне суб’єктивне цивільне право (наприклад законні очікування щодо права на земельну ділянку учасників ан-титерористичної операції); підстав для відшкодування немайнової шкоди (на-приклад відшкодування моральної шкоди застрахованим особам з боку ро-ботодавця) тощо.

Ілюстрація теоретичних підходів до визначення та ієрархії конституційних цінностей, розкриємо проблему пошу-ку їх балансу у цивільному судочинстві на окремих прикладах проблемних пи-тань втручання публічного інтересу у приватний (у рішеннях КСУ) та цивіль-но-процесуальні наслідки розв’язання таких проблем.

Зокрема, у рішенні № 12-рп/2013 від 28 листопада 2013 року КСУ у справі за зверненням асоціації «Дім авторів музи-ки в Україні» щодо офіційного тлума-чення положень пункту 7 частини пер-шої статті 5 Закону України «Про судо-вий збір» (далі — Закон № 3674) у взає-мозв’язку з положеннями пункту «г» ча-стини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон № 3792) зазначив, що Дія Закону № 4572 не поширюється на су-спільні відносини у сфері утворення, ре-єстрації діяльності та припинення, зо-крема, непідприємницьких товариств (які не є громадськими об’єднаннями), утворених на підставі інших законів (п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону № 4572). Оскільки орга-нізації колективного управління створю-ються, підлягають реєстрації, провадять та припиняють свою діяльність відпо-відно до Закону № 3792, вони не нале-жать до громадських організацій, які звільняються від сплати судового збору у разі звернення до суду із заявами щодо захисту прав та інтересів інших осіб у ви-падках, передбачених законодавством. Отже, на організації колективного управління у разі їх звернення до суду за захистом майнових прав суб’єктів автор-ського права і (або) суміжних прав на

підставі пункту «г» ч. 1 ст. 49 Закону № 3792 не поширюються положення п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674 [13].

Наведена справа стосувалася права організації колективного управління за-хищати права інших осіб (захист чужих прав та інтересів за законом) як специ-фічної процесуальної форми захисту публічного інтересу в цивільному судо-чинстві) із сплати чи не сплати судово-го збору як проблемою доступу до пра-восуддя. На наш погляд, зазначене рі-шення є ілюстрацією балансу приват-них і публічних інтересів учасників су-дової справи під час звернення їх до суду, а також досягнення публічного інтересу загального суду при організації і здійснення ним правосуддя.

Так, суд під час здійснення право-суддя має переконатися, що особа, яка звертається до суду за захистом інтере-сів інших осіб, володіє правом на пільгу стосовно сплати судового збору, без-підставно не ухиляється від його сплати і не зловживає правом на пільгу. З ін-шого боку, суд має враховувати законо-давчу можливість участі у цивільному процесі осіб, яким за законом надано право захищати права інших осіб, і осо-бливий порядок доступу до правосуддя таких осіб. Наприклад, якщо до суду звертається громадська організація у різних її організаційно-правових фор-мах і статутні документи уповноважу-ють її на захист чужих прав, вона звіль-няється від сплати судового збору. У цьому проявляється, на наш погляд, соціальна функція права, яка простежу-ється у наведеному рішенні КСУ.

В іншій справі, за конституційним зверненням громадянина Козлова Дми-тра Олександровича щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відпо-відальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» (далі — Закон) у рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 КСУ, встановивши по-ширеність згаданого закону виключно


11

на виключно підприємства, установи та організації незалежно від форм власно-сті та господарювання і фізичні осо-би — суб’єкти підприємницької діяль-ності, піддав конституційно-правовому аналізу правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами споживачами та банками і іншими фі-нансовими установами у правовідноси-нах споживчого кредитування і конста-тував є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача (виділено мною. — І. Б.). Зокрема, КСУ наголо-сив, що наявність у кредитора можли-вості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання неустойка перетворюєть-ся на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпо-рядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підля-гає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливо-сті, добросовісності і розумності. вико-нання державою конституційно-право-вого обов’язку щодо захисту прав спо-живачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов’язаних із забезпеченням дії зазначе-них принципів у відносинах споживчо-го кредитування, зокрема щодо вста-новлення справедливого розміру не-устойки за прострочення виконання грошових зобов’язань позичальника-ми — фізичними особами [13].

Отже, у цій справі КСУ підкреслив конституційно-правовий обов’язок дер-жави щодо захисту прав споживачів та, по суті констатував втручання у майнове право фізичної особи (порушення балансу

публічних і приватних інтересів. — І. Б.), а також рекомендував Верховній Раді України законодавчо врегулювати пи-тання щодо встановлення справедливо-го розміру неустойки за прострочення виконання позичальниками — фізич-ними особами грошових зобов’язань у відносинах споживчого кредитування. На жаль, законодавчо ситуація на сьо-годні є незмінною.

У наступній справі від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2014 за конституцій-ним зверненням громадянина Запо-рожцева Олександра Семеновича щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 1241 ЦК України (справа про право на обов’язкову частку у спадщині по-внолітніх непрацездатних дітей спадко-давця) КСУ під час надання офіційного тлумачення наведеного положення (яке неоднозначно застосовувалося судами загальної юрисдикції), за якою «мало-літні, неповнолітні, повнолітні непра-цездатні діти спадкодавця, непрацездат-на вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належа-ла б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка)», сто-совно віднесення інвалідів III групи до повнолітніх непрацездатних дітей спад-кодавця, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Виходячи із поло-жень Основного Закону України, КСУ зауважив, що власність зобов’язує, вона не повинна використовуватися на шко-ду людині і суспільству; кожен має пра-во володіти, користуватися і розпоряд-жатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльно-сті; право приватної власності набува-ється в порядку, визначеному законом; використання власності не може завда-вати шкоди правам, свободам та гідно-сті громадян, інтересам суспільства (ч. 3 ст. 13, чч. 1, 2, 7 ст. 41). Засади шлюбу, сім’ї, правовий режим власності визна-чаються виключно законами України (пп. 6, 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України).


12

Загальні положення про право власно-сті, його зміст, здійснення та підстави набуття визначені в ЦК України (гла-ви 23, 24). Правом власності визнається право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд; право влас-ності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право власності набувається на підста-вах, не заборонених законом, зокрема із правочинів; особа може бути позбавле-на права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1, 2 ст. 321, ч. 1 ст. 328 ЦК України) [14].

На підставі викладеного, а також ви-ходячи із приписів ч. 3 ст. 75 СК Украї-ни та пенсійного законодавства та зако-нів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «не-працездатний», зокрема ч. 4 ст. 1 Зако-ну України «Про прожитковий міні-мум» від 15 липня 1999 року № 966-ХIV, абз. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV з наступними змінами КСУ дійшов висновку, що «до непрацездат-них належать, зокрема, особи, які ви-знані інвалідами в установленому зако-ном порядку незалежно від групи інва-лідності» [14].

У цьому рішенні КСУ підкреслив соціальну спрямованість права, здійс-нив опосередкований захист прав соці-альнонезахищених учасників суспіль-них відносин (загальне благо), а також констатував непорушність права влас-ності (приватний інтерес), чим, на наш погляд, досягнув балансу публічного і приватного інтересів при реалізації та-кої конституційної цінності як право на набуття власності.

Окремою проблемою в цивільно-му судочинстві до останньої судо-во-конституційної реформи була про-блема доступності правосуддя спеці-альним категоріям осіб — осіб із вада-ми волі, які були позбавлені можливо-сті самостійно реалізувати своє право на захист. Так, відповідної до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Це положення закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина (Рішен-ня Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп). Право на суд не може бути обмежено (ч.2 ст. 64 Конституції України).

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслі-док хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати зна-чення своїх та (або) керувати ними. По-рядок визнання фізичної особи недієз-датною встановлюється ЦПК України (в редакції від 3.10.2017).

Саме наявність необмеженої дис-креції та критеріїв і меж розсуду суду у вирішенні питання щодо необхідно-сті виклику вказаної особи у кожному конкретному випадку, а також поши-рені випадки наявності різнонаправ-лених інтересів опікуна й опікаємої (недієздатної) особи у разі її видужан-ня, викликали чимало проблем при застосуванні судами глави 3 розділу IV ЦПК України у попередній редак-ції. Така ситуація існувала до при-йняття КСУ рішення № 2-рп/2016 від 1 червня 2016 р.

Проблема полягала у необхідності забезпечення гарантій доступу до суду безпосередньо особи, щодо якої вирі-шується питання про її недієздатність та можливість її самостійно, якщо вона вважає, що видужала, клопотати перед судом про зняття з неї статусу недієздат-ної особи та поновлення у ї дієздатно-сті. Зокрема, це проявилося в ухваленні


13

ЄСПЛ рішень «Наталія Михайленко проти України» від 30 травня 2013 року та «М. проти України» від 19 квітня 2012 року, «в яких було визнано порушення п. 1 статті 6 Конвенції стосовно доступу особи, визнаної недієздатною до суду з метою оскарження та (або) поновлення своєї дієздатності» [15, с. 41–49].

Аналіз ч. 1 ст. 240 ЦПК України (у попередній редакції) дозволяв ствер-джувати, що проблема існувала щодо другого речення ч. 1 ст. 240 ЦПК Укра-їни, яка (вся частина) не відповідала ч. 1, 5 ст. 55, ч. 1, 2 ст. 64, п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України: «… Питання про виклик фізичної особи, що якої розгля-дається справа про визнання її недієз-датною, вирішення в кожному конкрет-ному випадку судом з урахуванням ста-ну її здоров’я» [16].

Фактично йшлося про презумпцію участі особи у судовому засіданні, коли ставиться питання про визнання її неді-єздатною. І лише у випадках, якщо вона становить явну загрозу для себе та су-спільства — не викликати. Суд має вра-ховувати її здоров’я та безпеку, а також безпеку оточуючих навколо неї. Тобто, все одно у суду залишалася дискреція стосовно залучення чи незалучення цієї особи. Отже, передбачивши у ч. 1 ст. 240 ЦПК України обов’язкову участь вказаної особи, можливою вбачалася мінімізація зловживань чи загрози злов-живань при застосуванні судової про-цедури визнання особи недієздатною. А такі зловживання зустрічалися на практиці досить часто: при укладанні різноманітних правочинів з нерухомі-стю, однією із сторін яких є, наприклад, літні люди, хворі на склероз (оформи-ти через слабоумство тощо), та спори щодо опіки над малолітніми дітьми у випадках конфліктних розлучень (на-приклад у дружини періодичні нервові зриви, оформити як параноїдальну ши-зофренію тощо).

У разі судової помилки, зловживан-ня, корупції тощо, особу можна було

визнати недієздатною досить швидко (і за формальним додержанням судових процедур дуже ймовірно, що назавж-ди). Як правило, така особа нічого не знала про рішення суду стосовно неї, і навіть коли була проінформована про наявність такого рішення — як правило у майже стовідсоткових випадках таке рішення вже набуло законної сили і мало виконуватися. Як наслідок — осо-ба переставала бути учасником цивіль-них відносин (позбавлена дієздатності) і не могла оскаржити визнання її недієз-датною чи поновлення у її дієздатності (відсутні процесуальні права). Навіть у разі якщо вона суб’єктивно впевнена, що вона здорова, чи у неї значно відно-вився стан здоров’я та є відповідні акти лікарської комісії — це не дозволяли приписи ЦПК України (у попередній редакції). Особа, визнана недієздатною, не могла самостійно реалізувати власні права та обов’язки, зокрема, її природне право на судовий захист (як одну із най-вищих за ієрархією конституційних цінностей) у випадках, коли, наприклад визнання її недієздатною відбувалося із порушенням судової процедури (сфальсифікований висновок про наяв-ність психічного захворювання) і вона прагне оскаржити вказане рішення; або особа видужала чи стан здоров’я знач-но поліпшився, а у опікуна досить ча-сто і неї є діаметрально протилежні по-гляди на її дієздатність.

Крапку поставив КСУ, прийнявши рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, у якому яскраво проі-люстрував захист конституційних цінностей, передусім свободу та осо-бисту недоторканість людини, дій-шовши висновку про необхідність здійснення судового контролю над втручанням у право на свободу та осо-бисту недоторканність психічнохво-рої особи під час її госпіталізації до психіатричного закладу без її згоди» (п. 2.2 рішення КСУ від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).


14

Предметом перегляду КСУ у цій справі було положення третього речен-ня ч. 1. ст. 13 Закону України «Про пси-хіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року № 1489-III з наступними змінами (далі — Закон), яким передбачено, що особа, визнана у встановленому зако-ном порядку недієздатною, госпіталізу-ється до психіатричного закладу на прохання або за згодою її опікуна за поданням Уповноваженого Верховної Ради з прав людини про неконститу-ційність цього положення в частині до-зволу примусової госпіталізації особи без судового рішення, прийнятого за результатами перевірки обґрунтовано-сті та необхідності такої госпіталізації в примусовому порядку.

Конституційний Суд України у цій справі виходив, зокрема з того, що се-ред фундаментальних цінностей діє-вої конституційної демократії є свобо-да, наявність якої у особи є однією з передумов її розвитку та соціалізації. Право на свободу є невід’ємним та не-відчужуваним конституційним пра-вом людини і передбачає можливість вибору своєї поведінки з метою віль-ного та всебічного розвитку, само-стійно діяти відповідно до власних рішень і задумів, визначати пріорите-ти, робити все, що не заборонено за-коном, безперешкодно і на власний розсуд пересуватися по території дер-жави, обирати місце проживання тощо. Право на свободу означає, що особа є вільною у своїй діяльності від зовнішнього втручання, за винятком обмежень, які встановлюються Кон-ституцією та законами України [17].

Вважаємо, що наведене рішення КСУ стало певним чином піонерським у глибокому аналізі та застосуванні складових принципу пропорційності (під час дослідження меж втручання у права, свободи та інтереси конкретного індивідууму), переслідування легітимної мети, обґрунтування введення відповід-них обмежень згідно із європейськими

міжнародними стандартами та балансу дотримання публічних (загальне благо і державний медичний контроль у при-значенні лікування хворих осі) і приват-них інтересів особи — створення прак-тичних засад реалізації такої конститу-ційної цінності як природне право осо-би на судовий захист.

Висновки. Проілюстровані теоре-тичні підходи у доктрині та наведені приклади судової практики КСУ дозво-ляють зробити такі висновки. КСУ, до-сліджуючи наявність права, притаман-ного особі (у справах про конституцій-ні цінності особи, які в разі їх порушен-ня, захищаються у порядку цивільного судочинства), зазвичай звертається до перевірки наявності чи відсутності кон-кретного об’єктивного права особи, яка звернулася за тлумаченням закону (у пе-ріод коли КСУ володів таким повнова-женням) чи неконституційності окре-мих положень закону за зверненням уповноважених суб’єктів. Також КСУ здійснюється дослідження правової природи відносин, у яких бере участь слабка сторона правовідношення, зо-крема: спадкові, кредитні відносини, ре-алізація права на судовий захист осо-бою із вадами волі тощо. Внаслідок чого КСУ підкреслюється соціальна спрямованість держави Україна, ви-знання людини найвищою цінністю в державі, у чому, на наш погляд, прояв-ляється соціальна функція права. Проте єдиним органом юрисдикційної діяль-ності протягом останніх шести-семи років ухвалено також чимало рішень протилежного змісту, в яких публічний інтерес залишається домінуючою цін-ністю порівняно із приватними, що пе-ребувають в залежності від соціальних можливостей держави, а права особи, які випливають із таких цінностей, за-хищаються в порядку адміністративно-го судочинства. Наведена проблема по-требує окремого дослідження і буде розглянута нами у наступних наукових публікаціях.


15

1. Курочкин С. А. Частные и публичные на-чала в цивилистическом процессе / науч. ред. В. В. Ярков. — М.: Инфотропик Медиа, 2012. — 56 с.2. Бондарь Н. С. Джагарян А. А. Правосу-дие: ориентация на Конституцию: моногра-фия. — М.: Норма, 2018. — 162 с.3. Бондарь Н. С. Аксиология судебного кон-ституционализма: конституционные ценно-сти в теории и практике конституционного правосудия // Серия «Библиотечка судеб-ного конституционализма». — М.: Юрист, 2013. — Вып. 2. — С. 7.4. Салей М. І. Конституційна аксіологія в су-часній Україні: науково-практична парадиг-ма : дис. … канд. юрид. наук. — Одеса, 2017. — 93 с.5. Салей М. І. Поняття конституційних цін-ностей та їх роль в сучасному суспільстві і державі // Теоретичні та практичні пробле-ми забезпечення сталого розвитку держав-ності та права: матер. Міжнар. наук. конф. (Одеса, 30 листопада 2012 р.) ; Національ-ний університет «Одеська юридична акаде-мія». — Одеса: Фенікс, 2012. — С. 107.6. Сачин М. В. Сучасні тенденції конститу-ціоналізму у контексті глобалізації та право-вого плюралізму: монографія. — Ужгород: РІК-У, 2018. — 440 с.7. Савчин М. Конституційні цінності та кон-ституційна юриспруденція в Україні // Віс-ник Конституційного Суду України. — 2010. — № 1. — С. 111–120.8. Kommers D. P. The Constitutional Jurispru-dence of the Federal Republic Germany. — 2nd ed. — Durham: Duke University Press, 1997. — 363 р.9. Федан М. Ю. К вопросу об обеспечении баланса конституционных ценностей в сфе-ре гражданского судопроизводства // Юри-дическая наука. — 2012. — № 12. — С. 37.10. Бондарь Н. С. Современный русский конституционализм: философское осмыс-ление в свете конституционного правосу-дия // Право. — 2012. — № 4. — С. 17.11. Шарина Л. А. Частные и публичные ин-

тересы в конституционном праве // Кон-ституционное и муниципальное право. — 2005. — № 4. — С. 4.12. Рішення Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 у справі за конституційним зверненням асоці-ації «Дім музики в Україні» щодо офіцій-ного тлумачення положень пункту 7 части-ни першої статті 5 Закону України «Про су-довий збір» у взаємозв’язку з положенням пункту «г» частини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні пра-ва» [Електронний ресурс]. — Режим досту-пу: http://www.ccu.gov.ua/docs/669.13. Рішення Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2014 у справі за конституційним зверненням гро-мадянина Запорожцева Олександра Семе-новича щодо офіційного тлумачення поло-ження частини першої статті 1241 Цивіль-ного кодексу України (справа про право на обов’язкову частку у спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця) [Елек-тронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/docs/670.14. Романюк Я. М., Майстенко Л.О. Проце-суальний аспект захисту права Недієздатної особи на поновлення цивільної дієздатності // Вісник Верховного Суду України. — 2014. — № 5 (165). — С. 41–49.15. Цивільний процесуальний кодекс Украї-ни від 18 березня 2004 року № 1618-IV // Голос України від 18.05.2004. — № 89.16. Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016 у справі за конституційним поданням Упов-новаженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення тре-тього речення частини першої статті 13 За-кону України «Про психіатричну допомо-гу» (справа про судовий контроль за госпі-талізацією недієздатних осіб до психіа-тричного закладу) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/docs/1858.

ЛІТЕРАТУРА:

REFERENCES:1. Kurochkin S. A. (2012). Chastnye i publichnye nachala v civilisticheskom processe [Private and public basics in the civil procedure]. M. Infotropik Media. 560 p. [in Russian].2. Bondar’ N. S., Dzhagaryan A. A. (2018). Pravosudie: orientacija na Konstituciju [Justice: Focus on the Constitution]: monografija. M. Norma. 224 p. [in Russian].

3. Bondar’ N. S. (2013). Aksiologija sudebnogo konstitucionalizma: konstitucionnye cennosti v teorii i praktike konstitucionnogo pravosudija [Axiology of judicial Constitutionalism: constitutional values in the theory and practice of con sti-tutional justice]. Serija «Bibliotechka sudeb-nogo konsti tu cionalizma». M. Yuryst. 2. 184 p. [in Russian].


16

4. Salej M. I. (2017). Konstytutsijna aksiolohiya v suchasnij Ukraini: naukovo-praktychna paradyhma [Cons titu tional axiology in modern Ukraine: scientific and practical paradigm]. Dys. … kand. yuryd. nauk. 12.00.02 — konstytucijne pravo; mu nicypal’ne pravo. Odesa. 243 p. [in Ukrainian].5. Salej M. I. Poniattia konstytutsijnykh tsinnostei ta yikh rol v suchasnomu suspilstvi i derzhavi [The concept of constitutional values and their role in modern society and the state]. Teoretychni ta praktychni problemy zabezpechennia staloho rozvytku derzhavnosti ta prava: mater. Mizhnar. nauk. konf. (Odesa, 30 lystopada 2012 r.). Odesa. Feniks. T. 1. P. 368–370. [in Ukrainian].6. Sachyn M. V. (2018). Suchasni tendentsii konstytutsionalizmu u konteksti hlobalizatsii ta pravovoho pliuralizmu [Contemporary trends of constitu ti onalism in the context of globalization and legal pluralism]: monografija. Uzhgorod: RIK-U. P. 41–42. [in Ukrainian].7. Savchyn M. (2010). Konstytutsijni tsinnosti ta kon-s tytutsijna yurysprudentsiia v Ukraini [Constitu-tional values and constitutional jurisprudence in Uk raine]. Visnyk Konstytutsijnoho Sudu Ukrainy. 1. P. 111–120. [in Ukrainian].8. Kommers D. P. (1997). The Constitutional Jurispru dence of the Federal Republic Ger-many. 2nd ed. Durham. Duke University Press. 904 p.9. Fedan M. Ju. (2012). K voprosu ob obespechenii balansa konstitucionnyh cennostej v sfere grazhdanskogo sudoproizvodstva [On the issue of ensuring the balance of constitutional values in the sphere of civil proceedings]. Juridicheskaja nauka. 12. P. 37–38. [in Russian].10. Bondar’ N. S. (2012). Sovremennyj russkij kon-s titucionalizm: filosofskoe osmyslenie v svete konstitu-cionnogo pravosudija [Modern Russian Constitu-tionalism: Philosophical Understanding in the Light of Constitutional Justice]. Pravo. 4. P. 3–18. [in Russian].11. Sharina L. A. (2005). Chastnye i publichnye interesy v konstitucionnom prave [Private and public interests in constitutional law]. Konstitucion-noje i municipalnoje pravo. P. 4–6. [in Russian].12. Rishennia Konstytutsijnoho Sudu Ukrainy vid 28 lystopada 2013 roku № 12-rp/2013 u spravi za konstytutsijnym zvernenniam asotsiatsii «Dim muzyky v Ukraini» shchodo ofitsijnoho tlumachennia polozhen punktu 7 chastyny pershoi statti 5 Zakonu Ukrainy «Pro sudovyi zbir» u vzaiemozviazku z polozhenniam punktu «h» chastyny pershoi statti 49 Zakonu Ukrainy «Pro avtorske pravo i sumizhni prava» [The judgment of the Constitutional Court of Ukraine of November 28, 2013 № 12-rp / 2013 in the case of the constitutional appeal of the Association «Music House in Ukraine»

regarding the official interpretation of the provisions of paragraph 7 of part 1 of Article 5 of the Law of Ukraine «On the court fees» in conjunction with the provision of paragraph «g» of the first part of Article 49 of the Law of Ukraine «On Copyright and Related Rights»]. URL: http://www.ccu.gov.ua/docs/669. [in Ukrainian].13. Rishennia Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy vid 11 liutoho 2014 roku № 1-rp/2014 u spravi za konstytutsijnym zvernenniam hromadianyna Zapo-rozh tseva Oleksandra Semenovycha shchodo ofitsijnoho tlumachennia polozhennia chastyny pershoi statti 1241 Tsyvilnoho kodeksu Ukrainy (sprava pro pravo na oboviazkovu chastku u spadshchyni povnolitnikh ne-pra tsezdatnykh ditei spadkodavtsia) [The judgment of the Constitutional Court of Ukraine of February 11, 2014 No. 1-rp / 2014 in the case of the constitutional petition of a citizen Zaporozhtsev Aleksandr Semenovich regar-ding the official interpretation of the provision of part one of Article 1241 of the Civil Code of Ukraine (case on the right to a mandatory share in the legacy of adult incapacitated children of the testator)]. URL: http://www.ccu.gov.ua/docs/670. [in Ukrainian].14. Romanyuk Ya. M., Majstenko L. O. (2014). Protsesualnyi aspekt zakhystu prava Nedijezdatnoi osoby na ponovlennia tsyvilnoi diiezdatnosti [The procedural aspect of the protection of the law of the incapacitated person for the renewal of civilian capacity]. Visnyk Verxovnogo Sudu Ukrayiny. 5 (165). P. 41–49. [in Ukrainian].15. Tsyvilnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy [The Civil Procedural Code of Ukraine] vid 18 bereznya 2004 roku № 1618-IV. Holos Ukrainy vid 18.05.2004. 89. [in Ukrainian].16. Rishennia Konstytutsijnoho Sudu Ukrainy vid 01 chervnia 2016 roku № 2-rp/2016 u spravi za konstytutsijnym podanniam Upovnovazhenoho Ver-khovnoi Rady Ukrainy z prav liudyny shchodo vid-povidnosti Konstytutsii Ukrainy (konstytutsijnosti) polozhennia tretoho rechennia chastyny pershoi stat-ti 13 Zakonu Ukrainy «Pro psykhiatrychnu dopo-mo hu» (sprava pro sudovyi kontrol za hospita-lizatsiieiu nediiezdatnykh osib do psykhiatrychnoho zakladu) [The judgment of the Constitutional Court of Ukraine of June 01, 2016 No. 2-rp / 2016 in the case of the constitutional petition of the Ombudsman on the compliance of the Constitution of Ukraine (constitutionality) with the provisions of the third sentence of part 1 of Article 13 of the Law of Ukraine «On Psychiatric Aid» (the case on judicial control of the hospitalization of incapacitated person to a psychiatric institution)]. URL: http://www.ccu.gov.ua/docs/1858. [in Ukrainian].

17

Постановка проблеми. Для Украї-ни, як демократичної, незалежної та правової держави, яка активно впрова-джує численні заходи у всіх сферах життєдіяльності суспільства, пов’язаних із євроінтеграційними процесами, було і залишається вирішення першочерго-вих завдань, спрямованих на удоскона-лення судового механізму захисту прав і свобод фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Надійність та ефективність механіз-му адміністративно-процесуального ре-гулювання тісно пов’язані з якістю норм адміністративного процесуально-го права, які на сьогодні є достатньо ди-намічними з точки зору свого розвитку. Вони не лише детально визначають спосіб та процедуру здійснення певних процесуальних дій, форму та зміст про-цесуальних документів, які фіксують адміністративну процесуальну діяль-ність, а також безпосередньо окреслю-

ють процесуальний статус учасника су-дового процесу, визначають динаміку розвитку адміністративно-процесуаль-них правовідносин, у результаті чого забезпечується справедливий, неупере-джений та своєчасний розгляд і вирі-шення адміністративних справ. У свою чергу, дозволимо собі додати, що вив-чення питань, які стосуються визначен-ня структурно-функціональних аспек-тів адміністративно-процесуальних правовідносин, зокрема їх зміст, спе-цифічні риси та функціональне при-значення має не лише принципове зна-чення для науки адміністративного процесуального права, а також з прак-тичного боку безпосередньо познача-ється на ефективності законодавчого регулювання цих відносин.

Стан дослідження. Безумовно, проблематика адміністративно-проце-суальних правовідносин завжди пере-бувала у полі зору вчених-адміністрати-вістів, про що свідчить достатньо роз-

УДК 342.925:340.38

Артеменко Ігор АнатолійовичСуддя апеляційного суду Одеської області,

доктор юридичних наук, доцент

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ:

СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Artemenko I. A. The Administrative Procedural Legal Relationships: Structural and Functional Analysis

Abstract. In the article the complex scientific research of the structural-functional anal-yses in the system of judicial relationships in administrative procedural law is made in connection with other institutes of this legal sphere, the conclusions and propositions of further development of the norms of administrative procedural law are formulated. Ac-cording to the judicial practice and the fundamental researches of main scientists in dif-ferent branches of law the definition and functions of administrative procedural legal relationships are depicted. Also the theoretical and practical problems of the structural basement and its elements (subject, object, content and functional connections which arise among them).Key words: administrative procedural law, legal procedure, administrative legal relations, the system of administrative procedural legal, the subjects of administrative procedural legal relationships.


18

роблений і накопичений теоретичний матеріал (наукові праці Н. В. Алексан-дрової, А. М. Апарова, О. М. Бандурки, В. М. Бевзенка, В. І. Бутенка, С. В. Ківа-лова, І. Б. Коліушка, А. Т. Комзюка, О. В. Кузьменко, Р. О. Куйбіди, Є. В. Ку-рінного, В. К. Матвійчук, О. В. Музи, Е. Ф. Демського, О. В. Когут, Т. О. Ко-ломоєць, А. О. Селіванова, Р. С. Мель-ника, О. М. Пасенюка, Ю. С. Педька, В. Г. Перепелюка, О. П. Рябченко, В. С. Стефанюка, М. М. Тищенка та ін-ших). Разом із тим, недостатньо вивче-ними на цей час залишаються питання функціонування адміністративно-про-цесуальних правовідносин в якості складового елементу механізму адміні-стративно-процесуального регулюван-ня, неоднозначними є визначення під-став їх виникнення, зміни і припинення у межах адміністративного судочинства, окреслення суб’єктного складу та інші. Саме тому, ставимо за мету у цій статті дослідити окремі структурно-функціо-нальні аспекти адміністративно-проце-суальних правовідносин, виникнення, розвиток та припинення яких передба-чено Кодексом адміністративного судо-чинства (надалі — КАС) України.

Виклад основного матеріалу. Одразу зазначимо, що адміністратив-но-процесуальні правовідносини вхо-дять до складу механізму адміністратив-но-процесуального регулювання як складного системного утворення, який також зараховує до себе адміністратив-но-процесуальні норми, процесуальні юридичні факти та акти правозастосу-вання. Такий висновок можна зробити, спираючись на позицію теоретиків про-цесуального права, які традиційно до елементів процесуально-правового ме-ханізму зараховують: 1) норми процесу-ального права; 2) юридичні факти, які обумовлюють процесуальні правовідно-сини (процесуальна фактична система, яка охоплює процесуальні дії, юридичні події, процесуальні строки, юридичні стани, процесуальні акти-документи);

3) процесуальні правовідносини; 4) ак-ти правозастосування [1, c. 232]. Схожої позиції дотримується І. В. Атаманчук, вказуючи, що процесуальні правовід-носини, будучи структурним елемен-том механізму процесуального регулю-вання, завжди врегульовані нормами процесуального права і виникають, змі-нюються або припиняються на підставі процесуальних юридичних фактів. До речі, до інших структурних елементів названого механізму авторка зараховує відповідні до кожного випадку процесу-ально-правові норми і юридичні факти як конкретні життєві обставини, що тяг-нуть за собою виникнення, зміну чи припинення процесуальних правовід-носин (фактична система процесуаль-но-правового механізму) [2, c. 15]. Із за-значеного випливає, що механізм адмі-ністративно-процесуального регулю-вання, що застосовується в межах адмі-ністративного судочинства, виступає комплексною системною конструкці-єю, ключовими елементами якого є ад-міністративно-процесуальні норми, процесуальні юридичні факти, адміні-стративно-процесуальні правовідноси-ни, судові акти правозастосування, між якими існують зв’язки взаємодії. Такий зв’язок обумовлений природою адміні-стративно-процесуальних правовідно-син, що виникають на підставі фактич-ної системи цього механізму та адміні-стративно-процесуальними нормами і регулюються останніми.

Окремо відмітимо, що виникнення адміністративно-процесуальних право-відносин потребує цілої системи узго-джених між собою та взаємопов’язаних процесуальних юридичних фактів — юридичних подій, юридичних станів, процесуальних строків (чітко визначе-них у КАС України), активних адміні-стративно-процесуальних дій їх суб’єк-тів. Адже, на відміну від матеріальних правовідносин, де юридичними факта-ми є певні життєві обставини і події, в адміністративно-процесуальних право-

Артеменко І. А. Адміністративно-процесуальні правовідносини: структурно-функціональний аналіз

19

відносинах мотивуванням для адміні-стративно-процесуальної діяльності слугує сукупність юридичних подій, юридичних станів (конкретних обста-вин), процесуальних дій і процесуаль-них строків, без якою відправлення правосуддя в адміністративних справах не є реально здійсненною. Саме вчи-нення процесуальних дій зумовлює не лише динамічний рух, зміну адміністра-тивних процесуальних правовідносин, але й сприяють досягненню юридич-ного результату, заради якого вони ви-никли [3, c. 251].

Е. Ф. Демський, проаналізувавши загальновизнане у правознавстві визна-чення категорії «правові відносини» крізь призму врегульованих нормами права і забезпечуваних державою во-льових суспільних відносин, що вира-жаються в конкретному зв’язку між суб’єктами — правомочними (носіями суб’єктивних прав) і зобов’язаними (но-сіями обов’язків) [4, c. 382-384], дійшов висновку про те, що адміністратив-но-процесуальні відносини є різнови-дом останніх. На його думку, їм прита-манні всі загальні ознаки правовідно-син: врегульовані норми права, їх учас-ники виступають як носії суб’єктивних прав, юридичних обов’язків, повнова-жень та юридично відповідальності. Вони завжди являють собою відомий суспільний зв’язок між особами — гро-мадянами, організаціями, державними і судовими органами, який визначає за-безпечену законом міру можливої та необхідної поведінки [5, c. 64–67]. Ок-ремі дослідники, відмічають такі ознаки адміністративно-процесуальних право-відносин, як: процедурно-правову фор-му вираження; наявність обов’язкового суб’єкта — органу владних повнова-жень чи його посадової або службової особи (суб’єкта владних повноважень); імперативний характер їх врегулюван-ня; індивідуалізований характер; дина-мічність; багатостадійність; системний характер; зв’язок із матеріально-право-

вими відносинами [6, c. 79]. До того ж, більшість процесуалістів єдині у визна-ченні процесуальних правовідносин як суспільних відносин, урегульованих нормами права, що виникають, розви-ваються і припиняються у сфері того або іншого виду судочинства.

У будь-якому випадку адміністра-тивно-процесуальні норми та адміні-стративно-процесуальні правовідноси-ни міцно взаємопов’язані. Адже право може діяти лише тоді, коли визначеним подіям або діям надається характер юридично значущих фактів. Під впли-вом адміністративно-процесуальних норм такі відносини набувають статусу процесуальних і стають інструментом реалізації вимог норм права, як наслі-док, наділяють учасників цих правовід-носин взаємозалежними процесуаль-ним правами і обов’язками. Отже, адмі-ністративно-процесуальна норма, яка передбачає названі правовідносини, і держава (в особі державних органів і посадових осіб), що забезпечує реаліза-цію цієї норми, є необхідною переду-мовою виникнення та розвитку адміні-стративно-процесуальних відносин. Саме тому цілком логічною виглядає позиція М. В. Джафарової про те, що адміністративно-процесуальні норми, опосередковуючи адміністративно-про цесуальну діяльність, виступають інструментом, засобом її впорядкування і безпосередньо обумовлюють здійс-нення процесуальних дій, тобто реалі-зацію учасниками судового процесу своїх процесуальних прав і обов’яз-ків [7, c. 59]. Поряд із цим, регулюючий вплив адміністративно-процесуальних норм обмежений межами адміністра-тивно-процесуальних правовідносин.

За своєю структурою правові відноси-ни складаються із трьох невід’ємних еле-ментів: суб’єкта, об’єкта та змісту [8, с. 516] незалежно від сфери їх виникнення та механізму правового регулювання. Від-повідно, можемо констатувати систем-ну ознаку адміністративно-процесуаль-


20

них правовідносин, яка простежується у наявності узгодженого структурного складу, елементами якого виступають суб’єкт, об’єкт та зміст.

Під об’єктом процесуальних право-відносин розуміється результат дій учасників юридичного процесу, який задовольняє безпосередньо осіб, заці-кавлених у результатах розгляду та вирі-шення юридичної справи (так зване «юридичне благо») [1, c. 227]. Такий по-гляд надає підстави стверджувати, що процесуальні правовідносини характе-ризуються своєрідним об’єктом, осо-бливості якого, перш за все, визнача-ють предмет та метод окремої галузі процесуального права.

Говорячи про об’єкт адміністратив-но-процесуальних правовідносин, Є. Ф. Демський вважає, що ним висту-пають суспільні відносини, які уосо-блюють характер діяльності суб’єктів і процесуальні наслідки їх поведінки щодо розгляду і вирішення конкретної адміністративної справи [5, c. 70]. О. В. Муза у межах свого дисертаційно-го дослідження встановив, що об’єкт адміністративно-процесуальних право-відносин є нічим іншим як сукупність визначених явищ та процесів, що у сво-їй сукупності та пов’язаності із матері-альними правовідношеннями станов-лять єдину правову категорію. Дослід-ник наголошує, що об’єкт цих право-відносин може змінюватися залежно від стадії конкретного адміністративного провадження (процесу) [9, c. 14].

На сторінках правничої літератури також можна зустріти висновок про те, що об’єктом правовідносин, що склада-ються під час здійснення адміністратив-ного судочинства, є захист права на ре-алізацію прав та інтересів (спір про пра-во), поновлення таких прав (спір про права) невладних суб’єктів від пору-шень (невизнання, обмеження) рішен-нями (діями, бездіяльністю) суб’єкта владних повноважень, а також охорона порядку реалізації повноважень (закон-

ності прийняття рішень) владними суб’єктами у сфері публічно-правових відносин [10, c. 145]. Отже, для адміні-стративно-процесуальних правовідно-син характерним є наявність власного об’єкта, специфіка якого предметом та методом адміністративного процесу-ального права, особливостями конкрет-ного публічно-правового спору, який розглядається і вирішується адміністра-тивним судом. Очевидно, що об’єкт ад-міністративно-процесуальних право-відносин взаємопов’язаний з об’єктом спірних відносин, з приводу яких роз-глядається адміністративна справа в суді, тим самим пронизує такі правовід-носини від початку їх виникнення до свого припинення.

З іншого боку, враховуючи, що на кожній стадії судового процесу виникає відносна самостійна сукупність адміні-стративно-процесуальних правовідно-син, то можливо вести мову і про ста-дійний об’єкт таких правовідносин. Між іншим, кожне окреме адміністра-тивно-процесуальне правовідношення можу мати спеціальний об’єкт, з приво-ду якого воно виникло та розвивається. Таким чином, адміністративно-проце-суальні правовідносини характеризу-ються загальним об’єктом, тобто тим, з приводу чого взагалі виникають такі правовідносини — заради ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізич-них осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів влад-них повноважень; а також стадійними і спеціальними об’єктами, які взаємоді-ють між собою. Якщо стадійний об’єкт — це сукупність адміністратив-но-процесуальних правовідносин, що об’єднуються у стадію судового проце-су, то спеціальний — об’єкт окремого адміністративно-процесуального пра-вовідношення. Між всіма трьома об’єк-тами (загальним, стадійними і спеціаль-ними) виникають зв’язки субординації, а між стадійними об’єкти і між спеціаль-ними — зв’язки координації.


21

Що стосується змісту адміністратив-но-процесуальних правовідносин, то, наприклад, О. В. Муза нерозривно по-в’язує його із волею та обов’язками суб’єктів адміністративного процесу, що здійснюються у процесі адміністра-тивно-процесуальної діяльності та за-безпечуються сукупністю юридично визначених процесуальних засобів. При цьому учений окремо виділяє юридич-ний (як зафіксовані у нормах адміні-стративного процесуального права суб’єктивні права та юридичні обов’яз-ки їх учасників) і фактичний зміст (як реальна поведінка суб’єктів) [9, c. 7–8]. О. Г. Лук’янова, розглядаючи зміст про-цесуальних правовідносин, веде мову про зв’язок суб’єктів процесуальних пра вовідносин, який втілюється в су-б’єк тивних правах та юридичних обов’язках, юридичних повноважен-нях, юридичній відповідальності і у від-повідній їм поведінці [1, c. 219]. Таким чином, можна стверджувати, що зміст адміністративно-процесуальних право-відносин становлять як процесуальні права і обов’язки, визначені у КАС України, так і адміністративно-процесу-альна діяльність їх суб’єктів. При цьому і фактичний, і юридичний зміст адміні-стративно-процесуальних правовідно-син взаємопов’язані та взаємодіють між собою. Адже для захисту своїх прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб’єкта владних повноважень фізична чи юридична особа вступає в адміні-стративно-процесуальні правовідноси-ни, наділяється комплексом процесу-альних прав і обов’язків, які може реалі-зувати лише шляхом вчинення проце-суальних дій. Реалізація процесуальних дій зумовлює послідовний перебіг, зміну адміністративно-процесуальних правовідносин і, врешті-решт, сприяє досягненню юридичного результату, заради якого вони виникли.

Що стосується такого елементу як суб’єкт адміністративно-процесуальних правовідносин, зауважимо, що під

суб’єктами правовідносин у загальній те-орії права розуміються індивідуальні або колективні суб’єкти права, які вико-ристовують свою правосуб’єктність у конкретних правовідносинах, виступаю-чи реалізаторами суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, повноважень і юридичної відповідальності [11, с. 519].

Розглядаючи суб’єктний склад адмі-ністративно-процесуальних правовід-носин, як останній елемент їх структу-ри, відмітимо, що нормативні приписи КАС України розраховано на чітко ви-значених осіб, участь яких в адміністра-тивній справі обумовлена певною жит-тєвою ситуацією, передбаченою гіпо-тезою адміністративно-процесуальної норми. Тим більше, що у межах кожно-го виду адміністративного процесу (ад-міністративно-судочинського, адміні-стративно-деліктного, управлінського) виникають певні адміністративні-про-цесуальні правовідносини, які чітко ок-реслені правовими нормами і передба-чають рекомендоване коло їх суб’єктів, перелік процесуальних прав та обов’яз-ків яких також передбачений законо-давцем [6, c. 80]. Виходячи із змісту ст. 2 КАС України, суб’єкти адміністратив-но-процесуальних правовідносин (один із яких завжди є суб’єкт владних повноважень), у силу адміністратив-но-процесуальних норм наділяються процесуальними правами і обов’язка-ми, беруть участь у розгляді і вирішенні адміністративної справи з метою ефек-тивного захисту прав, свобод чи охоро-нюваних законом інтересів від пору-шень з боку суб’єкта владних повнова-жень. Без належної реалізації суб’єкта-ми судового процесу своїх процесуаль-них прав і обов’язків здійснення право-суддя не уявляється можливим.

Відмітимо, що суб’єкти адміністра-тивно-процесуальних правовідносин повинні мати адміністративну процесу-альну правосуб’єктність (ст. 43 КАС України), завдяки якій вони зможуть ре-алізовувати процесуальні права та


22

обов’язки, закріплені у КАС України. Адміністративна процесуальна право-суб’єктність, на думку Ю. О. Пундор, змістовне поняття, яке виконує функ-цію узагальнюючої характеристики процесуально-правового положення фізичної або юридичної особи, у силу чого вона виступає в якості першоосно-ви формування понятійного апарату при аналізі адміністративно-процесу-ального статусу [12, с. 60]. Іншими сло-вами, адміністративна процесуальна правосуб’єктність є передумовою, що передбачена нормами КАС України, і відображає невід’ємний зв’язок з її носі-єм — учасником адміністративно-про-цесуальних правовідносин, завдяки якій за ним закріплюється відповідний ста-тус у судовому процесі, надається комп-лекс процесуальних прав та обов’язків, із законодавчим визначенням способів, форм, послідовності їх реалізації під час розгляду та вирішення адміністративної справи. З аналізу положень КАС Украї-ни можна дійти висновку, що законода-вець поділяє всіх суб’єктів адміністра-тивно-процесуальних правовідносин на такі категорії: 1) суб’єкти, які здій-снюють правосуддя в адміністративних справах — система адміністративних судів; 2) суб’єкти, які беруть участь у справі (суб’єкти, які мають особистий інтерес у справі (ст. 46, 49 КАС Украї-ни); суб’єкти, які представляють інших осіб і захищають їх права та інтереси (ч. 1 ст. 57 КАС України); суб’єкти, яким законом надано захищати права та інте-реси інших осіб (ст. 53 КАС України); 3) суб’єкти, які сприяють здійсненню адміністративного судочинства (суб’єк-ти, які сприяють розгляду і вирішенню справи (ст. 66, 68–71 КАС України); суб’єкти, які здійснюють організацій-но-технічне забезпечення процесу (ст. 62–64 КАС України); 4) суб’єкти, які не брали участь у справі, але суд вирі-шив питання про їх права, свободи та (або) обов’язки (ст. 293, 328, 362 КАС України); 5) особи, присутні в залі судо-

вого засідання, до яких у визначених законом випадках, можуть бути засто-совані заходи процесуального примусу (ч. 1 ст. 146 КАС України).

Висновки. Комплексний аналіз нормативних приписів, закріплених у КАС України дозволяє виділити на-ступні характерні ознаки адміністратив-но-процесуальних правовідносин, які виникають у ході розгляду та вирішен-ня адміністративних справ адміністра-тивним судом. По-перше, вони завжди урегульовані адміністративно-процесу-альними нормами, визначені законо-творцем у кодифікованому акті (КАС України). По-друге, склад учасників ад-міністративно-процесуальних право-відносин суттєво відрізняється від скла-ду учасників матеріальних адміністра-тивних правовідносин. Хоча існування адміністративно-процесуальних право-відносин обумовлене матеріальними правовідносинами. Саме останні пере-дають юридичну енергію норм матері-ального права у динаміку процесуаль-ного провадження [13, c. 132]. По-третє, однією зі сторін таких правовідносин завжди виступає державний орган в особі адміністративного суду, реалізація процесуальних повноважень яким, за-кріплених діючим законодавством, є необхідною умовою виникнення та розвитку адміністративно-процесуаль-них правовідносин. По-четверте, вини-кають із наявності адміністративної справи, на яку поширюється юрисдик-ція адміністративних судів (ст. 19 КАС України). По-п’яте, мають активно-во-льовий характер таких відносин, тобто для їх виникнення потрібні певні актив-ні дії суб’єктів права, без яких неможли-во реальне їх виникнення та розвиток (звернення з позовом до адміністратив-ного суду). По-шосте, їх виникнення, розвиток та припинення відбувається за чітко визначеною процедурою, перед-баченою КАС України. По-сьоме, учас-ники адміністративно-процесуальних правовідносин завжди наділяються


23

1. Лукьянова Е. Г. Теория процессуального права: монография. — М.: Издательство «Норма», 2003. — 240 с.2. Атаманчук І. В. Генеза процесуального права України: тенденції, перспективи ро-витку: автореф. дис. …канд юрид. наук: 12.00.01 — «Теорія та історія держави і пра-ва; історія політичних і правових учень». — К.: Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2014. — 23 с.3. Джафарова М. В. Адміністративне проце-суальне право: питання теорії: монографія. — Х.: Константа, 2018. — 588 с.4. Скакун О. Ф. Теорія права і держави: під-ручник. — 2-ге вид. — К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. — 520 с.5. Демський Е. Ф. Адміністративне процесу-альне право України: навч. посібник. — К.: Атіка, 2008. — 496 с.6. Джафарова М. В. Особливості суб’єктно-го складу адміністративних процесуальних правовідносин // Публічне та приватне право. — 2018. — № 1. — С. 77–81.7. Джафарова М. В. Місце адміністратив-но-процесуальних правовідносин у механіз-мі адміністративно-процесуального регулю-вання // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. — 2017. — Вип. 6. — Т. 2. — С. 57–60.

8. Комзюк А. Т., Бевзенко В. М., Мель-ник Р. С. Адміністративний процес України: навч. посіб. — К.: Прецедент, 2007. — 531 с.9. Муза О. В. Теоретичні проблеми адміні-стративних процесуальних правовідносин в Україні: автореф. дис. …докт. юрид. наук: 12.00.07 — «Адміністративне право і про-цес; фінансове право; інформаційне право». — К.: ДНДІ МВС України, 2016. — 38 с.10. Сонюк О. В. Проблема визначення об’єкта правовідносин у сфері адміністра-тивного судочинства // Часопис Київсько-го університету права. — 2013. — № 1. — С. 149–153.11. Скакун О. Ф. Теорія держави і права (Ен-циклопедичний курс): підруч. — Вид. 2-е, перероб. і допов. — Х.: Еспада, 2009. — 752 с.12. Пундор Ю. О. Про визначення змісту категорії «правосуб’єктність» у теорії права та галузевих теоріях цивільного й господар-ського права (порівняльно-правовий ас-пект) // Часопис Київського університету права. — 2013. — № 1. — С. 60–63.13. Погребной И. М. Общетеоретические проблемы производств в юридическом процессе: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.01 — «Теория и история права и государства; история правовых учений». — Х.: Юрид. акад. им. Ярослава Мудрого, 1982. — 214 с.

комплексом взаємних процесуальних прав та обов’язків, які реалізовуються у ході здійснення адміністративно-проце-суальної діяльності. По-восьме, забезпе-чення їх належного розвитку і функціо-нування передбачено сукупністю гаран-

тій і заходів процесуального примусу, ви-значених КАС України. По-дев’яте, ма-ють внутрішньо узгоджену структуру, яка характеризується системно-функ ціо наль-ними зв’язками між її складовими елемен-тами (об’єкт, зміст, су б’єктний склад).


REFERENCES:1. Lukyanova E. G. (2003). Theory of proce-dural law: monograph. M. Norma Publishing House. 240 p. [in Russian].2. Atamanchuk I. V. (2014). The Genesis of Procedural Law of Ukraine: Trends, Prospects for Development: Author’s Resume. dis ... Cand. Jurid. Sciences: 12.00.01 — «Theory and history of state and law; the history of political and legal studies». Kyiv. National Pedagogical University named after M. P. Dragomanov. 23 p. [in Ukrainian].3. Dzhafarova M. V. (2018). Administrative pro cedural law: questions of theory: mono-graph. Kh. Constant. 588 p. [in Ukrainian].4. Skakun O. F. (2010). Theory of law and power: tutorial. 2nd ed. K. Alert; CST; TSUL. 520 p. [in Ukrainian].

5. Demsky E. F. (2008). Administrative proce-dural law of Ukraine: tutorial. K. Atika. 496 p. [in Ukrainian].6. Dzhafarova M. V. (2018). Features of the subject structure of administrative procedural legal relations. Public and private law. 1. P. 77–81. [in Ukrainian].7. Dzhafarova M. V. (2017). Place of adminis-trative-procedural legal relations in the mecha-nism of administrative-procedural regulation. Scientific Messenger of Kherson State Univer-sity. Series: Law Sciences. Iss. 6. T. 2. P. 57–60. [in Ukrainian].8. Komzyuk A. T., Bevzenko V. M., Mel-nyk R. S. (2007). Administrative process in Uk ra ine: tutorial. K. Precedent. 531 p. [in Ukrainian].


24

9. Muse O. V. (2016). Theoretical problems of administrative procedural legal relations in Ukraine: author’s abstract. dis ... doc. lawyer sciences: 12.00.07 — «Administrative law and process; finance law; information law». K. DNIII Ministry of Internal Affairs of Ukraine. 38 p. [in Ukrainian].10. Sonyuk O. V. (2013). The problem of de-termining the object of legal relations in the field of administrative legal proceedings. Jour-nal of the Kyiv University of Law. 1. P. 149–153. [in Ukrainian].11. Skakun O. F. (2009). Theory of state and law (Encyclopedic course): textbook. 2nd ed.

Kh. Espada. 752 p [in Ukrainian].12. Pundor Yu. O. (2013). On defining the con-tents of the category «legal personality» in the theory of law and branch theories of civil and economic law (comparative legal aspect). Mag-azine of Kyiv University of Law. 1. P. 60–63. [in Ukrainian].13. Pogrebnoy I. M. (1982). General theoreti-cal problems of production in the legal pro-cess: diss. ... candidate lawyer sciences: 12.00.01 — «Theory and history of law and state; the history of legal teachings». Kh. Yurid. acad. na med after Yaroslav Mudriy. 214 p. [in Russian].

25

Здійснення державою, органами міс цевого самоврядування публічної фі-нансової діяльності, невід’ємною скла-довою якої є забезпечення фінансової безпеки держави, зумовлює необхід-ність функціонування для цього відпо-відного механізму такого забезпечення. Його призначенням є, перш за все, га-рантування фінансової стабільності держави та забезпечення захисту від зовнішніх та внутрішніх загроз. Осо-бливе місце у такому механізмі нале-жить заходам впливу за порушення бю-джетного законодавства.

Питання фінансової безпеки держа-ви досліджували вчені-економісти

М. М. Єрмошенко, А. І. Сухоруков, В. М. Федосов, С. І. Юрій та інші, які у своїх працях, зокрема, визначили такі поняття, як «фiнансовi інтереси», «фi-нансова безпека», «система фiнансової безпеки», «загрози фiнансовiй безпеці».

Що стосується юридичних аспектів фінансової безпеки держави, то деякі питання цієї проблематики розглядав О. О. Бригінець. Детальне дослідження правового забезпечення фінансової без-пеки держави було здійснено Е. С. Дми-тренко. Окремі питання відповідально-сті за бюджетні правопорушення та проваджень у справах про бюджетні правопорушення стали предметом нау-

УДК 347.73

Дмитренко Емілія СтаніславівнаЗавідувач кафедри фінансового права

Навчально-наукового інституту «Юридичний інститут ДВНЗ "Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана"», доктор юридичних наук, професор

Ігнацевич Юлія ГригорівнаМагістрант

Навчально-наукового інституту «Юридичний інститут ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана

МІСЦЕ ЗАХОДІВ ВПЛИВУ ЗА ПОРУШЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

У МЕХАНІЗМІ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

Dmytrenko E. S., Ihnatsevych Y. H. The Place of Influence Measures for Violation of Budget Legislation in the Mechanism of Legal Provision of Finan-cial Security of the State

Abstract. The article defines the concept of financial security of the state, its threats and the mechanism of legal support. It determines the essence of measures of influence for violation of the budget legislation and their place in the mechanism of legal security of the state. Also, was considered the mechanism of application of measures of influence and ways of its improvement for the purpose of ensuring the financial security of the state are offered.Key words: financial security of the state, threats to financial security, the mechanism of legal support of financial safety of the state, measures of influence for violation of the budget legislation.


26

кових праць О. П. Гетманець, О. В. Діч-кової, М. І. Трипольської, О. В. Чернад-чука. Проте питанню про заходи впли-ву за порушення бюджетного законо-давства, зокрема визначення їх місця в механізмі правового забезпечення фі-нансової безпеки держави, на сьогодні достатньої уваги зазначеними та інши-ми вченими приділено не було.

Зазначене свідчить на користь акту-альності зазначеної проблематики. Ак-туальність досліджуваної теми обумов-лена також проведенням фундамен-тальних реформ в Україні в контексті євроінтеграції нашої держави, в тому числі й у сфері безпеки держави.

Складовою публічної фінансової ді-яльності є забезпечення фінансової безпеки держави через відповідний ме-ханізм. Аналіз наукових джерел із за-значеної проблематики засвідчив, що на сьогодні не існує усталених підходів до визначення поняття «фінансова без-пека держави». Так, В. М. Федосов, С. І. Юрій визначають, що фінансова безпека держави — це захищеність фі-нансових інтересів на усіх рівнях фінан-сових відносин; певний рівень незалеж-ності, стабільності і стійкості фінансо-вої системи країни в умовах впливу на неї зовнішніх і внутрішніх дестабілізу-ючих факторів, що складають загрозу фінансовій безпеці [10, с. 234]. А. І. Су-хоруков розглядає фінансову безпеку держави — як захищеність інтересів держави у фінансовій сфері або такого стану бюджетної, податкової та грошо-во-кредитної систем, що гарантує спро-можність держави ефективно формува-ти, зберігати від надмірного знецінення та раціонально використовувати фінан-сові ресурси для забезпечення її соціаль-но-економічного розвитку і обслугову-вання її фінансових зобов’язань [8, с. 117].

Фінансова безпека відповідно до Методичних рекомендацій щодо роз-рахунку рівня економічної безпеки, за-тверджених наказом Міністерства еко-номічного розвитку і торгівлі України

№ 1277 від 29 жовтня 2013 року, є ста-ном фінансової системи країни, за яко-го створюються необхідні фінансові умови для стабільного соціально-еко-номічного розвитку країни, забезпечу-ється її стійкість до фінансових шоків та дисбалансів, створюються умови для збереження цілісності та єдності фінан-сової системи країни [3].

Детально проаналізувавши ці та інші визначення, вважаємо, що фі-нансова безпека держави є станом за-хищеності і забезпечення життєво важливих фінансових інтересів осо-би, суспільства, держави, її адміністра-тивно-територіальних утворень в дер-жаві та за її межами.

Запорукою ефективного функціо-нування системи фінансової безпеки держави є механізм її забезпечення, яким, на думку М. М. Єрмошенка, є системною сукупністю організаційної структури, методів, технологій та ін-струментів, завдяки якій забезпечується фінансова безпека. Учений вважає, що у структура механізму забезпечення фі-нансової безпеки держави включає такі елементи: організаційну структуру, су-купність принципів та методів забезпе-чення фінансової безпеки держави, правові засади функціонування систе-ми забезпечення фінансової безпеки держави; основні функції щодо підтри-мання фінансової безпеки держави на належному рівні; сукупність індикаторів фінансової безпеки держави; підсисте-ми моніторингу та інформаційного й аналітично-прогнозного забезпечення; повноваження і задачі основних суб’єк-тів системи забезпечення фінансової безпеки держави [7, с. 300].

Натомість О. О. Бригінець зазначає, що механізм забезпечення фінансової безпеки держави складається з таких елементів: всебічний моніторинг фі-нансової системи держави, що прово-диться для своєчасного попередження, виявлення та мінімізації наслідків вну-трішніх та зовнішніх загроз інтересам

Дмитренко Е. С., Ігнацевич Ю. Г. Місце заходів впливу за порушення бюджетного законодавства у механізмі правового забезпечення фінансової безпеки держави

27

об’єктів фінансової безпеки держави; розроблення та визначення соціаль-но-економічних показників, що харак-теризують стан вітчизняної фінансової системи держави; діяльність держави щодо виявлення та попередження вну-трішніх і зовнішніх загроз фінансовій безпеці держави [4, с. 38].

Таким чином, можна зробити ви-сновок, що у механізмі забезпечення фінансової безпеки держави особливе місце посідають її загрози. Із урахуван-ням визначення загроз національній безпеці України, що містить п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України», вважаємо, що загрози фінансовій безпеці держави — це яви-ща, тенденції і чинники, що унеможли-влюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реаліза-цію фінансових інтересів особи, су-спільства, держави, її адміністратив-но-територіальних утворень.

Проаналізувавши законодавство, зокрема, Указ Президента України від 26 травня 2015 року № 287/2015 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про Стратегію національної безпеки України», дійшли висновку, що загроза-ми фінансовій безпеці є такі: недоско-налість бюджетної політики; високий рівень «тінізації» та криміналізації наці-ональної економіки, кримінально-кла-нова система розподілу суспільних ре-сурсів; неефективне управління держав-ним боргом тощо [2, п. 3.4].

Окрім того, ознайомлення зі зміс-том Звіту Рахункової палати за 2017 рік дало підстави виокремити і такі загрози фінансовій безпеці держави:

1) недосконалість законодавства, що дає можливість господарюючим суб’єк-там застосовувати схеми мінімізації пла-тежів до бюджету (відповідно до даних Звіту це зумовило втрати у розмірі 4 млрд 823 млн грн);

2) неналежний контроль органів Дер-жавної фіскальної служби України (згід-

но з даними Звіту це призвело до фінан-сових втрат у сумі 2 млрд 949 млн грн);

3) порушення бюджетного законо-давства (фінансові втрати склали 6 млрд 124,6 млн грн);

4) неефективне управління і вико-ристання державних коштів (фінансові втрати склали 6 млрд 568,8 млн грн) [12, п. 1.3.1].

На наш погляд, одним із засобів, за допомогою якого можна запобігти цим та іншим загрозам і таким чином спри-яти забезпеченню фінансової безпеки держави, є механізм її правового забез-печення, що є системою правових засо-бів для регулювання поведінки учасни-ків правовідносин у сфері забезпечення фінансової безпеки держави [6, с. 46].

У механізмі правового забезпечення фінансової безпеки держави окреме міс-це посідають фінансово-правові засоби, зокрема фінансово-правовий примус. Фінансово-правовий примус поклика-ний забезпечувати виконання норм фі-нансового права шляхом застосування заходів попередження, припинення, від-новлення порушених прав та законних інтересів та шляхом застосування заходів фінансово-правової відповідальності — фінансово-правових санкцій [9, c. 166].

Загалом, фінансово-правовий примус є владно-примусовим впливом держави в особі уповноважених органів на суб’єктів фінансового права у разі вчинення ними правопорушень шляхом встановлення для них негативних наслідків (обмежень особистого, організаційного, майнового характеру) з метою охорони фінансових правовідносин, покарання правопоруш-ників, попередження правопорушень та спонукання до дотримання належної по-ведінки у сфері публічної фінансової ді-яльності [6, с. 222].

У наукових джерелах питання щодо класифікації заходів фінансово-право-вого примусу є дискусійним. На думку вчених, слід виокремлювати:

1) заходи попередження, припинен-ня — полягають у превенції стану,


28

близького до фінансового правопору-шення, та припиненні діянь, які містять ознаки фінансового правопорушення;

2) заходи відновлення — полягають у поверненні первісного стану, який існував до вчинення правопорушен-ня [9, c. 165].

Однак вважаємо доцільним такий поділ заходів фінансово-правового при-мусу: заходи, застосування яких не пов’язане із протиправними діяннями суб’єктів фінансового права (запобіжні (превентивні) заходи); заходи, пов’язані з протиправними діяннями таких су-б’єктів (заходи припинення; заходи юридичної відповідальності) [6, с. 226]. Потрібно зауважити, що серед них окрему групу складають заходи впливу за порушення бюджетного законодав-ства (далі — заходи впливу), визначені у ст. 117 Бюджетного кодексу України (далі — БКУ), що застосовуються до учасників бюджетного процесу за такі порушення уповноваженими на те осо-бами та органами.

Слід зазначити, що визначення за-ходів впливу на законодавчому рівні не-має, проте у фінансово-правовій док-трині досить вдалим є визначення О. В. Чернадчука, який вказує, що захо-ди впливу за порушення бюджетного законодавства — це обмеження або об-тяження фінансового, організаційного або управлінського характеру, зміст яких регламентовано нормами бюджет-ного законодавства, застосування ко-трих здійснюється в процесі індивіду-ального правового регулювання спеці-ально уповноваженим бюджетним за-конодавством органом шляхом видання правозастосовчого акта в межах охо-ронних бюджетних правовідносин че-рез механізм реалізації прав та обов’яз-ків [11, с. 23–29].

Враховуючи наведене вище, вважає-мо, що заходи за порушення бюджет-ного законодавства — це владно-при-мусовий вплив держави в особi уповно-важених нею органiв на суб’єктiв бю-

джетних правовiдносин у випадку вчи-нення ними порушень бюджетного за-конодавства шляхом встановлення для них певних негативних наслiдкiв у фор-мi обмежень фінансового, органiзацiй-ного характеру з метою охорони бю-джетних правовiдносин, попередження правопорушень та спонукання суб’єктiв бюджетних правовiдносин до дотри-мання належної поведiнки.

Відповідно до ст. 117 БКУ система заходів впливу є такою: 1) попереджен-ня про неналежне виконання бюджет-ного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного зако-нодавства; 2) зупинення операцій з бю-джетними коштами; 3) призупинення бюджетних асигнувань; 4) зменшення бюджетних асигнувань; 5) повернення бюджетних коштів до відповідного бю-джету; 6) зупинення дії рішення про місцевий бюджет; 7) безспірне вилу-чення коштів з місцевих бюджетів; 8) інші заходи впливу, які можуть бути визначені законом про Державний бю-джет України [1, ч. 1 ст. 117]. Однак вва-жаємо некоректним наявність підпунк-ту 8 у зазначеному переліку заходів з огляду на те, що закон про Державний бюджет України приймається на бю-джетний період — відповідно і заходи впливу, що він може містити, також. У свою чергу встановлені у цьому законі заходи потребуватимуть додаткової рег-ламентації, що призведе до створення ма-сиву тимчасового бюджетного законо-давства, що матиме негативні наслідки.

Зазначене та інші проблеми свід-чать про потребу удосконалення меха-нізму застосування заходів впливу. Осо-бливо важливим є визначення поняття «порушення бюджетного законодав-ства», оскільки воно є підставою засто-сування цих заходів. Так, відповідно до БКУ порушення бюджетного законо-давства визначається — як порушення учасником бюджетного процесу вста-новлених БКУ чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання,

Дмитренко Е. С., Ігнацевич Ю. Г. Місце заходів впливу за порушення бюджетного законодавства у механізмі правового забезпечення фінансової безпеки держави

29

розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання [1, ч. 1 ст. 116]. Однак таке визначення свiдчить про ототож-нення його з поняттям «порушення по-рядку здiйснення бюджетного процесу» i формулювання саме останнього без перелiку усiх стадiй бюджетного проце-су, що за умов значної кiлькостi право-порушень у аналiзованiй сферi не мож-на вважати виправданим [6, с. 285].

На нашу думку, у визначенні пору-шення бюджетного законодавства не-обхідно додатково врахувати його озна-ки, зокрема вказати на протиправність, пiд якою ми визнаємо дiяння, що пору-шують приписи бюджетного законо-давства. Також необхідно врахувати такі ознаки, як наявнiсть вини суб’єкта у формах умислу та необережностi та суспільна шкідливість.

Саме тому пропонуємо визначити по-няття «порушення бюджетного законодав-ства» — як протиправне, винне, суспiльно небезпечне дiяння (дiя або бездiяльнiсть) учасника бюджетної дiяльностi, що пору-шує встановлений БКУ та iншими норма-тивними актами порядок її здiйснення, i за яке передбачено цивiльну, дисциплiнарну, адмiнiстративну, кримiнальну відповідаль-ність та заходи фiнансово-правового впливу (запобіжні заходи, заходи припи-нення та заходи відповідальності).

Заслуговує уваги і думка О. П. Гет-манець про «проблему налагодження управління бюджетними коштами та відповідальності за фінансові та бю-джетні порушення в країнах, де ринкова економіка тільки налагоджується…». Учена вважає, що впровадження прин-ципу відповідальності за бюджетні пра-вопорушення потребує доопрацю-вання повноважень Рахункової пала-ти…» [5, с. 127]. Ми розділяємо думку дослідниці, оскільки відсутність у ст. 110 БКУ повноважень у Рахункової палати на застосування засобів впливу на су-часному етапі розвитку нашої держави є суттєвим недоліком законодавства. Та й аналіз звітів Рахункової палати демон-струє ефективність проведених нею контрольно-аналітичних та експертних заходів. Тому, на нашу думку, доцільно внести зміни до ст. 7 Закону України «Про Рахункову палату» та статей 110 та 118 БКУ, якими визначити повнова-ження Рахункової палати щодо застосу-вання заходів впливу за порушення бю-джетного законодавства шляхом

Вважаємо, що вирішення окресле-них та інших проблем механізму засто-сування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства може забез-печити ефективне його функціонуван-ня, а отже — сприяти забезпеченню фінансової безпеки держави.


1. Бюджетний кодекс України вiд 21 червня 2001 р. № 2542-III // Вiдомостi Верховної Ради України. — 2001. — № 37–38. — Ст. 189.2. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про Стратегію національної безпеки Укра-їни» : Указ Президента України від 26 трав-ня 2015 № 287/2015 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/287/2015.3. Про затвердження Методичних рекомен-дацій щодо розрахунку рівня економічної безпеки України Наказ Міністерства еконо-мічного розвитку і торгівлі України від 29 жовтня 2013 № 1277 [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1277731-13.

4. Бригінець О. О. Особливості формуван-ня механізму правового забезпечення фі-нансової безпеки України / О. О. Бригінець // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки. — 2016. — № 837. — С. 36–41.5. Гетманець О. П. Бюджетний контроль як напрям публічної фінансової діяльності / О. П. Гетманець // Публічне право. — 2016. — № 2. — С. 126-133.6. Дмитренко Е. С. Юридична відповідаль-ність суб’єктів фінансового права у механіз-мі правового забезпечення фінансової без-пеки України : монограф. / Е. С. Дмитрен-ко. — К. : Юрінком Інтер, 2009. — 591 с.7. Єрмошенко М. М. Фiнансова безпека дер-жави: нацiональнi iнтереси, реальнi загрози,


30

стратегiя забезпечення : монограф. / М. М. Єр-мошенко. — К. : КНТЕУ, 2001. — 399 с.8. Сухоруков А. І. Сучасні проблеми фінан-сової безпеки України : монограф. / А. І. Су-хоруков. — К. : НІПМБ, 2004. — 117 с.9. Трипольська М. І. Правова характерис-тика фінансово-правових санкцій за фі-нансові правопорушення в банківській сфері та їх співвідношення з фінансовою відповідальністю / М. І. Трипольська // Вісник Запорізького національного універ-ситету. Юридичні науки. — 2011. — № 3.

— С. 160–166.10. Фінанси: підруч. / [С. І. Юрій, В. М. Фе-досов, Л. М. Алексеєнко та ін. ; за ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова]. — К. : Знання, 2008. — 611 с.11. Чернадчук О. В. Відповідальність за по-рушення бюджетного законодавства: стан та перспективи / О. В. Чернадчук // Юри-дична Україна. — 2013. — № 4. — С. 24–29.12. Звіт Рахункової палати за 2017 рік [Елек-тронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/img/files/Zvit_2017.pdf.

REFERENCES:1. Biudzhetnyi kodeks Ukrainy [Budget Code of Ukraine] (2001). Zakon Ukrainy vid 21.06.2001 № 2542-III. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukra-iny [The Official Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine]. 37–38. St. 189. [in Ukrainian].2. Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy vid 6 travnia 2015 roku «Pro Stratehiiu natsionalnoi bezpeky Ukrainy» [About the sake of national security and defense of Ukraine «About the strategy of national security of Ukraine»] (2015). Ukaz Prezydenta Ukrainy [Decree of the President of Ukraine] vid 26 May 2015 № 287/2015. URL: http://zakon.r a d a . g o v. u a / l a w s / s h o w / 2 8 7 / 2 0 1 5 . [in Ukrainian].3. Pro zatverdzhennia Metodychnykh rekomendatsii shchodo rozrakhunku rivnia ekonomichnoi bezpeky Ukrainy [About the approval of Methodical recommendations of the calculation of the level of economic security in Ukraine] (2013). Nakaz Ministerstva ekonomichnoho rozvytku i torhivli Ukrainy [Mandate of the Ministry of Economics Development and trade in Ukraine] vid 29 Oct 2013 № 1277. URL: http://zakon.rada .g ov.ua/rada/show/v1277731-13 . [in Ukrainian].4. Bryhinets O. O. (2016). Osoblyvosti formuvannia mekhanizmu pravovoho zabezpechennia finansovoi bezpeky Ukrainy [Features of the formation of a mechanism for legal security of Ukraine’s financial security]. Visnyk Natsionalnoho uni-versytetu «Lvivska politekhnika». Yurydychni nauky. [Bulletin of the State University «Lviv polytechnic»] 837. P. 36–41. [in Ukrainian].5. Hetmanets O. P. (2016). Biudzhetnyi kontrol yak napriam publichnoi finansovoi diialnosti [Budge-tary control as a direction of public financial activity]. Publichne pravo [Public law]. 2. P. 126–133. [in Ukrainian].

6. Dmytrenko E. S. (2009). Yurydychna vidpovidal-nist subiektiv finansovoho prava u mekhanizmi pravovoho zabezpechennia finansovoi bezpeky Ukrainy [Legal liability of the subjects of financial law in the mechanism of legal provision of financial security of Ukraine]. K. Yurinkom Inter. P. 591. [in Ukrainian].7. Yermoshenko M. M. (2001). Finansova bezpe-ka derzhavy: natsionalni interesy, realni zahrozy, stratehiia zabezpechennia [Financial security of the state: national interests, real threats, strategy of providing]. K. KNTEU. P. 399. [in Ukrainian].8. Sukhorukov A. I. (2004). Suchasni problemy fi-nansovoi bezpeky Ukrainy [Modern problems of financial security of Ukraine]. K. NIPMB. P. 117. [in Ukrainian].9. Trypolska M. I. (2011). Pravova kharakterystyka finansovo-pravovykh sanktsii za finansovi pravopo-rushennia v bankivskii sferi ta yikh spivvidnoshennia z finansovoiu vidpovidalnistiu [Legal characteristics of financial and legal sanctions for financial violations in the banking sector and their relationship with financial responsibility]. Visnyk Zaporizkoho natsionalnoho univer sy-tetu. Yurydychni nauky [Journal of the Zapo-rizhzhya National University. Law Sciences]. 3. P. 160–166. [in Ukrainian].10. Yurii S. I., Fedosov V. M. (2008). Finansy: pidruch. [Finance: textbook]. K. Znannia. P. 611. [in Ukrainian].11. Chernadchuk O. V. (2013). Vidpovidalnist za porushennia biudzhetnoho zakonodavstva: stan ta perspektyvy [Responsibility for violation of bud get legislation: state and prospects]. Yurydychna Uk-raina [Legal Ukraine]. 4. P. 24–29. [in Ukrainian].12. Zvit Rakhunkovoi palaty za 2017 rik [Accoun-ting Chamber’s report for 2017]. URL: http://www.ac-rada.gov.ua/img/files/Zvit_2017.pdf. [in Ukrainian].

31

Problem statement. The reform of the local budgets system in Ukraine began with the introduction of changes to the fis-cal legislation and envisaged formation of capable territorial communities on the basis of providing stable and sufficient sources of income and providing appropriate pow-ers for their development. Particular atten-tion is paid to the issue of effective expen-ditural policy at the level of local budgets, though expenditures are not only a source of public services, but also serve as means of creating a qualitative and attractive envi-ronment for attraction of investment re-sources and entrepreneurship.

Reformatting of local budgets to the state tool for providing equal level of public services was the main problem of expendi-tural policy in recent decades, although without considering economic objectives of development of administrative-territori-al units. Therefore, the situation of «eating» budget resources has contributed to imbal-ances in development of the budget system and has become a factor of slowing down of economic development in general.

Nowadays it is possible to observe and analyze the first interim results of the re-

form of the system of local self-govern-ment and fiscal decentralization, it is expe-dient to conduct an assessment of the dy-namics and determine the main trends of development of expenditural policy at the level of local budgets.

Analysis of recent research and publications. The problem of finding so-lution to optimize social expenditures and their effective implementation is carried out by following Ukrainian scientists: O. Vasylyk, T. Vasyleva, H. Vozniak, O. Ky-rylenko, V. Kravchenko, M. Kulchytskyy, I. Lunina, I. Lyutyy, O. Suntsova, I. Chu-hunov. Nevertheless, in the context of changes in fiscal legislation and adminis-trative-territorial reform this issue be-comes particularly relevant and requires extensive research.

The purpose of the article is to study the peculiarities of social expendi-tures in the context of the reform of local self-government.

Main material. High level of fiscal redistribution of GDP through expendi-tures puts high demands on the formation of an efficient structure of budget expen-ditures. In 2016, the share of reallocated

UDC 336. 145.2

Radelytskyy YuriyAssociate Professor

Ivan Franko National University of Lviv,PhD (Economics)

ASSESSMENT OF PECULIARITIES OF FORMATION OF LOCAL BUDGET EXPENDITURE POLICY

IN SOCIAL SPHERE

Radelytskyy Yu. Assessment of Peculiarities of Formation of Local Budget Expenditure Policy in Social Sphere

Abstract. The article contains investigation of the features of formation of expendi-tures of local budgets of administrative-territorial units in the social sphere. The dynam-ics of the structure of social expenditures before and during the period of the decentral-ization reform and the practice of allocating financial resources to the social sphere were explored.Key words: decentralization, social sphere, expenditures on social sphere, medical subvention, educa-tional subvention.


32

GDP through the Consolidated Budget expenditures was the highest in the last de-cade and amounted to 35.1 %, which was due to the increase in the percentage of GDP redistribution through the state bud-get (20.5 % of GDP in 2016) and through local budgets (14.5 %) Nevertheless, dur-ing the analyzed period, the share of ex-penditures on GDP in excess of incomes has been exceeded by an average of 2 times, which indicates the imbalance of the budget system and financial inability to perform its functions.

For a long time expenditural policy is defined by the state as a «feeding policy», since social expenditures are the main area of financing (expenditures on education, health care, housing and communal ser-vices, spiritual and physical development, social protection and social security of population). It is confirmed by the fact that the rate of growth of social expendi-tures exceeded the rate of GDP growth and the Consolidated Budget expenditures in 2012–2016 (Figure 1) (in 2014 and 2015 the situation changed due to the increase of expenditures on the defense sector).

Social expenditures are important for development and support of all spheres

of public life. At present, attention to op-timization of this sector of expenditure policy has increased, as changes in the definition of powers and areas of spend-ing among budgets of different levels took place. In addition, the question of forma-tion of effective budget financing of the social sphere is particularly relevant in conditions of increasing social tension with the aim of reducing it, improving the business and investment climate,

The main burden of ensuring social ex-penditures lies on local budget (Figure 2), as over the period of 2012–2016, the average share of social spending in local budget expenditures was 88.2 %, which character-izes local budget as the main tool of pro-viding social services and provision of social protection of population and does not foresee the fulfillment of the tasks of economic development of the territories.

The comparison of social expendi-tures as a part of local budget expendi-tures in different regions of Ukraine shows a significant differentiation of the indicator. The maximum share of social expenditures is in Rivne, Ternopil, Do-netsk (as a result of occupation and hos-tilities), Mykolayiv and Kherson regions.

122,

9

130,

0

103,

4

102,

7

118,

1

126,

5

120,

4

98,0

104,

5

122,

7

102,3

125,3

104,2104,4108,1

0

20

40

60

80

100

120

140

2012 2013 2014 2015 2016

роки

%

Growth rate of expenditures of Consolidated budget Growth rate of social expendituresRate of growth of GDP

Fig. 1. Dynamics of growth of rates of GDP, Consolidated Budget expenditures and social expenditures in 2012–2016.

Source: formed on the basis of [6]


33

The lowest one is in Kyiv, Odesa, Lviv, Dnipropetrovsk and Kharkiv regions. Thus, there is a dependence between the share of social expenditures in the compo-sition of expenditures of local budgets and the level of economic development of the territory.

Comparison of the structure of ex-penditures of local budgets before and after the beginning of the reform (Figure 3) indicates changes in the issue of forma-tion of expenditural policy of local bud-gets. First of all, the share of expenditures on social protection and social security has increased on 8.1 points. It was caused by the increase in expenditures on the social protection of the family, children and youth by 36.2 % in 2016 compared to 2012, as well as by the increase of the cost of assistance in resolving the housing is-sue for 16 times. However, the main aspect that should be noted is the growth in spending on economic activity in 2 times,

in particular the increase in expenditures on agriculture, construction and transport, indicating trends in development of eco-nomic potential of the territories. Instead, there was a decline in the share of expen-ditures on education in expenditures of local budgets from 32.2 % in 2012 to 27.3 % in 2016, health care — from 21.3 % to 18.2 %, housing and communal services — from 8. 9% to 5.1 %; expendi-tures on spiritual and physical develop-ment by 0.3 p.p.

Paying attention to the issue of in-creasing the volume of social expenditures of local budgets in their absolute values, it is advisable to pay attention to the ineffi-ciency of their use. As it is noted by H. Voznyak [3], attempts to change the ap-proaches to managing public finances in-herited from the Soviet Union (where the social system was focused on providing social services to population that was di-rectly linked to social stability and justice,

64,8 65,9 62,5 57,9 59,645,2 47,8 41,6 37,7 41,7

88,7 89,8 90,4 87,2 84,7

020406080

100

2012 2013 2014 2015 2016

роки

%

Consolidated budget National budget Local budget

Fig. 2. The share of social expenditures in the structure of expenditures of the Consolidated, State and local budgets in 2012–2016.


2016

4,7 105,1

18,2

3,427,3

0,130,7

0,4

Nation-wide functions

Economic activity

Housing and communal services

Health care

Spiritual and physical development

Education

Environmental protection

Social protection and social security

Public order

2012

69

21

32

0

23 0 5

Fig. 3. The structure of expenditures of local budgets due to functional classification in 2012 and 2016.



34

as well as the ability of families to pay for them) were almost unsuccessful. Therefore, it is expedient to conduct an assessment of each of the spheres analyzed. First of all, the data given in Table 1 show some chang-es in the formation of expenditural policy in the social sphere. The table shows the distribution of social expenditures between budgets of different levels.

Expenditures on social protection and social security are the most centralized. Thus, in 2015, 58.8% of all expenditures

in this direction were financed from the state budget. From 2012 to 2015, the share of expenditures on social protection and social security of local budgets increased from 39.96% to 41.16%, respectively. At the same time, the main burden of financ-ing is placed on district budgets (20.9%) and budgets of cities of region impor-tance (15.3%). Such a mechanism of redis-tribution of budget funds has proved to be insufficiently effective and does not en-sure the timely implementation of powers.

Table 1Dynamics of structure of social expenditures in the context

of budgets of Ukraine at different levels in 2012-2015 (%)

Time period

Consolidated budget

Total National budget

Loical budgets

Regional budgets and

budget of Kyiv city

Cities of regional

sub-ordination

Districts

Cities of regional

sub-ordination

Urban villages Villages

Housing and communal services2012 100 1,9 41,4 48,3 1,6 2,1 2,1 2,62013 100 1,3 27,8 27,8 1,4 5,1 4,3 6,12014 100 0,6 41,4 41,4 1,4 2,7 2,0 2,82015 100 0,1 24,9 54,1 1,3 6,8 4,6 8,2

Healthcare2012 100 19,4 36,1 23,2 21,0 0,0 0,1 0,12013 100 20,9 38,6 21,4 19,1 0,0 0,1 0,032014 100 18,5 41,2 20,6 19,7 0,0 0,01 0,012015 100 16,1 41,0 22,2 20,7 0,0 0,01 0,01

Spiritual and physical development2012 100 40,2 21,1 15,5 13,2 0,7 1,3 8,02013 100 37,4 22,4 15,9 13,7 0,7 1,3 8,42014 100 35,2 26,9 15,0 13,0 0,7 1,2 8,12015 100 40,8 19,2 16,3 14,7 0,6 1,1 7,4

Education2012 100 29,8 16,9 23,5 24,2 1,4 1,4 2,92013 100 29,3 16,4 24,1 24,3 1,5 1,4 3,02014 100 28,6 16,9 23,4 24,9 1,6 1,4 3,22015 100 26,4 18,4 23,6 26,5 1,3 1,1 2,7

Social protection2012 100 60,1 4,8 16,0 19,1 0,01 0,01 0,042013 100 61,0 4,6 15,3 19 0,01 0,01 0,042014 100 58,4 4,7 16,1 20,8 0,01 0,02 0,12015 100 58,8 4,8 15,3 20,9 0,03 0,03 0,1

Source: formed on the basis of [1, 2]

Analyzing the structure of expendi-tures on social protection and social secu-rity (Figure 4), it should be noted that the

main share in their composition is spent on social protection of families, children and young people — as of January 1, 2017


35

they make up 38.2 % of these expendi-tures, which is 21.4 pp less than in 2012. The reason for the decrease in their share is the increase in financing of housing as-sistance from 4.9 % in 2012 to 37.9 % in 2015, ie by 33.0 percentage points. Such trends are the result of introduction of a new system of subsidies to population. The peculiarity of calculating subsidies for a household is an assessment of the income of its members. Therefore, it is understand-able that higher rates of subsidies are calcu-lated in regions with lower levels of socio-economic development and low wages.

It should be noted that in Ukraine the regions with the lowest level of socio-eco-nomic development are characterized by the highest volumes of social protection and social security expenditures, and vice versa. On the one hand, care for a low-in-come population is a positive aspect, on the other — it causes an excessive burden on local budgets and limits the possibility of capital expenditures. Therefore, this is another reason for the growth of the level of differentiation of socio-economic de-velopment of the regions.

27.3 % of social expenditures are edu-cation expenditures. In the context of lo-cal budgets of different levels during 2012–2015, the main share of education expenditures was attributed to district budgets and budgets of cities of regional significance.

The growth rates of local budget ex-penditures on education in 2015 compared to 2012, in terms of regions of Ukraine are significantly higher than the growth rate of the GRP, indicating that the level of economic development of regions and the steady growth of expenditures on edu-cation are inconsistent.

From 2012 to 2016, the Consolidat-ed Budget expenditures for education increased from 101.6 billion UAH. to 129.4 billion UAH, that is 27.4 %, and the local ones — by 26.8 % (Fig. 5). It should be noted that the number of pu-pils and students of Ukraine during this period decreased from 8339.2 thousand people in 2012 to 6969.8 thousand peo-ple in 2016, ie 16.4 %. Thus, from 2014, the tendency of a sharp increase in the Consolidated Budget and local budgets expenditures per pupil / student / lis-tener is 1.5 times higher. Regarding the structure of expenditures of local bud-gets for education for the period of 2012–2016 it has practically not changed. About 59.0–59.5 % of expenditures are spent on general secondary education, 21.0 % for pre-school education, 6.5 % for vocational education, 3.6 % for post-graduate and extra-curricular education and other activities. At the same time, the share of expenditures on higher ed-ucation is reduced — from 4.0 % in 2012 to 3.5 % in 2016.

0%10%20%30%40%50%60%70%80%90%

100%

2012 2013 2014 2015 2016

Social protection of pensioners

Social protection of veterans of warand laborSocial protection of the family,children and youthSocial protection of the unemployed

Assistance in solving housingissuesSocial protection of othercategories of populationOther activities in social protectionarea

Fig.4. Dynamics of structure of expenditures of local budgets for social protection and social security, %.



36

At the same time, in conditions of con-stant growth of financing of education, the quality of educational services is decreas-ing. The main problems of financing the educational sphere are ineffectiveness of use of financial resources directed to the educational sector, and their focus on fund-ing institutions rather than education itself. Taking into account the branching up of the network of educational institutions, substantial financial resources are available for their maintenance. Despite the high growth rates of education expenditures and high levels of industry financing, student spending per pupil / student and educators’ salary are low comparing to European countries. The annual cost of teaching one student in EU countries is 6–8 thousand Euros on average, in Ukraine — 12.3 thou-sand UAH, that is about 400 Euros.

A lot of experts consider that func-tioning of a large network of educational institutions, in particular, small-scale and high-cost rural schools, is the main prob-lem of increasing expenditures on educa-tion and their low efficiency. In accordance with the reform of decentralization and changes planned in the educational sphere, provision is made for the gradual optimi-zation of educational institutions in order to reduce their number, increase the filling of classes and ensure the rational use of budget funds. Despite the lack of accep-tance of these steps by population, this is a necessary stage of optimization of the

educational sector, which will allow reduc-ing expenditures for the maintenance of educational institutions and increasing the efficiency of their use.

The structure of expenditures on health care in Ukraine is also characterized by inefficiency.

Nowadays the health care system in Ukraine is on the path of reform. It is caused by ineffectiveness of its functioning during the years of independence, poor quality of services provided, as well as the incorrect allocation of budgetary resources in the system. This is evidenced by high vol-umes of total budgetary and private spend-ing on health care — 7.6 % of GDP, and of the budgetary — about 4 % of GDP [5], which exceeds the average world value for the existing level of incomes.

When analyzing health care expendi-tures, we can notice a shift in financing of inpatient care — general hospitals, special-ized hospitals and specialized institutions. At the same time, inpatient institutions manage more than 60 % of expenditures of local budgets for health care, while polyclinics and ambulatory institutions, specialized polyclinics allocate about 6–7 %, ambulance stations — 5–6 %, cen-ters of primary health care — about 11 % of expenditures.

Thus, the mechanism for allocating fi-nancial resources in the health sector is characterized by inefficiency, as the size of the budgets of inpatient institutions

101,

6

105,

5

100,

1

114,

2

129,

4

74,6

71,3

71,4 84

,1 94,6

18,616,2

12,412,812,2

020406080

100120140

2012 2013 2014 2015 2016

роки

млр

д.грн

0

5

10

15

20

тис.грн

Consolidated Budgetexpenditures foreducationLocal Budgetsexpenditures foreducationConsolidated Budgetexpenditures per pupil

Fig.5. Dynamics of Consolidated and Local Budget Expenditures for education.Source: formed on the basis of [6, 4]


37

depends on the number of beds, that is, we spend money for available resources, rather than for provision of services. As a result of such expenditure policy in Ukraine total amount of all beds in inpa-tient institutions exceed 40 % of average in EU countries [5]. In addition, current expenditures account for about 90 % of Consolidated Budget expenditures for health care. The largest expenditure item is the salary of health workers — about 50 %, as well as goods and services of a medical nature — 37 %.

If we look at the ratio of expenditures on health care per capita in terms of re-gions of Ukraine, one can see quite signifi-cant differentiation. The highest expendi-tures of local budgets per capita are in Kyiv (2822.5 UAH), the lowest are in Luhansk (491.2 UAH) and Donetsk (730.1 UAH). Thus, there is a predominance of the high-est value above the lowest of 5.7 times.

Therefore, the reform of the health care system and its financing is a top prior-ity. Following measures are required: reori-entation of the system of treatment for prophylaxis and prevention of diseases, which also involves changes in the expen-diture policy; transition from the current system of financing existing resources to financial provision of results of activities in the field of special medical care and per

capita payment in the field of primary medical aid; definition of a clear list of guaranteed medical services with partici-pation in their payment and simultaneous protection of low-income groups of pop-ulation and chronically ill patients.

Talking about expenditure on spiritual and physical development and on housing and communal services, we should notice that these areas are characterized with fi-nancing by residual principle. At the same time, there is a significant differentiation in financing of one person housing and communal services in different regions (the largest volumes of expenditures per person are in Kyiv (735.8 UAH), Dniprop-etrovsk region (536.9 UAH), and Kharkiv region (529.7 UAH), the smallest — Lu-hansk (106.1 UAH), Donetsk (133.9 UAH) and Odessa (266.4 UAH) regions).

Conclusions. As an inference, it should be noted that the growth of social expenditures was caused by a planned in-crease in wages and an increase in cost of servicing the facilities. Current structure of social spending is intended to provide support to existing institutions, but not their expansion and development, as well as the improvement of services provided. Therefore, it is advisable to reform the rel-evant sectors with a complete change in spending policy in these areas.

REFERENCES:1. Ministry of Finance of Ukraine (2015). Bi-udzhet Ukrainy 2014 [Budget of Ukraine]. Kyiv. [in Ukrainian].2. Ministry of Finance of Ukraine (2016). Bi-udzhet Ukrainy 2015 [Budget of Ukraine]. Kyiv. [in Ukrainian].3. Wozniak G. V. (2016). Biudzhetna polityka roz-vytku rehioniv Ukrainy: suchasna paradyhma ta ori-ientyry podalshykh reform [Budget policy for the development of the regions of Ukraine: a modern paradigm and guidelines for further reforms]. Lviv. State Enterprise «Institute of Regional Studies named after MI Former NAS of Ukraine». [in Ukrainian].4. State Statistics Service of Ukraine (2014).

Zahalnoosvitni navchalni zaklady Ukrainy na pocha-tok 2016/17 navchalnoho roku [General educa-tional institutions of Ukraine at the beginning of 2016/17 academic year]. Kyiv. [in Ukrainian].5. The World Bank. IBRD. IDA. (2017). Refor-muvannia finansuvannia okhorony zdorovia zarady pidvyshchennia yakosti nadannia posluh [Reform-ing health financing to improve the quality of service delivery]. URL: http://pubdocs.worldbank.org/en/748141491297157668/Ukraine-Special-Focus-Note-Health-April-2017-uk.pdf.6. Derzhavna kaznacheyska sluzhba Ukrayiny [State Treasury Service of Ukraine]. URL: http://www.treasury.gov.ua.

38

Судова реформа, яка відбулася в Україні протягом 2016–2018 років обу-мовила подальші зміни у національно-му законодавстві. Законом України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпе-чення права на справедливий суд» було внесено зміни до Кодексу адміністра-тивного судочинства України (надалі — КАСУ) (у ст. 242), де передбачалося, що «…при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду» [1]. Крім цього, Зако-ном України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодек-су України, Цивільного процесуально-го кодексу України, Кодексу адміністра-тивного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, було змінено ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та ста-тус суддів», в яких зазначалося, що ви-сновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного

Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм пра-ва, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права [2].

З прийняттям вищевказаних змін, в правову систему України було введено нову категорію — висновки щодо за-стосування норм права, викладені у по-становах Верховного Суду, щодо сут-ності яких у науковій площині розгор-нулася жвава дискусія. Якщо раніше науковці вказували, що певні судові акти (рішення Конституційного суду України, рішення Верховного Суду України, прийняте в результаті розгля-ду заяви про перегляд судового рішен-ня за мотивами неоднакового застосу-вання судом (судами) касаційної інстан-ції одних й тих самих норм права в од-накових правовідносинах, рекоменда-ційні роз’яснення та правові позиції

УДК 347.73:347.931(477)

Карпушова Катерина ГеннадіївнаЗдобувач Київського міжнародного університету

СУДОВІ АКТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ ЯК СУДОВІ ПРЕЦЕДЕНТИ

В ПОДАТКОВО-ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ В УКРАЇНІ

Karpushova K. G. Court Acts of the Supreme Court as Court Precedents in the Tax-Legal Regulation in Ukraine

Abstract. The article deals with changes in the tax and legal regulation in Ukraine due to changes in the national procedural legislation. We are supporting the position is that in the system of tax law a new source of law — court precedent — has emerged. The signs of court precedents correspond to the rulings of the Supreme Court, which end the review of court decisions in appeal and cassation procedures, and contain conclusions of the of tax law and decisions of the Armed Forces on the results of consideration of the sample decision. It is indicate that such judicial acts carry out direct normative regulation of tax relations in Ukraine.Key words: court precedent, tax and legal regulation, court acts, rulings of the Supreme Court Justice, sample decisions.

Карпушова К. Г. Судові акти верховного суду як судові прецеденти в податково-правовому регулюванні в Україні

39

спеціалізованих судів з питань застосу-вання законодавства щодо вирішення справ відповідної судової спеціалізації) лише мають ознаки нормативності, то з введенням законодавцем вимоги щодо врахування судами при виборі і застосу-ванні норми права до спірних правовід-носин висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, все голосніше лунає думка, що фактично в правову систему України введено нове джерело права — судовий прецедент.

Однозначного визначення поняття та ознак судового прецеденту як джере-ла права та правової категорії не існує. Аналіз словників, доктринальних під-ходів та практики країн з англосаксон-ською системою права дозволили кон-статувати, що судові прецеденти пред-ставляють собою судові рішення, вине-сені судом вищої інстанції країни за ре-зультатом вирішення конкретної спра-ви, які мають загальнообов’язковий ха-рактер при розгляді наступної справи, що стосується аналогічних чи достат-ньо близьких питань (обставин справи) для судів нижчої юрисдикції. Подібним ознакам відповідають два види судових актів, що виносяться Верховним Судом (надалі — ВС) — постанови ВС, якими закінчується перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, що містять висновки щодо застосуван-ня норм права, та рішення ВС за резуль-татами розгляду зразкової справи.

Питання запровадження судового прецеденту в правову систему України особливої актуальності набуває для по-датково-правового регулювання. По-даткові спори складають «левову» част-ку спорів, що розглядаються системою адміністративних судів країни. Напри-клад, лише на розгляд Касаційного ад-міністративного суду Верховного Суду (надалі — КАС) в 2018 році було пере-дано 25 682 справ з початку роботи ВС (що на 6 000 більше, ніж сукупно у Ка-саційному господарському суді, Каса-

ційному цивільному суді та Касаційно-му кримінальному суді), і приблизно половина з них — податкові спори. Отже, у статті увага буде зосереджена на постановах ВС, якими закінчується пе-регляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, що містять ви-сновки щодо застосування норм подат-кового права, та рішеннях ВС за резуль-татами розгляду зразкової справи (щодо податкових правовідносин).

Судовий прецедент не визнавався джерелом фінансового права ні в ра-дянському законодавстві, ні в радян-ській правовій фінансовій доктрині. В роботах Ю. Ровинського, Г. Гуреви-ча, В. Бесчеревних, С. Ципкіна та ін-ших вчених фінансистів того часу про судовий прецедент як джерело фінан-сового права не згадується. О. Дмитрик з цього приводу зазначає, що на погля-ди фінансистів радянського періоду впливала пануюча в системі радянського права парадигма відмежування від судо-вих прецедентів, неприйняття його як форми соціалістичного права [3, с. 225]. Дійсно, відомий теоретик радянського права О. Олександров зазначав, що суди при системі соціалістичної закон-ності повинні застосовувати право, а не створювати його [4, с. 39]. Навіть коли погляди радянських теоретиків права змінилися і набула поширення теорія «правоположень» (про яку згадувалося раніше) та була визнана правотворча роль Верховного суду СРСР, в теорії фінансового права це питання залиши-лося без змін.

Проте подальший розвиток науко-вої позиції щодо нормативності певних судових актів та їх впливу на правовід-носини у країні у пострадянський пе-ріод та розвиток законодавства посту-пово впливав на фінансову наукову думку у цьому питанні — з’являються згадки про судовий прецедент як дже-рело фінансового права. Так, Л. К. Во-ронова з цього приводу писала, що «… зовсім недавно наша юридична на-


40

ука не визнавала прецедентного права, однак з появою органу конституційної юрисдикції — Конституційного Суду України — ставлення до судових рі-шень змінилося… рішення Конститу-ційного Суду України можуть бути дже-релами фінансового права» [5, с. 156–157]. Саме про рішення КСУ як джерела фі-нансового права заговорили у своїх ро-ботах М. Бондар, Р. Гарилюк, О. Дми-трик, О. Орлюк, О. Пауль, С. Пепєляєв, Н. Чужикова.

Вплив рішень КСУ, який вони здій-снювали на фінансові правовідносини, обумовив формування наукової думки щодо того, що такі рішення являють собою судовий прецедент, який фак-тично стає новим джерелом фінансово-го права. Найбільш аргументована по-зиція з цього приводу викладена у док-торській дисертації О. Дмитрик, яка, спираючись на аналіз робіт Б. Мали-шева, К. Сасова, А. Толочко, Г. Христо-вої, Н. Чужовкої та інших науковців, наводить такі аргументи щодо віднесен-ня рішень КСУ до судових прецедентів і джерел фінансового права: 1) преце-дентом, як правило, визнають рішення вищих судових інстанцій (КСУ є єди-ним органом конституційної юрисдик-ції в Україні, що не відноситься до пра-вотворчих органів), а отже рішення КСУ може вважатися рішенням вищої судової інстанції; 2) рішення КСУ є не-персоніфікованими, вони не мають точно визначеного і обмеженого кола адресатів своєї дії; їх реалізація може відбуватися багато разів протягом три-валого періоду; 3) КСУ, висловивши свою позицію одного разу, згодом по-силається на неї при вирішенні інших справ; 4) згідно зі ст. 67 Закону «Про Конституційний Суд України» ухвали, рішення і висновки КСУ разом з окре-мою думкою суддів протягом наступно-го робочого дня після їх підписання оприлюднюються на офіційному веб- сайті КСУ, а також публікуються у «Віс-нику КСУ» та в інших офіційних ви-

даннях України, а отже можна проводи-ти певну паралель стосовно необхідно-сті регулярного оприлюднення преце-дентів і рішень КСУ; 5) судові преце-денти можуть бути обов’язковими та переконливими; юридична сила рі-шень КСУ є не меншою, ніж у законів, оскільки такі рішення є обов’язковими для всіх, включаючи ті інстанції, які здійснюють нормотворчу функцію; 6) у рішенні КСУ міститься відповідь на питання не факту, а права, що випливає із суті конституційного контролю та ви-значає не тільки межі повноважень цьо-го Суду, але й відмежовує його компе-тенцію від повноважень інших судів та правозастосовних органів; 7) в рішен-нях КСУ по суті формулюються крите-рії нового законодавчого фінансо-во-правового регулювання, тим самим певним чином конструюються «моделі» нових фінансово-правових норм, оскільки у ньому містяться норми фі-нансового права або правові позиції; 8) незважаючи на те, що в чинному за-конодавстві відсутній формально ви-значений обов’язок КСУ дотримувати-ся при подальшому вирішенні справ своїх попередніх рішень, ґрунтовний розгляд практики КСУ свідчить про те, що суд часто посилається на свої ко-лишні рішення; рішення КСУ мають високий авторитет та суттєво вплива-ють на правозастосовчу практику, отже можна говорити про обов’язковість рі-шень КСУ при вирішенні інших справ у майбутньому [5, с. 246–250].

Проте в фінансовій науці думка щодо віднесення рішень КСУ до дже-рел фінансового права — судових пре-цедентів — не отримала однозначної підтримки. За визначенням С.А. Нотіна, оскільки чинне законодавство не закрі-плює обов’язковості слідування прин-ципу stare decisis для Конституційного Суду, то це означає, що такі акти не можуть мати прецедентного характе-ру [6, с. 44]. Таку ж позицію розділяв М. П. Кучерявенко, який писав, що

Карпушова К. Г. Судові акти верховного суду як судові прецеденти в податково-правовому регулюванні в Україні

41

завдання конституційних судів — тлу-мачення норм права з метою їх пра-вильного застосування, вирішення за-конодавчих колізій, з’ясування змісту того, чому законодавець надав певної словесної форми [7, с. 539], Т. А. Лат-ковська також зазначала, що повнова-ження Конституційного Суду не перед-бачають можливості правотворчості, його завдання — тлумачення норм пра-ва з метою точного розуміння і застосу-вання закону [8, с. 72]. Як бачимо, пози-ції вчених фінансистів щодо визначен-ня судового прецеденту як джерела пра-ва на той час співпадали з думками тео-ретиків права. Як і в теорії права, у фі-нансовому праві сформувалося два під-ходи до цього питання — визнання су-дового прецеденту як нового джерела податкового права, і невизнання такого джерела права (хоч і враховувалися оз-наки нормативності у рішеннях КСУ та їх вплив на регулювання фінансових правовідносин в країні).

На сучасному етапі зазначене пи-тання набуло нового розвитку. Зміни у процесуальному законодавстві вимага-ють нових підходів до аналізу судового прецеденту у податковому праві.

Постанови ВС, якими закінчується перегляд судових рішень в апеляційно-му та касаційному порядку, що містять висновки щодо застосування норм по-даткового права представляють собою судове рішення, винесене судом вищої інстанції країни за результатом вирі-шення конкретної справи. Крім цього, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАСУ, такі по-станови набули обов’язкового характе-ру, оскільки відповідно до вищевказа-них норм суди повинні враховувати висновки щодо застосування норм пра-ва, викладені в постановах ВС при ви-борі і застосуванні норми права до спір-них правовідносин [1], тобто вони бу-дуть враховуватися при розгляді на-ступної справи, що стосується аналогіч-них чи достатньо близьких питань (об-ставин справи) для судів нижчої юрис-

дикції. Отже, постанови ВС, якими за-кінчується перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, що містять висновки щодо застосуван-ня норм податкового права відповіда-ють ознакам податкового прецеденту.

Переходячи до розгляду та рішень ВС за результатами розгляду зразкової справи, зазначимо, що відповідно до ч. 3 ст. 291 КАСУ, суди повинні врахо-вувати правові висновки ВС, викладені за результатами розгляду зразкової справи, при ухваленні рішення по ти-повій справі, яке відповідає ознакам, ви-кладеним у такому рішенні [9], отже рі-шення по зразковій справі має обов’яз-ковий характер при розгляді наступної (типової) справи. Типовою справою, як зазначалося раніше, є адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб’єкт владних повноважень (його відокремлений суб’єкт), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відноси-нах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги (п. 21 ст. 4 КАСУ) [9]. Отже рішення по зразковій справі має обов’язковий характер при розгляді справ, відповідачем у яких є один і той самий суб’єкт владних повноважень (його відокремлений су б’єкт), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відноси-нах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги, тобто справ, що сто-суються аналогічних чи достатньо близьких питань (обставин справи), що підтверджує їх прецедентну природу.

Підсумовуючи зазначене, констату-ємо, що в податковому праві (як і в сис-темі права України в цілому) з’явилося нове джерело права — судовий преце-дент. У зв’язку з цим, виникає питан-ня — чи вплине це на систему податко-вого-правового регулювання в Україні?

На наш погляд, судовий прецедент здійснюватиме безпосереднє норма-тивне регулювання податкових право-відносин в Україні. Враховуючи кон-


42

фліктність податкових правовідносин, непослідовність вітчизняного законо-давця при розробленні і провадженні нових норм податкового законодав-ства, порушення балансу приватних та публічних інтересів при оподаткуванні на користь публічних інтересів, діяль-ність Державної фіскальної служби України, яка спрямована на забезпе-чення реалізації виключно фіскальної

функції, кількість податкових спорів, що перебувають на розгляді адміні-стративних судів України, можна про-гнозувати появу нових Постанов ВС, що міститимуть висновки щодо засто-сування норм права, та зразкових рі-шень ВС по податковим спорам, а отже — посилення впливу судових прецедентів на податкові правовідно-сини в Україні.

ЛІТЕРАТУРА:1. Про забезпечення права на справедливий суд: Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII // Відомості Верховної Ради. — 2015. — № 18, № 19–20. — Ст. 132. 2. Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільно-го процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів : Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII // Відомості Верхов-ної Ради. — 2017. — № 48. — Ст. 436. 3. Дмитрик О. О. Джерела фінансового права. дис.. докт.. юрид. наук. — Х., 2011. — 447 с.4. Основы теории государства и права / под ред. Н. Г. Александрова. — М.: Юрид. лит., 1963. — 319 с.

5. Воронова Л. К. Фінансове право України: підруч. / Л. К. Воронова. — К.: Прецедент; Моя книга, 2006. — 348 с.6. Нотин С. А. Судебная практика в системе источников налогового права: дис. … канд. юрид. наук. — М., 2003. — 244 с.7. Кучерявенко Н. П. Курс налогового пра-ва: в 6-ти т. Т. 2: Введение в теорию налого-вого права. — Х.: Легас, 2004. — 639 с.8. Латковська Т. А. Рішення Конституцій-ного Суду України — джерела банківського права? // Підприємництво, господарство, право. — 2006. — №. 7. — С. 73–78. 9. Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України від 06.07.2005 № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 35–36, № 37. — Ст. 446.

REFERENCES:1. Pro zabezpechennia prava na spravedlyvyi sud [On ensuring the right to a fair trial] (2015). Zakon Ukrainy vid 12.02.2015 № 192-VIII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 18, 19–20. St. 132. [in Ukrainian].2. Pro vnesennia zmin do Hospodarskoho protsesualnoho kodeksu Ukrainy, Tsyvilnoho protsesualnoho kodeksu Ukrainy, Kodeksu administratyvnoho sudochynstva Ukrainy ta inshykh zakonodavchykh aktiv [On Amendments to the Commercial Procedural Code of Ukraine, the Civil Procedural Code of Ukraine, the Code of Administrative Legal Proceedings of Ukraine and other legislative acts] (2017). Zakon Ukrainy vid 03.10.2017 № 2147-VIII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 48. St. 436. [in Ukrainian].3. Dmytryk O. O. (2011). Dzherela finansovoho prava [Sources of financial law]. dys.. dokt.. yuryd. nauk. Kh. 447 p. [in Ukrainian].4. Aleksandrov N. G. (1963). Osnovy teorii gosu-darstva i prava [Fundamentals of State and Law Theory]. M. Jurid. lit. 319 p. [in Russian].

5. Voronova L. K. (2006). Finansove pravo Ukrainy [Financial Law of Ukraine]: pidruch. K. Pretsedent. Moia knyha. 348 p. [in Ukrainian].6. Notin S. A. (2003). Sudebnaja praktika v sisteme istochnikov nalogovogo prava [Court practice in the system of sources of tax law]: dis. … kand. jurid. nauk: spec. M. 244 p. [in Russian].7. Kucherjavenko N. P. (2004). Kurs nalogovogo prava [Tax Law Course]: v 6-ti t. T 2: Vvedenie v teoriju nalogovogo prava. Kh. Legas. 639 p. [in Russian].8. Latkovska T. A. (2006). Rishennia Konstytutsii-noho Sudu Ukrainy — dzherela bankivskoho prava? [The decision of the Constitutional Court of Ukraine — sources of banking law?]. Pid pry-iemnytstvo, hospodarstvo, pravo. . 7. P. 73–78. [in Ukrainian].9. Kodeks administratyvnoho sudochynstva Ukrainy [Code of Administrative Justice of Ukraine] (2005). Zakon Ukrainy vid 06.07.2005 № 2747-IV. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 35–36, 37. St. 446. [in Ukrainian].

43

Постановка проблеми. Україна з набуттям своєї незалежності приділяє значну увагу регулюванню підприєм-ницької діяльності у національному секторі економіки, умовам та формам її здійснення. Так, у Конституції України закріплено принципи та основні засади державної політики щодо захисту прав та свобод людини у всіх сферах сус-пільного життя, у тому числі в еконо-мічній. Із права на підприємницьку ді-яльність (ст. 42 Конституції України) випливає те, що суб’єкт (людина, гро-мадянин, особа без громадянства, інозе-мець) мають право на здійснення такої діяльності та можуть застосовувати різ-ні форми його реалізації. Так, нормами Основного Закону передбачено, що «кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом» (ч. 1 ст. 42 Конституції України). При цьому «держава забезпечує захист кон-

куренції у підприємницькій діяльності, не допускає зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросо-вісну конкуренцію» (ч. 3 ст. 42 Консти-туції України). Під особливою охоро-ною держави також знаходяться права споживачів, якість і безпечність продук-ції та всі види послуг і робіт, діяльність громадських організацій споживачів, на що прямо вказує зміст ч. 4 ст. 42 Кон-ституції України [1]. Отже, закріплене на конституційному рівні законотвор-цем право на підприємницьку діяль-ність визнається не лише невід’ємним атрибутом ринкового устрою та скла-довою господарського порядку, а також формою реалізації свободи та ініціати-ви громадян в економічній сфері, в ос-нові якої знаходиться економічна само-стійність, незалежність та свобода кож-ного окремого індивіда на реалізацію

УДК: [342.922:347.7](477)

Васильєв Володимир МиколайовичДоцент кафедри адміністративного, кримінального права і процесу

Приватного навчального закладу «Міжнародний університет бізнесу і права»,

кандидат юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ОХОРОНИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В УКРАЇНІ

Vasyliev V. M. Administrative and Legal Aspects of Protecting Entrepreneurial Activity in Ukraine

Abstract. The article deals with scientific and regulatory sources. The author has deter-mined the concept, content and legislative consolidation of administrative and legal reg-ulation and protection of entrepreneurial activity in Ukraine. The author has formulated tasks, objectives and features of administrative and legal regulation of entrepreneurial activities. The author of the article pays special attention to the problem of the emergence of a qualitatively new regime of relations between public administration agencies and business entities and the formation of these relations on the principles of implementation of the servicing and protective function of such agencies, since this should form the basis of modern administrative law-making and law enforcement.Key words: entrepreneurship, entrepreneurial activity, legal nature, business entity, economic activity, administrative and legal regulation in the scope of entrepreneurial activity, administrative and legal pro-tection.


44

даного виду діяльності. Як слушно на-голошується на сторінках спеціальної правничої літератури, юридична кон-струкція права на підприємницьку ді-яльність відповідає теоретичним підхо-дам щодо формування зобов’язань дер-жави у сфері економічних прав, зокре-ма: держава поважає економічну свобо-ду людини, гарантує кожному право на підприємницьку діяльність, яка не забо-ронена законом; по-друге, держава за-хищає свободу дій та захищає ресурси від інших суб’єктів в економічній сфері у контексті зобов’язань, передбачених ч. 3 ст. 42 Основного Закону; по-третє, держава забезпечує соціальний та еко-логічний характер підприємницької ді-яльності в Україні, виходячи із консти-туційного припису ч. 4 ст. 42 Конститу-ції України [2, с. 189–190].

Стає очевидним, що підприємниць-ка діяльність, будучи значним поштов-хом до високої продуктивності праці, отримання прибутку і зрештою — кра-щого задоволення суспільних потреб, виступає не лише показником еконо-мічного розвитку країни незалежно від її політичного устрою та суспільної формації, а також набуває важливого стратегічного значення для європей-ського співтовариства з метою розв’я-зання глобальних проблем у вітчизня-ному секторі економіки. Від послідов-ності розв’язання наявних проблем, що виникають у сфері підприємницької діяльності, як у теоретичному, так і практичному аспектах, на пряму зале-жить майбутній стан фінансового, еко-логічного і соціального зростання та добробуту населення і країни.

Стан дослідження. Безсумнівно, проблематиці вивчення підприємниць-кої діяльності, її видам, соціальній ролі та функціональному призначенню, а також особливостям нормативного ре-гулювання та застосування правових засобів протидії правопорушенням в галузі підприємництва та фінансів при-ділялося достатньо уваги з боку провід-

них учених, які працюють, як в еконо-мічних, так і в юридичних галузях пра-ва (О. М. Бандуркою, Д. М. Бахрахом, О. В. Бігняком, Ю. П. Битяком, В. В. Бо-гуцьким, Т. О. Коломоєць, А. Т. Ком-зюком, В. К. Колпаковим, О. В. Кузь-менко, А. С. Ластовецьким, О. В. Клим, І. Д. Пастухом, А. С. Васильєвим, О. П. Подцерковним, В. С. Щербиною, Н. А. Саніахметовою, О. М. Вінником, В. А. Устименком, Р. А. Джабраіловим, В . М. Кампом, В . В . Ковтунець , О. Д. Крупчаном, Ю. М. Фроловим, С. В. Різником, П. П. Шляхтуном, Н. Г. Шукліною, Р. Б. Шишкою, Ю. О. Хорьковим та іншими). У пра-цях указаних дослідників у різні часові періоди було обґрунтовано перспекти-ви розвитку підприємницької діяльно-сті в Україні, досліджено проблемні пи-тання окремих видів правового статусу особи в економічній сфері, запропоно-вано теоретико-методологічні засади вдосконалення доктрини господар-ського та підприємницького права з ме-тою покращення правового регулюван-ня підприємницьких відносин тощо.

Водночас, враховуючи всю специ-фіку, численну функціональність та комплексний характер підприємниць-кої діяльності, більш глибокого дослі-дження потребують питання визначен-ня даного виду господарської діяльності як об’єкта адміністративно-правового регулювання та охорони. Це поясню-ється тим, що численні суспільні відно-сини, які складаються у сфері підпри-ємницької діяльності, перебуваючи під державно-правовим впливом, вимага-ють, передусім, удосконалення адміні-стративно-правового механізму її регу-лювання, а також протидії правопору-шенням у зазначеній сфері, насампе-ред, засобами та інструментами адміні-стративного права.

Виклад основного матеріалу. Слід відмітити, що успішний розвиток під-приємництва в Україні залежить від створення оптимальних умов правово-

Васильєв В. М. Адміністративно-правові аспекти охорони підприємницької діяльності в Україні

45

го, економічного та суспільно-політич-ного характеру, які мають надавати ре-альну можливість особам повною мі-рою реалізовувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, утворювати атмосферу підтримки під-приємництва як основи соціального прогресу. Зосереджуючи свою увагу на забезпеченні позитивних тенденцій у системі господарювання, Ю. І. Грудзе-вич підкреслює, що здійснення підпри-ємництва може відбуватися лише за на-явності сприятливих передумов у дер-жаві. Їх дослідниця систематизувала за окремими групами, зокрема: а) еконо-мічні передумови (перехід до ринкової економіки, роздержавлення та привати-зація, демонополізація господарської діяльності, створення і функціонування на цій основі багатосуб’єктних органі-заційних утворень, утвердження свобо-ди підприємницької діяльності); б) по-літичні передумови (демократизація та стабільність суспільного життя, сприят-лива податкова, кредитна, митна та інші політики, гарантування державою не-доторканості приватної та інтелекту-альної власності); в) соціально-психо-логічні передумови (сприятливий пси-хологічний клімат у суспільстві, подо-лання негативного ставлення населення до підприємництва) г) правові переду-мови (наявність у юридичній системі держави прийнятих законів та підзакон-них актів, які забезпечують легітимність підприємницької діяльності та її право-ву захищеність) [3, c. 11]. Отже, незва-жаючи на ключове значення підприєм-ництва для розвитку вітчизняного сек-тору економіки та суспільного життя країни, саме цей вид господарської ді-яльності є досить вразливим і залежить від багатьох неоднозначних чинників, які утворюють, так зване, підприєм-ницьке середовище. Адже недостатньо мати здатність та бажання здійснювати даний вид господарської діяльності, во-лодіти достатнім початковим капіталом для заснування підприємства та його

нормальної діяльності. Важливо також, щоб у державі були створені належні неоднорідні умови, які б забезпечили доступ особі до використання чинників виробництва: правова захищеність під-приємництва, стабільна податкова си-стема, розвинута система ринкової інф-раструктури підтримки підприємни-цтва, якісне інформаційно-консульта-тивне і науково-методичне забезпечен-ня підприємництва.

Комплексний аналіз окремих зако-нодавчих норм-дефініцій, в яких визна-чається категорія «підприємницька ді-яльність» доводить, що наскільки бага-тогранне і складне за своїм змістом і характером це явище, спираючись на ту обставину, що виникнення, розвиток й припинення підприємницьких відно-син регулюються нормами різних галу-зей права (господарськими, цивільни-ми, адміністративними, податковими тощо). Сучасні науковці також підкрес-люють, що відносини у сфері підпри-ємницької діяльності об’єктивно потре-бують системного правового регулю-вання, що базується на гармонійному поєднанні приватних і публічних інте-ресів [4, с. 62].

У продовження сказаного слід зау-важити, що підприємницька діяльність є однією зі сфер взаємодії держави та економіки, через що потребує держав-ного і зокрема, адміністративно-право-вого регулювання, тобто спеціально-ю-ридичного механізму впливу норм ад-міністративного права на поведінку і діяльність його суб’єктів та об’єктів. Унаслідок адміністративно-правової регламентації формується юридична основа, визначаються зафіксовані у правових веліннях орієнтири для орга-нізації діяльності учасників адміністра-тивно-правових відносин на досягнен-ня фактичних завдань адміністративно-го права [5, с. 113–114].

На сьогодні у наукових джерелах міцно вкоренилася і домінує позиція про те, що адміністративно-правове ре-


46

гулювання спрямоване, перш за все, на забезпечення реалізації та захисту прав, свобод та інтересів громадян, тим са-мим підкреслюється їх пріоритетна орі-єнтація. Його сутність у підприємниць-кій сфері, на наш погляд, полягає у за-стосуванні компетентними, спеціально уповноваженими органами публічної адміністрації, їх посадовими особами сукупності нормативно закріпленого інструментарію та важелів впливу на суб’єктів підприємницької діяльності з метою як безпосереднього впорядку-вання адміністративно-правових відно-син за їх участю, так і ефективної реалі-зації заходів загальнодержавної еконо-мічної та соціальної політики загалом. Стає зрозумілим, що адміністратив-но-правове регулювання повинно бути спрямоване на створення сприятливих зовнішніх умов для здійснення підпри-ємницької діяльності та забезпечення її суспільної користі.

Так чи інакше, функціональне при-значення адміністративного права для економічної сфери держави важко пе-реоцінити. Його норми, як вірно наго-лошується у новітній правничій літера-турі, регулюють відносини, в яких одні-єю стороною є орган державної влади, орган місцевого самоврядування або суб’єкт делегованих повноважень, що діє з приводу і з метою реалізації публічних функцій і завдань, спрямова-них на задоволення публічного інтере-су [6, с. 46], у тому числі і в господар-сько-економічній сфері. Як справедли-во відмічається на сторінках правничої літератури, головна особливість адміні-стративного права полягає в тому, що воно регулює суспільні відносини, які виникають: 1) у зв’язку із забезпеченням суб’єктами публічної влади, насампе-ред, публічною адміністрацією, прав і свобод людини і громадянина; 2) у сфе-рі публічного адміністрування об’єктів державної та комунальної власності; 3) у внутрішньо організаційній діяльно-сті органів публічної влади; 4) у сфері

взаємодії органів публічної влади з ін-ституціями громадянського суспіль-ства [6, с. 58]. Такі види відносин вини-кають у різних сферах державного управління — економічній, соціальній, політичній, але всі вони поєднані захи-стом публічного інтересу [7, c. 81].

Також достатньо обґрунтованим ви-глядає судження Т. О. Коломоєць на предмет сучасного адміністративного права, як на суспільні відносини, що формуються: 1) у процесі публічного адміністрування економічної, соціаль-но-культурної та адміністративно-полі-тичної галузей, а також під час реаліза-ції повноважень органами місцевого самоврядування, громадськими органі-заціями та деякими іншими недержав-ними інституціями — делегованих ор-ганами виконавчої влади повноважень; 2) у процесі діяльності органів виконав-чої влади та органів місцевого самовря-дування, їх посадових осіб щодо забез-печення реалізації та захисту в адміні-стративному порядку прав і свобод гро-мадян, надання їм, а також юридичним особам різноманітних адміністратив-них (управлінських) послуг; 3) у процесі внутрішньої організації та діяльності усіх державних органів, адміністрацій державних підприємств, установ та ор-ганізацій, а також у зв’язку з публічною службою (державною службою або службою в органах місцевого самовря-дування тощо); 4) реалізації юрисдикції адміністративних судів і поновлення порушених прав громадян та інших суб’єктів адміністративного права; 5) під час застосування заходів адміністратив-ного примусу, в тому числі адміністра-тивної відповідальності, щодо фізич-них і юридичних осіб [8, с. 4]. Як бачи-мо, у порівнянні з іншими одноймен-ними матеріальними правовими галузя-ми адміністративне право охоплює на-багато складніший, багатогранний спектр суспільних відносин, гаранту-ють їх впорядкування у всіляких сферах державного і самоврядного управління,


47

характеризуються динамічним характе-ром свого розвитку, враховують остан-ні тенденції потреб та інтересів суспіль-ного життя. Проте не можна погоди-тись із включенням до цього предмета відносин, які складаються під час реалі-зації юрисдикції адміністративних су-дів, адже такі відносини не є однорідни-ми щодо інших із перерахованих і включати їх до предмета адміністратив-ного права абсолютно нелогічно.

Якщо раніше адміністративне право традиційно розглядалося як система норм, спрямована на врегулювання від-носин в галузі державного управління, то сьогодні його роль і призначення іс-тотно змінилися. Перехід від державо-центристських до людиноцентрист-ських пріоритетів в адміністративно-пра вовому регулюванні зумовило зміну акцентів у спрямуванні адміністратив-но-правового регулювання, виділили у системі суб’єктів адміністративно-пра-вових відносин на перший план грома-дянина з його правами, законними ін-тересами, свободами…це і обумовило істотну зміну предмета адміністратив-ного права [8, с. 3–4]. Зазначена позиція підтримується більшістю сучасних уче-них-адміністративістів, є домінуючою на сторінках новітньої навчальної літе-ратури з адміністративного права.

Таким чином, по відношенню до підприємницької діяльності варто гово-рити про встановлення балансу в реалі-зації приватних інтересів суб’єктів під-приємництва та інтересів суспільства в цілому — публічних, які забезпечує держава шляхом застосування адміні-стративно-правового регулювання.

Можна впевнено стверджувати, що адміністративно-правове регулювання підприємницької діяльності на сьогод-нішній день реалізується у конкретних діях органів публічної адміністрації та їх посадових осіб у таких формах, як: ви-дання нормативно-правових та індиві-дуальних актів, які регулюють відноси-ни у сфері підприємницької діяльності;

укладення адміністративних договорів; здійснення юридично значимих дій (проведення державної реєстрації, вида-ча дозволів (сертифікатів, ліцензій), складання адміністра тивних протоко-лів, проведення контрольних дій тощо).

Окремо відзначимо, що суспільні відносини, які складаються у зв’язку зі здійсненням підприємницької діяльно-сті, в окремих випадках потребують ефективної адміністративно-правової охорони. Вона виявляється у системі впорядкованої адміністративно-право-вими нормами діяльності публічної ад-міністрації, спрямованої на попере-дження правопорушень і відновлення порушеного права у підприємницькій сфері, що здійснюється засобами адмі-ністративного права з можливістю за-стосування заходів адміністративного примусу та притягнення винних до ад-міністративної відповідальності.

Такий висновок можна зробити спираючись на те, що основними на-прямками впливу права на суспільні від-носини, які виникають у сфері адміні-стративно-правової охорони, з метою їх упорядкування є втілення в життя спеціально-юридичних функцій: регу-лятивної та охоронної, де регулятивна функція — це функція впорядкування суспільних відносин у зазначеній сфе-рі, наділення їх певними правами та обов’язками; а охоронна — функція встановлення та гарантування держа-вою заходів юридичного захисту та юридичної відповідальності, яка має на меті витіснення шкідливих для су-спільства відносин та охорону позитив-них і виражається: у визначення забо-рон на вчинення протиправних діянь; установлення юридичних санкцій за вчинення таких діянь (адміністративна відповідальність, що передбачена Ко-дексом України про адміністративні правопорушення (надалі — КУпАП); безпосереднє застосування юридич-них санкцій до особи, яка вчинила правопорушення [9, с. 227].


48

Безсумнівно, формуючи та забезпе-чуючи реалізацію правових норм, дер-жава значною мірою впливає на харак-тер та зміст суспільних відносин, визна-чає побудову ієрархії охоронюваних правом та примусовою силою суспіль-них цінностей, в тому числі, шляхом нормативного закріплення системи об’єктів адміністративно-правової охо-рони [10, c. 17]. При цьому, сучасна ад-міністративна думка під об’єктом адмі-ністративно-правової охорони розуміє суспільні відносини, обов’язковим учасником яких є публічна адміністра-ція, що виникають у різних сферах ви-конавчо-розпорядчої діяльності держа-ви [11, с. 151].

У цьому сенсі нескладно відстежи-ти, що український законодавець, ок-реслюючи систему суспільних благ, які поглинаються поняттям «об’єкти адмі-ністративно-правової охорони» зарахо-вує до них права і свободи громадян, власність, конституційний лад України, права і законні інтереси підприємств, установ і організацій, встановлений правопорядок, виходячи зі змісту ст. 1 КУпАП. Інакше кажучи, зараховує до них найбільш суттєві соціальні цінно-сті, які здатні задовольнити суспільні потреби та законні інтереси значної ча-стини учасників публічно-правових відносин, у зв’язку з чим такі блага наді-ляються загально соціальним характе-ром. Орієнтація підприємницької ді-яльності на задоволення приватних та публічних інтересів, правомірних по-треб учасників підприємницьких відно-син обумовлює соціальну сутність під-приємницької сфери, в межах якої здійснюється ця діяльність.

Характерно, що закріплені на зако-нодавчому рівні суспільні блага як об’єкти адміністративно-правової охо-рони стали підґрунтям для формулю-вання змісту поняття «адміністративне правопорушення», викладеного у ст. 9 КУпАП. Стає очевидним, що суб’єкт правотворчості пов’язав такі властиво-

сті суспільних благ як об’єктів адміні-стративно-правової охорони та проти-правного посягання.

Поряд із цим, закріплюючи правове регулювання окремих видів господар-ської діяльності, законотворець спряму-вав дію окремої групи адміністративних норм на забезпечення правової охоро-ни прав і законних інтересів учасників підприємницьких правовідносин. Зо-крема такі, що спрямовані на: забезпе-чення реальної можливості реалізації конституційного права на підприєм-ницьку діяльність; сприяння ефектив-ному здійсненню підприємницької ді-яльності; захист і охорону суб’єктів під-приємницької діяльності, захист та охо-рону суспільних інтересів від неправо-мірної діяльності підприємців та шкід-ливих наслідків такої діяльності. Окрес-лена законодавча лінія визначення об’єкта адміністративно-правової охо-рони одержала свій розвиток у статях, закріплених у Главі 12 «Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, гро-мадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів та підприємницької ді-яльності» КУпАП, в яких безпека під-приємницької діяльності визнається об’єктом правової охорони.

Висновки. Таким чином, сутність адміні стративно-правового регулюван-ня підприємницької діяльності полягає у застосуванні компетентними, спеціаль-но уповноваженими органами публіч-ної адміністрації, їх посадовими особа-ми сукупності нормативно закріплено-го інструментарію та важелів впливу на суб’єктів підприємницької діяльності з метою як безпосереднього впорядку-вання адміністративно-правових відно-син за їх участю, так і ефективної реалі-зації заходів загальнодержавної еконо-мічної та соціальної політики загалом.

Водночас, підприємницьку діяль-ність у значенні об’єкта адміністратив-но-правової охорони розглядати як су-купність пов’язаних із підприємниць-ким колом суспільних благ, спрямова-


49

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. База даних «Законодавство України» [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/go/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.2. Асбйорн Е. Мінімальний рівень реаліза-ції соціально-економічних прав // Права людини: концепції, підходи, реалізація: Пер. з англ. / Під ред. Б. Зізік ; Голов. ред. серії і автор Дж. Перлін ; Наук. ред. В. Дубровський. — К.: Вид-во «Ай Бі», 2003. — 201 с.3. Грудзевич Ю. І. Сутність механізму реалі-зації підприємницької діяльності та його складових // Наукові записки Національно-го університету «Острозька академія». Серія «Економіка». — 2014. — Вип. 25. — С. 9–14.4. Науково-практичний коментар господар-ського кодексу України / Кол. авт.: Г. Л. Зна-менський, В. В. Хахулін, В. С. Щербина та ін. ; За заг. ред. В. К. Мамутова. — К.: Юрін-ком Інтер, 2004. — 688 с.5. Теорія держави і права: навчальний по-сібник / Авт.-упоряд. В. В. Галунько, Г. О. По-номаренко, В. К. Шкарупа ; За заг. ред.

В. К. Шкарупи. — Херсон: ХЮІ ХНУВС, 2007. — 280 с.6. Мельник Р. С. Загальне адміністративне право: навч. посібник / Р. С. Мельник, В. М. Бевзенко ; За заг. ред. Р. С. Мельника. — К.: Ваіте, 2014. — 376 с.7. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К.: Ін-Юре, 2002. — 668 с.8. Адміністративне право України: підруч-ник / За заг. ред. Т. О. Коломоєць. — Вид. 2-ге, змін. і доп. — К.: Істина, 2012. — 528 с.9. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: під-ручник: пер. з рос. — Харків: Консул, 2001. — 656 с.10. Дихтиевский П. В. Административно-пра вовое принуждение в механизме обеспе-чения личной безопасности: автореф. дис. … докт. юрид. наук: 12.00.14 — «Адми-нистративное право, финансовое право, информационное право». — М.: Моск. ун-т. МВД РФ, 2004. — 46 с.11. Настюк В. Я. Загальноправова характе-ристика адміністративної відповідальності за інформаційні правопорушення // Інформа-ція і право. — 2013. — № 1. — С. 151–157.

них на задоволення приватних і публіч-них потреб, законних інтересів фізич-них, юридичних осіб і держави, які ок-реслюються окремою сферою суспіль-ного виробництва (виготовлення та ре-

алізації продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність), соціаль-но-економічна цінність яких визнана і гарантована законодавством України.


REFERENCES:

1. Verkhovna Rada Ukrainy (1996). Konstytutsiia Ukrainy vid 28.06.1996 № 254k/96-VR. Baza danykh «Zakonodavstvo Ukrainy». [Verkhovna rada of Ukraine. The Constitution of Ukraine dated from June 28, 1996 No. 254k/96-VR. Database «Zakonodavstvo Ukrainy»]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/go/254%D0%BA/ 96-%D0%B2%D1%80.2. Asbiorn E. (2003). Minimalnyi riven realizatsii sotsialno-ekonomichnykh prav. Prava liudyny: kon-tseptsii, pidkhody, realizatsiia [Minimum Level for the Realization of Socio-Economic Rights. Human Rights: Concepts, Approaches, Real-ization]. K. Vydavnytstvo «Ai Bi». 201 p. [in Ukrainian].3. Hrudzevych Yu. I. (2014). Sutnist mekhanizmu realizatsii pidpryiemnytskoi diialnosti ta ioho skla-dovykh [The Essence of the Mechanism for the Realization of Entrepreneurial Activity and Its Components]. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Seriia

«Ekonomika» [Scientific notes of the National University «Ostrozka Akademiia». Series «Eco-nomics»]. 25. P. 9–14. [in Ukrainian].4. Znamenskyi H. L, Khakhulin V. V., Shcher-byna V. S. and others (2004). Naukovo-praktych-nyi komentar hospodarskoho kodeksu Ukrainy [Sci-entific and Practical Review of the Commercial Code of Ukraine]. K. Yurinkom Inter. 688 p. [in Ukrainian].5. Halunko V. V., Ponomarenko H. O., Shka-rupa V. K. (2007). Teoriia derzhavy i prava [Theo-ry of State and Law]. Kherson. KhIuI KhNUVS. 280 p. [in Ukrainian].6. Melnyk R. S. (2014). Zahalne administratyvne pravo [General Administrative Law]. K. Vaite. 376 p. [in Ukrainian].7. Averianov V. B. (2002). Vykonavcha vlada i administratyvne pravo [Executive Power and Ad-ministrative Law]. K. In-Yure. 668 p. [in Ukrainian].8. Kolomoiets T. O. (2012). Administratyvne pra-


50

vo Ukrainy [Administrative Law of Ukraine]. K. Istyna. 528 p. [in Ukrainian].9. Skakun O. F. (2001). Teoriia derzhavy i prava [Theory of State and Law]. Kharkiv. Konsul. 656 p. [in Ukrainian].10. Dykhtyevskyi P. V. (2004). Admynystratyvno-pravovoe prynuzhdenye v mekhanyzme obespechenyia lychnoi bezopasnosty [Administrative and Legal Coercion within the Mechanism of Ensuring

personal Security]. Extended abstract of Doc-tor’s thesis. M. Mosk. un-t. MVD RF. 46 p. [in Russian].11. Nastiuk V. Ya. (2013). Zahalnopravova kharak-terystyka administratyvnoi vidpovidalnosti za informat-siini pravoporushennia [General and Legal charac-teristics of Administrative Liability for Informa-tion Offenses]. Informatsiia i pravo [Informa-tion and Law]. 1. P. 151–157. [in Ukrainian].

51

Незважаючи на те, що Україна пер-шою серед країн СНД, на законодавчо-му рівні, запровадила нормативні акти, що присвячені захисту від проявів на-сильства, закріпивши у матеріальному законі прогресивні, на той час, норми, так і не створила дієвий та ефективний механізм захисту жертв насильства. Більш того, спеціальне профільне зако-нодавство України протягом сімнадцяти років взагалі не передбачало будь-яких засобів судового захисту від насильства побутового характеру, проявів такого на-сильства щодо осіб не членів однієї сім’ї.

Разом з тим, слід зазначити, що наша держава систематично проводи-ла роботу по вдосконаленню законо-давства щодо попередження насиль-ства. Так, Верховною радою України було прийнято Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 ро-ку, профільний Закон — «Про попе-редження насильства в сім’ї» від 15.11.2001 року. Стала частиною зако-нодавства низка міжнародних догово-рів, зокрема Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо

торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії (ратифікований у квітні 2003 р.), Європейська конвенція з питань боротьби проти торгівлі людь-ми (підписана у листопаді 2005 р.), Єв-ропейська Кон венція про здійснення прав дітей (дата підписання від імені України 15.05.2003 р., дата ратифіка ції 03.08.2006 р. (із заявою).

Було розроблено та прийнято низ-ку підзаконних нормативних актів, що визначали компетенцію уповноваже-них державою органів по попереджен-ню та захисту від насильства в сім’ї, зо-крема, Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 616 «Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення на-сильства в сім’ї або реальну його загро-зу». У 2009 році спільним Наказом Мі-ністерства України у справах сім’ї, мо-лоді та спорту, Міністерства внутрішніх справ України було затверджено Ін-струкцію щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім’ї, мо-лоді та спорту, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, ді-

УДК 347

Левківський Богдан КазимировичПровідний науковий співробітник відділу юрисдикційних форм

правового захисту суб’єктів приватного права, судоустрою та судочинства НДІ приватного права і підприємництва

імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України,кандидат юридичних наук

РОЗГЛЯД СПРАВ ПРО ВИДАЧУ ОБМЕЖУВАЛЬНОГО ПРИПИСУ:

ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ

Levkіvskіy B. K. Review of Disclaimer: Problems and Ways of Improvement

Abstract. The article analyzes the stories of the current Civil Procedural Code of Ukraine devoted to the issue of protection of victims of domestic violence. Based on the results of the legal analysis, which allowed to identify shortcomings in the norms of the procedural law, recommendations were made to improve the current legislation of Ukraine with a view to creating a more effective procedure for examining cases of issuance of a restrictive prescription.Key words: domestic violence, victim, abuser, civil process, court decisions, restrictive prescription.


52

тей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження на-сильства в сім’ї, змінено норми Кодексу України про адміністративні правопо-рушення, посилено відповідальність за вчинення насильства в сім’ї.

Однак, не зважаючи на такий масив нормативних актів спрямованих на по-передження насильства в сім’ї це ганебне явище у нашій державі продовжувало набирати обертів, розповсюджувалося на інших осіб, які хоча і не були членами однієї сім’ї однак були пов’язані спіль-ним побутом, що вимагало удоскона-лення профільного законодавства.

У 2018 році набув чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» [1]. Зазна че-ний нормативний акт став логічним продовженням реформування законо-давства України з питань запобігання та протидії насильству.

Одночасно з прийняттям нового профільного закону була внесена низка змін і в інші нормативні акти, зокрема в Закон України «Про забезпечення рів-них прав та можливостей жінок і чоло-віків», Цивільний процесуальний ко-декс України та інші, що свідчить про системність змін у царині протидії про-явам насильства побутового характеру.

Результати правового аналізу ново-го Закону свідчать, що з прийняттям цього профільного нормативного акту в спеціальному законодавстві України нарешті було закріплено нову концеп-цію боротьби з проявами насильства побутового характеру. Нарешті держа-ва наважилася відійти від концепції, яка була закладена в попередньому профільному законі, що передбачала вилучення з сімейного оточення жер-тви сімейного насильства, а не кривд-ника. Відповідно до нового профіль-ного Закону саме кривдник позбавля-ється можливості контактувати не тіль-ки з жертвою, а і з іншими особами які проживають спільно з жертвою або з

кривдником або пов’язані з ним побу-том, або були пов’язані побутом з кривдником, що взагалі до 2018 року сприймалося як фантастична можли-вість. Слід відмітити, що програми по роботі з жертвами побутового насиль-ства чинний профільний Закон також передбачає, як і передбачав вже не чинний профільний Закон.

Саме новий профільний Закон, вперше закріпив норми та поняття, що до цього часу були відсутні в законодав-стві України, зокрема, в перше в зако-нодавстві України з’явилося поняття «дитина-кривдник», що на нашу думку є позитивним зрушенням, оскільки про-фільний Закон, що діяв до 2018 року Закон України «Про попередження на-сильства в сім’ї» взагалі не містив такого поняття, у той час як така проблема іс-нувала особливо у неповних сім’ях, в яких дітей виховують тільки матері.

Актуальною зміною є також закрі-плення в профільному Законі самого поняття домашнього насильства, яке є значно ширшим від поняття насиль-ства в сім’ї, а відтак дозволило розши-рити дію профільного Закону на інших осіб, які не є членами однієї сім’ї. Так, п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобі-гання та протидію домашньому насиль-ству» (далі — Закон) закріплює поняття такого ганебного явища як домашнє на-сильство визначаючи його як — діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексу-ального, психологічного або економіч-ного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи тепе-рішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (про-живали) однією сім’єю, але не перебу-вають (не перебували) у родинних від-носинах чи у шлюбі між собою, неза-лежно від того, чи проживає (прожива-ла) особа, яка вчинила домашнє на-сильство, у тому самому місці, що й по-страждала особа, а також погрози вчи-нення таких діянь. Таким чином норми

Левківський Б. К. Розгляд справ про видачу обмежувального припису: проблеми та шляхи удосконалення

53

Закону створюють підстави для засто-сування спеціальних процедур щодо кривдника у випадку, якщо насильство ним здійснюється відносно особи, з якою кривдник може бути і не пов’яза-ний побутом або сімейними відносина-ми. Зазначене дозволяє застосовувати норми спеціального нормативного акту у випадках переслідування кривдником, наприклад, колишнього подружжя або співмешканця(ки), що було неможливо до 2018 року.

Профільний Закон надає розшире-не тлумачення і спеціальних засобів щодо протидії проявам домашнього насильства. До таких спеціальних захо-дів Закон відносить, зокрема терміно-вий заборонний припис стосовно кривдника, обмежувальний припис стосовно кривдника, взяття на профі-лактичний облік кривдника та прове-дення з ним профілактичної роботи, направлення кривдника на проходжен-ня програми для кривдників, що свід-чить про спробу законодавця здійснити посилення юрисдикційного захисту жертв насильства шляхом розширення способів та засобів такого захисту.

Хоча попередній профільний За-кон і містив окремі засоби захисту, як то захисний припис, що був формою реа-гування уповноважених підрозділів ор-ганів Національної поліції (міліції) що-до захисту жертви насильства в сім’ї, ра-зом з тим, такий засіб не передбачав можливості обмеження прав кривдни-ка, зокрема права на користування жит-ловим приміщенням, що належить кривднику на праві власності, в якому проживає і жертва насильства, а також інших обмежень, які можуть бути вста-новлені відповідно терміновим забо-ронним приписом відповідно до ново-го профільного Закону.

У новому профільному Законі, тер-міновий заборонний припис стосовно кривдника визначається як спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими під-

розділами органів Національної поліції України як реагування на факт домаш-нього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього на-сильства, усунення небезпеки для життя і здоров’я постраждалих осіб та недопу-щення продовження чи повторного вчинення такого насильства (п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону).

Ще один дієвий засіб захисту жер-тви побутового насильства закріплений в профільному Законі — обмежуваль-ний припис, на відміну від попередньо-го засобу є новим для нашого законо-давства. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 За-кону обмежувальний припис визнача-ється як встановлений у судовому по-рядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на осо-бу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Інші спеціальні заходи щодо проти-дії домашньому насильству, спрямовані більше на профілактично-виховну ро-боту з кривдниками та жертвами, зокре-ма взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профі-лактичної роботи, а також направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Отже, профільний Закон, значно розширив не тільки засоби захисту жертв насильства, а і повноваження уповноважених державою суб’єктів владних повноважень, зокрема суду, а відтак необхідно дослідити в першу чергу ті спеціальні засоби захисту жертв побутового насильства, що віднесені до повноважень суду, а також особливості відповідної процедури розгляду судом заяв про встановлення обмежувального припису у чинний Цивільний процесу-альний кодекс України (далі — ЦПК).

Так, питанням встановлення обме-жувального припису у ЦПК України присвячено цілу главу, в якій закріпле-но норми, що регулюють визначення підсудності справ про видачу обмежу-


54

вального припису, вимоги щодо заяви про встановлення обмежувального при пису, суб’єктний склад, строк роз-гляду заяви про встановлення обмежу-вального припису.

Свого часу проблему захисту жертв насильства, в аспекті захисту суб’єктив-них прав досліджували такі вчені, як З. Ромовська, І. Жилінкова, С. Коталей-чук, О. Коломоец, Ю. Буров, І. Жереб-ной, А. Благи, Л. Колпакової та інших.

Однак, дослідження проблем та процесуальних особливостей розгляду справ про встановлення обмежувально-го припису не приділено належної ува-ги в науковій літературі. Така не розро-бленість даної проблематики поясню-ється об’єктивними причинами — від-повідні зміни було внесені в чинне за-конодавства тільки рік тому.

Проводячи правовий аналіз норм ЦПК України закріплених у главі 13 перш за все необхідно звернути увагу на те, що законодавець відніс ці справи до категорії справ, що мають розгляда-тися в порядку окремого провадження. Разом з тим, на наше глибоке переко-нання, це є помилковим рішенням, оскільки окреме провадження не дозво-ляє оперативно вирішувати питання щодо захисту жертв побутового на-сильства, а також відновлення їх прав.

Так, відповідно до частини 1 стат-ті 293 ЦПК України окреме проваджен-ня — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розгляда-ються цивільні справи про підтвер-дження наявності або відсутності юри-дичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів осо-би або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини 3 та 4 стат-ті 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з до-держанням загальних правил, встановле-них цим Кодексом, за винятком поло-

жень щодо змагальності та меж судового розгляду з урахуванням інших особли-востей розгляду цих справ, що встановле-ні цим розділом. Справи окремого прова-дження суд розглядає, як правило, за учас-тю заявника і заінтересованих осіб.

Хоча в окремому провадженні і не застосовуються положення процесу-ального закону щодо змагальності сто-рін, відкриваючи провадження у справі відповідною ухвалою суди пропонують заінтересованим особам надати відзив на заяву про видачу обмежувального припису, в якому викласти свої запере-чення та надати докази якими ці запере-чення підтверджуються. На наше гли-боке переконання такі дії суду є помил-ковими, прямо протирічать нормам ЦПК України, а також завданням ци-вільного судочинства, які полягають, зокрема у своєчасному розгляді і вирі-шенні цивільних справ з метою ефек-тивного захисту порушених, невизна-них або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Нагадаємо, що відповідно до частини 2 статті 350-5 ЦПК України, суд розглядає справу про видачу обме-жувального припису не пізніше 72 го-дин після надходження заяви про вида-чу обмежувального припису до суду. Зазначений час розгляду заяв про вида-чу обмежувального припису є не реаль-ним оскільки суд не тільки не зможе розглянути справу в окремому про-вадженні, а навіть виконати всі необхід-ні дії, зокрема, повідомити заінтересо-вану особу у спосіб встановлений зако-ном, а також отримати відзив на заяву у строки встановлені ЦПК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 стат-ті 128 ЦПК України суд викликає учас-ників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов’язковою. Судо-ві виклики здійснюються судовими по-вістками про виклик. Згідно частини 5 статті 128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з та-

Левківський Б. К. Розгляд справ про видачу обмежувального припису: проблеми та шляхи удосконалення

55

ким розрахунком, щоб особи, які викли-каються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому роз-гляді справи, але не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання, а судова по-вістка-повідомлення — завчасно.

Отримавши судову повістку про ви-клик відповідно до норми статті 178 ЦПК України заінтересована особа го-тує та подає відзив в строк, що не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття прова-дження у справі. Відтак, розгляд справи про видачу обмежувального припису судом протягом 72 годин вбачається не тільки не логічним, а і нереальним, що також підтверджує судова практика.

Так, Вишгородський районний суд Київської області розглядав справу про видачу обмежувального припису з 03 ве-ресня по 23 жовтня 2018 року [2]. Судом було відмовлено у видачі обмежувально-го припису, а станом на грудень 2018 року апеляційна скарга ще не розглянута Київським апеляційним судом. Весь цей час, жертва побутового насильства поз-бавлена можливості користуватися жит-лом в якому проживала та вимушена проживати у притулку, а держава несе додаткові витрати яких можна було б уникнути. І такі приклади не поодинокі.

Щодо вимог до заяви про встанов-лення обмежувального припису, то слід зазначити, що вимоги до заяви встанов-лені процесуальним законом не відпо-відають вимогам профільного закону, зокрема щодо забезпечення конфіден-ційності жертві насильства та збережен-ня місця її перебування у таємниці від кривдника.

Так, відповідно до норми ст. 350-4 ЦПК, в заяві про видачу обмежувально-го припису обов’язково має бути зазна-чено, зокрема: ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) заявника та заінтересованої особи, місце проживання чи перебуван-ня, заявника та заінтересованої особи поштовий індекс, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

Разом з тим, закріплюючи такі ви-моги до заяви, законодавець не врахував норм профільного закону, а також не звернув уваги на особливість такого роду справ. Зокрема, відповідно до За-кону України «Про запобігання та про-тидію домашньому насильству» ст. 4 якого гарантує постраждалим особам безпеку та дотримання основополож-них прав і свобод людини і громадяни-на, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правову допомо-гу, з урахуванням практики Європей-ського суду з прав людини (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону) та головне конфіденцій-ність інформації про таку особу та осіб, які повідомили про вчинення домаш-нього насильства (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону). Отже, вимоги до заяви закріплені у ст. 350-4 ЦПК України щодо обов’язково-го зазначення у заяві про встановлення обмежувального припису місця прожи-вання або перебування заявника супере-чать наведеним нормам профільного закону, а також не створює умов для на-лежного захисту жертви домашнього насильства від подальших незаконних дій кривдника, який отримавши інфор-мацію про місце перебування жертви побутового насильства — заявника зможе продовжувати переслідування жертви. І хоча у статті 350-5 ЦПК краї-ни зазначено, що справа про видачу об-межувального припису може розгляда-тися судом без участі заявника, якщо його участь становить для нього загро-зу подальшої дискримінації чи насиль-ства, це не створює належних гарантій захисту жертви насильства від подаль-шого переслідування оскільки розголо-шення місця перебування відбувається ще на стадії подання такої заяви.

З огляду на зазначене, з метою усу-нення протиріч між нормами профіль-ного та процесуального закону, ство-рення найкращих умов для захисту прав жертви побутового насильства вбача-


56

ється необхідним, змінити п. 2 ст. 350-4 ЦПК України, вилучивши з нього ви-могу щодо обов’язкового зазначення місця проживання або місце перебуван-ня заявника на момент звернення до суду з заявою, обмежившись підтвер-дженням місця проживання або перебу-вання заявника на момент вчинення щодо нього побутового насильства.

Викладене свідчить про недоскона-лість розроблених та впроваджених норм, а також про неефективність про-цедур розгляду справ такої категорії. За-конодавець міг значно спростити про-цедуру розгляду справ про видачу об-межувального припису чим забезпечи-ти своєчасний розгляд справ такої кате-горії передбачивши їх розгляд за прави-лами наказного провадження, яке на наше глибоке переконання є більш ефективною формою, оскільки перед-бачає розгляд справи на беззаперечних доказах наданих заявником без судово-го засідання та повідомлення боржника, а у нашому випадку кривдника.

Ми переконані, що справи про вста-новлення обмежувального припису ма-ють розглядатися в такому ж порядку як розглядаються справи про винесення су-дового наказу, а оскарження рішення по даній категорії справ або їх перегляд не повинен зупиняти виконання цього рі-шення. Така позиція зумовлена тим, що як правило, розглядаючи заяву особи, яка постраждала від побутового насиль-ства або її представника, суду надаються докази, що підтверджують вчинення факту насильства щодо цієї особи, які були видані відповідними підрозділами Національної поліції України або соці-альними службами та реабілітаційними центрами. Такими документами, зокре-ма може бути довідка Національної полі-ції про прийняття та реєстрацію заяви в журналі єдиного обліку звернень грома-дян або Витяг з єдиного реєстру досудо-вих розслідувань, Довідка з соціаль-но-реабілітаційного центру про перебу-вання особи в цьому центрі як особи, яка проходить програму реабілітації.


1. Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон України від 07 грудня 2017 року. № 2229-VIII // Відомості Верховної Ради України. — 2018. — № 5. — Ст. 35.2. .Рішення Вишгородського районного су-

ду Київської області від 23 жовтня 2018 року (цивільна справа № 2-о/363/87/18) [Елек-тронний ресурс] // Єдиний державний реє-стр судових рішень. — Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/77509973.

REFERENCES:1. Verkhovna Rada Ukrainy (2018). Pro zapobi-hannia ta protydiiu domashnomu nasylstvu. Zakon Ukrainy vid 07 hrudnia 2017 roku. № 2229-VIII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 5. St. 35. [in Ukrainian].

2. Rishennia Vyshhorodskoho raionnoho sudu Ky-ivskoi oblasti vid 23 zhovtnia 2018 roku (tsyvilna sprava № 2-o/363/87/18). URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/77509973. [in Ukrainian].

57

Постановка проблеми в загально-му вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завдан-нями. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека ви-знаються в Україні найвищою соціаль-ною цінністю. Вступаючи в цивільні від-носини, людина отримує статус фізичної особи як учасника таких відносин. В ок-ремих цивільних відносинах учасником може бути виключно фізична особа. Прикладом зазначеного є договірна кон-струкція щодо перевезення пасажира та багажу, де замовником транспортних по-слуг виступає лише фізична особа — па-сажир. Останній, безперечно, є менш за-хищеним суб’єктом зобов’язання з надан-ня транспортних послуг.

Після набрання чинності Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, за-конодавство України в сфері надання транспортних послуг повинно пройти шлях максимального наближенням до норм європейських стандартів. Тому дослідження пасажира як суб’єкта дого-вірних зобов’язань з надання тран-спортних послуг крізь призму норм чинного законодавства України набу-ває актуального значення.

Аналіз останніх досліджень і пу-блікацій з даної теми, виділення не-вирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стат-тя. Договори з надання транспортних послуг неодноразово ставали предме-том досліджень в працях українських та зарубіжних цивілістів, серед яких

УДК 347.763

Лукасевич-Крутник Ірина СтепанівнаДокторант відділу проблем приватного права

Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака

Національної академії правових наук України,кандидат юридичних наук, доцент

ПАСАЖИР ЯК СУБ’ЄКТ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

З НАДАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ПОСЛУГ

Lukasevych-Krutnyk I. S. Passenger as a Subject of Contractual Obligations to Provide Transport Services

Abstract. Following the signing of the Association Agreement with the European Union, Ukraine’s legislation on the provision of transport services is under way to reform in order to maximally approximate the norms of European standards. In view of this, a thorough scientific and theoretical analysis requires the legal status of the passenger as a party to the passenger and luggage transportation agreement.The article is devoted to the study of the concept of passenger and the requirements that apply to him as a participant in contractual relations with the provision of transport services. It analyzed the legal definitions of the passenger, which are fixed in the national civil law, revealed their shortcomings and offered their own definition. The attention is also paid to the fact that the passenger is a poorly protected party in the transportation contract, in case of violation of his rights the use of the Law of Ukraine «On consumer rights protection» is possible.Key words: passenger and luggage transportation agreement, passenger, transport services customer, disabled passenger or disabled person, transit passenger, transfer passenger, carrier.


58

І. О. Безлюдько, І . В. Булгакова, М. І. Брагінський, В. В. Вітрянський, Т. В. Гриняк, С. Д. Гринько (Русу), Е. М. Деркач, І. А. Діковська, Я. О. До-бідовська, О. В. Клепікова, Т. О. Колян-ковська, В. В. Луць, С. Ю. Морозов, О. М. Нечипуренко, Н. С. Нечипорен-ко, Г. В. Самойленко, Л. Я. Свистун, Є. Д. Стрельцова, Р. І. Таш’ян, М. Л. Ше-лухін, Р. Б. Шишка та багато інших. Проте поза увагою науковців залиши-лась правова характеристика пасажира як сторони договору перевезення.

Метою статті є дослідження понят-тя пасажира та з’ясування вимог, які ставляться до нього як до суб’єкта дого-вірних зобов’язань з надання тран-спортних послуг.

Виклад основного матеріалу до-слідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Відповідно до ст. 910 Цивільного ко-дексу України від 16 січня 2003 р. (да-лі — ЦК України) [1] замовником тран-спортних послуг за договором переве-зення пасажира та багажу є сторона та-кого договору — пасажир.

Пасажир може отримувати тран-спортні послуги, уклавши індивідуаль-ний договір перевезення пасажира або скориставшись публічним договором перевезення пасажира транспортом за-гального користування (ст. 915 ЦК України). Більшість договорів переве-зення пасажира здійснюються тран-спортом загального користування. Це підкреслює М. І. Брагінський, В. В. Віт-рянський, зазначаючи, що до особли-востей суб’єктного складу договору пе-ревезення пасажира слід віднести також ту обставину, що в якості контрагента пасажира — перевізника виступає тран-спортна організація, що відноситься, як правило, до транспорту загального ко-ристування, яка визнається суб’єктом публічного договору і зобов’язана здійснювати перевезення за звернен-ням будь-якого громадянина [2, c. 174]. Договір перевезення пасажира тран-

спортом загального користування є до-говором приєднання.

ЦК України не закріплює поняття пасажира як суб’єкта договірних зо-бов’язань з надання транспортних по-слуг. Натомість в інших актах цивільно-го законодавства України можна знайти велику кількість визначень понять паса-жира. Передусім звернемо увагу на ле-гальні дефініції, сформульовані у між-народних нормативно-правових актах, які ратифіковані Верховною Радою України, і відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦК України є частиною національного ци-вільного законодавства України.

Відповідно до Конвенція ООН про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу 01 бе-резня 1973 р. [3] під пасажиром слід ро-зуміти будь-яку особу, яка з метою вико-нання договору перевезення, укладеного від її імені або нею самою, перевозиться за плату чи безкоштовно перевізником (ст. 1 п. 2 b). Такі ж дефініції закріплені в Конвенції про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу від 09 жовтня 1997 р. (п. 3 ст. 1) [4] та Дого-ворі про обов’язкове страхування паса-жирів при міжнародних автомобільних перевезеннях від 13.01.1999 (ст. 1) [5].

Відповідно до Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу від 13 грудня 1974 року [6] «паса-жир» означає будь-яку особу, яка пере-возиться на судні: а) за договором пере-везення або b) за згодою перевізника для супроводження автомашини або живих тварин, які є предметом догово-ру перевезення вантажів, що не регулю-ється цією Конвенцією.

Залежно від виду транспорту в нор-мативно-правових актах України закрі-плено різні визначення поняття паса-жира. В одних із них акцентується увага на тому, що пасажир є стороною дого-вору перевезення, в інших це зазнача-ється опосередковано через вказівку на оформлення проїзного документа, що є підтвердженням укладення договору

Лукасевич-Крутник І. С. Пасажир як суб’єкт договірних зобов’язань з надання транспортних послуг

59

перевезення. Наприклад, відповідно до п. 75 ч. 1 ст. 1 Повітряного кодексу України від 19 травня 2011 р. [7] паса-жир — фізична особа, яка перевозить-ся повітряним судном за згодою переві-зника відповідно до договору переве-зення, крім членів екіпажу та додатко-вих спеціалістів на борту повітряного судна, працівників експлуатанта пові-тряного судна, уповноваженого пред-ставника відповідного національного органу регулювання та осіб, які супро-воджують вантаж. Згідно з п. 1.7 Пра-вил перевезення пасажирів, багажу, ван-тажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 27 грудня 2006 р. № 1196 [8] пасажир — фізична особа, яка перевозиться залізничним тран-спортом на підставі проїзного докумен-та, у тому числі електронного, або є членом організованої групи осіб, яка проїздить на підставі групового проїз-ного документа.

Проте в окремих законодавчих де-фініціях не закладається розуміння того, що фізична особа набуває статус пасажира лише на договірних засадах. Наприклад, згідно ст. 1 Закону України «Про міський електричний транспорт» від 29 червня 2004 р. [9] пасажир — фі-зична особа, яка користується тран-спортним засобом, перебуваючи в ньо-му, але не причетна до керування ним.

Незначна кількість легальних дефі-ніцій пасажира містить вказівку на те, що за договором перевезення надається послуга, як це зроблено в п. 2.12 Пра-вил надання послуг пасажирського ав-томобільного транспорту, затвердже-них постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. № 1184 [10], відповідно до яких паса-жир — особа, якій надається послуга з перевезення (курсив автора) транспорт-ним засобом та яка не бере участь у ке-

руванні ним. Більшість визначень по-няття пасажира побудовані з вказівкою на вид діяльності, в процесі вчинення якої надається транспортна послуга — перевезення. Про це свідчать зазначені вище дефініції та поняття пасажира, за-кріплене у Правилах проведення спеці-ального догляду повітряних суден ци-вільної авіації України, затверджених наказом Мінтрансу України від 04 груд-ня 1997 р. № 412 [11], відповідно до п. 3 якого пасажир — особа, яка перевозиться (курсив автора) на повітряному судні відповідно до договору повітряного пе-ревезення. Проте в окремих законодав-чих дефініціях відбуває термінологічна підміна, в результаті чого формулюєть-ся нечітке уявлення про те, стороною якого договору є пасажир. Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, за-тверджених постановою Кабінету Міні-стрів України від 10 жовтня 2001 р. [12], пасажир — особа, яка користується (кур-сив автора) транспортним засобом і пе-ребуває в ньому, але не причетна до ке-рування ним (подібне визначення закрі-плене у зазначеному вище Законі Укра-їни «Про міський електричний тран-спорт»). Адже основною метою фізич-ної особи — пасажира є не користуван-ня транспортним засобом (з цією ме-тою укладається інший договір, спря-мований на передачу майна у користу-вання — договір найму (оренди) тран-спортного засобу), а отримати послугу, яка споживається в процесі здійснення такого виду діяльності як перевезення. Очевидно, в ці нормативні акти повин-ні бути внесені зміни шляхом уточнен-ня, що пасажир — це фізична особа, якій надається транспортна послуга.

Пасажиром як суб’єктом договірних зобов’язань з надання транспортних послуг завжди виступає фізична особа. Проте окремі законодавчі дефініції досі формулюють поняття пасажира з вико-ристанням терміну «особа» [9, 11, 12, 13], який відповідно до положень Розділу ІІ ЦК України включає в свій зміст і фі-


60

зичну, і юридичну особу. Очевидно, такі визначення поняття повинні бути приведені у відповідність до норм ЦК України шляхом уточнення у норма-тивно-правових актах, що пасажири — це фізичні особи.

Важливим питанням є визначення моменту, з якого фізична особа стає па-сажиром — з моменту укладення дого-вору перевезення чи з моменту вхо-дження в транспортний засіб з метою здійснення перевезення. Відповідь на це запитання дає Порядок оформлення пасажирських перевезень на транспор-ті, затверджений наказом Мінтранс-зв’язку України від 23 квітня 2009 р. № 450 [14], відповідно до п. 4 якого па-сажир — фізична особа, яка користу-ється послугою з перевезення пасажир-ським транспортом на підставі належ-ним чином оформленої маршрут-кви-танції. Ця особа вважається пасажиром з моменту прибуття в аеропорт, річко-вий чи морський порт, на автовокзал чи залізничний вокзал для здійснення поїздки до моменту її завершення. Дещо ширше розуміння пасажира за-кріплено в Правилах перевезення паса-жирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, згідно з п. 1.7 яких фізичні особи вва-жаються пасажирами з моменту при-буття на вокзал для здійснення поїздки (чи пересадки на інший поїзд) до мо-менту завершення поїздки. Термін па-сажир(и) застосовується також до осіб, що перебувають у пунктах продажу проїзних документів, пунктах обслуго-вування з метою скористатися послуга-ми цих пунктів щодо проїзду залізнич-ним транспортом, перевезення ручної поклажі, багажу, вантажобагажу, отри-мання довідки тощо. З останнього ре-чення впливає, що будь-яка особа, яка прибула на вокзал з метою отримання довідки, провести родичів чи будь-якою іншою метою автоматично стає пасажиром, що видається невиправда-ним, оскільки статус пасажира згідно з

ст. 910 ЦК України має лише сторона договору перевезення пасажира, і він полягає у ряді прав, частина яких закрі-плена у ст. 911 ЦК України. Таке широ-ке тлумачення поняття пасажира, на нашу думку, є неправильним. Тому про-понуємо виключити із п. 1.7 Правил пе-ревезення пасажирів, багажу, вантажоба-гажу та пошти залізничним транспор-том України останнє речення. Це збере-же єдиний законодавчий підхід до ви-значення моменту виникнення та при-пинення правового становища пасажира як сторони договору перевезення.

На сторінках юридичної літератури А. О. Мінченко пропонує здійснити наступне розмежування правового ста-новища учасників цивільних відносин, що виникають із договору перевезення пасажира та багажу залізничним тран-спортом, відносно можливості стати конкретним учасником перевезення: 1) особи, що не мають статусу пасажи-ра — які перебувають на території вок-залу в пунктах продажу проїзних доку-ментів, пунктах обслуговування з метою скористатися послугами цих пунктів щодо проїзду залізничним транспор-том, перевезення ручної поклажі, бага-жу, вантажобагажу, отримання довідки тощо; 2) особи, що є пасажирами: а) у широкому розумінні — які уклали договір перевезення, придбали квиток і перебувають на території вокзалу без-посередньо перед поїздкою або після неї; б) у вузькому розумінні — які укла-ли договір перевезення, пред’явили квиток провіднику вагона для погашен-ня та перебувають у транспортному за-собі з метою здійснення поїздки [15]. Такий поділ викликає ряд зауважень. По-перше, зазначена класифікація не має чіткого критерію поділу. По-друге, науковець зазначає, що розмежовує учасників цивільних відносин. Проте лише перебування на території вокзалу чи в пунктах продажу проїзних доку-ментів не робить фізичну особу учас-ником цивільних відносин, вона в них


61

ще не вступила. По-третє, до запропо-нованої групи фізичних осіб, які не ма-ють статусу пасажира, належить значно ширше коло людей, ніж ті, що перебу-вають на вокзалі. Адже на сьогодні ку-пувати квитки можна за допомогою електронних ресурсів, не перебуваючи в пунктах продажу квитків, користую-чись мобільним телефоном чи ком-п’ютером. Очевидно, наведений поділ здійснений з врахуванням норми п. 1.7 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, що ще раз під-креслює її недосконалість та потребу внесення змін.

У ряді визначень пасажира зазнача-ється про квиток чи маршрут-квитан-цію. З цього викликає запитання, чи є квиток обов’язковою конститутивною ознакою пасажира як суб’єкта договір-них зобов’язань з надання транспорт-них послуг?

Так, О. М. Нечипуренко, досліджу-ючи сторони договору перевезення па-сажирів таксі, зазначає, що у разі відсут-ності квитка (наприклад, через ненадан-ня його водієм), пасажир не перестає бути пасажиром. Він має всі права та обов’язки пасажира, передбачені ЦК України та іншими нормативно-право-вими актами. Крім того, у різних містах України існують ніби традиції укла-дання договору перевезення в марш-рутних таксі. Так, наприклад, у Кірово-граді, Мелітополі та ряді інших міст пасажири не отримують квитків взага-лі, а розраховуються за проїзд при ви-ході з транспортного засобу [16]. Зва-жаючи на це, дослідник робить висно-вок, що пасажиром у договорі переве-зення пасажира таксі є саме фізична особа з належними їй особистими не-майновими правами, що уклала дого-вір і користується послугами таксі не-залежно від наявності у неї перевізного квитка. [17, c. 12].

На нашу думку, видача квитка є письмовим підтвердженням укладення

договору перевезення пасажира. І від-повідно до Порядку оформлення паса-жирських перевезень на транспорті його отримання є обов’язковим для па-сажирів, які користуються транспортом загального користування. Проте якщо мова йде про індивідуальний договір перевезення пасажира, то, виходячи з принципу свободи договору та поло-жень ч. 2 ст. 206 ЦК України, договір може вважатись укладеним і в тому ви-падку, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних право-вих наслідків, тобто шляхом вчинення конклюдентних дій без видачі відповід-ного квитка.

Зазначене свідчить, що для правової характеристики пасажира як суб’єкта до-говірних зобов’язань з надання тран-спортних послуг квиток не має значення конститутивної ознаки, оскільки його наявність не завжди є обов’язковою.

Залежно від виду транспорту можна здійснити поділ пасажирів на такі кла-сифікаційні групи: 1) пасажири автомо-більного транспорту; 2) пасажири вну-трішнього водного транспорту; 3) паса-жири залізничного транспорту; 4) паса-жири морського транспорту; 5) пасажи-ри повітряного транспорту.

Закононодавством України за-кріплено окремі види пасажирів. Так, Правила повітряних перевезень паса-жирів і багажу, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 р. № 735 [18] за-кріплюють поняття «пасажир транзит-ний» та «пасажир трансферний». Відпо-відно до п. 4 пасажир транзитний — пасажир, який згідно з договором по-вітряного перевезення далі перевозить-ся тим самим рейсом, яким він прибув до проміжного аеропорту; пасажир трансферний — пасажир, який згідно з договором повітряного перевезення на-правляється в пункт трансферу (пере-садки) одним рейсом, а далі перево-зиться іншим рейсом того самого або іншого перевізника.


62

Як окрему категорію пасажирів По-вітряний кодекс України у п. 76) ч. 1 ст. 1 виокремлює пасажира з обмеже-ними фізичними можливостями або особу з інвалідністю, під яким запропо-новано розуміти пасажира, рухливість якого під час використання транспорт-ного засобу є обмеженою внаслідок фі-зичної (сенсорної або опорно-рухової, постійної або тимчасової) чи розумової недієздатності або з будь-якої іншої причини, зокрема через похилий вік, стан якого потребує відповідної уваги та пристосування до його особливих по-треб під час обслуговування пасажирів. До речі, в інших нормативно-правових актах поняття «пасажир з обмеженими фізичними можливостями або особа з інвалідністю» не закріплюється.

Деякі нормативно-правові акти, які регулюють процес перевезення на до-говірних засадах, не виокремлюють за-значене поняття, але врегульовують особливості перевезення такої категорії пасажирів, наприклад, Розділ 38 «Осо-бливості перевезення інвалідів» Правил перевезення пасажирів, багажу, ванта-жобагажу та пошти залізничним тран-спортом України, Глава 1 «Перевезення осіб з обмеженими фізичними можли-востями або інвалідів» Розділу ІХ «Пе-ревезення деяких категорій пасажирів» Правил повітряних перевезень пасажи-рів і багажу. До речі, останні розроблені з врахуванням Регламенту (ЄС) Євро-пейського Парламенту та Ради від 05 липня 2006 року № 1107/2006 про права інвалідів та осіб з обмеженою рухливістю при використанні повітря-ного простору.

Проте більшість нормативно-пра-вових актів в сфері надання транспорт-них послуг ні не виокремлюють катего-рії пасажирів з обмеженими фізичними можливостями, ні не регулюють осо-бливостей надання їм транспортних послуг. Наприклад, Кодекс торгівель-ного мореплавства України від 23 трав-ня 1995 р. [19], Правила надання насе-

ленню послуг з перевезень міським електротранспортом, затверджені по-становою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 р. № 1735 [20] та ін.

З набранням чинності 06 березня 2010 р. Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 р. [21] в Україні розроблена Державна цільова програма «Національний план дій з ре-алізації Конвенції про права інвалідів» на період до 2020 року, затверджена по-становою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 р. № 706 [22]. Відпо-відно до останньої до 2020 року в Укра-їні заплановано забезпечення доступу інвалідів до транспортної інфраструк-тури, дорожнього сервісу, транспорту. А це вимагає відповідного нормативно-го забезпечення. В юридичній літерату-рі наголошується на тому, що в рамках зазначеної цільової програми та Пра-вил Європейської економічної комісії ООН № 107, які вступили в дію на те-риторії України з 29 листопада 2013 ро-ку, на маршрутах загального користу-вання у відсотковому еквіваленті повин-но бути введене поетапно транспортні засоби, пристосовані для перевезення інвалідів, а саме: до 2015 року — до 15 %, до 2018 року — до 35 %, до 2020 року — до 50 % [23, c. 11].

Зазначене вище поняття пасажира з обмеженими фізичними можливостя-ми або особу з інвалідністю дозволяє зробити висновок, що пасажиром може мати будь-яка фізична особа, незалеж-но від обсягу цивільної дієздатності. Договір перевезення пасажира фізична особа може укладати або особисто, або від її імені це може зробити третя особа.

Законодавством не встановлено гра-ничних вікових обмежень, які б заборо-няли фізичній особі бути пасажиром. Хоча на кожному із видів транспорту можуть встановлюватись особливості перевезення певної категорії осіб. На-приклад, Правилами повітряних пере-везень пасажирів та багажу зазначаєть-ся, що перевізник самостійно визначає,


63

з якого віку приймати дітей до переве-зення без супроводу дорослого пасажи-ра. За категорією «дитина, що перево-зиться без супроводу» мають офор-млюватись діти віком від 2 до 14 років при внутрішньому перевезенні та діти віком від 2 до 16 років при міжнародно-му перевезенні. Тобто із норм випли-ває, за загальним правилом діти до 2-х років не можуть бути пасажарами без супроводу дорослих.

Відповідно до п. 2. 28 Правил пере-везення пасажирів, багажу, вантажоба-гажу та пошти залізничним транспор-том України діти до 14 років допуска-ються до перевезення в пасажирських поїздах тільки в супроводі дорослих.

До пасажира як суб’єкта договірних зобов’язань з надання транспортних послуг можуть застосовуватися певні обмеження з врахуванням його фізіоло-гічного стану. Так, відповідно до п. 4, 5 Розділу ІХ. Перевезення деяких катего-рій пасажирів Правил повітряних пере-везень пасажирів та багажу вагітні жінки можуть бути прийняті до перевезення повітряним транспортом за умови, що строк вагітності у них не перевищує 35 тижнів, а в разі багатоплідності — 32 тижнів. Не рекомендовано перево-зити породіль та новонароджених дітей у перші 7 днів після пологів та народ-ження дитини. Перевізник у своїх пра-вилах перевезення пасажирів і багажу може заборонити перевезення зазначе-ної категорії пасажирів.

Оскільки пасажиром завжди виступає фізична особа, на нього як на сторону до-говору, яка отримує транспортну послугу для особистих потреб, поширює дію За-кон України «Про захист прав спожива-чів» від 12 травня 1991 р. [24]. Пасажир є споживачем в розумінні зазначеного закону, тобто фізичною особою, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити про-дукцію (в розумінні Закону будь-який виріб (товар), робота чи послуга, в тому числі транспортна) для особистих по-

треб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або вико-нанням обов’язків найманого працівни-ка. Згідно з преамбулою вказаного нор-мативно-правового акту він поширює свою дію на відносини між споживача-ми послуг та надавачами послуг, в тому числі транспортних. Пасажир користу-ється транспортною послугою особи-сто, споживає її в процесі здійснення переміщення за допомогою транспорт-ного засобу.

Як влучно зазначає Г. В. Самойлен-ко, визнання договору перевезення па-сажира споживчим договором дозволяє надати пасажирам додаткових гарантій охорони та захисту їх прав [25, c. 64]. Прикладом цього є матеріали судової практики, в яких для регулювання дого-вірних відносин перевезення пасажира застосовують норми Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду України від 15 травня 2018 року у справі № 761/18854/14-ц [26], рішення Приморського районного суду м. Оде-си від 21 лютого 2017 року у справі № 522/23076/16-ц [27] та ін.

Висновки з дослідження і пер-спективи подальших розвідок у да-ному науковому напрямку. Зазначене вище наукове дослідження дозволяє зробити висновок, що пасажир як суб’єкт договірних зобов’язань з надан-ня транспортних послуг — це фізична особа, якій надаються транспортні по-слуги на підставі укладеного нею або третьою особою від її імені договору перевезення пасажира.

Пасажир як суб’єкт договірних зо-бов’язань з надання транспортних по-слуг повинен відповідати наступним ви-могам. По-перше, пасажиром є фізична особа. Особливістю є те, що фізична особа може бути пасажиром незалежно від обсягу цивільної дієздатності. По-друге, це фізична особа, яка особи-сто уклала договір перевезення пасажи-ру або це зроблено третьою особою від


64

1. Цивільний кодекс України: Закон Украї-ни від 16 січня 2003 р. // Відомості Верхов-ної Ради України. — 2003. — № 40. — Ст. 356.2. Брагинский М. И., Витрянский В. В. До-говорное право. Договоры о перевозке, бук-сировке, транспортной экспедиции и иных услугах в сфере транспорта. — М.: Статут, 2003. — Кн. 4. — 914 с.3. Конвенція про договір міжнародного авто-мобільного перевезення пасажирів і багажу від 01 березня 1973 р. [Електронний ресурс] / База даних «Законодавство України». — Ре-жим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_845 (дата звернення: 01.12.2018).4. Конвенція про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу від 09 жовт-ня 1997 р. [Електронний ресурс] / База да-них «Законодавство України». — Режим до-ступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 997_034 (дата звернення: 01.12.2018).5. Соглашение об обязательном страхова-нии пассажиров при международных авто-мобильных перевозках от 13 января 1999 года [Електронний ресурс] / База даних «Законодавство України». — Режим досту-пу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 997_835 (дата звернення: 01.12.2018).6. Афінська конвенція про перевезення мо-рем пасажирів та їх багажу від 13 грудня 1974 року // Офіційний вісник України. — 2007. — № 61. — С. 72. — Ст. 2436.7. Повітряний кодекс України: Закон Украї-ни від 19 травня 2011 р. // Відомості Вер-ховної Ради України. — 2011. — № 48–49. — С. 2024. — Ст. 536.8. Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним тран-спортом України: Наказ Міністерства тран-спорту та зв’язку України від 27 грудня 2006 № 1196 // Офіційний вісник України. — 2007. — № 26. — С. 51. — Ст. 1065.9. Про міський електричний транспорт: За-кон України від 29 червня 2004 р. // Відо-мості Верховної Ради України. — 2004. — № 51. — Ст. 548.10. Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту: Постанова Ка-бінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 // Офіційний вісник України. — 1997. — № 8. — Т. 2. — С. 142.

11. Правила проведення спеціального до-гляду повітряних суден цивільної авіації України: Наказ Мінтрансу України від 04 грудня 1997 № 412 // Офіційний вісник України. — 1997. — № 52. — С. 428.12. Правила дорожнього руху: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 // Офіційний вісник Украї-ни. — 2001. — № 41. — С. 35. — Ст. 1852.13. Порядок оформлення приходу з рейсу і ви-ходу в рейс суден флоту рибної промисловості капітанами морських рибних портів України: Наказ Мінагрополітики України від 21 січня 2006 р. № 14 // Офіційний вісник України. — 2006. — № 8. — С. 167. — Ст. 467.14. Порядок оформлення пасажирських пе-ревезень на транспорті: Наказ Мінтран-сзв’язку України від 23 квітня 2009 р. // Офіційний вісник України. — 2009. — № 37. — С. 184. — Ст. 1270.15. Мінченко А. О. Договір перевезення па-сажира та багажу залізничним транспортом в Україні: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. — К., 2011. — 221 с.16. Нечипуренко О. М. Сторони договору на перевезення пасажирів таксі [Електро-нний ресурс] // Вісник Запорізького націо-нального університету. — Режим доступу: http://www.stattionline.org.ua/pravo/76/ 12447-storoni-dogovoru-na-perevezennya-pasazhiriv-taksi.html (дата звернення: 01.12.2018).17. Нечипуренко О. М. Цивільно-правове регулювання перевезень таксі: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. — Одеса, 2008. — 20 с.18. Правила повітряних перевезень пасажи-рів і багажу: Наказ Міністерства інфраструк-тури України від 30 листопада 2012 р. № 735 // Офіційний вісник України. — 2013. — № 4. — С. 303. — Ст. 136.19. Кодекс торгівельного мореплавства Ук-раїни: Закон України від 23 травня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 47. — Ст. 349.20. Правила надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 р. № 1735 // Офіційний віс-ник України. — 2004. — № 52. — Т. 1. — С. 288. — Ст. 3444.

її імені. По-третє, фізична особа особи-сто отримує послугу з переміщення за допомогою транспортного засобу.

Проведене дослідження може стати ґрунтом для подальших наукових роз-

робок правового статусу пасажира як суб’єкта договірних зобов’язань з на-дання транспортних послуг та покра-щення вітчизняного цивільного зако-нодавства в цій сфері.



65

21. Конвенція про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 р. // Офіційний вісник України. — 2010. — № 17. — С. 93. — Ст. 799.22. Державна цільова програма «Національ-ний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів» на період до 2020 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 р. № 706 // Офіційний вісник України. — 2012. — № 59. — С. 80. — Ст. 2369.23. Журавель В. В. Послуги пасажирських перевезень для осіб з обмеженими фізични-ми можливостями: актуальні питання та ви-моги до перевізників // Науково-виробни-чий журнал. — 2014. — № 4 (240). — С. 9–11.24. Про захист прав споживачів: Закон Ук раїни від 12 травня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 30. — Ст. 379.

25. Самойленко Г. К. Цивільно-правова ха-рактеристика договору перевезення пасажи-ра як споживчого договору // Вісник Запо-різького національного університету. — 2014. — № 3. — С. 58–65.26. Постанова Великої Палати Верховного Суду України від 15 травня 2018 року у спра-ві № 761/18854/14-ц [Електронний ресурс] / Єдиний державний реєстр судових рішень. — Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua (дата звернення: 01.12.2018).27. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2017 року у справі № 522/23076/16-ц [Електронний ресурс] / Єдиний державний реєстр судових рішень. — Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua (дата звернення: 01.12.2018).

REFERENCES:1. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy vid 16.01.2003 [The Civil Code of Ukraine from 16.01.2003] (2003). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy [Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine]. 40. P. 356 [in Ukrainian] .2. Brahinskyy M. I. & Vitryanskyy V. V. (2003). Dogovornoe pravo. Dogovory o perevozke, buksirovke, transportnoj jekspedicii i inyh uslugah v sfere transporta [Contract law. Contracts for transportation, towing, freight forwarding and other services in the field of transport]. M. Statut. Kn. 4. 914 p. [in Russian].3. Konventsiia pro dohovir mizhnarodnoho avtomo-bilno ho perevezennia pasazhyriv i bahazhu vid 01.03.1973 [Convention on the Contract for the International Carriage of Passengers and Luggage from 01.03.1973]. URL: http://za-kon.rada .g ov.ua/ laws/show/995_845. [in Ukrainian].4. Konventsiia pro mizhnarodni avtomobilni pereve-zennia pasazhyriv i bahazhu vid 09.10.1997 [Con-vention on International Carriage of Passen-gers and Luggage from 09.10.1997]. URL: http ://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 997_034. [in Ukrainian].5. Soglashenie ob objazatel’nom strahovanii passazhi-rov pri mezhdunarodnyh avtomobil’nyh perevozkah vid 13.01.1999 [Agreement on compulsory insur-ance of passengers in international road trans-port from 13.01.1999]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_835. [in Russian].6. Afinska konventsiia pro perevezennia morem pasazhyriv ta yikh bahazhu vid 13.12.1974 [Athens Convention on the Carriage of Passengers and their Luggage by Sea from 13.12.1974] (1974). Ofitsiinyi visnyk Ukrainy [Official Bulletin of Ukraine]. 61. P. 72 [in Ukrainian].7. Povitrianyi kodeks Ukrainy vid 19.05.2011 [Air Code of Ukraine from 19.05.2011] (2011).

Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy [Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine]. 48–49. P. 536. [in Ukrainian].8. Pravyla perevezennia pasazhyriv, bahazhu, vanta-zhobahazhu ta poshty zaliznychnym transportom Ukrainy: Nakaz Ministerstva transportu ta zviazku Ukrainy vid 27.12.2006 [Rules of carriage of passengers, luggage, load-carrying and mail by rail of Ukraine: Order of the Ministry of Transport and Communications of Ukraine from 27.12.2006] (2006). Ofitsiinyi visnyk Ukrainy [Official Bulletin of Ukraine]. 26. P. 51. [in Ukrainian].9. Pro miskyi elektrychnyi transport: Zakon Ukrainy vid 29.06.2004 [On Urban Electric Transport: Law of Ukraine from 29.06.2004] (2004). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy [Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine]. 51. P. 548. [in Ukrainian].10. Pravyla nadannia posluh pasazhyrskoho avtomo-bilnoho transportu: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 18.02.1997 [Rules for the provision of passenger motor transport services: Reso-lution of the Cabinet of Ministers of Ukraine from 18.02.1997] (1997). Ofitsiinyi visnyk Uk-ra iny [Official Bulletin of Ukraine]. 8. P. 142. [in Ukrainian].11. Pravyla provedennia spetsialnoho dohliadu povit-rianykh suden tsyvilnoi aviatsii Ukrainy: Nakaz Mi-ntransu Ukrainy vid 04.12.1997 [Rules for special care of aircraft of civil aviation of Ukraine: Order of the Ministry of Transport of Ukraine from 04.12.1997] (1997). Ofitsiinyi visnyk Uk-ra iny [Official Bulletin of Ukraine]. 52. P. 428 [in Ukrainian].12. Pravyla dorozhnoho rukhu: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 10.10.2010 [Road traffic regulations: Resolution of the Cabinet of Min-isters of Ukraine from 10.10.2010] (2001).


66

Ofitsiinyi visnyk Ukrainy [Official Bulletin of Ukraine]. 41. P. 35. [in Ukrainian].13. Poriadok oformlennia prykhodu z reisu i vykhodu v reis suden flotu rybnoi promyslovosti kapitanamy morskykh rybnykh portiv Ukrainy: Nakaz Minah-ropolityky Ukrainy vid 21.01.2006 [Procedure for the arrival of the arrival of the flight from the fleet of the fishing industry vessels by the captains of the sea fish ports of Ukraine: Order of the Ministry of Agrarian Policy of Ukraine from 21.01.2006] (2006). Ofitsiinyi visnyk Ukrainy [Official Bulletin of Ukraine]. 8. P. 167. [in Ukrainian].14. Poriadok oformlennia pasazhyrskykh perevezen na transporti: Nakaz Mintranszviazku Ukrainy vid 23.04.2009 [Procedures for registration of pas-senger transport in transport: Order of the Ministry of Transport and Communications of Ukraine from 23.04.2009] (2009). Ofitsiinyi visnyk Ukrainy [Official Bulletin of Ukraine]. 37. P. 184. [in Ukrainian].15. Minchenko A. O. (2011). Dohovir perevezennia pasazhyra ta bahazhu zaliznychnym transportom v Ukraini [The contract of carriage of passenger and luggage by railway transport in Ukraine]. Candidate’s thesis. K. [in Ukrainian].16. Nechypurenko O. M. Storony dohovoru na pe-re vezennia pasazhyriv taksi [Parties to the contract for the carriage of taxi passengers]. Visnyk Zaporizkoho natsionalnoho universytetu [Bul-letin of the Zaporizhzhya National University]. URL: http://www.stattionline.org.ua/pravo/ 76/12447-storoni-dogovoru-na-perevezennya-pasazhiriv-taksi.html. [in Ukrainian].17. Nechypurenko O. M. (2008). Tsyvilno-pravove rehuliuvannia perevezen taksi [Civil regulation of taxi traffic]. Extended abstract of candidate’s thesis. Odesa. [in Ukrainian].18. Pravyla povitrianykh perevezen pasazhyriv i ba-hazhu: Nakaz Ministerstva infrastruktury Ukrainy vid 30.11.2012 [Air Passenger and Luggage Regulations: Order of the Ministry of Infra-structure of Ukraine from 30.11.2012] (2012). Ofitsiinyi visnyk Ukrainy [Official Bulletin of Ukraine]. 4. P. 303. [in Ukrainian].19. Kodeks torhivelnoho moreplavstva Ukrainy vid 25.05.1995 [Code of Commercial Seafaring of Ukraine from 25.05.1995]. (1995). Vido-mosti Verkhovnoi Rady Ukrainy [Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine]. 47. P. 349. [in Ukrainian].20. Pravyla nadannia naselenniu posluh z perevezen miskym elektrotransportom: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 23.12.2004 [The rules for

provision of services for transportation by city electric transport: Regulation of the Cabinet of Ministers of Ukraine from 23.12.2004] (2004). Ofitsiinyi visnyk Ukrainy [Official Bulletin of Ukraine]. 52. P. 288. [in Ukrainian].21. Konventsiia pro prava osib z invalidnistiu vid 13.12.2006 [Convention on the Rights of Per-sons with Disabilities from 13.12.2006] (2006). Ofitsiinyi visnyk Ukrainy [Official Bulletin of Ukraine]. 17. P. 93. [in Ukrainian].22. Derzhavna tsilova prohrama «Natsionalnyi plan dii z realizatsii Konventsii pro prava invalidiv» na period do 2020 roku: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vod 01.08.2012 [State target program «National action plan for the implementation of the Convention on the Rights of Persons with Disabilities» for the period up to 2020: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine from 01.08.2012] (2012). Ofitsiinyi visnyk Ukrainy [Official Bulletin of Ukraine]. 59. P. 80. [in Ukrainian].23. Zhuravel V. V. (2014). Posluhy pasazhyrskykh perevezen dlia osib z obmezhenymy fizychnymy mozh-lyvostiamy: aktualni pytannia ta vymohy do pereviz nykiv [Services of passenger transportations for the persons with the limited physical abilities: topical questions and requirements to carriers]. Naukovo-vyrobnychyi zhurnal [Scientific and production magazine]. 4 (240). P. 9–11 [in Ukrainian].24. Pro zakhyst prav spozhyvachiv: Zakon Ukrainy vid 12.05.1991 [On consumer protection: Law of Ukraine from 12.05.1991] (1991). Vidomosti Verkhovnoi Rady URSR [Bulletin of Verkhov-na Rada of USSR]. 30. P. 379. [in Ukrainian].25. Samoilenko H. K. (2014). Tsyvilno-pravova kha rakterystyka dohovoru perevezennia pasazhyra yak spozhyvchoho dohovoru [Civil law characteristic of a passenger transportation contract as a consumer contract]. Visnyk Zaporizkoho na-tsi o nalnoho universytetu [Bulletin of the Zaporizhzhya National University]. 3. P. 58–65. [in Ukrainian].26. Postanova Velykoi Palaty Verkhovnoho Sudu Ukra-iny u spravi № 761/18854/14-ts vid 15.05.2018 [Resolution of the Grand Chamber of the Su-preme Court of Ukraine in case No. 761/ 18854/14-ts from 15.05.2018]. URL: http://reyestr.court.gov.ua. [in Ukrainian].27. Rishennia Prymorskoho raionnoho sudu m. Odesy u spravi № 522/23076/16-ts vid 21.02.2017 [Decision of the Primorsky District Court of Odessa in case number 522/23076/16-ts from 21.02.2017]. URL: http://reyestr.court.gov.ua. [in Ukrainian].

67

The formation of independent nation-al states after the collapse of the USSR has a number of common features. Practically all new independent states focused on cre-ation of democratic legal systems based on the division of the state power into three independent branches — legislative, executive, and judicial.

For a democratic society, it is the inde-pendence of each of the branches of power that is of paramount importance, because, on the one hand, it provides a check-and-balance system in the state mechanism, and on the other hand, en-sures an appropriate level of legal regula-tion in the legal system.

Traditionally, the executive power is the second in the list of branches of pow-er, whose role is to ensure compliance with the norms of current legislation, first of all, in terms of implementation of civil rights and freedoms. In the process of implementation of this function, the ex-ecutive authorities carry out rulemaking activity, that is, they create, amend, or un-make the legal norms.

Rulemaking is a legal form of state ac-tivity with the participation of civil society

(in cases provided by law), associated with establishment (authorization), amendment, cancellation of legal norms. Rulemaking is closely related to lawmaking. The latter phenomenon, however, is a narrower con-cept, since it concerns the adoption of only legislative acts [1, p. 21, 22].

In its turn, rulemaking covers the sphere of creation of all the varieties of legal norms. In this case, the norms of the central executive bodies are of exceptional importance; after all, by establishing the procedure for implementing the law, they ensure law-abiding behavior of citizens, as well as officials of state and local govern-ment bodies.

Many norms that are important for en-suring proper functioning of the society are traditionally governed by acts of cen-tral executive bodies. These are, in particu-lar, fire and technogenic safety standards, environmental standards and regulations, procedure for maintaining infrastructure facilities, procedure for legalization of le-gal entities, registration of intellectual property objects, rules for trade and res-taurant activities, licensing certain types of business activities, etc.

UDC 342.518

Shevchuk Aleksei AnatoliievichAttorney, postgraduate student of

V.M. Koretsky Institute of State and Law of theNational Academy of Sciences of Ukraine

RULEMAKING OF THE CENTRAL EXECUTIVE AUTHORITIES IN UKRAINE, KAZAKHSTAN,

AND ARMENIA: A COMPARATIVE LEGAL ASPECT

Shevchuk A. A. Rulemaking of the Central Executive Authorities in Ukraine, Ka-zakhstan, and Armenia: a Comparative Legal Aspect

Abstract. In the article, the author considers the issue of the rulemaking activities of the central executive authorities of Ukraine, Kazakhstan, and Armenia. The author estab-lishes the main features of the activities of the executive bodies in these countries. The legislative frameworks of activities of the central executive bodies are determined. A number of conclusions and generalizations, both of theoretical and practical nature, have been implemented.Key words: norm of law, rulemaking, executive power, governance.


68

Certainly, such by-law legal regulation, being a public activity, cannot go beyond the framework of constitutional legal reg-ulation. Therefore, according to Sect. 2, 3 of Art. 8 of the Constitution of Ukraine, it has the highest legal force. Laws and other legal acts are adopted on the basis of the Constitution of Ukraine and must comply with it. The norms of the Consti-tution of Ukraine are the norms of direct action. Appeal to the court to protect the constitutional rights and freedoms of peo-ple and citizens directly on the basis of the Constitution of Ukraine is guaranteed [2].

Article 5 of the Constitution of the Republic of Armenia states that the Con-stitution has the highest legal force. Laws must comply with constitutional laws, and sub-legal regulatory acts must comply with the constitutional laws and laws. In case of a contradiction between the norms of in-ternational treaties ratified by the Republic of Armenia and the laws of the Republic of Armenia, the norms of international treaties are applied [3].

Parts 1–3 of Art. 4 of the Constitution of the Republic of Kazakhstan establish that the applicable law in the Republic of Kazakhstan includes the norms of the Constitution, laws corresponding to it, other regulatory legal acts, international treaties and other obligations of the Re-public, as well as regulatory decisions of the Constitutional Council and the Su-preme Court of the Republic. The Consti-tution has the highest legal force and di-rect effect throughout the territory of the Republic. International treaties ratified by the Republic take precedence over its laws. The procedure and conditions for the op-eration within the territory of the Republic of Kazakhstan of international treaties, Kazakhstan being a party thereof, are deter-mined by the legislation of the Republic [4].

Thus, Armenian, Ukrainian, and Ka-zakh constitutional legislation place by-laws (including acts of executive bodies) in the lower category of regulatory acts. However, such a place of legal norms is connected

exclusively with the legal force of this regu-latory act, and not with their meaning.

On the contrary, by-laws and regula-tions that are closer to the real legal rela-tions determine the dynamics of their de-velopment and allow us to respond more effectively to the challenges posed by the existing reality.

Thus, Sect. 8, 9 of Part 1 of Art. 44 of the Law of Ukraine «On the Cabinet of Ministers of Ukraine» establish that the Minister of Ukraine issues binding orders for matters relating to the sphere of activ-ity of the Ministry and central executive authorities, whose activities are directed and coordinated by them, and also pre-pares questions for consideration by the Cabinet of Ministers of Ukraine [5].

In its turn, Part 4 of Art. 146 of the Constitution of Armenia specifies that the powers of the Government are estab-lished by the Constitution and the laws. The competence of the Government in-cludes all matters relating to the executive branch, which are not assigned to other bodies of state administration or local self-government authorities.

The Constitutional Law of the Repub-lic of Kazakhstan as of December 18, 1995 No. 2688 «On the Government of the Republic of Kazakhstan» in Art. 22 establishes the authority of the ministry. Thus, the Ministry is the central executive body of the Republic, which manages the relevant branch (sphere) of state adminis-tration, and also, within the limits stipulat-ed by the legislation, the inter-branch co-ordination. The Ministry carries out strate-gic, regulatory, implementation, control, and supervisory functions within its com-petence. The Ministry is formed, reorga-nized, and dissolved by the President of the Republic on the proposal of the Prime Minister of the Republic.

The Ministry is entitled, within the limits of its competence, to independently decide on the matters not related to the competence of the Government of the Republic. The structure of the Ministry is

Shevchuk A. A. Rulemaking of the central executive authorities in Ukraine, Kazakhstan, and Armenia: a comparative legal aspect

69

approved by the executive secretary of the Ministry. Structural units of the Ministry include offices, departments, and adminis-trations. Departments and administrations of the Ministry altogether form the office of the Ministry. The collegium of the Min-istry is a consultative and advisory body un-der the Minister. The numerical and per-sonal composition of the collegium is ap-proved by the Minister from among the heads of the structural units of the Minis-try. Decisions made by the Ministry are is-sued by the orders of the Minister.

Along with the Ministries, the central executive bodies in the Republic of Ka-zakhstan are the offices of the central ex-ecutive body. Part 3 of Art. 23 of the abovementioned Law establishes that the form of the act issued by the office is an order of the head of the department. Can-cellation or suspension in whole or in part of the acts of the office is carried out by the head of the central executive body, whose structure includes the office [6].

Summarizing the abovementioned, the following conclusions shall be drawn at-tention to. In Ukraine, the Republic of Ar-menia, and the Republic of Kazakhstan, the rulemaking of the executive bodies has a number of common features. Firstly, the

rulemaking of these bodies is an element of the state regulation mechanism, it has a sub-legal nature, and in the process of its implementation, the formation of gener-ally binding formal regulations and rules takes place.

Rulemaking is a means of organization and implementation of public administra-tion, however, the process of rulemaking itself is regulated by legal norms, which are based on the norms of the constitu-tion (in some cases, also on the constitu-tional laws).

From the point of view of the internal content, the rulemaking of the central bod-ies of executive power is a purposeful activ-ity, which occurs in certain time intervals, contains internal elements — the stages of the rulemaking process, and includes a set of specific actions and procedures.

At the same time, it should be borne in mind that the scope of the rulemaking competence of these bodies also includes the authority to participate in the rulemak-ing process of the other government bod-ies, in particular, to develop the draft laws, the acts of the head of the state, and the government as a whole, as well as their submission for approval to the relevant body in the manner prescribed by law.

REFERENCES:1. Rindiuk V. І. (2009). Normotvorcha diialnist : navch.-metod. posib. dlia samost. vyvch. dysts. [Rule-making: instructional self-study guide]. K. NEU. 162 p. [in Ukrainian].2. Konstytutsiia Ukrainy, pryiniata Verkhovnoiu Radob Ukrainy 28 chervnia 1996 roku (zi zminamy i dopovnen-niamy) [The Constitution of Ukraine, adopted by the Verkhovna Rada of Ukraine on June 28, 1996 (amended and supplemented)]. URL: https://za-kon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/print. [in Ukrainian].3. Konstitucija Respubliki Armenija, prinjata 06.12.2015 [The Constitution of the Republic of Armenia, adopted on December 6, 2015]. URL: http://www.president.am/ru/constitu-tion-2015. [in Russian].4. Konstitucija Respubliki Kazahstan, prinjata na re-spublikanskom referendume 30 avgusta 1995 goda (s izmenenijami i dopolnenijami) [The Constitution

of the Republic of Kazakhstan, adopted at a republican referendum on August 30, 1995 (amended and supplemented)]. URL: https://onl ine.zakon.kz/Document/?doc_id= 1005029#pos=5;-232. [in Russian]..5. Zakon Ukrainy «Pro Kabinet Ministriv Ukrainy» vid 27 liutoho 2014 r. № 794-VII [Law of Uk-raine «On the Cabinet of Ministers of Ukraine» dated February 27, 2014 No. 794-VII]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18#n361. [in Ukrainian].6. Konstitucionnyj zakon Respubliki Kazahstan ot 18 dekabrja 1995 goda № 2688 «O Pravitel’stve Re-spubliki Kazahstan» [Constitutional Law of the Republic of Kazakhstan dated December 18, 1995 No. 2688 «On the Government of the Republic of Kazakhstan»]. URL: https://on-line.zakon.kz/ Document/?doc_id =1003973# pos=264;-44. [in Russian].

2018. № 9 (27)

Format 70х108/16Type. Garamond

Paper offset. Digital printing. Conv. p. sh. 6,125.Order. № 27. 28.09.2018. Circulation 300 copies.

Publisher: Non-governmental organization «Eurasian Social Sciences Association»Sayat-Nova Street 8/17 Yerevan, ARMENIA, 0001

E-mail: [email protected] subject of publishing

Registered by the Central Authority of the State Register 18.04.2016Registration number 211.171.906429

http://www.earj.org/

Yerevan 2018

© Eurasian Social Sciences Association© Eurasian Academic Research Journal

Yerevan 2018 - MULTILANGUAGE SCIENCE JOURNAL · 2019-01-24 · 3 Eurasian Academic Research Journal...

Documents

Transcript of Yerevan 2018 - MULTILANGUAGE SCIENCE JOURNAL · 2019-01-24 · 3 Eurasian Academic Research Journal...