VOL 2, No 27 (2018) Sciences of Europe ISSN...

VOL 2, No 27 (2018)

Sciences of Europe

(Praha, Czech Republic)

ISSN 3162-2364

The journal is registered and published in Czech Republic.

Articles in all spheres of sciences are published in the journal.

Journal is published in Czech, English, Polish, Russian, Chinese, German and French.

Articles are accepted each month.

Frequency: 12 issues per year.

Format - A4

All articles are reviewed

Free access to the electronic version of journal

All manuscripts are peer reviewed by experts in the respective field. Authors of the manuscripts bear responsibil-

ity for their content, credibility and reliability.

Editorial board doesn’t expect the manuscripts’ authors to always agree with its opinion.

Chief editor: Petr Bohacek

Managing editor: Michal Hudecek

Jiří Pospíšil (Organic and Medicinal Chemistry) Zentiva

Jaroslav Fähnrich (Organic Chemistry) Institute of Organic Chemistry and Biochemistry

Academy of Sciences of the Czech Republic

Smirnova Oksana K., Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Department of History

(Moscow, Russia);

Rasa Boháček – Ph.D. člen Česká zemědělská univerzita v Praze

Naumov Jaroslav S., MD, Ph.D., assistant professor of history of medicine and the social

sciences and humanities. (Kiev, Ukraine)

Viktor Pour – Ph.D. člen Univerzita Pardubice

Petrenko Svyatoslav, PhD in geography, lecturer in social and economic geography.

(Kharkov, Ukraine)

Karel Schwaninger – Ph.D. člen Vysoká škola báňská – Technická univerzita Ostrava

Kozachenko Artem Leonidovich, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Department

of History (Moscow, Russia);

Václav Pittner -Ph.D. člen Technická univerzita v Liberci

Dudnik Oleg Arturovich, Doctor of Physical and Mathematical Sciences, Professor, De-

partment of Physical and Mathematical management methods. (Chernivtsi, Ukraine)

Konovalov Artem Nikolaevich, Doctor of Psychology, Professor, Chair of General Psy-

chology and Pedagogy. (Minsk, Belarus)

«Sciences of Europe» -

Editorial office: Křižíkova 384/101 Karlín, 186 00 Praha

E-mail: [email protected]

Web: www.european-science.org

CONTENT

BIOLOGICAL SCIENCES Moskatova A.K. FORMATION OF IDENTITY AND REALIZATION

OF FEATURES OF ITS DEVELOPMENT ........... 3

Rozkova I.S., Teply D.L. PECULIARITIES OF RHYTHMIC ACTIVITY OF

BLOOD PLASMA PROTEINS IN

EXPERIMENT ....................................................... 12

CHEMICAL SCIENCES Kalyn T.І. RESEARCH ON INHIBITORAL PROPERTIES OF

SOME DERIVATIVES OF 1.8-

DIOXODECAHYDROACRIDINES IN

GROUNDWATER IMITATS AND ACID

ENVIRONMENT ................................................... 15

MEDICAL SCIENCES Bedenyuk O.S., Korda M.M. BIOCHEMICAL CHARACTERISTIC OF

CONNECTIVE TISSUE IN LIPOPOLISACHARIDE

PERIODONTITIS ON THE BACKGROUND OF

CHRONIC GASTRITIS ......................................... 18

Grek L. IMMUNOLOGICAL AND NEUROENDOCRINE

ASPECTS OF CHRONIC PFLVIC PAIN IN

WOMEN WITH PELVIC INFLAMMATORY

DISEASES .............................................................. 22

Davronova G.B., Khushvakova N.J. OPTIMIZATION OF TREATMENT OF

HEREDITARYLY DEFINED FORMS OF

PURCHASED NEUROSENSORIC ARCGITY .... 27

Bereznitsky Ya.S., Duka R.W., Yaroshenko K.O. INFLUENCE OF DIFFERENT METHODS OF

BARIATRIC TREATMENT ON THE

ACCUMULATING SURFACE FUNCTION ........ 30

Kamut N.V. VITAMIN D STATUS IN CHILDREN BORN WITH

LARGE BODY WEIGHT ...................................... 35

Pavlovych L.B., Bilous I.I. THE STATE OF NERVE CONDUCTION IN

PATIENTS WITH PRIMARY

HYPOTHYROIDISM ............................................. 42

Khudan-Tsilo I.I., Shevchuk O.O., Korda M.M. NANOENCAPSULATED MEDICATIONS FOR

TOPICAL TREATMENT OF CONTACT NICKEL

DERMATITIS......................................................... 46

PHARMACEUTICAL SCIENCES Hovsepyan V., Asatryan S. COMPARATIVE CHARACTERISTICS OF

PARACETAMOL AND IBUPROFEN AND THE

INFLUENCE OF STORAGE CONDITIONS ON

THE MICROBIOLOGICAL PURITY ................... 56

PSYCHOLOGICAL SCIENCES Zykina I.I., Dudorova E.V. MANIFESTATION OF SELF- ATTITUDE AND

PARENTAL ATTITUDE OF WOMEN WORKING

IN THE POWER STRUCTURES AND THE

SYSTEM OF EDUCATION................................... 62

SOCIAL SCIENCES Horova S.V. LIBRARY INSTITUTIONS TODAY. THE

DEVELOPMENT OF PERSON AND SOCIETY . 68

Sciences of Europe # 27, (2018) 3

BIOLOGICAL SCIENCES

СТАНОВЛЕНИЕ ИНДИВИДУАЛЬНОСТИ И ОСОЗНАНИЕ ОСОБЕННОСТЕЙ ЕЁ РАЗВИТИЯ

Москатова А.К.

Доктор педагогических наук, кандидат биологических наук,

профессор, профессор кафедры физиологии

Российский государственный университет физической культуры,

спорта, молодёжи и туризма

FORMATION OF IDENTITY AND REALIZATION OF FEATURES OF ITS DEVELOPMENT

Moskatova A.K.

Doctor Pedagogical sciences, candidate Biological sci.,

Professor, рrofessor of the department Physiology

Russian State University Physical Education,

Sport, Youth & Tourism

АННОТАЦИЯ

Обсуждается сущность проявления духовной природы индивидуализации и уникальности человече-

ских особей, чьё сознание обеспечивает творческий процесс саморазвития личности и реализацию духов-

ных принципов преображения жизни тела, разума и души как единого целого.

ABSTRACT

The entity of manifestation of the spiritual nature of individualization and uniqueness of human individuals

whose consciousness provides creative process of self-development of the personality and implementation of the

spiritual principles of transformation of life of a body, reason and soul as a whole is discussed.

Ключевые слова: индивидуализация онтогенеза; роль генома и эпигенома; концепция саморазвития;

личность и индивидуализация; основополагающие факторы развития, креативность самоосознания, созна-

ние личности и души.

Keywords: ontogenesis individualization; role of a genome and epigenom; concept of self-development;

personality and individualization; fundamental factors of development; creativity of self-realization; conscious-

ness of the personality and soul.

ВВЕДЕНИЕ. Согласно стандартного содержа-

ния вузовской учебной дисциплины «Возрастная

физиология» процесс онтогенеза – индивидуаль-

ного развития человеческой особи, рассматрива-

ется исключительно с позиций общеизвестной био-

генетической программы последовательного мор-

фофункционального формирования мозга и

телесных органов. Такая трактовка фактически не

отличает становление человеческих особей от био-

генеза других животных видов и организмов, от-

страняясь от принципиального отличия человече-

ского онтогенеза прежде всего, как реализации

неповторимой, многомерной и многозначной инди-

видуализации, касающейся конституциональных,

физических и психических качеств и уникальных

духовных, творческих потенций каждого человека.

Изучение онтогенеза человека предусматри-

вает раскрытие закономерностей, изначально опре-

деляющих целенаправленность земного антропо-

генеза, который являет собой сознательно управля-

емый, эволюционный, космический процесс.

Реализация творческого Замысла Главного Жизне-

дателя Солнечной системы предполагает эволюци-

онное преображение жизнеустройства земного че-

ловечества, благодаря восхождению сознания его

уникальных индивидуализаций к высотам взаимо-

понимания и необходимости сотворчества, кото-

рое позволяет всему земному сообществу разумно,

эффективно осуществлять свою эволюционную,

космическую миссию. Обновлённая энергия и ин-

формация, рождённая талантами и способностями

индивидуумов и реализованная в благоприятных

преобразованиях различных сфер общественной

жизни и природной среды, предопределяет возвы-

шение совокупного планетарного сознания (но-

осферы Земли) в измерениях макрокосмоса в согла-

сии с Высшим Принципом Жизни мира. Беспрепят-

ственно распространяясь по всей космической сети

Вселенной, она будет способствовать преображе-

нию духовной атмосферы всего мироустройства.

Таким образом, гармоничное развёртывание зем-

ного антропогенеза и благоприятных условий он-

тогенеза осуществляется на основе следования ге-

неральному принципу эффективного обеспечения

реализации широких индивидуальных вариаций не-

прекращающегося, поэтапного развития и совер-

шенствования многогранной и многомерной чело-

веческой природы.

4 # 27, (2018) | Sciences of Europe

В свою очередь, оптимизация индивидуаль-

ного развития достигается узаконенным свыше со-

отношением контроля со стороны генетических и

эпигенетических механизмов, которые подчиня-

ются программам информационной системы обще-

человеческого генома, как земного вида, и уникаль-

ным, персонифицированным системам геномов и

эпигеномов. Их цель – поддерживать и совершен-

ствовать жизнедеятельность человека, её биоло-

гическую, физическую и психическую продуктив-

ность. Неповторимые программы индивидуального

развития каждой особи формируются посредством

избирательного восприятия влияний на него неис-

числимого объёма и разнообразия энергетических

и информационных факторов внешней и внутрен-

ней среды – генетической и надгенетической (эпи-

генетической) природы. В результате интеграции

опыта множества периодических воплощений

души в разнообразных космических средах и усло-

виях планетарного обитания, осуществляется

трансформация трёхмерного индивидуального со-

знания земной особи в многомерное и межмерное

сознание, которому открыты высоты необозримого

и неописуемого полимира.

Следы реактивности особи, её ментальных и

эмоциональных откликов, физических действий,

поведения в социуме, взаимоотношений со средой,

сохраняются в слоях системы Генома в виде па-

мяти позитивных или негативных энергоинформа-

ционных событий, пережитых уроков жизни, кото-

рые оказывают влияние на формирование индиви-

дуальных особенностей личности, её склонностей,

способностей, привычек, предпочтений, убежде-

ний и в целом, на качественное состояние разума и

самосознания индивидуума. Однако, для осознан-

ной личностной самоидентификации сохраняется

недоступной подлинная антропогенетическая исто-

рия, с которой связано множество физических во-

площений души не только в земных условиях, но и

в других системах миров и цивилизациях, рождаю-

щихся, расцветающих и сменяющих друг друга в

бесконечных пространствах Вселенных, неведо-

мых человечеству. Но именно сущность преобра-

жающегося сознания души является подлинным,

сакральным выражением неповторимой, созна-

тельной индивидуализации – основанием её эволю-

ционного восхождения от одарённости к мудрости.

Следовательно, учебная дисциплина, претен-

дующая на объяснение природы, особенностей и

возможностей индивидуального развития, должна

преодолеть ограничения дуализма в мышлении,

противопоставляющего материальность и духов-

ность. Сознание учащихся нуждается также в очи-

щении от дефектов массового ментального невеже-

ства, которое порождается и нагнетается путём

изощрённого манипулирования коллективным со-

знанием средствами масс-медиа, воздействиями на

мышление информационных технологий. Такого

рода «внушения» отвлекают индивидуумов от вос-

приятия и понимания распространяющихся «виру-

сов» самовырождения, деградации и хаоса, питае-

мых материалистическим мировоззрением. С ним

связано также унизительное, ограниченное, плот-

ское самовосприятие и самоидентификация, погру-

женная в поле деструктивных эмоций. Материали-

стическая диалектика довлеет в представлениях о

возрастном развитии человека, которое сосредото-

чено на освещении возрастной изменчивости телес-

ных структур и функций однократно живущей био-

логической особи. Генетическая программа такой

животной особи ограничена рефлекторным кон-

тролем жизненных функций, тогда как для резуль-

тативной борьбы за выживание требуются созна-

тельные усилия индивидуального и коллективного

интеллекта.

Следует констатировать, что в процессе обуче-

ния в самосознание учащихся вуза проецируются

императивы царства материи, вместо раскрытия

жизнедающих сил со стороны универсальных, выс-

ших, духовных истоков, которые направляют фор-

мирование и адаптивную трансформацию орга-

низма человека, как уникального инструмента со-

творчества Сознания и Духа. Учащихся убеждают,

что человеческое сознание подчинено процессам за-

рождения и физического развития тела и мозга. От-

сюда следует, что в процессе нейрогенеза и органо-

генеза, которые по-существу опосредуются инди-

видуальной программой генотипа человека,

самопроизвольно формируются хитросплетения

нервных сетей и архитектоника миллиардов нейро-

нов, чудесным образом (!) «рождающих» сознание

из собственной материи. Чтобы помочь современ-

ному поколению студентов и каждому индивиду-

уму освоить реалии действительного, продуктив-

ного самопознания и последующей полноценной

самореализации, необходимо, в частности, преоб-

разовать содержание учебных дисциплин, касаю-

щихся психофизиологии развития человека, чтобы

конгломерат перечисления возрастных особенно-

стей психических и физических функций приобрёл

стимулы подлинной НАУКИ ДУМАТЬ. В таком случае,

просветленная объективизация её содержания,

освобождённого от искажений и симуляций ду-

ховно-материальной, целостной природы чело-

века, сможет помочь молодому поколению целесо-

образно управлять собственным развитием и само-

превосходящим, творческим совершенствованием

уникальных способностей и талантов. Таковы за-

просы эволюции Земной обители, касающиеся про-

дуктивного пополнения антропологического раз-

нообразия высокоразумных, высокосознательных,

креативных человеческих особей – со-творцов не-

обратимого прогресса Жизни Вечно Сущего Миро-

здания.

ИННОВАЦИОННЫЕ АСПЕКТЫ

ИЗУЧЕНИЯ ИНДИВИДУАЛЬНОГО

РАЗВИТИЯ

У каждой здравомыслящей человеческой лич-

ности, на определённом этапе индивидуального

развития наступает момент, когда из глубины под-

сознания всплывает потребность разрешить сакра-

ментальные вопросы – «Кто же этот Я Есть?»,

«В чём заключаются особенности моей сущно-

сти?». Хотя представляются неопровержимыми


все телесные ощущения, все мысли, чувства и дей-

ствия, которые каждая личность идентифицирует,

как характерные проявления собственного суще-

ства, остаётся реально загадочной и необъяснимой

полнота содержания постоянно повторяемого им-

ператива «Я». В каких глубинах сознания или суб-

станциях мозга возникают собственные желания,

замыслы, решения, выбор поведения при встрече с

неожиданными жизненными ситуациями, лично-

стями, объектами, событиями, которые непре-

станно сопровождают пространственно-временные

процессы земной и общекосмической эволюции.

Проблемные аспекты – «КТО ЕСТЬ ВЫ?», «Ка-

кова субстанция “Я”», «Какова доступность “Я“

осознанности? – широко обсуждаются в мировых

исследовательских центрах, сопровождаемые дис-

куссиями по поводу множества иллюзий относи-

тельно ключевой идеации содержания человече-

ской природы, её отражения в постулатах «Я» и фе-

номене индивидуализации сознания. Острая

необходимость преодоления широко распростра-

нённых заблуждений, касающихся самоосознанно-

сти, самоидентификации – требует проникновения

за завесу своего рода «ослепления» личностей соб-

ственными интуитивными, образными порождени-

ями, которые предполагают наличие некой неиз-

менности, непрерывности, консервативности суще-

ства личности. Очевидно, просыпаясь поутру, она

затруднится ответить на вопросы: «Осталась ли

она той же самой сущностью или уже измени-

лась?». «Действительно ли «я» сегодняшней лично-

сти зеркально отражает то же самое, что было

вчера?»

Исследования и наблюдения нейропсихоло-

гов, психотерапевтов, приверженцев изучения ду-

ховных традиций свидетельствуют, что самосозна-

ющий индивидуум, как правило, не обладает уве-

ренностью в том, что мысли, решения, выборы,

намерения, стратегии его поведения имеют отно-

шение к некой идентифицируемой целостности «Я

ЕСТЬ». Не исключено, что эти умственные фено-

мены обусловлены какой-то специфической, не-

проявленной, виртуальной её частью, невырази-

мой особенностью личности, персональной точкой

зрения, неоспоримыми убеждениями, которые по-

рождены и упрочены под давлением содержания

системы образования и доверительного общения с

«мотиваторами» массовой, многообещающей ин-

формационной среды [22, С. 96].

Более того, самопознание осложняется дефек-

тами идентификации истинной сути индивидуаль-

ного «Я», а также отсутствием осмысленного раз-

личения существа личности – с её многоликой, суб-

личностной неопределённостью и

непредсказуемой изменчивостью состояний телес-

ного сознания, и подлинно человеческой индивиду-

ализации, оплодотворённой дифференцированным

сознанием, содержащим в своём арсенале неизме-

римый потенциал сознания уникальной Души и

творческую силу Духа [6, С. 135]. Ограниченное са-

мосознание подавляющей массы личностей прово-

цирует разрушительные межличностные, психосо-

циальные, политические, межнациональные кон-

фликты. Энергии искажённого массового сознания

буквально угрожают существованию земного со-

общества, в котором царит озабоченность борьбой

за выживание, непомерное стяжательство и погло-

щённость удержанием власти. Подобное коллек-

тивное «бессознательное» затмевает понимание

высшего смысла жизни, исключительной ценности

и эволюционной значимости каждой разумной че-

ловеческой особи.

Восхождение по лестнице самопознания

можно ожидать при условии раскрытия причинных

факторов, придающих индивидуальному развитию

особый, надличностный смысл, а также по мере

углубления уровня самоосознанности и усиления

познавательной активности индивидуума. Только

сам познающий способен добиться умопостижения

истоков своей духовной реальности – основы глу-

бочайшего Всеединства всех жизненных форм,

ощутить и признать её прямое воздействия на раз-

витие физических качеств телесной субстанции и

созидательных потенций психики. Надежды лично-

сти на изыскания традиционной психологической

науки или помощь психотерапевтов не будут

оправданы, поскольку каждый индивидуум «рас-

сматривается ими как отдельная «вещь в себе», не

связанная с другими людьми, предметами, струк-

турами или формами. Его каждодневное восприя-

тие сводится к ряду действий, описываемых в тер-

минах “стимул – реакция”, “причина – след-

ствие”».

Основополагающий Принцип Единство Созна-

ния, избирательная реактивность сознания индиви-

дуума не являются предметами обсуждения тради-

ционной психологии [3, C. 18].

Таким образом, вместо механического усвое-

ния стандартных описаний морфофункциональ-

ного развития абстрактного человека, студенты

должны побуждаться к концентрации внимания на

факторах и условиях, ведущих к совершенствова-

нию собственного развития, исполнению своей

благородной роли в поддержании универсального

порядка жизнеустройства. Утверждаясь в созна-

тельном постижении собственной сущности, как

выражения всеобщности и креативности фено-

мена сознания, каждый индивидуум открывает для

себя возможность проявить истинную РАЗУМНОСТЬ

в управлении собственным развитием и достичь

полноценной, всесторонней самореализации.

Здесь уместно привести высказывания Рене

Генона (1886-1951) – выдающегося французского

мыслителя, исследователя священных духовных

традиций и непогрешимого знания, в том числе об

истинной, возвышенной природе человека: «Чело-

век – есть символ универсального существования, и

если ему удастся проникнуть до центра своего соб-

ственного существа, он тем самым достигнет то-

тального познания»… «Познание – вот единствен-

ная цель, всё остальное – лишь средство её дости-

жения»…«Познание ведёт к преображению

познающего, …к упорядоченному и просветлённому

строю сверхсознания».


Очевидно, задача изучения феноменологии

саморазвития, направляющего поток индивидуаль-

ного сознания к центру подлинной, идеальной сущ-

ности человека, к неразложимому единству созна-

ния тела, души и духа, состоит в раскрытии глубин-

ного смысла этого многомерного,

многоступенчатого процесса преображения самого

познающего. Продвижению путём такого преобра-

жения и подъёма к вершинам сверхсознания спо-

собствуют новые концепции, освещенные в иссле-

дованиях и разработках квантовой психологии, ко-

торая преодолевает укоренившуюся недооценку

человеком собственных психических и духовных

сил, раскрывает глубочайший уровень истинной

человеческой индивидуальности, предлагает эф-

фективные методы и практики, совершенствующие

самопознание и вдохновляющие личностный рост.

Идеи, сформулированные в содержании квантовой

психологии, направляют разум и самосознание по-

знающего, нацеленного на самопознание. Они явля-

ются основанием мудрой рекомендации: «Чтобы

понять, КТО ТЫ ТАКОЙ – отбрось все свои концепции

и модели реальности – они несостоятельны и ил-

люзорны [ 4 ].

При разработке содержания авторского спец-

курса «ОСНОВЫ ИНДИВИДУАЛЬНОГО РАЗВИТИЯ» для

будущих специалистов сферы физической куль-

туры и спорта, было предусмотрено, что его обуча-

ющее, информационное воздействие, поможет

трансформации индивидуального сознания как с

учётом принципов квантовой психологии, так и на

основе следующих дидактических принципов: 1//

освоения навыков осмысленного анализа при-

чинно-следственных отношений различных факто-

ров, определяющих направление и качественные

результаты возрастной изменчивости организма и

особенности индивидуализации онтогенеза; 2//

формирования компетентного отношения к изуче-

нию роли факторов генетической и эпигенетиче-

ской детерминации в адаптивной изменчивости ор-

ганизма, приросте физической работоспособности,

развитии физических качеств, в раскрытии потен-

циальных способностей и талантов растущего орга-

низма и личности; 3// усвоения знаний о закономер-

ностях индивидуального психофизического разви-

тия, начиная от момента дифференциации сознания

человеческой души в высших измерениях Духов-

ного Мира: с ними связаны отличительные при-

знаки индивидуализации, потенции развития души

при воплощении, уникальные черты самосознания,

установки к выбору определённой миссии и пред-

почтительных видов созидательной земной дея-

тельности, плоды которой должны способствовать

индивидуальной и планетарной эволюции; 4// изу-

чения закономерностей и ознакомления с психофи-

зиологическими практиками ментального управле-

ния собственным гармоничным развитием и преоб-

разованием сознания, души и тела в согласии с

эволюционной динамикой окружающего социаль-

ного и природного мира; 5// развития аналитиче-

ского, реалистичного мышления, грамотной и свое-

временной постановки вопросов в проблемных си-

туациях для целеобусловленного,

интеллектуального поиска адекватных ответов и

творческих решений, обеспечивающих полноцен-

ное самопознание и намеренную самореализацию;

6// формирования профессионализма в сфере подъ-

ема культуры массового спорта и оздоровления об-

щества на основе готовности личности нести нрав-

ственную ответственность за её результаты; 7//

устремлённости к наивысшим уровням сознания и

мыслетворчества в осуществлении жизненной

стратегии непрерывного всестороннего развития

индивидуальных психических и физических потен-

ций, вносящих значимый вклад в становление гар-

моничных взаимоотношений с природной и соци-

альной средой.

ПРИНЦИПЫ РАЗВИВАЮЩЕГО

ОБУЧЕНИЯ

Контингент современной студенческой ауди-

тории составляет молодое поколение, состоящее

преимущественно из необычных групп душ, кото-

рые воплощают в личностях уникальные типологи-

ческие качества психики, интеллекта, отличаются

специфической энергетической конституцией, рас-

ширенными потенциями генотипа и высокоэффек-

тивным эпигеномом. Этот натуральный «звёздный

посев» душ в земное сообщество из миров, намного

опередивших развитие настоящего планетарного

сознания, обусловлен закономерными аспектами

эволюционной ситуации, заключающейся в согла-

сованном восхождении по спирали развития всех

объектов Вселенной, включая нашу Галактику,

Солнечную систему и обитателей Земли. Неизбеж-

ный переход Солнечной системы на новую косми-

ческую орбиту, приближает её к Галактическому

Центру – источнику энергии и информации, фор-

мирующему человеческое сознание соответственно

принципам миролюбивого галактического содру-

жества просветлённых, созидательных разумов.

Мощные потоки энергии Света, излучаемого

Духовным Центром, распространяясь по сверхпро-

водящей сети Вселенной в адрес земного сообще-

ства, способствуют ускорению КВАНТОВОГО СДВИГА

ЧЕЛОВЕЧЕСКОГО РАЗУМА и его восхождению на но-

вый виток развития сознания, которому станет со-

звучно признание своего соучастия в поддержании

целостности Жизни социального организма пла-

неты и космической среды. Благодаря доступности

информации, насыщающей сложные квантовые

поля Всемирного Разума, человечеству уже откры-

ваются вдохновляющие реалии высших сфер

Жизни Вселенной. Космическая миссия обновлён-

ной планетарной Расы состоит в обретении ею ка-

честв единства сознания Духовного Человечества –

разумных, креативных обитателей Вселенной, про-

грессирующей к Высотам Духовного Совершен-

ства [12, С. 101].

Современное молодое поколение вступает в

очередную фазу духовной эволюции планетарного

сознания, вовлекается в процесс объединённого ду-

ховного подъёма генераций Человека Разумного

(Homo Sapiens) к вершинам сознания Человека Ду-

ховного (Homo Spiritus). Духовный рост личности

выражается прежде всего в способности сотрудни-

чать со своей душой, воспринимать реальность


сквозь призму сознания души, целенаправленно

формировать упорядоченный внешний мир, непри-

нуждённо отражая в нём внутреннюю гармонию ду-

шевного мира, изначально наделённого животвор-

ным светом благодати, радости и творческого вдох-

новения. Своеобразная «специализация»,

избранная воплощёнными сегодня душами, особен-

ности их генотипа и эпигенетических кодов, черты

характера, проявляемые в личностях, интеллекту-

альный потенциал – открывают совершенно неиз-

вестные стороны намеренного сознательного и со-

зидательного воздействия на все психофизические

процессы индивидуального развития, направлен-

ного на достижение гармоничной целостности

духа, психики и тела [ 14, С. 86-87, С.125-132; 5, С.

53, С.105].

Новой генерации, образно называемой «звёзд-

ным посевом» XXI века, предназначено пройти

неизведанным ранее путём личной эволюции, про-

никнуться пониманием её космической значимо-

сти, развить способность к углублённому самоана-

лизу, интеграции логической и интуитивной части

ума, избавиться от старых, шаблонных программ

поведения – стереотипов «коллективного бессозна-

тельного», освободиться от заблокированных энер-

гетических форм эмоциональных реакций, утвер-

диться в своей взаимосвязи с живым, чувствующим

и думающим организмом планеты, смирить нена-

сытные вибрации своего плотского «эго» [ 10, С.

117].

Воплощённым ныне душам открывается впе-

чатляющая возможность собственной эволюции,

обретения Истинной Свободы, приближения к Ис-

точнику Всего Сущего и придания своей человече-

ской сущности духовной силы, помогающей свер-

шить гигантский скачок самосознания, направлен-

ный к преображению сознания нашего

планетарного сообщества для взаимно обогащаю-

щего сотрудничества с другими цивилизациями и

галактическими системами объединённого Вселен-

ского Разума. Углублённое осознание интенций и

потребностей каждой бесценной индивидуальной

души, постоянное стремление личности к самоосо-

знанности во всех мыслях, фантазиях и поступках,

является выражением необратимого эволюцион-

ного развития бесконечных возможностей разум-

ных форм жизни в масштабе Вселенной [ 20, С.

155].

Совершенно очевидно, что содержание обуче-

ния современных студентов требует надлежащей

трансформации. Оно не должно быть привязано к

бездуховной диалектике «бессмысленного», бес-

цельного развития телесной формы, обусловлен-

ного вскармливанием и выживанием плоти в грани-

цах условного, земного времени – от момента рож-

дения до неминуемой физической смерти. Вместе с

тем, преподавание традиционной возрастной фи-

зиологии и психологии продолжает выхолащивать

у обучающихся понимание роли самосознания, ин-

теллекта и духовной силы души, благодаря кото-

рым каждый человек способен управлять соб-

ственным развитием, полноценной самореализа-

цией и овладевать врождёнными талантами.

Обучение современного молодого поколения при-

звано привести к пониманию каждой личностью

истинной сути осознаваемого и преображающего

саморазвития.

Традиционное содержание вузовской дисци-

плины «Возрастная физиология» полностью от-

странена от изучения факторов человеческого со-

знания и разума, способствующих преодолению

ограничений физических качеств, присущих телес-

ной форме человеческой особи. Она не касается

возможности интегрировать в телесных и психиче-

ских трансформациях метафизические, сверхфизи-

ческие модальности человеческой природы – ду-

ховные, созидательные силы, опосредованные муд-

рыми, проверенными в веках законами

незыблемого мирового порядка. Содержащиеся в

ней обобщения, присущие трактовке возрастных

изменений физиологических функций, привнесены

в учебники из наблюдений, сделанных на ограни-

ченных выборках неизвестных популяций, неиз-

вестной давности, с неизвестными и неучтёнными

характеристиками генотипического и фенотипиче-

ского разнообразия. Изучение такого учебного ма-

териала неизбежно ведёт к мировоззренческим

упрощениям, схематизации представлений о разви-

тии абстрактного человека, обособленного от миро-

вых законов вечно сущей Жизни. При обращении

учащихся к содержанию возрастной физиологии

утрачивается понимание эволюционной ценности

реального разнообразия индивидуальных путей,

возможностей и достижений саморазвития каждой

человеческой особи, подавляется устремлённость к

самопознанию.

В авторском спецкурсе «ОСНОВЫ

ИНДИВИДУАЛЬНОГО РАЗВИТИЯ», представляющем

инновационный раздел дисциплины «Возрастная

физиология», вместо формального знакомства с

традиционным описанием изменений отдельных

систем и органов в онтогенезе, студенты изучают:

1) универсальные законы индивидуального и

видового генезиса человечества; 2) высшие при-

чины и цели развития сознания и психики челове-

ческих особей; 3) направления возрастной и инди-

видуальной изменчивости, предусмотренной пер-

сонифицированным генетическим кодом и

эпигенетической детерминацией, которые законо-

мерно связаны с направлением индивидуальной и

общечеловеческой эволюции самосознания; 4) дей-

ствие главных информационных, энергетических и

исторических факторов, которые формируют уни-

кальный путь персонифицированного развития

каждого человека в циклах земных и внеземных во-

площений души; 5) подлинную сущность, универ-

сальность и уникальность человеческого вида, как

феномена космического разнообразия носителей

творческого самосознания; 6) истинную природу

человеческого существа, которая превышает види-

мую, физическую ограниченность и относитель-

ность известных нормативов возрастных характе-

ристик телесных функций, но позволяет человече-

ской особи достичь самореализации, проявить свой

потенциал как многомерного, многогранного ра-

зумного существа, вносящего неповторимый вклад


в эволюционное преображение человеческого вида,

его Земной и космической обители [13].

ФАКТОРНАЯ СТРУКТУРА РАЗВИТИЯ

ИНДИВИДУАЛЬНОСТИ.

Раскрывая указанную проблему слушателям

спецкурса, мы имели ввиду мудрый совет извест-

ного американского психолога Абрахама Маслоу /

Abraham H. Maslow /1908-1970/, который в своих

исследованиях, изложенных в широко известном

труде «Мотивация и личность», пришёл к заключе-

нию, что высшие, специфические особенности и

способности, присущие человеческой личности, за-

ложены в его первозданной природе, как врождён-

ные потенции. Они доступны самоактуализации,

помогают полноценному развитию личности при

подкреплении этого процесса внутренним стрем-

лением её сознания и разума открыть свою истин-

ную природу. Следовательно, полагает Маслоу –

«Чтобы изменить человека, нужно изменить его

представление о самом себе». В согласии с мудрым

заключением, в содержании разделов авторского

спецкурса об особенностях индивидуального раз-

вития последовательно раскрываются и обсужда-

ются проблемные вопросы и представлен анализ

системы факторов, определяющих развёртывание

онтогенетических процессов становления, роста и

развития самосознающей человеческой особи во

всех её многогранных аспектах взаимоотношений

личности и души с эволюционирующим миром.

Именно в лоне этих многообразных взаимоотноше-

ний у человека проявляется и развивается самоосо-

знание, рождается самоидентификация как непо-

вторимой индивидуальности – неотъемлемой ча-

стицы творческих сил, непрерывно обновляющих

многообразие жизни Вселенной.

Древнейшая наука о происхождении человече-

ства – антропогония, представляла человека как

уникальную форму разумной жизни, получающую

рождение с целью самореализации в качестве неде-

лимой целостности психического, духовного, ду-

шевного и физического существа. В процессе инди-

видуального развития человеку предоставлена воз-

можность реализовать самый таинственный

механизм самосознания – предоставленную ему

свободную волю. С нею связано руководство дей-

ствиями личности, решениями, реакциями выбора,

позволяющими сотворить свою природную це-

лостность, предопределённую сокровенным ду-

ховным потенциалом души и регулируемую гене-

тической программой. В то же время, самореализа-

ция не является процессом, оторванным или

обособленным от закономерных преобразований

эволюционной динамики, охватывающей психиче-

ское, информационное и энергетическое простран-

ство Жизни единого организма Вселенной. Универ-

сальный Закон Соответствия гласит, что все

вещи, все формы образуют цепь соответствий, со-

действуя всеобщей и полной гармонии, которая во

множественности проявлений отражает само изна-

чальное Единство – Первопринцип, определяющий

реальность форм на уровнях существования, отве-

чающих высшему порядку [7, С. 44].

Изучение онтогенеза человека, «исключен-

ного» из целостности бытия взаимосвязанных форм

и энергий сознания живой космической реально-

сти, противоестественно и бесперспективно, ибо

«по ту сторону нашего знания распространяется

беспредельная ночь незнания», как безупречно вы-

разился известный физик и химик, Нобелевский ла-

уреат, Илья Пригожин – /1917- 2003/. Поэтому, изу-

чение и анализ концептуальной структуры феноме-

нов индивидуального развития человека,

освещённых в авторской трактовке, помогает сту-

дентам творчески подойти к моделированию соб-

ственных перспектив, благодаря возможности рас-

ширить горизонт познания, касающегося энергоин-

формационной комплексности

психофизиологических процессов жизни тела,

души и сознания. Студенты должны прийти к чет-

кому осознанию, что способность к саморазвитию

заключена внутри каждого человека, она имеет

непосредственное отношение к энергетической и

информационной композиции многоуровневого со-

знания души – истинного основания феномена

неповторимой индивидуализации. Соответственно,

в содержании спецкурса уделено особое внимание

проблемам самореализации. Она трактуется как ин-

теграл проявления интенций, намерений, выборов

души в поле осознанных перспектив психофизиче-

ского и духовного роста, включающих взаимоотно-

шения со стимулирующими или корректирующими

эпигенетическими факторами, энергия которых

способна переключать механизмы реализации ин-

дивидуальной генетической программы. Надгене-

тические факторы – невидимые следы клеточной

памяти – накапливаются в течение многих вопло-

щений души по мере её биологических, психофи-

зиологических, энергетических и информационных

контактов с объектами, субъектами и явлениями

природной и социальной среды. Их совокупность

образует паутину жизни, поле жизни, переплете-

ния энергий, энергетические созвездия, среди кото-

рых протекает каждая очередная физическая жизнь

воплощённой души. Паутина жизни – живое вопло-

щение просветляющегося Сознания «Я». Она ме-

няет свою конфигурацию, окружает человека изме-

няющимися вибрациями частиц и волн солнечной

материи, отзывается на сознательные выборы его

свободной воли и, тем самым, непосредственно

направляет развитие жизненной формы, в которой

воплощается душа [1, С. 303, С. 331]. Таким обра-

зом, благодаря неисчислимым перевоплощениям и

трансмиграциям каждая индивидуализированная

сознательная сущность души реализует многооб-

разные потенции, дарованные ей вселенским зако-

нодательством в целях эволюции человеческих су-

ществ – непрерывно совершенствующихся косми-

ческих обитателей, создающих бесконечную

возможность вечного бытия живого мироздания [

11, С. 226; 16, С. 91; 18] .

ГЕНЕТИЧЕСКОЕ

ПРОГРАММИРОВАНИЕ

ИНДИВИДУАЛЬНЫХ ОСОБЕННОСТЕЙ

В целях совершенствования подготовки специ-

алистов, чья профессиональная деятельность


должна способствовать эффективному развитию

психофизического потенциала организма и оздо-

ровлению индивидуумов, вовлечённых в сферу фи-

зической культуры и спорта, в содержании иннова-

ционного авторского спецкурса – «Основы индиви-

дуального развития» принципиально изменён

горизонт и глубина рассмотрения факторной струк-

туры онтогенеза человека. В частности, феномены

уникальности индивидуального развития объясня-

ются с позиций сочетанного воздействия на процес-

суальность индивидуализации сложного генетиче-

ского комплекса, так называемого ХОЛОГЕНОМА, ко-

торый интегрирует в многомерную целостную

систему информационного контроля жизнедея-

тельности и жизнеспособности человека четыре

параллельно развивающихся и взаимодействующих

генома [ 19, С. 73, С. 83, С.115, С. 281].

1// ГЕНОМ наследуемого ядерного аппарата те-

лесных клеток – генетической конструкции ДНК,

кодирующей программу генотипа развития особи

на этапах онтогенеза; 2// ЭПИГЕНОМ – эпигенетиче-

ская (надгенетическая) система, которая обладает

способностью воздействовать на генетические ме-

ханизмы, включать, переключать, ограничивать

или корректировать активность определённых ге-

нов и их кластеров, оптимизируя тем самым при-

знаки индивидуальной реактивности (фенотип)

организма, эффективность его адаптации к разно-

образным энергетическим и информационным сти-

мулам со стороны постоянно меняющейся внешней

среды. Эпигеном каждого индивидуума считается

важной информационной системой и назван вто-

рым кодом, влияющим на оптимизацию наслед-

ственной программы жизнеспособности индивиду-

ума. В результате закономерных взаимодействий

индивидуального генома и эпигенома происходит

накопление положительных или отрицательных

признаков – фенов, что выражает в целом относи-

тельно высокую, умеренную или низкую жизне-

устойчивость и творческую продуктивность орга-

низма индивидуума, который развивается, прояв-

ляя специфическую реактивность по отношению к

социальным и природным условиям онтогенеза. 3//

МИКРОБИОМ ДНК – геном множества разновидно-

стей бактериальной микрофлоры организма (ки-

шечника, кожных покровов, внутренних сред ), ко-

торый небезразличен к генетической информации

ДНК субстратов, содержащихся в растительной и

животной пище, предпочитаемой индивидуумом.

4// ВИРОМ ДНК – геном различных вирусов, кото-

рые могут находиться в организме во временно не-

активном, бессимптомном состоянии или присут-

ствовать в окружающей среде, однако геном чело-

века реагирует на изменения активности вирома,

что может соответствовать скрытым этапам пред-

болезненных состояний организма.

В процессе онтогенеза хологеном опосредует

уникальное выражение наследуемых и формируе-

мых признаков конституции, качеств и склонно-

стей человеческой особи к видам и сферам жизнен-

ной деятельности, его индивидуализированную

психоэмоциональную реактивность по отношению

к вариативным ситуациям природного и социаль-

ного окружения, перспективность адаптивной из-

менчивости организма человека и собственно со-

знательно избираемых стратегий всех сторон био-

социальной жизни личности.

Биогенетическими исследованиями установ-

лено, что множество выборов, совершаемых лич-

ностью в течение жизни (включая: виды физиче-

ской и психической активности, предпочтения, ра-

цион питания, образ жизни, социальную,

природную, информационную среду в месте жи-

тельства и др.) – суммируют сопровождающие их

энергии и вибрации, которые способны оказывать

влияние на генетические коды и эпигенетические

механизмы включения/выключения генов, вносить

в них структурные коррекции, менять направление

жизни, качество жизни и феномены развития [17, С.

22; 8, С. 180].

ДИФФЕРЕНЦИАЦИЯ СОЗНАНИЯ –

ОСНОВА ПРИНЦИПА

ИНДИВИДУАЛИЗАЦИИ

Отметим, что проблемы расшифровки и интер-

претации понятий, относящихся к функциональ-

ным уровням организации сознания человеческой

души и её бесценных, индивидуализированных по-

тенциальностей, исследовались с древнейших вре-

мён существования земных человеческих цивили-

заций, как адептами духовных учений, так и совре-

менными их последователями, которые с высокой

вероятностью являлись очередными воплощени-

ями тех же мудрых душ и продолжали осуществ-

лять свои миссии служения просветлению челове-

ческого самосознания и социокультурному разви-

тию земного сообщества. Сакральная сущность

Высшего «Я» и одушевлённой, духовной природы

человеческих особей, условия их саморазвития,

личностного и духовного роста, составляли неуга-

саемый познавательный интерес многих учёных –

метафизиков, психологов, психотерапевтов, теоло-

гов, философов. Для ответа на естественный во-

прос, как возникает и как действует самосознание,

откуда оно черпает энергию и информацию для

управления индивидуальным развитием, мы по-

буждаем студентов к размышлению и осмыслению

основополагающей концепции феномена индивиду-

ализации, сравнительному анализу особенностей

его самовыражения и потенциальных возможно-

стей успешной жизненной реализации.

Индивидуализация – универсальный принцип

дифференциации Сознания в материальных фор-

мах жизни во Вселенной. Каждый отдельный эле-

ментарный или сложнейший, микро- или макро-

объект – есть выражение индивидуализации Без-

граничного Сознания в пределах той формы, кото-

рой надлежит проявлять своё ограниченное созна-

ние в виде свойств, функций и назначения, предпи-

санного Единым Замыслом каждой обособленной

частице Жизни Универсума. Выражением прин-

ципа индивидуализации и непреходящей основы,

высшей ценности, высшего достоинства каждой че-

ловеческой особи является живая сущность души

– носитель бессмертного, Абсолютного Сознания.

Обретаемое в онтогенезе самоосознание личности,


имеет творческое разумное начало в самосознании

души и переживании ею своего Высшего Я, своего

Сверхсознания. Согласно Закону Сохранения

Жизни, Энергии, Материи и Информации каждая

человеческая индивидуализация, каждая разумная

душа, осуществляя свои множественные воплоще-

ния, намеренно выбирает и получает своё место со-

гласно персональному предназначению в осуществ-

лении единого Замысла эволюционной потребно-

сти в созидании, поддержании, воспроизведении и

совершенствовании многообразных форм вечно су-

щей жизни – субъектов нерушимого Сознания в

проявленном Универсуме [21].

Душа является источником той внутренней ду-

ховной и психической силы, которая проявляется

через свойства личности в повседневной жизни,

если личность открывает в себе вдохновляющую

полноту божественных качеств души. Однако, эф-

фективность использования этой силы требует по-

нимания субъектом различий между намерениями

чистой души и стремлениями личности, подчинён-

ным потребностям эго. Следовательно, студенты,

идущие путём самопознания, должны проникнуть в

смысл сакральных свойств, различающих множе-

ственный, неизмеримый опыт души, который со-

хранён в отпечатках подсознательной памяти и

программах генома и мотивы сознания её текущего

воплощения в конкретной, но многоликой лично-

сти, ибо от их понимания зависит выбор направле-

ния и эффекты саморазвития.

Сознание Души – сконцентрировано на разви-

тии качеств и творческих потенций, которым слу-

жат функциональные и структурные инструменты

телесной организации человеческой особи, приспо-

собленные к информационному и энергетическому

взаимодействию с окружающим миром и взаимооб-

мену со множеством земных и космических источ-

ников информации. Сознание души побуждает

намерения личности служить и отдавать свои твор-

ческие плоды и достижения для преображения жиз-

неустройства во благо других людей, излучать тер-

пение, свет любви, сочувствие, миролюбие, всесто-

ронне раскрывать выражения Духа как

неотъемлемой творческой части Единого Сознания

[ 15, С. 78; 259]. Главенствующие отличительные

качества сознания души – оптимизм, решимость

служить, интуиция, скромность, безличностность,

отсутствие привязанности – признаются «противо-

ядиями» тем иллюзиям, заблуждениям и ограниче-

ниям, в которых погрязает личность, лишившая

себя контакта с собственной душой или созна-

тельно отвергающая её сущность. В результате, в

противовес ясному, одухотворённому сознанию

души, сознание личности, озабоченное привлека-

тельностью внешности своей плоти, оказывается,

как правило, под впечатлением внешнего вида

окружающих личностей. Сознание личности, под-

чинённое доминантам плоти, исключает, изоли-

рует, соревнуется и отделяет от себя «всё, что не

моё». Оно действует на почве зависти, исходя из

веры в собственную «недостаточность», концен-

трирует внимание и отдаёт все силы и жизненную

энергию для получения желаемого, всего «возмож-

ного» и «невозможного» как можно быстрее;

напряжённо ищет во внешнем мире способы для

удовлетворения подсознательного желания до-

стичь чувства целостности и завершенности. Од-

нако, продолжая игнорировать изначальную энер-

гию, мудрость и необозримые возможности души,

подобная личность утрачивает возможность слу-

жить каналом для получения высшего блага и ис-

тинной самореализации

[ 2, С. 39, С. 48]. Совершенно очевидно, что

любое намерение личности сделать позитивный

выбор и обеспечить желаемые перспективы своего

развития, должно быть согласовано с сознанием

души – собственным Высшим «Я» Сознанием.

ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ

СПЕЦКУРСА И РАЗВИВАЮЩЕГО

ОБУЧЕНИЯ.

По завершению изучения спецкурса было про-

ведено анкетирование студентов, в котором им

предлагалось оценить новизну и перспективность

воздействия полученных знаний на расширение са-

мопознания и возможности эффективной самореа-

лизации. Отметим несколько наиболее содержа-

тельных ответов-мнений студентов, которые пола-

гают, что саморазвитие оптимизируют:

«Самостоятельное мышление, не ограниченное

устоявшимися догмами; понимание того, что раз-

витие не сводится только к телесной сущности че-

ловека, но включает его духовную и психологиче-

скую составляющую; чёткое понимание важности

и необходимости самообразования, непрерывного

совершенствования; поиск своей роли, задачи и

смысла своей жизни» /Б. Н./

«Первым и главным является фактор индиви-

дуальных особенностей личности, какими важ-

ными качествами она будет обладать и руковод-

ствоваться в жизни; не менее важны обществен-

ные и культурные факторы» /Т. В./

«Окружающая среда (внешние факторы) и

внутренние факторы личности; приобретение по-

ложительного заряда энергии для духовного и гар-

моничного развития личности» /Р.И. /.

«Необходимость смотреть на саморазвитие

не только со стороны развития тела, мышечной

тренированности, но и в равной степени уделять

внимание развитию духовной составляющей лично-

сти; возможность уйти от устоявшихся положе-

ний и принципов индивидуального познания души и

тела; не быть подверженным мнению большин-

ства; понимать важность души и духовных ценно-

стей своего «Я» /Р. А./

«Умение получать и использовать информа-

цию; самосовершенствование; обучаемость; дви-

жение вперёд; общение» /Б. В./

«Понимание, что саморазвитие души имеет

огромное значение для саморазвития, возможно

большее, чем развитие тела; осознание того, что

настоящее поколение детей обладает большими

возможностями; феномены «необычных» детей

являются глобальными, мировыми явлениями эво-

люционного подъёма человечества на очередную

ступень развития сознания» / З. Ю./


«Осознанное управление самой личностью

процессом личностного роста, которое должно

быть органично встроено в наши повседневные

дела – оно должно быть главной целью нашей

жизни» /Ф. Б./

«Понимание того, что человек не только фи-

зическое тело, что установки и идеи доминирую-

щие в нашем сознании определяют нашу жизнь и

мир вокруг нас; важные факторы саморазвития –

внутренняя самодисциплина и выполнение обяза-

тельств, данных себе и другим людям» /К. Д./

«Мотивация; стремление к самопознанию; ин-

терес к знанию» /Т.П./

«Постоянная работа над собой с целью улуч-

шения своей жизни, накопления знаний; само-

оценка – отношение к самому себе, своим способ-

ностям, возможностям, успехам и неудачам – она

влияет на жизнь самого человека, на его самореа-

лизацию, личностный рост и отношения с другими

людьми» /К. И./

«Каждая душа – единица сознания, развива-

ется своими темпами, проходит предназначенные

ей жизненные этапы и испытания, используя уна-

следованные жизненные силы – волю, мудрость,

любовь, но все процессы развития человека не спон-

танны и не случайны – важными факторами явля-

ются генетические и физиологические процессы,

воспитание и окружающий мир» /К.Н./

«На саморазвитие человека влияют внешние

факторы – окружающие люди, семья, друзья, учи-

теля, которые занимаясь своим саморазвитием,

могут помочь окружающим; экология места про-

живания; живая природа, в которой легче обра-

титься к самопознанию и заняться саморазви-

тием, но не столько тела, сколь Духа! Ведь разви-

вая Дух, мы приходим к развитию физики нашего

тела, которая является не ведущей, а составляю-

щей частью развития» /П.А./

Заключение. 1}. Концептуальная новизна изу-

чения феноменологии процесса индивидуального

развития, стимулировала укрепление убеждённо-

сти студентов относительно доступности для каж-

дой личности широких возможностей самореализа-

ции. Признание целесообразности уверенного са-

моуправления всесторонним совершенствованием

побуждает к размышлению, к самонаблюдению,

необходимости разобраться в себе, прежде чем

включаться в решение профессиональных проблем,

нацеленных на гармоничное психическое и физиче-

ское развития других людей. 2}. Имея ввиду, что

энергия человеческой мысли проникает до самых

глубин и становится семенем, которое укоренится

и взойдёт в индивидуальном сознании в нужное

время, в соответствии с индивидуальными темпами

развития личности, в процессе изложения спец-

курса мы руководствовались мудрой рекоменда-

цией – говорить со студентами откровенно, вдох-

новляя каждую личность к расширению интереса к

самоисследованию, самопознанию того, кем они

способны стать, руководствуясь принципами ин-

теллектуального и духовного роста, ведущими к

полноценной самореализации. Главная идеология

обучения будущих специалистов состояла в том,

чтобы научить их знать как знать, не утрачивая

духовного, нравственного, преобразующего смысла

знания [ 9, С.138, С. 145, С. 146, С. 153 ]. По суще-

ству, сам процесс целеобусловленного, креатив-

ного мышления, затрагивающего широкий круг

жизненных проблем, служит важнейшим фактором

развития самосознания. 3} Концептуальное содер-

жание спецкурса, раскрывающее феноменологию

возможностей индивидуального саморазвития сви-

детельствует, что человек не является «жертвой»

случайных обстоятельств или заложником унасле-

дованного генотипа. Возрастные преобразования

любых биологических субстанций телесности,

структур и функций организма, активности генети-

ческого и эпигенетического аппарата, системной

целостности хологенома – неосуществимы без по-

стоянного притока духовной, магнетизирующей и

формующей энергии, дающей жизнь самой душе и

её телесной обители. Эту энергию каждая личность

может черпать в изобилии из Единого Жизнедаю-

щего Источника, если она сознательно дисципли-

нирует свою жизнь, уравновешивает потребности

души и тела, бережно относится к душевному и фи-

зическому здоровью, понимает высокий смысл бес-

ценного дара Жизни.

Литература

1. Бейч Кристофер Круги жизней. Реинкарна-

ция и паутина жизни. – /пер. с англ./ – М., София,

2003, С. 303 – Паутина Жизни; С. 331 – Эффект

поля.

2. Вайзхарт Сьюзан Пробуждение Души. Но-

вая Духовность – СПб., «Будущее Земли», 2009, С.

39 – Отклик на зов Души; С. 48 – Качества Души.

3. Волински Стефен Квантовое Сознание. Ру-

ководство по квантовой психологии. – /пер. с англ./

– М., «Старклайт», 2012, Гл. 2 – Квантовое Созна-

ние: шаг за шагом, С. 18.

4. Волински Стефен Квантовое Сознание. Ру-

ководство по квантовой психологии. – /пер. с англ./

– М., «Старклайт», 2012, Гл. 9 – За пределы привыч-

ной реальности.

5. Гегенкамп Каролина Энциклопедия Ин-

диго. Теория и практика общения с новыми детьми.

– /пер. с нем./ – М., София, 2007, С. 53 – Самовос-

питание, самопознание, самодисциплина; С. 105 –

Духовное воспитание.

6. Генон Рене Очерки о традиции и метафи-

зике. – /пер. с франц./ –- СПб., ИГ «Азбука-клас-

сика», 2010, С.135 – Метафизика человеческого

«Я».

7. Генон Рене Символика креста. (Сб. трудов)

– М., Прогресс-Традиция, 2008, 704 с.; С. 44 - цит.

по книге «Человек и его становление согласно Ве-

данте».

8. Зукав Гэри Обитель Души.– /пер. с англ./ –

Минск, « Попурри», 2004, С. 180 – Выбор.

9. Идрис Шах Знать как Знать. – /пер. с англ./

– М., «Эннеагон Пресс», 2007, С. 137 – Как изучать;

С. 138 – Человеческие знания; С. 145 – Человече-

ская мысль проходит через весь организм; С. 146 –

Вредные идеи; С. 153 – Ориентиры для выводов.


10. Кори Патрисия Диалоги о Звёздном Се-

мени. – /пер. с англ./ – М., София, 2011, С. 117 –

Земные Перемены и личная эволюция.

11. Крэнстон Сильвия, Уильямс Кери Перево-

площение. Новые горизонты в науке и религии –

/пер. с англ./ – М., «СФЕРА», 2001, С. 226 – Пере-

воплощение великих душ человечества.

12. Ласло Эрвин Теория целостности Вселен-

ной. Наука и поле Акаши. – /пер. с англ./ – СПб., ИГ

«Весь», 2011, С. 101 «Следующая ступень эволю-

ции человеческого сознания».

13. Москатова А.К. Становление и развитие

индивидуализации человека. –Учебно-методиче-

ское пособие к авторскому курсу дисциплины

«Возрастная физиология» для студентов РГУФК-

СиТ. – М., РГУФКСиТ, 2010, 197 с.

14. Ньютон Майкл Предназначение души. –

/пер. с англ./ – СПб., «Будущее Земли», 2007, С. 86

-87, 125 – 132.

15. Холланд Джон Сила Души. Пробуждение

сверхъестественных способностей. – М., София,

2010, С. 78 – Открытие способностей души; С. 259

– Жизнь Души.

16. Цюрер Рональд Путь вглубь себя – /пер. с

нем./ – М., «Философская книга», 2000, С. 91 – Ре-

инкарнация: Закон природы.

17. Шпорк Петер Читая между строк ДНК.

Второй код нашей жизни. – /пер. с нем./ – М., « Ло-

моносовЪ», 2013, С. 22 – От генетики к эпигене-

тике: почему генам нужны переключатели.

18. Berrick Marilyn, Ph.D. Soul Reflections.

Many Lives, Many Journeys. – Summit University

press, USA, 2003. /Размышления души: Множество

жизней, множество путешествий/.

19. Enriquez Juan, Gullans Steve Evolving Our-

selves – Oneworld Publications, London, Great Britain,

2015 – p. 73; p. 83 – The “Yucky” Stuff Inside You; p.

115 – Bringing It All Together – DESTINY Is Propel-

ling Evolution; p. 281 – Hologenome.

20. Ridley Matt Evolution of Everything – “4th Es-

tate” – London, Great Britain, 2015, – p. 155 –The Evo-

lution of Personality.

21. Weiss Brian, Dr. Same Soul, Many Bodies –

Piatkus Books, London, UK, 2008.

22. Westerhoff Jan What Are You? – NewScien-

tist the Collection – Big Questions Amazing Answers –

Second Edition – London, 2018, Chapter seven: The

Self, p. 96

ОСОБЕННОСТИ РИТМИЧЕСКОЙ АКТИВНОСТИ БЕЛКОВ ПЛАЗМЫ КРОВИ В ЭКСПЕРИМЕНТЕ

Рожкова И.С.

доцент, кандидат медицинских наук,

доцент кафедры биологии и ботаники, г. Астрахань

Астраханский государственный медицинский университет

Минздрава России

Теплый Д.Л.

Научный руководитель

д.б.н., профессор, зав. кафедрой

физиологии и морфологии человека и животных, Астраханский государственный университет

PECULIARITIES OF RHYTHMIC ACTIVITY OF BLOOD PLASMA PROTEINS IN EXPERIMENT

Rozkova I.S.

associate professor, candidate of medical sciences,

associate professor of biology and botany, Astrakhan

Astrakhan state medical university of the Ministry of health of Russia

Teply D.L.

Scientific adviser

, D.Sc. (Biology), Professor, Head of Chair, Astrakhan State University

АННОТАЦИЯ

Исследованы особенности ультрадианных ритмов синтеза белка в плазме крови крыс старых живот-

ных в норме и при хронической интоксикации. В ходе эксперимента проведено сравнение активности син-

теза общего белка, альбуминов и глобулинов плазмы крови. Выявленные нами колебания содержания об-

щего белка, альбумина и глобулинов могут быть охарактеризованы как ультрадианные с периодами от 20

до 30 минут. В условиях эксперимента наиболее выраженные изменения зарегистрированы в ритмических

колебаниях синтеза альбумина и глобулинов плазмы крови при токсическом воздействии у старых живот-

ных.

ABSTRACT

The features of the ultradian rhythms of protein synthesis in the blood plasma of old animals of rats in normal

and chronic intoxication. In the course of the experiment compared the activity of total protein synthesis, albumin


and globulins of blood plasma. We identified fluctuations total protein, albumin and globulin can be characterized

as ultradian with periods of 20 to 30 minutes. Under experimental conditions, the most expressed changes in the

rhythmic oscillations of the synthesis of albumin and globulins of blood plasma account with toxic effects in old

animals.

Ключевые слова: ультрадианные ритмы, плазма крови, крысы, хроническая интоксикация, синтез

белка.

Keywords: Ultradian rhythms, plasma blood, rats, chronic intoxication, of protein synthesis.

Околочасовые и суточные ритмы отличаются

эндогенностью, и не соответствуют ни одному из

известных пока циклов внешней среды [2]. Тем не

менее, они ведут себя как регуляторные осцилля-

торы, и их следует рассматривать как важнейший

компонент временной организации тканей. В связи

с этим, ультрадианные ритмы могут служить не

только надежным маркером морфологической зре-

лости, но и функциональной активности ткани [8],

а так же позволяют выявить выраженный токсиче-

ский эффект.

Сероводород, являющийся составной частью

природного газа Астраханского газоконденсатного

месторождения (АГКМ), обладает высокой токсич-

ностью для всего живого [1, 3]. Благодаря высокой

проницаемости гистогематических барьеров для

сероводорода и образованию низкорастворимых

сульфидов, угнетаются ферменты, нарушается кис-

лотно-щелочное равновесие [5, 6].

При хронической интоксикации серосодержа-

щие поллютанты проявляют свое действие и в объ-

еме циркулирующей крови, нарушая обменные

процессы между микроциркуляторным руслом и

клетками [7].

Анализ литературных источников показывает,

что сведений о реакции ультрадианных ритмов об-

щего белка, альбумина и глобулинов плазмы крови

крыс, как в норме, так и при хронической интокси-

кации серосодержащего газа практически нет.

Учитывая выше изложенное, целью данной ра-

боты явилось изучение особенностей ультрадиан-

ных ритмов синтеза белка в плазме крови крыс –

самцов старых животных в норме, при хрониче-

ском воздействии серосодержащего природного

газа АГКМ, а так же при введении комплекса анти-

оксидантов.

Материалы и методы исследования. Объектом

исследования служили 90 самцов беспородных бе-

лых крыс, которых содержали в условиях вивария

при свободном доступе к пище и воде. Животные

были разделены на три группы: контрольную и две

экспериментальных. Интактные животные находи-

лись по 4 часа в герметически закрытой затравоч-

ной камере, что и опытные, но без присутствия се-

росодержащего газа. Первая группа эксперимен-

тальных животных подвергалась воздействию

природного сероводородсодержащего газа АГКМ,

в концентрации 90 4 мг/м3 в течение 6 недель по

4 часа в день (понедельник – пятница). Вторая

группа экспериментальных животных в течение 6

недель опыта через день получала внутримышечно

тималин (производство Самсон – Мед ООО, г.

Санкт – Петербург, Россия) из расчета 0,01 мг на

100г массы тела. Введение альфа-токоферола аце-

тата (10% масляный раствор, производство Фарма-

цевтическая фабрика Санкт – Петербурга ОАО,

Россия) осуществлялось per os в дозе 0,5 мг на 100г

массы тела каждого животного в течение 14 дней

до опыта и во время всего периода затравки. Для

осуществления хронобиологических исследований

интактных и опытных животных забивали через

каждые 20 минут в течении 3-х часов после прекра-

щения момента затравки. Наркотизация животных

осуществлялась этаминалом натрия (внутрибрю-

шинно в дозе 5 мг на 100г массы тела), после чего

осуществляли декапитацию и производили забор

крови. Определение общего белка в плазме крови

регистрировали с помощью биуретового метода

при помощи спектрофотометра при длине волны

500—560 нм. Расчеты производились по выстроен-

ному калибровочному графику. Определение со-

держания альбумина в плазме крови осуществля-

лось унифицированным методом [4], на спектрофо-

тометре при длине волны 630—690 нм. Расчеты

производились по выстроенному калибровочному

графику. Материалы исследования были обрабо-

таны статистически с использованием компьютер-

ных программ Microsoft Excel и “Косинор-анализ».

Результаты исследования. Выявленные нами

колебания содержания общего белка, альбумина и

глобулинов могут быть охарактеризованы как око-

лочасовые с периодами от 20 до 30 минут.

Как показал анализ кинетической кривой,

среднее содержание общего белка в плазме крови

старых интактных животных составляет 69,07 г/л.

За время наблюдения отмечается 4 достоверных

пика синтетической активности на 20-й, 80-й, 120-

й и 160-й минутах наблюдения. Амплитуда колеба-

тельных процессов содержания общего белка в

плазме крови старых интактных животных соответ-

ствует 6,3% от среднего значения с периодом коле-

бания в 40 минут.

Амплитуда колебательных процессов содер-

жания группы глобулинов в плазме крови старых

интактных животных соответствует около 9% от

среднего с периодом колебаний в 40 и 60 минут. На

хронограмме выявлен так же околочасовой ритм

содержания альбумина с амплитудой 10% от сред-

него и периодом колебания в 40 минут. Нами заре-

гистрировано 4 пика повышения синтетической ак-

тивности на 20-й, 80-й, 120-й и 160-й минутах

наблюдения.

Наиболее выраженные изменения в околочасо-

вых ритмических колебаниях содержания белков

плазмы крови у старых животных зарегистриро-

ваны при токсическом воздействии. Так, в условиях

интоксикации природным сероводородсодержа-

щим газом АГКМ, в концентрации 90 мг/м3 проис-

ходит снижение содержания общего белка на 2%,


амплитуда колебаний составляет 5,8% от среднего,

период 40 минут. Характер кинетической кривой

глобулинов и альбумина, более сглаженный по

сравнению с контролем. Амплитуда колебательных

процессов этой группы белков составила около 8%

от среднего с периодами колебаний в 60 и 40 минут.

На фоне комплексного введения антиоксидан-

тов (альфа-токоферола и тималина) при хрониче-

ском воздействии природного газа у данной воз-

растной группы животных происходит модифика-

ция околочасовых осцилляций.

Выводы. По мере становления адаптационных

механизмов к экзогенным токсическим воздей-

ствиям на фоне введения антиоксидантов у старых

животных ответная реакция проявляется в сниже-

нии амплитуды колебаний общего белка и глобули-

нов в сравнении, как с контролем, так и при сравне-

нии с группой, подвергшихся интоксикации. В

сравнении с контролем регистрируется уменьше-

ние амплитуды колебаний общего белка на 1,3% и

глобулинов на 6%. В сравнении с группой живот-

ных, находящихся в условиях интоксикации ампли-

туда колебаний общего белка ниже на 0,8% и

группы глобулинов на 4,4% от среднего. Кроме

того, на фоне введения антиоксидантов наблюда-

ется сглаживание кинетической кривой группы

глобулинов. Возможно, это связано с истощением

компенсаторных возможностей изучаемой возраст-

ной группы животных. Полученные данные гово-

рят о целесообразности введения антиоксидантов

группе старых животных на фоне хронической ин-

токсикации.

Литература 1. Боев В. М. Сернистые соединения природ-

ного газа и их действие на организм / В. М. Боев,

Сетко Н. П. – М. : Медицина, 2001. – 216с.

2. Бродский В. Я. Околочасовые метаболиче-

ские ритмы / В. Я. Бродский // Биохимия. – 2014. –

т.79. – Вып. 6. – с. 621 – 634

3. Доценко Ю. И. Гигиена труда при перера-

ботке природного газа с высоким содержанием се-

роводорода / Ю. И. Доценко, В. Г. Сердюков // Аст-

раханский медицинский журнал. – 2007. – Т. 2. - №

2. – С. 71.

4. Меньшиков В. В. Методические указания

по применению унифицированных клинических

лабораторных методов исследований / В. В. Мень-

шиков. – М. – 1973. – С. 45-47.

5. Рожкова И. С. Онтогенетические особен-

ности показателей свободнорадикальных процес-

сов плазмы крови крыс / И. С. Рожкова, Д. Л. Теп-

лый, Б. В. Фельдман // Астраханский медицинский

журнал. – 2013. – Т. 8. - № 1. – С. 209-211.

6. Рожкова И. С. Динамика свободноради-

кальных процессов при хронической интоксикации

/ И. С. Рожкова, Д. Л. Теплый // Журнал «Естествен-

ные науки». - №3. - т. 52. – с. 61-65

7. Ярошинская А. П. Функционально-морфо-

логическое состояние плазмы крови и эритроцитов

человека в юношеском, взрослом и зрелом возрас-

тах в норме и в условиях воздействия серосодержа-

щих поллютантов : автореф. дис. … д-ра биол. наук

/ А. П. Ярошинская. – Астрахань, 2011. – 34с.

8. Brodsky V. Y. Rhythm of protein synthesis

and other circahoralian oscillations / V. Y. Brodsky, D.

Lloyd, E. Rossi. // Ultradian rhythms in life processes.

– L.: Springer. - 1992. – P. 23-40.


CHEMICAL SCIENCES

ДОСЛІДЖЕННЯ ІНГІБІТОРНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ДЕЯКИХ ПОХІДНИХ 1.8-ДІОКСОДЕКАГІДРОАКРИДИНІВ В ІМІТАТІ

ГРУНТОВИХ ВОД ТА КИСЛОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Калин Т.І.

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, м. Івано-Франківськ,

Україна, доцент кафедри хімії

RESEARCH ON INHIBITORAL PROPERTIES OF SOME DERIVATIVES OF 1.8-DIOXODECAHYDROACRIDINES IN

GROUNDWATER IMITATS AND ACID ENVIRONMENT

Kalyn T.І.

Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas,

Ivano-Frankivsk, Ukraine, Associate Professor of Department of Chemistry

АНОТАЦІЯ

Серед методів захисту від корозії перевага належить таким, що не потребують великих матеріальних

затрат, не спричиняють значних змін техніки та технології видобутку нафти, володіють універсальними

властивостями. Застосування інгібіторів тому є одним з ефективних методів боротьби з корозією в різних

агресивних середовищах. В даній роботі вперше досліджено інгібіторні властивості деяких похідних 1.8-

діоксодекагідроакридинів в імітаті грунтових вод та кислому середовищі.

ABSTRACT

The methods that do not require large material costs, do not cause significant changes in technique and

technology of oil production, have universal properties are at advantage among the methods of corrosion

protection. The use of inhibitors, therefore, is one of the effective methods for controlling corrosion in various

aggressive environments. The inhibitor properties of some derivatives of 1.8-dioxodecahydroacridines in

groundwater imitats and acid environment were investigated in this research for the first time.

Ключові слова: похідні 1.8-діоксодекагідроакридинів, інгібітори корозії, ступінь захисту від корозії,

імітати грунтових вод, кисле середовище.

Keywords: 1.8-dioxodecahydroacridines derivatives, corrosion inhibitors, corrosion protection level,

groundwater imitats, acid environment.

Актуальність теми. Серед методів захисту від

корозії перевага належить таким, що не потребують

великих матеріальних затрат, не спричиняють зна-

чних змін техніки та технології видобутку нафти,

володіють універсальними властивостями. Застосу-

вання інгібіторів тому є одним з ефективних мето-

дів боротьби з корозією в різних агресивних сере-

довищах.

Відомо, що органічні сполуки, які містять ге-

тероатоми, є ефективними інгібіторами в кислому

середовищі [1].

Серед органічних сполук, які володіють висо-

кою адсорбційною здатністю на поверхні металів і

проявляють протикорозійні властивості, є як неци-

клічні, так і циклічні аміни [2]. Для захисту

магістральних нафтопроводів в електролітах, що

містять сірководень, запропоновано використання

похідних піридину і їх композицій з поліамінами

[3].

Поліфункціональні піридинові солі, а також

дикомпонентні суміші на їх основі забезпечують

високий ступінь захисту від корозії сталей в розчи-

нах сульфатної та хлоридної кислот [4]. Для захи-

сту металів від корозії запропоновано викорис-

тання циклічних нітрогеновмісних сполук з декіль-

кома атомами нітрогену – піразолу [5], імідазолу

[6], похідних триазолу [7]. Паралельно зі створен-

ням нових і удосконаленням синтетичних

інгібіторів ведеться пошук природніх речовин,

здатних захистити метали від корозії [8-13]. Засто-

сування натуральних продуктів для захисту металів

дозволить суттєво знизити екологічне наванта-

ження на навколишнє середовище. Незважаючи на

велику кількість інгібіторів корозії, продовжується

пошук нових композицій, які будуть ефективні-

шими та універсальнішими.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи

є синтез похідних акридину, що містять карбонільні

групи, з аніліну та його похідних – п-нітроаніліну,

п-амінобензойної кислоти, димедону та етаналю та

дослідження їх інгібіторних властивостей. Для до-

сягнення мети передбачалось вирішити наступні

завдання:

1. Синтезувати 1.8-діоксодекагідроакридин з

аніліну, димедону та етаналю і дослідити його ефе-

ктивність як інгібітора у модельних середовищах.



п-нітроаніліну, димедону та етаналю і дослідити

його ефективність як інгібітора у модельних сере-

довищах.


п-амінобензойної кислоти, димедону та етаналю і

дослідити його ефективність як інгібітора у моде-

льних середовищах.

4. Дослідити захисні властивості гексадецил-

триметиламоній броміду у кислому середовищі.

Об’єкт і предмет дослідження: 3.3.6.6.9-пен-

таметил-N-феніл-1.8-діоксодекагідроакридин (інгі-

бітор 1), 3.3.6.6.9-пентаметил-N-(п-нітрофеніл-1.8-

діоксодекагідроакридин (інгібітор 2), 3.3.6.6.9-пен-

таметил-N-(п-бутилкарбоксифеніл-1.8-діоксодека-

гідроакридин (інгібітор 3), стальні пластини, виго-

товлені зі сталі17ГС, методи синтезу, швидкість ко-

розії, ступінь захисту від корозії.

Обговорення результатів.

Інгібітори 1-3 одержали в результаті конденса-

ції первинних ароматичних амінів та ацетальдиме-

дону (отриманого взаємодією етаналю та диме-

дону) в мольному співвідношенні 1:1 в бутанолі в

присутності перхлоратної кислоти [14] за схемою:

де R=H, NO2, COOH.

Синтезовані інгібітори – кристалічні речовини,

нерозчинні у воді, розчинні у спиртах. Для подаль-

ших досліджень використовувались етанольні роз-

чини інгібіторів.

Інгібітор 4 - гексадецилтриметиламоній бро-

мід – кристалічна речовина білого кольору. Для по-

дальших досліджень використовувався водний роз-

чин інгібітору 4.

Дослідження проводились на імітаті грунтової

води (ІГВ) наступного складу: NaCl- 17 г/л, Na-

HCO3 - 0.8 г/л, CaCl2 - 0.2 г/л, MgSO4∙7H2O-0.2 г/л, а

також в 0.1М розчині хлоридної кислоти.

Дослідження захисних властивостей інгібіто-

рів корозії проведені гравіметричним методом. В

три циліндричних посудини наливали по 500 мл

імітату грунтової води і поміщали пластини, виго-

товлені зі сталі17ГС, розмірами 50х10х3мм. Ста-

льні пластини знежирювали, висушували і зважу-

вали на аналітичній вазі з точністю 0.001 г.

Час експозиції склав 168 год.

Після дослідів знежирені і висушені пластини

зважували на вазі з точністю 0.001 г. Швидкість ко-

розії (K) визначали в г/ м2∙год за формулою:

S

mmK 21

де m1 – маса пластини до випробовування, г;

m2 – маса пластини після випробовування, г;

S – площа пластини, м2;

τ – час випробовування, год.

Результатом вимірювання є середнє арифмети-

чне трьох паралельних значень однієї серії дослі-

джень.

Ступінь захисту металу від корозії (Z) визна-

чали за формулою:

K

KKZ інг ,

де K - швидкість корозії без інгібітора;

Kінг - швидкість корозії з інгібітором.

Проведені аналогічні дослідження в 0.1М роз-

чині хлоридної кислоти.

Час експозиції склав 96 год.

Результати проведених досліджень наведені в

табл.2.

Таблиця 2

Захисна ефективність інгібіторів корозії в ІГВ

Інгібітор Концентрація

інгібітора

Швидкість корозії,

г/ м2∙год

Ступінь захисту металу від

корозії, %

1 0.2 г/л 0.077 Не проявилась

2 0.2 г/л 0.056 26.8

Як виявилось, інгібітор 1 є неефективним у ІГВ

запропонованого складу, а інгібітор 2, що містить

електронодонорну групу в п-положенні фенільного

фрагменту, проявив слабкі антикорозійні властиво-

сті.


Тому було вирішено провести дослідження ін-

гібіторних властивостей синтезованих сполук в ки-

слому середовищі, так як відомо, що нітрогеновмі-

сні гетероцикли проявляють захисні властивості в

даних умовах. Для порівняння їх властивостей па-

ралельно використано інгібітор 4. Концентрацію

сполук збільшено до 1 г/л. Результати проведених

досліджень наведені в табл.3.

Як видно з одержаних результатів, ефектив-

ність інгібіторів в кислому середовищі зросла, але

найвищий гальмівний ефект корозії спостерігався

для інгібітора 4.

Таблиця 3

Захисна ефективність інгібіторів корозії в 0.1М HCl

Інгібітор Концентрація

інгібітора

Швидкість корозії,

г/ м2∙год

Ступінь захисту металу від

корозії, %

2 1 г/л 1.082 34.0

3 1 г/л 0.626 61.8

4 1 г/л 0.103 93.7

Висновки. Похідні 1,8-діоксодекагідроакри-

динів в нейтральних мінералізованих середовищах

проявляють слабкі захисні властивості низьколего-

ваної сталі, натомість в кислому середовищі їх інгі-

біторні властивості є вищими. Наявність у струк-

турі молекул атомів Нітрогену, здатних до прото-

нування в кислому середовищі, та двох

карбонільних груп – імовірних центрів координації

на поверхні металу, не призвів до очікуваних висо-

ких результатів. Натомість, використання четвер-

тинної амонійної солі в достатній мірі пригнічує ко-

розійні процеси у зазначених умовах.

Література

1. Современные ингибиторы коррозии / Шипу-

гизов И.А., Колесова О.В., Вахрушев В.В. [и др.] //

Вестник ПермскогоНИПУ. – Хим. технология и

биотехнология.- Пермь: Вып. 1. -2016.- С. 114–129.

2. Р.М. Вишневський. Циклічні та ациклічні

аміни, як потенційні інгібітори корозії металів /

Р.М. Вишневський, Б.Л.Литвин, А.С.Федорів // Фі-

зика і хімія твердого тіла. – 2010. – Т.10. – №2. – С.

332-345.

3. Волошин В. Ф. Ингибиторы коррозии для за-

щиты магистральных нефтепроводов в сероводо-

родсодержащих электролитах / В. Ф. Волошин, В.

С. Скопенко, В. В. Волошина // Строительство. Ма-

териаловедение. Машиностроение. Серия : Энерге-

тика, экология, компьютерные технологии в строи-

тельстве. - 2014. - Вып. 76. - С. 80-85. – Режим до-

ступу:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/smmeect_2014_76_16

4. Исследование ингибирующего действия раз-

личных пиридиний галогенидов и их смесей на кор-

розию стали в сернокислой среде / Р. И. Юрченко,

С. В. Иващенко, Т. Н. Пилипенко, И. С. Погребова

// Журнал прикладной химии. – 2005. – Т. 78, вып.

3. – С. 517–519.

5. New pyrazole derivatives as effective Inhibitors

for the corrosion of mild steel in HCl medium / M.

Elouafi, B. Hammouti, H. Oudda, [et all.] // Anti-cor-

rosion methods and materials. – 2002. –Vol. 49, no. 3.

– P. 199–204.

6. Imidazole derivatives as corrosion Inhibitors of

copper in aerated 3% NaCl solutions / A. Dafali, B.

Hammouti, S. Kertit // Journal of the electrochemical

society of India. – 2001. – Vol. 50, no. 2. – P. 62–67.

7. Study of the mechanism and inhibiting effi-

ciency of 3,5-bis(4-methylthiophenyl)-4H-1,2,4-tria-

zole on mild steel corrosion in acidic media / M.

Lagrnee, B. Mernari, M. Bouanis [et all.] // Corros.

Sci.- 2002. – Vol. 44 (3) - P. 573-588.

8. Pandian Bothi Raja. Natural products as corro-

sion inhibitor for metals in corrosive media – A review/

Pandian Bothi Raja, Matural Gopalakrishman Sethu-

raman. // Materials Letters. - 2008. - Vol. 62.- №. 1.-P.

113–116.

9. Corrosion inhibitory action of some plant ex-

tracts on the corrosion of mild steel in acidic media /

M.S.Al-Otaibi, A.M.Al-Mayouf, M.Khan, A.A.Mousa,

[et all.] // Arabian Journal of Chemistry.- 2014. -Vol. 7.

-Issue 3.- P. 340-346.

10. Corrosion inhibition by leaves and stem ex-

tracts of Sida acuta for mild steel in 1 M H2SO4 solu-

tions investigated by chemical and spectroscopic tech-

niques / S.A.Umoren, U.M.Eduok, M.M.Solomon,

A.P.Udoh // Arabian Journal of Chemistry.- 2016.-Vol.

9. – P.209-224/

11.Corrosion inhibition and adsorption mecha-

nism studies of Hunteria umbellata seed husk extracts

on mild steel immersed in acidic solutions /Kenneth

KanayoAlaneme, Sunday Joseph Olusegun, Olu-

wabunkunmi TomiAdelowo, // Alexandria Eng. J. –

2016.-Vol. 55, Issue 1. - P. 673-681.

12.A.S. Yaro. Apricot juice as green corrosion in-

hibitor of mild steel in phosphoric acid / A.S. Yaro,

A.A. Khadom, R.K. Wael //Alexandria Eng. J. – 2013.-

Vol.52 (1). P. 129-135.

13 Corrosion inhibition by Justicia gendarussa

plant extract in hydrochloric acid solution / . A.K. Sa-

tapathy, G. Gunasekaran, S.C. Sahoo [et all.] // Corros.

Sci. - 2009. – Vol.51. - P. 2848-2856.

14. М.В. Мельник. Дослідження циклізації пе-

рвинних ароматичних амінів з ацетальдегідом і ди-

медоном / М.В. Мельник, О.В.Туров, Т.І.Калин //

Доповіді Національної академії наук України. -

2003. - №5. – С.142-145.

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=Волошин%20В$

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=Ж70492:Енерг.,екол.,комп.техн.




http://nbuv.gov.ua/UJRN/smmeect_2014_76_16

https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S1878535212000275#!




https://www.sciencedirect.com/science/journal/18785352

https://www.sciencedirect.com/science/journal/18785352/7/3


https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S187853521100092X#!





https://www.sciencedirect.com/science/journal/18785352/9/supp/S1

https://www.sciencedirect.com/science/journal/18785352/9/supp/S1









MEDICAL SCIENCES

БІОХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ ПРИ ЛІПОПОЛІСАХАРИДНОМУ ПАРОДОНТИТІ НА ТЛІ

ХРОНІЧНОГО ГАСТРИТУ

Беденюк О.С.

Корда М.М.

Тернопільський державний медичний університет ім. І Я. Горбачевського

BIOCHEMICAL CHARACTERISTIC OF CONNECTIVE TISSUE IN LIPOPOLISACHARIDE PERIODONTITIS ON THE

BACKGROUND OF CHRONIC GASTRITIS

Bedenyuk O.S.

Korda M.M.

I. Gorbachevsky Ternopil State Medical University

АНОТАЦІЯ Захворювання тканин пародонта є однією з найбільш складних проблем сучасної стоматології. Дове-

дено тісний взаємозв’язок між пародонтитом і різноманітними соматичними хворобами, зокрема, захво-

рюваннями травної системи організму

Метою роботи було дослідити особливості метаболізму сполучної тканини у експериментальних тва-

рин з генералізованим ліпополісахаридним пародонтитом, що розвивається на фоні хронічного атрофіч-

ного гастриту.

Показано, що ураження тканин пародонту ендотоксином грамнегативної мікрофлори ліпополісахари-

дом супроводжується активацією процесів дезінтеграції і дезорганізації в сполучній тканині. Розвиток па-

родонтиту на фоні хронічного атрофічного гастриту призводить до підсилення дегенеративно-дис-

трофічних змін в сполучній тканині, про що свідчить достовірне погіршання показників активності лужної

і кислої фосфатаз, концентрації сіалових кислот, вільної фукози, глікозаміногліканів, вільного оксипро-

ліну, С-реактивного білка і колагенолітичної активності сироватки крові.

ABSTRACT Diseases of periodontal tissues are one of the most difficult problems of modern dentistry. A close relationship

between periodontitis and various somatic diseases, in particular, diseases of the digestive system of the body has

been proven.

The aim of the work was to study the peculiarities of connective tissue metabolism in experimental animals

with generalized lipopolysaccharide periodontitis developing on the chronic atrophic gastritis background.

It has been shown that the destruction of periodontal tissues by endotoxin of gram-negative microflora lipo-

polysaccharide is accompanied by the activation of the processes of disintegration and disorganization in connec-

tive tissue. The development of periodontitis on the background of chronic atrophic gastritis results in the increase

of degenerative-dystrophic changes in connective tissue, as evidenced by a significant deterioration in the activity

of alkaline and acid phosphatases, the concentration of sialic acids, free fucose, glycosaminoglycans, free hydrox-

yproline, C-reactive protein and the collagenolytic activity of blood serum.

Ключові слова: пародонтит, гастрит, сполучна тканина

Keywords: periodontitis, gastritis, connective tissue.

ВСТУП.

Однією з найбільш складних проблем сучасної

стоматології є захворювання тканин пародонта [1].

Широка розповсюдженість пародонтитів, серйозні

наслідки даного захворювання (втрата зубів і нор-

мальної жувальної функції, косметичний дефект,

несприятливий вплив вогнищ пародонтальної ін-

фекції на організм) визначає як медичну, так і

соціальну значимість цієї проблеми.

Доведено тісний взаємозв’язок між пародонти-

том і різноманітними соматичними хворобами, зо-

крема, захворюваннями травної, ендокринної, сер-

цево-судинної та інших систем організму [2, 3].

Тканини порожнини рота особливо тонко реагують

на зміни, які відбуваються в шлунково-кишковому

тракті. На тлі захворювань органів травлення пору-

шується мікроциркуляція в тканинах пародонта,

динамічна рівновага процесів де- і ремінералізації

емалі, змінюється функціональна активність слин-

них залоз, метаболізм сполучної тканини, мінераль-

ний обмін, виникає дефіцит вітамінів, що створює

умови для зниження резистентності навколозубних

тканин по відношенню до бактерій зубної бляшки і

активації пародонтопатогенної мікрофлори [4]. Си-

стемною патологією шлунково-кишкового тракту,


що суттєво змінює клінічну картину та важкість па-

тологічного процесу в пародонті, є хронічний га-

стрит. Тривалість перебігу цього захворювання і

визначає частоту виникнення патології пародонта і

її тяжкість [5].

Метою даної роботи було дослідити особли-

вості метаболізму компонентів сполучної тканини

у експериментальних тварин з пародонтитом, що

розвивається на тлі хронічного атрофічного га-

стриту.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Експерименти виконані на 40 безпородних щу-

рах-самцях масою 160-180 г. Усіх тварин розділили

на 4 групи: 1-а - контроль (інтактні щури); 2-а -

щури з пародонтитом. Пародонтит викликали шля-

хом введення тваринам протягом 2-х тижнів в тка-

нини ясен по 40 мікролітрів (1 мг/мл) ліпополісаха-

риду E. Coli (ЛПС); 3-а - щури з хронічним

атрофічним гастритом. Гастрит викликали шляхом

інтрагастрального введення протягом 6 тижнів 2 %

саліцилати натрію. Питну воду цій групі тварин

заміняли на 20 мМ деоксихолат натрію; 4-а - щури

з пародонтитом на тлі гастриту. Тваринам цієї

групи після закінчення курсу введення саліцилату

натрію вводили ЛПС протягом 2-х тижнів у вище-

зазначеній дозі. Розвиток атрофічного гастриту

підтверджували гістологічними дослідженнями

кардіальної, фундальної та пілоричної частин

шлунка. Тварин виводили з експерименту шляхом

декапітації під тіопенталовим наркозом. Для до-

сліджень використовували гомогенат тканин паро-

донта і сироватку крові.

Визначення активності лужної (ЛФ) і кислої

(КФ) фосфатаз проводили за методом [6], колаге-

нолітичної активності сироватки крові - за методом

[7], вмісту глікозаміногліканів - за методом [8],

вільного оксипроліну - за методом [9], фукози, не

пов'язаної з білками, - за методом [10], сіалових

кислот - методом Гесса [11]. Для визначення вмісту

С-реактивного білка в сироватці крові використо-

вували метод латексаглютінаціі «СРБ-латекс-тест»

за допомогою діагностичних наборів «Cormay»

(Польща). Вміст кальцію в сироватці крові

вимірювали за допомогою набору реактивів для фо-

тометричного визначення кальцію о-крезолфта-

леїновім методом (Human GmbH, Німеччина),

рівень фосфору - за допомогою набору реактивів

для фотометричного визначення неорганічного

фосфору (PLIVA-Lachema, Чеська Республіка).

Статистичний аналіз виконували, використо-

вуючи стандартні статистичні програми і критерій

t Стьюдента. Зміни P<0.05 розглядалися як стати-

стично достовірні.

РЕЗУЛЬТАТИ І ОБГОВОРЕННЯ

Важливу роль у метаболізмі сполучної тка-

нини, в тому числі і в перебігу фізіологічних та па-

тологічних процесів в пародонті, відіграють фер-

менти лужна і кисла фосфатази. При цьому ЛФ

може розглядатися як маркер функціонування осте-

областів, а КЛ – як маркер інтенсифікації діяльності

остеокластів. Як видно з результатів, наведених у

таблиці 1, при ліпополісахаридному пародонтиті

активність ЛФ в сироватці крові практично не

змінювалася, а в тканинах пародонту знижувалася

в 1,6 рази. В той же час активність КЛ підвищува-

лася в обох тканинах – в 1,6 рази в сироватці крові

і в 2,0 рази в пародонті, що, очевидно, є наслідком

активації процесів остеорезорбції під впливом ліпо-

полісахариду.

У щурів, у яких моделювали гастрит, до-

стовірно змінювалася тільки активність лужної

фосфатази. Так, в сироваті крові даний показник

підвищився на 26 %, а в тканинах пародонту – на

6,6 %.

У найбільшому ступені досліджувані показ-

ники змінювалися у тварин, у яких пародонтит ро-

звивався на фоні гастриту. У цьому випадку як ак-

тивність ЛФ, так і КФ у тканинах пародонту була

достовірно вищою порівняно з аналогічними показ-

никами у групах тварин, у яких моделювали тільки

пародонтит або тільки гастрит (табл. 1). У сиро-

ватці крові тварин з поєднаною патологією актив-

ність ЛФ достовірно підвищувалася порівняно з

групою тварин з пародонтитом (на 41 %), а КФ

порівняно з групою тварин з гастритом (на 75 %).

Інформативним показником є індекс міне-

ралізації (ІМ). Даний параметр характеризує стан

сполучної тканини і вираховується як співвідно-

шення активності ЛФ до активності КФ в тканинах

пародонта. На рисунку 1 представлена величина да-

ного показника у тварин різних груп. Як можна по-

бачити, відбувається різке (в 3,25 рази) зниження

ІМ при експериментальному пародонтиті. В той же

час у щурів з хронічним атрофічним гастритом ве-

личина ІМ не змінювалася достовірно порівняно з

інтактними тваринами. Однак, найбільше (в 6,5

рази в порівнянні з контролем) показник ІМ змен-

шувався у щурів з поєднаною патологією. У цьому

випадку величина ІМ знижувалася достовірно

порівняно як з групою тварин з пародонтитом, так і

з групою тварин з хронічним гастритом. Отримані

дані дозволяють стверджувати, що при генералізо-

ваному ліпополісахарідному пародонтиті інтенсив-

ність процесів деструкції сполучної тканини та

остеорезорбції в тканинах пародонту суттєво пере-

вищує інтенсивність остеосинтезу і формування

сполучної тканини, а супутній хронічний

атрофічний гастрит різко погіршує даний дисба-

ланс, тобто ускладнює перебіг пародонтиту.


Таблиця 1

Активність фосфатаз в сироватці крові і тканинах пародонта щурів з ліпополісахаридним пародонтитом

на фоні хронічного гастриту (M + m; n = 8-10)

Показник Групи тварин

Контроль Пародонтит Гастрит Пародонтит + гастрит

Сироватка крові

Лужна фосфатаза, мккат/л 7,70 + 0,45 7,26 + 0,65 9,75 + 0,55* 10,24 + 0,90*#

Кисла фосфатаза, мккат/л 6,75 + 0,42 10,95 + 0,50* 7,25 + 0,60 12,70 + 1,34*†

Тканини пародонта

Лужна фосфатаза, мккат/кг 9,30+ 0,54 5,98+ 0,30* 9,92+ 0,54* 3,94+ 0,28*#†

Кисла фосфатаза, мккат/кг 7,04+ 0,42 14,34+ 1,24* 7,60+ 0,72 19,70+ 1,35*#†

Примітка. * - Зміни достовірні порівняно з показниками інтактних тварин; # - зміни достовірні порівняно

з показниками тварин з пародонтитом; † - зміни достовірні порівняно з показниками тварин з гастритом.

Вміст в сироватці крові сіалових кислот і не

зв’язаної з білками фукози є маркерами деструкції

глікопротеїнів, які, разом з протеогліканами, є ос-

новними білками сполучної тканини. У тварин з

ліпополісахаридним пародонтитом концентрація

сіалових кислот і не зв’язаної з білками фукози

підвищувалася порівняно з інтактними тваринами

відповідно в 1,6 і 3,6 рази відповідно (табл. 2).

Маркером розпаду протеогліканів можна вва-

жати вміст в сироватці глікозаміногліканів. Цей по-

казник великою мірою відображає стан міжклітин-

ної речовини сполучної тканини. Нами показано,

що введення в тканини ясен ендотоксину грамнега-

тивної мікрофлори призводить до підвищення

рівня глікозаміногліканів в сироватці в 1,7 рази.

Мал. 1. Індекс мінералізації (ЛФ/КФ) у тканинах пародонта.



Вільний оксипролін вважається маркером

розпаду колагену – основного білка сполучної тка-

нини. При моделюванні ліпополісахаридного паро-

донтиту ми спостерігали достовірне (в 1,7 рази)

підвищення в сироватці крові вільного оксипроліну

порівняно з інтактними тваринами. Про активацію

катаболізму колагену у щурів з пародонтитом свід-

чить також факт достовірного (в 1,9 рази) підви-

щення показника колагенолітичної активності си-

роватки крові.

-

0,20

0,40

0,60

0,80

1,00

1,20

1,40

1,60

Контроль Пародонтит Гастрит Пародонтит+гастрит

*#†

*


Таблиця 2

Показники обміну сполучної тканини в сироватці крові щурів з ліпополісахарідним пародонтитом на тлі

хронічного гастриту

(M + m; n = 8-10)

Показник Групи тварин

Контроль Пародонтит Гастрит Пародонтит + гастрит

Колагено-літична активність, мкмоль/л*год

5,30 + 0,40 9,85 + 0,82* 6,32 + 0,54 13,75 + 0,90*#†

Вільний оксипролін, мкмоль/л 15,34 + 1,28 25,32 + 1,92* 17,84 + 1,55 34,05+ 2,12*#†

Глікозаміно-глікани, мкмоль/л 42,60 + 3,24 70,96 + 6,18* 55,12 + 5,16 98,35 + 6,35*#†

Фукоза, мкмоль/л 88,30 + 7,14 320,6 + 25,80* 95,6 + 9,15 445,8+ 32,50*#†

Сіалові кислоти, ммоль/л 2,58 + 0,18 4,05 + 0,30* 2,96 + 0,25 6,02 + 0,55*#†

С-реактивний білок, мг/л 4,28 + 0,30 6,85 + 0,52* 7,24 + 0,62* 11,15+ 0,82*#†

Кальцій, ммоль/л 2,88 + 0,15 3,60 + 0,18* 2,62 + 0,16 3,80 + 0,22*†

Фосфор, ммоль/л 1,65 + 0,15 1,74 + 0,14 1,42 + 0,15 1,88 + 0,18



Порушення обмінк кальцію і фосфору є важ-

ливми показниками ураження сполучної тканини і,

зокрема, кістки. Моделювання ліпополісахарид-

ного генералізованого пародонтиту призвело до

збільшення рівня кальцію в сироватці, порівняно з

інтаткними тваринами, в 1,25 рази. При цьому

рівень фосфору достовірно не змінювався.

У тварин з хронічним атрофічним гастритом

досліджувані показники сироватки крові, що харак-

теризують інтенсивність метаболічних реакцій в

сполучній тканині достовірно не змінювалися. І

тільки рівень C-реактивного білка, який належить

до так званих білків гострої фази і є чутливим інди-

катором ушкодження тканин при запаленні чи

травмі, достовірно (в 1,7 рази) підвищувався

порівняно із здоровими тваринами.

Незважаючи на той факт, що хронічний га-

стрит суттєво не впливав на показники метаболізму

у сполучній тканині, у щурів з пародонтитом, який

розвивася на фоні гастриту, дані показники були

значно гіршими, ніж такі у тварин тільки з уражен-

ням пародонту (табл. 2). Зокрема, концентрація

сіалових кислот і фукози, не зв’язаної з білками,

підвищувалася в сироватці тварин IV групи в 1,4 і

1,5 рази порівняно з аналогічними показниками

тварин ІІ групи. Рівень глікоаміногліканів у сиро-

ватці щурів з поєднаною патологією був вищим від

такого у тварин з пародонтитом на 38 %, концен-

трація вільного оксипроліну і колагенолітична ак-

тивність сироватки підвищувалися відповідно на 30

і 40 %. Введення тваринам ліпополісахариду на

фоні гастриту призвело до підвищення показника

С-реактивного білка в 1,6 рази порівняно з щурами,

у яких моделювали тільки пародонтит.

Таким чином, при дії ендотоксину грамнега-

тивної мікрофлори ліпополісахариду на пародонт

ясен експериментальних тварин у сполучній тка-

нині розвиваються запальні і дегенеративно-дис-

трофічні зміни, які різко підсилюються за умови

супутнього хронічного атрофічного гастриту. Оче-

видно, що ініціюючим фактором порушення мета-

болізму сполучної тканини при пародонтиті на фоні

гастриту є посилення катаболізму протеогліканів і

глікопротеїнів. Це призводить до дезорганізації

структур колагену сполучної тканини, деполімери-

зації компонентів органічного матриксу, насліком

чого є підвищення деструкції м’яких тканин паро-

донту і резорбція кістки.

Висновок

При ураженні тканин пародонту ендотоксином

грамнегативної мікрофлори ліпополісахаридом в

сполучній тканині відбуваються процеси дезінте-

грації і дезорганізації. Розвиток пародонтиту на

фоні хронічного атрофічного гастриту призводить

до підсилення дегенеративно-дистрофічних змін в

сполучній тканині, про що свідчить достовірне по-

гіршання, порівняно з тваринами з пародонтитом

без гастриту, показників активності лужної і кислої

фосфатаз, концентрації сіалових кислот, вільної

фукози, глікозаміногліканів, вільного оксипроліну,

С-реактивного білка і колагенолітичної активності

сироватки крові.

Література 1. Friedman E., Alizadeh N., Loewy Z. Oral

Health: The Need for Both Conventional Microbial and

Molecular Characterization // High Throughput. –

2017. – 6, N3. – P. 75-83.

2. Párkányi L., Vályi P., Nagy K. Odontogenic

foci and systemic diseases // Orv. Hetil. – 2018. – 159,

N 11. – P 415-422.

3. Beck J.D., Moss K.L., Morelli T., Offenbacher

S. Periodontal profile class is associated with prevalent

diabetes, coronary heart disease, stroke, and systemic

markers of C-reactive protein and interleukin-6 // J.

Periodontol. – 2018. – 89, N 2. – P. 157-165.

4. Anand P.S., Kamath K.P., Anil S. Role of dental

plaque, saliva and periodontal disease in Helicobacter

pylori infection // World J. Gastroenterol. – 2014. – 20,

N 19. – P. 5639-5353.

5. Ren Q., Yan X., Zhou Y., Li W.X. Periodontal

therapy as adjunctive treatment for gastric Helicobac-

ter pylori infection // Cochrane Database Syst. Rev. –

2016. – N 2. – P. 25-32.


6. Левицкий А.П. Экспериментальные методы

исследования стимуляторов остеогенеза: Метод.

рекомендации. – К. : ГФЦ, 2005. – 30 с.

7. Шараев П.Н., Пишков В.Н., Зворыгина Н.Г.,

Шинкарева Л.Ф., Напольских В.М., Роготнев А.Н.,

Ибатов А.Д. Определение коллагенолитической ак-

тивности плазмы крови // Лаб. дело. – 1987. – № 1.

– С. 60–62.

8. Шараев П.Н., Пишков В.Н., Соловьева Н.И.,

Широкова Т.Ю., Соловьева Т.В., Зворыгина Н.Г.,

Соловьев А.А., Алексеева Н.К. Метод определения

гликозаминогликанов в биологических жидкостях

// Лаб. дело. – 1987. – № 5. – С. 330-332.

9. Тетянец С.С. Метод определения свобод-

ного оксипролина в сыворотке крови // Лаб. дело. –

1985. - № 1. – С. 61-62.

10. Шараев П.Н., Стрелков Н.С., Кильдиярова

Р.Р., Сахабутдинова Е.П., Зворыгин И.А. Метод

определения фукозы, не связанной с белками //

Клин. лаб. диагностика. – 1997. - № 4. – С. 17-18.

11. Колб В. Г. Клиническая Биохимия / Колб В.

Г., Камышников В. С. – Минск: Ураджай, 1976. –

145 с.

ИММУНОЛОГИЧЕСКИЕ И НЕЙРОЭНДОКРИННЫЕ АСПЕКТЫ ХРОНИЧЕСКОЙ ТАЗОВОЙ БОЛИ У ЖЕНЩИН С

ВОСПАЛИТЕЛЬЛНЫМИ ЗАБОЛЕВАНИЯМИ ОРГАНОВ МАЛОГО ТАЗА

Грек Л.П.

ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины»

Ассистент кафедры акушерства, гинекологии

и перинатологии ФПО, кандидат медицинскихх наук

IMMUNOLOGICAL AND NEUROENDOCRINE ASPECTS OF CHRONIC PFLVIC PAIN IN WOMEN WITH PELVIC

INFLAMMATORY DISEASES

Grek L.

SE "Dnipropetrovsk Medical Academy of Health Ministry of Ukraine"

Assistant of the Department of obstetrics, gynecology

and perinatology Сandidate of Medical Sciences

АННОТАЦІЯ

В статье рассмотрены вопросы взаимосвязи уровней про- и противовоспалительных цитокинов, пси-

хоэмоционального статуса и гормональных соотношений у 90 женщин с воспалительными процессами

органов малого таза. Доказана зависимость цитокинового профиля, психоэмоционального статуса и эндо-

кринно-гормональных нарушений на процесс хронизации тазовой боли у женщин с воспалительными за-

болеваниями органов малого таза.

ABSTRACT

The article discusses the relationship between the levels of pro- and anti-inflammatory cytokines, the

psychoemotional status and homonary relationships in 90 women pelvic inflammatory diseases . Chronization of

pelvic pain is proved on the basis of the connection between psychoemotional status, cytokine profile and

endocrine-hormonal relationships.

Ключевые слова: хронический сальпингит оофорит, хроническая тазовая боль, про- и противовоспа-

лительные цитокины, половые стероиды

Keywords: chronic salpingitis oophoritis, chronic pelvic pain, pro- and antiinflommatory cytokines, sex

steroids

Воспалительные заболевания органов малого

таза (ВЗОМТ) представляют собой сложную и не-

достаточно изученную медико-социальную про-

блему. Помимо прямых экономических затрат при

ВЗОМТ, в виде временной нетрудоспособности,

расходов на диагностику, лечение и реабилитацию,

указанная патология приводит к серьезным нега-

тивным последствиям для репродуктивного здоро-

вья женщины[1].

Так следствием перенесенных ВЗОМТ явля-

ются около 30% всех случаев бесплодия, до 50% эк-

топических беременностей и большое количество

проблем, связанных с синдромом хронической та-

зовой боли (СХТБ) [2] Следствием ХТБ у женщин

являются психоэмоциональные нарушения с разви-

тием депрессии, невротизации, изменением роли в

социуме и семье. Ощущение боли является слож-

ным психофизиологическим феноменом, включаю-

щим периферические и центральные механизмы.

Раздражителями специфических ноцицепторов яв-

ляются альгогенные субстанции: биогенные

амины, ионы, гидроперекиси и др. Кроме того, су-

ществуют биологически активные вещества, кото-


рые самостоятельно не вызывают боль, но сенсиби-

лизируют ноцицепторы. Цитокиновая сеть в поло-

вых органах женщины управляется преимуще-

ственно стероидными гормонами яичников. По-

средством цитокинов половые гормоны влияют на

активность местного иммунного ответа. Модуля-

ция цитокиновой оси зависит от инфекции, генети-

ческого полиморфизма цитокиновых генов,

стресса, питания и других факторов, которые вно-

сят вклад в количественные различия в величине и

профиле цитокинового ответа у разных индивидуу-

мов [2].

В последнее время накапливается все больше

данных, свидетельствующих о том, что половые

стероиды у женщин участвуют в механизмах боле-

вой рецепции и перцепции как на центральном, так

и на периферическом уровнях [3,4]. Однако нере-

шенным остается вопрос о роли нейроэндокринных

и имунологических механизмов в процессе хрони-

зации тазовой боли у женщин с ВЗОМТ.

Цель работы установить взаимосвязующую

роль цитокинового профиля, психологического

статуса и гормонально-эндокринных соотношений

в процессе хронизации тазовой боли у женщин с

ВЗОМТ

МАТЕРИАЛЫ И МЕТОДЫ

Обследовано 90 женщин с хроническими саль-

пингитом и оофоритом (ХСО), находившихся на

лечении в гинекологическом отделении КУ «Дне-

пропетровское клиническое объединение скорой

медицинской помощи» Днепропетровского област-

ного совета, являющегося клинической базой ка-

федры акушерства, гинекологии и перинатологии

ФПО ГУ «Днепропетровской медицинской акаде-

мии МЗ Украины».

В ходе клинического обследования больные с

ВЗОМТ были распределены на две группы. Основ-

ную группу (І-я клиническая) составили 50 женщин

с СХТБ и группу сравнения (ІІ-я клиническая) со-

ставили 40 пациенток с безболевым течением. Про-

ведены общеклинические исследования, изучение

состояния эндокринного гомеостаза, включало

определение лютропина (ЛГ), фоллитропина (ФТ),

эстрадиола, прогестерона, пролактина , тестосте-

рона, ДЭА-сульфата иммунохимическим методом с

электрохемилюминесцентной детекцией (ECLIA),

тест-системы Roche Diagnostics (Швейцария). Со-

держание цитокинов в сыворотке крови определяли

посредством ИФА с использованием наборов гото-

вых реактивов «Альфа-ФНО-ИФА-Бест» (ЗАТ

«Вектор-Бест», Россия), «Интерлейкин-6-ИФА-

Бест» (ЗАТ «Вектор-Бест», Россия), «Интерлейкин-

10-ИФА-Бест» (ЗАТ «Вектор-Бест», Россия). Эхо-

графию органов малого таза проводили аппаратом

Toshiba, Nemio17-pro. С целью объективизации бо-

левого синдрома использовали 10-балльную визу-

альную аналоговую шкалу (ВАШ). Для измерения

сенсорной, эмоциональной и количественной со-

ставляющих болевого синдрома был использован

болевой опросник Мак-Гилла (MPQ), а для опреде-

ления уровня личностной тревожности – шкала Дж.

Тейлора. Уровень депрессии определяли с помо-

щью шкалы Гамильтона (HDRS).

Статистическую обработку результатов прово-

дили с использованием программы Statistica v.6.1®

(StatSoft, США).

РЕЗУЛЬТАТЫ ИССЛЕДОВАНИЯ И ИХ

ОБСУЖДЕНИЕ

Средний возраст обследованных женщин ос-

новной группы составил 28,7±0,9 года и 27,5±1,0

года – в группе сравнения (p>0,05).

Все больные основной группы предъявляли

постоянные жалобы на хроническую тазовую боль,

длительностью от полугода до семи лет, в среднем

4,01 (95% ДИ 3,46 - 4,56) лет. Следует отметить, что

80% пациенток (95,0% ДИ 70,59 - 86,96) отмечали

постоянные боли в нижних отделах живота и пояс-

нично-крестцовой области, преимущественно ною-

щего (65,56% (95% ДИ 55,28 - 74,55)), тянущего

(35,56% (95% 26,44 - 45,85)) характера, иррадиируя

в бедро (15,56% (95% 9,5 - 24,43)), позвоночник

(15,56% (95% 9,5 - 24,43)) и нижние конечности

(12,22% (95% 6 96 - 20,57)).Частота перенесенных

оперативных вмешательств на органах малого таза

и спаечного процесса у пациенток группы сравне-

ния (34,3% и 28,6% соответственно) была вдвое

меньше по сравнению с пациентками основной

группы (67,5% и 57,5%) при p<0,01 и p<0,05 соот-

ветственно. Это не противоречит точке зрения мно-

гих исследователей о ноцицептивной роли спаеч-

ного процесса органов малого таза (СПОМТ) в хро-

низации тазовой боли [6,7].

При сравнительном анализе особенностей ре-

продуктивного анамнеза, возраста менархе и рас-

пространенности заболеваний ИППП значимых

различий между группами не выявлено (p>0,05).

Субъективная оценка интенсивности тазовой

боли измерялась с помощью ВАШ. Средняя оценка

интенсивности боли по ВАШ в основной группе со-

ставила 7,52±1,7 по сравнению со значительно низ-

кими показателями в группе сравнения – 3,79±0,8

мм(р<0,001) (табл. 1).


Таблица 1

Средние показатели интенсивности тазовой боли у обследованных женщин по ВАШ и опроснику Мак-Гилла

Середние показатели Все обследованные

(n=90)

Основная

группа – I

(n=50)

Група сравнения – II

(n=40) р

Интенсивность тазовой боли по ВАШ

М±m (SD) 5,86±0,22 (2,09) 7,52±0,17 (1,21) 3,79±0,08 (0,48) <0,001

Ме (25%; 75%) 5,5 (4,0; 8,0) 8,0 (6,5; 8,5) 4,0 (3,5; 4,0)

Характеристика болевого синдрома по опроснику Мак-Гилла

Ранговый индекс боли(РИБ)

М±m (SD) 8,28±0,34 (3,19) 10,02±0,43 (3,07) 6,10±0,25 (1,60) <0,001

Ме (25%; 75%) 7,5 (6,0; 10,0) 10,0 (8,0; 12,0) 6,0 (5,0; 7,0)

Индекс количества выбранных дискрипторов (ИКВД)

М±m (SD) 5,54±0,24 (2,24) 6,72±0,29 (2,04) 4,08±0,24 (1,51) <0,001

Ме (25%; 75%) 5,0 (4,0; 7,0) 7,0 (6,0; 8,0) 4,0 (3,0; 5,0)

Сенсорный ИКВД

М±m (SD) 3,63±0,18 (1,68) 4,60±0,21 (1,47) 2,43±0,16 (1,01) <0,001

Ме (25%; 75%) 3,0 (2,0; 5,0) 4,5 (4,0; 6,0) 2,0 (2,0; 3,0)

Аффективный (эмоциональный) ИКВД

М±m (SD) 2,07±0,08 (0,72) 2,40±0,09 (0,64) 1,65±0,09 (0,58) <0,001

Ме (25%; 75%) 2,0 (2,0; 2,0) 2,0 (2,0; 3,0) 2,0 (1,0; 2,0)

Сила боли

М±m (SD) 1,63±0,07 (0,64) 2,14±0,06 (0,40) 1,00±0,00 (0,00) <0,001

Ме (25%; 75%) 2,0 (1,0; 2,0) 2,0 (2,0; 2,0) 1,0 (1,0; 1,0)

Примечание. р – различия между группами по критерию Манна-Уитни

Хроническая тазовая боль дезорганизует цен-

тральные механизмы важнейших функций жен-

ского организма, что проявлялось снижением рабо-

тоспособности у 39 (78,0%) пациенток основной

группы и эмоциональной лабильностью в 35

(70,0%) случаях, быстрой утомляемостью и нару-

шением сна у 28 (56,0 %) пациенток, а также сексу-

альной дисфункцией и семейной дезадаптацией.

Каждая третья пациентка основной группы

(32,0%) имела высокий уровень тревожности, оце-

ненной по шкале Дж. Тейлора, в то время как у па-

циенток группы сравнения таких случаев не отме-

чено (р <0,001). В группе сравнения большая часть

женщин (95,0%) имела средний уровень тревожно-

сти по шкале Дж. Тейлора (от 6 до 20 баллов), что

существенно превышало (р = 0,004) соответствую-

щий показатель в основной группе (68,0%). В срав-

нении с низким уровнем тревожности (как в основ-

ной группе, так и группе сравнения) статистически

значимых различий не выявлено (р> 0,05).

Показатели уровня депрессии по шкале Га-

мильтона, свидетельствуют о наличии признаков

депрессивных расстройств средней и тяжелой сте-

пени выраженности у 29 (58,0%) пациенток основ-

ной группы и только у 1 (2,5%) женщин с группы

сравнения (р <0,001). Не выявлено признаков де-

прессивных расстройств у большинства (77,5%) па-

циенток группы сравнения и лишь у 12,0% женщин

основной группы (р <0,001).

Изменение психоэмоционального статуса па-

циенток с преобладанием тревожно-депрессивных

расстройст обуславливает необходимость уточнить

патофизиологическую роль про- и противовоспали-

тельных цитокинов в развитии и хронизации тазо-

вой боли у женщин с ВЗОМТ.

Сывороточные уровни про- и противовоспали-

тельных цитокинов тематических больных пред-

ставлены в таблице 2. Так средний уровень IL-10,

направленный на подавления воспалительной реак-

ции, в сыворотке крови пациенток II группы соста-

влял 7,25 (4,7; 9,6) пг / мл и превышал (р <0,001)

показатель в основной группе - 4,6 (2,6; 6,2)) пг / мл

(таб.2).


Таблица 2

Средние показатели цитокинового профиля обследованных женщин

Средние показатели Все обследованные

(n=90)

Основная группа,

I (n=50)

Група

cравнения,

II (n=40)

р

ІЛ-10 (пг/мл)

М±m (SD) 6,05±0,35 (3,33) 4,85±0,42 (2,99) 7,53±0,50 (3,15) <0,001

Ме (25%; 75%) 5,65 (3,4; 8,4) 4,6 (2,6; 6,2) 7,25 (4,7; 9,6)

ІЛ-6 (пг/мл)

М±m (SD) 6,34±0,67 (6,32) 7,06±0,56 (3,96) 5,43±1,32 (8,37) <0,001

Ме (25%; 75%) 4,95 (2,7; 7,6) 6,7 (4,8; 8,9) 3,8 (1,7; 4,8)

TNF-α (пг/мл)

М±m (SD) 5,50±0,57 (5,44) 8,0±0,86 (6,05) 2,38±0,30 (1,87) <0,001

Ме (25%; 75%) 3,65 (1,5; 8,2) 7,35 (3,6; 11,7) 1,75 (1,15; 3,5)

TNF-α/ ІЛ-10

М±m (SD) 1,24±0,14 (1,30) 1,96±0,19 (1,34) 0,34±0,05 (0,31) <0,001

Ме (25%; 75%) 0,68 (0,28; 1,88) 1,61 (0,91; 2,64) 0,28 (0,15; 0,44)

Примечание. р – различия между группами по критерию Манна-Уитни

Уровень провоспалительных цитокинов ИЛ-6

и TNF-α был наоборот существенно выше в основ-

ной группе в сравнении с группой II (р <0,001) ИЛ-

6 - 6,7 (4,8; 8,9) пг / мл против 3,8 (1,7; 4,8) пг / мл

TNF-α - 7,35 (3,6; 11,7) пг / мл против 1,75 (1,15; 3,5)

. Коэффициент соотношения между TNF-α / ИЛ-10

составлял в основной группе 1,61 (0,91; 2,64), что

статистически значимо (р <0,001) превышало пока-

затель группы сравнения - 0,28 (0 , 15; 0,44). Полу-

ченные результаты свидетельствуют о том, что про-

воспалительные цитокины периферической крови

оказывают влияние как на центральную нервную

систему так и ноцицептивную систему пацинток I

группы с СХТБ которые имеют более высокие уро-

вни боли по ВАШ и тревожно-депрессивные

расстройства в сравнении с женщинами II-й

группы, что не противоречит точке зрения других

исследователей о корреляции провоспалительных

цитокинов TNF-α, IL-6 с агедоническими расстрой-

ствами и депрессией [5,6,7].

Наиболее значимыми клиническими последст-

виями ВЗОМТ, тазовой боли и хронического пси-

хоэмоционального стресса, является нарушение ре-

продуктивной функции женщины, чем обусловлена

необходимость в уточнении нейроэндокринных со-

тношений при данной патологи. (табл. 3).

Таблица 3

Средний уровень гонадотропных и стероидных гормонов у обследованных женщин на 21-й день менструаль-

ного

Средние показателии Все обследованные

(n=90) Основна група, (n=50) Група сравнения (n=40) р

Фоллитропин (ФТ), мМЕ/мл

М±m (SD) 5,47±0,25 (2,30) 6,08±0,33 (2,36) 4,55±0,33 (1,89) 0,003

Ме (25%; 75%) 5,1 (3,6; 7,3) 6,04 (4,07; 8,13) 4,4 (2,9; 5,1)

Лютропин (ЛТ), мМЕ/мл

М±m (SD) 8,07±0,31 (2,65) 7,97±0,42 (2,95) 8,28±0,39 (1,97) 0,757

Ме (25%; 75%) 8,3 (5,8; 10,3) 8,35 (5,1; 10,4) 8,3 (6,8; 10,1)

Эстрадиол, пгм/л

М±m (SD) 32,8±2,16 (18,49) 25,48±1,86 (13,16) 48,8±3,87 (18,56) <0,001

Ме (25%; 75%) 25,9 (18,5; 43,7) 20,85 (17,2; 31,7) 44,2 (31,6; 67,8)

Прогестерон, нг/мл

М±m (SD) 9,88±0,92 (7,86) 9,03±0,90

(4,32) 10,26±1,28 (9,05)

0,502

Ме (25%; 75%) 7,8 (3,8; 12,7) 7,0 (3,2; 16,6) 8,4 (6,2; 12,7)

Пролактин, нг/мл

М±m (SD) 23,26±1,39 (11,9) 28,41±1,54 (10,9) 12,07±0,64 (3,06) <0,001

Ме (25%; 75%) 21,53 (12,3; 32,2) 28,31 (21,5; 36,6) 11,8 (9,7; 14,6)

Кортизол, мкг/дл

М±m (SD) 16,52±0,96 (7,71) 18,17±1,13 (8,02) 11,03±0,57 (2,21) <0,001

Ме (25%; 75%) 15,45 (11,2; 19,6) 17,37 (13,9; 21,32) 11,2 (8,9; 12,5)

Как следует из приведеннях данных основным

нейроэндокринным ответом на действие

стрессовых агентов и важнейшим механизмом под-

держания гомеостаза в организме при стрессе явля-

ется активация гипоталамо-гипофизарно-надпочеч-

никовой системы с последующей секрецией адре-


нокортикотропного гормона (АКТГ), что характе-

ризовалось повышением уровня кортизола в I-й

группе 18,17±1,13 мкг/дл в сравнении с группой –

II 11,03±0,57 мкг/дл. Так по данным исследователей

[8,9,10], вследствии повышенного уровня корти-

зола происходит снижение гонадотропин-рили-

зинг-гормона (Гн-РГ). Параллельно со снижением

секреции Гн-РГ на фоне влияния глюкокортикои-

дов происходит повышение уровня гонадотропин-

ингибирующего гормона, что приводит к еще боль-

шему снижению секреции ГнРГ, который, как

известно, стимулирует синтез и секрецию ФТ и ЛТ.

В нашем исследовании отмечалось не только сни-

жение абсолютного уровня гонадотропних гормо-

нов но и нарушение их соотношения исходных уро-

вней ЛГ / ФСГ до 1,3 при двухфазном цикле и 1,29

при ановуляторном по сравнению с группой II.

Причем нарушение циклической секреции ЛГ и

ФСГ отмечено у пациенток при хронической тазо-

вой боли свыше 5 лет. Снижение секреции ФТ и ЛТ,

в свою очередь, может быть причиной нарушения

процессов созревания фолликулов, ановуляции, не-

достаточности лютеиновой фазы [9,10]. Следст-

вием ХТБ явилось и функциональное повышение

уровня пролактина, (в отсутствии органических

изменений области турецкого седла по данным

МРТ), который мы отмечали в 42,0% пациенток ос-

новной группы. (табл. 3).

Анализ связей уровня гонадотропных и сте-

роидных гормонов, клинико-анамнестические ха-

рактеристики обследованных женщин свидетельст-

вуют о том, что наиболее «чувствительными» к

изменениям, связанных с СХТБ являються такие

гормоны как эстрадиол и пролактин.

Хронизация тазовой боли связана с повыше-

нием уровня пролактина (ρ = 0,41; p <0,05), сниже-

нием уровня ЛТ (ρ = -0,34; p <0,05), эстрадиола (ρ =

-0,45; p <0,05) и прогестерона (ρ = -0,33; p <0,05).

С уровнем личностной тревожности по шкале

Дж. Тейлора связана обратная корреляционная

связь с эстрадиолом (ρ = -0,57; p <0,05) и прямая

связь с пролактином (ρ = 0,60; p <0,05 ). Подобные

корреляционные связи характерны и для уровня де-

прессии по шкале Гамильтона.

Между ВАШ и уровнем пролактина выявлена

прямая, сильная достоверная связь (ρ = 0,72; p

<0,05); прямая средней силы связь связана - с уров-

нем кортизола (ρ = 0,43; p <0,05); обратная связь

средней силы - с уровнем эстрадиола (ρ = -0,66; p

<0,05) и обратная слабая связь - с уровнем прогес-

терона (ρ = -0,28; p <0,05).

Дисбаланс цитокинового профиля также корре

лируют с гонадотропными и стероидными гормо-

нами, наибольшее количество статистически зна-

чимых связей выявлено для коэффициента TNF-α /

IL-10: прямой средней силы связь с пролактином (ρ

= 0,53; p <0,05); прямая слабая связь с кортизолом

(ρ = 0,25; p <0,05) и обратная связь средней силы с

эстрадиолом (ρ = -0,44; p <0,05).

Выводы Полученные результаты свидетельствуют о па-

тологическом влиянии провоспалительных цитоки-

нов как на ЦНС так и ноцицептивную систему па-

циенток основной группы с СХТБ, которые имели

более высокий уровень боли по ВАШ и тревожно-

депрессивные расстройства в сравнении с женщи-

нами II-й группы. Изменение цитокинового бала-

нса в сторону провоспалительного звена с коэффи-

циентом соотношения TNF-α / ИЛ-10 более чем

1,61 в основной группе, положительно коррелиро-

вал с интенсивностью и продолжительностью тазо-

вой боли, проявлением тревожно-депрессивных

расстройств. Высокий и средний уровень тревож-

ности, оцененной по шкале Дж. Тейлора, выявлен у

женщин основной группы в 32% и соответственно

95% случаях. Среднюю и тяжелую степень де-

прессивных рассстройств по шкале Гамильтона

имели 58% пациенток основной группе.

Длительная патологическая афферентная

импульсация с очагов воспаления с нарушением

функционального состояния ЦНС, способствует

дисрегуляции гормонально-эндокринных соотно-

шений. Установлена прямая средней силы связь

коэффициента TNF-α / IL-10 с пролактином (ρ =

0,53; p <0,05); прямая слабая связь с кортизолом (ρ

= 0,25; p <0,05) и обратная связь средней силы с

эстрадиолом (ρ = -0,44; p <0,05) в основной группе.

В результате проведеного исследования уста-

новлены причинно-следственные связи развития

СХТБ при ВЗОМТ. Так в основе генерации тазовой

боли лежит тесное взаимодействие между перифе-

рическими провоспалительными факторами,

центральной нервной системой и эндокринно-гу-

моральными нарушениями. Стресс, тревога, де-

прессия способствуют снижению болевого порога

и обуславливают хронизацию тазовой боли у жен-

щины [11].

Перспективой дальнейших исследований явля-

ется изучение патогенетических аспектов форми-

рования хронической тазовой боли при ВЗОМТ и

её влияние на специфические функции женского

организма в целях совершенствования и повыше-

ния эффективности лечебно- профилактических

мероприятий для данной категории больных.


1. З.М. Дубоссарская, Ю.А. Дубоссарская,

Л.П. Грек, Т.Б. Ушакова Современный взгляд на

проблему воспалительных заболеваний органов ма-

лого таза у женщин // Здоровье женщины - №6

(122)- 2017.- С.58-62

2. Дубоссарская З.М., Дубоссарская Ю.А. Ре-

продуктивная эндокринология / Дн-ск : Лира ЛТД,

2008. – 415 с.

3. Bader P., De Meerleer G., Echtle D. Pain man-

agement. Guideline on Chronic Pelvic Pain Syndrome.

EAU, 2013. – 132 р.

4. Silberzahn-Jandt G. Differences in pain per-

ception of women and men. Mini skirt and muscle shirt

// Pflege Z., Vol. 64. № 10, 2011.

5. Y Dowlati Y., Herrmann N, Swardfager W., et

al. Meta-аnalysis of Cytokines in Major Depression.

Biol Psychiatry., vol. 67, 2010.


6. Cheong Y., William Stones R. Chronic pelvic

pain: aetiology and therapy. Best Pract. Res. Clin. Ob-

stet. Gynaecol., vol. 20(5), 2006. Sommer C., Kress

M. (2004) Recent findings on how proinflammatory cy-

tokines cause pain: peripheral mechanism in inflamma-

tory and neuropathic hyperalgesia. Neurosci. Lett.,

vol.361, 2004.

8. Морозов В.Н. К современной трактовке ме-

ханизмов стресса. – ВНМТ, 2010.

9. Балаболкин, М. И. Эндокринология – М.:

Медицина,1989. – 416 с. Balabolkin, M.I. Endocrinol-

ogy. Moscow. Medicine (1989): 416 p.

10. Резников А.Г. Эндокринологические ас-

пекты стресса// Международный эндокринологиче-

ский журнал, № 4(10), 2007.

11. Wiech K, Tracey I. Influence of negative emo-

tions on pain: behavioral effects and neural mecha-

nisms. Neuroimage 2009; 47: 987–94

УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ МЕТОДОВ ЛЕЧЕНИЯ НАСЛЕДСТВЕННО ОБУСЛОВЛЕННЫХ ФОРМ ПРИОБРЕТЕННОЙ

НЕЙРОСЕНСОРНОЙ ТУГОУХОСТИ

Давронова Г.Б.

Самаркандский Государственный Медицинский Институт

Ассистент кафедры Оториноларингологи

г. Самарканд, Узбекистан

Хушвакова Н.Ж.

Самаркандский Государственный Медицинский Институт

зав. кафедры Оториноларингологии д.м.н. проф

г. Самарканд, Узбекистан

OPTIMIZATION OF TREATMENT OF HEREDITARYLY DEFINED FORMS OF PURCHASED NEUROSENSORIC

ARCGITY

Davronova G.B.

Samarkand State Medical Institute Assistant of the Department of Otorhinolaryngology

Samarkand, Uzbekistan

Khushvakova N.J.

Samarkand State Medical Institute,

Head of the Department of Otorhinolaryngology, Prof. Dr. - N.J. Khushvakova

Samarkand, Uzbekistan

АННОТАЦИЯ В результате исследования показало, что комплексное лечение с препаратом цитофлавин приводит к

улучшению мозгового кровообращения и коронарного кровотока, активирует метаболические процессы в

центральной нервной системе, способствует более выраженному регрессу неврологической симптоматики

в основной группе в 2 - 3 раза по сравнению с контрольной группой.

ABSTRACT

As a result of the research, it was shown that complex treatment with the preparation of cytoflavin leads to

an improvement in cerebral circulation and coronary blood flow, activates metabolic processes in the central nerv-

ous system, contributes to a more pronounced regression of neurological symptoms in the main group 2 to 3 times

compared to the control group.

Ключевые слова: Сенсоневральная тугоухость, традиционное лечение, цитофлавин.

Keywords: sensoneural , traditional treatment, сitoflavin.

Актуальность темы: В последние годы во мно-

гих странах мира отмечается неуклонный рост

числа глухих и слабослышащих людей. В настоя-

щее время почти 6% населения имеют нарушение

слуха в основном в результате поражения звуковос-

принимающего аппарата. Сенсоневральные нару-

шения слуха составляют 60-80% от числа больных

с тугоухостью и чаще всего данная патология пора-

жает лиц наиболее трудоспособного возраста – от

20 до 49 лет [1,2].

Распространенность нейросенсорной тугоухо-

сти колеблется от 2,4 до 31,8% на 1000 взрослого

населения и от 5,3 до 52% на 1000 детского и юно-

шеского возраста [4,5,6]. Проблеме тугоухости и

глухоты большое внимание уделяется во многих за-

рубежных странах. Это обусловлено ростом ча-

стоты этой патологии и необходимости поиска пу-

тей профилактики снижения слуха, решения задач

социального обеспечения, изыскания более эффек-

тивных и экономичных мер медико-социальной ре-

абилитации слабослышащих и глухих [7,8].

Уточнение этиологии снижения слуха имеет

принципиальное значение, так как результатами ис-


следований последних лет доказан хороший функ-

циональный эффект слухопротезирования и кохле-

арной имплантации при наследственной форме не-

синдромальной СНТ [3,8].

При сенсоневральной тугоухости поражение

начинается с наружных волосковых клеток, но

также возможно поражение внутренних волоско-

вых клеток и слухового нерва. В этих случаях за-

держанная вызванная ОАЭ (ЗВОАЭ) не регистри-

руется, пороги КСВП выше нормы, тимпанограмма

соответствует норме.

Известно, что основными патогенными факто-

рами, поражающими орган Корти (следовательно

влияющими на ОАЭ), являются интенсивный шум,

гипоксия, применение ототоксических препаратов

[4,9].

В последние годы российскими фармаколо-

гами синтезирован комплексный антиоксидант -

цитофлавин. Он представляет собой комплексную

субстратную композицию из 2 метаболитов - янтар-

ной кислоты в виде Na, N- метилглюкаминовой

соли и рибоксина, а также 2 коферментов – рибо-

флавина (B2) и никотинамида (PP). Являясь метабо-

лическим корректером, энергопротектором, анти-

оксидантом и антигипоксантом, цитофлавин оказы-

вает выраженное противоишемическое действие,

снижает интенсивность свободнорадикального пе-

рекисного окисления липидов, стимулирует си-

стему антиоксидантной защиты, оказывая положи-

тельный эффект на процессы энергообразования в

клетке [10]. Цитофлавин увелечивает устойчивость

мембран нервных и глиальных клеток к ишемии,

что выражается в снижении концентрации нейро-

специфических белков, характеризующих уровень

деструкции основных структурных компонентов

нервной ткани. Цитофлавин влияет на параметры

неврологического статуса: уменьшает выражен-

ность астенического, цефалгического, вестибуло-

мозжечкового, кохлеовестибулярного синдрома, а

также нивелирует расстройства в эмоционально-

волевой сфере (снижает уровень тревоги, депрес-

сии). Все компоненты цитофлавина являются есте-

ственными метаболитами организма.

Целью настоящего исследования стала оценка

влияния препарата цитофлавина в комплексном ле-

чении больных с преобретенной сенсоневральной

тугоухостью.

Материалы и методы: Нами обследовали 55

больных, в возрасте от 19-50лет. Пациенты были

разделены на 2 группы: основную группу соста-

вили 28 больных получавших базисную терапию и

дополненную цитофлавином, из них 8 мужчин и 20

женщин. В состав контрольной группы вошли 27

пациентов, 5 мужчин и 22 женщин, получавших

только базисную терапию.

Обследование больных начинали со сбора жа-

лоб и анамнеза. Были выяснены особенности и дав-

ность заболевания, проводимое ранее лечение и его

эффективность. Выясняли перенесенные сопут-

ствующие заболевания. Всем пациентам проводили

эндоскопическое исследование уха и верхних дыха-

тельных путей, проверяли проходимость слуховых

труб. При проведении отоскопии у 28 (50,9%) паци-

ентов были обнаружены небольшая втянутость ба-

рабанных перепонок или снижение светового ре-

флекса. Из обоих групп наблюдения нарушение

проходимость слуховых труб наблюдалось у 15 па-

циентов (27,3%). У 4 (7,27%) пациента были обна-

ружены местные признаки хронического тонзил-

лита. Вазомоторный ринит диагностирован в 2

(3,63%) случаях, а искривление перегородки носа

выявлено у 6 (10,9%) пациентов. Пациенты двух

групп наблюдения были осмотрены терапевтом,

невропатологом. Всем больным, вошедшим в

группы наблюдения, проводили общие клиниче-

ские лабораторные исследования, включавшие об-

щий анализ крови, общий анализ мочи и биохими-

ческий анализ плазмы крови а так же комплексное

аудиологическое обследование: акуметрия, тональ-

ная, пороговая и надпороговая аудиометрии, по по-

казаниям выполняли импедансометрию, исследо-

вали коротколатентные слуховые вызванные по-

тенциалы (КСВП), проводили исследование

вызванной отоакустической эмиссии.

Тяжесть процесса оценивали по международ-

ной классификации степеней тугоухости, где I сте-

пень соответствовала потере слуха на речевых ча-

стотах на лучше слышащее ухо 26-40 дБ, II – 41-55

дБ, III- 56-70 дБ, IV- 71-90, глухота – 91 дБ и более.

В группы наблюдения вошли пациенты с дав-

ностью заболевания от 3-4 месяцев до 12 - 20 лет.

Наибольшее число больных было с II степенью

снижения слуха при давности заболевания от 8 - 10

лет в двух группах наблюдения и составило 22,9%

в основной группе, 18,4% в контрольной группе. С

третьей степенью снижения слуха было 49,8% и

45,8% соответственно, в каждой группе наблюде-

ния. Обращаемость с I степенью составило 10,8% в

основной группе, 12 % в контрольной, а c IV c сте-

пенью было 16,5% и 23,8% соответственно.

Всем пациентам проводилась базисная тера-

пия, которая включала подкожное или внутривен-

ное введение витаминов группы В; внутривенное

инфузионное введение раствора винпоцетина по

2,0 мл в 200,0 мл физиологического раствора N.10;

внутримышечное введение 1% раствора никотино-

вой кислоты по схеме; подкожное введение 1,5%

раствора нейромидина по 1,0 мл N.5; электрофореза

с лидазой на область сосцевидных отростков N.10.

Метод комплексного лечения в основной

группе с сенсоневральной тугоухости состоял из

общепринятой схемы и получали цитофлавин по

схеме: ежедневного внутривенно капельно по 20 мл

на 400 мл 0,9% раствора хлорида натрия 1 раз в

день.

Результаты и их обсуждение. Проведено об-

следование и лечение 55 больных (1-я и 2-я группы)

с приобретенной СНТ. Оценивали результаты субъ-

ективных и объективных методов исследования

слуха до лечения и через 3 и 4 недели от начала те-

рапии. При исследовании остроты слуха с исполь-

зованием живой речи определена диссоциация

между восприятием шепотной и разговорной. Вос-

приятие шепотной речи на расстоянии до одного


метра определено у 8 (14,54%) пациентов. Наиболь-

шее число больных (более 40%) со сниженным вос-

приятием шепотной речи как в основной, так и в

контрольной группах, воспринимают ее на рассто-

янии до 4-5 метров. Восприятие разговорной речи

на расстоянии 6 и более метров было определено у

33 (60%) пациента, из них у 15 (45,5%) в основной

группе и у 18 (54,5%) в группе контроля. Не выяв-

лены больные, у которых была бы нарушена

острота слуха с восприятием разговорной речи на

расстоянии до 1 м.

При анализе данных речевой аудиометрии у

пациентов, имеющих признаки воздействия шума

на орган слуха, пороги 50% разборчивости речи со-

ставляют 34,2 дБ в основной группе, а в группе кон-

троля 32,45 дБ, при норме 20 дБ. Пороги 100% раз-

борчивости речи в пределах 47,88 дБ и 46,71 дБ, со-

ответственно, при норме 40 дБ. Все значения

порогов разборчивости речи у пациентов двух

групп наблюдения достоверно отличались от значе-

ний в норме. У пациентов со снижением слуха II

степени отмечается повышение порогов 50% раз-

борчивости речи до 39,45±6,5 дБ в основной группе

и до 41,77±6,5 дБ в контрольной группе. Пороги

100% разборчивости речи составляют 58,95±6,5 дБ

и 56,23±6,5 дБ соответственно. У пациентов со III

степенью снижения слуха пороги 50% разборчиво-

сти речи составляют 48,13±6,5 дБ и 47,43±6,5 дБ со-

ответственно, а пороги 100% разборчивости речи

63,57± дБ и 66,14±6,2 дБ. У пациентов с IV степе-

нью снижения слуха пороги 50% разборчивости

речи составляют 63,25±4 дБ в основной и 65,0±5,5

дБ в контрольной группе, а порог 100% разборчи-

вости речи 70,5±3,5 дБ и 72,5±2,5 дБ соответ-

ственно.

Все кривые разборчивости речи достигают по-

рогов 100% разборчивости, несмотря на присут-

ствие феномена ускоренного нарастания громкости

у всех больных, кроме пациентов со II и III степе-

нями снижения слуха на частоте 2000 Гц.

Через неделю отмечено улучшение слуховой

функции в основной группе в 85%, в среднем на

19,1±3,2 дБ. В контрольной группе у 56,67% боль-

ных, в среднем на 9±1,03 дБ. Через 6 недели в ос-

новной группе улучшение слуха составило

21,5±5,03 дБ, в контрольной 11,9±1,82 дБ, что ука-

зывает на более выраженное улучшение слуха у

больных, получавших цитофлавин. Всем больным

основной и контрольной группы после курса лече-

ния проводилось контрольное обследование.

По данным опроса положительное воздей-

ствие цитофлавина проявлявшееся улучшением

слуха отметили 25 (89,28%) человека в основной

группе, а в контрольной группе получавшие базис-

ную терапию отметили улучшение слуха только -

13 (48%) человек. Положительная динамика слухо-

вой функции после лечения у больных с сенсонев-

ральными нарушениями характеризовалась сниже-

нием порогов слуховой чувствительности на рече-

вые частоты при всех степенях тугоухости в

основной группе на величины в 1,5-2 раза больше,

чем в группе контроля. На высоких частотах те же

изменения отмечены при нулевой и I степени сни-

жения слуха. При II и III степени тугоухости досто-

верное улучшение слуховой чувствительности про-

изошло только в основной группе.

Результаты, полученные при проведении объ-

ективного исследования слуха, показали большую

эффективность лечения в основной группе после

применения препарата цитофлавин. Улучшение

50% и 100% разборчивости речи после лечения у

пациентов основной группы при нулевой, I и II сте-

пени исходного снижения слуха превосходила

(р<0,05) изменения в группе контроля в 2- 2,5 раза.

Таким образом, комплексное лечение с препа-

ратом цитофлавин приводит к улучшению мозго-

вого кровообращения и коронарного кровотока, ак-

тивирует метаболические процессы в центральной

нервной системе, способствует более выраженному

регрессу неврологической симптоматики в основ-

ной группе в 2 - 3 раза по сравнению с контрольной

группой.

Преимущественное влияние цитофлавина на

уровень ушного шума и разборчивость речи позво-

лило улучшить психоэмоциональный фон пациен-

тов, их работоспособность и социально – бытовую

адаптацию.

Эффективность и безопасность применения

цитофлавина оценивались врачами и больными,

как хорошая (4 балла по 5-балльной шкале). За

время исследования не было получено данных о ка-

ких-либо побочных эффектах цитофлавина при его

применении.


1. Альтман Я.А., Таваркиладзе Г.А. Руковод-

ство по аудиологии. М.: ДМК Пресс, 2004. 360 с.

2. Арифов С. С. Значение регистрации корот-

колатентных слуховых вызванных потенциалов в

комплексной оценке состояния слуха у детей // Сто-

матология. 2010. № 3-4. С. 43-44. Материалы I

съезда оториноларингологов Узбекистана.

3. Маткулиев Х. М., Маткулиев К. Х. Нару-

шение слуха при расстройствах церебральной гемо-

динамики // Республика илмий-амалий конферен-

ция-си тезислар туплами «Болалар оториноларин-

гологиясининг долзарб муаммолари». 28-29

сентябрь, 2006. Тошкент, 2006. 18-19 бет.

4. Богомильский М. Р. Состояние слуха у де-

тей с задержкой речевого развития // Вестник ото-

ринолар. 2006. №4. С. 6-8.

5. Capaccio P., Ottaviani F., Cuccarini V. Meth-

ylenetetrahydrofolate reductase gene mutations as risk

factors for sudden hearing loss // Am. J Otolaryngol.

2005. Vol.26. P. 383-387.

6. Morzaria S., Westerberg D., Kozak F.K.. Ev-

idence-based algorithm for the evaluation of a child

with bilat eral sensorineural hearing loss // J Otolaryn-

gol. 2005. Vol.34. P. 297 -303.

7. Беличева Э.Г. Генетическая обусловлен-

ность индивидуальной чувсвительности к гипоксии

при острой сенсоневральной тугоухости // Рос. ото-

риноларингология. 2005. № 6(19). С.15-18.

8. Косяков С. Я., Атанесян А. Г., Цаголова К.

http://www.fesmu.ru/elib/search.aspx?author=%22%CA%EE%F1%FF%EA%EE%E2%20%D1.%DF.%22

http://www.fesmu.ru/elib/search.aspx?author=%22%C0%F2%E0%ED%E5%F1%FF%ED%20%C0.%C3.%22

http://www.fesmu.ru/elib/search.aspx?author=%22%D6%E0%E3%EE%EB%EE%E2%E0%20%CA.%D1.%22


С. Нейротропная терапия в лечении острой сенсо-

невральной тугоухости после перенесенной вирус-

ной инфекции // Вестник оториноларингологии.

2014. №1. С. 55-57.

9. Журавский С. Г. Молекулярно-генетиче-

ские аспекты сенсоневральных слуховых рас-

стройств // Материалы XVII съезда оториноларин-

гологов России (тезисы), Нижний-Новгород 7-9

июня 2006 г. - Санкт-Петербург, 2006. С. 25.

10. Хакимов А. М., Арифов С. С., Туляганов А.

А. Эффективность комплексного лечения приобре-

тенной сенсоневральной тугоухости по данным ко-

ротколатентных слуховых вызванных потенциалов

// Stomatologia. Т., 2010. №3-4. С. 72-73.

ВПЛИВ РІЗНИХ МЕТОДИК БАРІАТРИЧНОГО ЛІКУВАННЯ НА КИСЛОТОУТВОРЮЮЧУ ФУНКЦІЮ ШЛУНКА

Березницкий Я.С.

Державний заклад «Дніпропетровська медична

академія МОЗ України», завідувач кафедри хірургії №1,

професор

Дука Р.В.


академія МОЗ України»,

кафедра хірургії 1,

доцент

Ярошенко К.О.


академія МОЗ України»,

кафедра хірургії 1,

асистент

INFLUENCE OF DIFFERENT METHODS OF BARIATRIC TREATMENT ON THE ACCUMULATING SURFACE FUNCTION

Bereznitsky Ya.S.

State Institution "Dnepropetrovsk Medical Academy

of the Ministry of Health of Ukraine",

Head of the Department of Surgery No. 1,

professor

Duka R.W.



Associate Professor of Surgery Department No. 1

Yaroshenko K.O.



assistant

АНОТАЦІЯ

Стаття присвячена динамічній оцінці функціонального стану шлунка у пацієнтів з морбідним ожирін-

ням до і після різних методів баріатричного хірургічного лікування. До дослідження було залучено 82 паці-

єнта із морбідним ожирінням та супутнім метаболічним синдромом, віком від 21 до 62 років (середній вік

40,6±1,09 років), які були прооперовані в клініці «Гарвіс», яка є клінічною базою кафедри хірургії 1 ДЗ «Дніп-

ропетровська медична академія МОЗ України», та 11 міської клінічної лікарні м. Дніпро і знаходилися під

спостереженням протягом 3 та більше років після операції. Визначення функціонального стану шлунка, а

саме кислотопродукції, проводили у 57 пацієнтів на етапі передопераційної підготовки при першому візиті

пацієнта, а друге (контрольне) у віддаленому післяопераційному періоді (за 2-3 місяця). До оперативного

лікування у 43 пацієнтів (75%) із надлишковою масою тіла були виявлені зміни функціонального стану

шлунка, при цьому чіткої кореляції між ступенем змін та статтю пацієнта, або ступенем ожиріння не ви-

явлено. Під час проведення контрольної pH-метрії (за 2-3 місяці) виявлено, що після проведення обох ме-

тодик баріатричного втручання функціональний стан шлунка (кислотопродукція) частіше нормалізува-

лась, але це було більш виражено у пацієнтів з ІІ групи спостереження, які перенесли поздовжню резекцію

шлунку.

http://www.fesmu.ru/elib/search.aspx?author=%22%D6%E0%E3%EE%EB%EE%E2%E0%20%CA.%D1.%22


ABSTRACT

The article is devoted to the dynamic assessment of the functional state of the stomach in patients with morbid

obesity before and after various methods of bariatric surgical treatment. The study involved 82 patients with mor-

bid obesity and concomitant metabolic syndrome, aged 21 to 62 years (mean age 40.6 ± 1.09 years) who were

operated at Harves Clinic, which is the clinical base of the Department of Surgery 1 State Institution "Dniprope-

trovsk Medical Academy of the Ministry of Health of Ukraine", and 11 city clinical clinics in the city of Dnipro

and were under observation for 3 years or more after the operation. The determination of the functional state of

the stomach, namely acid production, was carried out in 57 patients at the stage of preoperative preparation on the

first visit of the patient, and the second (control) in the remote postoperative period (in 2-3 months). Up to surgical

treatment in 43 patients (75%) with excess body weight, changes in the functional state of the stomach were de-

tected, with a clear correlation between the degree of change and the patient's gender, or the degree of obesity was

not detected. During the control pH-meter (within 2-3 months), it was found that after performing both methods

of bariatric surgery, the functional state of the stomach (acid production) was more normalized, but it was more

pronounced in patients with the second group of observations that had undergone a longitudinal resection of the

stomach.

Ключові слова: морбідне ожиріння, внутрішньошлункова pH-метрія, біліопанкреатичне шунтування

в модифікації Hess-Marceau, поздовжня резекція шлунка.

Keywords: morbid obesity, intragastric pH-meter, biliopancreatic diversion in modification Hess-Marceau,

sleeve gastrectomy.

Вступ.

Морбідне ожиріння є не тільки проблемою

надлишкової ваги для пацієнта, але й асоціюється із

широким клінічним спектром порушень, що мають

спільні патогенетичні механізми, здатні обтяжу-

вати один одного та порушувати якість життя цих

пацієнтів [1,3]. У зв'язку з широким розповсюджен-

ням ожиріння у всьому світі воно стало представ-

ляти серйозну загрозу для громадського здоров'я

внаслідок значного зростання ризику супутніх за-

хворювань, у т. ч. захворювань органів травлення.

Темпи зростання захворюваності і поширеності за-

хворювань органів травлення в Україні неухильно

зростають, що пов'язують з неякісним харчуван-

ням, неправильним лікуванням, а також з психоло-

гічними факторами, зниженням життєвого рівня та

супутньою патологією [2,7].

Баріатричні операції в теперішній час є самим

ефективним засобом у боротьбі з ожирінням, зна-

чно зменшують частоту розвитку супутніх ожи-

рінню захворювань й смертність хворих. Однак, не

вважаючи на вдалі результати по втраті ваги, іноді

баріатричні операції пов’язані з порушенням фізіо-

логічно збалансованого та цілісного процесу трав-

лення, у зв’язку з чим не позбавлені цілого ряду від-

далених ускладнень [2,8]. Відомо, що практично пі-

сля кожної операції на шлунку і дванадцятипалій

кишці можна виявити функціональні та органічні

розлади, при цьому клінічно значущі порушення

відзначають у 30-35% хворих [6]. Наприклад, вна-

слідок резекції шлунка видаляється антральний від-

діл - основне джерело гастрину і велика частина ки-

слотопродукуючої зони шлунка, що безсумнівно

впливає на функціональний стан шлунка та процес

перетравлення їжі [6,8].

Мальабсорбтивні баріатричні операції (біліо-

панкреатичне шунтування (БПШ) і гастрошунту-

вання) та поздовжня резекція шлунку можуть впли-

вати на кислотопродукцію шлунка, знижувати сек-

рецію соляної кислоти резецированим шлунком,

однак, про віддалені ускладнення, зокрема про

зміни кислотоутворючої функції шлунку після цих

операцій відомо вкрай мало.

Таким чином, зміна функціонального стану

шлунка (динамічні зміни рівню pH) у пацієнтів з

надлишковою вагою, після проведення різних ме-

тодів хірургічних баріатричних втручань, стано-

вить цікаве дослідницьке завдання для визначення

ефективного методу хірургічного лікування, який

буде нормалізувати не лише вагу тіла, але й кисло-

топродукцію шлунка.

Мета дослідження: Оцінити функціональний

стан шлунка (кислотопродукцію) у пацієнтів з мор-

бідним ожирінням за допомогою внутрішньошлун-

кової pH-метрії ацидогастрографом АГ-1Д-02 і

проаналізувати зміну кислотоутворюючої функції

шлунка в залежності від методики хірургічного

втручання (біліопанкреатичне шунтування в моди-

фікації Hess-Marceau та поздовжня резекція шлу-

нка).

Матеріали та методи дослідження.

До дослідження залучено 82 пацієнти із МО та су-

путнім МС, віком від 21 до 62 років (середній вік

40,6±1,09 років), які були прооперовані в клініці «Га-

рвіс», яка є клінічною базою кафедри хірургії 1 ДЗ

«Дніпропетровська медична академія МОЗ Укра-

їни», та 11 міської клінічної лікарні м. Дніпро і знахо-

дилися під спостереженням протягом 3 та більше ро-

ків після операції. Серед пацієнтів було 50 (61,0 %)

жінок і 32 (39,0 %) чоловіка.

Ступінь ожиріння встановлювалася згідно кла-

сифікації ВООЗ (1997 р.). Індекс маси тіла (ІМТ)

визначався за формулою: ІМТ (кг/м²) = Маса тіла

(кг) / Зріст (м²); ідеальна маса тіла - за міжнародною

таблицею Metropolitan Height and Weight Tables,

Converted to Metric System (1983 р.); відсоток

втрати надлишкової маси тіла (%EWL) - за форму-

лою: %EWL = (Втрачена маса тіла (кг) / Надлиш-

кова маса тіла (кг)) × 100%.

Із загальної кількості хворих, що спостерігалися,

сформовано дві клінічні групи спостереження залежно

від методу хірургічного лікування, який був застосова-

ний при лікуванні, у зв’язку із бажання порівняти у пі-

сляопераційному періоді ступінь впливу різних хі-

рургічних методів лікування на процес зниження


маси тіла та лабораторні прояви метаболічного си-

ндрому у цих пацієнтів. Одним з критеріїв вибору

виду оперативного лікування була маса тіла. Зок-

рема, пацієнтам з більш високою масою була реко-

мендована комбінована методика оперативного лі-

кування – БПШ в модифікації Hess-Marceau (І клі-

нічна група – 30 (36,6 %) хворих). Для пацієнтів з

меншим ІМТ була відібрана методика рестріктив-

ного типу (ІІ клінічна група – 52 (63,4 %) пацієнта

із ПРШ). В І групі було 9 (30,0 %) чоловіків і 21

(70,0 %) жінка, в ІІ групі – 23 (44,2 %) і 29 (55,8 %),

відповідно (р=0,203 між групами за критерієм χ2). Се-

редній вік пацієнтів І групи становив 37,9±1,79 ро-

ків, в ІІ групі – 42,2±1,34 роки (р=0,056 за t-крите-

рієм). Тобто обидві клінічні групи були статистично

порівняними (р>0,05) за статтю і віком пацієнтів,

що доводило їх однорідність за цими характеристи-

ками.

Оцінка функціональної активності (кислотоут-

ворення) шлунка проводилась за допомогою внут-

рішньошлункової рН-метрії експрес методикою -

ацидогастрографом АГ-1Д-02. Перше дослідження

проводилось на етапі передопераційної підготовки

натщесерце, після виключення прийому будь-яких

лікарняних засобів протягом тижня, друге у відда-

леному післяопераційному періоді (за 2-3 місяця),

також за умовою виключення будь-якого впливу на

шлункову секрецію. Оцінку кислотоутворюючої

функції шлунка проводили за найменшим значен-

ням рН, якому відповідав найбільший стан ацидні-

сті, тому що зв'язок між результатами рН-метрії та

станом функції шлунка зворотній. При цьому най-

менше значення рН поділяли на 6 функціональних

інтервалів:

0,9 – 1,2 – гіперацидність виражена;

1,3 – 1,5 – гіперацидність помірна;

1,6 – 2,2 – нормоацидність;

2,3 – 3,5 – гіпоацидність помірна;

3,6 – 6,9 – гіпоацидність виражена;

7 та більше – анацидність.

Статистичну обробку матеріалів дослідження

проводили з використанням методів біостатистики

[8], реалізованих у ліцензованому пакеті програм

STATISTICA v.6.1® (Statsoft Inc., США). Врахову-

ючи відповідність розподілу більшості кількісних

показників, що вивчались, нормальному закону

(критерій Колмогорова-Смірнова з поправкою Лі-

лієфорса), використовувались параметричні стати-

стичні характеристики і методи порівняння: сере-

дня арифметична (М), стандартна похибка серед-

ньої (±m), 95% довірчій інтервал для середньої

величини (95% ДІ), коефіцієнт варіації (С), крите-

рій Фішера (F) для оцінки рівності дисперсій, кри-

терії Стьюдента для незв’язаних (t) і зв’язаних ви-

бірок (Т) – для оцінки вірогідності відмінностей се-

редніх. Вірогідність відмінностей відносних

показників оцінювалась за критерієм Хі-квадрат

Пірсона (2) і двостороннім точним критерієм Фі-

шера (ТКФ), взаємозв’язок між ознаками – за кое-

фіцієнтами рангової кореляції Спірмена (rs). Крити-

чне значення рівня значущості (р) прийма-

лося <0,05, тенденцію визначали при р<0,1 [5].

Результати досліджень та їх обговорення.

На початку дослідження показники маси тіла у

чоловіків коливалися від 115 кг до 263 кг і в серед-

ньому складали 168,2±8,21 кг, а відповідний надлишок

маси тіла був у межах 42,6 - 193 кг, в середньому –

96,5±8,28 кг. У пацієнток аналогічні показники надли-

шкової маси тіла варіювали від 28,4 кг до 106,8 кг, в

середньому – 62,1±3,49 кг з p<0,001 порівняно з чоло-

віками. Дві третини чоловіків (n=16 –76,2 %) і майже

половина жінок (n=17 – 47,2 %) мали ІМТ понад 45

кг/м2 (р=0,033 за критерієм χ2). Мінімальний показ-

ник ІМТ у чоловіків становив 35,5 кг/м2, максималь-

ний – 85,9 кг/м2, середній – 52,9±2,77 кг/м2 (табл. 1). У

жінок показник коливався від 30,7 кг/м2 до 62,1 кг/м2 і

в середньому складав 45,0±1,24 кг/м2 (p<0,01 порів-

няно з чоловіками).

Одним з критеріїв вибору виду оперативного

лікування була маса тіла. Зокрема, пацієнтам з

більш високою масою була рекомендована комбі-

нована методика оперативного лікування – біліо-

панкреатичне шунтування в модифікації Hess-

Marceau (І клінічна група дослідження). Для паціє-

нтів з меншим ІМТ була відібрана методика рест-

риктивного типу. На початку дослідження сформо-

вані клінічні групи здебільшого вірогідно відрізня-

лись за показниками морбідного ожиріння (від

p<0,05 до p<0,01) (табл. 1).

На початку дослідження дві третини чоловіків

(n=21 – 65,6 %) і майже половина жінок (n=21 – 42,0 %)

мали ІМТ понад 45 кг/м2 (р=0,037 за критерієм χ2).

Мінімальний показник ІМТ у чоловіків становив

35,5 кг/м2, максимальний – 85,9 кг/м2, середній –

51,4±1,97 кг/м2. У жінок показник коливався від 30,7

кг/м2 до 62,1 кг/м2 і в середньому складав 44,2±0,99

кг/м2 (p<0,01 порівняно з чоловіками). При цьому

сформовані клінічні групи здебільшого вірогідно від-

різнялись за показниками МО (від p<0,05 до p<0,01)

(табл. 1).


Таблиця 1

Середні показники морбідного ожиріння у пацієнтів клінічних груп

на початку дослідження, M±m (95% ДІ)

Показник Всі пацієнти (n=82) Клінічні групи р між гру-

пами І група (n=30) ІІ група (n=52)

ІМТ, кг/м2

всі 47,0±1,05

(44,9-49,1)

51,2±2,13

(46,9-55,6)

44,6±0,96

(42,6-46,5) 0,007

чол. 51,4±1,97

(47,4-55,4)

62,1±4,56

(51,6-72,7)

47,2±1,33

(44,5-50,0) 0,010

жін. 44,2±0,99**

(42,2-46,2)

46,5±1,49***

(43,4-49,6)

42,4±1,25*

(39,9-45,0) 0,040

Надлишкова маса

тіла, кг

всі 72,3±3,30

(65,7-78,8)

84,4±6,83

(70,4-98,4)

65,3±3,05

(59,2-71,4) 0,015

чол. 91,3±5,90

(79,3-103,3)

123,3±13,49

(92,2-154,4)

78,8±4,12

(70,2-87,3) 0,010

жін. 60,1±2,76***

(54,6-65,7)

67,7±4,38***

(58,6-76,9)

54,6±3,24***

(48,0-61,2) 0,017

Примітки: * – p<0,05; ** – p<0,01; *** – p<0,001 порівняно з відповідними показниками у чоловіків; –

достовірні розбіжності між клінічними групами (t-критерій Стьюдента).

Встановлено загальні тенденції до суттєвого

(p<0,001) зменшення показників маси тіла та ІМТ у

пацієнтів обох груп вже через 3 місяці від початку лі-

кування. Так, показники маси тіла у чоловіків І клініч-

ної групи зменшились до 155,9±9,48 кг, тобто на 38,2

кг або на 19,7 % від вихідного рівня (p<0,001), а у па-

цієнтів ІІ групи – до 127,0±4,42 кг (на 21,8 кг або

14,7 %; p<0,001) зі збереженням статистично значи-

мих відмінностей між клінічними групами (р=0,003 за

t-критерієм) (табл. 1). У пацієнток І і ІІ клінічних

груп відмічені аналогічні тенденції – суттєве

(p<0,001) зменшення показників маси тіла на 15,3%

і 13,8%, відповідно, протягом перших 3-х місяців з

p<0,05 між групами.

Аналіз динаміки показників МО протягом 3 ро-

ків після оперативного лікування показав загальні тен-

денції до вірогідного (від p<0,01 до p<0,001) змен-

шення показників маси тіла та ІМТ у пацієнтів усіх

клінічних груп вже через 3 місяці від початку ліку-

вання. В цілому втрати надлишкової маси тіла у па-

цієнтів з МО зросли з 29,5 % через 3 міс. після опе-

рації до 66,9 % впродовж 3 років спостереження з

найбільшими показниками у пацієнтів з комбінова-

ною методикою БПШ (до 74,3 %) (рис. 1).

3 міс. 6 міс. 12 міс. 1,5 роки 2 роки 3 роки

Всі пацієнти 29,5 48,1 60,3 65,0 66,8 66,9

І група 29,0 47,9 65,4 71,8 73,5 74,3

ІІ група 30,0 48,4 55,8 58,2 59,4 56,6

0

10

20

30

40

50

60

70

80

%E

WL

*** ** ***

Рис. 1. Динаміка показників втрати надлишкової маси тіла (%) у пацієнтів клінічних груп після

оперативного втручання: * - р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001 порівняно з відповідним показником в ІІ

групі (t-критерій Стьюдента).

Визначення функціонального стану шлунка, а

саме кислотопродукції, проводили у 57 пацієнтів на

етапі передопераційної підготовки при першому ві-

зиті пацієнта, а друге (контрольне) у віддаленому

післяопераційному періоді (за 2-3 місяця). Дослі-

дження проводилось натщесерце, після виклю-

чення прийому будь-яких лікарняних засобів на

протязі тижня, які впливають на шлункову секре-

цію. Використовували дослідження внутрішньо-

шлункового pH експрес методом за допомогою

ацидогастрографу АГ-1Д-02. Оцінку кислотоутво-

рюючої функції шлунка проводили за загальновідо-

мими функціональними інтервалами.


За даними визначення динамічних змін внутрі-

шньошлункового pH у пацієнтів з морбідним ожи-

рінням виявлені наступні зміни (табл. 2).

До оперативного лікування у 43 пацієнтів

(75%) із надлишковою масою тіла були виявлені

зміни функціонального стану шлунка, при цьому

чіткої кореляції між ступенем змін та статтю паціє-

нта, або ступенем ожиріння не виявлено. Тенденція

до гіперсекреції (pH 0,9 – 1,5) була у 20 (35%) паці-

єнтів, 13 жінок та 7 чоловіків. Нормальна кислото-

продукція (pH 1,6 – 2,2) виявлена у 14 (25%) паціє-

нтів – 9 жінок та 5 чоловіків. Явища анацидністі (pH

7 та більше) у 6 пацієнтів (10,5%) – 2 чоловіка та 4

жінки. Гіпоацидність (pH 2,3 – 6,9) спостерігалась

у 17 (28%) пацієнтів – 7 чоловіків та 10 жінок.

Таблиця 2

Показники внутрішньошлункового pH у пацієнтів з морбідним ожирінням залежно від методики баріат-

ричного лікування та за статтю

Стан кислото-про-

дукції шлунка

Всі пацієнти (n=57)

До оперативного ліку-

вання Після оперативного лікування

Чоловіки

(n=21)

Жінки

(n=36)

І група

(БПШ в модифікації

Hess-Marceau)

(n=29)

ІІ група

(поздовжня резекція шлу-

нку) (n=28)

Чоловіки

(n=9)

Жінки

(n=20)

Чоловіки

(n=12)

Жінки

(n=16)

Гіперацидність ви-

ражена (pH 0,9 – 1,2) 2 (9,5%) 2 (5,6%) 1 (3,4%) 0 0 0

Гіперацидність по-

мірна (pH 1,3 – 1,5) 5 (23,8%) 11 (30,6%) 2 (6,9%) 5 (17,2%) 1 (3,6%) 2 (7,1%)

Нормоацидність (pH

1,6 – 2,2) 5 (23,8%) 9 (25%) 2 (6,9%) 4 (13,8%) 5 (17,9%) 6 (21,4%)

Гіпоацидність помі-

рна (pH 2,3 – 3,5) 5 (23,8%) 5 (13,9%) 1 (3,4%) 5 (17,2%) 3 (10,7%) 4 (14,3%)

Гіпоацидність вира-

жена (pH 3,6 – 6,9) 2 (9,5%) 5 (13,9%) 2 (6,9%) 4 (13,8%) 2 (7,1%) 2 (7,1%)

Анацидність (pH 7

та більше) 2 (9,5%) 4 (11,1%) 1 (3,4%) 2 (6,9%) 1 (3,6%) 2 (7,1%)

Таким чином, під час первинного дослідження

(до проведення оперативного лікування) виявлено

наступне: у пацієнтів з надлишковою вагою мож-

лива схильність до виникнення як кислотозалежних

захворювань шлунка (виразкова хвороба, гастрит з

гіперсекрецію та ін.), так й до захворювань, які су-

проводжуються зниженням секреторної активності

шлунка (атрофічний гастрит, рак шлунка).

Під час проведення контрольної pH-метрії (за

2-3 місяці) виявлено, що частка пацієнтів з гіпера-

цидністю (0,9 – 1,5) суттєво зменшилась вдвічі з 20

до 11 пацієнтів, в ІІ групі спостереження пацієнтів

з вираженою гіперацидністю (pH 0,9-1,2) взагалі не

було, кількість пацієнтів з гіперацидністю помір-

ною (pH 1,3 – 1,5) – в І групі 7 пацієнтів (24,1%), в

ІІ – 3 (10,7%). Нормальна кислотопродукція (pH 1,6

– 2,2) спостерігалась у 6 (20,7%) пацієнтів І групи

та у 11 (39,3%) в ІІ групі. Гіпоацидність помірна

(pH 2,3 – 3,5) у 6 (20,7%) в І групі та у 7 (25%) ІІ

групи. Виражена гіпоацидність (pH 3,6 – 6,9) у 6

(20,7%) І групи, у 4 (14,3%) пацієнтів – ІІ. Кількість

пацієнтів з анацидністю (pH 7 та більше) залиши-

лась незмінною у 6 пацієнтів - 3 (10,3%) І групи та

3 (10,7%) ІІ групи спостереження.

Тобто, після проведення обох методик баріат-

ричного втручання функціональний стан шлунка

(кислотопродукція) частіше нормалізувалась, що

було більш виражено у пацієнтів з ІІ групи спосте-

реження, які перенесли поздовжню резекцію шлу-

нку.

Мальабсорбтивні баріатричні операції (біліо-

панкреатичне шунтування та поздовжня резекція

шлунку) здатні впливати на кислотоутворюючу фу-

нкцію шлунка, та частіше знижують секрецію соля-

ної кислоти, в більшому ступені зміни спостеріга-

ються після ПРШ. Вибір методу хірургічного ліку-

вання пацієнтів з морбідним ожирінням повинний

передбачати вплив на нормалізацію секреторної

функції шлунка з метою запобігання виникнення

післяопераційних дігестивних ускладнень.

Висновки.

1. Морбідне ожиріння призводило до змін

функціонального стану шлунка у 75% випадків, які

не асоціювалися зі статтю пацієнта та ступенем

ожиріння, явища гіперсекреції шлунка визначені у 20

(35%) пацієнтів, гіпосекреції – 23 (40,3%).

2. Баріатричні оперативні втручання є ефек-

тивним засобом лікування ожиріння, так як не лише

зменшують надмірну вагу пацієнтів, покращують

життєвий (соціальний) рівень, а також попереджа-

ють виникнення низки супутніх гастроентерологіч-

них захворювань за рахунок нормалізації кислото-

продукції шлунку.

3. Для вибору ефективного методу хірургічного

лікування, що впливатиме на зниження маси тіла й но-


рмалізацію секреторної функції шлунка, в передопера-

ційному періоді слід визначати функціональний стан

шлунка за допомогою внутрішньошлункової pH-

метрії.


1. Гапонова О.Г., Просоленко К.О. Надлиш-

ковамаса тіла та функціональні розлади травного

каналу // Сучасна гастроентерологія. – 2007. – № 5.

– С. 37–41.

2. Дедов И.И. Ожирение. Этиология, патоге-

нез, клинические аспекты ∕ И.И. Дедов, Г.А. Мель-

ниченко. – М.: МИА, 2004. – 456 с.

3. Дедов И.И. Морбидное ожирение ∕ под ред.

И.И. Дедова – М.: МИА, 2014. – 608 с.

4. Рапопорт С.І. pH-метрія стравоходу і шлу-

нка при захворюваннях верхніх відділів травного

тракту / С.І. Рапопорт, А.А. Лакшин, Б.В. Ракітін,

М.М. Трифонов; під ред. Ф.І. Комарова. – М.: Мед-

практика-М, 2005. – 208 с.

5. Реброва О.Ю. Статистический анализ ме-

дицинских данных. Применение пакета приклад-

ных программ STATISTICA / О.Ю. Реброва – М.:

МедиаСфера, 2002. – 312 с.

6. Ткач С.М., Передерий В.Г. Гастроэнтеро-

логические последствия избыточной массы тела и

ожирения // Здоров’я України. — 2007. — № 20/1.

— С. 54–55.

6. Body mass index and all-cause mortality in a

nationwide US cohort ∕ D. Freedman, E. Ron, R. Bal-

lard-Barbash et al. ∕∕ Int. J. Obes (Lond.). – 2006. – N.

30. – P. 822-829.

7. Lenz M. The morbidity and mortality associ-

ated with overweight and obesity in adulthood: a sys-

tematic review ∕ M. Lenz, T. Richter, I. Muhlhauser ∕∕

Dtsch. Arztebl. Int. – 2009. – Vol. 106. – P. 641-648.

СОСТОЯНИЕ ВИТАМИНА D У ДЕТЕЙ, РОДИВШИХСЯ С БОЛЬШОЙ МАССОЙ ТЕЛА

Камуть Н.В.

Ассистент кафедры педиатрии и неонатологии ФПДО

Львовского национального медицинского университета имени Даниила Галицкого

VITAMIN D STATUS IN CHILDREN BORN WITH LARGE BODY WEIGHT

Kamut N.V.

Lviv national medical university named after Danylo Halytsky

АННОТАЦИЯ

Большинство украинских детей не соответствуют рекомендованным диетическим потреблением ви-

тамина Д. Эта статья также включает систематический обзор литературы о распространенности дефицита

витамина D. Дефицит витамина D может привести к рахиту у новорожденных. Факторы, связанные с де-

фицитом витамина D, включают: более темную пигментацию кожи, зимний сезон, жизнь в более высоких

широтах, заболевания почек, синдромы мальабсорбции, такие как болезнь Крона, муковисцидоз и генети-

ческие факторы.

Целью наших исследований было изучение обеспечения витамином D3 у детей, рожденных с боль-

шой массой тела. Дети, рожденные с массой тела более 4000 г, имеют дефицит уровня витамина D3 по

сравнению с детьми, рожденными с нормальной массой тела.

ABSTRACT

Most Ukrainian children do not meet the recommended dietary intake for vitamin D. This article also includes

a systematic literature review of the prevalence of vitamin D deficiency. Vitamin D deficiency may lead to rickets

in infants. Factors believed to be associated with vitamin D deficiency include: darker skin pigmentation, winter

season,living at higher latitudes, kidney disease, malabsorption syndromes such as Crohn's disease, cystic fibrosis,

and genetic factors.

The purpose of our research was to study the supply of vitamin D3 in children born with large body weight.

Children born with body weight over 4000 grams have a vitamin D3 deficiency compared to children born with

normal bodyweight.

Ключевые слова: Витамин D, большая масса тела, нормальная масса тела, дефіцит витамина D, ра-

хит, дети, Львовский национальный медицинский университет имени Даниила Галицкого.

Keywords: Vitamin D, large body weight, normal bodyweight, vitamin D deficiency, rickets, children, Lviv

national medical university named after Danylo Halytsky.

Введение. Современное состояние проблемы

фосфорно-кальциевого обмена у детей, родив-

шихся с массой тела есть не достаточно изучен. Ви-

тамин D3 есть необходимым для организма чело-

века субстратом, который выполняет ключевую

роль в обмене кальция, в состоянии здоровья ко-

стей, и соответственно, в развитии ребенка [14]. В

детской популяции дефицит витамина D3 приводит

к развитию рахита, остеомаляции, гипокальциеми-

ческим судорогам [9].


Холекальциферол, или витамин Д3, синтезиру-

ется в коже под действием света ультрафиолета-В

длиной волны 290-315 нм путем преобразования 7-

дегидрохолестерола эпидермальных кератиноци-

тов и термальных фибробластов в превитамин Д

(изомер витамина Д3). Витамин Д2, или эргокаль-

циферол, поступает в организм с растительной пи-

щей. Оба вещества благодаря связыванию с транс-

портным протеином попадают в печень, где проис-

ходит 25-гидроксилирования в 25-

гидроксивитамин Д (D 25 (OH)) - кальцидиол. В

почках D 25 (OH) подлежит 1-α-гидроксилации в

1,25 (OH) 2D-активную форму витамина Д (каль-

цитриол). Этот процесс контролируется паратгор-

моном, гипофосфатемией, соматотропным гормо-

ном. А сам процесс 1-α-гидроксилации происходит

в лимфатических узлах, плаценте, кишечнике, аль-

веолярных макрофагах [3, 4, 6].

Анализ последних исследований и публика-

ций. В настоящее время благодаря длительным и

масштабным исследованиям с использованием

биохимических, иммунологических и инструмен-

тальных (денситометрии) методов, определены по-

роговые значения дефицита витамина D3 у детей и

взрослых.

Согласно практическим рекомендациям по су-

плементации витамина D и лечения дефицита в

Центральной Европе, уровни норм витамина D3

определялись следующим образом [12]:

Оптимальный уровень 25 (OH) D: 30-50 нг / мл

(75-125 нмоль / л)

Субоптимальный уровень 25 (OH) D: 20 - 30 нг

/ мл (50-75 нмоль / л)

Дефицит витамина Д 25 (OH) D ≤20 нг / мл

(50,0 нмоль / л).

Несмотря на то, что факторы и механизмы

ассоциированных с дефицы-том витамина D3 воз-

никновения заболеваний является предметом даль-

нейших глобальных поисков в медицинской науке,

все же дефицит витамина Д исторически уже явля-

ется фактором некоторых состояний и заболеваний

[1]. Факторы дефицита витамина D3, которые явля-

ются доступними в литературе, можно разделить на

следующие: снижение его синтеза, снижение пос-

тупления с пищей, перинатальные факторы, ожире-

ние, мальабсорбция и применение некоторых ле-

карств.

Приводятся данные, свидетельствующие не

только о дефиците витамина D3 при грудном вска-

рмливании ребенка, но и при уменьшении употреб-

лении в рационе таких продуктов питания, как

рыбий жир, желток яйца, печень животных.

Поэтому, искусственное молоко обогащается вита-

мином D3 400 МЕ на 1 литр. При грудном вскар-

мливании ребенка содержание в молоке матери ви-

тамина D3 является низким (15-50 МЕ / л), даже при

условии, если женщина дополнительно получает

витамин Д [11, 5].

Достаточно тщательно изучено концентрации

витамина D3 у беременных женщин. Одним из пе-

ринатальных факторов дефицита витамина Д у де-

тей есть его уменьшение концентрации в крови у

матерей в антенатальный период. Определено, что

витамин Д транспортируется от матери к плоду че-

рез плаценту. Во время внутриутробного развития

потребность в витамине Д обусловлена ростом и

формированием скелета. Согласно заключению

исследователей, концентрация 25 (OH) D в веноз-

ной крови пуповины во время родов составляет от

68% до 108% от уровня его у матери [13].

Ряд исследований концентрации витамина Д в

сыворотке крови в бере-ных женщин и у их детей,

проведенная в последние годы, демонстрирует дос-

таточно высокую частоту снижения его уровня. Де-

фицит витамина Д приводит к нарушениям фосфо-

рно-кальциевого обмена, и, как следствие, к остео-

пении в раннем возрасте. Даже у 50% здоровых

женщин, которые употребляли во время беремен-

ности мультивитамины, 65% их новорожденных

детей демонстрировали дефицит витамина Д в пла-

зме крови менее 30 ммоль / л [8].

Исследование, проведенное в южной стране

Греции, касалось изучению концентрации D (25-

OHD), кальция, фосфора, лучжной фосфатазы, па-

ратгормона, остеокальцина и кальцитонина в 123

парах «мать - ребенок». Исследовалась пуповинная

кровь ребенка. Ни одна женщина в течение бере-

менности не получала витамин Д во время беремен-

ности. Средний уровень витамина Д в сыворотке

был низким у женщин (16 ммоль / л) и тесно корре-

лировал с уровнем витамина Д в пуповинной крови

детей. А уровень витамина Д менее 10 ммоль / л на-

блюдался в 24 женщин и 10 детей. Авторы пришли

к выводу, что даже в стране, где солнечное облуче-

ние выше южных стран, беременные женщины ну-

ждаются в дополнительном употребление вита-

мина Д [10].

Мета дослідження.

Целью наших исследований было изучение

особенностей фосфорно - кальциевого гомеостаза и

обеспечения витамином D3 детей, рожденных с

большой массой тела.

Матеріали і методи.

В исследование были включены 82 ребенка в

возрасте от 3 до 6 месяцев, которые находились на

лечении и наблюдении в городской детской боль-

нице города Львов по поводу заболеваний органов

дыхательной системы. Критериями включения

были возраст детей от 3 до 6 месяцев и масса тела

при рождении более 2500 г, гестационный возраст

был больше рамен 37 неделям. Дети, у которых

определялся уровень витамина D3, были в периоде

реконвалесценции по заболеваниям системы орга-

нов дыхания и желудочно-кишечного тракта. Кри-

терии исключения - врожденные пороки развития

органов и систем.

Все исследуемые были распределены на осно-

вную группу (n = 41) - дети, рожденные с массой

тела 4000г и более, и контрольную группу (n = 41)

- дети, рожденные с массой тела от 2500г до 3999г.

Проводился анализ фосфорно-кальциевого обмена,

то есть, определяли уровень, фосфора, кальция и

щелочной фосфатазы в сыворотке крови, а также

определялся уровень 25-ОН витамина D3 в сыворо-

тке крови детей в начале и в конце исследования.


В случае выявления нарушения фосфорно - ка-

льциевого гомеостаза и обеспечения 25-ОН вита-

мином D3, с целью устранения главных симптомов

заболевания со стороны костной, нервной и других

систем организма ребенка и нормализации показа-

телей фосфорно-кальциевого обмена у детей, про-

водилась коррекция препаратами витамина D3 сог-

ласно протоколу № 9 Министерства здравоохране-

ния Украины от 10 января 2005 года. Мы изучали

концентрацию 25- (OH) D в сыворотке крови испо-

льзуя ELISA. Статистическую обработку получен-

ных данных проводили с использованием програ-

ммного обеспечения LibreOffice v.5.2.2.2.,

InVivoStat v.3.0 (1), Statictica 10 и SofaStat v.1.4.6

(2).

Поскольку отдельные признаки выборки по

своим характеристикам отличались от нормального

распределения, при проведении корреляционного

анализа был применен ранговый коэффициент кор-

реляции R Спирмена, а для анализа достоверности

разницы между признаками до и после исследова-

ния использовался ранговый W-критерий Вилкок-

сона для связанных групп и U-критерий Мана-

Уитни - для не связанных. Результаты в таком слу-

чае были представлены в виде Me (25%; 75%), где

Ме - медиана, 25% - первый квартиль, 75% - третий

квартиль. Для признаков, которые имели характе-

ристики нормального распределения, использова-

лся t-критерий Стьюдента для зависимых групп,

или независимых групп соответственно, а данные

были представлены в формате М ± δ, где М - сред-

нее, δ - стандартная квадратическое отклонение.

Результаты и их обсуждение. По результатам

исследования можно сделать выводы о наличии ко-

рреляционной связи между следующими призна-

ками до лечения (Таб.1.3):

• Между показателями веса при рождении и

уровнем 25-ОН витамина D3 существует достовер-

ная, обратная, умеренная связь (R = -0,503; p

<0,001) (Рис.1.1). То есть, при большем весе ребе-

нка при рождении есть тенденция к уменьшению

показателя 25-ОН витамина D3. При этом, эта связь

несколько более выражена у мальчиков (R = -0,611,

p <0,001), чем у девочек (R = -0,409, p = 0,0079).

Рис.1.1 Взаимосвязь между показателем 25-OH витамина D3 и весом при рождении до лечения .

Между показателями щелочной фосфатазы и

уровнем 25-ОН витамина D3 существует достовер-

ная, обратная, сильная связь (R = -0,752; p <0,001)

(Рис.1.2). То есть, при увеличении показателя ще-

лочной фосфатазы наблюдается уменьшение уро-

вня 25-ОН витамина D3. При этом, связь есть менее

выраженна у мальчиков (R = -0,678, p <0,001), чем

у девочек (R = -

0,826, p <0,001).


Рис.1.2 Взаимосвязь между показателем 25-OH витамина D3 и щелочной фосфатазой. до лечения.

• Между показателями кальция (сыворотки

крови) и уровнем 25-ОН витамина D3 существует

достоверная, прямая, сильная связь (R = 0,709; p

<0,001) (Рис.1.3). То есть, при большем уровне по-

казателя кальция наблюдается больший уровень

25-ОН витамина D3. При этом, эта связь более вы-

ражена у девочек (R = 0,752, p <0,001), чем у маль-

чиков (R = 0,676, p <0,001)

Рис.1.3 Взаимосвязь между показателем 25-OH витамина D3 и кальцием до лечения.

• Между показателями фосфора (сыворотки

крови) и уровнем 25-ОН витамина D3 существует

достоверная, прямая, сильная связь (R = 0,734; p

<0,001) (Рис.1.4). То есть, при большем уровне по-

казателя фосфора, наблюдается больший уровень

25-ОН витамина D3. При этом не установлено су-

щественных различий между показателями у маль-

чиков и девочек


Рис.1.4 Взаимосвязь между показателем 25-OH витамина D3 и фосфором до лечения.

• Между показателями веса ребенка до начала

исследования и уровнем 25-ОН витамина D3 суще-

ствует достоверная, обратная, умеренная связь (R =

-0,495; p <0,001) (Рис.1.5). То есть, при большем

уровне показателей веса ребенка наблюдается

меньший уровень 25-ОН витамина D3. При этом

эта связь более выраженна у мальчиков (R = -0,613,

p <0,001), чем у девочек (R = -0,428, p <0,001)

Рис.1.5. Взаимосвязь между показателем 25-OH витамина D3 и весом при исследовании до лечения.


Таб.1.3.

Показатели коэффициента корреляции уровней витамина D3 в сыворотке и других факторов до лечения.

Стать Факторы Объем выборки Значения R Значения p

Всего Возраст 82 -0,127 0,2573

Девочки Возраст 41 -0,158 0,3252

Мальчики Возраст 41 -0,147 0,3585

Всего Вес ребенка при рождении 82 -0,503 < 0.0001

Девочки Вес ребенка при рождении 41 -0,409 0,0079

Мальчики Вес ребенка при рождении 41 -0,611 < 0.0001

Всего Лужная фосфатаза 82 -0,752 < 0.0001

Девочки Лужная фосфатаза 41 -0,826 < 0.0001

Мальчики Лужная фосфатаза 41 -0,678 < 0.0001

Всего Кальций 82 0,709 < 0.0001

Девочки Кальций 41 0,752 < 0.0001

Мальчики Кальций 41 0,676 < 0.0001

Всего Фосфор 82 0,734 < 0.0001

Девочки Фосфор 41 0,734 < 0.0001

Мальчики Фосфор 41 0,725 < 0.0001

Всего Вес ребенка во время исследования 82 -0,495 < 0.0001

Девочки Вес ребенка во время исследования 41 -0,428 0,0053

Мальчики Вес ребенка во время исследования 41 -0,613 < 0.0001

Анализируя полученные данные можно сде-

лать выводы о наличии корреляционной связи ме-

жду следующими признаками после лечения

(Табл.1.4):

Табл.1.4.

Показатели коэффициента корреляции уровней витамина D3

в сыворотке и других факторов после лечения

Стать Фактори Об'єм вибірки Значення R значення p

Всего Фосфор 37 0,143 0,397

Девочки Фосфор 18 0,141 0,5773

Мальчики Фосфор 19 0,151 0,5372

Всего Кальций 37 0,242 0,1493

Девочки Кальций 18 -0,276 0,2678

Мальчики Кальций 19 0,56 0,0126

Всего Щелочная фосфатаза 37 -0,555 0,0004

Девочки Щелочная фосфатаза 18 -0,556 0,0166

Мальчики Щелочная фосфатаза 19 -0,57 0,0109

Всего Вес ребенка во время исследования 37 -0,007 0,9695

Девочки Вес ребенка во время исследования 18 -0,101 0,6906

Мальчики Вес ребенка во время исследования 19 0,074 0,7634

Всего Вес ребенка при рождении 37 0,076 0,654

Девочки Вес ребенка при рождении 18 -0,065 0,7985

Мальчики Вес ребенка при рождении 19 0,159 0,5155

• Между показателями кальция (сыворотки

крови) и уровнем 25-ОН витамина D3 после лече-

ния существует достоверная, прямая, умеренная

связь (R = 0,560; p = 0,0126) только у мальчиков

(Рис.1.6). То есть,, при большем уровне кальция у

мальчиков наблюдается больший уровень 25-ОН

витамина D3.


Рис.1.6 Взаимосвязь между показателем 25-OH витамина D3 и кальцием после лечения у мальчиков.

• Между показателями щелочной фосфатазы

(сыворотки крови) и уровнем 25-ОН витамина D3

после лечения существует достоверная, обратная,

сильная связь (R = -0,555; p <0,001). То есть, при

меньшем уровне щелочной фосфатазы после лече-

ния наблюдается тенденция к увличению уровня

25-ОН витамина D3. Причем не обнаружено суще-

ственных различий между мальчиками и девоч-

ками.

Рис.1.7 Взаимосвязь между показателем 25-OH витамина D3 и щелочной фосфатазой после лечения.

Выводы:

1. Дети, рожденные с массой тела более 4000 г,

имеют больше дефицит уровня витамина D3 по сра-

внению с детьми, рожденными с нормальной ма-

ссой тела.

2. Вес при рождении и в момент обследования

коррелирует с уровнем витамина D3 и является фа-

ктором риска развития дефицита витамина D3

(отрицательная корреляция).

3. В результате проведенной коррекции недос-

таточности витамина D3, есть положительная дина-

мика.

4. Необходимые исследования с целью под-

тверждения предположения о целесообразности

дозировка витамина D3 в зависимости от массы при

рождении и в момент исследования.


Литература 1. Ю. Коржинський, О. Шевчук, Л. Євтушок,

Н. Камуть. Епідеміологія народження дітей з вели-

кою масою тіла.великою масою тіла. // Журнал

"Acta Medica Leopoliеnsia" № 2 , 2014

2. Basile L.A. Neonatal vitamin D status at birth

at latitude 32 degrees 72: evidence of deficiency/ Basile

LA, Taylor SN, Wagner CL, Quinones L, Hollis BW.//J

Perinatol2007. - №27.–Р. 568–571.

3. Bouillon R. Optimal vitamin D status: a criti-

cal analysis on the basis of evidence-based medicine/

Bouillon R., Van Schoor N.M., Gielen E. [et al.] // J

Clin Endocrinol Metab. – 2013. -№ 98. – Р.1283.

4. Bouillon R. Vitamin D: from photosynthesis,

metabolism and action to clinical applications. In: En-

docrinology, Jameson J.L., De Groot L.J. (Eds), Saun-

ders Elsevier, Philadelphia, 2010. - 1089 p.

5. Dong Y Potential Benefits of Vitamin D Sup-

plementation in Youth Source // .ong Y, Stallmann-

Jorgensen I.S., Pollock N.K., et al/ Neoreviews. -2011.

-Vol. 25 91). – Р. 73-75.

6. Girgis CM. The roles of vitamin D in skeletal

muscle: form, function, and metabolism/ Girgis C.M.,

Clifton-Bligh R.J., Hamrick M.W. et al.// Endocr Rev.

– 2013. - №34. –Р. 33-34.

7. Heaney R.P. Vitamin D(3) is more potent than

vitamin D(2) in humans//Heaney R.P., Recker R.R.,

Grote J., Horst R.L., Armas L.A. //J Clin Endocrinol

Metab. – 2011. -№96(3). – Р.447.

8. Lee J.M. Vitamin D deficiency in a healthy

group of mothers and newborn infants // Lee J.M, Smith

J.R., Philipp B.L., Chen T.C. [et al.] // Clin Pediatr

(Phila). – 2007. - №46(1). – Р.42-44.

9. National Center for Health Statistics. Revised

analytic note for NHANES 2000–2006 and NHANES

III (1988–1994) 25-hydroxyvitamin D analysis. No-

vember 2010 [Електронний ресурс] - Режим до-

ступу: www.cdc.gov/nchs/data/nhanes/nhanes3/Vita-

minD_analyticnote.pdf. Accessed May 1, 2012.

10. Nicolaidou P. Low vitamin D status in

mother-newborn pairs in Greece// Nicolaidou P., Hat-

zistamatiou Z., Papadopoulou A., Kaleyias J.[et al.]

//Сalcif Tissue Int. – 2006. - №78(6). –Р. 337-342.

11. Oya Halicioglu. Vitamin D Status of Exclu-

sively Breastfed 4-Month-Old Infants Supplemented

During Different Seasons // Oya Halicioglu, Sumer

Sutcuoglu, Feyza Koc, Omur Yildiz [et al.] /NeoTew-

iews. - 2012. – No4 (Vol.130). – P. 921-927.

12. Płudowski P.Practical guidelines for the sup-

plementation of vitamin D and the treatment of deficits

in Central Europe - recommended vitamin D intakes in

the general population and groups at risk of vitamin D

deficiency // Endokrynol Pol. 2013;64(4):319-27.

13. Płudowski P. Evaluation, Treatment, and Pre-

vention of Vitamin D Deficiency: an Endocrine Society

Clinical Practice Guideline / The Journal of Clinical

Endocrinology & Metabolism, Volume 96, Issue 7, 1

July 2011, Pages 1911–1930

14. Winzenberg T. Effects of vitamin D supple-

mentation on bone density in healthy children: system-

atic review and meta-analysis/Winzenberg T., Powell

S., Shaw K.A., Jones G. // BMJ. – 2011. -№342. –

Р.7254

СТАН НЕРВОВОЇ ПРОВІДНОСТІ У ПАЦІЄНТІВ З ПЕРВИННИМ ГІПОТИРЕОЗОМ

Павлович Л.Б.

Білоус І.І.

ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна

THE STATE OF NERVE CONDUCTION IN PATIENTS WITH PRIMARY HYPOTHYROIDISM

Pavlovych L.B.

Bilous I.I.

Higher State Educational Institution of Ukraine” Bukovinian State Medical University”

АНОТАЦІЯ

Мета дослідження. Виявити електронейроміографічні особливості ураження периферичної нервової

системи у пацієнтів з первинним гіпотиреозом на фоні автоімунного тиреоїдиту та післяопераційного гі-

потиреозу шляхом проведення стимуляційної електрoнейроміографії.

Матеріали та методи. Обстежено 56 хворих на гіпотиреоз на фоні автоімунного тиреоідиту та 19

хворих з післяопераційним гіпотиреозом. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб. 57 (76%)

пацієнтів знаходились на замісній терапії синтетичними похідними L-тироксину, у 18 (24%) хворих був

субклінічний гіпотиреоз. Проведено комплексне клініко-неврологічне та електрофізіологічне обстеження

хворих, яке включало ЕНМГ-тестування моторних (малогомілкові, великогомілкові, серединні) та сенсо-

рних (малогомілкові, литкові) нервів. При дослідженні моторних нервів вивчали наступні показники: ам-

плітуду (мВ) та тривалість М-відповіді (мс), площу М-відповіді на стимуляцію нерву у дистальній та про-

ксимальній точках, термінальну латентність (ТЛ) (мс), резидуальну латентність (РЛ) (м/с), швидкість про-

ведення збудження (ШПЗ) (м/с). При дослідженні сенсорних нервів вивчали амплітуду потенціалу дії (ПД)

(мкВ) та ШПЗ (м/с).

http://www.uptodate.com/contents/vitamin-d-and-extraskeletal-health/abstract/37








http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed?term=Lee%20JM%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=17164508

http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed?term=Lee%20JM%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=17164508

http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed?term=Smith%20JR%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=17164508

http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed?term=Smith%20JR%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=17164508

http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed?term=Philipp%20BL%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=17164508

http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed?term=Chen%20TC%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=17164508

http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/17164508


http://www.cdc.gov/nchs/data/nhanes/nhanes3/VitaminD_analyticnote.pdf

http://www.cdc.gov/nchs/data/nhanes/nhanes3/VitaminD_analyticnote.pdf

http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed?term=Nicolaidou%20P%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=16830197

http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed?term=Nicolaidou%20P%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=16830197

http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed?term=Hatzistamatiou%20Z%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=16830197

http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed?term=Hatzistamatiou%20Z%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=16830197

http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed?term=Papadopoulou%20A%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=16830197

http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed?term=Kaleyias%20J%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=16830197


http://neoreviews.aappublications.org/search?author1=Oya+Halicioglu&sortspec=date&submit=Submit

http://neoreviews.aappublications.org/search?author1=Oya+Halicioglu&sortspec=date&submit=Submit

http://neoreviews.aappublications.org/search?author1=Sumer+Sutcuoglu&sortspec=date&submit=Submit

http://neoreviews.aappublications.org/search?author1=Sumer+Sutcuoglu&sortspec=date&submit=Submit

http://neoreviews.aappublications.org/search?author1=Feyza+Koc&sortspec=date&submit=Submit

http://neoreviews.aappublications.org/search?author1=Omur+Yildiz&sortspec=date&submit=Submit

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=P%C5%82udowski%20P%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=24002961

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/24002961

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=P%C5%82udowski%20P%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=24002961


Результати. При АТ спостерігалось ураження сенсорних нервів нижніх кінцівок (поверхневих мало-

гомілкових та литкових) за змішаним типом. Ознаки аксонопатії проявлялися зменшенням амплітуди по-

тенціалу дії поверхневого малогомілкового нерву на 32,7 % (р<0,05) та литкового на 27,5 % (р<0,05) порі-

вняно з контрольною групою, а також відімчали зниження ШПЗ малогомілковими нервами на 21,9%

(р<0,05), що свідчить про пошкодження мієлінової оболонки.

У пацієнтів з післяопераційним гіпотиреозом спостерігалися переважно ознаки аксонопатії, про що

свідчило зменшення амплітуди потенціалу дії поверхневого малогомілкового нерву на 27,9% (р<0,05). При

дослідженні функції рухових волокон периферичних нервів (серединного, малогомілкового та великого-

мілкового) виявлено, що ураження моторних волокон носило демієлінізуючий характер в 78,8% випадків,

у решти хворих (22,2%) полінейропатія була змішаною (з ознаками ураження мієлінової оболонки та ак-

сонів). Пошкодження ліктьових та великогомілкових нервів було облігатним, в той же час ознаки ура-

ження серединного нерву спостерігались в 72,8% випадків. Про демієлінізацію швидкопровідних волокон

малогомілкових та великогомілкових нервів свідчило подовження РЛ на 31,7% (p<0,05) та 31,6% відпо-

відно(р<0,05), зниження ШПЗ при тестуванні малогомілкових нервів на 21,5% (р<0,05) та на 19,4% при

обстеженні великогомілкових нервів. З боку серединних нервів відмічалося незначне зниження амплітуди

дистальної М-відповіді, про ураження мієлінової оболонки вказувало статистично недостовірне подов-

ження резидуальної латентності та незначне зниження ШПЗ. У 22,2% хворих з АТ відмічалися ознаки

поєднаного ураження мієлінової оболонки та аксонального пошкодження, коли крім зниження ШПЗ рухо-

вими волокнами великогомілкового та малогомілкового нервів на 21.7% та 21,4% та деяке подовження

резидуальної латентності спостерігалось вірогідне зниження амплітуди М-відповіді на 15,6% та 14,8% від-

повідно. У пацієнтів з післяопераційним гіпотиреозом спостерігалися лише ознаки мієлінопатії.

Висновок. ЕНМГ дозволила виявити демієлінізуючий та змішаний характер ураження моторних во-

локон та аксональний характер ураження сенсорних периферичних нервів, при чому більш виражені зміни

спостерігались у пацієнтів з автоімунним тиреоїдитом ніж при полінейропатії на тлі післяопераційного

гіпотиреозу.

ABSTRACT

Objective. The purpose of the work is to identify the parameters of stimulation electroneuromyography in

patients with primary hypothyroidism against the background of autoimmune thyroiditis and postoperative hypo-

thyroidism.

Materials and methods. The study involved 56 patients with hypothyroidism as a result of autoimmune

thyroiditis and 19 patients with postoperative hypothyroidism. The control group consisted of 20 practically

healthy persons. 57 (76%) of patients were on substitution therapy using synthetic derivatives of L-thyroxin, and

18 (24%) patients had subclinical hypothyroidism. We used clinical-neurological and electrophysiological exam-

ination of patients. The electroneuromyography was carried out on the computerized software complex M-TEST

("DX-systems", Kharkiv, Ukraine). Integrated ENMG examination was conducted on an electromyograph with a

standard program package in a specially equipped laboratory. ENMG evaluated the parameters of the maximum

amplitude of the motor M-response of the limb muscles, the reduction of which is a diagnostic criterion for the

axon injury and determined the nerve conduction velocity by the motor fibers of the distal parts of the limb nerves.

Slow-down of nerve conduction velocity is observed with demyelination of nerve fibers.

Results. In case of autoimmune thyroiditis, the sensory nerves of the lower extremities (superficial peroneal

and sural ones) were damaged by the mixed type. Signs of axonopathy manifested by a decrease in the amplitude

of the action potential of the superficial peroneal nerve by 32,7% (p <0.05) and the sural one by 27,5% (p<0.05)

compared with the control group, and there was a reduction of nerve conduction velocity by peroneal nerves by

21,9% (p <0.05), indicating a damage to the myelin sheath. Patients with postoperative hypothyroidism had mostly

signs of axonopathy as evidenced by a decrease in the amplitude of the action potential of the superficial peroneal

nerve by 27,9% (p <0.05). While studying the function of the motor fibers of the peripheral nerves (median, pero-

neal and tibial) we found that the injury to motor fibers was demyelinating in 78,8% of cases, in the remaining

patients (22,2%) polyneuropathy was mixed (with signs of injury to the myelin sheath and axons). Damaging the

ulnar and tibial nerves was obligate, whereas the signs of median nerve injury were observed in 72,8% of cases.

The demyelination of the fast conducting fibers of the peroneal and tibial nerves was evidenced by an elongation

of the residual latency by 31,7% (p<0,05) and 31,6%, respectively (p <0,05), by a decrease in nerve conduction

velocity in the testing of the peroneal nerves by 21,5% (p <0,05) and by 19,4% at the examination of the tibial

nerves. 22,2% of patients with autoimmune thyroiditis had signs of combined myelin lesion and axonal injury,

when, in addition to reducing the nerve conduction velocity by the motor fibers of the tibial and peroneal nerves,

and some elongation of the residual latency, there was a reliable decrease in the M-response amplitude by 15,6%

and 14,8 % respectively. The patients with postoperative hypothyroidism only had signs of myelinopathy.

Conclusion. ENMG allowed revealing the demyelinating and mixed nature of motor fiber injury and the

axonal nature of the peripheral nerve injury, with more pronounced changes observed in patients with autoimmune

thyroiditis than in polyneuropathy against the background of postoperative hypothyroidism.

Ключові слова: автоімунний тиреоїдит, післяопераційний гіпотиреоз, полінейропатія

Keywords: autoimmune thyroiditis, postoperative hypothyroidism, polyneuropathy


Вступ.

Неврологічні розлади у пацієнтів з патологією

залоз внутрішньої секреції не є рідкістю і часто ви-

никають проблеми з тактикою ведення таких хво-

рих. Значна поширеність сукупної нейроендокрин-

ної патології у структурі загальної захворюваності

призвела до виникнення нової галузі сучасної ме-

дицини – нейроендокринології для вивчення клі-

ніко-патогенетичних аспектів формування невро-

логічних ускладнень при ендокринній патології та

покращення методів лікування. Серед патологічних

станів нервової системи, що виникають при пору-

шенні балансу і захворюваннях ендокринних залоз,

особливе місце займають неврологічні розлади при

гіпотиреоїдних станах різного генезу. Це обумов-

лено як важкістю, так і широкою розповсюджені-

стю подібних порушень. В Україні та в інших краї-

нах спостерігається значне зростання захворювано-

сті на первинний гіпотиреоз, що вивело його на

перший план у структурі ендокринних захворювань

[Боднар П.М., Караченцев Ю.І. зі співавт., Калінін

А.П. зі співавт, 2001]. Зростання частоти тиреоїдної

патології зумовлене впливом несприятливих фак-

торів довкілля, погіршенням соціально-економіч-

ної ситуації в Країні, наслідками аварії на Чорно-

бильській АЕС, визнанням деяких регіонів України

йододефіцитними.

Найбільш інформативним методом діагнос-

тики уражень периферичної нервової системи є

електронейроміографічне дослідження (ЕНМГ) –

реєстрація коливань електричних потенціалів в ске-

летних м’язах, що дозволяє об’єктивно дослідити

стан ураження периферичного нейромоторного

апарата. Так, при використанні цього методу час-

тота виявлення уражень функції периферичних не-

рвів збільшується до 70-90% [6, 7, 8].

Мета дослідження. Виявити електронейромі-

ографічні особливості ураження периферичної нер-

вової системи у пацієнтів з первинним гіпотирео-

зом на фоні автоімунного тиреоїдиту та післяопера-

ційного гіпотиреозу шляхом проведення

стимуляційної електрoнейроміографії.

Матеріали та методи. Обстежено 56 хворих

на гіпотиреоз на фоні автоімунного тиреоідиту та

19 хворих з післяопераційним гіпотиреозом. Конт-

рольну групу склали 20 практично здорових осіб.

57 (76%) пацієнтів знаходились на замісній терапії

синтетичними похідними L-тироксину, у 18 (24%)

хворих був субклінічний гіпотиреоз. Проведено

комплексне клініко-неврологічне та електрофізіо-

логічне обстеження хворих, яке включало ЕНМГ-

тестування моторних (малогомілкові, великогоміл-

кові, серединні) та сенсорних (малогомілкові, лит-

кові) нервів. При дослідженні моторних нервів ви-

вчали наступні показники: амплітуду (мВ) та три-

валість М-відповіді (мс), площу М-відповіді на

стимуляцію нерву у дистальній та проксимальній

точках, термінальну латентність (ТЛ) (мс), резиду-

альну латентність (РЛ) (м/с), швидкість проведення

збудження (ШПЗ) (м/с). При дослідженні сенсор-

них нервів вивчали амплітуду потенціалу дії (ПД)

(мкВ) та ШПЗ (м/с).

Використання в діагностичному комплексі ме-

тодів ЕНМГ є досить перспективним для якомога

ранньої діагностики функціональних змін у волок-

нах периферичної нервової системи та розробки

адекватних методів лікування, які б забезпечили

стійкі віддалені результати відносно запобіганню

появи клінічної симптоматики ураження перифери-

чних нервів. У зв'язку з цим, раннє виявлення ура-

жень периферичної нервової системи при первин-

ному гіпотиреозі є актуальним для лікування та по-

передження їх подальшого прогресування.

Відомо, що в основі патогенезу патогенезу по-

лінейропатії лежить прогресуюча втрата мієліно-

вих волокон – сегментарна демієлінізація й аксона-

льна дегенерація, внаслідок яких порушуються

процеси проведення імпульсів нервовими волок-

нами. При демієлінізації страждає або втрачається

мієлінова оболонка, що має малу ємність і високий

опір. Таким чином, коли потенціал дії демієлінової

ділянки зменшується, щільність проведення струму

на одиницю площі мембрани зменшується разом зі

зниженням опору. За даними ЕНМГ вже при субк-

лінічному гіпотиреозі у частини хворих реєстру-

ється порушення функції периферичних нервів, які

при клінічному гіпотиреозі спостерігаються більш

ніж в 80% хворих.

Існують дані щодо типу ураження нервових

волокон при гіпотиреозі: частина авторів дотриму-

ється версії аксонопатії (дегенерація основного ци-

ліндра з порушенням транспортування з аксона в

плазму важливих елементів, що призводить до не-

зворотньої деградації дистального відділу нейрона,

ішні – мієлінопатії (вогнищеві зміни мієлінових

оболонок без ураження аксона зі зменшенням шви-

дкості нервової провідності чи ураження за зміша-

ним типом .

Нами проведено ЕНМГ-тестування функції се-

нсорних та моторних волокон нервів кінцівок з ме-

тою виявлення особливостей змін ЕНМГ показни-

ків при первинному гіпотиреозі.

Всім пацієнтам проводилося ЕНМГ-

тестування моторних (малогомілкові, великогоміл-

кові, серединні) та сенсорних (малогомілкові, лит-

кові) нервів. При дослідженні моторних нервів ви-

вчали наступні показники: амплітуду (мВ) та три-

валість М-відповіді (мс), площу М-відповіді на

стимуляцію нерву у дистальній та проксимальній

точках, термінальну латентність (ТЛ) (мс), резиду-

альну латентність (РЛ) (м/с), швидкість проведення

збудження (ШПЗ) (м/с). При дослідженні сенсор-

них нервів вивчали амплітуду потенціалу дії (ПД)

(мкВ) та ШПЗ (м/с). Для оцінки параметрів F-хвилі

великогомілкових нервів визначали мінімальну ла-

тенцію (мінлатF) (м/с), середню амплітуду (серАF)

(мкВ), середню ШПЗ (серШПЗF) та хронодиспер-

сію (мс).

Аналіз показників ЕНМГ-тестування сенсор-

них нервів наведений в таблиці 1. З даних таблиці

видно, що при АТ спостерігалось ураження сенсор-

них нервів нижніх кінцівок (поверхневих малогомі-

лкових та литкових) за змішаним типом. Ознаки ак-

сонопатії проявлялися зменшенням амплітуди по-

тенціалу дії поверхневого малогомілкового нерву


на 32,7 % (р<0,05) та литкового на 27,5 % (р<0,05)

порівняно з контрольною групою, а також відім-

чали зниження ШПЗ малогомілковими нервами на

21,9% (р<0,05), що свідчить про пошкодження міє-

лінової оболонки.

У пацієнтів з післяопераційним гіпотиреозом

спостерігалися переважно ознаки аксонопатії, про

що свідчило зменшення амплітуди потенціалу дії

поверхневого малогомілкового нерву на 27,9%

(р<0,05). ШПЗ сенсорними волокнами малогоміл-

кового нерву вірогідно не відрізнялась від контро-

льної групи.

Таким чином, у хворих з АТ спостерігалось

більш виражене ураження сенсорних нервів нижніх

кінцівок, яке поєднувало ознаки аксонопатії та міє-

лінопатії. При післяопераційному гіпотиреозі вияв-

лені лише ознаки пошкодження аксононального

ураження поверхневого малогомілкового нерву.

При дослідженні функції рухових волокон пе-

риферичних нервів (серединного, малогомілкового

та великогомілкового) виявлено, що ураження мо-

торних волокон носило демієлінізуючий характер в

78,8% випадків, у решти хворих (22,2%) полінейро-

патія була змішаною (з ознаками ураження мієліно-

вої оболонки та аксонів). Пошкодження ліктьових

та великогомілкових нервів було облігатним, в той

же час ознаки ураження серединного нерву спо-

стерігались в 72,8% випадків.

Про демієлінізацію швидкопровідних волокон

малогомілкових та великогомілкових нервів свід-

чило подовження РЛ на 31,7% (р<0,05) та 31,6%

відповідно(р<0,05), зниження ШПЗ при тестуванні

малогомілкових нервів на 21,5% (р<0,05) та на

19,4% при обстеженні великогомілкових нервів. З

боку серединних нервів відмічалося незначне зни-

ження амплітуди дистальної М-відповіді, про ура-

ження мієлінової оболонки вказувало статистично

недостовірне подовження резидуальної латентності

та незначне зниження ШПЗ. У 22,2% хворих з АТ

відмічалися ознаки поєднаного ураження мієліно-

вої оболонки та аксонального пошкодження, коли

крім зниження ШПЗ руховими волокнами велико-

гомілкового та малогомілкового нервів на на 21.7%

та 21,4% та деяке подовження резидуальної латент-

ності спостерігалось вірогідне зниження амплітуди

М-відповіді на 15,6% та 14,8% відповідно. У паціє-

нтів з післяопераційним гіпотиреозом спостеріга-

лися лише ознаки мієлінопатії.

Таким чином, ЕНМГ дозволила виявити демі-

єлінізуючий та змішаний характер ураження мотор-

них волокон та аксональний характер ураження се-

нсорних периферичних нервів, при чому більш ви-

ражені зміни спостерігались у пацієнтів з АТ ніж

при полінейропатії на тлі післяопераційного гіпоти-

реозу.

Таблица 1

Значення амплітуди потенціалів дії та швидкості проведення збудження при електронейроміографічному

дослідженні сенсорних волокон у пацієнтів з первинним гіпотиреозом (М±m)

Показники

Практично здорові

особи,

n=20

Хворі з АІТ

n=56

Хворі з післяоперацій-

ним гіпотиреозом

n=19

Амплітуда ПД, мкВ, n.

peroneus 6,96±0,41

4,68±0,28

(p <0,05)

5,02±0,35

(p <0,05)

ШПЗ, м/с, n. Peroneus 56,02±0,62 43,76±0,43

(p <0,05)

47,44±0,57

(p>0,05)

Амплітуда ПД, мкВ, n.

Suralis 5,62±0,33

4,08±0,85

(p <0,05)

5,01±0,22

(p>0,05)

ШПЗ, м/с, n. suralis 45,61±0,72 36,76±0,57

(p>0,05)

39,08±0,39

(p>0,05)

Note: p - the probability compared with patients to treatment

Таблица 2

Значення амплітуди потенціалів дії та швидкості проведення збудження при електронейроміографічному

дослідженні моторних волокон у пацієнтів з первинним гіпотиреозом (М±m)

Показники

Практично здорові

особи,

n=20

Хворі з АІТ

n=56

Хворі з післяопераційним

гіпотиреозом

n=19

Амплітуда моторної

М-відповіді, мВ

n. medianus

9,80±0,78 8,77±0,47

(p <0,05)

9,27±0,52

(p>0,05)



n. peroneus

9,84±0,81 8,30±0,65

(p <0,05)

9,18±0,72

(p>0,05)



n. tibials

9,62±0,89 8,21±0,53

(p <0,05)

9,19±0,93

(p>0,05)

Резидуальна латент-

ність, мс

n. medianus

2,31±0,34 2,42±0,24

(p>0,05)

2,38±0,45

(p>0,05)



ність, мс

n. peroneus

2,61±0,41 3,42±0,21

(p <0,05)

3,16±0,58

(p>0,05)


ність, мс

n. tibials

2,50±0,52 3,29±0,88

(p <0,05)

2,89±0,43

(p>0,05)

ШПЗ, м/с

n. medianus 55,11±0,74

46,62±0,82

(p <0,05)

48,11±0,31

(p>0,05)

ШПЗ, м/с

n. peroneus 54,63±0,16

42,81±0,65

(p <0,05)

44,52±0,94

(p <0,05)

ШПЗ, м/с

n. tibials 53,81±0,97

42,32±0,89

(p <0,05)

46,11±0,72

(p <0,05)

p – вірогідність порівняно з контрольною групою


1. Beghi E. Hypothyroidism and polyneuropathy

/ E. Beghi, M.L. Delodovici, G. Bogliun et al. // J.

Neurol. Neurosurg. Psychiatry. — 1989. — Vol. 52, №

12. — P. 1420-1423.

2. El-Salem K. Neurophysiological changes in

neurologically asymptomatic hypothyroid patients: a

prospective cohort study / K. El-Salem, F. Ammani //

J. Clin. Neurophysiol. — 2006. — № 23(6). — Р. 568-

572.

3. Григорова И.А. Особенности формирова-

ния гипотиреоидных полиневропатий / И.А. Григо-

рова, Е.Л. Товажнянская // Укр. неврол. журнал. —

2008. — № 2. — С. 67-72.

4. Калинин А.П. Неврологичесике расстройс-

тва при эндокринных заболеваниях / А.П. Калинин,

С.В. Котов, И.Г. Рудакова: Руководство для врачей.

– М., 2009. – 488 с.

5. Паньків В. І. Синдром гіпотиреозу /В. І.

Паньків // Междунар. эндокрилогич. журн. – 2012.

- №5(45). – С.136-148.

6. Thyroid dysfunction in major psychiatric

disorders in a hospital based sample / R.

Radhakrishnan, S. Calvin, J.K. Singh et al. // Indian J

Med Res. – 2013. – Vol. 138, № 6. – Р. 888-893.

7. Kilby MD, Gittoes N, McCabe C, Verhaeg J,

Franklyn JA. Expression of thyroid receptor isoforms

in the human fetal nervous system and the effects of in-

trauterine growth restriction.// Clin Endocrinol. - 2000.

- Vol.53. - 469-477

8. Товажнянская Е.Л. Неврологические

осложнения первичного гипотиреоза различного

генеза / Е.Л.Товажнянская // Международный ме-

дицинский журнал. — 2013. — № 1. — С. 15-19.

НАНОІНКАПСУЛЬОВАНІ ПРЕПАРАТИ ДЛЯ ТОПІЧНОГО ЛІКУВАННЯ КОНТАКТНОГО НІКЕЛЕВОГО ДЕРМАТИТУ

Худан-Цільо І.І.

Шевчук О.О.

Корда М.М.

ДВНЗ “Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України”

м. Тернопіль

NANOENCAPSULATED MEDICATIONS FOR TOPICAL TREATMENT OF CONTACT NICKEL DERMATITIS

Khudan-Tsilo I.I.

Shevchuk O.O.

Korda M.M.

I. Horbachevsky Ternopil State Medical University

Ternopil

АНОТАЦІЯ

Пошук ефективних місцевих методів лікування захворювань шкіри, які б поєднували в собі високу

лікувальну активність й мінімум побічних ефектів є надзвичайно актуальним для сучасної дерматології,

враховуючи значну поширеність контактних алергійних дерматитів. З цієї точки зору досить перспектив-

ним є застосування наотехнологій. У роботі досліджено та проаналізовано результати застосування

полімерних хітозанових наночастинок з інкапсульованими препаратами бетаметазону дипропіонату,

пегільованої супероксиддисмутази та високоселективного інгібітора індуцибельної NO синтази N-(3-

(Aмінометил)бензил)ацетамідин (1400W) (окремо та у поєднанні) для корекції експериментального кон-

тактного нікель-індукованого дерматиту. Комбінація з усіх трьох препаратів у наноформі виявилася










найбільш ефективною для усунення проявів ураження шкіри та надмірного незбалансованого оксидатив-

ного та нітрооксидативного стресу, який розвивався у піддослідних тварин. Отримані нами результати

свідчать про перспективність подальшого вивчення та впровадження у клінічну практику наноінкапсульо-

ваних форм препаратів.

ABSTRACT The search and investigation of topical drugs for treatment of skin diseases with high efficacy and low rate

of adverse effects is an actual problem of modern dermatology because of quite high burden of contact allergic

dermatitis. The prospective direction is nanotechnology. In the article it was analyzed the result of application of

polymer chitosan nanoparticles with nanoencapsulated betamethasone dipropionate, PEGylated superoxide dis-

mutase and highly selective inhibitor of inducible NO-synthase (mono- and combined administration) to correct

experimental contact nickel-induced dermatitis. Combination of all three nanoencapsulated medications was the

most effective to diminish the signs of skin injury and oxidative and nitrooxidative stress in laboratory animals.

Our results testify prospects for further investigation and clinical implementation of nanoparticles.

Ключові слова. Контактний дерматит, нікель, наночастинки, бетаметазон, СОД, 1400W.

Keywords. Contact dermatitis, nickel, nanoparticles, betamethasone, SOD, 1400W.

Останніми роками спостерігається прогресив-

ний ріст захворюваності та розповсюдженості дер-

матозів, що пов’язано з широким використанням

все більшої кількості різноманітних хімічних спо-

лук у побуті, косметології та парфумерії, а також

через зростання рівня забрудненості навколишнь-

ого середовища [1-2]. Частота розвитку контакт-

ного дерматиту сягає 15-20 % серед дорослого насе-

лення. Захворювання значно знижує якість життя

пацієнта, та негативно впливає на його соціальну

адаптацію і професійну діяльність [2-4].

Місцеве лікування уражених ділянок шкіри

глюкокортикостероїдами, завдяки наявності у них

протизапальних, протисвербежевих та інших вла-

стивостей, є терапією вибору [5]. Однак, незважа-

ючи на їх виражену лікувальну активність, часто

розвиваються й побічні ефекти (місцеві та си-

стемні). Стоншення та атрофія шкіри (найбільш ча-

сте ускладнення), поява стрий і телеангіоектазій,

стійке розширення судин шкіри, еритема, приєдна-

ння вторинної бактеріальної інфекції, сповільнення

загоєння ран, і тому подібне часто стають на заваді

ефективного лікування [6-7].

Враховуючи все вищеописане, пошук нових

місцевих методів лікування запальних алергійних

захворювань шкіри, які б поєднували в собі високу

лікувальну активність й мінімум побічних ефектів

є надзвичайно актуальним для сучасної дермато-

логії.

Метою нашого дослідження стало вивчення

ефективності наноінкапсульованих форм препа-

ратів бетаметазону, пегільованої супероксиддисму-

тази (СОД) та високоселективного інгібітора інду-

цибельної NO-синтази при експериментальному

контактному нікелевому алергійному дерматитові.

Матеріали та методи. Контактний нікелевий

дерматит моделювали шляхом щоденного нане-

сення протягом 12 днів на ретельно вистрижену

ділянку шкіри (площею 3х3 см) щурів 4 г водного

ланоліну, що містив 5% NiSO4.

Для досліджень використовували бетамета-

зону 17,21-дипропіонат, пегільовану СОД (СОД),

високоселективний інгібітор індуцибельної NO

синтази N-(3-(Aмінометил)бензил)ацетамідин

(1400W) (Sigma Aldrich, USA). Наночастинки з

інкапсульованою ПЕГ-СОД готували за методикою

Hussain Z. et al. [8]. Полімерні хітозанові наноча-

стинки готували шляхом іонного «зшивання» хіто-

зану з триполіфосфатом натрію (TPP). Розчин хіто-

зану (0,2 %) готували на 1 % розчині оцтової кис-

лоти (pH=5) і інкубували перемішуючи з

досліджуваними препаратами окремо та у поєдна-

нні (бетаметазону дипропіонат 1 мг/мл в 30:70

суміші етанол/вода; ПЕГ-СОД (10 мг/мл); 1400W у

дозі 1 мг/мл) протягом 30 хв при кімнатній темпе-

ратурі. До 25 мл інкубаційної суміші по краплях до-

давали 10 мл 0,1% водного розчину TPP. Суміш

постійно перемішували за допомогою магнітної

мішалки (700 об/хв). Отримані наночастинки від-

центрифуговували (28000 об/хв.) протягом 30 хв і

потім ліофілізували при -40ºС протягом 24 год. Роз-

мір наночастинок визначали за допомогою морфо-

метричної програми ВідеоТест – 5.0, КААРА

ImageBase, за даними електронної мікроскопії їх

розмір коливався від 40 до 100 нм.

Досліди проведено на 70 статевозрілих білих

щурах-самцях масою 180-220 г, яких методом

сліпої вибірки було рандомізовано на сім групи

(n=10): 1-а – контрольна група тварин; 2-а – тва-

рини з експериментальним контактним нікелевим

дерматитом (КД); 3-я – щури з КД, яким наносили

для корекції наноінкапсульований бетаметазон (КД

+ нанобетаметазон); 4-а – для корекції застосо-

вували наноінкапсульовану форму СОД (КД +

нано-СОД); 5- а – нано1400W; 6-а група – КД +

хітозанові наночастинки; 7-а – для лікування про-

явів дерматиту застосовували усі три нанокапсу-

льовані засобів (нанокомпозиція).

Препарати у вигляді суміші з водним ла-

ноліном після формування контактного нікелевого

дерматиту наносили протягом 7 днів на уражену

ділянку шкіри 2 рази на добу. Інтенсивність ро-

звитку дерматиту оцінювали візуально за вираз-

ністю запальної реакції шкіри в балах (0 –від-

сутність видимої реакції, 1 – слабка еритема, 2 –

чітка еритема, 3 – чітка еритема з ущільненням, 4 –

еритема з явищами геморагії, вираженою інфіль-

трацією та серозно-геморагічними кірками з вираз-

ками) та за динамікою товщини шкірної складки

[9]. Тваринам контрольної групи на вистрижені

ділянки шкіри наносили 4 г водного ланоліну.

При проведенні досліджень дотримувалися

міжнародних правил та принципів «Європейської


конвенції про захист хребетних тварин, які викори-

стовуються для експериментів та з іншою науко-

вою метою» (Страсбург, 1986) і Закону України

«Про захист тварин від жорстокого поводження»

(№ 1759-VI від 15.12.2009) та Директиви Європей-

ського Союзу 2010/10/63 EU щодо експериментів

на тваринах.

Тварин виводили з експерименту шляхом де-

капітації під тіопенталовим наркозом на 20 добу

експерименту. Визначали кількість лейкоцитів та

ШОЕ, як додаткові показники інтенсивності за-

пального процесу. Проводили визначення у гомоге-

натах печінки (отримували за допомогою гомо-

генізатора Heidolph Silent Crusher M) та сироватці

крові піддослідних тварин продуктів вільно-ради-

кального окиснення: ТБК-активних продуктів

(ТБК-П) (Андреева Л.И. та ін., 1988); показників

антиоксидантного захисту: активності супероксид-

дисмутази (СОД) (Чевари С. та ін., 1985), каталази

(Королюк М.А. та ін., 1988), вмісту відновленого

глутатіону (G-SH) (Ellman G.L., 1959), загальної ан-

тиокислювальної активності сироватки кровi (ЗАА)

(Stock J., et al., 1974). Показники активності нітро-

оксидативного стресу визначалися шляхом визна-

чення вмісту стабільних метаболітів оксиду азоту

NOx (нітрит-аніону, NO2 – та нітрат-аніону NO3 –

) (Green L.C. et al., 1982) та сумарної активності NO

синтази (Ridnour L. et al., 2000).

Отриманий цифровий матеріал був обробле-

ний методом варіаційної статистики з використан-

ням критерію Манна-Уітні та однофакторного дис-

персійного аналізу (ANOVA). Розраховували се-

редні арифметичні величини (М), похибки середніх

арифметичних (m), коефіцієнти варіації, а також се-

редні квадратичні відхилення. Зміни вважали до-

стовірними при р≤0,05. У таблицях рівень значи-

мості вказували тільки для достовірних результатів.

Для розрахунків використовували комп’ютерну

програму Microsoft Excel ХР (USA) та Statsoft

STATISTICA.

Результати та обговорення.

На 12 добу моделювання експериментального

дерматиту було констатовано наявність видимих

змін шкірних покривів у досліджуваних групах тва-

рин. У місцях нанесення сульфату нікелю розвива-

лася виражена запальна реакція з характерними

ознаками. Спостерігалися гіперемія та геморагії з

вираженою інфільтрацією; розвивалися виразки з

геморагічними кірками. Значний набряк тканини

призводив до потовщення шкірної складки у до-

слідних тварин порівняно з інтактними щурами у

2,4 рази. Розвиток контактного дерматиту супро-

воджувався підвищенням вмісту лейкоцитів у пери-

феричній крові щурів у 1,77 разів та зростанням

ШОЕ – у 1,84 рази, що свідчить про розвиток си-

стемної запальної реакції.

Застосування наночастинок з інкапсульова-

ними препарати корекції супроводжувалося вира-

женими позитивними змінами з боку шкіри. Так у

групі КД + нанобетаметазон за візуальною бальною

шкалою інтенсивність ураження шкірних покривів

зменшувалася на 56,3 %, у групі з нано СОД – на

37,7%, а з 1400W – на 24,6% порівняно з контроль-

ною патологією (рис. 1). Показник товщини шкір-

ної складки був нижчим на 43,9; 30,7 та 34,9%

відповідно порівняно з нелікованими тваринами

(рис. 2).

Рис. 1. Візуальна шкала корекції шкірних проявів експериментального алергійного контактного

дерматиту та його корекції з наноінкапсульованими засобами та у звичайній вільній формі (у балах на

20-у добу експерименту). Примітки. Тут і надалі у таблицях: * – вірогідно щодо значень контрольної

групи; ** – вірогідність щодо значень контрольної патології (щурів з КД); γ1 - вірогідно щодо значень

групи, яка отримувала нано-бетаметазон, γ2 – наноСОД; γ3 – нано1400W, γ4 - наночастинки хітозану.

*,**

*,**

*

*

**γ1234

0

0,5

1

1,5

2

2,5

3

0

бал

и

КД

КД + нанобетаметазон

КД + наноСОД

КД + нано1400W

КД + хітозанові НЧ

КД + нанокомпозиція


Рис. 2. Динаміка змін товщини шкірної складки у тварин з КД та при його корекції (M ± m, n=10, мм).

Рівень лейкоцитів знижувався на 26,1; 11,1 та

11,9 %, а швидкість осідання еритроцитів - на 26,6;

13,8 та 13,3 % при застосуванні наноінкапсульова-

них форм бетаметазону, СОД та 1400W відповідно.

Максимально вираженими були результати у

групі тварин, які отримували комбіноване ліку-

вання з усіх трьох середників. За візуальною баль-

ною шкалою стан був кращим на 83,9% у

порівнянні з групою КД: показник на 71,2% був

нижчим порівняно з групою тварин, яким застосо-

вували наноформу ГКС; у порівнянні із застосуван-

ням наноСОД – на 76,7 %; та на 77,9 % у порівнянні

з аплікаціями нано1400W. Також у цій групі показ-

ник був достовірно нижчим на 76,2 % порівняно із

групою тварин, яким наносили суміш ланоліну з

хітозановими наночастинками.

Товщина шкірної складки (власне і інтенсив-

ність набряку) була достовірно нижчою при за-

стосування комбінації усіх трьох препаратів у нано-

формі у порівняні з їх монозастосуванням. Така ж

тенденція спостерігалася у показниках рівня лейко-

цитів та ШОЕ (рис. 3 та 4).

Рис. 3. Динаміка змін рівня лейкоцитів у периферичній крові тварин з КД та при його корекції (M ± m,

n=10, мм).

*

*,**

*,***,**

*

**,γ1234

0

0,5

1

1,5

2

2,5

3

3,5

4

мм

контроль

КД






*

*,**

*,** *

*

**

0

2

4

6

8

10109/л

контроль

КД

КД + нанобетаметазонКД + наноСОД




Рис. 4. Динаміка змін ШОЕ у тварин з КД та при його корекції (M ± m, n=10, мм/год).

Незбалансовані та некеровані процеси надмір-

ної ліпопероксидації є частиною патогенезу значної

кількості патологічних станів. Як показують прове-

дені нами експерименти, шкірні прояви контакт-

ного нікелевого дерматиту супроводжувалися ро-

звитком оксидативного та нітрооксидативного

стресу. Так, у крові та печінці зростав рівень вто-

ринних продуктів пероксидного окиснення ліпідів

(ПОЛ) (рис. 5 та 6). Одночасно спостерігалося зро-

стання активності ферменту каталази на 72,6, яке

супроводжувалося зниженням активності СОД на

44,0 та 37,0 % у сироватці крові та тканинах печінки

відповідно. Рівень відновленого глутатіону при

цьому був нижчим на 51,05% порівняно з твари-

нами контролю. Загальна антиокислювальна актив-

ність сироватки крові при розвиткові КД знижува-

лася у 1,4 рази.

Рис. 5. Зміни рівня ТБК-П у сироватці крові при корекції контактного дерматиту, індукованого

сульфатом нікелю, та його корекції наноінкапсульованими препаратами.

Одночасно зростали показники, які вказують

на активацію нітрооксидативного стресу при

нікель-індукованому алергійному контактному

дерматитові. Спостерігалося зростання вмісту

нітратів і нітритів у периферичній крові на 59,9%.

При цьому сумарна активність NO-синтази зрос-

тала на 95,1%.

*

**

*,** *

*

**γ4

0

1

2

3

4

5

6

7

8

мм/год

контроль

КД

КД + нанобетаметазонКД + наноСОД



*

*,**

*,**

*

**

γ24

0

0,2

0,4

0,6

0,8

1

1,2

1,4

1,6

сироватка крові

ммоль/л

контроль

КД




КД + НЧ

КД + нано-композиція


Рис. 6. Зміни рівня ТБК-П у тканинах печінки при корекції контактного дерматиту, індукованого

сульфатом нікелю.

Топічне застосування такого потужного про-

тизапального середника як бетаметазону дипропіо-

нат, який належить до сильних топічних глюкокор-

тикостероїдів, призводило до зниження інтенсив-

ності зсувів у про-/ антиоксидантній системі,

викликаних аплікацією протягом 12 діб нікелю

сульфату. Наноінкапсульована його форма мала ви-

ражений вплив на показники надмірних процесів

ПОЛ. Рівень ТБК-П у сироватці крові знижувався

на 36,9 % порівняно з групою тварин з контактним

дерматитом, які не отримували жодної корекції.

Цей показник був вищим від групи контролю (тва-

рини, яким наносили водний ланолін) на 12,3 %.

(рис. 5). Вміст ТБК-П у печінці був нижчим на 23,8

% порівняно з тваринами, з КД, які не отримували

жодної корекції.

Водночас спостерігалися виражені позитивні

зміни з боку антиоксидантної системи організму

(рис. 7-10). Активність каталази у печінці та сиро-

ватці крові була нижчою на 38,2 та 32,6% порівняно

з контрольною патологією. Активність СОД при за-

стосуванні нано-інкапсульованого топічного сте-

роїдного протизапального засобу зростала на 47,7%

у сироватці крові та на 51,8% у печінці. Ці показ-

ники були достовірно вищими на 21,9% у крові та

мали виражену тенденцію до зростання у тканинах

печінки. Загальна антиокислювальна активність си-

роватки крові при застосуванні нано-бетаметазону

зростала на 29,6 %. Рівень відновленого глутатіону

був вищим у 1,7 рази (на 65,5%) порівняно з кон-

трольною патологією. Цей показник був вищим на

19,0 % від групи контролю. Наноінкапсульована

форма ТГКС викликала зниження NOx на 23,0 %,

активність NO-синтази падала на 28,6% (рис. 11).

*

***,**

**

*

**

γ4

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

печінка

ммоль/кг

контроль

КД




КД + НЧ



Рис. 7. Зміни активності каталази сироватки крові та тканин печінки при корекції

наноінкапсульованими препаратами контактного дерматиту, індукованого сульфатом нікелю.

При аплікації нано-інкапсульованої ПЕГ-СОД

вміст ТБК-П у печінці знижувався на 17,3% та

відрізнявся від групи контролю на 13,4 %. У сиро-

ватці крові вміст ТБК-П був нижчим на 24,8%. Крім

того, цей показник залишався на 34,4 % вищим від

контрольної групи.

Активність каталази у печінці та сироватці

крові була нижчою на 27,3 та 25,8% порівняно з

контрольною патологією. Однак показники були

достовірно вищими у порівнянні з контролем на

42,4 та 28,0 % у печінці та сироватці крові

відповідно (рис. 7).

Активність ендогенного ферменту СОД при

застосуванні наноформи СОД зростала у сироватці

крові та печінці. Показники були достовірно ниж-

чими від групи контролю на 15,1 % у сироватці

крові та на 20,9 % у тканинах печінки (рис. 8).

Рис. 8. Зміни активності СОД сироватки крові та тканин печінки при корекції контактного

дерматиту, індукованого сульфатом нікелю, та його корекції наноінкапсульованими препаратами.

*

*

*,** *,***,**

*,***,**

*

*

**

γ1234**

γ124

0

20

40

60

80

100

120

140

160

180

200

кров печінка

%

контроль

КД




КД + НЧ


*

*

**

*,***,**

*,*** *,**

*

*

**

γ4 **

γ4

0

20

40

60

80

100

кров печінка

%

контроль

КД




КД + НЧ



Наноінкапсульвана форма СОД викликала

вірогідне зниження вмісту NOx на 18,2 %, а актив-

ності NO-синтази – на 22,0%. Вказані показники

були достовірно вищими у цій групі від групи кон-

трольних тварин на 30,9 % для кінцевих продуктів

нітратів та нітритів та на 52,3 % - щодо показника

активності NO-синтази.

Рис. 9. Зміни показника ЗАА сироватки крові при корекції контактного дерматиту, індукованого

сульфатом нікелю, та його корекції наноінкапсульованими препаратами.

Аплікація нано-інкапсульованого 1400W су-

проводжувалася зниженням рівня ТБК-П у печінці

на 30,2 %, а у сироватці крові – на 21,0 % у

порівнянні з тваринами з контактним дерматитом

(рис. 5 та 6). Активність каталази у печінці та сиро-

ватці крові була нижчою на 18,0 та 25,7 %; актив-

ність СОД при зростала на 21,1 % у сироватці крові

та на 36,6 % у печінці.

Рівень відновленого глутатіону у цій групі

підвищувався на 27,6 %. Застосування наноінкапсу-

льованої форми високоселективного інгібітора

iNOS знижувало вміст нітратів і нітритів на 33,1%.

При цьому було зменшення сумарної активності

NO-синтази на 48,2% (рис. 11).

Рис. 10. Зміни показника G-SH при корекції контактного дерматиту, індукованого сульфатом нікелю,

наноінкапсульованими препаратами.

*

**

**

*

**

γ4

0

10

20

30

40

50

60

ЗАА

%

контроль

КД




КД + НЧ


*

*,**

*,**

*,**

*

**

γ34

0

0,5

1

1,5

2

2,5

ммоль/кг

контроль

КД




КД + НЧ



Застосування комбінації наночастинок з інкап-

сульованими усіма трьома середниками для ко-

рекції змін при контактному нікель-індукованому

дерматиті супроводжувалося наступними змінами.

Так, рівень ТБК-П у сироватці крові та тканинах

печінки практично нормалізувався та відповідав

цифрам групи тварин контролю. Так у сироватці

крові вміст вторинних продуктів ПОЛ був нижчим

на 42,9 % у порівнянні з контрольною патологією

та на 41,4 % - у порівнянні з тваринами, які отри-

мували хітозанові частинки для корекції. Цей по-

казник на 24,1 % був нижчим порівняно з твари-

нами, які отримували у монозастосуванні

наноінкапсульовану СОД та мав чітку тенденцію до

зниження у порівнянні з групами тварин, які отри-

мували нано-бетаметазон та нано1400W.

У тканині печінки вміст вторинних продуктів

ліпопероксидації при застосуванні комбінації

наноінкапсульованих усіх препаратів (нано-бета-

метазону, нано-СОД та нано 1400W) знижувався на

24,2 % порівняно з тваринами з некоригованим кон-

тактним дерматитом, та був достовірно нижчим на

23,4 % порівняно з групою тварин, яким наносили

на уражені ділянки шкіри водний ланолін із пу-

стими хітозановими наночастинками. Спостеріга-

лася тенденція до покращення показника у

порівнянні з групами тварин, які отримували нано-

частинки з препаратами корекції у монозастосу-

ванні.

Активність каталази у сироватці крові та у го-

могенатах печінки достовірно була нижчою на 38,4

та 47,9 % порівняно з контрольною патологією. По-

казники нормалізувалися та були практично одна-

кові порівняно з контрольною групою тварин. Вод-

ночас, у групі тварин, які отримували комбінацію

нано-препаратів, у сироватці крові активність ката-

лази була на 8,6 % нижчою порівняно з групою щу-

рів, які отримували нано-бетаметазон; на 16,8 % - з

тими, які отримували нано-СОД та на 24,8 % - з

тими, які отримували нано1400W. При цьому по-

казник відрізнявся від групи тварин, які отри-

мували хітозанові наночастинки, на 37,5 %. У гомо-

генатах тканин печінки активність каталази падала

на 46,5 % порівняно з показником групи КД + НЧ,

та була достовірно нижчою на 15,7 та 28,3 % у

порівнянні з тваринами, які отримували для ко-

рекції нано-бетаметазон та нано-СОД.

Така ж тенденція спостерігалася у змінах по-

казника активності СОД та ЗАА. Вміст відновле-

ного глутатіону у тканинах печінки при застосу-

вання комбінації нано-препаратів зростав на 86,2 %

порівняно з контрольною патологією та практично

наблизився до цифр групи тварин контролю. Показ-

ник був достовірно вищим порівняно з групо тва-

рин, які отримували нано1400W, та на 77,0 %

порівняно з тваринами, яким наносили на уражені

ділянки шкіри пусті наночастинки (рис. 9).

Щоденна аплікація протягом семи діб нано-

композиції з наноінкапсульованих бетаметазону,

СОД та 1400W мала виражений нормалізуючий

вплив на показники та маркери нітрооксидативного

стресу. Так, у цій дослідній групі вміст кінцевих

продуктів нітратів та нітритів у сироватці крові зни-

зився на 32,9 % порівняно з групою контрольної па-

тології та практично зрівнявся з цифрами групи

контрольних щурів. Показник достовірно

відрізнявся від груп тварин, які отримували моно-

корекцію наноінкапсульованою СОД та хітозано-

вими наночастинками на 18,1 та 32,1 % відповідно

(рис. 11).

Рис. 11. Вміст нітратів та нітритів і активність NO-синтази при КД та його коорекції нано-

інкапсульованими препаратами.

Активність NO-синтази у цій групі знижува-

лася на 49,1 % порівняно з тваринами з контактним

дерматитом та перевищував показники на 28,7 та

45,7 і 48,8 % у порівнянні з групами, які отримували

нано-бетаметазон, наноСОД та хітозанові наноча-

стинки відповідно.

*

*

**

*, **

*,***,**

***,**

*

*

**,

γ24 **

γ124

0

20

40

60

80

100

120

140

160

180

200

Nox NO-синтаза

%

контроль

КД

КД + нанобетметазон



КД + НЧ



У групі тварин, які отримували хітозанові на-

ночастинки не спостерігалося жодних достовірних

відмінностей у порівнянні з контрольною групою

та тваринами з КД, яким не проводилося жодне

лікування.

Місцева терапія з використанням кортикосте-

роїдів – це патогенетично найбільш обґрунтований

метод лікування КД [2]. Проте тривале застосу-

вання даних гормонів асоціюється з рядом локаль-

них і системних побічних ефектів, що обмежує їх

використання, особливо при хронічних дерматитах.

Більше того, протизапальний ефект топічних глю-

кокортикоїдів при їх самостійному застосуванні не

забезпечує адекватний контроль тяжкості захво-

рювання. Сучасним напрямком вирішення цієї про-

блеми є використання нанотехнологій з метою

створення полімерних наночастинок з інкапсульо-

ваними в них препаратами розмірами від 1 до 100

нанометрів [10]. Полімерні наночастинки пре-

красно підходять для трансдермальної доставки

ліків завдяки їх особливим фармацевтичним вла-

стивостям, таким як ефективність захоплення

лікарського середника, контрольована швидкість

його звільнення в тканинах, пригнічення деградації

ензимами [11]. Наночастинки легше проникають в

організм людини і більш біологічно активні вна-

слідок їхньої великої поверхні на одиницю маси

[11].

Розробка новітніх лікарських форм, їх всебічне

вивчення та впровадження у клінічну практику є

важливим заданням сучасної медицини сьогодні.

Застосування нантехнологій, які підвищують біодо-

ступність та ефективність уже апробованих і пе-

ревірених лікарських засобів, дозволяють суттєво

скоротити витрати у порівнянні з розробкою та

впровадженням цілком нового препарату та набули

популярності протягом останнього десятиліття.

Висновки:

Розвиток контактного нікель-індукованого

алергійного дерматиту супроводжується розвитком

надмірного незбалансованого оксидативного та

нітрооксидативного стресу. Максимально ефектив-

ною для корекції патологічного процесу, що розви-

вається, виявилася щоденна аплікація протягом

семи діб після формування дерматиту комбінації з

наноінкапсульованих бетаметазону, СОД та

1400W, яка мала виражений нормалізуючий вплив

на показники та маркери нітрооксидативного та ок-

сидативного стресу. Спостерігалася нормалізація

майже усіх досліджуваних показників. Ефек-

тивність нанокомпозиції перевищувала моноза-

стосування наноінкапсульованих препаратів.

Отже, отримані нами результати дослідження

свідчать по перспективність подальшого вивчення

та впровадження у клінічну практику наноінкапсу-

льованих форм препаратів для лікування контакт-

них дерматитів, в тому числі для корекції проокси-

дантно-антиоксидантного балансу.

Робота виконана в рамках НДР 0112U000542

«Біохімічні механізми токсичності наночастинок

різної природи та інших антропогенних і біогенних

токсикантів і біологічних систем» та 0116U003353

«Біохімічні механізми порушень метаболізму за

умов надходження до організму токсикантів

різного ґенезу»

Література 1. Кузнецова Ю. Контактный дерматит как

результат агрессии окружающей среды. Чем ле-

чить? Российский Аллергологический Журнал

2015:76–81.

2. Brasch J, Becker D, Aberer W, Bircher A,

Kränke B, Jung K, et al. Guideline contact dermatitis.

[German]. Allergo J 2014;23:30–43.

doi:http://dx.doi.org/10.1007/s40629-014-0013-5

3. Lim HW, Collins SAB, Resneck JS, Bolognia

JL, Hodge JA, Rohrer TA, et al. The burden of skin dis-

ease in the United States. J Am Acad Dermatol

2017;76:958–972.e2. doi:10.1016/j.jaad.2016.12.043.

4. Солошенко ЕМ, Волкославська В., Гутнєв

ОЛ. Динаміка розповсюдженості та захворюваності

на поширені дерматози в Україні і харківському

регіоні за останні 10 років. Дерматологія та венеро-

логія 2014;63:69–78.

5. Coondoo A, Phiske M, Verma S, Lahiri K.

Side-effects of topical steroids: A long overdue revisit.

Indian Dermatol Online J 2014;5:416–25.

doi:10.4103/2229-5178.142483.

6. Mooney E, Rademaker M, Dailey R, Daniel

BS, Drummond C, Fischer G, et al. Adverse effects of

topical corticosteroids in paediatric eczema: Australa-

sian consensus statement. Australas J Dermatol

2015;56:241–51. doi:10.1111/ajd.12313.

7. Hajar T, Leshem YA, Hanifin JM, Nedorost

ST, Lio PA, Paller AS, et al. A systematic review of

topical corticosteroid withdrawal (‘steroid addiction’)

in patients with atopic dermatitis and other dermatoses.

J Am Acad Dermatol 2015;72:541–549.e2.

doi:10.1016/j.jaad.2014.11.024.

8. Hussain, Z., Katas, H., Amin, M. C. I. M.,

Kumolosasi, E., Buang, F., & Sahudin, S. (2013). Self-

assembled polymeric nanoparticles for percutaneous

co-delivery of hydrocortisone/hydroxytyrosol: an ex

vivo and in vivo study using an NC/Nga mouse

model. International journal of pharmaceutics, 444(1),

109-119.

9. Волковой В. А. Вивчення лікувальної

ефективності нової мазі з ліпофільним комплексом

із кори осики "Тремулін" за умов не-

алергічного контактного дерматиту в щурів / В. А.

Волковой, І. В. Кучинська, Т. І. Тюпка // Фармако-

логія та лікар. токсикологія. - 2010. - № 6. - С. 7-12.

10. Zhang Z, Tsai P-C, Ramezanli T, Michniak-

Kohn BB. Polymeric nanoparticles-based topical

delivery systems for the treatment of dermatological

diseases. Wiley Interdiscip Rev Nanomed

Nanobiotechnol 2013;5:205–18.

doi:10.1002/wnan.1211.

11. Чекман ІС. Наночастинки: властивості та

перспективи застосування. Український

Біохімічний Журнал 2009;81:122–8.


PHARMACEUTICAL SCIENCES

СРАВНИТЕЛЬНАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ПАРАЦЕТАМОЛА И ИБУПРОФЕНА И ВЛИЯНИЕ УСЛОВИЙ ИХ ХРАНЕНИЯ НА

МИКРОБИЛОГЧЕСКУЮ ЧИСТОТУ

Овсепян В.

к.б.н., доцент, Ванадзорский Государственный Университет

Асатрян С. Фармацевтическая химия, IV курс, Ванадзорский Государственный Университет

COMPARATIVE CHARACTERISTICS OF PARACETAMOL AND IBUPROFEN AND THE INFLUENCE OF STORAGE

CONDITIONS ON THE MICROBIOLOGICAL PURITY

Hovsepyan V.

Vanadzor State University

Candidate of Biological Sciences, Associate Professor of Biology

Asatryan S.

Vanadzor State University

Pharmaceutical chemistry, IV course

АННОТАЦИЯ

Среди множества препаратов с жаропонижающим и анальгезирующим эффектом, ибупрофен и пара-

цетамол рекомендованы детям Всемирной Организацией Здравоохранения (ВОЗ). Оба препарата обла-

дают жаропонижающим и обезболивающим действием, ибупрофен оказывает еще и выраженное противо-

воспалительное действие. Результаты опросов педиатров показали, что при высокой температуре они

назначают в равной степени, как жаропонижающие группы ибупрофена, так и парацетамола. Из сиропов

наиболее часто врачи назначают сироп ‘’Нурофен”. Детям при высокой температуре , 80% педиатров Ва-

надзора и 67% педиатров Спитака назначают свечи ‘’Цефекон-Д’’, активным веществом которого является

парацетамол. Опрос фармацевтов и населения показал, что большой процент опрошенных, в качестве жа-

ропонижающего средства предпочитают парацетамол. Опрос показал, что чаще всего респонденты отдают

предпочтение зарубежным лекарствам. Нарушение требований хранения лекарственных средств может

привести не только к снижению эффективности их действия, но и к накоплению в них микроорганизмов,

способных нанести существенный вред здоровью. Определение микробиологической чистоты детских си-

ропов парацетамола и ибупрофена на разных стадиях хранения показал, что несоблюдение правил хране-

ния, может стать причиной накопления в них микроорганизмов и грибов.

ABSTRACT

As antipyretic and painkiller medication Paracetamol and Ibuprofen are recommended for children by World

Health Organization. Both medications have antipyretic and painkiller effect. Ibuprofen is the most expressed anti-

inflammatory medication.Surveys among physicians showed that in case of fever they prescribe equally as anti-

pyretic medications of Paracetamol and Ibuprofen group. From syrups most often is prescribed Nurefen. In case

of high fever children are prescribed "Cefecon-D" suppository by 80% of Vanadzor and 67% of Spitak physicians,

in which the affecting substance is Paracetamol. Surveys conducted among population and pharmacies showed

that a large percentage of people prefer Paracetamol as antipyretic medication. The survey showed that the re-

spondents more often prefer foreign medications. Breach of drug storage requirements may cause not only decline

of Impact Effect but also genesis of microorganisms that can be a damage to health. Microbial purity made at

different times of storage for Paracetamol and Ibuprofen syrups for children showed that the breach of storage

requirements may cause genesis of bacteria and fungi.

Ключевые слова: Парацетамол, ибупрофен, жаропонижающее, микробиологическая чистота

Keywords: Paracetamol, Ibuprofen , antipyretic, Microbial purity

Основными критериями выбора жаропонижа-

ющих средств, используемых для детей, являются

безопасность и эффективность. Среди препаратов с

жаропонижающим и анальгезирующим действием

наиболее хорошо изученными в педиатрии явля-

ются ибупрофен и парацетамол. Эти препараты ре-

комендует Всемирная Организация Здравоохране-

ния, они отпускаются без рецепта в большинстве

экономически развитых стран. Препараты назнача-

ются детям уже с первых месяцев жизни, как в ста-

ционаре, так и в домашних условиях [8]. Оба пре-

парата обладают жаропонижающим и обезболива-

ющим действием, ибупрофен оказывает еще и


выраженное противовоспалительное действие, что

обусловливает преимущества его использования

для лечения лихорадки, вызванной заболеваниями

с выраженным воспалительным компонентом,

например отитом, ринитом, бронхитом [2].

Парацетамол (син.: панадол) — лекарственное

средство, анальгетик и антипиретик из группы ани-

лидов, оказывает жаропонижающее, аналгезирию-

щее действие. Парацетамол - один из самых распро-

страненных и самых популярных во всем мире ле-

карств, обладает умеренной обезболивающей и

жаропонижающей активностью и относится к неиз-

бирательным ингибиторам ЦОГ. В отличие от

большинства препаратов этой группы, парацетамол

блокирует только ЦОГ, регулирующую синтез про-

стагландинов в ЦНС, а на активность ЦОГ в пери-

ферических тканях практически не влияет, чем и

объясняется отсутствие у препарата противовоспа-

лительного действия [1]: В клинической практике

парацетамол применяют для купирования болей

слабой и умеренной интенсивности, лихорадочного

синдрома и при простудных заболеваниях. Как пра-

вило, препарат хорошо переносится [4].

Ибупрофен является одним из современных

нестероидных противовоспалительных препаратов.

Он синтезирован Стюартом Адамсом и Джоном

Николсоном в 1962 году. Сегодня ибупрофен пред-

ставлен в более чем 120 странах мира и эффективно

применяется при лечении различного рода болей и

лихорадки миллионами людей, обладает противо-

воспалительной, анальгетической и умеренной жа-

ропонижающей активностью. В механизме дей-

ствия существенную роль играет его ингибирую-

щее влияние на биосинтез простагландинов.

Ибупрофен ослабляет боль посредством подавле-

ния циклооксигеназы-1 и 2, что препятствует пре-

вращению арахидоновой кислоты в простаглан-

дины в очаге воспаления. Это уменьшает воспали-

тельную реакцию и возникающее при этом

поражение тканей, а также снижает действие про-

стагландинов на болевые рецепторы. Ибупрофен

также применяется при состояниях, связанных с

воспалением, которые сопровождаются усилением

синтеза простагландинов [5,9].

При инфекциях с выраженным воспалитель-

ным компонентом, а также в случаях, когда повы-

шенная температура тела у детей сопровождается

болевыми реакциями [9], рекомендуется использо-

вать ибупрофен, как более приемлемый препарат,

так как парацетамол выраженного перифериче-

ского противовоспалительного эффекта не оказы-

вает

Таблица 1.

Сравнительная характеристика ибупрофена и парацетамола

Эффект /Характеристика Парацетамол Ибупрофен

Химическая группа Производное фенилаланина Производное

фенилпропионовой кислоты

Жаропонижающий, + +

Обезболивающий + +

Противовосполительный - +

Режим применения

По 15 мг/кг не более 4 раза в

сутки с интервалом не менее

4 ч

По 5–10 мг/кг 3–4 раза в сутки

Продолжительность эффекта, 4-6часов 6-8часов

Токсичность Передозировка может нанести

серьезный вред печени

Длительное применение может

привести к повреждению почек,

увеличить риск возникновения

инфаркта и инсульта

Вероятность побочных эффектов

Минимальна (за исключением

аллергических реакций в ред-

ких случаях)

Тяжесть и боль в желудке, из-

жога, диарея или запор.

По литературным данным применение

ибупрофена для терапии лихорадочной реакции

продолжает расти, поскольку считается, что он сни-

жает температуру тела на более длительный интер-

вал времени. Исследования, в которых сравнива-

лись ибупрофен и ацетоминофен, дали противоре-

чивые результаты. Общее мнение таково, что оба

препарата более эффективны, чем плацебо, в сни-

жении температуры тела при лихорадочной реак-

ции, и ибупрофен (10 мг/кг на прием), более эффек-

тивен, чем ацетоминофен (15 мг/кг на прием) в сни-

жении температуры тела при назначении

препаратов в виде однократного приема или по-

вторных приемов [7].

Целью данной работы является сравнительная

характеристика парацетамола и ибупрофена, и вли-

яние условий их хранения на микробиологическую

чистоту. Для достижения данной цели перед нами

были поставлены следующие задачи :

провести анкетирование /опрос/ среди пе-

диатров, фармацевтов и населения, для получения

данных о применении парацетамола и ибупрофена.

изучить влияние условий хранения на мик-

робиологическую чистоту сиропов Ибупрофена и

Парацетамола

Материалы и методы. Разработаны специ-

альные анкеты, состоящие из вопросов, позволяю-

щих получить сравнительные данные о примене-

нии парацетамола и ибупрофена среди педиатров,

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BA

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BF%D0%B8%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BA

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%B4%D1%8B

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%B4%D1%8B


фармацевтов и населения городов Ванадзор и Спи-

так.

Заполнено и проанализировано 80 анкет.

Определение микробиологической чистоты

проводилось в асептических условиях с помощью

приведенных методов и питательных сред по ГФ

XII, ОФС. 1.2.4.00002.15. [6] сразу после открытия

лекарственного средства, через месяц и через три

месяца.

Результаты исследования. Результаты анке-

тирования среди врачей показали, что при высокой

температуре -- они назначают в равной степени как

жаропонижающие группы ибупрофена, так и пара-

цетамола. Из сиропов наиболее часто врачи назна-

чают сироп ‘’Нурофен” (рис.1)

Рис 1. Результаты анкетирования данных сиропов ибупрофена и парацетамола

На вопрос, какие лекарственные формы наибо-

лее хорошо помогают детям при высокой темпера-

туре врачи города Ванадзора (80%) и города Спи-

така (67%) дали предпочтение свечам, отметив, что

свечи ‘’Цефекон-Д’’ активным веществом которого

является парацетамол, хорошо снижают высокую

температуру у детей.

Рис 2. Результаты анкетирования данных лекарственных форм ибупрофена и парацетамола

Опросы фармацевтов и населения показали,

что население при выборе болеутоляющих и жаро-

понижающих средств доверяет совету фармацевта

в 50% случаев; 36% принимают средства по назна-

чению врача и 14% принимает болеутоляющие и

жаропонижающие, основываясь на рекламе.

Рис. 3. Результаты анкетирования выбора лекарственных средств

Фармацевтический рынок предлагает широкий

спектр жаропонижающих и болеутоляющих

средств. Одно и то же лекарственное средство, раз-

ных производителей и стран, усложняют выбор по-

требителя.

33%25%

17%25%

0%

20%

40%

60%

80%

100%

Сироп Нурофен

Сироп Парацетамол

Сироп Панадол

Сироп Ибуфен

При высокой температуре наиболее часто назначают

80%

20%

67%

33%

0%

20%

40%

60%

80%

100%

свечи сироп

Ванадзор Спитак

по назначению врача; 36%

по совету фармацевта;

50%

реклама; 14%


Опрос показал, что чаще всего респонденты

отдают предпочтение зарубежным лекарствам,

только 11% опрошенных не обращают внимание на

фирму. Основными критериями при выборе лекар-

ственного средства, являются эффективность при-

менения, качество продукции и удобство примене-

ния. По результатам нашего опроса, для респонден-

тов наиболее предпочтительной лекарственной

формой являются капсулы (80%).

Опрос фармацевтов и населения показал, что

из жаропонижающих лекарств они отдают предпо-

чтение парацетамолу.

Рис.4 Результаты анкетирования фармацевтов и населения при выборе жаропонижающих

Парацетамол представлен на армянском фар-

мацевтическом рынке разными странами. Среди

производителей парацетамола наиболее большим

спросом пользуется парацетамол российского про-

изводства (48%), на втором месте - Германия (27%),

на третьем - Болгария (22%). 75% респондентов от-

дают предпочтение ‘’Нурофену” фирмы

‘’Hemoparm’’.

Лекарства с одним и тем же активным веще-

ством могут называться по-разному и очень сильно

отличаться в цене. 50 % опрошенных считают, что

дешёвые аналоги ничем не хуже, т.к. действующее

активное вещество одинаковое, 27% не обращают

внимание на активное вещество, и только 23% счи-

тают что если дороже, то более эффективнее.

Рис. 5 Результаты анкетирования населения при выборе лекарств с одним и тем же активным

веществом

Опрос педиатров, фармацевтов и населения

показал, что большой процент опрошенных в каче-

стве жаропонижающего средства предпочитают па-

рацетамол.

Одним из наиболее важных параметров, харак-

теризующих качество лекарственных форм, явля-

ется его микробиологическая чистота. Микробной

порче подвергаются почти все готовые лекарствен-

ные формы: сухие (порошки, сборы), жидкие

(микстуры, настои, капли), мягкие (мази, пасты,

свечи) и инъекционные препараты. В них допуска-

ется наличие лимитированного количества микро-

организмов, при отсутствии определенных видов

бактерий, представляющих опасность для здоровья

человека. Лекарства с высокой обсемененностью

микробами могут вызывать инфекционные заболе-

вания [3]

Одним их ключевых факторов, влияющих на

качество оказания лекарственной помощи, как в до-

машних условиях, так и в условиях лечебного учре-

62%

38%

0

75%

17%8%

0%

20%

40%

60%

80%

100%

парацетамол нурофен другое

опрос фармацевтов опрос населения

23%

50%

27%

0%

20%

40%

60%

80%

100%

покупает самое дорогое, думая что будет более

эффективным

покупает дешевое, все равно одно и тоже

действующее вещество

не обращает внимание на действующее

вещество

Лекарства с одним и тем же действующим веществом, но разных фирм


ждения является обязательное выполнение требо-

ваний к условиям хранения лекарственных средств.

Однако, если требования к условиям хранения ле-

карственных средств в аптеках и медицинских

учреждениях регламентируются нормативными до-

кументами, то соблюдение этих требований в до-

машних условиях – полностью в руках потребите-

лей. Нарушение требований хранения лекарствен-

ных средств может привести не только к снижению

эффективности их действия, но и нанести суще-

ственный вред здоровью [3].

С целью установления влияния условий хране-

ния на микробиологическую чистоту, нами был

проведен анализ 3 образцов детских сиропов на раз-

ных стадиях хранения, активным веществом кото-

рых являются парацетамол и ибупрофен. Анализ

проводился сразу после открытия, через 1 месяц и

через 3 месяца. Так как детские сиропы кроме ак-

тивного вещества содержат ещё и вспомогательные

вещества, они могут служить хорошей средой для

развития микроорганизмов при неправильном хра-

нении. В детских сиропах по по ГФ XII, ОФС.

1.2.4.00002.15 допускается [6]:

Общее число аэробных бактерий не более

103 в 1г или в 1мл

Общее число грибов - не более 103 в 1г

или в 1мл

Отсутствие бактерий семейства

Enterobacteriaceae в 1г или в 1мл

Отсутствие Pseudomonas aeruginosa в 1г

или в 1мл

Отсутствие Staphylococcus aureus в 1г или

в 1мл

В исследованных образцах после открытия не

было обнаружено микроорганизмов и грибов. В

таблице 2. приведены данные степени загрязнения

в зависимости от сроков хранения.

Таблица 2.

Содержание микроорганизмов и грибов в исследованных образцах в разное время хранения.

После открытия Через 1 месяц Через 3 месяца после

открытия

Грибы

КОЕ/г

Общее число

аэробных бак-

терий

Грибы

КОЕ/г



терий

Грибы

КОЕ/г



терий

Образец1 Не обн. Не обн. Не обн. 4*102 4*102 0.8*103

Образец 2 Не обн. Не обн. 1*102 2.6*102 2,3*102 4.5*102

Образец 3 Не обн. Не обн. Не обн 2.5*102 1*102 0.7*103

Как видно из таблицы 2 через месяц, после от-

крытия, при неправильном хранении произошло за-

грязнение микроорганизмами. Грибы были обнару-

жены только в одном образце. Общее число аэроб-

ных бактерий было в предельно допустимой норме.

Неправильные условия хранения привели к боль-

шей загрязненности микроорганизмами и грибами.

В двух образцах содержание микроорганизмов со-

ставляло 0.7*103-0.8*103 и не соответствовало до-

пустимым нормам, что может быть опасным для

здоровья ребенка.

Фото 1-2. Грибы и микроорганизмы, обнаруженные в образце N3 через 3 месяца хранения.

Таким образом, неправильное хранение может

привести к загрязнению лекарственных средств

грибами и микроорганизмами. На инструкции по

применению практически любого лекарственного

средства можно найти рекомендации по хранению,

именно поэтому – нужно сохранять данные ин-

струкции и выбрасывать их только вместе с самим

лекарством.



1. Барсукова М.В., Ключников С.О. Некото-

рые особенности применения жаропонижающих

препаратов у детей // РМЖ Педиатрия. — 2012 ; 2.

2. Ботвиньев О.К., Скугаревская И.О.

Ибупрофен в лечении детей раннего возраста с ост-

рыми респираторными заболеваниями. Педиатрия.

2009; 01: 18–9.

3. Громова Е.С., Ивлева И.Н. Проблема мик-

робиологической чистоты при производстве мяг-

ких лекарственных форм.// Успехи современного

естествознания. 2010. №7, стр. 10-11

4. Крыжановский С.А. Фармакология Т.1-

2007

5. Мубаракшина О.А. Жаропонижающие

средства в педиатрической практике: нюансы вы-

бора. Участковый педиатр. 2017; N 03: 8

6. ОФС.1.2.4.0002.15, Общая фармакопейная

статья, Микробиологическая чистота

7. Протокол: применение жаропонижающих

у детей (США, 2011 г.)

8. Серия технических докладов ВОЗ, Выбор и

использование основных лекарственных средств,

2014


PSYCHOLOGICAL SCIENCES

ПРОЯВЛЕНИЯ САМООТНОШЕНИЯ И РОДИТЕЛЬСКОГО ОТНОШЕНИЯ ЖЕНЩИН, РАБОТАЮЩИХ В СИЛОВЫХ

СТРУКТУРАХ И СИСТЕМЕ ОБРАЗОВАНИЯ

Зыкина И.И.

Пермский государственный национальный исследовательский университет, студент

Дудорова Е. В.

Пермский государственный национальный исследовательский университет,

кандидат психологических наук, доцент кафедры психологии развития

Пермь

MANIFESTATION OF SELF- ATTITUDE AND PARENTAL ATTITUDE OF WOMEN WORKING IN THE POWER STRUCTURES AND THE SYSTEM OF EDUCATION

Zykina I.I.

Perm State National Research University, Student

Dudorova E.V.

Perm State National Research University,

Candidate of Psychological Sciences,

Associate Professor of the Department of Developmental Psychology

Perm

АННОТАЦИЯ

В русле исследований влияния профессии на личность человека изучались особенности самоотноше-

ния и родительских установок у женщин, работающих в силовых структурах и системе образования. В

исследовании приняли участие 40 женщин – сотрудниц силовых структур и 40 – сотрудниц детских садов

г. Перми. Диагностика показателей самоотношения и родительского отношения осуществлялась посред-

ством «Методики исследования самоотношения» С.Р. Пантилеева и «Опросника родительского отноше-

ния» А.Я. Варга и В.В. Столина. По итогам сравнительного анализа обнаружено, что у женщин-военных

по сравнению с женщинами-педагогами обнаруживаются более высокие значения внутренней конфликт-

ности и самообвинения. Кроме того, у педагогов по сравнению с военными наблюдается более высокая

выраженность самопринятия, Показатели родительского отношения не обнаружили статистически значи-

мых различий в группах женщин-военных и женщин-педагогов.

ABSTRACT

In the course of research on the influence of the profession on the personality of a person, the characteristics

of self-attitude and parental attitudes were studied among women working in law enforcement and educational

systems. The study involved 40 women - employees of law enforcement agencies and 40 - employees of kinder-

gartens in Perm. Diagnostics of indicators of self-attitude and parental attitude was carried out through the "Meth-

odology of the study of self- attitude". S.R. Pantileyev and "The questionnaire of the parental relationship" A.Y.

Varga and V.V. Stolin. Based on the results of a comparative analysis, it was found that women-military compared

with women teachers have higher values of internal conflict and self-blame. In addition, teachers have a higher

degree of self-acceptance compared to the military, Parental indicators have not found statistically significant dif-

ferences in the groups of women military and female teachers.

Ключевые слова: профессия, самоотношение, роодительское отношение, женщины-педагоги, жен-

щины-военные.

Keywords: profession, self-attitude, parent attitude, female teachers, women-military.

Эмпирические исследования показывают, что

профессия откладывает свой отпечаток на личност-

ное развитие человека [3, с.429]. Влияя на личность,

профессиональная деятельность оказывает влияние

и на другие важные жизненные сферы [5, с. 157].

Профессия педагога в нашем обществе традици-

онно считается женской, поэтому формирует такие

качества, как эмоциональность, эмпатию, способ-

ность к сопереживанию и поддержке [3, с. 268].

Женщины, работающие в силовых структурах, в со-

ответствии с особенностями профессиональной де-

ятельности приобретают качества, более присущие

мужчинам – выдержку, строгость, ответственность,

дисциплинированность [1, с.49], [4, с. 31].

Самоотношение, являясь одним из составляю-

щих ядра личности, предопределяет особенности

взаимодействия личности с социумом, с другими

людьми, предстает как некоторая готовность или


фиксированная установка субъекта жизнедеятель-

ности [6, с.175]. Исходя из этого, можно предполо-

жить, что самоотношение матери будет обуславли-

вать и ее отношение к ребенку. В настоящее время

имеется пробел в исследованиях профессиональ-

ных аспектов самоотношение и особенностей роди-

тельского отношения к ребенку. В данной работе

фокусом внимания является изучение проявлений

самоотношения и родительского отношения жен-

щин, работающих в силовых структурах и системе

образования. Был поставлен исследовательский во-

прос: имеются ли различия в особенностях самоот-

ношения и родительского отношения у женщин, ра-

ботающих в системе образования и силовых струк-

турах? На основании данных о влиянии профессии

педагога и военного на личность [3, с.429], [5, с.

157]. [1, с.49], [4, с. 31] и представлений о самоот-

ношении и родительском отношении как базовых

отношениях личности [2, 144],[7, с.123], [6, с.174-

207].

Была выдвинута следующая гипотеза: у жен-

щин-педагогов по сравнению с женщинами-воен-

ными наблюдаются более высокие показатели са-

моотношения и родительского отношения.

Целью настоящего исследования являлось со-

поставление выраженности показателей самоотно-

шения и родительского отношения у женщин-воен-

ных и женщин-педагогов.

Исследование включало решение следующих

эмпирических задач:

1. Оценить характер распределения показате-

лей самоотношения и родительского отношения в

группах женщин-военных и женщин-педагогов;

определить тип статистических анализов (парамет-

рические или непараметрические).

2. Выявить статистически значимые различия

в показателях самоотношения у женщин-военных и

женщин-педагогов.

3. Выявить статистически значимые различия

в показателях родительского отношения у женщин-

военных и женщин-педагогов.

В исследовании приняли участие 80 женщин в

возрасте от 25 до 50 лет, из них 40 женщин являлись

сотрудниками силовых структур и 40 – сотрудни-

ками детских садов г. Перми.

Методы исследования. Диагностика показа-

телей самоотношения и родительского отношения

осуществлялась с использованием следующих

стандартизированных тестов: «Методика исследо-

вания самоотношения» С.Р. Пантилеева [7] и

«Опросник родительского отношения» А.Я. Варга

и В.В. Столина [2].

Методы анализа данных. Для статистиче-

ской обработки данных были использованы методы

описательной статистики (включая оценку выра-

женности асимметрии и эксцесса как показателей

нормального распределения), а также сравнитель-

ные анализов по t-критерию Стьюдента и по U-кри-

терию Манна-Уитни.

Результаты. По данным описательной стати-

стики в группе женщин-военных у большинства по-

казателей значения среднего, медианы и моды ока-

зались близкими друг к другу. Однако значение

асимметрии превысило критическое значение

(0,71) у двух показателей из 14, а значение эксцесса

(крит. 1,19) – у одного показателя. Таким образом,

было выявлено, что показатели «замкнутость»,

«принятие» и «отношение к неудачам ребенка» не

могут включаться в параметрический анализ, для

их обработки должен быть использован непарамет-

рический вариант – U-критерий Манна-Уитни вме-

сто t-критерия Стьюдента.

В группе женщин-педагогов у большинства

показателей значения среднего, медианы и моды

также оказались близкими друг к другу. Однако

значение асимметрии превысило критическое у

трех показателей из 14, а значение эксцесса – у двух

показателей. Было выявлено, что показатели «само-

принятие», «внутренняя конфликтность», «самооб-

винение» и «принятие» не могут включаться в па-

раметрические анализы, и для их обработки также

должен быть использован непараметрический кри-

терий.

В соответствии с выявленным характером рас-

пределения пять показателей по методике исследо-

вания самоотношения подвергалась анализу с по-

мощью t-критерия, а четыре – с помощью U-крите-

рия.

В таблице 1 приводятся результаты сравни-

тельного анализа показателей самоотношения по t-

критерию Стьюдента.

Таблица 1.

Сравнительная выраженность показателей самоотношения в группах военных и педагогов (по данным t-

критерия Стьюдента).

Переменные самоотноше-

ния

Средние значения

t-

критерий

Уровень

значимости

p

Стандартные от-

клонения

Во

енн

ые

Пед

аго

ги

Во

енн

ые

Пед

аго

ги

Самоуверенность 6,80 6,85 -0,16 0,870 1,32 1,41

Саморуководство 6,53 6,15 1,09 0,280 1,45 1,63

Отраженное самоотношение 6,33 6,60 -0,80 0,424 1,37 1,68

Самоценность 6,48 7,10 -1,82 0,072 1,52 1,55

Самопривязанность 6,35 6,08 0,95 0,347 1,31 1,29



тельного анализа показателей самоотношения по

U-критерию Манна-Уитни.

Таблица 2.

Сравнительная выраженность показателей самоотношения в группах военных и педагогов (по данным U-

критерия Манна-Уитни).

Переменные самоотношения

Сумма рангов

U-критерий

Уровень


p

Во

ен-

ны

е

Пед

а-

го

ги

Замкнутость 1573,50 1666,50 753,50 0,658

Самопринятие 1302,50 1937,50 482,50 0,002

Внутренняя конфликтность 1850,00 1390,00 570,00 0,027

Самообвинение 1909,00 1331,00 511,00 0,006

Результаты анализов свидетельствуют о том,

что у педагогов по сравнению с военными наблю-

дается более высокая выраженность показателя са-

мопринятия (U=482,50, р<0,01), а также (в тенден-

ции) – показателя самоценности (t=-1,82, р<0,10). У

военных по сравнению с педагогами обнаружива-

ются более высокие значения внутренней кон-

фликтности (U=570,00, р<0,05) и самообвинения

(U=511,00, р<0,01).

Полученные результаты представлены в виде

гистограммы на рисунке 1.

Примечание:

Замк − Замкнутость

СУв − Самоуверенность

СРук − Саморуководство

ОтрСО − Отраженное самоотношение

СЦенн − Самоценность

СПрин − Самопринятие

СПрив − Самопривязанность

ВнКонфл − Внутренняя конфликтность

СОбв – Самообвинение

Более темным цветом выделены столбики показателей со статистически более низкими значениями.

Рисунок 1. Различия в показателях самоотношения в группах военных и педагогов.


Полученные результаты означают, что в целом

самоотношение военных является более негатив-

ным, чем самоотношение педагогов.

На основании этих данных можно утверждать,

что педагоги более гармонично, чем военные, вос-

принимают разные грани своей личности, обнару-

живают самопринятие в разных поведенческих ас-

пектах. Самооценка в целом положительная. Как

правило, симпатизируют самим себе. Свои соб-

ственные несовершенства или ошибки считают не

такими уж значительными. Если допускают про-

мах, не начинают считать себя неудачниками или

плохими людьми. Они в большей степени, чем во-

енные, ощущают ценность и неповторимость своей

личности. Поскольку они более уверены в себе, это

помогает им противостоять неблагоприятным об-

стоятельствам. В то же время для педагогов может

быть в большей степени, чем для военных, свой-

ственно отрицание имеющихся проблем и более по-

верхностное самовосприятие. Они могут отрицать

свою вину в конфликтах, защищать свое Я, обвиняя

других, возлагая на них ответственность за не-

удачи. Удовлетворенность собой может сочетаться

с негативным восприятием других.

Военные в большей степени, чем педагоги, об-

наруживают общее негативное самовосприятие,

склонность критиковать себя. Симпатия выражена

у них слабо, может проявляться лишь время от вре-

мени. Непринятие военными себя может прини-

мать разные формы: от самоиронии до самообвине-

ния. Недооценка своего Я приводит к неуверенно-

сти и снижает шансы на успешное противостояние

проблемам и трудностям. Из-за обостренной реак-

ции на замечания в поведении может проявляться

обидчивость и ранимость. Достаточно развития ре-

флексия может приводить к еще большему недо-

вольству собой. Для них характерны завышенные

требования к себе, что выливается в несоответствие

между уровнем притязаний и уровнем достижений.

Кроме этого военные проявляют более выражен-

ную по сравнению с педагогами готовность обви-

нить самих себя в случившихся неудачах. Уста-

новка на самообвинение выливается во внутреннее

напряжение и фрустрацию.


тельного анализа показателей родительского отно-

шения по t-критерию Стьюдента.

Таблица 3.

Сравнительная выраженность показателей родительского отношений в группах военных и педагогов (по

данным t-критерия Стьюдента).

Переменные самоотноше-

ния

Средние значения

t-

критерий

Уровень


p

Стандартные от-

клонения

Во

енн

ые

Пед

аго

ги

Во

енн

ые

Пед

аго

ги

Кооперация 5,73 6,00 -1,32 0,192 1,09 0,75

Симбиоз 4,98 5,15 -0,79 0,430 1,00 0,98

Контроль 4,80 4,53 0,86 0,391 1,26 1,57


тельного анализа показателей родительского отно-

шения по U-критерию Манна-Уитни.

Таблица 4.

Сравнительная выраженность показателей родительского отношения в группах военных и педагогов (по

данным U-критерия Манна-Уитни).

Переменные самоотношения

Сумма рангов

U-критерий

Уровень


p

Во

енн

ые

Пед

аго

ги

Принятие 1420,50 1819,50 600,50 0,056

Отношение к неудачам ребенка 1592,00 1648,00 772,00 0,791

Результаты анализов свидетельствуют о том,

что большинство показателей родительского отно-

шения не обнаруживают статистически значимых

различий в группах военных и педагогов. Исключе-

ние составляет показатель родительского принятия,

который на близком к значимому уровне выше у пе-

дагогов, чем у военных (U=600,50, р<0,10).

Полученные результаты представлены в виде

гистограммы на рисунке 2.


Примечание:

Прин − Принятие

Кооп − Кооперация

Симб − Симбиоз

Контр − Контроль

ОНеуд − Отношение к неудачам ребенка

Средние значения переведены в суммы рангов для выравнивания масштабов первичных шкал и вторичной

(интегративной) шкалы принятия.

Более темным цветом выделен столбик показателя со статистически более низкими значениями.

Рисунок 2. Различия в показателях родительского отношения в группах военных и педагогов.

Полученные результаты означают, что в целом

родительское отношение к детям у военных и педа-

гогов является одинаковым. В то же время общий

показатель родительского принятия несколько

выше у педагогов, чем у военных. Это означает, что

педагогам в большей степени, чем военным ребе-

нок нравится таким, какой он есть. Они уважают

детскую индивидуальность, проявляют симпатию к

нему. Педагоги в большей степени, чем военные,

стремятся к общению с ребенком, интересуются его

планами и увлечениями. В свою очередь военные в

большей степени, чем педагоги, воспринимает сво-

его ребенка критично, в негативном свете. Они мо-

гут беспокоиться о том, что ребенок не будет удач-

лив, поскольку не проявляет особых способностей.

Военные в большей степени, чем педагоги, могут

проявлять недоверие по отношению к ребенку, ис-

пытывать раздражение и досаду по отношению к

нему.

Обсуждение результатов. В нашем исследо-

вании были получены результаты, свидетельствую-

щие о том, что женщины-педагоги отличаются бо-

лее высокими по сравнению с женщинами-воен-

ными показателями самоотношения. Было

обнаружено также, что показатели родительского

отношения у женщин-военных и женщин-педаго-

гов выражены примерно одинаково, однако инте-

гративный показатель родительского принятия об-

наруживает тенденцию к более высокой выражен-

ности у педагогов, чем у военных. Таким образом,

выдвинутая гипотеза получила частичное подтвер-

ждение.

Полученные результаты о более высокой вы-

раженности показателей самоотношения у жен-

щин-педагогов, чем у женщин-военных, можно

объяснить, на наш взгляд, некоторыми особенно-

стями профессионально-личностной деформации.

Профессия военного требует подчиняющегося по-

ведения, иногда подавления личной инициативы.

На этом фоне у военнослужащих может сформиро-

ваться экстернальный локус контроля, сопряжен-

ный с высоким уровнем тревожности и неуверенно-

сти в себе. По сравнению с профессией военнослу-

жащего профессия педагога сопряжена с большим

проявлением самостоятельности, свободы самовы-

ражения. Педагог может, а во многих ситуациях

обязан принимать самостоятельные решения, что

позволяет ему ощущать себя субъектом, инициато-

ром активности и формирует у него уверенность в

своих силах, интернальный локус контроля.

Более высокую выраженность принятия ре-

бенка у женщин-педагогов по сравнению с женщи-

нами-военными можно объяснить как влиянием

личности, так и влиянием профессии. С одной сто-


роны, можно предположить, что рассматривая сво-

его ребенка как часть себя, женщины-педагоги

транслируют на него более высокий, а женщины-

военные – более низкий уровень принятия. С дру-

гой стороны, можно предположить, что более вы-

сокий уровень принятия собственных детей педаго-

гами обусловлен их общими установками, интере-

сами и способностями, которые обусловили в свое

время их профессиональный выбор. В то же время

само по себе общение с детьми в ходе профессио-

нальной деятельности способствует формирова-

нию у педагогов позитивного отношения к уча-

щимся, умения находить к ним подход, понимать

их. Любовь к детям выступает для педагогов одним

из профессионально значимых качеств. Этот факт

подтверждается нашими данными.


1. Батракова Л.Г., Краснова Г.Н. Женщины на

военной службе в России: исторический аспект //

Ярославский педагогический вестник. – 2013. – №

3. – Том I. – С. 46–49.

2. Варга А.Я., Столин В.В. Тест родитель-

ского отношения / Психологические тесты. Ред.

А.А. Карелин. М., 2001. Т.2. С.144−152.

3. Ильин Е.П. Дифференциальная психология

профессиональной деятельности. – СПб.: Питер,

2008. – 432 с.

4. Кабанова Т.Н., Шмакова Е.М., Саутова

Л.Н. Психологические особенности принятия ре-

шений у сотрудников силовых структур // Приклад-

ная юридическая психология. – 2017. – № 3 (40). –

С. 25–32.

5. Поваренков, Ю.П. Психологическое содер-

жание профессионального становления человека /

Ю.П. Поваренков. – М.: УРАО, 2011. – 160 с.

6. Сарджвеладзе Н.И. Самоотношение лично-

сти // Психология самосознания. – Самара: Изда-

тельский дом «БАХРАР-М», 2012. – С. 174-207.

7. Столин В.В., Пантилеев С.Р. Опросник са-

моотношения // Практикум по психодиагностике:

Психодиагностические материалы. М.: Изд-во

Московского унивеситета, 1988. С. 123‒130.


SOCIAL SCIENCES

БІБЛІОТЕЧНІ УСТАНОВИ СЬОГОДНІ. РОЗВИТОК ОСОБИ Й СУСПІЛЬСТВА

Горова С.В.

Фонд Президентів України

Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського,

старший науковий співробітник,

кандидат наук із соціальних комунікацій,

м. Київ

LIBRARY INSTITUTIONS TODAY. THE DEVELOPMENT OF PERSON AND SOCIETY

Horova S.V.

Fund of Presidents of Ukraine of the National Library of Ukraine

named after V.I. Vernadsky,

Senior Researcher,

Ph.D. in Social Communications,

Kiev

АНОТАЦІЯ

Сучасні інформаційні центри, якими є бібліотечні установи у переважній своїй більшості, розвива-

ються у вигляді системи інформаційних баз, що стають в процесі глобалізаційних перетворень сучасності,

невід’ємною складовою пізнавальної перетворюючої діяльності людини. А отже, доцільним є розгляд да-

них інформаційних центрів з позиції особи та суспільства в цілому.

ABSTRACT

Modern information centers, which are library institutions in the overwhelming majority, develop in the form

of a system of information bases that become in the process of globalization transformations of the present, an

integral part of cognitive transforming human activity. Therefore, it is expedient to consider data center

information from the standpoint of the individual and society as a whole.

Ключові слова: бібліотечні установи, суспільна пам'ять, інформаційні центри, суспільство, глобаль-

ний інформаційний простір, інформаційні бази.

Keywords: library institutions, public memory, information centers, society, global information space,

information bases.

Постановка проблеми. Розглядаючи перспек-

тиви розвитку бібліотечної діяльності, правомірно

буде констатувати їх нерозривність із процесом

збереження і розвитку соціальної пам’яті. Без неї,

без елементів пригадування і зберігання в свідомо-

сті не можливі ніякі соціально значимі дії. Сукуп-

ність соціокультурних засобів і інститутів, що здій-

снюють відбір і перетворення актуальної соціаль-

ної інформації в інформацію про минуле

(ретроспективну) з метою збереження нагромадже-

ного суспільного досвіду і передачі його від поко-

ління до покоління, використання властивостей ре-

продукції минулого досвіду, тривалого зберігання

інформації про події зовнішнього світу і реагувань

на них - все це необхідне при будь-якій суспільно-

значимій діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ро-

зробкою питань по даній проблематиці займаються

вітчизняні та зарубіжні науковці, а саме О. С. Они-

щенко, Л. А. Дубровіна, Добко Т. та інші, проте су-

часний стрімкий розвиток інформаційного суспіль-

ства постійно дає новий матеріал для науково-прак-

тичних узагальнень.

Виклад основного матеріалу. Уявлення про

розвиток глобального інформаційного простору

дає найзагальніші орієнтири організації цього про-

цесу [1], а наявність системи інформаційних цент-

рів, бібліотечних установ у переважній своїй біль-

шості, розвивається у вигляді системи інформацій-

них баз, що стають в процесі глобалізаційних

перетворень сучасності, невід’ємною складовою пі-

знавальної перетворюючої діяльності hомо sapiens

- основою відповідної суспільної пам’яті.

Розгляд перспектив еволюції бібліотечної

справи продуктивним видається при застосуванні

запропонованої В. М. Горовим точки зору, пов’яза-

ної із розглядом суспільної структури з позицій ін-

формаційних технологій, при розгляді цієї струк-

тури як системи соціальних інформаційних баз, по-

єднаних соціальними інформаційними

комунікаціями [2]. Бібліотечні установи складають

основу інформаційної бази суспільства (установи

загального призначення) і його структурних скла-

дових (спеціальні бібліотеки відомств та наукових

установ). Вони розвиваються в якості основної


складової інформаційного базиса суспільства, і, за

визначенням академіка О. С. Онищенка, є «страте-

гічним ресурсом держави» [3]. Можна прогно-

зувати, що в цих двох якостях, відомчій і загального

призначення, ці інформаційні центри будуть розви-

ватися і в майбутньому, оскільки і в майбутньому

суспільству потрібна буде і спеціальна інформація,

і синтезуюче знання.

Слід також зазначити, що розвиток бібліотеч-

них установ не співпадає сьогодні і не буде співпа-

дати повністю в майбутньому із розвитком соціаль-

ної структури суспільства. Сьогодні цій структурі

повністю співпадають лише відомчі бібліотеки. Всі

інші виконують функції інформаційного ресурсу,

спільного для системи існуючих соціальних струк-

тур, окремих користувачів в тій мірі, в якій вони

відповідають їх інтересам. Розглядаючи дану ситу-

ацію, В.М.Горовий говорить про те, що самоіденти-

фікація всякої соціальної структури здійснюється,

виходячи із свідомо згрупованої, відповідно до сус-

пільних функцій і завдань інформації, що становить

її власну інформаційну базу.

У сучасних умовах така база не обов’язково

концентрується в одному місці (хоча сучасні

комп’ютерні технології дають можливість для ком-

пактного зберігання значних масивів інформації в

електронному вигляді. Така база, користуючись те-

рмінологією сучасних інформаційних операторів,

може бути рознесена в багатьох загальносуспіль-

них інформаційних центрах, але використовува-

тись різними структурами.

Однак, інформація про її розміщення, напов-

нення, використання має бути в розпорядженні від-

повідної людської спільності [4]. Ця спільність

обов’язково повинна мати інструменти впливу на

інформаційну політику бази і лише в цьому випа-

дку буде зацікавлена в даному ресурсі. Активну по-

зицію користувача стосовно базових ресурсів підк-

реслював у свій час , розкриваючи поняття ноо-

сфери, ще академік В.І.Вернадський. Він

стверджував, що інформація в процесі формування

ноосфери виробляється, зберігається, передається,

кодується і декодується, розмножується, відтворю-

ється, втілюється в матеріальні цінності і предмети

культури [5].

Система бібліотечних закладів, як і вся сис-

тема інформаційних баз України, потребує розро-

бки цілісної стратегії позиціювання і ефективного

розвитку діяльності в глобальному інформацій-

ному просторі. Концепція даної стратегії має окре-

слити значення бібліотечних установ як інформа-

ційних центрів постіндустріального суспільства

при вирішенні актуальних завдань його розвитку.

Вона має дати відповідь на питання про роль

бібліотечних установ у розвитку інформатизації як

процесу становлення масового інформаційного са-

моусвідомлення в новому суспільстві, про їх місце

в розвитку електронного інформаційного середо-

вища та про їх значення в формуванні інфор-

маційної системи розвитку творчого потенціалу

суспільства.

Процес розвитку суспільної інформатизації в

Україні регламентується Законом України «Про

Національну програму інформатизації» і передба-

чає головною метою «створення необхідних умов

для забезпечення громадян та суспільства своєчас-

ною, достовірною та повною інформацією шляхом

широкого використання інформаційних техно-

логій, забезпечення інформаційної безпеки дер-

жави» [6].

Реалізація цієї задачі в Україні може полегшу-

ватись при активному використанні наявної

бібліотечної мережі за умови повернення їй належ-

ного фінансування. Таке фінансування може дати

тій частині мережі, що збереглась з минулого мож-

ливість впровадження найбільш перспективних в

процесі сучасних і майбутніх інформаційних об-

мінів електронних інформаційних технологій. Як

свідчить уже наявний досвід передових бібліотеч-

них установ, з одного боку, вони дали відчутний по-

штовх усім напрямам бібліотечної справи, пов’яза-

ним з удосконаленням обслуговування читачів без-

посередньо в бібліотеках. З іншого – дали змогу

розширити коло користувачів за межами

бібліотеки, з допомогою електронних засобів

зв’язку. Посилення попиту на інформацію за

межами традиційного читацького кола бібліотек у

середовищі бізнесу, політики, владних структур, у

процесі активізації всієї системи соціальних струк-

тур у рамках розвитку громадянського суспільства

помітно змінює акценти в діяльності бібліотечних

закладів. Вони дедалі більше набувають ознак за-

гальносуспільних інформаційних центрів широ-

кого призначення.

Наявний уже досвід трансформації провідних

бібліотечних установ України у відповідності із су-

часними суспільними запитами на інформаційне за-

безпечення свідчить, що бібліотеки стають ефек-

тивним суспільним інструментом задоволення

необхідними інформаційними ресурсами всіх кате-

горій вітчизняних користувачів. Однак це відбу-

вається при дотримуванні певних умов:

- впровадження електронних інформаційних

технологій в сучасну бібліотечну діяльність, ак-

тивне включення бібліотек в мережу сучасних

соціальних інформаційних комунікацій;

- впровадження дистантних методів роботи як

найбільш перспективного напряму розвитку

бібліотечних установ в майбутньому, урізноманіт-

нення, вдосконалення активних форм інфор-

маційно-аналітичного обслуговування всіх кате-

горій користувачів, активізація бібліотек в якості

сучасних інформаційних центрів, утвердження на

інформаційних ринках у сприятливий для цього

час, в період їхнього становлення;

- проведення роботи по оцифруванню фондів

бібліотек, оперативного введення в суспільний обіг

насамперед тієї їх частини, що є гостро необхідною

для вирішення актуальних проблем суспільного ро-

звитку, вітчизняного наукового поступу, фор-

мування національних духовно ціннісних орієн-

тирів, патріотичного виховання нових поколінь

українців та ін [7].

Електронні інформаційні технології бібліотек

в перспективі можуть розвивати доступ громадян


до суспільно значимої інформації, розвиваючи ос-

новні напрями своєї діяльності на таких напрямах:

- при комп’ютеризації традиційної бібліотеч-

ної роботи в читальних залах, вдосконалювати

довідково-інформаційне забезпечення читачів,

швидкість обробки і представлення їм нових над-

ходжень та літератури з фондів, створення умов для

копіювання текстів, розширення можливостей

оцифрування літератури, що користується найбіль-

шим попртом та особливо цінних видань, що

сприяє задоволенню відповідного попиту та ін. [8];

- застосування електронних інформаційних те-

хнологій для розвитку найбільш перспективного

дистанційного обслуговування користувачів Набу-

тий уже досвід свідчить про те, що таке обслугову-

вання успішно розвивається в двох напрямах: через

розвиток сайтових послуг інформацією в режимі

«для всіх», вдосконалення інтерактивного спілку-

вання, уточнюючого співпрацю з абонентами та в

напрямі розвитку спеціалізованого обслуговування

інформаційними, інформаційно-аналітичними про-

дуктами корпоративних користувачів [9];

- розвиток дистанційних електронних

бібліотечних технологій , орієнтованих на індивіду-

ального користувача. Особливо перспективними

тут стає розробка інформаційних продуктів, орієн-

тованих на мобільні додатки (застосунки, пристрої

) [10];

- розвиток інформаційно-аналітичної роботи

бібліотечних установ, підготовка системи видань

насамперед для дистанційного використання, в

яких поглиблено розкривається зміст інформацій-

них фондів, інформаційних масивів інтернет-про-

стору, досяжних для практичного використання

бібліотеками, відображаються особливості поста-

новки проблем, основні висновки, прогнози та ре-

комендації для практики. Розробка нових форматів

таких видань з урахуванням побажань користу-

вачів, розвитком інформаційних технологій, особ-

ливостей розвитку інформаційних обмінів.

Таким чином, бібліотечні установи можуть

бути важливим суспільним інструментом дальшого

розвитку інформатизації, забезпечення доступу

всім категоріям громадян до інформаційних ре-

сурсів, розвитком інформаційних технологій спри-

яти зростанню самосвідомості членів суспільства.

Забезпечення доступу до інформації в постін-

дустріальному, цифровому суспільстві, природно,

не є самоціллю. Цей процес обумовлює розвиток

інфотворчості, самовираження в інформаційній

сфері людей на цифровому етапі розвитку суспіль-

ства. Створені для цього технологічні умови сприя-

ють формуванню електронного інформаційного се-

редовища якісно нового рівня організації, при

якому методи регламентації інфосфери значно

відрізняються від традицій минулого, наявності

цензурних обмежень, можливості маніпулювання

тиражами видань, частотами та ін. На новому етапі

розвитку інфосфери в управлінні інформаційним

процесами на перше місце виходять не техно-

логічні можливості контролю за процесами, не пра-

вові аргументи, а змістовна аргументація, переко-

нання логікою доказів. У зв’язку з цим зростатиме

суспільна потреба у використанні бібліотечних

установ для вдосконаленні якісних показників ро-

звитку інфопростору цифрового етапу становлення

постіндустріального суспільства.

Насьогодні даний процес знаходить свій ро-

звиток у двох основних напрямах. Активно вмонто-

вуючись в систему соціальних інформаційних ко-

мунікацій сучасності, що невпинно розвиваються і

у зв’язку з структурною перебудовою суспільства,

в зв’язку із створенням нових джерел суспільно

значимого виробництва [11], бібліотеки підви-

щують якість інформаційних обмінів введенням до

обігу якісної інформації своїх фондів. Включаю-

чись в системи мережевого спілкування якісними

матеріалами, професійним втручанням в хід най-

менш упорядкованих інформаційних обмінів, вони

піднімають якість мережевого сплкування набли-

жають його до суспільних потреб в новій інформа-

ції. Заслуговує на увагу також робота передових бі-

бліотечних установ у використанні мережевих дже-

рел інформації для комплектування фондів,

формування таким чином своєрідної літописної

спадщини інформаційного спілкування громадян в

мережах, спілкування, в якому найповніше відобра-

жаються повсякденні інтереси і турботи людей.

Діяльність бібліотек по піднесенню якості ро-

звитку інформаційного середовища сприяє процесу

суспільної трансформації у зв’язку із актуалізацією

об’єктивної вимоги сучасності – необхідності зрос-

тання творчого потенціалу суспільства, зростаючої

питомої ваги творчої праці в загальносуспільній ді-

яльності. Розвиток даної тенденції для суспільства

на постіндустріальному етапі його розвитку в умо-

вах розвитку глобалізації має життєво важливе зна-

чення.

А умовах зростаючої якості обмінів в інфор-

маційному середовищі зростатиме можливість

ефективної цілеспрямованості на початковому

етапі вирішення творчих проблем. Сучасні до-

слідження переконують у різкому зниженні

сьогодні, і тим більше вже в недалекому майбутнь-

ому, потреб людства в нетворчій праці [12]. У той

же час творча праця, найпродуктивніша з усіх відо-

мих видів праці базується на науковій інформації.

Розвиток наукової інформації в структурі інфор-

маційних ресурсів прямо пов’язується з перетворю-

ючою діяльністю суспільства і цей розвиток є важ-

ливим показником життєздатності нації і держави в

інформаційному суспільстві. Вклад кожної нації,

держави в загальноцивілізаційні інформаційні

надбання визначатиме, і нині вже у все більшій мірі

визначає, місце кожної нації і держави в світовій

суспільній ієрархії.

Специфікою даного періоду є наближення

практично впритул наукових досліджень, виробле-

них на їх основі рекомендацій і прогнозів до прак-

тики перетворюючої діяльності.

Висновки

У зв’язку із зростаючими темпами таких про-

цесів зростатиме значення інформаційних центрів,

необхідних для акумуляції результатів наукової ді-

яльності, якісного структурування (оскільки це,


крім всього іншого, є дуже важливим для міждис-

циплінарних досліджень) наукової інформації, під-

готовки її для оперативного і ефективного викори-

стання і організації задоволення запитів на необ-

хідну інформацію членів творчих колективів.

Очевидно, до функцій інформаційних працівників

бібліотек має поступово входити функція змістов-

ного вивчення тематичних масивів інформації з ак-

туальних для суспільства проблем, вироблення ме-

тодик підготовки відповідних оглядових матеріа-

лів, аналітичних продуктів з графічним аналізом

тих тенденцій в них, що являють суспільний інте-

рес і можуть бути корисними для підготовки про-

гнозних матеріалів.

Важливим завданням організації бібліотечної

роботи в умовах сучасних запитів, і, тим більше, в

умовах активізації суспільної установки на творчу

працю, є кооперація в системі інформаційного об-

слуговування всіх категорій користувачів. Для

цього є необхідним не лише кооперація в сфері ка-

таложного обслуговування, не лише віднайдення

ефективних форм використання фондів і налаго-

дження єдиної політики комплектування, підпоряд-

кованої інтересам нації і суспільства. Видається за

необхідне розробка єдиної методики обслугову-

вання користувачів об’єднаними ресурсами, вироб-

лення своєрідної ієрархії цієї діяльності з чітко ви-

раженими завданнями різних рівнів обслугову-

вання . Даний механізм має унеможливити

дублювання процесів, забезпечувати взаємодопо-

могу в масштабах єдиного інформаційного прос-

тору , сприяти максимально ефективному викорис-

танню національних інформаційних ресурсів у роз-

витку українського суспільства.


1. Національний інформаційний комплекс і

його роль у глобальному інформаційному просторі

/ [О. С. Онищенко, В. М. Горовий, В. І. Попик та

ін.]; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вер-

надського. – К.: НБУВ, 2014. – 264 с.

2. Горовий, В. М. Особливості розвитку соціа-

льних інформаційних баз сучасного українського

суспільства [Текст] : [монографія] / В. М. Горовий ;

наук. ред. О. С. Онищенко. – К. : НБУ ім. В. І. Вер-

надського, 2005. – 300 с.

3. Див. про це: Звіт про міжнародну наукову

конференцію “Бібліотечно-інформаційний сервіс”

//Бібліотечний вісник. – К.: НТУВ та НАНУ. – №1.,

2002. – С. 3.

4. Горовий В.М. Соціальні інформаційні ко-

мунікації, їх наповнення і ресурс. Монографія.

НАН України, Нац. б–ка України ім. В.І.Вернадсь-

кого. – К.: НБУВ, 2010. – С.131.

5. Вернадский В. И. Биосфера. – М.: Мысль,

1967. – С. 356.

6. Про Національну програму інформатизації -

Законодавство України- zakon.rada.gov.ua/go/74/98-

вр

7. Електронні інформаційні ресурси бібліотеку

піднесенні інтелектуального і духовногопотенціалу

українського суспільства/ [О. С. Онищенко, В. М.

Горовий, Л. А. Дубровіна та ін.] / НАН України,

Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – К.,2011

- С. 6-7.

8. Лобузіна К.В. Технології організації знан-

нєвих ресурсів у бібліотечно-інформаційній діяль-

ності: монографія / Катерина Лобузіна; відп. ред.

О. С. Онищенко; НАН України, Нац. б-ка України

ім. В. І. Вернадського. – К., 2012.

9. Електронні інформаційні ресурси бібліотек

у піднесенні інтелектуального і духовного потенці-

алу українського суспільства.Монографія. / [О. С.

Онищенко, Л. А. Дубровіна, В. М. Горовий та ін.] ;

НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадсь-

кого. – К. : НБУВ, 2011.

10. Див. про це: Биков В. Ю. Мобільний прос-

тір і мобільно орієнтоване середовище інтернет-ко-

ристувача: особливості модельного подання та

освітнього застосування [Електронний ресурс] / В.

Ю. Биков // Інформаційні технології в освіті. – № 17

. – 2013. – С.9-37. - Режим доступу:

http://nbuv.gov.ua/j-pdf/itvo_2013_17_3.pdf. - На-

зва з екрана. П. Мішакіна. Нові тенденції організа-

ції науково-комунікаційної діяльності в Інтернеті

[Электронный ресурс] / Вісник Харківської держа-

вної академії культури // Збірник наукових праць за

заг. Редакцією В.М. Шейка. – Випуск 36. – 2012р. -

Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/.../36-2-

20.pdf. — Назва з екрану та ін.

11. Див. н.п.: Перспективи розвитку недер-

жавних аналітичних центрів України. Українська

освітня програма ринкових реформ,Міжнародний

фонд «Відродження», Фонд «Демократичні

ініціативи», К., 2000; Горовий В.М.національні ін-

формаційні процеси в умовах глобалізації:моно-

графія/ В.М.Горовий; відп. ред.. О.С.Онищенко;

НАН України, нац. б-ка України ім.. В.І Вернадсь-

кого. – Київ, 2015.- С.128 – 192.

12. Постчеловечество / Научный редактор

М.Б.Ходорковский. – М.: Алгоритм, 2006. – С.7.

http://zakon.rada.gov.ua/go/74/98-%D0%B2%D1%80

http://zakon.rada.gov.ua/go/74/98-%D0%B2%D1%80

http://nbuv.gov.ua/j-pdf/itvo_2013_17_3.pdf

VOL 2, No 27 (2018)

Sciences of Europe

(Praha, Czech Republic)

ISSN 3162-2364

The journal is registered and published in Czech Republic.

Articles in all spheres of sciences are published in the journal.

Journal is published in Czech, English, Polish, Russian, Chinese, German and French.

Articles are accepted each month.

Frequency: 12 issues per year.

Format - A4

All articles are reviewed

Free access to the electronic version of journal

All manuscripts are peer reviewed by experts in the respective field. Authors of the manuscripts bear responsibil-

ity for their content, credibility and reliability.

Editorial board doesn’t expect the manuscripts’ authors to always agree with its opinion.

Chief editor: Petr Bohacek

Managing editor: Michal Hudecek

Jiří Pospíšil (Organic and Medicinal Chemistry) Zentiva

Jaroslav Fähnrich (Organic Chemistry) Institute of Organic Chemistry and Biochemistry

Academy of Sciences of the Czech Republic

Smirnova Oksana K., Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Department of History

(Moscow, Russia);

Rasa Boháček – Ph.D. člen Česká zemědělská univerzita v Praze

Naumov Jaroslav S., MD, Ph.D., assistant professor of history of medicine and the social

sciences and humanities. (Kiev, Ukraine)

Viktor Pour – Ph.D. člen Univerzita Pardubice

Petrenko Svyatoslav, PhD in geography, lecturer in social and economic geography.

(Kharkov, Ukraine)

Karel Schwaninger – Ph.D. člen Vysoká škola báňská – Technická univerzita Ostrava

Kozachenko Artem Leonidovich, Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Department

of History (Moscow, Russia);

Václav Pittner -Ph.D. člen Technická univerzita v Liberci

Dudnik Oleg Arturovich, Doctor of Physical and Mathematical Sciences, Professor, De-

partment of Physical and Mathematical management methods. (Chernivtsi, Ukraine)

Konovalov Artem Nikolaevich, Doctor of Psychology, Professor, Chair of General Psy-

chology and Pedagogy. (Minsk, Belarus)

«Sciences of Europe» -

Editorial office: Křižíkova 384/101 Karlín, 186 00 Praha

E-mail: [email protected]

Web: www.european-science.org

VOL 2, No 27 (2018) Sciences of Europe ISSN...

Documents

Transcript of VOL 2, No 27 (2018) Sciences of Europe ISSN...