ЧЕХІЯІНДІЯСШАОАЕПЕРУГРЕЦІЯГРУЗІЯАЗЕРБАЙДЖАНШВЕЙЦАРІЯТАНЗАНІЯІСПАНІЯМАЛЬТАТАЇЛАНДХОРВАТІЯУКРАЇНА

ЗЛАТА

ОГНЕВИЧÊóðñ íà «ªâðîáà÷åííÿ»

АМАЗОНКАÏî âåëèêªé ðª÷öª

ШАРДЖАÌàãªÿ ñâªòëà

ЗАНЗІБАРßñêðàâèé ª çàãàäêîâèé

К В І Т Е Н Ь � Т Р А В Е Н Ь 2 (110) ’13

Ж У Р Н А Л П Р О М А Н Д Р I В К И Т А В I Д П О Ч И Н О К

ww

w.i

nto

ur.

com

.ua

Інд

ек

с 7

43

18

ТР

ОЯ

НД

А ВІТРІВ ■

ТТуутт ннаарроодджжууєєттььссяя

АмазонкаÏîëóì’ÿíèé çàõ³ä ñîíöÿ ðîçìàëüîâóº íåáî ³ âîäó

â ïîìàðàí÷åâî-ðîæåâ³ êîëüîðè. Òåïëîõ³ä «Àêâà» ðîçòèíàº

êàëàìóòíî-æîâò³ âîäè íàéá³ëüøî¿ ó ñâ³ò³ ð³÷êè. Çàãàäêîâèé

ë³ñ ñóö³ëüíîþ ñò³íîþ õîâຠâ³ä äîïèòëèâîãî ïîãëÿäó

òàºìíèö³ ϳâäåííî¿ Àìåðèêè. Ñåëüâà ñïîâíåíà çâóê³â,

ùî ëÿêàþòü, çáóäæóþòü ³ çà÷àðîâóþòü, çàíóðþþ÷è

â äèâîâèæíó åêâàòîð³àëüíó ñèìôîí³þ. Ðîñëèíí³ñòü ñõîæà

íà äåêîðàö³þ, íàìàëüîâàíó áîæåâ³ëüíèì õóäîæíèêîì.

Ñóò³íêè ëàã³äíî, àëå íàïîëåãëèâî îãîðòàþòü ìîðå äæóíãë³â

ñèíþâàòèì ìàðåâîì. Îøåëåøåí³, ìè ñòî¿ìî íà ïàëóá³,

ñïîãëÿäàþ÷è íàø ïåðøèé çàõ³ä ñîíöÿ íàä Àìàçîíêîþ…

Âàäèì ÐÀÊÎײ

ПЕРУwww.aquaexpeditions.com

Амазонка несе до Атлантичногоокеану понад 20 відсотків усього річ�кового стоку планети.

У неї — понад 1000 приток, і наш Дніп�ро серед них був би не найбільшою.

Площа басейну річки майже дорів�нює площі Австралії. Тут мешкає біль�ше третини всіх земних тварин і рослин.

Потік із гирла відтісняє солону оке�анську воду на сотню кілометрів відберега, утворюючи ціле прісновод�не море.

Ширина Амазонки в кінці течії сягаємайже 200 кілометрів, а глибина —понад 100 метрів.

■

НАЙБІЛЬША РІЧКА СВІТУ

4

ЯЯк завжди, для міжконтинентального перельоту ми

обрали KLM. Зручність стиковки була не основним чин�

ником, що вплинув на вибір. Головне — це зведені до аб�

солюту надійність і безпека багатогодинного польоту.

KLM здійснює його одним зі своїх новітніх «Боїнгів».

По�домашньому смачна їжа, приязний і уважний екіпаж…

Залишилося відкинутись у зручному кріслі, повністю роз�

слабитись і летіти думками поперед авіалайнера…

Хто не марив у дитинстві подорожжю до Амазонки?

Хто не малював в уяві зелений океан джунглів, якому не�

має кінця�краю? Хто не мріяв упіймати зловісну піранью,

полоскотати живіт кайману, доторкнутися до антраци�

тової луски анаконди? Райдужно�яскравий птах вітати�

ме вас просто з гілки сусіднього дерева!

Зробити цю мрію реальністю допомогли унікальні

круїзи компанії «Aquaexpedition». Вона єдина у величез�

ній перуанській частині Амазонії пропонує експедиції

класу «люкс» до місця народження великої річки та її при�

ток. В умовах абсолютно дикої місцевості, серед небез�

пек джунглів «Aquaexpedition» з її найвищим класом сер�

вісу і надвисокими санітарними стандартами не залишає

альтернативи для мандрівника, який цінує власне здо�

ров’я та безпеку.

Тато й мама АмазонкиДолину Амазонки найліпше змальовує слово «найбіль�

ша» у різних варіаціях: найбільша низина планети, най�

більша річка на Землі, найбільше біологічне розмаїття

у світі… А ще приєднайте решту «най» про унікальний

рослинний і тваринний світ регіону.

Головний витік річки знаходиться в Андах, на самісінь�

кому заході Південноамериканського континенту. У ви�

гляді струмка й потоку вона кілька разів змінює свою

назву, а вже у статусі чималенької річки отримує ймення

Укаялі — «та, що ламає каное». Назва пов’язана не так

із норовливим характером річки, що постійно змінює об�

риси берегів і створює нові мілини та острови, як із ве�

ликою кількістю в ній повалених дерев у вологий сезон.

Плавучі стовбури часом сягають кількох метрів у діамет�

рі й становлять небезпеку навіть для теплоходів.

Злиття Укаялі та Мараньйона в серці зеленого океану

і є місцем народження гігантської річки. Утім, як сказав

наш гід Хуліо, в цьому місці вона ще не велика: «лише»

4 кілометри завширшки! Мовляв, далі буде…

Забігаючи наперед: я мав нагоду трохи покерувати

«Аквою» з капітанської рубки. Кинув погляд на елект�

ронний глибиномір: під нами 35 метрів!!! І то було ще

тільки місце народження Амазонки…

У цих краях розрізняють два сезони — вологий і су�

хий. Протягом вологого вода підіймається на 15 метрів

завдяки таненню снігів в Андах і затоплює плас�

кі широкі рівнини обабіч русла. Це дає змогу

здійснювати екскурсії швидкісними катерами,

що значно комфортніше за піші вилазки в умо�

вах тропічної задухи. Жодна комаха не встигає

за таким судном, а завдяки швидкому рухові вас

обвіває теплий вітерець. Тому замість «вируша�

ємо!» традиційно звучить жартівливе «вмикає�

мо кондиціонер»

Земля в «ілюмінаторі»Одна з принад амазонських круїзів — спосте�

реження за тваринами. Найліпше його вести

рано�вранці, до спеки, тому ми прокидалися до

схід сонця. Підглядати за диким життям вияви�

лося напрочуд просто. Уявіть собі, вікна в каю�

тах — від підлоги до стелі! Можна спостерігати

панораму сходу чи заходу сонця над річкою, не

встаючи з ліжка.

На ніч же «Аква» зазвичай приставала до бе�

рега, де з одного борту тяглися яскраво�зелені

джунглі, які наповнювали вранішнє повітря со�

лодкувато�терпким ароматом, а з іншого — не�

озорі жовті води, що повільно плинули до дале�

кої Атлантики.

До речі, тут, на екваторі, розумієш, що «опо�

лудні» — це насправді «рівно половина дня», а

«опівночі» — справжня середина ночі. Цілий рік

сонце встає близько шостої ранку і сідає близь�

ко шостої вечора.

Цікаво спостерігати й за самою водою. У сві�

ті немає іншої річкової системи з таким розмаїт�

тям кольорів. Притоки несуть у головну річку

чорні, білі, зеленкуваті, руді, світло�жовті води.

Усе залежить від грунтів і розчинених у воді мі�

нералів. Сама Амазонка — дуже каламутна, ко�

льору кави з молоком.

Рожеві дельфіни в чорній водіОдного дня ми попрямували до річки Янал�

па. Вона чорнильно�чорна, тому її води в Ама�

зонці можна було чітко вирізнити. Спочатку на

гладенькій темній поверхні з’явилися каламут�

ні плями, ніби велетень пролив краплі кави на

чорну сорочку. Каламуті ставало більше й біль�

ше — Амазонка почала перемагати Яналпу й

уже через сотню метрів розчинила її в собі. ➧

Річкове круїзне судно «Аква» вирушає на пошуки неймовірних пригод.

Унікальні рожеві дельфіни Амазонки зі своїми трюками не залишають байдужими нікого!

Яскрава тропічна жабканавіть через дотикздатна отруїти кількох людей.

7

… до Перу віза українцям не потрібна.

… до Амазонії бажано зробити щеп�лення проти жовтої лихоманки (вар�тість — близько 200 грн, видаєтьсясертифікат на 10 років). З метою про�філактики рекомендують прийматипротималярійні пігулки (підбиратиліпше з медиком�інфекціоністом).

■

ДЛЯ ПОЇЗДКИ… Місце впадіння притоки завжди багате на ри�

бу та тих, хто її ловить. Тут ми вперше спостері�

гали одне з чудес річки — рожевих дельфінів. Так,

вони живуть не в морі�окияні, а на Амазонці,

причому мають виразний рожевий колір! Дель�

фінячі підлітки — сірі з рожевим черевцем, у міру

дорослішання вони рожевішають, а в зрілому віці

повністю забарвлюються в цей «дитячий» колір.

Інії — так називають унікальних амазонських

дельфінів — сягають двох і більше метрів завдовж�

ки. Можна тільки здогадуватися, скільки легенд

склали про них індіанці. За однією з них, на по�

вен місяць, рівно опівночі, рожеві дельфіни пе�

ретворюються на вродливих юнаків і пливуть до

селищ спокушати дівчат, щоб заманити із собою

в річку. Тож у такий час місцеві незайманки міц�

но зачиняють двері (якщо тільки не зацікавлені

бути спокушеними…).

Для нас рожеві дельфіни влаштували справж�

ні перегони. Ось самка голосно видихнула, пус�

тивши у повітря фонтан води, і пірнула в глиби�

ну. За нею подалися кілька молодиків (самці

яскравіші). За півхвилини вони з плюскотом пір�

нули просто під човен, виринули метрів за десять

і влаштували перегони під самою поверхнею:

видно тільки швидку хвилю, яка блискавкою

прокочується по чорній гладіні води, та інколи

вирізняються світлі силуети.

Час летів фантастично! Ми й не помітили,

що вже майже годину зачаровано спостерігаємо

підводні танці. Тварини ні на мить не зникали

з поля зору, з’являючись то на гребені хвилі, то у

фонтанах бризок, то виконуючи потрійний ак�

сель у повітрі… Але на поверхню вони виринали

принципово з протилежного боку від спрямова�

них на них камер. Мовляв, дивіться — не шко�

да, але фотографувати — зась. Вважаю, що з бо�

ку дельфінів це була справді гра. Але кілька вда�

лих знімків на карті пам’яті все ж лишилося…

«Вмикаємо кондиціонери» — і прямуємо до�

сліджувати притоки Яналпи.

Біфідобактерії від лінивцяПливти весь час посередині Амазонки не надто цікаво: річка

дуже широка, і побачити не можна не тільки тваринок на су�

ші, а й інколи одночасно обох берегів. Відтак експедиції здій�

снюються по притоках, по притоках приток, а інколи й прито�

ками приток приток.

Ми повернули в один із каналів завширшки метрів сто. Рап�

том гід зупинив човен, вказуючи на найближче дерево: на вер�

хівці, просто над собою, ми побачили лінивця. Дуже дивна істо�

та. Абсолютно беззахисна, вона проводить майже все своє життя

на верхівці дерева. Її шерсть — світло�коричнева, яка зазвичай

має зеленавий відтінок, бо обростає синьо�зеленими водоростя�

ми. Вона ідеально маскує лінивця на тлі дерев. Камуфляж — його

єдиний захист. Ці тварини живляться листям зі значним вміс�

том ефірних олій, тому весь час «загальмовані». Іншими слова�

ми, лінивці хронічно напідпитку, просто не ремствують і не беш�

кетують, як деякі люди… Знешкодити токсини їм допомагають

особливі бактерії. Тому, коли самиця народжує дитя, вона його

підгодовує вмістом власного шлунку, аби передати життєво не�

обхідну мікрофлору.

Індіанці інколи тримають лінивця як хатню тваринку. В од�

ному селищі ми навіть спробували погратися з таким домашнім

улюбленцем. Але істота не надто комунікабельна: майже весь

час спить, прокидаючись лише для їди. Розбурканий, він своїм

Долину Амазонки найліпше змальовує сло2во «найбільша» у різних варіаціях: найбіль2ша низина планети, найбільша річка на Зем2лі, найбільше біологічне розмаїття у світі…

■

➧

Зустріч із лінивцем в індіанському селищі. Хто здивований дужче — тварина чи туристи?

Люди з місцевих селищ здійснюють тижневі «круїзи», прямуючи в Ікітос на базар. Усе необхідне для життя дає їм річка.

Величезний птах тукан — справжній символ Амазонії.

Зелена ігуана чекає не на вас...

У центрі розведення рідкіснихморських корів.

заспаним поглядом ніби каже: «Потрібно щось конкретне? Не�

вже не бачите — я відпочиваю…»

Ми навіть не помітили, що вже вечір і потрібно повертатися

на «Акву». Апетит на свіжому повітрі — неймовірний, а в ресто�

рані на борту завжди чекає вишукана легка їжа під келих чудо�

вого вина... Після цього миттєво засинаєш під ледь чутний плюс�

кіт хвиль і вранці, спостерігаючи полум’я�

ний схід сонця, пригадуєш свої амазон�

ські сни: чи то рожевих дельфінів, які хо�

ваються у кронах дерев, чи то сіруватих

лінивців, що вистрибують із води…

Мавпи Нового СвітуНа Амазонці рясні дощі випадають

цілий рік, у вологий сезон їх лише на 20

відсотків більше. Вони не дошкуляють, бо йдуть переважно

вночі. Але цього ранку чималий дощ змусив нас змінити пла�

ни: у таку погоду мавпи сидять на місці, накривши голови лис�

тяними «шоломами», ховаються також яскраві комахи та птахи,

у джунглях панує тиша і спокій. Та щойно дощ закінчується,

все навкруги знову наповюється дивними звуками. Для нас це

сигнал «вмикати кондиціонер».

Човен завмер біля високого дерева, на якому ми побачили

червоноголових дятлів. Раптом виразно почулось, як шумить

вода, ніби десь за деревами забули закрутити чималенький кран.

Ріккі, наш сьогоднішній гід, знає про джунглі все. «Це оропен�

дула, птах, — пояснює він. — Так самці приманюють самок».

Одного дня, за ясної погоди, раптом почувся наче шум до�

щу на бруківці — це з десяток оропендул влаштували для нас

«концерт».

Якось увечері на озері ми почули дитячий плач, схлипування,

голосіння, плямкання... Усі аж підвелися, щоб рушити на поря�

тунок невидимій дитині. «То жаби кричать», — усміхнувся Хуліо.

Оце так імітатори, очманіти можна! Та що там жаби… Хуліо роз�

повів про риб, які вміють «говорити»: так за допомогою вібра�

цій плавального міхура самці завойовують серця самиць…

Одного вечора ми ледь не випали з човна, коли з крони де�

рева просто над нами завила жахлива «сирена»: в ній чувся і рик

ягуара, і рохкання пекарі, й войовничий вигук індіанців, і ще

суміш десятка моторошних звуків!.. Так сповіщала про свою при�

сутність мавпа�ревун. Ці примати мають спеціальний міхур�

резонатор, що надає звукам надзвичайної сили. Велика руда мав�

па дивилася на наш човен, наче патрульний, котрий цікавиться

метою подорожі. Мабуть, через наше мовчання — по�перше, ми

не зрозуміли запитання, по�друге, були ошелешені могутністю

резонаторів — мавпа повторювала ці звуки знову і знову. Здава�

лось, звірятко по�своєму насміхалося з нетямущих чужинців.

Мавпи Америки, Африки й Азії розвивалися незалежно одні

від одих, тому місцеві не схожі на своїх «родичів» з інших кон�

тинентів. Науковці навіть поділяють їх на дві окремі групи: ши�

роконосі (Новий Світ) і вузьконосі (Старий Світ). До вузьконо�

сих приматів належить і людина.

Одні з найпоширеніших мавп Нового Світу — павукоподіб�

ні. Ми не раз спостерігали їхні темні силуети серед густого лис�

тя. А одного разу, коли човни запливли вглиб лабіринту проток,

побачили цілу родину просто перед собою. Ці мавпи майже не

вміють плавати, тож подорож через затоплений ліс для них ма�

ла би бути справжнім викликом долі. Але вони не переймалися.

Хапаючись усіма п’ятьма кінцівками за стовбури і гілки, вони

влаштували циркову виставу для вдячних глядачів. При цьому

мавпи впевнено зависали на довжелезних хвостах просто над

річкою. М’язисті хвости виробляли неймовірні трюки, втримую�

чи тварин від, здається, неминучого падіння. Широко розгой�

дуючись, лісові акробати зрештою хапалися за потрібну гілку

та миттю зникали в зеленій пітьмі.

А гід уже показував нам інших мавп. Це капуцини, теж ен�

демічний вид Америки. Вони невеличкі, галасливі й гіперактив�

ні — з легкістю стрибають із дерева на дерево. На відміну від па�

вукоподібних, не зависають на хвості, зате роблять віртуозні й

карколомні стрибки. Не раз і не два ми спостерігали високо над

головою їхні «польоти». Часом вони шугали на висоті десятків

метрів над водою, тож акрофобія їм точно не властива.

Найбільше у світі лататтяОдин із найпам’ятнiших моментів подорожі — захід сонця

над чорним озером. Ще за денного світла моторні човни попря� ➧

Ми ледь не випали з човна, коли просто над на2ми завила жахлива «сирена»: в ній чувся і рик ягу2ара, і рохкання пекарі, й войовничий вигук інді2анців, і ще суміш десятка моторошних звуків!..

■

«Сирена» джунглів — мавпа0ревун.

У вологий сезон позатопленому лісу добре

пересуватися на човні «з вітерцем». Заради

чергового дива завждиможна загальмувати.

На прогулянці у джунглях: щоб охопити велетенський фікус,

потрібно 15 людей. А ви кажете — баобаби...

Неповторна вікторія0регія — найбільше латаття у світі, справжня окраса тихих проток.

10

ВО

ЯЖ

КОЛЕКЦІЯ ■

Найзручніший переліт до Перу — завіакомпанією KLM, яка щодня здій�снює туди рейси з України із пере�садкою в Амстердамі.

Київ – Амстердам KL1382 06.10 – 08.30.

Амстердам – Ліма KL0743 12.30 – 18.05.

Ліма – Амстердам KL0744 20.15 – 15.40 (+1).

Амстердам – Київ KL1387 20.35 (+1) – 00.20 (+2).

Комфорт, безпека, надійність,пунктуальність!

■

НА КРИЛАХ KLM

мували туди через затоплений ліс. Надвечір усе

було огорнуте теплими кольорами, навіть зеле�

не листя відсвічувало золотом.

Дорогою Ріккі розповів нові цікавинки: на�

приклад, деякі дрібні птахи в’ють гнізда просто

поруч з осиними кублами, тому спостереження

за яскравими птахами може бути ризикованим.

Потім гід показав родину кажанів, які сонно

розпластались на дереві, злившись із корою не

тільки за кольором, а й за текстурою.

У тихій заводі ми побачили цілі килими ди�

вовижних латать. Це вікторія�регія — водяна

рослина з найбільшим на нашій планеті листям,

названа на честь англійської королеви Вікторії.

Листки сягали в діаметрі двох метрів і суцільно

вкривали воду. Завдяки наджорстким прожил�

кам утворюється справжній каркас, і «листок»

витримує до 35 кілограмів вантажу. Кілька пур�

пурових квіток прикрашали це зелене поле на

воді. Квіти вікторії народжуються сніжно�біли�

ми, потім вони, ненадовго занурившись у воду,

набувають рожевого відтінку, а через день спли�

вають востаннє вже пурпуровими, лише з біли�

ми «спогадами» на пелюстках.

У цей час на небесах засяяли аж дві веселки!

Це додало загальній картині нереальної довер�

шеності: темно�зелена стіна джунглів, підсвіче�

на золотими променями сонця, яскраво�зелене

листя вікторії�регії з кількома ліловими спала�

хами�квітами і дві веселки на світло�сірому небі,

що гігантськими арками сяють над цією гармо�

нією буття... Було відчуття безмежного спокою,

дивної величі, неторканої краси… Навіть зараз

відчуваю неповторний настрій того вечора.

Захід сонця на Амазонці — це справжнє ша�

ленство барв! Він не буває однаковим, кожен ве�

чір — це подарунок небес, неповторне доверше�

не дійство. Мальовничі хмари міняться всіма ко�

льорами, ніби віддзеркалюючи невидимі весел�

ки. Вода забарвлюється в золотавий колір, потім

густо червоніє.

Як стемніло, всі наші три човни стояли разом

посеред притоки Амазонки. Бармен змішував

коктейлі, пінилося шампанське... І ми не лише

вітали світило, яке сідало за обрій, ми вшанову�

вали кожну незрівнянну мить життя! Іспаномов�

ні гіди проголосили традиційний тост, роблячи

відповідні рухи келихами: «Arriba!» (вгору), «A

bajo!» (донизу), «Al centro!» (до центру), «Al dent�

ro!» (всередину). Усе було фантастично...

Попереду чекало нічне полювання на аліга�

торів, зустріч із піраньями, пошуки анаконди,

відвідання водного міста і гостини в «диких»

індіанців. Усе це, а також поради щодо органі�

зації амазонських подорожей — у наступному

номері. ■

(Далі буде)

Щира подяка за організацію фантастичного круїзу Амазонкою —

компанії «Aquaexpedition» (www.aquaexpeditions.com),

особисто — її директорові з продажу чарівній Міллі Хаймбергер, а також

авіакомпанії KLM (www.klm.ua).

Жоден захід сонця в Амазонії не схожий на інші.