23 червня, 2016

#24 {5453}

#24 {5453} 23 ЧЕРВНЯ, 2016

ДДоо 22001177 ррооккуу ввііддббууввааттииммееттььссяя ооппттииммііззааццііяя ттаа ррееооррггааннііззааццііяя ппоо ввииддаахх ЗЗббррооййнниихх ССиилл,, аа ттааккоожж ррооззввииттоокк ССССппОО ттаа ВВДДВВ ввііддппооввіідднноо ддоо ссттааннддааррттіівв ННААТТОО

ЗБРОЙНІ СИЛИНА МАРШІ РЕФОРМЯкщо війна — це продовження політики іншими методами, то за останні роки українські дипломати завдяки змінам, які

відбулися в українському війську, отримали значно ширший простір для маневру

«Я ВОЮВАВ НЕ ЗА ОРДЕНИ, А ЗА МАЙБУТНЄ СВОЇХ ДІТЕЙ…»

«...Спочатку бойовики обстріляли нашпідрозділ із мінометів, згодом — із гармат.А коли зрозуміли, що це не зупинитьнаших вояків, ударили ще й з «Градів». Це один із епізодів війни сержантаАнатолія Гешкастор. 9

ПОСТРАДЯНСЬКІ ОДНОСТРОЇВІДПРАВЛЯТЬ У ВІДСТАВКУ

У гардеробі українських військовиків очікується обнова.Новий однострій буде відповідати національнимвійськовим традиціямстор. 6

ЕФЕКТИВНІ «СТВОЛИ» ПРОТИ ВОРОЖОЇ БРОНІ І НЕ ЛИШЕ,

або Про деякіособливостізастосуванняпротитанкової зброїу сучасних умовахАТОстор. 8

«У МЕНЕ СИН В АТО, ТОМУ Я ДОБРЕЗНАЮ ПРОБЛЕМИ НАШИХ ВОЇНІВ…»

Посадовці Бориспільської міської ради запевняють, що вирішення проблем ветеранів АТО для них є одниміз пріоритетних завданьстор. 11

РАДЯНСЬКІ МІФИ ПРО МИНУЛУ ВІЙНУ МОСКВА НАМАГАЄТЬСЯВИКОРИСТОВУВАТИ ЯК ПРОПАГАНДИСТСЬКУ ЗБРОЮПРОТИ УКРАЇНИ

Українські історики презентували просвітницький проект,в якому дослідили маловідомі сторінки Другої світової війнистор. 13

ПОЛКОВНИК ОЛЕКСІЙ НОЗДРАЧОВ:

«НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ НАТО СТАВЛЯТЬ ГОЛОВНИМ ЗАВДАННЯМ НЕ ВИМУШТРУВАТИ ОФІЦЕРА, А СТВОРИТИ УМОВИ ДЛЯ ЙОГО РОЗВИТКУ»стор. 10

НА ДУМКУ ЗАРУБІЖНИХ УЧЕНИХ,

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ Є ОДНІЄЮ З КРАЩИХ У СВІТІ28 червня виповнюється20 років з дня прийняттяКонституції України.Процес її створення бувдовгим і складним. СьогодніКонституція України по правувизнається однією з найбільшдосконалих і демократичнихконституцій у всьому світі! стор. 7

Система підготовки Збройних Сил України зазнала значнихзмін. Це той напрямок, який найбільше просунувся щодовпровадження стандартів НАТО. Дуже великою є різницяміж Збройними Силами, які були на початку російської агре-

сії, і тими, що маємо сьогодні, за показниками бойової підготовки. На основі набутого під час бойових дій на Сході України досвіду

та з урахуванням останніх тенденцій ведення сучасної війни

подальше реформування Збройних Сил України плануєтьсяздійснити наступним чином. До 2017 року відбуватиметьсяоптимізація та реорганізація по видах Збройних Сил, а такожрозвиток Сил спеціальних операцій та Високомобільних десантнихвійськ відповідно до стандартів НАТО. Далі, до 2020-го, мипрацюватимемо над сумісністю українського війська зі збройнимисилами НАТО. стор. 4�5

2

НОВИНИ

Нещодавно відбувся перший випуск ін-структорів для Сил спеціальних опера-цій (ССпО) Збройних Сил України. 29військовослужбовців пройшли відповід-ний курс підготовки, 25 із них отрималиправо на самостійне проведення занять,тобто стали інструкторами, ще 4 — от-римали сертифікати про проходженнявідповідного курсу. А починали курс 150військовиків.

Сьогодні у навчально-тренувальномуцентрі ССпО стартував другий набір вій-ськовослужбовців із 300 військовиків,які виявили бажання служити в елітномупідрозділі українського війська. Але пер-ші етапи курсу змогли подолати лише

200 з них. А далі буде ще складніше…— Відбір у нас дуже жорстокий. Дале-

ко не всі військовослужбовці, навітьз десанту, можуть подолати наш відбір.За нашим досвідом, до кінця підготовкидоходить лише кожен шостий з охочихстати справжніми «спецами», — про церозповів командувач Сил спеціальнихоперацій Збройних Сил України гене-рал-майор Ігор Луньов під час брифінгущодо становлення Сил спеціальних опе-рацій Збройних Сил України.

— Сили спеціальних операцій ЗСУкраїни чекають на фізично загартова-них, вмотивованих, морально стійкихгромадян України, патріотів, які готові

служити в сучасних елітних підрозділахукраїнського війська, — наголосив ко-мандувач Сил спеціальних операцій.

За його словами, сьогодні триваєперший етап розбудови ССпО Зброй-них Сил України. На даному етапі ство-рюється інфраструктура ССпО, системиуправління, забезпечення, навчанняі підготовки тощо.

Вже створено командування ССпО,яке активно набуває оперативних спро-можностей. Триває активне створеннянавчально-тренувального центру ССпО.За словами командувача ССпО, під часорганізації навчального процесу дове-лося вносити суттєві корективи в типові

схеми організаційно-штатної структури.Так, замість 50 офіцерських посад післяконсультацій з іноземними інструктора-ми і радниками було введено стільки жсержантських, що цілком відповідаєстандартам армій провідних країн світу.

Згідно з Концепцією розвитку секто-ру безпеки і оборони, затвердженоюУказом Президента України — Верхов-ного Головнокомандувача ЗС Українивід 14 березня 2016 року, передбачаєть-ся завершити створення ССпО до 2018року, а повністю набути всі оперативніспроможності Сили спеціальних опера-цій мають до 2020 року.

Інф. «НА»

КОМАНДУВАЧ СИЛ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ:

«У НАС ДУЖЕ ЖОРСТКИЙ ВІДБІР.ДО КІНЦЯ КУРСУ ДОХОДИТЬ ЛИШЕ КОЖЕН ШОСТИЙ»

Президент Петро Порошенко після зустрічіз Президентом Франції Франсуа Олландом по-дякував французькому та німецькому лідерамза зусилля, які докладаються для запровад-

ження миру та деокупації Сходу України.«Дякую за чітку та принципову позицію наших

французьких та німецьких партнерів, президентаЄврокомісії та лідерів країн-членів ЄС щодо про-довження санкцій. Україна віддана Мінським до-мовленостям та імплементує і чітко виконує всівзяті на себе зобов’язання. Продовження санкційнапряму пов’язане з процесом деокупації», — ска-зав глава держави у заяві для ЗМІ у Парижі. Прези-дент наголосив, що процес деокупації передбачає ви-ведення російських військ з української території, при-пинення постачання озброєння, боєприпасів та техні-ки, забезпечення безперешкодного доступу СММОБСЄ на всю територію, включаючи неконтрольовануділянку українсько-російського кордону, звільненнязаручників, початок політичного процессу, йдетьсяна офіційному сайті глави держави.

Своєю чергою Франсуа Олланд нагадав, що першісанкції щодо Росії були запровадженні після незаконноїанексії Криму, що є порушенням принципів міжнародно-го права, а пізніше вони були посилені для стимулюван-ня виконання Мінських угод. «Ми готові продовжуватимеханізм моніторингу. Якщо повністю буде виконаний«Мінськ», то можна передбачати поетапне зняття (санк-цій). Але поки що це не виконано. Все чітко прив’язанодо Мінських угод», — наголосив Франсуа Олланд.

Французький лідер зазначив, що весь пакет Мінськихдомовленостей має бути виконаний, і для цього вико-ристовуються всі можливості та нагоди. «Ми готуємо но-ву зустріч у нормандському форматі, щоб ще більше по-силити зрушення, прогрес і виконання подальших ета-пів Мінського процесу», — повідомив він.

Президент України зазначив, що українська сторона

сформувала пропозиції до порядку денного зустрічі лі-дерів нормандського формату. «Це є обговорення без-пекових критеріїв і поліцейської озброєної місії ОБСЄна окупованій території, звільнення заручників, форму-вання «дорожньої карти» з приділенням особливої ува-ги питанням послідовності й питанням гарантій виконан-ня взятих на себе зобов’язань щодо Мінського проце-су», — сказав глава нашої держави.

Петро Порошенко зазначив, що останні події та кро-ки доводять ефективність нормандського формату,оскільки вдалося сформувати документ, під яким стоятьпідписи чотирьох керівників держав, зокрема й Російсь-кої Федерації, що дозволяє вимагати чіткого і послідов-ного виконання всіма учасниками процесу взятих на се-бе зобов’язань.

У ході візиту до Франції Петро Порошенко такожпровів зустріч з Головою Сенату Жераром Ларше.

Глава держави висловив глибоке розчаруванняухваленою 8 червня цього року Сенатом Франції

резолюцією щодо поступового пом’якшення санкцій ЄС.Президент зазначив, що це рішення не відповідає

цінностям, на яких базується Європейський Союз і якіподіляє Україна. Він наголосив, що світова спільнотамає бути рішучою і єдиною у своїй реакції назневагу Росії до міжнародного права.

Голова Сенату Жерар Ларше констатував, щорезолюція має лише дорадчий характер і не йдеться проскасування санкцій щодо Росії до повного виконаннянею Мінських домовленостей.

Петро Порошенко також привітав продовженняЄвропейським Союзом санкцій проти РФ у відповідь нанезаконну анексію Криму і Севастополя.

Президент висловив сподівання, що Франція й надалісприятиме Україні на шляху реформ, а також підтримаєрішення щодо надання найближчим часом безвізовогорежиму для наших громадян.

Петро Порошенко запросив Голову Сенату Франціївідвідати Україну з візитом у зручний час.

ССььооггоодднніі уу ннааввччааллььнноо��ттррееннууввааллььннооммуу ццееннттрріі ССССппОО ссттааррттуувваавв ддррууггиийй ннааббііррввііййссььккооввооссллуужжббооввцціівв ККрраассннооммооввнниийй ннааппиисс ггооввооррииттьь ссаамм ззаа ссееббее

ПРОДОВЖЕННЯ САНКЦІЙПРОТИ РОСІЇ НАПРЯМУПОВ’ЯЗАНЕ З ПРОЦЕСОМ ДЕОКУПАЦІЇ

ППррееззииддееннтт УУккррааїїннии ППееттрроо ППоорроошшееннккоо іі ППррееззииддееннтт ФФррааннццііїї ФФррааннссууаа ООллллаанндд ппіідд ччаасс ссппііллььннооїї ппрреесс��ккооннффееррееннццііїї

#24 {5453} 23 ЧЕРВНЯ, 2016 3

ПІДГОТОВКА ВІЙСЬК

Основну частину стрибків десантникиздійснюють з вертольота Мі-8 із висоти600 метрів зі зброєю та спорядженням.Десантування проводилося як удень,

так і вночі. Також в межах польового виходу кур-санти відпрацювали десантування з Мі-8 за до-помогою бортового обладнання «Адаптер-М1»та евакуацію групи вертольотом з майданчика,де неможливо приземлитися.

Завершальним етапом практичних тренуванькурсантів та офіцерів ВДВ стане десантуванняз військово-транспортного літака Ан-26.

— Нам сьогодні пощастило з погодою, і авіато-ри вчасно виділили борт для проведення стриб-ків, — розповідає начальник кафедри повітряно-десантної підготовки полковник Василь Ба-бак. — Інакше б знову довелося займатися пе-редстрибковою підготовкою.

Як пояснив Василь Іванович, вона проводить-ся на спеціальних тренажерах за три дні до де-сантування незалежно від того, стрибає курсантз парашутом вперше, вдруге, утретє чи здійснивуже сотні стрибків. Якщо в цей термін не вийшловиконати стрибок, потрібно знову повторюватипередстрибкову підготовку.

За словами офіцера, головна увага на прак-тичних заняттях, передбачених планом збору,приділяється відпрацюванню таких варіантів де-сантування, за яких ризик виявлення противни-ком району висадки зводиться до мінімуму. Біль-

шість таких стрибків належать до категоріїскладних, причому здебільшого за кількома по-казниками одночасно. Такими вважаютьсястрибки з висоти 400 метрів, у хмарах і черезхмари, з приземленням на ліс, воду, на майдан-чик обмежених розмірів, з вантажним контейне-ром, у спеціальному спорядженні, з озброєнням,як удень так і вночі, практично в будь-яку погоду.

Наступного дня майбутнім офіцерам довелосяподолати водні перешкоди. Такі заняття відбули-ся в цьому навчальному закладі вперше. Курсан-ти виконали практичне водіння бойових машинна плаву на морській ділянці узбережжя.

За словами начальника кафедри бойового за-стосування озброєння та технічних засобів полков-ника Вадима Ярмолюка, досвід проведення антите-рористичної операції, інших бойових дій сучасностіта тактичних навчань свідчить про необхідність ви-школу особового складу в подоланні водних пере-шкод. Саме тому курсанти як майбутні командирипідрозділів повинні вміти організовувати підготовкумашин, навчити особовий склад та впевнено керу-вати підлеглими як на суходолі, так і на воді.

Заняттям передувала ретельна підготовка —було проведено інженерну розвідку ділянок вхо-ду та виходу з води, підготовлено техніку до по-долання водної перешкоди, на водній станціїЦентру забезпечення навчального процесуВійськової академії організовано рятувальнута евакуаційну команди, медичну службу тощо.

Як повідомив полковник Вадим Ярмолюк,в організації заняття з подолання водних пере-шкод саме на морі є певні особливості. Зокрема,солона вода негативно впливає на техніку, томуготувати її потрібно значно ретельніше, а самевиконання вправи залежить від погодних умов —водіння бойових машин на плаву допускаєтьсяпри хвилюванні моря до двох балів.

Слід зазначити, що набутий під час занять до-свід стане в пригоді не лише курсантам, а й ко-мандному і викладацькому складу військовоговишу, адже з нового навчального року тут роз-почнеться підготовка офіцерів для підрозділівморської піхоти Збройних Сил України.

Сергій ДАНИЛЕНКО,

Володимир ВІВАТ

КУРСАНТИ-ДЕСАНТНИКИ:

У ПОВІТРІТА НА ВОДІКурсанти та офіцери факультету підготовки спеціалістів високомобільних

десантних військ Військової академії (м. Одеса) під час польових навчань виконали

стрибки з парашутом та практичне водіння бойових машин на плаву на морській

ділянці чорноморського узбережжя

ДДеессааннттннииккии ззааввааннттаажжууююттььссяя ннаа ббоорртт ггввииннттооккррииллаа

ППііддггооттооввккаа ссппоорряядджжеенннняя ппеерреедд ссттррииббккоомм

ППііддггооттооввккаа ппооввііттрряянноо��ддеессааннттннооггоо ссппоорряядджжеенннняяппеерреедд ссттррииббккоомм

ППрриирроодднниийй ппррааппоорр УУккррааїїннии ззааввжжддии зз ддеессааннттоомм

ККууррссааннттии ввииккооннууююттьь ппррааккттииччннее ввооддіінннняя ббооййооввиихх ммаашшиинн ннаа ппллааввуу ннаа ммооррссььккіійй ддіілляяннцціі ууззббеерреежжжжяя

4

ТРАНСФОРМАЦІЯ ВІЙСЬКА

ЗБРОЙНІ СИЛИ

Добігає кінця перше півріччя чергового, во-єнного для України, року. Зроблено вжечимало. Але, переглядаючи плани, розумі-єш, що левова частка роботи ще попереду.

І річ не в тому, що реформи не проводяться. Прос-то є процеси, яким не можна зробити «монтаж», якговорилося у відомій кінострічці «Людина з бульва-ру Капуцинів». Наприклад, аби Збройні Сили діялиефективно, на кожній посаді має бути фахівецьвідповідного рівня. А його підготовка, становлення,а надто командира чи начальника — справа не од-ного дня і навіть не одного року.

Серед актуальних проблем — необхідністьудосконалення системи підготовки фахівців техніч-ного профілю, які опікуються питаннями обслуго-вування і ремонту озброєння та військової техніки.На цьому напрямку роботи військово-науковимуправлінням Генштабу напрацьовано низку мето-дичних матеріалів. Нині ці напрацювання прохо-дять через рецензування у військах. Лише ті інно-вації, які витримають випробування сучасними ре-аліями, будуть впроваджені в життя.

Зараз ми практично завершили аналіз укомп-лектованості штатних посад сержантськогота старшинського складу. За його результатамивизначили потребу в підготовці осіб сержантськогота старшинського складу в навчальних центрах,здійснили призначення (переміщення) підготовле-них військовослужбовців за контрактом на посадисержантського і старшинського складу. Та й самупроцедуру комплектування військових частин кон-трактниками спростили.

Пріоритетність у комплектуванні залишаєтьсяза Високомобільними десантними військамита бойовими бригадами. Частини та підрозділиСил спеціальних операцій і розвідки комплекту-ватимуться позачергово і кращими військово-службовцями. А вже потім — частини забезпе-чення.

За комплектування передусім розвідувальнихпідрозділів бригад персональну відповідальністьнестимуть командири бойових частин. Військово-службовці строкової служби й надалі не залучати-муться до антитерористичної операції. Таким чи-ном планується отримати максимум бойових спро-можностей за оптимальної чисельності.

Відновлення військової техніки, постачанняозброєння та військово-технічного майна здійсню-ється насамперед до військових частин, які вихо-дять на відновлення боєздатності. Так, на доуком-плектування військових частин Збройних СилУкраїни було поставлено 453 нових та модернізо-ваних зразки бронетехніки. Крім того, силамита засобами військових ремонтних органів протя-гом 2016 року вже відновлено 6910 одиниць бро-нетехніки. Державними підприємствами відновле-но 232 одиниці бойової техніки, серед яких 69 оди-ниць ракетно-артилерійського озброєння, 78 —

броньованої техніки, 60 автомобілів, 2 літаки,5 вертольотів та 3 кораблі.

Значних змін зазнала система підготовки Зброй-них Сил України. Це той напрямок, який, на моюдумку, найбільше просунувся щодо впровадженнястандартів НАТО. Дуже великою є різниця міжЗбройними Силами, які були на початку російськоїагресії, і тими, що маємо сьогодні, за показникамибойової підготовки. Значно збільшилася інтенсив-ність проведення навчань. Наприклад, якщоу 2013–2014 роках ми не могли провести бригаднітактичні навчання, то 2015-го провели 16 таких на-вчань, а поточного року їх заплановано 17. Баталь-йонних тактичних навчань за два роки (2013–2014)проведено лише 26, 2015-го вже 49, а на 2016 рік

заплановано 60. Завдяки цьому підвищиласьякість підготовки військових фахівців. Втілюєтьсяв життя нова система бойової підготовки «Бойоваармійська система — БАРС». Не вдаючись до по-дробиць, скажу, що в її основу лягли напрацюван-ня наших науковців та практичний досвід бойовихдій. У її межах завершуємо запровадження нової,вдосконаленої, системи підготовки підрозділів ро-дів військ та спеціальних військ — від індивідуаль-ної підготовки до злагодження у складі військовоїчастини — із залученням фахівців від вищих війсь-кових навчальних закладів та навчальних центрів.

Тепер усі механізовані бригади проходять черезбригадні тактичні навчання. Основна моя вимо-га — проводити навчання на тактичних полях ком-плексно. Із обов’язковими ввідними, які б дозволи-ли оцінити реальний стан підготовки особовогоскладу, командирів, підрозділів та штабів. Уліткуплануємо провести збори-конкурси на кращогофахівця й підрозділ, а також змагання з фахівцямиза видами всебічного забезпечення та за дефіцит-ними спеціальностями (розвідниками, снайпера-ми, артилеристами, саперами, командирамиштурмових підрозділів, операторами БПЛА тощо).Відновлення такої практики сприятиме популяри-зації військової професії. Крім того, як показав до-свід АТО, переможці професійних конкурсів — цепотенційні герої реальних боїв.

Не забуваємо і про штаби. Якщо квітень-тра-вень характеризувалися проведенням численнихкомандно-штабних тренувань (навчань), у ходіяких командири і начальники вдосконалювали на-вички виконання оперативних завдань складомпідпорядкованих військ (сил) та уточнювали розпо-діл оперативного складу за пунктами управління,то в червні ми провели стратегічну командно-штабну гру за участю перших осіб держави та ке-рівників інших військових формувань. Також мипровели науково-практичну конференцію, присвя-чену протидії гібридній війні.

Окрім того, за досвідом, який набувається підчас бойових дій, ми визначаємо спеціальності,за якими потрібно здійснювати підготовку (пере-підготовку) у вищих навчальних закладах (на-вчальних центрах), та доцільність проходження на-вчання в навчальних центрах. У квітні були розроб-лені пропозиції щодо організації та здійснення фа-хової підготовки офіцерського складу у вищихвійськових навчальних закладах (на курсах пере-підготовки та підвищення кваліфікації), зокремаофіцерів оперативних відділень, командних пунк-тів, фахівців Сухопутних військ, ракетних війські артилерії військових частин та за напрямками ти-лового, технічного та оперативного забезпечення.Водночас коригуємо замовлення на спеціалістів«невійськового спрямування». Наприклад, заразвизначаємо доцільність підготовки у військових ви-шах фахівців за спеціальностями, які не визнача-ють боєготовність військових частин.

Повертаючись до питання вдосконалення сис-теми підготовки військових фахівців, зазначу, щонавчальні центри Збройних Сил України в основ-ному демонструють високі показники підготовле-ності особового складу. Визнаним лідером ставнавчальний центр Високомобільних десантнихвійськ, що на Житомирщині. Серед пріоритетів —підготовка до функціонування навчального цент-ру для Сил спеціальних операцій, створення на-вчального центру підготовки підрозділів на базіМіжнародного центру миротворчості та безпеки,що на Львівщині. Визначено завдання щодо акти-візації роботи навчальних закладів з питань під-готовки військових інструкторів, до складу якихвключатимуть найбільш підготовлених військово-службовців, які мають бойовий досвід та високіморально-ділові якості, здатні навчати та переда-вати досвід.

Далі варто нагадати про те, що армія — це пе-редусім дисципліна. Тож це питання стоїть на по-рядку денному паралельно з іншими. Коефіцієнтправопорушень — співвідношення кількості право-порушень до кількості особового складу в Зброй-них Силах України — у порівнянні з минулим рокомзменшився втричі. Водночас залишається широкеполе для роботи командирів усіх рівнів щодо під-тримання статутного правопорядку та дисципліни.

ПРІОРИТЕТНІСТЬУ КОМПЛЕКТУВАННІ

ЗАЛИШАЄТЬСЯ ЗА ВДВТА БОЙОВИМИ БРИГАДАМИ.

ЧАСТИНИ ТА ПІДРОЗДІЛИССпО І РОЗВІДКИ

КОМПЛЕКТУВАТИМУТЬСЯПОЗАЧЕРГОВО І КРАЩИМИВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ

Якщо війна — це продовження політики іншими методами, то за останні роки українські дипломати завдяки змінам,

які відбулися в українському війську, отримали значно ширший простір для маневру

ННааччааллььнниикк ГГееннееррааллььннооггоо шшттааббуу —— ГГооллооввннооккооммааннддуувваачч ЗЗббррооййнниихх ССииллУУккррааїїннии ггееннеерраалл ааррммііїї УУккррааїїннии ВВііккттоорр ММуужжееннккоо

УУ ЗЗСС УУккррааїїннии ввттііллююєєттььссяя вв жжииттттяя нноовваа ссииссттееммаа ббооййооввооїї ппііддггооттооввккии««ББооййоовваа ааррммііййссььккаа ссииссттееммаа —— ББААРРСС»»

#24 {5453} 23 ЧЕРВНЯ, 2016 5

ТРАНСФОРМАЦІЯ ВІЙСЬКА

НА МАРШІ РЕФОРМ

За підсумками І кварталу 2016 року в команду-ваннях видів ЗС України проведено атестаційні ко-місії, на яких заслухали начальників родів військ,служб, командирів військових частин, підрозділів,які допустили зниження рівня військової дисциплі-ни. За результатами прийнято кадрові рішення, якітепер втілюються.

Значний резонанс ви-кликає й намагання ввестиоблік волонтерської допо-моги. На жаль, непоодино-кі випадки неналежногоставлення до матеріальнихцінностей, отриманих позасистемою військового по-стачання. Це і втрата, і не-належне зберігання, і на-віть привласнення. Зрозу-міло, що всі намагання за-вести ситуацію у правовеполе викликають спротив. Але ми знайшли порозу-міння з волонтерськими організаціями, тож тоталь-ний облік і контроль — це справа часу. Нещодавнозавершився перший етап — аналіз відповідності об-лікових даних Збройних Сил України щодо благо-дійної допомоги (озброєння, військової технікита матеріально-технічних засобів) даним, які нада-ються волонтерами. На часі — організація і забезпе-чення створених угруповань військ (сил) матеріаль-но-технічними засобами (речовим майном, екіпіру-ванням тощо). При цьому важливо не допуститивтрати управління забезпеченням в умовах перехо-ду на нову організаційно-штатну структуру органівуправління матеріально-технічного забезпечення.

І насамкінець. Нам часто закидають про занадтовеликий документообіг, який є в Генеральному шта-бі. Це дійсно проблема. З одного боку, є численнікерівні документи, які регламентують алгоритмприйняття того чи іншого рішення. З другого — минамагаємося в межах своєї компетенції скоротити

кількість «паперів», якіциркулюють у нас. Наприк-лад, нещодавно вийшоввідповідний наказ, якийрозширює повноваженнякомандувачів видів військта оперативних команду-вань щодо призначенняофіцерів на вакантні поса-ди. Принагідно зазначу, щоіснує проблема з прийнят-тям рішень та несеннямза них відповідальності ор-ганами військового управ-

ління нижчої ланки. Тут моя позиція однозначна:кожна посадова особа має відповідати за свій фун-кціонал, а не плодити зайві документи.

На основі набутого під час бойових дій на СходіУкраїни досвіду та з урахуванням останніх тенден-цій ведення сучасної війни подальше реформуван-ня Збройних Сил України планується здійснити на-ступним чином. До 2017 року відбуватиметься оп-тимізація та реорганізація по видах Збройних Сил,а також розвиток Сил спеціальних операцій та Ви-сокомобільних десантних військ відповіднодо стандартів НАТО. Далі, до 2020-го, ми працюва-тимемо над сумісністю українського військазі збройними силами НАТО. Реалізація цих заходів

дозволить у перспективі не повторювати минулихпомилок. Наприклад, з урахуванням постійної за-грози з боку РФ Збройні Сили будуть спроможністворювати оперативно-стратегічні угруповання,здатні вести довготривалі операції. Для цього жпланується створити стратегічні резерви та необ-хідні обсяги непорушних запасів озброєннята військової техніки, ракет і боєприпасів, іншихматеріально-технічних засобів. Бойовий складЗбройних Сил дозволить забезпечити прикриттявсіх загрозливих напрямів. Нарощення бойовихспроможностей Повітряних Сил дозволить прикри-вати дії угруповань Сухопутних військ одразуна кількох напрямах. Військово-Морські Сили ма-тимуть можливість повноцінно забезпечувати про-тидесантну оборону українського морського узбе-режжя.

Зрозуміло, що найкращим засобом виграти вій-ну є дипломатичний. Але й готовність дати відсічзбройній агресії на самому її початку є не меншефективним способом змусити противника відмо-витися від своїх загарбницьких планів.

Начальник Генерального штабу —

Головнокомандувач Збройних Сил України

генерал армії України Віктор МУЖЕНКО

НЕЩОДАВНО ВИЙШОВВІДПОВІДНИЙ НАКАЗ, ЯКИЙ

РОЗШИРЮЄ ПОВНОВАЖЕННЯКОМАНДУВАЧІВ ВИДІВ

ВІЙСЬК ТА ОПЕРАТИВНИХКОМАНДУВАНЬ ЩОДО

ПРИЗНАЧЕННЯ ОФІЦЕРІВ НА ВАКАНТНІ ПОСАДИ

ООссооббллиивваа ууввааггаа нниинніі ппррииддіілляяєєттььссяяііннддииввііддууааллььнніійй ппііддггооттооввцціі ввііййссььккооввооссллуужжббооввцціівв

УУ 22001166��ммуу ррооцціі ззааппллаанноовваанноо 1177 ббррииггаадднниихх ттааккттииччнниихх ннааввччаанньь

ППллааннууєєммоо ппррооввеессттии ззббооррии��ккооннккууррссии ннаа ккрраащщооггоо ффааххііввццяя йй ппііддррооззддіілл,, аа ттааккоожж ззммааггаанннняя зз ррооззввііддннииккааммии,, ссннааййппееррааммии,, ааррттииллееррииссттааммии,, ссааппееррааммии ттоощщоо

6

ТИЛ

Зактивістами волонтерської групи «Новевійсько» — відомим телевізійним ведучим,істориком і журналістом Віталієм Гайдуке-вичем та заслуженим художником Украї-

ни, автором малюнка ордена Богдана Хмель-ницького, символіки більшості силових структурУкраїни Олексою Руденком ми зустрілися в експо-зиції Національного військово-історичного музею,присвяченій визвольним змаганням початку мину-лого сторіччя. Розмовляли, здавалося б, на темудалеку від буремних подій останніх двох років ук-раїнської дійсності, — про однострої. Повсякденніта парадно-вихідні мундири нашого війська.

— Панове, разом із Олександром Лєжнє-вим — художником-графіком, автором малюн-ка медалі «До 25-річчя незалежності України»та Миколою Чмирем — кандидатом історичнихнаук, членом Українського геральдичного то-вариства, членом Комісії з державних нагородта геральдики, ви генеруєте процес зміни зов-нішнього вигляду сучасного українськоговійськовика. Чому саме зараз посталоце питання?

В. Гайдукевич:— На жаль, так склалося, що упродовж майже

25 років керівництво держави та Збройних Силз різних на то причин не приділяло належну увагутому, аби українське військо виглядало дійсно ук-раїнським. Упродовж цих двох з гаком десятилітьновітньої української історії наші військовики малибагато в чому радянський імідж.

О. Руденко:— Коли угруповання радянської армії, яке діста-

лося нашій державі від СРСР, було вирішено пере-одягнути, насправді не було створено бодай якоїсьобґрунтованої концепції, яка б сприяла ідентифіка-ції українського солдата з-поміж представників ін-ших армій країн СНД.

На щастя, теперішнє керівництво держави,в особі насамперед Президента України, очільникиМіністерства оборони та Генерального штабу ма-ють політичну волю до зміни іміджу захисникаБатьківщини і розуміють важливість тих змін, якіми пропонуємо.

— І що саме ви пропонуєте змінити?В.Г.:— Все. І за формою, і за змістом. Однострої,

знаки розрізнення, нагороди і саму нагородну сис-тему, будуть внесені зміни до системи військовихзвань тощо. Український військовослужбовецьмає виглядати українським. Так само, як можнабезпомилково впізнати жовніра Війська Польсько-го чи вояка Бундесверу, так саме мають вирізнятиукраїнського солдата — одягнутого у зручні, кра-сиві, виразні однострої, скроєні із якісної тканини,в яких за честь буде з’являтися не лише в середо-вищі європейських чи заокеанських колег, а йодружуватися…

О.Р.:— Аби досягти цієї мети, ми взяли за основу

європейську традицію і поєднали її з національ-ною. За великим рахунком, це питання змінисвітогляду нашого солдата. Кожен має зрозумі-ти — українська армія не є продовженням ра-дянської. То було військо зовсім іншої держави.А наші Збройні Сили є правонаступниками ук-раїнських збройних формувань часів визволь-них змагань, козацької доби, Київської Русі й

про що багато хто забуває, — лицарства пері-оду Литовської держави.

В емблемах, відзнаках, знаках розрізнення, но-вих погонах, патчах (які, до речі, всі помилково чо-мусь називають шевронами), кокардах тощо — мизвели в єдине ціле всю нашу військову самобут-ність, відтворили неповторне українське обличчяі безперервність справи захисту Батьківщини — віддружинників періоду Київської Русі до вояків армійГаличини і Наддніпрянщини часів перших визволь-них змагань, бійців Української повстанської армії.

— А в чому полягатиме «європейськість»нового однострою?

В.Г.:— Давайте запам’ятаємо: ми — європейці. І на-

самперед це вирізнятиметься в предметах військо-вого одягу. Якщо говорити конкретно, то варто ма-буть розпочати з кітеля. Він не буде двобортним.Це радянський пережиток, збережений задля того,аби приховувати огрядність багатьох наших війсь-ковослужбовців, до речі, так само, як і нинішня со-рочка на гумці. Нова сорочка заправлятиметьсяу брюки, а кітель буде зручним, елегантним і демо-кратичним. Однаковим для всіх — від солдатадо генерала армії України — і за кроєм, і за висо-кою якістю тканини. І ця європейська, демократич-на традиція уніфікації була взята нами за основув усьому.

Звичайна логіка: якщо військовослужбовці ма-ють різні звання, то це має позначатися знакамирозрізнення, але ніяк не якістю тканини, з якої по-шитий однострій. Всі наші військовослужбовці гід-ні того, аби держава одягала їх у якісне, це навітьне обговорюється.

Також ті, хто раніше обожнював носити головніубори у вигляді індивідуального «аеродрому», та-

кож можуть про них забути. У всіх — від головно-командувача до стрільця — кашкет буде однако-вий як за формою, так і за якістю. Різниця —у штурм-ремінцях, інших елементах на околишіта козирку, за якими також солдатський і сер-жантський склад відрізнятимуть від молодшихта старших офіцерів і генералів.

До речі, погони та офіцерські зірочки теж будутьінші. У новій формі ми відмовилися від п’ятикутноїзірки, яку носить наш ворог, і повернулися до тієї,яка використовувалася за часів гетьмана Скоро-падського. Це буде чотирипроменева зоря, такзваний Сяючий Хрест. Вона була запропонованаі затверджена комісією з розробки ще 1992 року,але тоді на такі кардинальні зміни не було політич-ного рішення.

Окрім цього, ми змінюємо концептуальний під-хід до погона. Це буде тканинна муфта, для якоїна сорочці й на кітелі передбачено погонний хляс-тик, на котрий вона надівається. Такий погон мож-на буде легко зняти з кітеля і вчепити на сорочку.Це зручно — тканинна муфта гнеться і природнішевиглядає на плечах.

О.Р.:— Стосовно суто української традиції в новій

формі зазначу, що згідно з концепцією запропоно-вані нами до затвердження шеврони кутом вгорувикористовувалися в системах знаків розрізненнявійськовиків армії Української Народної Республі-ки в 1917 і 1919 роках, орнамент на них узятийіз знаків розрізнення сержантського складу Га-лицької армії 1919 року.

Знак категорії старшого офіцерського складурозроблений на основі способу плетіння погонівстарших офіцерів Української армії 1918 року і на-рукавних знаків старших офіцерів Галицької арміїзразка 1919 року, а знак категорії вищого офі-церського складу ми створили, взявши за зразокорнамент на петлицях генералів Галицької армії,який містить мотиви народної вишивки. І так мож-на продовжувати щодо кожного елемента.

— Ви згадували про зміни в системі військо-вих звань…

В.Г.:— Так, зміни передбачаються. Принаймні поки

що можна говорити про те, що буде ліквідованозвання «прапорщик», а замість «молодшого лей-тенанта» буде перше офіцерське звання «хорун-жий», що власне повністю відповідає національнійвійськовій традиції. Також між полковникомта генерал-майором буде цілком логічне військовезвання «бригадний генерал».

Будуть і деякі зміни в кількості зірок на погонах.Наприклад, нині український генерал-полковникмає три зірки, а по суті це звання відповідаєнатовському чотиризірковому генералові.

— А коли передбачається введення всіхцих змін?

В.Г.:— Планується, що новий імідж українського

війська буде представлений у день 25-ї річницінезалежності нашої держави, під час військово-го параду.

О.Р.:— А після параду, який для нових мундирів ста-

не своєрідним тестом-випробуванням, будуть за-тверджені відповідні технічні умови і поступовоупродовж кількох років наше військо повністю пе-рейде на носіння сучасного національного військо-вого однострою.

Бесіду вів Іван СТУПАК

ПОСТРАДЯНСЬКІ ОДНОСТРОЇВІДПРАВЛЯТЬ У ВІДСТАВКУУ гардеробі українських військовиків очікується обнова. Новий однострій буде відповідати національним військовим традиціям

В ЕМБЛЕМАХ, ВІДЗНАКАХ,ЗНАКАХ РОЗРІЗНЕННЯ, НОВИХ

ПОГОНАХ, ПАТЧАХ(ЯКІ, ДО РЕЧІ, ВСІ ПОМИЛКОВО

ЧОМУСЬ НАЗИВАЮТЬШЕВРОНАМИ), КОКАРДАХ

ТОЩО — МИ ЗВЕЛИ В ЄДИНЕЦІЛЕ ВСЮ НАШУ ВІЙСЬКОВУ

САМОБУТНІСТЬ

ООддиинн іізз ррооббооччиихх ввааррііааннттіівв ппееррссппееккттииввннооїї ффооррммииооддяяггуу ууккррааїїннссььккиихх ввііййссььккооввооссллуужжббооввцціівв

ЯКЩОВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІ

МАЮТЬ РІЗНІ ЗВАННЯ, ТО ЦЕМАЄ ПОЗНАЧАТИСЯ ЗНАКАМИ

РОЗРІЗНЕННЯ, АЛЕ НІЯК НЕЯКІСТЮ ТКАНИНИ, З ЯКОЇ

ПОШИТИЙ ОДНОСТРІЙ

#24 {5453} 23 ЧЕРВНЯ, 2016 7

28 ЧЕРВНЯ — ДЕНЬ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

28 червня виповнюється 20 років з дняприйняття Конституції України. Процесїї створення був довгим і складним.Починаючи з конституції Пилипа Орлика1710 року і закінчуючи безсонною ніччюз 27 на 28 червня 1996 року, коли ОсновнийЗакон нарешті був ухвалений. КонституціяУкраїни по праву визнається однієюз найбільш досконалих і демократичнихконституцій у всьому світі!

— Потреба в ухваленні нової Конституції по-стала відразу після проголошення Україною неза-лежності, — згадує народний депутат України2-го скликання Роман Круцик, який особисто го-лосував за неї 28 червня 1996 року. — Адже новаУкраїнська держава не могла жити за конститу-цією Української РСР періоду «розвиненого соці-алізму», зліпленою за зразком основного законуСРСР комуністичними ідеологами.

В цілому конституційний процес тривав понад 3роки і був нелегким. Зрештою на початку червня1995 року було укладено Конституційний Договір,який регламентував правові та інші стосунки міжПрезидентом України і парламентом. Незабаромутворили робочу Конституційну комісію, до складуякої увійшли провідні вчені-правознавці.

Існував проект Конституції від 26 жовтня 1993року, але його зміст членами комісії сприймавсядоволі неоднозначно, зокрема були запереченняпроти багатьох статей. Так, одні вважали, щоПрезиденту надається забагато повноважень, щоможе призвести до авторитарності, другим зда-валося, що парламент узурпує владу, обмежив-ши главу держави у його діях. Окрім суто юридич-них протиріч, були ще й політичні. Адже у Верхов-ній Раді засідали комуністи, соціалісти, рухівці, якіабсолютно по-різному бачили майбутнє України.

Нарешті 25 червня 1996 року 306 голосамиухвалили перше положення преамбули. Особис-то я зрозумів, що крига скресла і Україна отри-має нову Конституцію. Але заключна роботаз ухвалення Основного Закону тривала ще де-кілька діб. І о 9 годині 18 хвилин 28 червня 1996року Верховна Рада України 321 голосом прий-няла Конституцію. Проти проголосували 45 на-родних депутатів, 12 утрималися, а 17 взагаліне голосували.

Відтоді вже минуло 20 років. І я пишаюся тим,що на думку відомих вчених-правників не лишеУкраїни, а й зарубіжжя наша робота — Конститу-ція України — досі лишається однією з кращихконституцій не лише Європи, а й світу.

Звичайно, існує багато проблем, зокрема йу тому, що чимало статей нині не працюють абопрацюють не на повну потужність. Наприклад, од-на з них гарантує всім нам безкоштовне здобуттяосвіти, лікування тощо. А що маємо насправді?Сьогодні кожен пересічний громадянин, якийзвертається до лікарів по медичну допомогу, маєвласним коштом придбати ліки і решту необхід-ного. Утім час не стоїть на місці. Тому ОсновнийЗакон країни теж потребує змін, доповнень.

Нещодавно, як відомо, були внесені зміни що-до судової системи. На мою думку, це потрібнобуло зробити давно, але, як мовиться, краще піз-но, ніж ніколи. Знаєте, скільки років американсь-кій Конституції? До неї було внесено сотні, якщоне тисячі поправок. І що? Сполучені Штати про-тягом століть є світовим лідером. Практичнов усьому…

— Депутати обговорювали кожне слово, кожнукому і крапку. Весь час у напрузі. Не було бажан-ня навіть схилитися відпочити, — згадує народ-ний депутат другого скликання Микола Жулинсь-кий. — Пам’ятаю, мене кілька разів викликалидля інтерв’ю. Я тоді впевнено сказав, що Консти-туцію приймемо. Зі мною сперечався прокомуніс-тичний депутат Юрій Болдирєв: «Давайте обмен:вы нам — русский язык, мы вам — вашу симво-лику». Ні, кажу, нашою буде і мова, і символіка.Ніхто з вами не торгуватиметься. Довго спереча-лися щодо розділу, який стосується АвтономноїРеспубліки Крим. Комуністи постійно суперечи-ли, вимагали прийняти за основу КонституціюУРСР 1978 року. Президент України Леонід Куч-ма відстоював власну позицію. Пропонував ухва-лити президентський варіант Конституції на Все-українському референдумі. Його підтримувавпрем’єр-міністр Павло Лазаренко. Скликав у Чер-нігові виїзне засідання Кабміну, куди вирушиликілька десятків депутатів. Прийняття ОсновногоЗакону могло бути зірване. Але народний депутатСергій Головатий вніс пропозицію: тих, хто зали-шив засідання, — позбавити депутатських ман-датів. Спікер Олександр Мороз підтримав його.

Добре пам’ятає той період і голова Конгресугромадянського суспільства України, народнийдепутат другого та третього скликань, перший ко-мандувач Українського флоту Борис Кожин. Вінбув свідком подій так званої конституційної ночі,коли шляхом голосування парламент ухваливОсновний Закон Держави.

— Я й досі зберігаю у своєму архіві проектКонституції України, з яким пропрацював тодів сесійній залі. Я був присутній на засіданні Вер-ховної Ради України при ухваленні Конституціїіз початку до кінця. Серед сотень поправокдо Закону, які розглядали в ту ніч, було і 24 моїх,15 з яких враховані, — пригадує Борис Борисо-вич. — Зокрема, запеклі баталії відбувалися на-вколо 10-ї статті про державну мову. Її ухвален-ня декілька разів відкладали. Один із комуністів-депутатів, відстоюючи свою позицію, наполягав:«Нельзя так торопиться и сразу придать украин-скому языку статус государственного. Нужно по-дождать хотя бы 10 лет, за это время мы все ов-ладеем украинским языком и заговоримна нём». Але більш переконливим стало звер-нення іншого з моїх колег, який зазначив, що«українська мова є кодом нації, важливим чинни-ком безпеки держави та її народу».

За спогадами окремих творців КонституціїУкраїни, у процесі обговорення проектудокумента ситуація щохвилини загострювалася.Не влаштовували лівих і згадування в преамбуліОсновного Закону Бога («усвiдомлюючивiдповiдальнiсть перед Богом, власною совiстю,попереднiми, нинiшнiм та прийдешнiми по-колiннями»), а також Гімн України, державнасимволіка. Але всі зусилля замінити їх на іншіне мали успіху.

Перед початком голосування в залі запанувалатиша. Коли ж стали відомі його результати, став-ся справжній вибух емоцій. Народні депутативстали і оваціями та гучними вигуками, образнокажучи, доповіли Українському народові, що Кон-ституція для України ухвалена!

Підготували Сергій ЗЯТЬЄВ,

Тетяна МОРОЗ

Про перебіг ухвалення Основного Закону нашої держави розповідають народні

депутати України, які брали активну участь у підготовці Конституції України

і голосували за неї 28 червня 1996 року

НА ДУМКУ ЗАРУБІЖНИХ УЧЕНИХ,

КОНСТИТУЦІЯУКРАЇНИ Є ОДНІЄЮЗ КРАЩИХ У СВІТІ

КонституціяСША налічує4 400 слів. Цен а й с т а р ш а

і найкоротша писана Консти-туція великої держави у світі.Спочатку постало питанняпро титул Президента. Йогопропонували іменувати «Йо-го найвища величність Пре-зидент Сполучених ШтатівАмерики і Захисник їхньоїСвободи». Однак Палата

представників і Сенат скоро-тили цю назву до «ПрезидентСполучених Штатів». За зако-нами Конституції президентиСША складають присягу рів-но опівдні. А слово «демокра-тія» в їхньому Основному за-коні жодного разу не згаду-ється.

У Велико-британії не-має консти-туції як такої.

Не існує навіть точного пе-реліку документів, які б на-лежали до британської кон-ституції. Конституція Вели-кобританії — це сукупністьзаконів, прецедентів і конс-титуційних звичаїв.

КонституціяІндії — най-більша за об-сягом у світі:

вона включає 465 статей, 12великих додатків, більше 70

поправок і 117 369 слів у вер-сії англійською мовою, крімякої є також офіційний пере-клад на хінді. Окремі поправ-ки за обсягом наближаютьсядо... Конституції США.

Ісландія маєдуже цікавийдосвід напи-сання Консти-

туції. Проект Основного за-кону цієї країни 2012 рокуписали 950 пересічних іс-

ландців, яких обралидовільно. А щоб доопрацю-вати свою Конституцію, на-селення вибрало Конститу-ційну Раду, до якої потрапи-ли не партійні лідери, а пе-ресічні громадяни. До вдос-коналення Конституції за-вдяки використанню систе-ми краудсорсингу змоглидолучитись усі ісландці, якіробили свої зауваженняв соцмережах.

ОСНОВНІ ЗАКОНИ КРАЇН СВІТУ

2288 ччееррввнняя 11999966 ррооккуу ббіілляя ввххооддуу вв ббууддііввллюю ВВееррххооввннооїї РРааддии УУккррааїїннии

СТАТТЯ 3 КОНСТИТУЦІЇУКРАЇНИ: «ЛЮДИНА, ЇЇ ЖИТТЯІ ЗДОРОВ’Я, ЧЕСТЬ І ГІДНІСТЬ,НЕДОТОРКАННІСТЬ І БЕЗПЕКА

ВИЗНАЮТЬСЯ В УКРАЇНІНАЙВИЩОЮ СОЦІАЛЬНОЮ

ЦІННІСТЮ»

8

НА ПЕРЕДОВІЙ

За повідомленням прес-центру штабу анти-терористичної операції 14 квітня, близько19.00 один із передових опорних пунктівЗбройних Сил України в районі Докуча-

євська був атакований групою піхоти бойовиків,підсиленою двома бойовими машинами піхоти(БМП-1). В результаті бою, бойовики вимушеновідступили на вихідний рубіж, зазнавши втрат. Підчас бою українські бійці знищили з СПГ-9М однуз атакуючих бойових броньованих машин против-ника.

Як відомо, згідно з положеннями Мінських до-мовленостей важке озброєння, зокрема танкита артилерія калібром понад 100-мм, ЗбройнимиСилами України відведене на встановлені відстанівід лінії зіткнення із незаконними збройними фор-муваннями (НЗФ). Більше того, у режимі веденнявогню підрозділи ЗС України, знову ж у контекстіМінських домовленостей, дотримуються певнихобмежень.

А от противник грубо порушує Мінські домовле-ності. Останнім часом інтенсивність обстрілів з йо-го боку лише збільшується, як і калібр озброєння.Крім того, використовуючи «сприятливі» умовидля своєї діяльності безпосередньо на «передо-вій» лінії, виниклі через «вогневу стриманість» ук-раїнських військ, бойовики активно застосовуютьрізноманітні транспортні засоби безпосередньоу прямій видимості з наших передових позиційз різноманітними цілями, добре знаючи, що нашівійськовики мають право відкривати вогонь лишеу відповідь за безпосередньої загрози їхньомужиттю та здоров’ю.

У тих випадках, коли необхідно дати відповідьбойовикам, зважаючи на їхнє зухвальство, укра-їнським бійцям доводиться розраховувати лишена ті засоби вогневого ураження, які в них залиши-лися у відповідності до положень Мінських домов-леностей. Найбільш потужними і ефективнимив цьому сенсі є піхотні протитанкові засоби. Томуїхнє грамотне та ефективне використання в тих чиінших випадках, особливо з тактичного погляду,на сьогодні є вкрай актуальним для частин та під-розділів ЗС України, які виконують бойові завдан-ня в зоні АТО безпосередньо на лінії розмежуван-ня сторін.

На сьогодні найбільш поширеними засобами та-кого роду в ЗС України є ручні та станкові проти-танкові гранатомети (РПГ, СПГ), декілька типівпротитанкових керованих ракетних комплексів(ПТРК). Наявні у ЗС України піхотні протитанковізасоби були розроблені та прийняті на озброєнняздебільшого ще за часів СРСР. Наприклад, стан-ковий протитанковий гранатомет СПГ-9М «Копье»був прийнятий на озброєння ще радянського

війська 1963 року, ПТРК «Фагот» — найбільш по-ширений у ЗС України ПТРК — 1970-го. Крім цихзасобів, завдяки зусиллям вітчизняного оборонно-го комплексу в українське військо почали надходи-ти й новітні піхотні протитанкові засоби, які дозво-ляють нині виконувати на полі бою широке колобойових завдань. До них можна віднести ПТРК ти-пу «Стугна-П» або більш легкий ПТРК типу«Скиф».

14 травня минулого року, місце події — передо-ві позиції українських військ у районі повітряногоколектора шахти «Путилівська» (так звана «шахтаБутовка»). Вранці цього дня ворожий снайперз добре замаскованої та захищеної позиції відкриввогонь по позиціях українського підрозділу, обстрі-люючи майже всі їхні пости та опорні пункти, чимсуттєво ускладнив пересування українських бій-ців. Більше того, одного з наших бійців було важкопоранено. Тож необхідно було нейтралізувати во-рожого стрільця.

Протягом усього дня українські бійці уважноспостерігали за ворогом, намагаючись виявитипозицію ворожого снайпера. Зрештою її було ви-значено завдяки фіксації малопомітного спалахувід його пострілу. І вже за кілька секунд командирукраїнського підрозділу скерував по ній вогоньПТРК типу «Фагот». З першого пуску керована ра-кета влучила в пробій на другому поверсізруйнованого будинку, де й облаштував собі пози-цію снайпер проросійських бойовиків.

Треба сказати, що між виявленням позиції во-рожого снайпера та його ураженням минулоне більше 10 секунд. Що забезпечило гарантова-не ураження противника, який не встиг змінитипозицію. Така миттєва відповідь на черговий по-стріл снайпера була досягнута завдяки тому, щобойова обслуга ПТРК українського підрозділу пе-ребувала в постійній готовності до відкриття вог-ню і вела постійне спостереження за полем бою.Отримавши коректуру від командира, відразу ж

виконала пуск, не гаючи часу на підготовкудо стрільби.

Інший приклад — кінець квітня нинішнього року,позиції одного з окремих мотопіхотних батальйонівЗС України у районі Попасної. Бойовики розгорну-ли практично у прямий видимості з передових ук-раїнських спостережних постів для чергового об-стрілу українських позицій два 120-мм міномети,які були знищені ще до відкриття ними вогню.

Слід зазначити, що ця «весела парочка» неод-норазово зухвало обстрілювала наші позиції,встигаючи згорнутися і залишити свою вогневупозицію ще до того, як українські бійці встигаливідреагувати на такі дії бойовиків. Тож командиродного з українських підрозділів у цьому районівирішив заздалегідь підготуватися до чергового«візиту» мінометників бойовиків. Для цього на по-зицію, розташовану в загрозливому секторі, булаприховано висунута бойова обслуга ПТРК «Фа-гот», яка своєчасно приготувала комплексдо стрільби та ретельно його замаскувала. Тожіз появою в секторі ворожих мінометників нею бу-ло здійснено два пуски керованих ракет, які фак-тично «дезінтегрували» обидві ворожі мінометні

обслуги (6 вбитих бойовиків), а також самі міноме-ти. Одна з ракет влучила у вантажівку з боєзапа-сом мін бойовиків, який і здетонував, не залишив-ши ворогу жодного шансу.

Ще один приклад — бій обслуги СПГ-9М однієїз механізованих бригад ЗС України із групою тан-ків противника (4 одиниці) в жовтні 2014 рокув районі селища Петрівка Донецької області.

Того дня передові позиції українських військатакували танки Т-72 бойовиків, які намагалисяпрорватися у глибину бойових порядків одногоз українських підрозділів. Зважаючи на те, щодо цього бойовики два дні майже безперервно мо-лотили по передових позиціях українських військіз артилерії та мінометів, атакуюча група танків во-рога сподівалася успішно виконати своє завдання,не зустрівши серйозного опору. Утім бойова об-слуга СПГ-9М з двох бійців українського підрозді-лу, який тримав оборону на цій ділянці, виявиласяспритнішою за екіпажі ворожих танків. Підпустив-ши броньовані машини ворога на відстань у 1000метрів (прицільна дальність СПГ-9М — 1200–1300метрів), українські військовики, послідовно зміню-ючи позицію, підбили 3 з 4-х танків противника.Причому противник у ході бою так і не зміг вияви-ти позицію українського станкового гранатометаі в подальшому зміг його вивести з ладу лише за-стосувавши артилерійсько-мінометний вогонь.

Як бачимо, в умілих та професійних руках навітьті протитанкові засоби, які має на сьогодні укра-їнська піхота, можуть цілком успішно використову-ватися з ефектом американських «джавелінів».

Грамотне розташування на позиції (маскування,надання зброї максимального сектору обстрілута виконання низки інших вимог), вміле викори-стання ТТХ цих засобів, пильність та професій-ність бойової обслуги (постійне спостереженняза полем бою, швидкість в приготуванні своєїзброї до бою, знання навколишньої місцевості то-що) — всі ці якості в комплексі дозволяють ефек-тивно застосовувати такі засоби.

Костянтин МАШОВЕЦЬ

або Про деякі особливості застосування протитанкової зброї у сучасних умовах АТО

В УМІЛИХ ТА ПРОФЕСІЙНИХРУКАХ НАВІТЬ

ТІ ПРОТИТАНКОВІ ЗАСОБИ,ЯКІ МАЄ НА СЬОГОДНІ

УКРАЇНСЬКА ПІХОТА, МОЖУТЬЦІЛКОМ УСПІШНО

ВИКОРИСТОВУВАТИСЯЗ ЕФЕКТОМ АМЕРИКАНСЬКИХ

«ДЖАВЕЛІНІВ»

ППТТРРКК ««ФФааггоотт»» —— ннааййббііллььшш ппоошшиирреенниийй уу ЗЗСС УУккррааїїннии ппеерреенноосснниийй ппррооттииттааннккооввиийй ррааккееттнниийй ккооммппллеекксс

ЗЗааммаассккооввааннуу ппооззииццііюю ссттааннккооввооггоо ггррааннааттооммееттааССППГГ$$99ММ ддуужжее вваажжккоо ввиияяввииттии

ЕФЕКТИВНІ «СТВОЛИ»

ПРОТИ ВОРОЖОЇБРОНІ І НЕ ЛИШЕ,

#24 {5453} 23 ЧЕРВНЯ, 2016 9

ЗАХИСНИК

…Осінь 2014 року. Зона АТО.Спочатку бойовики об-стріляли наш підрозділіз мінометів, згодом —

із гармат. А коли зрозуміли, що це не зупинитьнаших вояків, ударили ще й з «Градів». Щіль-ність вогню була надзвичайно високою, протенаші бійці хоч і повільно, але вперто просува-лися вперед…

Строкову Анатолій Гешко відслуживу десантно-штурмовій бригаді, яка дислоку-валася в селищі Хирів, що на Львівщині. За-лишаючи частину, він не думав, що з часомдоведеться знов одягти військовий одност-рій, а мішені, по яких стрілятиме, будутьне умовні, а справжні.

Але саме так і сталося: влітку 2014-го в мир-не життя Анатолія увірвалася війна. Її холод-ний подих він відчув ще навесні, коли в Кримуз’явилися «зелені чоловічки». Спостерігаючиза подіями, що розгорталися на півострові, чо-ловік якось сказав дружині:

— Доведеться, мабуть, і моєму поколіннюповоювати.

Та почала заспокоювати його, мовляв, якавійна… Дипломати зроблять свою справу —і все буде гаразд. Але згодом Анатолій почавзбирати речовий мішок.

«Десантник повинен жити в постійній бойо-вій готовності», — пригадав він слова ротного-«афганця». А за кілька місяців отримавіз військкомату повістку!..

Упродовж перших тижнів разом із такими жмобілізованими земляками-буковинцямина одному з військових полігонів відновлювалидещо втрачені армійські навички: стріляли, во-дили бойові машини.

Згодом хлопці відбули до Запорізької облас-ті, де спільно з прикордонниками прикривалиморське узбережжя материкової України: існу-вала ймовірність, що росіяни спробують десан-туватися на нашу територію.

Пізніше Анатолія перевели до Львова, девключили до складу батальйонної тактичноїгрупи 24-ї окремої механізованої бригади. У їїскладі були й військовики одного з полків спе-ціального призначення. Усіх згодом відправилина «гарячий» Донбас.

…19 жовтня 2014 року бойовики за активноїпідтримки підрозділів російської армії оточилиодин із блокпостів. Кілька десятків людей опи-нилися у смертельній небезпеці.

— На допомогу хлопцям йшов один із під-розділів нашої батальйонної тактичної гру-пи, — похмурнішав Анатолій Гешко. — Хлопціпроривалися, як могли, зазнавали втрат. Нашпідрозділ теж отримав наказ висунутись у бікблокпоста. Завдання — відволікти на себе яко-мога більше ворожих сил, чим допомогти удар-

ній групі пробитись до блокпоста, який бойови-ки вважали приреченим. Ми потрапили підщільний вогонь російських найманців. Меніздавалося, що під нами палала земля, дим ви-їдав очі, заважаючи орієнтуватись. Але ніхтоне панікував. Не переповідатиму весь хід бою,скажу лише, що під час цієї операції бойовикивбачали в нас легку здобич, яку вони ось-осьуполюють, але самі стали нею. Просуваючисьуперед, ми визначили їхні «точки», розташова-ні в «зеленці». У цьому велика заслуга могоземляка снайпера Юрка Грицуна, в якого, яквін неодоразово жартував, нюх на «сепарів».Ми також виявили і коригувальника вогню,якого Юрко «поклав» першим же пострілом.Словом, завдання своє виконали.

Сержант Гешко скромно промовчав про те,що коли на них посунули 2 танки, саме він зму-сив один із них зупинитися. Про це мені розпо-віли його товариші.

З честю впоралися й із завданням щодо охо-рони мосту неподалік селища Гірське. Черезсвоє розташування міст мав стратегічне зна-чення для наших військ. Через нього здійсню-валося забезпечення частин і підрозділів усім

необхідним. Ворог це прекрасно розумів, і йогорозвідувально-диверсійні групи мало не щоно-чі намагалися захопити цей об’єкт.

— Вони були добре екіпіровані, малина озброєнні новітню стрілецьку зброю ро-сійського виробництва, — розповідає Анато-лій. — За тактикою їхніх дій було зрозуміло, щото не шахтарі й не трактористи, а спецпризна-ченці. Але всі їхні зусилля виявилися марними.

Коли оборону мосту зміцнили, взвод Ана-толія перекинули в район міста Щастя: хлопціобороняли місцеву теплоелектростанцію. Во-на, як відомо, забезпечує електроенергієюне лише мешканців міст і сіл, які розташова-ні на підконтрольній нам території, а й тих,що тимчасово окуповані. Бойовики ж хотілибути на ній господарями і робили чималоспроб проникнути на її територію. Одного ра-зу вони спробували це зробити на БМП, алегранатометник Анатолій Гешко свою справузнав добре…

— Там, на війні, я зустрів людей, яких ніколине забуду, — зізнається він. — Шкода, що вженіколи не зустрінусь із Геннадієм Запарою, Та-расом Михальчиком, які загинули. А осьз Юрою Герецуном, Толею Козаком сподіваюсьпобачитися. Це треба зробити заради пам’ятітих, хто віддав життя, відстоюючи Україну.

Сержанта Анатолія Гешка і ще кількох йогобойових побратимів командування представи-ло до ордена «За мужність». Відтоді спливлочимало часу, але жодних нагород вони не от-римали. Проте не ображаються.

— Воювали за свою землю, своїх дітей,а не за ордени, — пояснює Анатолій Гешко. —Головне, щоб наші зусилля не були марнимиі в Україні нарешті запанував мир. Хочу, щобмої доньки Таня й Леся спокійно дивилисяв майбутнє. Заради цього готовий знову статидо строю…

Сергій ЗЯТЬЄВ

«Я ВОЮВАВ НЕ ЗА ОРДЕНИ,

А ЗА МАЙБУТНЄ СВОЇХ ДІТЕЙ…»

Капітан Олександр Продайводавперше прибув у зону проведенняантитерористичної операції напри-кінці травня 2014 року. Воюваву складі розвідбатальйону. Офіцер-розвідник за проявлені мужністьта стійкість у боях за цілісність Укра-їни нагороджений орденом БогданаХмельницького. Нині в нього вжетретя ротація в зону бойових дій.

— 19 червня 2014 року в районі на-селеного пункту Закотне Ямпільсь-кого району ми потрапили у ворожузасідку. В бою загинув командир1-ї бтгр підполковник Ігор Ляшенко.У тому ж бою загинув і мій товариш,кум, однокурсник — командир роз-відувальної роти капітан Степан Во-робець, — із болем у голосі гово-рить офіцер. — По волі Божій я і щекілька хлопців тоді вижили і досі слу-жимо разом.

Того ранку підрозділ на двох БТРах

вирушив на бойове завдання із «за-чистки» Ямполя від бойовиків. О 9-йранку надійшов новий наказ —штурмувати Закотне. З боєм зайш-ли у місто. Почали зачищати. Алеколи 2-га рота зайняла позиції, ста-ло відомо, що терористи намага-ються її оточити. Комбат наказавнегайно мчати їм на допомогу. Роз-відники вирушили на двох БТРах.Зненацька по першій машині вдари-ли з гранатомета. Під час того об-стрілу загинули героїчний комбатта командир роти.

— Наш БТР взяв ліворуч від знище-ної командирської машини, алеза якусь мить ворог переніс вогоньна нас, — продовжив розповідь капі-тан Олександр Продайвода. — Відсмерті мене врятувала відкрита бро-ньована кришка люка, від якої від-скакували ворожі кулі. Зрештою нампощастило вирватися із тієї засідки,

але ще одного бійця ми втратили.Ще дві годин наші відважні розвід-

ники незнайомою місцевістю з боємвиривалися з ворожого оточення.Хлопці кажуть, що врятуватися вда-лося багато в чому завдяки майстер-ності водія бойової машини молод-шого сержанта Олександра Сафрю-ка, який холоднокровно та вмілопровів БТР крізь ворожі позиції.

Оцінюючи події минулих років вій-ни, причини наших прорахунківта невдач, розвідник розмірковує:

— Ніхто до війни готовий не був.Ніхто з нас не знав, як вона на-справді виглядає. Ми вчилися на по-лігонах, проводили практичні занят-тя, але мало хто з офіцерів мав до-свід бойових дій. Нам часто довело-ся вчитися на власних гірких помил-ках. На підставі набутого бойовогодосвіду нами зроблені належні ви-сновки, і нині Україна має зовсім ін-ше військо.

Володимир КОРНІЯКА

«ВІД СМЕРТІ МЕНЕ ВРЯТУВАЛА КРИШКА ЛЮКА»

ККааппііттаанн ООллееккссааннддрр ППррооддааййввооддаа

БОЙОВИКИ ОТОЧИЛИ ОДИНІЗ БЛОКПОСТІВ. КІЛЬКА

ДЕСЯТКІВ ЛЮДЕЙОПИНИЛИСЯ У СМЕРТЕЛЬНІЙНЕБЕЗПЕЦІ. НАШ ПІДРОЗДІЛ

ОТРИМАВ НАКАЗВИСУНУТИСЯ НА ДОПОМОГУ.МИ ПОТРАПИЛИ ПІД ЩІЛЬНИЙ

ВОГОНЬ РОСІЙСЬКИХНАЙМАНЦІВ. ЗДАВАЛОСЯ,

ЩО ПІД НАМИ ПАЛАЛА ЗЕМЛЯ

ССеерржжааннтт ААннааттоолліійй ГГеешшккоо

10

АКТУАЛЬНА ТЕМА

ПОЛКОВНИК ОЛЕКСІЙ НОЗДРАЧОВ:

За останні 6 років 420 офіцерів ЗбройнихСил України навчалися у вищих військо-вих навчальних закладах Європи та Пів-нічної Америки. Як освіта, здобута

за кордоном, допомагає їм виконувати свої по-садові обов’язки? В чому відмінність навчанняв іноземних військових вишах від вітчизняних?На ці та інші запитання дадуть відповідь на сто-рінках нашої газети українські офіцери, якінавчалися за кордоном.

Сьогодні гість редакції — начальник Управлін-ня цивільно-військового співробітництва Зброй-них Сил України полковник Олексій Ноздрачов.З лютого 2009-го до червня 2010 року він навчав-ся в Армійському командно-штабному коледжіСухопутних військ США в Лівенуорті.

— Олексію Олексійовичу, як потрапитидо списку кандидатів на навчання за кордоном?

— По-перше, необхідно обіймати посаду, якавимагає підвищення рівня освіти. Звичайно, слідмати певний досвід проходження служби на цій по-саді. По-друге, дуже важливим є володіння анг-лійською мовою на достатньо високому рівні.І по-третє, треба бути готовим до трансформуван-ня, зважаючи на суттєву відмінність у системі осві-ти та проходженні служби в інших країнах. Заува-жу, що знання іноземної мови хоча і є значущимчинником відбору кандидата на навчання за кор-доном, але наші іноземні партнери дають можли-вість підвищити рівень мовної підготовки на спеці-альних курсах, що передують безпосередньомунавчанню.

Що стосується мене особисто, то я вступавдо американського коледжу з посади начальникавідділу військового співробітництва з європейськимкомандуванням Збройних сил США у Центрі забез-печення миротворчої діяльності, який на той час бувпри Департаменті міжнародного оборонного співро-бітництва. До цього набув певного досвіду під часмісії в Іраку, де займався підготовкою сил самообо-рони бригади прикордонників.

— Що собою являє Командно-штабнийколедж Сухопутних військ армії США, де винавчались?

— Це один із найстаріших військових навчальнихзакладів Сполучених Штатів Америки. На сьогоднівін є не лише основною військово-освітньою одини-цею підготовки офіцерів оперативно-тактичного рів-ня, а й потужним центром вивчення і збору досвідудій підрозділів та військових частин Сухопутнихвійськ Пентагону. Крім того, в цьому коледжі народ-жується чимало керівних документів, які регламен-тують діяльність найчисельнішого виду військ. Осві-ту в ньому здобували майже всі відомі воєначальни-ки армії США.

— Минуло вже шість років, як ви закінчилинавчання в американському коледжі. Скажіть,будь ласка, наскільки ця освіта допомагає ваму виконанні службових обов’язків?

— Після закінчення коледжу мені було наданоправо служити в управлінні оперативної підготов-ки Головного оперативного управління Генераль-ного штабу. Зауважу, що і тоді, і тепер у ГОУ най-більший відсоток офіцерів, що здобули освіту опе-ративно-тактичного рівня за кордоном — в США,Німеччині, Туреччині, Великій Британії тощо.

Головне оперативне управління було і залишаєть-ся лідером в запровадженні нових підходівдо військово-стратегічного аналізу, форм та мето-дів застосування військ та оперативної підготовки.На жаль, у попередні роки масштабного характерувпровадження новітніх форм та підходів армій за-хідних країн не було, бо старше керівництво на тойчас не розуміло суть новаторського підходу до ба-гатьох питань.

— Існував спротив?— Не стільки спротив, як нерозуміння того, на-

віщо ламати старі стереотипи і впроваджуватищось нове. Мовляв, є переможний досвід Другоїсвітової війни, ворогів у нас немає, є стратегічнийпартнер Росія, яка в разі воєнного конфлікту насне залишить. Так і сталося — північний сусід насне залишив і окупував частину території. Утім, якне пручалися офіцери старшого покоління, офіце-рам-випускникам закордонних навчальних за-кладів все ж вдавалося впроваджувати деякі пе-редові методики застосування військ, які в май-бутньому стали підґрунтям сучасної системноїоперативної підготовки.

— Сьогодні ви — начальник Управління ци-вільно-військового співробітництва. Які знання,отримані під час навчання в коледжі, вам допо-магають на цій посаді?

— Після ГОУ у мене ще була служба в Головно-му управлінні військового співробітництва та миро-творчих операцій, де я відповідав за напрям спів-праці із країнами Західної Європи та Північної Аме-рики. Я мав можливість постійно бути в курсі щодозмін, які відбувалися у збройних силах цих країн,що неабияк мені допомогло під час створенняУправління цивільно-військового співробітництва.Всі нормативно-правові документи — від проектівзаконів до концепції розвитку Цивільно-військовогоспівробітництва — будувалися винятково за стан-дартами Північноатлантичного альянсу та на під-ставі знань, отриманих в Командно-штабному ко-леджі Сухопутних військ США.

Ми не стоїмо на місті — все, що є нового і про-гресивного в закордонних колег, ретельно вивча-ється і запроваджується в нашій роботі.

— Свого часу ви розпочинали навчання в Ки-ївському інституті Сухопутних військ, потімпродовжували здобувати освіту в Харкові,знайомі з підготовкою офіцерів у Національно-му університеті оборони... В чому суттєва від-мінність нашої системи військової освіти відамериканської?

— Відмінність існує не лише від американської, а йвід західноєвропейської. Навчальні заклади армій кра-їн НАТО ставлять головним завданням невимуштрува-ти офіцера, астворити умови й можливості для його са-мостійного розвитку. Зважаючи на те, що майже 90

відсотків офіцерів там вступають до навчальних закла-дів, маючи бойовий досвід або службу в миротворчихконтингентах, вони є джерелом інформації та знаньдля самих викладачів. До речі, більшість викладацько-го складу командно-штабного коледжу в Лівенуорті —це ветерани війн та учасники збройних конфліктіву «гарячих» точках планети. Система навчання там ор-ганізована таким чином, що слухач є ресурсом знань,а викладач лише допомагає йому систематизуватита інституціоналізувати ці знання. Навіть більше —саме практичний бойовий досвід офіцерів стає підста-вою для внесення змін до методичних матеріалів, про-грам підготовки слухачів і навіть до чинних статутів.

— Що нам заважає запроваджувати нові під-ходи до підготовки офіцерських кадрів?

— Консерватизм. Викладачі Національного уні-верситету оборони, які здебільшого закінчиливійськово-навчальні заклади ще за СРСР, є заруч-никами радянських підходів до системи підготовкиофіцерів, що, на жаль, заважає їм реально оціню-вати виклики сучасності. Науково-дослідні інститу-ти підготували чимало сучасних освітніх методик,є програмні документи на основі передового досві-ду, але всі прогресивні напрацювання важко впро-ваджуються в життя.

Звичайно, війна вносить свої корективи у про-цес підготовки офіцерського складу. Голос слуха-ча, який пройшов АТО, лунає дедалі впевненішета голосніше, бойові офіцери сміливо вступаютьу полеміку з викладачами, задають «незручні» за-питання, намагаючись змінити систему.

— Схоже, керівника Національної академіїсухопутних військ, який теж здобув освітуза радянських часів, консерватизм оминув?

— Дійсно так. Генерал-лейтенант Павло Петро-вич Ткачук разом з викладацьким складом успішнотрансформували систему підготовки майбутніх офі-церів ще задовго до того, як в інших навчальних за-кладах про це лише обережно думали. Взявши всекорисне від радянської системи військової освіти,у Львові сміливо погодилися на пілотний проект під-готовки офіцерських кадрів нового формату.За основу навчального процесу було взято правило:готувати ініціативного, мислячого і креативного ко-мандира. До речі, на сьогодні в Національній акаде-мії сухопутних військ значна частина викладацькогоскладу пройшла через АТО.

— Якби запропонували продовжити навчан-ня за кордоном, який навчальний заклад ви бобрали?

— Я вже навчаюсь (посміхається). Я здав вступ-ні іспити до Коледжу Сухопутних військ оператив-но-стратегічного рівня в Карлайл Беррексі (штатПенсильванія) і прийнятий на дистанційну формунавчання. Поточного місяця вже розпочнуться пер-ші семінари. Розумію, що мені буде важко поєдну-вати виконання обов’язків начальника управлінняі навчання в такому престижному коледжі. Це іншасистема, інші підходи, інше бачення проблем, томуце для мене своєрідний виклик. І я просто зо-бов’язаний достойно подолати всі труднощі і здо-бути вищу освіту в цьому навчальному закладі.

Розмову вів Олександр ТЕРЕВЕРКО

«НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ НАТО

СТАВЛЯТЬ ГОЛОВНИМ ЗАВДАННЯМ

НЕ ВИМУШТРУВАТИ ОФІЦЕРА,

А СТВОРИТИ УМОВИ ДЛЯ ЙОГО РОЗВИТКУ»

ППооллккооввнниикк ООллееккссіійй ННооззддррааччоовв

У НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХАРМІЙ КРАЇН НАТО

ПРАКТИЧНИЙ БОЙОВИЙДОСВІД ОФІЦЕРІВ СТАЄ

ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВНЕСЕННЯЗМІН ДО МЕТОДИЧНИХМАТЕРІАЛІВ, ПРОГРАМПІДГОТОВКИ СЛУХАЧІВ

І НАВІТЬ ДО ЧИННИХ СТАТУТІВ

БІЛЬШІСТЬ ВИКЛАДАЦЬКОГОСКЛАДУ КОМАНДНО-ШТАБНОГО КОЛЕДЖУ

В ЛІВЕНУОРТІ — ЦЕ ВЕТЕРАНИВІЙН ТА УЧАСНИКИ ЗБРОЙНИХ

КОНФЛІКТІВ У «ГАРЯЧИХ»ТОЧКАХ ПЛАНЕТИ

#24 {5453} 23 ЧЕРВНЯ, 2016 11

СОЦІАЛЬНА ПАНОРАМА

Виїхати до Борисполя мене змусив телефоннийдзвінок читача газети. Учасник АТО, мешканецьцього міста, поскаржився, що місцева владане приділяє достатньої уваги воїнам АТО, зокрема,у питанні виділення земельних ділянок. Вженаступного дня я був у Бориспільській міській раді.Мої співрозмовники — заступники міського головиМикола Корнійчук і Людмила Пасенко.

— Відверто кажучи, нам дивно чути такі нарікання.Адже ми робимо максимум для того, щоб забезпечитиучасників АТО всім, що їм належить за законом. У Бо-рисполі на сьогодні обліковано 800 учасників АТО. Міс-то в нас невелике, воно займає площу лише 3071 гек-тар, і питання щодо забезпечення ділянками дійсно до-сить проблемне. Наявні площі свого часу належалирадгоспам і зараз розпайовані. Тому нам складно вияв-ляти землю, що не перебуває в користуванні. Утім з 329учасників АТО, які подали заяви на отримання земель-них ділянок, 203 вже їх отримали. Найближчим часомбудуть прийняті рішення про виділення землі ще однійгрупі ветеранів АТО, — розповів Микола Корнійчук.

За його словами, для впорядкування територій, девиділяються земельні ділянки, міська рада Борисполяминулого і поточного року виділила з міського бюдже-ту кошти, щоб розпланувати та засипати піском і ще-бенем вулиці між цими ділянками.

— На останній сесії прийняли рішення про виділен-ня ще 600 тисяч гривень для прокладання ще трьох ву-лиць у мікрорайоні Лозівка, де виділили земельні ді-лянки учасникам АТО, — каже перший заступник місь-кого голови. — Тож займаємося, не стоїмо на місці.

Я розпитую про інші програми, що працюють у містідля учасників АТО. Зокрема, про закупівлю житла длячленів сімей загиблих та інвалідів І-ІІ групи, що сталитакими під час АТО та потребують поліпшення житло-вих умов.

— На жаль, загиблі та інваліди в нашому місті є. На-прикінці 2014 року ми купили квартири для сімей загиб-

лих льотчиків збитого над Слов’янськом Ан-30, протя-гом 2015-го — ще для кількох сімей. І ось зараз на за-вершальному етапі оформлення документів на надан-ня житла ще одній сім’ї. Все житло закуплене на пер-винному ринку, — говорить Людмила Пасенко. —Навіть більше — цим сім’ям ми виділили по 40 тисячгривень з міського бюджету для проведення ремонту.

Серед інших пільг, що надаються в Борисполі учас-никам АТО, — безкоштовне харчування дітей у дитя-чих садках та школах, одноразова матеріальна допо-мога членам сімей мобілізованих у розмірі 2 тис. гри-вень, за якою може звернутись мати чи батько мобілі-зованого солдата, його дружина або сам мобілізова-ний. З початку року таких звернень надійшло 28. Та-кож тут працює «єдине вікно» пільговика — учасникамбойових дій немає потреби оббивати пороги комуналь-них служб, а для того, щоб почати користуватися піль-гами, достатньо прийти до управління соціального за-хисту міськради.

Поговорили ми й про безкоштовний проїзд ветера-нів у міському транспорті.

— Така проблема була й у нашому місті. На почат-ку року в процесі переговорів з перевізниками, предс-тавниками влади та учасниками АТО дійшли згоди, —говорить Микола Корнійчук. — Ми не стали чекатидержавних субвенцій, а прийняли рішення виділити620 тисяч з міського бюджету для оплати перевізни-кам витрат. З того часу жодної скарги не надходило.

Також у місті опрацьований механізм відшкодову-вання витрат ветеранам АТО на лікування. За словамиЛюдмили Пасенко, цього року на це витрачено 28 ти-сяч гривень для дев’ятьох осіб. Суми різні, залежатьвід їхніх витрат у лікувальному закладі. Для відшкоду-вання витрат учасник АТО має звернутися до міськра-ди із відповідною заявою, до якої додає копії військово-го квитка, паспорта, рецептів, чеків з комунальної ап-теки та інших необхідних документів.

До приміщення заходить секретар міської ради ІгорЛевітас. Дізнавшись про тему розмови, він долучаєть-ся до неї:

— Завдяки зусиллям голови міськради та частинидепутатів, а також фонду «Древляни» ми щомісячнопередаємо на фронт медикаменти, засоби для зупин-ки кровотечі, продуктові набори та інші необхідні това-ри. В мене син в АТО, тому я знаю, які проблеми на пе-редовій.

Почуте від чиновників мене заспокоїло. Але чому жтоді скаржаться ветерани АТО?

— Те, що не всі заяви на виділення земель задово-лені, це правда. Це проблема, яку нам ще необхіднобуде вирішити. Причини затримки з їхнім розв’язаннямя вже називав. Маю сказати й про те, що в нас працюєцілодобова «гаряча» лінія. Правду кажучи, останні мі-сяць-півтора жодної скарги не надходило, — говоритьперший заступник міського голови Микола Корній-чук. — Я б порадив учасникам АТО для того, щобефективніше вирішувати свої проблеми, об’єднатися.Бо такої єдності, на жаль, сьогодні в них немає. Аджетак легше вести розмову із владою і за потреби вима-гати дотримання прав. Сьогодні в Борисполі є кількагромадських об’єднань учасників АТО. Бійці першоїхвилі мобілізації та добровольчих батальйонів створи-ли «Сектор безпеки». Афганці, що пройшли війнуна Сході, мають своє об’єднання, Держприкордон-служба і Національна гвардія — кожна своє. Зрештоюнам різниці немає, з ким співпрацювати, але ця розріз-неність діє не на користь. З нами постійно на зв’язкутільки «Сектор безпеки», який очолив демобілізова-ний боєць 72-ї бригади. Ми з ним співпрацюємо по всіхпрограмах. Ці хлопці також входять у волонтерську ра-ду та Центр з допомоги учасникам АТО. Решти органі-зацій практично не видно.

Можливо, учасникам АТО в Борисполі варто дослу-хатися до порад чиновників. Свого часу «Народна ар-мія» писала, як активісти житомирської громадськоїорганізації «Бойове братерство ветеранів АТО» звер-талися до Житомирської облдержадміністрації із вимо-гою вплинути на перевізників, що порушували їхні за-конні права. У результаті проблема була вирішена. Є йінші приклади такої взаємодії громадських об’єднаньз владою.

…Виходячи з будівлі Бориспільської міськради, я за-питав про журнал обліку заяв. Від учасників АТОза останні кілька місяців там дійсно не було жодноїскарги…

Роман ТУРОВЕЦЬ

«У МЕНЕ СИН В АТО, ТОМУ Я ДОБРЕ

ЗНАЮ ПРОБЛЕМИ НАШИХ ВОЇНІВ…»Посадовці Бориспільської міської ради запевняють, що вирішення проблем ветеранів АТО для них є одним із пріоритетних завдань

Ринкові правила диктують свої умовивзаємовідносин у суспільстві, тож людині,яка більшу частину свого життя присвяти-ла армії і не має іншої спеціальності, крімвійськової, адаптуватись до «цивільного»життя буває складно.

Для військовослужбовців, які звільнилисяз лав Збройних Сил, перехід до цивільногожиття є певною мірою стресом. Особливодля тих, хто звільняється за віком. Розміриїхніх пенсій та економічна ситуація у країніне дозволяють військовим пенсіонерамбезтурботно жити, а тому більшість із нихнамагаються знайти роботу. Саме тому пи-тання адаптації звільнених військових,за світовою практикою, для держави є да-леко не другорядним.

Що потрібно людині для такої адаптації?Передусім — нова спеціальність. Практикапоказує, що колишні військові найкращереалізують себе у менеджменті, інновацій-них технологіях у бізнесі, в економіці. Про-фесійне навчання в Україні зараз

проводиться за 49 цивільними спеціаль-ностями. Чимало програм фінансуютьсяНАТО, ОБСЄ та Міністерством закордон-них справ Королівства Норвегія.

Умежах проекту «Україна-Норвегія» вКи-єві нещодавно відбувся черговий випусктих, хто здобував нову спеціальність. На-прямок, за яким навчались слухачі, — ре-сурсоенергоефективні технології. Кожний,хто отримав диплом, тепер зможе прово-дити аудит українських підприємств і нада-вати їхнім керівникам практичні рекоменда-ції щодо суттєвої економії ресурсів підпри-ємства. Вумовах, коли вУкраїні гостро сто-їть проблема запровадження технологій,що дозволять знизити енергоємність ви-робництва, це є вкрай актуальним. Масовотаких фахівців унашій країні ще неготують.

— Нині бізнес переглядає ставленнядо економії ресурсів, тому вважаю, що ре-алізувати себе з цим дипломом можна ціл-ком успішно, — говорить випускник курсівполковник запасу Олег Гнатюк.— Дотогож

тут навчають техніки пошуку роботи, тобтовміння належно запропонувати свої послу-ги. Або, наприклад, як зекономити 20–30 від-сотків енергоресурсів.

Професійну підготовку за зазначенимпроектом можуть пройти ті, хто звільнивсячи планує звільнятися поточного року.

— Але цього року норвезька сторона до-зволила навчатися на цих курсах учасни-кам АТО, незалежно від того, чи плануютьвони звільнятися поточного року, — гово-рить координатор проекту по Києву від ГО«Всеукраїнське об’єднання учасниківбойових дій таветеранів військ зв’язку» Во-лодимир Міщенко. — У групі, яка нещодав-но закінчила навчання в Києві, таких троє.

Виконавцями проекту є навчальні закла-ди України і норвезький університет Нур-ланда. Вони організовують і здійснюютьпрофесійну перепідготовку учасників про-екту за обраними спеціальностями протя-гом 500 академічних годин. За результата-ми такої перепідготовки випускники отри-

мують три документи: свідоцтво про про-фесійну перепідготовку державного зраз-ка (від навчального закладу України), спіль-ний сертифікат університету Нурланда йукраїнського навчального закладу таспіль-ний диплом МЗС та Міноборони Норвегії.

— Серед 30 осіб, які закінчили курси зацієюспеціальністю у грудні минулого року, близь-ко 10 вже працюють зацим напрямом,— го-ворить В’ячеслав Бакарас, який також закін-чив перепідготовку минулого року.

Військові, які після демобілізації або звіль-нення мають намір стати учасниками однієїз програм перепідготовки за проектом«Україна-Норвегія», можуть знайти деталь-ну інформацію про неї на сайті Міжнарод-ного фонду соціальної адаптації за поси-ланням http://ifsa.kiev.ua. Вони також мо-жуть зателефонувати керівнику проектув Україні Володимиру Сергійовичу Рубцовуза телефоном +38(044)501-90-36 або на-писати лист на адресу vsr@ifsa.kiev.ua

Роман ТУРОВЕЦЬ

або Що пропонує проект «Україна-Норвегія»

З 329 УЧАСНИКІВ АТО —МЕШКАНЦІВ БОРИСПОЛЯ,

ЯКІ ПОДАЛИЗАЯВИ НА ОТРИМАННЯЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК,203 ВЖЕ ЇХ ОТРИМАЛИ

ЗВІЛЬНЕННЯ З ВІЙСЬКА БЕЗ СТРЕСУ,

ДДлляя ееффееккттииввннооггоо ввиирріішшеенннняя ссввооїїхх ппррооббллеемм ууччаассннииккаамм ААТТОО ррааддяяттьь ообб’’єєддннууввааттииссяя

12

28 ЧЕРВНЯ — ДЕНЬ МОЛОДІ

Нещодавно в селі Пилява Вишго-родського району відбувся 2-й збір-по-хід учнівської молоді Оболонськогорайону Києва. Захід проводився длязалучення дітей та юнацтва до здоро-вого способу життя та патріотичноговиховання молоді.

Понад 100 дітей віком від 10 до 15 роківмали змогу навчитися розбирати та скла-дати автомат АК-74, спробувати метатигранати на точність, вивчити деякі прийо-ми рукопашного бою та пострілятиз пневматичної гвинтівки.

Заняття проводили досвідчені військові,викладачі предмета «Захист Вітчизни»,

спортсмени, представники міськоговійськкомату.

— Сьогодні я вперше в житті стрілявз гвинтівки. Хоч я і не влучив у десятку,але мені дуже сподобалося. Сподіваюся,такі заходи проводитимуться частіше, —поділився враженнями 11-річний Євген.

Викладачі предмета «Захист Вітчизни»розповіли, що зараз увага до цієї дисцип-ліни дещо зросла, проте проблеми зали-шаються.

— У зв’язку із ситуацією на Сході держа-ви кількість годин предмета «Захист Віт-чизни» збільшилася на 30 хвилин. Заразця дисципліна викладається 1,5 і 2 години

відповідно через тиждень. Але збільшен-ня часу на дисципліну залежить від ди-ректора школи, — розповів Костянтин Ні-каноров, викладач предмета «Захист Віт-чизни» в гімназії №143 і школі №220.

— Залишається проблема з матеріаль-но-навчальною базою. У багатьох шко-лах немає тирів, макетів автомата, гранат.На заняттях «Захист Вітчизни» за бажан-ня можуть займатися і дівчата, і хочу ска-зати, що багато з них виявляють інтересдо цієї дисципліни, — додав КостянтинНіканоров.

Методист науково-методичного центруОболонського району міста Києва Іван

Кузора, розповів, що багато викладачівпредмета «Захист Вітчизни» плідно спів-працюють з військовими частинами.

— Стосовно нашого району можу ска-зати, що ми чудово співпрацюємо з бри-гадою охорони Генерального штабу. Са-ме там ми проводимо тренування зі смугиперешкод та змагання з семиборства.Також працюємо з військовою кафедроюНаціонального університету природоко-ристування, з частинами Національноїгвардії України, — розповів Іван Кузора.

Організатори військово-патріотичного збо-ру планують і надалі проводити такі заходи.

Олена КРУГЛЄНЯ

ЧИ ДОСТАТНЮ УВАГУ ПРИДІЛЯЮТЬ ШКОЛИ «ЗАХИСТУ ВІТЧИЗНИ»?

Влітку 2013 року на шпальтах одного з російсь-ких видань з’явилися результати «соціологіч-ного опитування молодих українців», які на-чебто провела «російська незалежна аген-

ція». Серед запитань, поставлених нашим співвітчиз-никам, було й таке: «чи готові ви в разі агресії захища-ти свою країну?».

Якщо вірити результатам того «дослідження», то ли-ше 10 відсотків опитаних погоджувались взятисьза зброю, а понад 70 відсотків відповіли «ні». Чи на-справді було таке опитування — важко сказати. Точноможу сказати, що Кремль помилився. Бо, коли на порігнашого дому прийшов ворог, на захист рідної землі ви-ступили десятки тисяч українців. Відразу. А Збройні Си-ли, які на той час перебували у глибокому занепаді, по-чали воскресати. Насамперед завдяки молодим лю-дям, які поповнили їх лави. Там, на Сході України, під«Градами», вони швидко дорослішали, опановувализброю і вчились бити ворога.

— Під час мобілізації хлопців до війська я не бачиву їхніх очах страху, — говорить військовий комісар Но-воселицького району, що у Чернівецькій області, під-полковник Олексій Дишкант. — І це при тому, що людидобре знали про ту небезпеку, яка підстерігає їх на Дон-басі! Пригадую мешканця одного із віддалених сілрайону, який торік прийшов до військкомату з прохан-ням призвати його до високомобільних десантнихвійськ. На запитання чому саме до ВДВ, відповів:

— Знаю, що їхні підрозділи знаходяться там, де най-важче. Отже, і я не відсиджуватимуся десь у тилу.

І додав:— Кому, як не нам, молодим хлопцям, захищати

Україну?Сьогодні тисячі солдат, офіцерів Збройних Сил Укра-

їни — учасників АТО, за мужність та стійкість у бороть-бі за Україну удостоєні високих державних нагород. На-приклад, лише в одній з частин гарнізону міста Києваорденами Богдана Хмельницького і «За мужність» на-городжено 18 військовослужбовців. З них 11 —

посмертно. Зокрема, старший лейтенант Роман Тимо-шенко, молодші сержанти Максим Ошека, Василь За-конов, старші солдати Владислав Кучеренко, АндрійДобрань, Олександр Клочан, Анатолій Голик, МихайлоІваничко, Дмитро Барвін. На момент загибелі їм не ви-повнилося і тридцяти…

До недавнього часу ми дещо скептично ставилисьдо нашої молоді, вважаючи, що якась вона «не така».Та путінська агресія проти України переконливо дове-ла: абсолютна більшість молодих українців є справжні-ми патріотами України і готові, залишивши свій дім, рід-них і близьких, захищати її.

Наприклад, Григорій Матяш був відомим ковалем-реконструктором, роботи майстра експонувалисяне лише в Україні, а й за кордоном. Коли восени2013-го «беркутівці» жорстоко побили студентів-про-тестувальників, він наступного дня вже був у Києві.На барикадах Гриша провів кілька місяців, не полиша-ючи їх навіть у дні найбільшого протистояння. А під часрозстрілу людей врятував дівчину-студентку. З почат-ком неоголошеної війни пішов захищати рідну землю.Добровольцем.

На прохання батька добре подумати чи варто йтина війну, Григорій відповів:

— А хто ж воюватиме тоді? Невже чекатимемо до-поки «старші брати» не прийдуть до нашої хати?.. Це жнаша земля, батьку...

Сергій Безгубченко працював у рідному селі. З по-чатком російської агресії його викликали до військко-мату. Зважаючи на сімейні обставини, хлопець мавправо на відстрочку від мобілізації. Але про них він ніко-му не сказав і був призваний до війська. Зі своєю ротоюзвільняв міста і села Донбасу, допомагав місцевим жи-телям у налагодженні мирного життя.

Віктор Ковалюк з дитинства мріяв стати офіцером.І мрія хлопця здійснилася, він закінчив Національну ака-демію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагай-дачного. І відразу відбув у район бойових дій. Там ко-мандував взводом 80-ї окремої аеромобільної бригади.

Всі вони були різними за характерами, політичнимиі релігійними поглядами, по-різному бачили своє май-бутнє й йшли до нього різними шляхами. Але цих хлоп-ців об’єднувала любов до рідного краю, бажання житиу вільній і заможній країні, почуватися господарямина своїй землі. Та не судилося: всі вони загинули у бо-ротьбі за нашу незалежність та цілісність…

Сьогоднішні події на Сході багато в чому нагадуютьподії 1918 року. Тоді, нагадаю, була проголошена Укра-їнська Народна Республіка. Але тодішня більшовицькаРосія, як і сьогоднішня путінська, не бажала миритисьз цим фактом. І кинула на неї до зубів озброєне війсь-ко, шляхом підкупів, шантажу, брехні й лицемірствавербувала серед місцевого населення «ополченців»,готових їй служити. Цим же шляхом пішов і Путін.

Тоді, у 1918-му, шлях російсько-більшовицькій ордіперепинили під Крутами кілька сотень юнаків. Моло-ді і необстріляні, більшість з яких і зброї ніколи не три-мали в руках, хлопці не злякалися війська Муравйо-ва. На жаль, тоді вони програли бій. Але ми вивчилиуроки історії. Їхні нащадки — сьогоднішні солдати йофіцери Україньского війська — мусять відстояти на-ше майбутнє.

— До подій на Донбасі я дещо інакше ставивсядо наших військовослужбовців, — говорить ГеройУкраїни, полковник Ігор Гордійчук, який влітку 2014-гоз десятком бійців захищав Савур-могилу від ворога,який за чисельністю перевищував наш підрозділ у де-сятки разів. — А побачивши, як мужньо, професійно ді-ють в бою наші солдати, які раніше не нюхали, як мо-виться, пороху, гордо сказав: «Вони — герої, справжнічоловіки і великі громадяни України».

Донецький аерпорт, який наші солдати й офіцери за-хищали 242 дні, став символом стійкості й мужності ук-раїнського солдата.

— Нас штурмували як бойовики, так і спецпідрозді-ли російської регулярної армії, — каже головний стар-шина Анатолій Свирид. — Вони, на відміну від своїх«колег», мали першокласну новітню зброю. По нас га-тили гармати й міномети великого калібру, «Гради»,«Урагани» і «Смерчі» — надпотужна зброя, яка призво-дить до страшних руйнувань. Більш того, ДАП росіяниперетворили у такий собі полігон для випробування но-вих зразків зброї. Словом, якщо справді існує пекло, томи вже його пройшли.

Чи було страшно? Так, звичайно: не вірте тим, хтокаже, що під кулями не відчував страху. Нам усім хо-тілося дуже й дуже жити: нас чекали батьки, дітиі дружини.

Прості українські хлопці, серед яких чимало вчораш-ніх вчителів, агрономів, представників інших професій,далеких від армійської науки, вперше в новітній історіїРосії розвіяли міф про непереможність російськихспецпризначенців.

За два роки бойових дій на Донбасі Україна втрати-ла понад дві тисячі своїх захисників. Переважна біль-шість з них були молодими людьми. Всі вони хотіли жи-ти і радіти життю, кохати і бути коханими, ростити дітей.Та коли над Україною нависла смертельна загроза, во-ни пішли боронити її. І не повернулися, заплатившивласними життями за майбутнє своїх дітей, рідних,за усіх нас.

Сергій ЗЯТЬЄВ

ППааттррііооттииччннаа,, ссввііддооммаа,, ссммііллиивваа —— ссааммее ттааккаа ммооллооддьь ссььооггоодднніі ввііддссттооююєє ДДооннббаасс

Багатьом солдатам і офіцерам, які зупинили російсько-терористичну орду,

немає ще й тридцяти

АБСОЛЮТНА БІЛЬШІСТЬМОЛОДИХ УКРАЇНЦІВ

Є СПРАВЖНІМИ ПАТРІОТАМИУКРАЇНИ І ГОТОВІ,

ЗАЛИШИВШИ СВІЙ ДІМ,РІДНИХ І БЛИЗЬКИХ,

ЗАХИЩАТИ ЇЇ

«ЦЕ Ж НАША ЗЕМЛЯ,БАТЬКУ…»

#24 {5453} 23 ЧЕРВНЯ, 2016 13

ІСТОРІЯ

На наших календарях 22 червня позначене якДень скорботи й пам’яті жертв війни в Укра-їні. Цього дня 75 років тому розпочалася вій-на нацистської Німеччини проти Радянсько-

го Союзу. Двома кольорами позначена ця дата в до-лях мільйонів українців. Воєнна машина двічі проко-тилася територією України, забравши мільйони жит-тів, завдавши руйнувань і страждань кожній людині.Тому чорний колір війни для них — це дим згарищнад спаленими селами та містами, темрява окупацій-ної ночі і рабства внаслідок «нового» фашистськогопорядку. Червоний колір війни — це не лише кров за-гиблих і поранених, а й символ життя після перемоги,надія на новий світлий день.

Напередодні 22 червня 15 вітчизняних істориківз ініціативи голови Українського інституту націо-нальної пам’яті Володимира В’ятровича презентува-ли просвітницький проект «Війна і міфи: невідомаДруга світова». Історики на основі дослідження роз-секречених архівних документів спростували 50пропагандистських радянських міфів щодо як само-го дня 22 червня, так й інших сторінок війни, участів ній українців.

Серед радянських міфів щодо Другої світової вій-ни, розвіяних українськими істориками, є й такі, щостосуються дня завершення війни та її назви. Як відо-мо, Президія Верховної Ради СРСР видала указ прооголошення святом перемоги 9 травня. А насправдіакт про безумовну капітуляцію нацистської Німеччи-ни було підписано о 00:41 7 травня 1945 року в Рейм-сі. У присутніх репортерів взяли обіцянку проінфор-мувати про цю історичну подію лише через 36 годинпо тому. Але радіо Німеччини через 12 годин повідо-

мило про капітуляцію. Ще через годину цю новинуоприлюднило американське інформаційне агентство.Між тим у СРСР заборонили повідомляти про капіту-ляцію через те, що його представник генерал ІванСуслопаров підписав акт, не маючи відповідної ди-рективи Кремля. Сталін наказав підписати новий актпро капітуляцію, що й було зроблено 9 травня о 00:43за московським часом. Радянське керівництво назва-ло цю війну Великою Вітчизняною, виходячи з бажан-ня відвернути увагу суспільства від тих воєнних кон-фліктів, в яких брав участь Радянський Союздо 22 червня 1941 року.

Виникає природне запитання, навіщо через 75 ро-ків після початку війни з нацистською Німеччиноювідтворювати історичну правду про ці та інші подіїДругої світової війни? Ось що з цього приводу сказав

історик, голова Українського інституту національноїпам’яті Володимир В’ятрович: «Це розвінчання —не лише елемент нової гуманітарної політики держа-ви, а й елемент її політики безпеки». Особливо важ-ливо це було зробити, виходячи з того, що нині існуєзагроза фашистської агресії з боку Москви. Реаніма-ція її концепції «Велика Перемога» — це один із еле-ментів політики Кремля щодо відновлення російсько-го впливу на пострадянському просторі. А радянськіміфи щодо цієї війни Москва намагається використо-вувати як пропагандистську зброю проти України.

Володимир ЧІКАЛІН

Чи насправді війна для України розпо-чалася саме 22 червня 1941 року?Ось що про це дізнаємося з історич-них документів. Виявляється, щоучасть українців у Другій світовій війнірозпочалася значно раніше, а конк-ретно — ще 14–18 березня 1939 року.Саме тоді наші колишні співвітчизни-ки з Карпатської України вже воювализа свою свободу з Угорщиною, якупідтримувала гітлерівська Німеччина.За той короткий період загинуло кіль-ка тисяч українців.

З 1 вересня 1939 року наші прадідиу складі польської армії воювали про-ти нацистської Німеччини. Але пере-тин Червоною армією державного

кордону Польщі фактично означаввступ Радянського Союзу у Другу сві-тову війну. Внаслідок цього виникласитуація, коли українці на боці СРСРбули залучені до озброєної війни про-ти поляків. У лавах армії СРСР україн-ці брали участь у радянсько-фінськійвійні. На початку 1940 року були ство-рені перші українські підрозділи, яківоювали на боці Фінляндії. Отже, на-передодні 22 червня 1941 року нашіспіввітчизники понад два роки фак-тично були учасниками Другої світовоївійни. Це сталося тому, що народУкраїни на той час не мав власноїдержави і був поділений між кількомакраїнами, які тоді воювали.

Не відповідає історичній правді ра-дянський міф про те, що РадянськийСоюз напередодні Другої світовоївійни був супротивником нацистськоїНімеччини. Факти свідчать, що Моск-ва і Берлін співпрацювали у багатьохсферах політики, зокрема у військо-вій. Так, ще протягом 1922–1933 ро-ків на території СРСР діяли навчальніцентри з підготовки для німецької ар-мії військових льотчиків, танкістів, хі-міків. До Німеччини поставлялися си-ровинні ресурси, які використовува-лися для нарощування бойового по-тенціалу цієї країни. Сталін і Гітлерстали на шлях нового співробітниц-тва після окупації вермахтом Чехос-

ловаччини, і в квітні 1939 року розпо-чали таємні радянсько-німецькі пере-говори. Результатом їх став план«Вайс», згідно з яким лідери цих кра-їн збиралися поділити між собою те-риторію Польщі. Такий план містивсяв таємному Пакті Молотова-Ріббен-тропа. Кремль робив усе, щоб запе-речити існування таємних протоколівдо цього документа. Але «шило ви-лізло з мішка». Радянський оригіналпакта знайшли у жовтні 1992 року пі-сля розсекречення архіву ЦК КПРСі оприлюднили його. Але і в наш часбагато російських істориків та полі-тичних діячів намагаються спросту-вати цей історичний факт.

Не витримав перевірки історичнимидокументами й радянський міф що-до того, що Радянський Союз не го-тувався до війни, а напад нацистсь-кої Німеччини 22 червня 1941-го бувнесподіваним для Кремля. Розсек-речені архівні документи періоду1939 –1940 років свідчать про те, щорадянське керівництво мало стра-тегічні плани війни з Німеччиною,передбачаючи наступальні операціїЧервоної армії. Так, 1939 року війсь-кові асигнування СРСР становили26% видаткової частини держбюд-жету, або 12,2% національного до-ходу країни. Між тим у Німеччині цейпоказник відповідно був таким: 23 і 9

відсотків. З 1 вересня 1939 року бувзапроваджений загальний військо-вий обов’язок, який сприяв збіль-шенню чисельності Збройних силСРСР. Багато про що свідчить роз-секречений документ «Міркуванняпро план стратегічного розгортанняЗС СРСР у разі війни з Німеччиноюта її союзниками від 15 травня 1941року», підписаний Георгієм Жуко-вим за участю Семена Тимошенкай Олександра Василевського.У ньому було записано: «Головногоудару силами Південно-Західногофронту завдати в напрямку Краків,Катовіце, відрізаючи Німеччину від їїпівденних союзників».

Українські історики презентували просвітницький проект, в якому дослідили маловідомі сторінки Другої світової війни

РАДЯНСЬКІ МІФИПРО МИНУЛУ ВІЙНУ МОСКВА НАМАГАЄТЬСЯ

ВИКОРИСТОВУВАТИ ЯК ПРОПАГАНДИСТСЬКУ ЗБРОЮ ПРОТИ УКРАЇНИ

ДОВІДКА «НА»

22 червня 1941 року стало початкомтрагедії народу України, пов’язаноїз окупацією нацистською Німеччи-ною. На її території загинуло понад 5мільйонів осіб цивільного населенняі військовополонених, понад двамільйони вивезено на примусові ро-боти до Німеччини. Гітлерівці ство-рили понад 230 «фабрик смерті»,в яких занапастили мільйони людей.Вони залишили після себе 250 місцьмасового знищення населення. Ли-ше у київському Бабиному Яру оку-панти розстріляли понад сто тисячосіб. За час свого панування в Укра-їні загарбники зруйнували і спалили

714 міст і селищ, 27 тисяч сіл, виве-ли з ладу 16150 промислових під-приємств. Нацистська Німеччиназавдала українцям загальних збит-ків на суму 1 трильйон 200 мільярдівкарбованців у цінах 1941 року.

За роки війни Україна направилана боротьбу з фашистськими загар-бниками майже шість мільйонів сво-їх синів та дочок. У складі чотирьохУкраїнських фронтів в 1944–1945роках їх було від 60 до 80 відсотківособового складу. Українці виявилизразки героїзму та мужності в бояхіз загарбниками: понад 2,5 мільйонаотримали ордени та медалі, понаддві тисячі стали Героями Радянсько-го Союзу.

ВІЙСЬКА ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО

ФРОНТУ, ПРИЙНЯВШИ НА СЕБЕ

ОСНОВНИЙ УДАР ВОРОГА,

ВІДВОЛІКЛИ ЗНАЧНІ

СИЛИ ВОРОГА

ВІД НАСТУПУ НА МОСКВУ

ЗЗррууййнноовваанниийй ццееннттрр ККииєєвваа ((11994422 рріікк))

КОЛИ РОЗПОЧАЛАСЯ ВІЙНА ДЛЯ УКРАЇНЦІВ?

ЯК ДВА ТИРАНИ СВІТ ДІЛИЛИ

ПРО «ПІДСТУПНИЙ І НЕСПОДІВАНИЙ» НАПАД

ДОВІДКА «НА»

Україна однією з перших республік СРСР прийнялана себе навалу фашистської Німеччини. 18 грудня1940 року Гітлер підписав директиву № 21 про про-ведення операції під кодовою назвою «Барбарос-са». Німецьке верховне командування виділило длявійни проти СРСР 5,5 мільйона особового складу,2 786 середніх танків, 47 260 гармат та мінометів,4 950 літаків. У Червоній армії станом на червень1941 року було понад п’ять мільйонів військово-службовців. Половина цих сил дислокуваласяна територіях Української та Молдавської республік.

Війська Південно-Західного фронту, яким команду-вав Герой Радянського Союзу генерал-полковник Ми-хайло Кирпонос, зірвали плани Гітлера з ходу заволо-діти столицею України. Прийнявши на себе основнийудар ворога (вермахт втратив у цих боях лише на ру-бежах Київського укріпрайону близько ста тисяч осо-бового складу, 200 літаків, сотні танків), війська фрон-ту затримали просування гітлерівських військ впередна Схід на понад два місяці. Цим вони відволікли знач-ні сили ворога від наступу на Москву. Героїчна оборо-на Києва у липні-вересні 1941 року змусила гітлерівсь-ке командування перекинути з московського напрям-ку та інших ділянок фронту близько 70 дивізій. Сотнітисяч радянських воїнів — представників України та ін-ших республік — загинули в боях на українській зем-лі. Та чи пам’ятають про цей подвиг «Українських час-тин прикриття» сьогоднішні керівники Кремля, здійс-нюючи зазіхання на українську землю?

14

ЗНАЙ НАШИХ

-Удитинстві моя бабуся Ксеня (вона ро-дом з Вінниччини, на Донбас переїха-ла, коли була вже заміжня) вчила ме-не вишивати рушники, розповідала,

що означають ті чи інші символи, орнаменти, по-єднання кольорів, — розповідає 35-річна альпі-ністка з Донецька Тетяна Яловчак. — Коли дума-ла, що взяти із собою на вершину Евересту, торозсудила так: український прапор туди вже під-німали, а рушник — ще ні. Отже, з ним і піду.

До війни в мене в Донецьку була своя турис-тична фірма. 29 травня 2014 року я повезла чер-гову групу туристів на острів Маврикій (східне уз-бережжя Африки). Повернулася в Україну черезкиївський аеропорт «Бориспіль» 15 червня і ді-зналася, що мій будинок — вже по той бік фрон-ту. Довелося влаштовувати життя у столиці, —згадує Тетяна.

Попри це, я не полишила заняття альпінізмом.Захопилася їм сім років тому, коли мої друзі ви-рішили відправитися у весільну подорож у Перу,щоб пішки пройти до стародавнього міста інківМачу-Пікчу. «Нам потрібна товариська компанія,поїхали з нами», — запропонували вони. Стежкидо Мачу-Пікчу пролягають по гірському хребту.

Відтоді я закохалася в гори. А рік тому під чассходження на найвищу вершину Південної Аме-рики Аконкагуа (майже 7000 метрів) вирішила,що час випробувати себе сходженням на Еве-рест. Для цього треба було роздобути близько 60тисяч доларів та як слід підготувати організм.

— Зібрати необхідну суму для експедиціїдопомогли спонсори?

— Я зверталася до багатьох людей по фінан-сову підтримку, але всі витрати таки довелосявзяти на себе: заклала квартиру, частину грошейпозичила. На Еверест я йшла в складі міжнарод-ної команди «Клуб 7 вершин». Нас було шістнад-цятеро: голландці, болгари, вірмени, литовці, ро-сіяни.

— Хто ці люди?— Здебільшого бізнесмени, люди ініціативні,

які вірять у себе. Я вирушила в експедицію з дво-ма сумками, кожна з яких важила 27 кілограмів.

У них, зокрема, був чималий запас сала (за знач-ної втрати енергії цей продукт — саме те, що по-трібно — трохи з’їси, і у тебе знову з’являютьсясили), а також бабусин самогончик, мед, горіхи,сухофрукти.

Обов’язкова ноша — український рушник, ба-лон з киснем, адже атмосфера там дуже розрід-жена. Заправлений він важить чотири кілограми,порожній — три. У кожного учасника експедиціїбув свій помічник-шерп. Для мого шерпа це буловже десяте сходження на Еверест. До висоти8300 метрів він йшов без кисню — дихав розрід-женим повітрям.

Наша експедиція тривала 50 днів, але першніж піти на штурм вершини Евересту (8848 мет-рів), слід було пройти акліматизацію до умов ви-сокогір’я. Це робиться поступово. Досить сказа-ти, що в ході акліматизації ми двічі сходилина висоту 7000 метрів і чотири рази — на 6400метрів.

— Скільки тривав останній ривок?— Сім годин. Ми вийшли з наметового табо-

ру, розташованого на висоті 8300 метрів, опів-ночі й дісталися до вершини о сьомій ранку.

Перед виходом не спалося — просто пересиді-ли до призначеного часу старту. До речі, прак-тично не спали і на двох попередніх стоян-ках — на 7000 і 7700 метрах: лежали із заплю-щеними очима, в сон провалювалися на півго-дини-годину.

Давно помічено: в повний місяць у горах стоїтьгарна погода. Так було і цього разу — майже без-вітряно, небо ясне. Температура коливаласяв межах 30–35 градусів морозу.

— Останні 900 метрів перед вершиною — цетак звана «зона смерті». Було страшно?

— Так, але я відволікалася, постійно розмов-ляла з горою, як з живою: «Прийми мене і відпус-ти. Будь ласка. Ти вже всі вітри видула, я тебепрошу — дай можливість дійти. Будь ласка, щобми здорові були, щоб всі повернулися». Можетесміятися, але мені гора завжди відповідала, бо яставилася з любов’ю до неї, з повагою. Іду і ду-маю: «Ну що ж ти так дмеш. Ну, вже сил немає.Ну, весь час в обличчя». І вітер раптом заспоко-юється. Або думаю: «Так похмуро! Може сонечкохоч трохи вийде? Ну будь ласка. Ну хоч на трохи,щоб зігріло». І розходяться хмари. Це не тількина вершині, це під час усієї експедиції так було.Гора мене чула. Я вірю в це.

— Це правда, що на вершину Евересту аль-піністи шикуються в чергу?

— Так. Судіть самі: на цей раз владою Китаюі Непалу було продано альпіністам близько 300дозволів на підйом на Еверест (вони коштуютьпо 10 тисяч доларів кожен). Метеорологи повідо-мили, що для штурму вершини сприятлива пого-да буде лише чотири доби. Це означає, що всі300 альпіністів повинні були піднятися на верши-ну в цей проміжок.

— Як довго ви знаходилися на найвищійточці планети?

— Хвилин п’ять-десять. Коли я думала, щовзяти з собою на вершину Евересту, то розсу-дила так: український прапор туди вже підні-мали, а рушник — ще ні. Отже, з ним і піду.Вже на вершині дістала ножиці і розрізаларушник: одну його частину я залишила на го-рі, щоб він оберігав нашу країну, дарував їйвдачу, іншу — забрала із собою. Я ж з Донець-ка і хочу повернутися в рідні місця із символомдоброти, сили, покровительства. Це оберігі для дороги, і для дому.

— І що там відбувається на висоті 8848 мет-рів? Це великий майданчик? З чим її можнапорівняти?

— За площею — як кухня в добротній кварти-рі. Звичайно, там всі радіють, посміхаються, сло-вом ейфорія. Але вітати з підкоренням горина вершині не заведено. Дійти туди — це полови-на випробування, тобі вистачило кисню, щоб цезробити, але потрібні ще сили на спуск.

Коли йшли донизу, я збила всі пальці на нозі,шкарпетка просочилася кров’ю, боляче булоробити кожен крок. А нам треба було спустити-ся одразу з 8848 метрів на 6400, до базовоготабору.

— Як відзначили успішне сходження?— Коли вершина була позаду, повеселилися

на славу. Шерпи приготували нам святковийторт, підсмажили курочку і картоплю.

— Хочеться знову в гори?— Зараз ні. Висоцький співав: «Завидуешь

тем, у которых вершина еще впереди». А я післяспуску дивилася на альпіністів зі співчуттям:«Ой, як же вам важко ще буде йти».

P.S. У альпіністів існує програма сходжень«Сім вершин» — сім найвищих гір на шести кон-тинентах Землі. В активі Тетяни Яловчак вже чо-тири вершини з цієї програми: Ельбрус (5642метри), Кіліманджаро (5895 метрів), Аконкагуа(6962 метри) і Еверест (8848 метрів).

Підготувала Наталія СВІТЛА

«МАЛА ЗА МЕТУ — ПІДНЯТИ

НА ВЕРШИНУ ЕВЕРЕСТУ

УКРАЇНСЬКИЙ РУШНИК»

«З’ЯВИЛАСЯ ІДЕЯ ПІДНЯТИНА ВЕРШИНУ ГОРИ РУШНИК.

ЦЕ Ж СИМВОЛ ДОБРОТИ,СИЛИ, ПОКРОВИТЕЛЬСТВА.ЦЕ ОБЕРІГ І ДЛЯ ДОРОГИ,

І ДЛЯ ДОМУ. Я Ж З ДОНЕЦЬКА, І ХОЧУ

ПОВЕРНУТИСЯ В РІДНІ МІСЦЯ.ПОЛОВИНУ РУШНИКА

Я ЗАЛИШИЛА НА ВЕРШИНІ,ЩОБ ВІН ОБЕРІГАВ НАШУ

КРАЇНУ, ДАРУВАВ ЇЙ УДАЧУ»

УУккррааїїннккаа ТТееттяяннаа ЯЯллооввччаакк ззаа 5500 дднніівв ппііддккооррииллаа ннааййввиищщуу ттооччккуу ппллааннееттии ЕЕввеерреесстт ((88884488 мм))

#24 {5453} 23 ЧЕРВНЯ, 2016 15

ОГОЛОШЕННЯ

Інформація КЕВ м. Харків МОУ про підсумки конкурсу з відборусуб’єктів оцінної діяльності, проведеного 09.06.2016р.:

***Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира ЗС України ого-

лошує конкурс з відбору суб’єктів оцінної діяльності, які будутьзалучені до проведення незалежного оцінювання з метою визна-чення ринкової вартості для розрахунку орендної плати у зв’язкуіз укладанням договорів оренди нерухомого військового майна,що перебуває на балансі КЕВ м. Житомир, а саме:

1. Нежитлові приміщення в будівлі інв. № 391 площею 35,0 м2 за ад-ресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, смт Озерне, вул. Авіа-ційна, 59, військове містечко № 84.

Запланована дата оцінювання: 30.06.20162. Нежитлові приміщення лабораторії інв. № 7 площею 1474,0 м2

за адресою: Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Шоломки, військо-ве містечко № 10.

Запланована дата оцінювання: 30.06.2016Претендентам на участь у конкурсі потрібно надати конкурсній комі-

сії документацію в запечатаному конверті з описом документів, щов ньому містяться. Копії документів завіряються позначкою «Згідноз оригіналом». Конкурсна документація включає: заяву про участьу конкурсному відборі суб’єктів оцінної діяльності;копії установчих до-кументів суб’єкта оцінної діяльності (для юридичних осіб); копії квалі-фікаційних свідоцтв оцінювача; копію сертифіката суб’єкта оцінної ді-яльності; копію свідоцтва про включення інформації про оцінювачадо Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності;конкурсну пропозицію.

Конкурсна пропозиція подається окремо в запечатаному конвертіз позначкою «Конкурсна пропозиція» і має містити:

1. Вартість виконання робіт.2. Строки виконання робіт з оцінювання (після отримання в повному

обсязі необхідної документації та інформації про об’єкт оцінювання) —не більше 10 днів (у разі необхідності — 3 дні для доопрацювання звіту).

3. Умови розрахунків: оплату виконаних робіт здійснює третя сторо-на згідно з укладеним тристороннім договором, тобто платник (потен-ційний орендар).

Конкурсна документація має надійти до комісії не пізніше ніж за 4робочі дні до оголошеної дати проведення конкурсу (включно).

Конкурс відбудеться о 10.00 годині в Квартирно-експлуатацій-ному відділі міста Житомира за адресою: м. Житомир, вул. Адм.Щасного, 20 через 14 календарних днів після опублікування цієїінформації.

Заяви приймаються за адресою: м. Житомир, вул. Адм. Щасного, 20(каб. 15).

Додаткову інформацію можна отримати в економіста з договірнихта претензійних робіт КЕВ м. Житомира (каб. 15) або за тел.: (0412)37-45-98.

***Державний науково-випробувальний центр Збройних Сил Укра-

їни (м. Чернігів) оголошує конкурс на заміщення вакантних посад:1. Начальник науково-дослідного відділу з випробувань озброєння

та військової техніки Сухопутних військ управління наукових дослід-жень і випробувань озброєння та військової техніки, ШПК «підполков-ник», посадовий оклад 1490–1590 грн.

Кваліфікаційні вимоги: вища освіта за рівнем спеціаліста, магіст-ра, стаж наукової і науково-технічної діяльності не менше 5 років, до-свід керівництва науково-дослідним (випробним) відділенням (лабора-торією) не менше 2 років, досвід участі у випробуваннях зразківозброєння і військової техніки. За наявності наукового ступеня канди-дата наук (технічних, військово-спеціальних, фізико-математичних)досвід керівництва науково-дослідним (випробним) відділенням (лабо-раторією) не менше 1 року. При наявності наукового ступеня докторанаук (технічних, військово-спеціальних, фізико-математичних) інші ви-моги не висуваються.

2. Старший науковий співробітник науково-дослідного відділу з ви-пробувань озброєння та військової техніки Сухопутних військ управ-ління наукових досліджень і випробувань озброєння та військової тех-ніки, штатно ШПК «підполковник», посадовий оклад 1380–1460 грн.

3. Старший науковий співробітник науково-дослідного відділу з ви-пробувань озброєння та військової техніки Сухопутних військ управ-ління наукових досліджень і випробувань озброєння та військової тех-ніки, ШПК «підполковник», посадовий оклад 1380–1460 грн.

4. Старший науковий співробітник науково-дослідного відділу з ви-пробувань озброєння та військової техніки Сухопутних військ управ-ління наукових досліджень і випробувань озброєння та військової тех-ніки, ШПК «підполковник», посадовий оклад 1380–1460 грн.

Кваліфікаційні вимоги: вища освіта за рівнем спеціаліста, магіст-ра, стаж наукової і науково-технічної діяльності не менше 2 років абостаж проходження служби на посадах інженерно-технічного складуне менше 5 років. За наявності наукового ступеня з технічних, війсь-ково-спеціальних, фізико-математичних наук інші вимоги не висува-ються.

5. Науковий співробітник науково-дослідного відділу з випробуваньозброєння та військової техніки Сухопутних військ управління науко-вих досліджень і випробувань озброєння та військової техніки, ШПК«майор», посадовий оклад 1180–1250 грн.

6. Науковий співробітник науково-дослідного відділу з випробуваньозброєння та військової техніки Сухопутних військ управління науко-вих досліджень і випробувань озброєння та військової техніки, ШПК«майор», посадовий оклад 1180–1250 грн.

Кваліфікаційні вимоги: вища освіта за рівнем спеціаліста, магіст-ра, стаж проходження служби на посадах інженерно-технічного скла-ду не менше 3-х років або на наукових посадах не менше 2 років.За наявності наукового ступеня з технічних, військово-спеціальних,фізико-математичних наук інші вимоги не висуваються.

7. Молодший науковий співробітник науково-дослідного відділу з ви-пробувань озброєння та військової техніки Сухопутних військ управ-ління наукових досліджень і випробувань озброєння та військової тех-ніки ШПК «капітан», посадовий оклад 1135–1160 грн.

8. Молодший науковий співробітник науково-дослідного відділу з ви-пробувань озброєння та військової техніки Сухопутних військ управ-ління наукових досліджень і випробувань озброєння та військової тех-ніки, ШПК «капітан», посадовий оклад 1135–1160 грн.

Кваліфікаційні вимоги: вища освіта за рівнем спеціаліста, магіст-ра, стаж проходження служби на посадах інженерно-технічного скла-ду не менше 2 років або на наукових посадах не менше 1 року.

Посади, які заміщуються працівниками Збройних Сил України:1. Провідний науковий співробітник відділу наукових досліджень і ви-

пробувань з оцінювання характеристик озброєння та військової техні-ки.

Кваліфікаційні вимоги: наявність наукового ступеня та вченогозвання з технічних наук (за відсутності наукового ступеня стаж науко-вої діяльності — не менше 20 років, освітній кваліфікаційний рівеньза фахом магістра (спеціаліста)); стаж наукової і науково-технічної ді-яльності не менше 15 років; досвід участі у випробуваннях зразківозброєння і військової техніки — не менше 10 років.

2, 3. Старший науковий співробітник відділу комплексного оцінюван-ня, випробувань та сертифікації озброєння та військової техніки (2 по-сади).

4, 5, 6. Старший науковий співробітник відділу наукових дослідженьі випробувань бортового обладнання, радіотехнічних, радіолокаційнихкомплексів (3 посади).

7, 8. Старший науковий співробітник відділу наукових дослідженьі випробувань безпілотних авіаційних комплексів, принципів їхнього

застосування і експлуатації та підготовки особового складу (2 поса-ди).

9. Старший науковий співробітник науково-дослідного відділу з ви-пробувань озброєння та військової техніки Сухопутних військ.

Кваліфікаційні вимоги: наявність наукового ступеня з технічних на-ук (за відсутності наукового ступеня стаж наукової діяльності —не менше 15 років, освітній кваліфікаційний рівень за фахом магістра(спеціаліста)); стаж наукової і науково-технічної діяльності — не мен-ше 10 років; досвід участі у випробуваннях зразків озброєння і війсь-кової техніки — не менше 5 років.

10. Науковий співробітник відділу комплексного оцінювання, випро-бувань та сертифікації озброєння та військової техніки.

11. Науковий співробітник відділу наукових досліджень і випробу-вань вимірювальних систем та метрологічного забезпечення.

12. Науковий співробітник відділу наукових досліджень і випробу-вань безпілотних авіаційних комплексів, принципів їхнього застосу-вання і експлуатації та підготовки особового складу.

Кваліфікаційні вимоги: освітній кваліфікаційний рівень за фахом —магістр (спеціаліст), стаж наукової і науково-технічної діяльності —не менше 5 років.

Термін подання документів до 15 липня 2016 року.Дата проведення конкурсу — 25 липня 2016 року.Для участі в конкурсі надсилаються такі документи:— рапорт (заява);— автобіографія;— копії документів про освіту, науковий ступінь, вчене звання;— список наукових праць, винаходів, публікацій;— інші документи, які свідчать про професійні якості претендента.Крім цього, на осіб офіцерського складу до конкурсної комісії пода-

ються:— довідка про проходження військової служби;— службова та медична характеристики;— копія службової картки;— витяг з Резерву кандидатів для просування по службі (якщо осо-

ба офіцерського складу бере участь у конкурсі на посаду, вищу за ту,на якій перебуває).

Документи надсилаються на адресу: 14033, м. Чернігів, вул. Стрі-лецька, 1, командиру військової частини А4444.

***КЕВ м. Чернівці оголошує конкурс з відбору суб’єктів оцінної ді-

яльності, які будуть залучені до проведення незалежного оціню-вання нерухомого військового майна

Назва об’єкта оцінювання:— нежитлові приміщення будівлі №1 (літ. В), військового містечка

№195, загальною площею 340,60 кв. м;— нежитлові приміщення №4–1, 4–2 в будівлі №47 (літ. Г), військо-

вого містечка № 195, загальною площею 219,30 кв. м.Місцезнаходження об’єкта: м. Чернівці, вул. Авіаційна, 10.Балансоутримувач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці

(далі — КЕВ м. Чернівці).Мета проведення незалежного оцінювання: визначення ринкової

вартості для розрахунку орендної плати з метою укладання договоруоренди.

Орієнтовна дата оцінювання: 30.06.2016.Конкурсний відбір суб’єктів оцінної діяльності буде здійснюватися

відповідно до Положення про конкурсний відбір суб’єктів оціночної ді-яльності у випадках оренди нерухомого військового майна, затверд-женого наказом Міністерства оборони України від 06.04.2015 №156та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2015за №699/27144.

У конкурсі беруть участь суб’єкти оцінної діяльності, які:— отримали сертифікат суб’єкта оцінної діяльності, виданий відпо-

відно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та профе-сійну оціночну діяльність в Україні», яким передбачено здійснення ді-яльності з оцінювання майна за напрямами оцінювання майна та спе-ціалізаціями в межах цих напрямів, що відповідають об’єкту оцінюван-ня;

— мають чинне кваліфікаційне свідоцтво оцінювача за відповідниминапрямками оцінювання майна та спеціалізаціями у межах таких на-прямів, видане відповідно до Закону України «Про оцінку майна, май-нових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»;

— мають свідоцтво про включення інформації про оцінювача до Дер-жавного реєстру оцінювачів та суб’єктів оцінної діяльності, видане від-повідно до Порядку ведення Державного реєстру оцінювачів та суб’єк-тів оціночної діяльності, затвердженого наказом Фонду державногомайна України від 10.06.2013 №796, зареєстрованого в Міністерствіюстиції України 13.06.2013 за №937/23469;

— до встановленого в інформаційному повідомленні про оголошен-ня конкурсу терміну надали документи, передбачені пунктом 4 розді-лу II Положення.

Учасникам конкурсу потрібно подати в КЕВ м.Чернівці конкурсну до-кументацію, яка складається з конкурсної пропозиції та підтверднихдокументів. До підтвердних документів належать:

— заява про участь у конкурсному відборі суб’єктів оцінної діяльнос-ті (додаток 1 Положення);

— копія установчих документів суб’єкта оцінної діяльності (для юри-дичних осіб);

— копії кваліфікаційних свідоцтв оцінювача;— копія сертифіката суб’єкта оцінної діяльності;— копія свідоцтва про включення інформації про оцінювача до Дер-

жавного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності;— конкурсна пропозиція;— інформація про претендента (документ, який містить відомості

про претендента щодо його досвіду роботи, кваліфікації та особисто-го досвіду роботи оцінювачів, які працюють у його штатному складіта додатково залучаються ним, з незалежного оцінювання майна, зок-рема подібного майна, тощо).

Конкурсна пропозиція претендента подається в окремо запечатано-му конверті й має містити пропозицію щодо вартості виконання робіт,калькуляції витрат, пов’язаних з виконанням робіт, а також терміну ви-конання робіт у календарних днях, який не перевищує 5 календарнихднів.

Конкурсна документація повинна надійти до КЕВ м. Чернівці не піз-ніше ніж за чотири робочі дні до оголошеної дати проведення конкур-су (включно).

Конкурсна документація подається в запечатаному конверті з опи-сом підтвердних документів, що містяться в конверті. На конверті необ-хідно зробити позначку «На конкурс з відбору суб’єктів оцінної діяль-ності», а також зазначити назву об’єкта, на який подано заяву проучасть у конкурсі, та назву суб’єкта господарювання, який подає заяву.

Конкурс відбудеться об 11.00 в Квартирно-експлуатаційномувідділі м.Чернівці за адресою: м. Чернівці, вул. Українська, 43(каб. №5), через чотирнадцять календарних днів після опублікуванняцієї інформації.

Телефон для довідок: (0372) 52-67-23.***

КЕВ м. Чернігів ЗСУ оголошує конкурс з відбору суб’єктів оці-нної діяльності, які будуть залучені до проведення незалежногооцінювання нерухомого військового майна

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів ЗС України оголошуєконкурс з відбору суб’єктів оцінної діяльності, які будуть залученідо проведення незалежного оцінювання з метою визначення ринковоївартості для розрахунку орендної плати при укладанні договору орен-ди нерухомого військового майна, що перебуває на балансі КЕВм. Чернігів, а саме:

нежитлові приміщення будівлі магазину № 185 загальною площею240,79 кв. м, за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, в/м №12.

Орієнтовна дата оцінювання: 14.07.2016 р.До участі в конкурсі залучаються суб’єкти оцінної діяльності —

суб’єкти господарювання, які відповідають та виконали вимоги пункту9 розділу І Положення про конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяль-ності у випадках оренди нерухомого військового майна, затверджено-го наказом Міністерства оборони України від 06.04.2015 № 156 та за-

реєстрованого в Міністерстві юстиції 11.06.2015 за № 699/27144.Для участі в конкурсі учасники надсилають (або подають особисто)

до КЕВ м. Чернігів конкурсну документацію в запечатаному конвертіз описом документів, що в ньому містяться. Копії документів, що по-даються у складі конкурсної документації, завіряються позначкою«Згідно з оригіналом» .

Конкурсна документація включає: заяву про участь у конкурсно-му відборі суб’єктів оцінної діяльності; копії установчих документівпретендента; копії кваліфікаційних свідоцтв оцінювача; копію сертифі-ката суб’єкта оцінної діяльності; копію свідоцтва про включення інфор-мації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктівоціночної діяльності; конкурсну пропозицію.

Конкурсна пропозиція подається окремо в запечатаному конвертіз позначкою «Конкурсна пропозиція» і має містити:

1. Вартість виконання робіт.2. Строки виконання робіт з оцінювання (після отримання в повному

обсязі необхідної документації та інформації про об’єкт оцінювання) —не більше 10 днів (у разі необхідності — 3 дні для доопрацювання зві-ту).

3. Умови розрахунків: оплату виконаних робіт здійснює третя сторо-на згідно з укладеним тристороннім договором, а саме платник (по-тенційний орендар).

Конкурсна документація повинна надійти до комісії не пізніше ніжза чотири робочі дні до оголошеної дати проведення конкурсу (включ-но), на адресу: м. Чернігів, вул. В. Дрозда (Любченка), 19, каб. № 5до 16:00 год.

Конкурс відбудеться через 14 календарних днів після опубліку-вання цієї інформації в газеті о 10.00, за адресою: м. Чернігів,вул. В. Дрозда (Любченка), 19, тел./факс для довідок: (04622) 5-30-27.

***Інформація про оголошення конкурсу з відбору суб’єктів оцін-

ної діяльності нерухомого військового майна, яке знаходитьсяна балансі і обліковується в КЕВ м. Харків:

Відповідно до Положення про конкурсний відбір суб’єктів оціночноїдіяльності у випадках оренди нерухомого військового майна, затверд-женого наказом Міністерства оборони України від 06.04.2015р. № 156та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2015р.за № 699/27144, по кожному об’єкту оцінювання окремо претендентина участь у конкурсах подають до КЕВ м. Харків конкурсну докумен-тацію в запечатаному конверті з описом документів, що в ньому міс-тяться. Копії документів, що подаються у складі конкурсної докумен-тації, завіряються позначкою «Згідно з оригіналом» із зазначенням на-зви посади, ініціалів та прізвища особи, яка завіряє копію, її особисто-го підпису, дати завірення копії, засвідченої печаткою ( за наявності).

Конкурсна документація повинна надійти до комісії не пізніше ніжза 4 робочі дні до оголошеної дати проведення конкурсу (включно).

Конкурсна документація включає: заяву про участь у конкурсно-му відборі суб’єктів оцінної діяльності; копії установчих документівсуб’єкта оцінної діяльності (для юридичних осіб); копії кваліфікаційнихсвідоцтв оцінювача; копії сертифіката суб’єкта про включення інфор-мації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктівоціночної діяльності; конкурсну пропозицію.

Конкурсна пропозиція претендента подається в окремо запечатано-му конверті з позначкою «Конкурсна пропозиція» і має містити пропо-зиції щодо вартості виконання робіт, калькуляцію витрат, пов’язанихз виконанням робіт, а також термін виконання робіт, якщо він не ви-значений в інформації про проведення конкурсу; умови розрахунків(відстрочки платежів).

У випадку, якщо два або більше учасники конкурсу отримають од-накову кількість балів, комісія для визначення переможця конкурсувраховує додаткові критерії, до яких належать: досвід учасника кон-курсу з оцінювання аналогічного майна; кількість та якість виконанихучасником конкурсу договорів на проведення оцінювання майна,укладених з орендодавцями.

Конкурс відбудеться у КЕВ м. Харків за адресою: м. Харків,вул. Пушкінська, 61, об 11.00 через 14 днів після опублікування цієї ін-формації.

Тел. для довідок: (057) 700-44-63***

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне оголошує конкурсз відбору суб’єктів оцінної діяльності, які будуть залучені до проведен-ня незалежного оцінювання нерухомого військового майна.

Об’єкт оцінювання: нерухоме військове майно — нежитлові примі-щення в будівлі складу інв. № 13, військового містечка № 3, площею217,00 м2.

Місцезнаходження об’єкта оцінювання: 33013, м. Рівне, вул. Кік-відзе, 64.

Балансоутримувач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне (да-лі — КЕВ м. Рівне). Мета проведення незалежного оцінювання: визна-чення ринкової вартості для розрахунку орендної плати з метою укла-дення договору оренди.

Орієнтована дата оцінювання: 30.06.2016 року.До участі в конкурсі залучаються суб’єкти оцінної діяльності —

суб’єкти господарювання, які відповідають та виконали вимоги пункту9 розділу І Положення про конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяль-ності у випадках оренди нерухомого військового майна, затверджено-го наказом Міністерства оборони України від 06.04.2015 № 156 та за-реєстрованого в Міністерстві юстиції 11.06.2015 за № 699/271443. Дляучасті в конкурсі учасники надсилають (або подають особисто) до ко-місії конкурсну документацію в запечатаному конверті з описом доку-ментів, що в ньому містяться. Копії документів, що подаються у скла-ді конкурсної документації, завіряються позначкою «Згідно з оригіна-лом» із зазначенням назви посади, ініціалів та прізвища особи, яка за-віряє копію, її особистого підпису, дати завірення копії, засвідченої пе-чаткою (за наявності).

Конкурсна документація включає: заяву про участь у конкурсно-му відборі суб’єктів оцінної діяльності (додаток 1 до Положення проконкурсний відбір суб’єктів оціночної діяльності у випадках оренди не-рухомого військового майна); копії установчих документів суб’єктаоцінної діяльності (для юридичних осіб); копії кваліфікаційних свідоцтвоцінювача; копію сертифіката суб’єкта оцінної діяльності; копію сві-доцтва про включення інформації про оцінювача до Державного реєс-тру оцінювачів та суб’єктів оцінної діяльності; конкурсну пропозицію.

Конкурсна пропозиція подається в окремо запечатаному конвертіз позначкою «Конкурсна пропозиція» і має містити пропозиції щодовартості виконання робіт, калькуляцію витрат, пов’язаних із виконан-ням робіт, інформацію про строк виконання робіт, який не повинен пе-ревищувати 7 календарних днів, а також умови розрахунків (відстроч-ки платежів).

Конкурсна документація повинна надійти до КЕВ м. Рівне не пізніше,ніж за чотири робочі дні до оголошеної дати проведення конкурсу(включно).

Конкурс відбудеться о 10:00 через 14 календарних днів після опуб-лікування цієї інформації в офіційних друкованих засобах масової ін-формації за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Чернишова, 8.

Документи слід надсилати поштою на адресу: 33001, м. Рівне,вул. Чернишова, 8, КЕВ м. Рівне; надавати особисто за адресою:м. Рівне, вул. Чернишова, 8, каб. 13.

Телефон для довідок: (0362) 63-00-57.Електронна адреса: sekretarkev@i.ua

№

п/п

Найменування об’єкта оцінювання,

площа, місцезнаходження (адреса,

в/м), балансоутримувач (назва, код

за ЄДРПОУ, контактний телефон)

Переможець конкурсу

1. Відкритий технічний майданчик

загальною площею 1338,0 м2

за

адресою: м. Харків, вул. Цементна,

2, в/м № 93, що перебуває на

балансі КЕВ м. Харків, 07923280,

тел.: (057) 700–44-63

ПП «УКРСПЕЦЕКСПЕРТ»

№

п/п

Найменування об'єкта оцінювання, площа,

місцезнаходження (адреса, в/м), балансоутримувач

(назва, код за ЄДРПОУ, контактний телефон)

Орієнтовна дата

оцінювання

Мета проведення

оцінювання

1. Нежитлові приміщення(частина покрівлі(15м2) та

частина технічного поверху(10м2)) 7-поверхової

будівлі № 9 нерухомого військового майна

загальною площею 25,0 м2

за адресою: м. Харків,

вул. Культури, 5, в/м № 9, що перебуває на балансі

КЕВ м. Харків, 07923280, тел. (057) 700-44-63

На поточну дату Визначення вартості

об'єкта з метою

передачі в оренду

2. Нежитлові приміщення 2-поверхової будівлі № 31

нерухомого військового майна загальною площею

545 м2

за адресою: м. Харків, вул. Полтавський

шлях, 184, в/м № 38, що перебуває на балансі КЕВ

м. Харків, 07923280, тел. (057) 700-44-63

На поточну дату Визначення вартості

об'єкта з метою

передачі в оренду

ЗАЛИШАЙТЕСЯ З НАМИ

РЕДАКЦІЙНА КОЛОНКА ЗАСНОВНИК – МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Рeєстраційне свідоцтво КВ № 2026 від 25.06.1996 р.

Газета надрукована у друкарні ТОВ «Мега-Поліграф»(вул. Марка Вовчка, 12/14, м. Київ, 04073).

Наклад 51120 Замовлення 47836

Ціна вроздріб – договірна

Головний редактор Роман ДРАПАК

Чергові по номеру — Сергій ВОРОНКОВ,Роман ТУРОВЕЦЬ

Провідний літературний співробітник — Наталія ШАРОЙКО

Адреса редакції: вул. Мельникова, 24, м. Київ, 04050

e-mail: n_army@army.kiev.ua

http://www.na.mil.gov.ua

Відділ передплати: тел.: (044) 489-50-12

— Реклама редакції (подається безкоштовно)

— Реклама платна

Листування з читачами

тільки на сторінках газети.

Відповідальність за достовірність

інформації та реклами несуть автори

та рекламодавці. Редакція може

не поділяти погляди автора.

При передруку матеріалів посилання

на «Народну армію» обов’язкове.

Рр

Р

• Падіння не провал. Провал у бажан-ні залишитися жити там, де впав.

ШШрріі ЧЧииннммоойй• Нагадуйте собі частіше, що метажиття зовсім не в тому, щоби викона-ти все намічене, а в тому, щоби насо-лоджуватися кожним кроком, зроб-леним на життєвому шляху, в тому,щоби наповнити життя Любов’ю.

РРііччааррдд ККааррллссоонн

• Якщо у тебе є хоча б маленькаможливість допомогти іншим —допомагай. ЗЗііннееддіінн ЗЗііддаанн

• Люди були створені для того, щобїх любили, а речі були створені длятого, щоби ними користувалися.Світ в хаосі тому, що все навпаки.

ХХууллііоо ККооррттаассаарр

Агент, що рек-ламує пилососи,заходить до квар-тири, демонстра-тивно розсипаєв коридорі принесене з собою сміт-тя і каже господині:

— Якщо мій пилосос не збере цедо останньої крихти, то я готовийвсе це з’їсти! Куди ви, пані?

— По ложку. У нас уже третій деньсвітла немає.

***Викрали багатого українця. При-

тягли його на озеро, занурили голо-ву у воду і питають:

— Долари є?— Ні.— Євро є?— Ні.— Гривні є?— Мужики, ви або глибше

занурюйте, або довше тримайте, бонічого не видно.

СМІЄМОСЬ, ОТЖЕ,

НЕ ЗДАЄМОСЬ!

Сканворд підготував Василь СОЛТИС, Тернопіль

ВИСЛОВИ ВИДАТНИХ ЛЮДЕЙ

Міністерство оборони України оголо-шує збір фотографій за проектом«Армія. Друге народження». Мета іні-ціативи — дослідити, як відбувалося

відродження української армії, та оцінити йогодосягнення через фотографії очевидців.

«Останні три роки стали яскравим прикладомоб’єднання нації навколо спільної мети, яка відкри-ла шлях до оновлення армії. Ми розпочинаємо цейфотопроект з бажанням побачити відродження ук-раїнського війська через фотоспогади свідківта безпосередніх учасників подій», — коментує на-чальник Управління комунікацій та преси Мінобо-рони України Оксана Гаврилюк.

До 4 липня 2016 року завантажувати свої роботинасайті проекту newarmy.in.ua можуть усі бажаючі, авже24 серпня найкращі роботи будуть презентовані на вели-кій виставці з нагоди 25-ї річниці незалежності України.

Щоби взяти участь у фотопроекті, учасникам не-обхідно завантажити фото, які висвітлюватимуть,з чого почалось відродження армії, як воно відбува-лось і в чому проявляється відродження армії. З де-тальними вимогами до робіт можна ознайомитисьна сайті проекту. Обрані роботи стануть частиноюфотовиставки «Армія. Друге народження», а такожувійдуть до друкованого видання, презентація якоговідбудеться під час урочистого відкриття виставки.

Проект Міноборони не обмежиться виставковоюзалою. Окрім експозиції фотохроніки оновлення ук-раїнських Збройних Сил, організатори плануютьпровести цикл дискусій на тему «Відродження ар-мії», до яких будуть запрошені професійні військові,громадські діячі, соціологи, вчені та письменники.

Одночасно із запуском проекту в Міноборонирозпочне роботу професійна фотослужба. Її діяль-ність передбачатиме низку заходів, зокрема підго-товку спеціалістів для професійної роботи з фото-

матеріалами відомства, а також надання якіснихфотографій журналістам та іншим зацікавленимособам. Першим кроком у цьому напрямі можнаназвати створення офіційної сторінки Міністерстваоборони України на фото ресурсі Flickr.

Фотобанк міністерства створено за прикладом си-лових відомств більшості провідних країн світу. Йогопереваги — зручний пошук необхідних матеріалів

для працівників ЗМІ за допомогою вибору темта ключових слів, централізоване розміщення інфор-мації на одному ресурсі та можливість оперативноотримувати необхідний фотоконтент для новин.

Сторінка МОУ на Flickr:https://www.flickr.com/photos/ministryofdefenceua

Телефон для контактів: +38 (050) 400–21–61e-mail:newarmyinua@stratcomua.org

МІНОБОРОНИ ШУКАЄ КРАЩІ

ФОТО ВІДРОДЖЕННЯ

УКРАЇНСЬКОЇ АРМІЇ