You are my shelter

Ніколо Шеле

Ніколо Шеле: You are mY shelter

Поезія – Попелюшка мистецтв.” Монро, Гаррієт. І це справді так. Вона завжди привідкриває людині по-кривало над прихованою,чудовою красою світу. А сам поет-просвітитель, ща несе цю красу в душі людей. Ніколи не можна стати великим поетом, не ставши од-ночасно одним із глибоких філософів.Лише поезія стає найвеличнішою формою,в яку може втілитися людська думка. Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмет-рний дотик до душі. “Поетичне повинно бути очевид-ним і промовистим, як кулястий фрукт,тихим та мовчаз-ним, як мовчазні старі медальйони, як підніжжя старого каміння,де росте мох – поетичне повинно говорити само про себе, як політ птахів…”МакЛейш, Арчібальд . Саме такою поезією є творчість Ніколо. Прості, щирі, правдиві рядки його віршів не просто вражають досконалістю форми,а проникають читачам прямо в душі.

Фотографія - теж мистецтво. Фотограф ізолює і зберігає момент часу: Важливий або незначний, залежить від розуміння теми фотографом і його майстерності.Го-ловний інструмент фотографа - його очі. Це може вигля-дати дивним, але багато фотографів воліють використо-вувати очі інших фотографів, минулого чи сьогодення, замість власних. Такі фотографи сліпі. Фотографічні знімки надзвичайно рідко виходять схожими, і це зрозуміло: сам оригінал, тобто кожен з нас, надзвичай-но рідко буває схожий на себе. У рідкісні тільки миті людське обличчя виражає головну рису свою, свою саму характерну думку. Художник вивчає обличчя і вгадує цю головну думку особи, хоча б в той момент, в який він

списує, і не було її зовсім в обличчі. Саме такими прони-кливими, довершеними та природніми є фото N.N. Од-ного дня двом авторам прийшла думка створити щось визначено нове, але сповнене все тої ж щирості. Так і з’явився проект N.S-N.N. Ці на перший погляд звичайні вірші і не надто глобальні фото вражають життєвістю та правдою. В поєднанні вони неперевершені.

© Ніколо Шеле, текст, 2014Автор фото: Наталя Николишин

SHELTER 8 Geography feelings 10fairytale 12 reminds of you 14

atoms 16

heart 18autumn 20

people 20 anarchy 20 soul 22 cold 24 Sea and sky 26

SHELTER 8 Geography feelings 10fairytale 12 reminds of you 14

atoms 16

heart 18autumn 20

people 20 anarchy 20 soul 22 cold 24 Sea and sky 26

fragments 28

mathematics 30

diaphragm 32

SHELTER«межі розставленостіни спорудженоз ілюмінаторів поглядими різні сполученнявсі наші сховищазнищені бомбамиклятви загубленів радіомовленніколи все стихнеще трішки зостанетьсятвої снарядиспогадів згарище»

8

—підбав вогню—охолонь, не варто—чому? хіба пройдені географічні карти—учись без мене відкривать маршрути—тому ти зараз далека антарктида?—тому я зараз палю карти—я залишу ще помандрую, розіб’ю кригу тебе врятую

Geography feelings

10

«вони не були зрілиминаївність замість кровів очах сіроокихтаїна почуття була

вони були дивнимидля когось смішниминемов знали правдуяка всіх стороною йшла

її волосся зібране у хвостикдля нього було чимось не земним

її губи солодші медуїї очі – небодивлячись у них думав що летить

разом хапались за рукине розуміли що це так болитьїм завжди довкола говорилице зникне часом, все пройде

а вони були дивними й смішнимиі слухали що мідно-червоне сонцешепоче: залишіться трішкипогрійтесь

вони були не зрілимине черствимидля них це було казкоютаємне почуття а під ногамище була своя земля»

fairytale

12

reminds of you

«кожен міліметржиттякожна годинайого часупошук у тернах пам’ятічогосьчогось з тобоювсе так повільномузика пахне весноютвої долоні – теплотвої очі – душатвій сміх – ноти небамені б до тебета ти повільно пішлати будеш піснею – весноюця пора тобою в пам’ять проросла,розквітла, залишиласья чую кожен раз повільним темпомпротяжною луноюадажіо: музику яку ми слухалиа в серці терпло - ми з тобою»

14

atoms

atoms «повільніше щоб не зійтими були точками незмінних маршрутівнаша орбітапростаріднаспільнаколія, дорога, шляхпленарна?так здавалосьзакономірностізакони збережутьтепер планетив чорнім моріде сонце по-різномугріє для обохпід дією силових потоківчужихми втратили цілісністьспробувавши орбіт складнішихза своїх»

16

«давай без пустих слів давай в нікудизагубимось між сторінокзвичного життядавай уявимо насу вічність згубимтак просто уявимось десь там де Ти нова земляВсесвіт запросить нас на чашку кавиі звичні зливи зупиняться в душів душіми збудемось як нові людиз’явимось в невиданім віршіі лежачи на землі холоднійдивлячись у неботоркатимемось руками хмартвою душу запаху небароздивлюсь сховаю не віддамдосить згадувати те що булодосить виливати в ракови-нуне випитий мною чай

«а може втопиш апатію в обіймахтебе абсорбую і станемоцілезапустимо реакцій ланцюгкрізь серце і всякі пробілипо венахнезворушність, безпристрасністьтвоюабсорбуюяк в математицімінус на мінусзроблю із тебеживу

heart

heart«почуття у серціде людина ще не ступаладавай не скривдимо цей райдавай що б його намбуло малоу сотнях снах одне одного шукатисвітанком прокидатисьна інших полюсаходин від одногоза кілометрами годинна небі зорями з’являтисьі хайбудемо для когосьполярним сяйвомі хайніщо не буде зайвимслова вчинки і обіймидавай зупинимо в серці війниздіймемось високо білими прапорамичас й відстаньне стануть посеред нами»

18

«крізь грати

через атмосферу

біжиш – упадеш

там душно

поглядами – вирок

така ця біосфера

один за одного

кращий

МиВінВонитакі пріоритети

забув, що кращим

наступний день

наступний ти

твій стан за тебе»

people

«стихійність – всі будуть

підкоренічиїсь зізнання…це плачуть стінипокинутих поверхіва чим болить пісня?

минулих історійпохмурих віконрозібраних колійдавніх маршрутівтам в тиші людяність молить-

сяпокинуті містакладовище спогадів»

anarchy

«снами заблуканістрахами скованіпорами звязанідушами втомленілипнем цукрованіми ще не здолані серпнями жити щеа ми вже у осені»

autumn

20

«дозволь развідчутище раз доторкнутисьтвоєї землізнову віч-на-вічзамкнутисьторкнутись квітку душіщо поміж ребрами молитьдо неба у світу очахмої ж не бачатьта хочу відчутиїї запах на твоїх губах»

«квінтесенція душіелемент твого тілаколись землятобою болілаа потім океан з’явився між намитак два материкастали паралелями – тілами

soul

«квінтесенція душіелемент твого тілаколись землятобою болілаа потім океан з’явився між намитак два материкастали паралелями – тілами

«твої приходимоя евакуаціятвої кордони моя капітуляціядуша терпнеегіда оступаєтьсяедикт тобіедикт менірів між намидалі копається»

22

«завжди приходила з пляшкою віскі,наші стосунки не терпіли слабшого,клятвами сипала близько опівночі,шептала наше кохання незаймане,

зернами марила, мовляв, вічності паростки,всі наші дні тобою змонтовані,все під режисерським пильним наглядом,ролі віддані, актори сплановані,

ти б пробачила п’єси не вивчені,півбіди, якщо слова будуть завчені,прогадала зі мною ти боляче,такі як я коханню не навчені,

натовпи повзали амбіціями втомленими,над тобою схились і моляться,їх ворожнеча тобою скована,йдуть за тобою у серце просяться,

всі посилання були відхилені,знову в руках напої від холоду,ліжко для мене дбайливо розстелене,твоя душа стогне від голоду».

cold

cold

24

«до небадо небаці листищойно відправивбо ж там вирішуютьчи требане требанамутворитисьсоюзом незламним»

Sea and sky

«дві субмаринитиск водина глибиніми німіале не вартоале не требаковточок повітряя лину до тебедавай краще на беріга може до небаа може не треба»

Sea and sky

26

fragments

«спогадифрагментами зосталасьяк діафільмпід митями записані словаперфорованій плівціісторію писалинерозривно пов’язаніжиттяпослідовності булиприписували долівипадковий хідодин для одногологікою булиодин для одногояк радість так і більспалахи фотооб’єктивафрагменти ілюструвалиа діафільм довжиноюодин метрзаписував кожен спільний крокбуттяжаль що кілька сантиметрів не додалина фінальний розмір кадру 18x40під назвою «разом до кінця»

fragments

28

mathematics

«в режимі вільного падінняв розділі математикаоб’єкти для діленняв стосунках статикадавно в спогадахне діє функція множенняз нуля до нескінченностізабуте доводження»

mathematics

30

«тебе від вітрів приховаюз твоїм подихомтерпкими словамикрізь діафрагмудо серця прихищутебе від світу в кишеню сховаюа може відпущу далеко із вітромі спотикаючись в повітряну ямуі через болючі розбиті колінати зрозумієш зі мною ти ранозахлопнула двері летіла до світлаа може завжди а може в нікудими за вітрами пускаєм вітрилаа щастя близь серця в кишені чекаєтобі я сховаю тебе я прихищу»

diaphragm

diaphragm

32