The Ukrainian Cleveland, Issue 19-20, November-December 2008

THE UKRAINIAN CLEVELAND – НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКА ГАЗЕТА Випуск 11-12 (19-20) | Листопад-грудень 2008 р. www.ukrainiancleveland.com Виходить щомісяця

Вашинґтон, О.К., 5 листопада (Ра-діо “Свобода”). Американські ЗМІ повідомили, що кандидат від Демократичної партії набрав близько 350 голосів у Колегії ви-борщиків, які представляють усі штати США та федеральний столичний округ Колумбія. Для перемоги необхідно заручитися підтримкою щонайменше 270 виборщиків.Барак Обама, після складення

присяги 20 січня 2009 року, стане першим темношкірим президентом США за всю історію країни. Він буде 44 президентом США.Суперник Обами, сенатор Джон

МакКейн, кандидат від Республікан-ської партії, за попередніми даними близько 160 голосів виборщиків.Сенатор Джон МакКейн уже зате-

лефонував Баракові Обамі і привітав його з перемогою. «Американський народ сказав своє слово», – заявив МакКейн.Джон МакКейн закликав своїх

прихильників привітати новообрано-го президента країни.Крім президента американці у ві-

второк обирали усіх 435 членів Пала-ти представників Конґресу, а також 35 зі 100 сенаторів.Згідно з повідомленнями, Демо-

кратична партія США зміцнює свої позиції в Конґресі.За попередніми даними, на вчо-

рашніх виборах демократи, які і так мали більшість в обох палатах Кон-ґресу, тепер контролюватимуть 56 зі 100 місць у Сенаті та 251 з 435 місць у Палаті представників.Тепер, коли Барак Обама переміг

на виборах президента США, демо-крати контролюватимуть як законо-давчу, так і виконавчу гілку влади в Сполучених Штатах.Згідно з повідомленнями амери-

канських засобів масової інформа-ції, явка виборців у голосуванні була дуже висока.

БАРАК ОБАМА ОБІЦЯЄ БУТИ ПРЕЗИДЕНТОМ УСІХ АМЕРИКАНЦІВ

У виступі у Ґрант-парку Чикаґо, де зібралися понад 100 тисяч його при-хильників, сенатор Барак Обама перш за все віддав належне своєму супер-никові, республіканцеві — сенаторові Джону МакКейну.

«Сенатор Джон МакКейн боровся довго і завзято в цій кампанії. Але він боровся навіть довше і завзятіше за країну, яку він любить. Заради Аме-рики він витерпів жертву, яку біль-шість із нас навіть не може собі уяви-ти. Ми є кращими завдяки служінню цього хороброго та самовідданого лідера. Я його вітаю, я вітаю губерна-тора Пейлін за те, чого вони досягли, і я працюватиму з ними, щоб відно-вити обітницю цієї нації в наступних місяцях», – заявив новообраний пре-зидент.Говорячи про проблеми і виклики,

які лежать перед США та перед ново-обраним президентом, Барак Обама згадав війни в Іраку та Афганістані, економічну кризу, безробіття, енерге-тику та багато іншого.

«Дорога попереду буде довгою. Наше сходження буде стрімким. Ми не дійдемо за один рік чи за одну ка-денцію, але Америко, я ніколи не мав такої надії, як сьогодні, що ми таки дійдемо. Я вам обіцяю, ми свого до-сягнемо», – заявив Барак Обама.За словами Барака Обами, щоб

змінити Америку, необхідна допо-мога усіх її громадян: «Перед нами будуть труднощі та невдалі початки. Є багато людей, які не погодяться з кожним рішенням, яке я ухвалю як президент, і ми знаємо, що уряд не може розв’язати кожну проблему. Але я завжди буду чесним з вами щодо викликів, які нас зустрінуть. Я буду прислуховуватись до вас, зокрема, коли ми не погоджуємося. Але понад усе, я закликаю вас приєднатися до цієї великою роботи перебудови цієї нації».Звертаючись до тих виборців, які

віддали свій голос за республіканця Джона МакКейна, Обама запевнив їх, що він має намір бути президентом усієї Америки: «Американці, котрих

далі на стор. 19

КИЇВ, 5 листопада. (УКРІН-ФОРМ). Глава Української дер-жави Віктор Ющенко приві-тав Барака Обаму з перемогою на виборах Президента США, повідомляє УКРІНФОРМ із посиланням на офіцій-не інтернет-представництво Президента України.

“Глибоко переконаний, що під час Вашого перебу-вання на цій високій посаді українсько-американські від-носини, в основі яких лежать спільність цінностей і близь-кість інтересів на міжнарод-ній арені, розвиватимуться та зміцнюватимуться в ім’я процвітання наших наро-дів”, – йдеться у привітанні В. Ющенка. Глава держави висловив

переконаність, що стратегіч-не партнерство між Україною та Сполученими Штатами і надалі відіграватиме помітну роль у забезпеченні миру та стабільності у світі. В. Ющенко побажав Б. Оба-

мі міцного здоров’я та успіхів у відповідальній державній діяльності на благо народу Сполучених Штатів Америки.

БАРАК ОБАМА – НОВИЙ ПРЕЗИДЕНТ США

ВІКТОР ЮЩЕНКО ПРИВІТАВ

БАРАКА ОБАМУ З ОБРАННЯМ ПРЕЗИДЕНТОМ

США

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД2 Випуск 11-12 (19-20) | Листопад-грудень 2008 р.

ВШАНУВАННЯ 75-ОЇ РІЧНИЦІ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РР. В УКРАЇНІ

20 листопада 2008 р.Звертаюсь до вас у зв’язку з 75-ю

річницею найтрагічнішої події в істо-рії українського народу – Голодомору 1932-1933 років.Правда про злочин геноциду, сві-

домо скоєний сталінським режимом на благодатній українській землі, де-сятиліттями намагалася пробити собі дорогу.Хочу низько вклонитися всім, хто

не мовчав у ті роки, коли страх скував підрадянську Україну, коли світ волів залишатися в благодушному невіда-нні про один із найстрашніших зло-чинів проти людства.Лише звільнившись від пут кому-

ністичного тоталітаризму, незалежна Україна змогла на повний голос за-явити про замах на життя цілого на-роду, здійснений в далекі 30-і роки минулого століття.Нині правда про Голодомор стає

надбанням широкої світової громад-

ськості. Її вже не замовчати. Морок сталінської ночі 1932-1933 років наре-шті розвіюється.Голодомор уже визнаний злочином

і засуджений багатьма державами та міжнародними організаціями, регіо-нальними урядами та парламентами, муніципальними радами по всьому світу.Глибока шана і вдячність за гума-

нізм і солідарність з мільйонами не-винних жертв геноциду.Міжнародна підтримка утверджує

нашу віру в те, що історична спра-ведливість буде відновлена, зміцнює нашу волю добиватися її в усій повно-ті.Світове співтовариство має усвідо-

мити, що запобігти злочинам проти людства у майбутньому не вдасться, доки не будуть засуджені злочини минулого.Ми не говоримо про те, що світ міг

би вчинити 75 років тому, якби знав

усю правду. Ми говоримо про те, що він має зробити нині на знак шани до загиблих і до тих, кому вдалося вижи-ти у пеклі Голодомору.

22 листопада в Києві мільйони сві-чок, запалених українцями в пам’ять про замордованих голодом співвіт-чизників, зіллються з полум’ям “Не-згасимої свічки”, яка пройшла через 33 держави світу та всю Україну, уві-бравши в себе вогонь сердець щирих людей різних країн і народів.Закликаю всіх, кому не байдужі

милосердя, співчуття і справедли-вість, хто прагне перемоги добра над злом, запалити свою свічку пам’яті й разом з нами вшанувати жертв Голо-домору.Україна пам’ятає! Світ визнає!

ЗВЕРНЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ДО СВІТОВОГО УКРАЇНСТВА ТА МІЖНАРОДНОЇ СПІЛЬНОТИ З НАГОДИ ВШАНУВАННЯ

75-Х РОКОВИН ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РОКІВ В УКРАЇНІ

Вельмишановний Український народе,Високодостойні гості,Дорогі співвітчизники,75 років. Повний вік нормального

людського життя. Вік, що міг бути призначений для щастя, для сліду на землі, для продовження роду і життя.Зі спогаду із села Савинці на Ки-

ївщині – «у сім’ї Танчика Василя померли він сам і його дружина, а їхня маленька грудна дитина ще була жива, горнулась до маминих грудей. То це дитинча також забра-ли на цвинтар і вкинули в яму, воно ще якийсь час сиділо в куточку ями, поки його не засипали землею...»

XX століття. Серце Європи. Чор-ною землею засипано людське жит-тя, наше життя, українське життя.Коли, Український народе, пере-

творились Твої зорі на гіркий і чор-ний полин?Чотири, три століття до цього?Коли Твої зорі, Твої очі, Україн-

ський народе, стали чорними діра-ми?Вісімдесят років тому? Сімдесят

п’ять тому? Шістдесят п’ять? Слідом за втратою держави, голодоморами, війнами?Немов в об’явленні Івана Бого-

слова, у чорних апокаліптичних зо-рях поглинуто біблейську третину нашої душі, роду, землі, життя, на-шої пам’яті.Чи усвідомлюємо ми вагу цієї

втрати? Чи усвідомлюємо свою від-повідальність? Чи усвідомлюємо, що тут першопричина нашого ни-нішнього буття?..У моєму слові – не печаль і не

тризна.У моєму слові – національний

біль.У моєму слові – сила великого

народу.Цей день об’єднує мільйони. А

отже смерть відійшла.Ми – живі. Ми – держава. Ми пе-

ремогли.Ми подолали зло.Сьогодні Україна і світ вшано-

вують 75-ту річницю найжорстокі-шого злочину, вчиненого проти на-шого народу, – Голодомору 1932-33 років.

Сьогодні, на Дніпрових схилах відкриваємо національну святиню – Меморіал пам’яті жертв геноци-ду.Через 75 років нація і держава

віддають борг загиблим нашим братам і сестрам.Я вдячний усім співвітчизникам

і світовому українству, які шукали і відновлювали правду про Голо-домор. Я закликаю вас не зупиняти цю благословенну працю.

Я вдячний главам держав, пар-ламентам та урядам, міжнародним організаціям і громадськості за братню солідарність з нами.Ми повертаємо собі і світу знання

про пережиту нами, одну з найбіль-ших катастроф в історії людства.Її масштаб – немислимий, незлі-

ченний.У пік Голодомору, на нашій землі

щодоби помирало 25 тисяч осіб.Терор голодом в Україні був чітко

спланованим актом геноциду. Це – очевидний факт.На відміну від інших регіонів

СРСР, в Україні у людей вилучали все до крихти.Територію України і Кубані, де

проживала більшість українців, оточили війська, щоб добити най-меншу надію.У справі України Сталін мав на

меті – одне: упокорити селянство, знищити провід нації і зламати хребет українства – найбільшої ін-шоетнічної частини імперії і най-більшої її потенційної загрози.Переді мною – документ доби.

Це – запис акта про смерть Андрія Остапенка від 13 травня 1933 року. «Причина смерти – зазначити до-кладно: українець».А далі, а далі – чисте поле. Як

писав італійський консул у Харко-ві Серджіо Граденіго, «колоніза-ція змінить етнографічну природу України. Можливо, в дуже близь-кому майбутньому не доведеться більше говорити ні про Україну, ні про український народ...»Україна вижила. І Україна пере-

могла.З братньою шаною і співчуттям

схиляємо голову перед всіма, хто, як і ми, постраждав від сталінського режиму, – росіянами, білорусами,

казахами, кримськими татарами, молдаванами, євреями і десятками-десятками інших націй.Наш біль додає нам сили і гід-

ності.Ми закликаємо всіх і, насампе-

ред, Російську Федерацію спільно, як справжні, чесні і чисті один пе-ред одним брати засудити злочини сталінізму і тоталітарного Радян-ського Союзу.Ми були разом у цьому пеклі.Ми відкидаємо зухвалу, блюз-

нірську брехню про те, що звинува-чуємо який-небудь народ у нашій трагедії. Це не так.Злочинець – один. Це – імпер-

ський, комуністичний, радянський режим.Ті, хто сьогодні заперечують Го-

лодомор і виправдовують Сталіна «раціональним способом управлін-ня», – беруть на себе чорну і прире-чену печать зла.Ми засуджуємо найменші спроби

виправдання катів наших народів.Нам потрібна правда, співпере-

живання і спільний суд над мину-лою кривдою.Для України Меморіал, який від-

криваємо сьогодні, – це символ на-шого очищення.Сюди йде світла дорога від Ми-

хайлівської площі і святого народ-ного монумента пам’яті.Сюди, з усіх сторін течуть пото-

ки людей – сюди течуть українські ріки, що їх в єдиному морі благо-словляє Дніпро.Тут, на цьому місці я скажу най-

сокровенніше.Я прошу в Господа очищення для

нашого народу.Я прошу прощення за всі свідо-

мі і несвідомі гріхи, зроблені нами впродовж тисячолітньої історії.Я прошу очищення від скверни

і первородного гріха ворожнечі по-між братами, що ніколи не дозво-ляла нам бути єдиною і сильною державою.Я прошу очищення від гордині і

зради.Я прошу очищення від віри в ідо-

лів і від клятого служіння чужим столицям.Я прошу очищення і звільнення

від страху – від демона, що не дає

нам повірити у власні сили, у влас-ний корінь, у власне національне «я», що народжене і завжди буде народжуватися цією чудовою зем-лею.Повірити. Раз і назавжди. Для

всіх.Наші зорі перетворились на чор-

ний, гіркий полин тоді, коли ми втратили себе, коли втратили свою гідність, своє єство, коли дозволи-ли розділити і підкорити наш дух.Звідси походить наше безсилля і

недовіра до себе.Звідси походить наша пасивність,

наша хуторянська приниженість і страхом породжена, захована в ні-кчемну псевдо-іронію зневага до національної гордості і національ-них цінностей.Це – не пафос. Нація повинна не-

сти відповідальність за своє мину-ле, за кожну помилку, що викарбу-вана на її чолі.Лише через чесну, болючу відпо-

відь перед собою, лише через усві-домлення своєї української прина-лежності, для нас відкриється нове життя і нове майбутнє.Так постає наша перемога.Перемога єдиної і вічної Украї-

ни.Перемога нації і держави над

рабством.Перемога життя над смертю.Сьогодні – не тільки День па-

м’яті.Сьогодні – День Свободи.День нашої найбільшої і найзна-

чимішої Свободи від страху і при-реченості.З найчорнішої безодні нація

здатна повернути своє світло і со-творити диво, що підтвердить пе-ред Всевишнім право на вільне і щасливе наше життя.Бо світ тут. У нашому серці.Я вірю, я глибоко і твердо вірю –

якщо сьогодні у кожному нашому вікні загорить свіча пам’яті, ми зро-зуміємо найважливіше -Нація повернулася.Нація житиме вічно.Вічна пам’ять загиблим і вічна

слава Україні.Віктор ЮЩЕНКО

Прес-служба Президента України

ЗВЕРНЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ З НАГОДИ 75-Ї РІЧНИЦІ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РОКІВ

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД 3Випуск 11-12 (19-20) | Листопад-грудень 2008 р.

ВШАНУВАННЯ 75-ОЇ РІЧНИЦІ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РР. В УКРАЇНІ

БІЛИЙ ДІМ, Вашинґтон, 13 листо-пада 2008 року (оприлюднено в Соборі Святого Патрика, Нью-Йорк, 15 листо-пада 2008 року)Я шлю свої вітання всім, хто вшано-

вує 75-ті роковини Українського Голо-домору. З цієї нагоди я приєднуюсь до моїх американських співвітчизників у поминанні цього злочину проти люд-ства.Понад сім десятків років тому міль-

йони невинних українців були знище-ні голодом, коли сталінський режим навмисно спричинив руйнівний го-лод. Ця урочиста подія є нагодою зга-дати ці страшні події, пам’ятати про загиблих людей і підкреслити нашу відданість боротися з тиранією.Сьогодні, вільний народ України

робить свій внесок у просування сво-боди у світі. Сполучені Штати пишаються тим, що можуть звати Україну своїм другом, і ми продовжимо тримати солідарність з її народом.Я вдячний всім тим, хто шанує жертви Українського Голодомору. Завдяки

вашим зусиллям ви нагадуєте всім нам про силу добра, яке торжествує над пітьмою зла.Нехай Бог буде з усіма Вами. (від руки) Джордж Буш

Офіс новообраного Президента США, 21 листопада 2008 рокуЙого Високоповажності Вікторові

Ющенку, Президентові УкраїниПередати через: Посла Олега Шам-

шура, Посольство України в СШАШановний пане Президенте,Звертаюся до Вас, щоб висловити

свою підтримку Вашому Міжнарод-ному Форуму, присвяченому вшану-ванню 75-ї річниці Голодомору. У цей час, коли український народ поминає голод 1932-33 років – Голодомор, я по-діляю його скорботу і втрати.Заради нашого спільного людства

ми ніколи не повинні забувати про цей жахливий злочин і зобов‘язані зробити все для того, щоб прийдешні покоління знали про ці болісні сторін-ки історії для того, щоб вони ніколи не повторилися. Я вітаю Ваші зусил-

ля у приверненні уваги до цього болючого періоду української історії і праг-ну співпрацювати з Вашою владою й усіма українцями для побудови кращого майбуття.З повагою, Барак Обама

Дорогі співвітчизники! Вельмишановна Громадо!75 років минуло відтоді, як Україна пережила одну з найстрашніших сторінок своєї історії – Голодомор 1932-33

років, коли мільйони наших співвітчизників стали жертвами нелюдської, цинічної політики, зазнавши страшної, мученицької смерті.Інформація про цей страшний злочин свідомо приховувалась. Сьогодні правда про Голодомор стрімко поширю-

ється в усьому світі, виявлені незаперечні факти, що ця трагедія була геноцидом – результатом навмисних дій тодіш-ньої влади СРСР, спрямованих на винищення українського народу голодом.

22 листопада по всій Україні люди запалять свічки, аби пом’янути тих, кого забрали сталінські катівні та голодна смерть. Переконаний, що українці в США виявлять солідарність і долучаться до цієї акції разом з народом України. Закликаю Вас згадати у Ваших молитвах усіх, хто страждав і помер під час Великого Голодомору.Нехай пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, додасть нам сил та волі, мудрості й наснаги для зміц-

нення власної держави на власній землі, розвитку демократії, вільного життя кожної людини.З повагою і любов’ю до вас, Олег Шамшур

Возлюблені діти Церкви — дорогі українці!За Божим Промислом, маємо знову

нагоду звернутися до вас з батьків-ським словом. Материнська Церква — Вселенський Константинопольський Престол — знову звертається до вас, щоби розділити з вами не тільки ра-дість, але й смуток, спричинений Го-лодомором.Дедалі більше назавжди покида-

ють рідні домівки, своїх дітей, онуків і правнуків ті нечисленні сини й дочки українського народу, яким Господь Бог допоміг вижити в час всеукраїн-ської трагедії — Голодомору 1932-1933 років. Тому наше слово найперше звернене до української молоді, як майбутнього Української Держави.Разом із вами ми прагнемо осмис-

лити не тільки число замордованих голодом українців, а, насамперед, причини, що довели до трагедії. До-слідження політичних і соціальних чинників залишимо для світських учених. Ми ж спробуємо поглянути на Голодомор з погляду Церкви.Як сталося, що в Україні, яка ще

від античних часів постачала хліб до країн, що відчували його брак, сама стала голодувати, до того ж голодува-ти в мирний час, так, як не голодував жоден народ Європи в часи воєн?Влада новоствореної держави на

теренах поваленої імперії підмінила Вифлеємську зорю своєю кривавою, а замість Христової багряниці, що уві-брала в себе Святу Кров Спасителя світу, була і залишається донині хо-ругвою, що веде до вічного життя й за якою завжди йшли віруючі люди, за-майорів червоний стяг, що зробив не-видимою невинну кров кращих синів

і дочок українського народу.Діставши до своїх рук владу, на-

сильник не дбатиме про добро керо-ваного ним корінного народу, не по-шанує його духовних, культурних і матеріальних цінностей. Він добре знає, що рано чи пізно народ прозріє й скине з себе ярмо. Тому для трива-лого панування необхідно стерори-зувати титульну націю. Збережені історичні документи колишнього Радянського Союзу рясніють відомос-тями про національність репресова-них. Переважна більшість знищених, ув’язнених чи виселених — українці, до того ж, національно свідомі або господарі. Натхненниками, органі-заторами, керівниками й основними виконавцями знищенням українців були ті, кого можна схарактеризувати словами Ісуса Христа: «Ваш батько — диявол... Він був душогуб споконві-ку...» (Ів. 8:44).Три Голодомори, репресії, війна

мали стати для Тебе, український на-роде, спонукою для духовного очи-щення, морального вдосконалення, повернення до прабатьківської хрис-тиянської традиції з її власною Церк-вою та внутрішньою християнською духовністю, а не принесеною зовніш-ньою, формальною християнськіс-тю, що межує з обрядопоклонінням. І наш візит до Києва на святкування 1020-ліття Хрещення України-Руси показав нам справжніх синів і дочок Української Церкви, які моляться до Бога, а не до людини, навіть якщо вона посідає високе становище. Ми побачили, що навіть жахи XX століт-тя не зламали хребта нації, не зроби-ли з українця раба й слухняного ви-конавця чужих намірів.

Закликаю всіх повернутися об-личчям до Києва, до українських духовних — релігійних і культурних — святинь, до українського народу: в усіх, народжених в Україні, одна мати — Україна, якій усі без винятку мають служити: і наділений владою, і «маленький» громадянин. Згадайте слова Спасителя: «Кожне царство, по-ділене супроти себе, запустіє. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втримаються» (Мт. 12: 25).Дорогі українці! Ваше минуле —

чи радісне, переможне, чи сумне й трагічне, а особливо Голодомор — за-вжди буде з вами, навіть коли ви на-магатиметеся забути, применшити чи спотворити його на догоду сусі-дам. Вас стосуються слова Апостола Павла: «Браття, кожен із вас, в якім стані покликаний був, хай у тім перед Богом лишається!» (І Кор. 7:24). Ваше покликання — бути добрими христи-янами в давній українській церков-ній традиції й громадянами України, а також одностайно свідчити перед світом про трагедії українського на-роду у XX ст., особливо про Великий Голодомор 1932-1933 років. Це Ваш обов’язок перед пам’яттю своїх праді-дів, дідів і батьків, бо в світовій історії за весь час існування людства не було такої трагедії, щоби за один мирний рік знищити більше людей однієї на-ції, ніж було знищено за кілька років війни. І хто що б не говорив, як би не намагався применшити зло, це явна ознака геноциду.Діти Христової Церкви — дорогі

українці! У дні вшанування пам’яті жертв Великого Голодомору 1932-1933 рр., особливо у його 75-ту річницю, ваша Материнська Церква — Вселен-

ський Константинопольський Патрі-архат сумує разом із вами і складає глибоке та щире співчуття усім вам і Президентові України п. В. Ющенку, репрезентантові України перед сві-том, через наполегливі старання яко-го світ щораз більше довідується про страшну трагедію українців у XX ст. Ми підносимо до Господа нашого Іс-уса Христа наші молитви й просимо, щоби Всеблагий Спаситель упокоїв душі всіх замордованих Голодом в оселях святих і прийняв їх до сонму Своїх Мучеників як невинно убитих. Хай їм буде вічна пам’ять, а на вас, усіх живих, зійде небесне благосло-вення Всевишнього!Фанар, 20 листопада 2008 року.

† ВАРФОЛОМІЙ,Архиєпископ Константинополь-ський і Вселенський Патріарх

ПОСЛАННЯ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА ВАРФОЛОМІЯ І З НАГОДИ 75-Ї РІЧНИЦІ ГОЛОДОМОРУ В УКРАЇНІ ВСЬОМУ ПОБОЖНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДОВІ!

ЗВЕРНЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА США ДЖ. БУША

ЗВЕРНЕННЯ НОВООБРАНОГО ПРЕЗИДЕНТА США Б. ОБАМИ

ЗВЕРНЕННЯ ПОСЛА УКРАЇНИ В СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ ДО УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ АМЕРИКИ


– Скоро буде три роки, як ми з Вами проводили інтерв’ю 17 листопада 2005 року. Тоді було напередодні першої річниці По-маранчевої революції в Україні і Ви розказували про участь в ній студентів та викладачів УКУ. І ось тепер ми є напередод-ні вже четвертої річниці цієї революції. Тому з цього приво-ду напрошується питання. Що позитивного залишила після себе Помаранчева революція як для українського суспільства взагалі, так і для Українського Католицького Університету зокрема?

– Богу дякувати – багато позити-вів. Очевидно, люди тепер десь може є під хмарами певних розчарувань, бо сподівання були дуже великі. Але хто-небудь, зокрема, ті, що займа-ються бізнесом сьогодні у Львові зга-дають, як під режимом Медведчуків цькували бізнесменів, старалися все підпорядкувати під контроль вузь-кої олігархії, мусять признати, що Львів розвивається. Хто приїжджає до Львова після відсутності декількох років звертає увагу наскільки Львів змінився за ці роки. Це в галузі еко-номічних і підприємницьких векто-рів. А в політиці ми маємо все ж таки демократичну державу в порівнянні з сусідніми Білоруссю і Росією, де па-нує тоталітаризм. Якщо оцінювати Помаранчеву революцію, то треба це робити в порівняльному контексті і подивитися, що діється в Росії і Біло-русі, де взагалі нема свободи преси. З другої точки зору варто уявити собі, що було б з Україною, якби револю-ція не відбулася. Революція мала та-кож великий вплив на молодь і сту-дентів. Молоде покоління показало через революцію всьому суспільству і передовсім собі, що воно здатне бути активним суб’єктом історії, а не па-сивним об’єктом. І я бачу колосальну зміну серед молодих людей. У нас в УКУ революція принесла визнанння богослов’я, визнання наших навчаль-них програм і таку дуже видиму роль в суспільстві, яка постійно розвива-ється.

– Тепер я попрошу Вас з’ясу-вати найбільш важливі завдан-ня у праці Українського Като-лицького Університету в даний

час і на перспективу.– Відповідаючи на це питання, слід

подивитися на ширший контекст. В Україні є 900 вищих навчальних за-кладів, серед яких є 160 університетів, і питання ставиться – чи була потре-ба створювати ще один університет УКУ, який став 131-им в 2002 році. Завдання УКУ – не кількісно охопити якісь маси молоді, чи виконати неві-домо які всеукраїнські чи ширші за-вдання. Університет наш працює не за кількісними показниками, а своєю якістю він вносить нові стандарти у простір української вищої освіти. У нас, наприклад, усі студенти реаль-но вивчають англійську мову, також знають інші мови, добре володіють комп’ютерами. Але, очевидно, най-важливішим є моральний вибір. Час після революції показав, наскільки ще потрібно глибокої праці, щоб у біз-несі, у політиці, у громадському, сус-пільному, освітньому житті України запанували нормальні процеси роз-витку, законопослушність і законот-ворче суспільство. Мусять бути ліде-ри, які вболівають за долю України, які повинні навіть своєю жертовніс-тю, своїм прикладом показувати кра-щий спосіб праці в суспільстві. І це наші молоді люди роблять. 15 років тому, як поступали наші перші сту-денти, ми ще не мали навіть в липні місяці їхніх адрес, а в серпні вони вже здавали іспити. Три кандидати на кожне місце поступало і це було таке своєрідне і дуже ідеалістичне поко-

ління. Сьогодні вони здобули освіту в УКУ. Майже 200 з тих випускників поїхало за кордон і тепер вертаються з різних країн з докторатами, з маґіс-терками та включаються активно в церковне, наукове, економічне і полі-тичне життя України.

– Я зацитую вислів із летюч-ки, що закликала нас на зустріч із Вами: “УКУ здійснює благо-родну місію в справі вишколу освічених і духовно сформова-них молодих провідників для Церкви і України”. Чи вже хтось із Ваших випускників займає провідне становище в церкві і державі?

– Вистачить згадати, що серед ви-пускників є 200 священиків. Вони мають 7 років вищої університетської освіти, а дехто має 10 і 12 років освіти. Ці священики є з десяти різних єпар-хій і екзархатів. У деяких єпархіях, на-приклад, у Стрийській, де практично ціла курія єпархії є в руках молодих випускників УКУ, зокрема, канцлер, керівник з питань роботи з молод-дю, а отець Павло Худ розвинув дуже велику діяльність в сфері газетних публікацій. Це є реальний приклад, коли молоді люди мають компетент-ність і творять новий спосіб життя. А президент України В. Ющенко після революції запропонував нашій сту-дентці Олі Босак працювати в його секретаріяті. І вона там працювала певний час, а тепер очолює відділ міжнародних зв’язків в Академії Дер-жавного Управління при президенто-ві України. У Львівській міській раді працює один наш випускник на важ-ливому становищі. Дуже багато на-ших випускників є в сфері науки. 160 з них здобували наукову спеціаліза-цію в різних містах світу: в Оксфорді, Оттаві, Вашинґтоні, Чикаґо, Парижі, Римі, Відні. І ці молоді люди верта-ються. Ми презентували, як щоден-ник, маленьку книжечку “З України до Грузії”, де йде опис нашої поїздки до Грузії з восьми докторами, які пи-сали цей щоденник. Це молоді люди, які були багато років за кордоном, закінчили свої докторати і вернули-ся, бо вони хочуть працювати в УКУ і хочуть служити Україні. Це приємно є, що молоді люди йдуть на жертву, бо вони могли би де-інде заробляти в три, чотири рази більше, але вони

хочуть працювати як для церкви так і для загальної української спільноти.

– Ми розуміємо, що є певні фі-нансові труднощі у діяльності УКУ. Як в цьому відношенні до-помагає держава і українська діяспора?

– Фінансові труднощі були, є і, ма-буть, завжди будуть. Це є така дорога ціна за свободу. УКУ є недержавним закладом. Це єдиний такий заклад не лише в Україні, але й в цілій Східній Європі. Український Католицький Університет у Львові є єдиним таким університетом не лише в Україні, але й на цілій території колишнього Ра-дянського Союзу від Польщі і до Кам-чатки. Його не так просто фінансово утримувати. Сьогодні наш річний бюджет оперативних витрат стано-вить два мільйони доларів. Половина цього бюджету оперативно походить з Америки від нашої Української Като-лицької Освітньої Фундації, яку дуже активно підтримує діаспора, за що я хочу всім нашим жертводавцям щиро подякувати. Я хочу пояснити також наскільки ми маємо допомогу від не-українців. Майже 60 відсотків жерт-водавців в Америці, які складають пожертви на УКУ через Фундацію, є неукраїнці. А взагалі, якщо взяти наш бюджет будови, то останні кілька ро-ків він становив мільйон долярів на рік, і це є майже виключно не укра-їнські гроші і не з Північної Америки, а з різних фундацій Європи, до яких ми звертаємось. Цього року позитив-ний приклад жертводавства діаспори перекинувся в Україну. Уперше для деяких потреб благоустрою нашої території Львівська обласна і міська влади виділили певні кошти. А нещо-давно за взірцем бенкетів в Америці відбувся перший бенкет в Києві, який був дуже ефективним. Його блиску-чо провадила вихідець із Клівлен-ду, США, пані Зінька Кришталович і УКУ заробив на цьому бенкеті 100 тисяч долярів. Отже, знаходяться те-пер і спонсори в Україні. Я думаю, що цього року ми отримаємо разом до трьохсот тисяч долярів від спонсорів на наші оперативні витрати.

– Щиро дякую Вам, пане док-тор, за цікаве інтерв’ю і бажаю Вам дальших успіхів у праці на благо Української Церкви і Укра-їнської Держави.

– Вам дякую за нагоду поспілкува-тися і всіх щиро запрошую відвідати нас у Львові. Вам буде цікаво побачи-ти щось позитивне, що дає натхнен-ня, а, повернувшись до Америки, по-ділитися тим, що в Україні є поступ і молодь творить та не здається.

Провів інтерв’ю редакторПетро ТВАРДОВСЬКИЙ

МОЛОДЕ ПОКОЛІННЯ УКРАЇНИ ЗДАТНЕ БУТИ АКТИВНИМ СУБ’ЄКТОМ ІСТОРІЇ

Інтерв’ю з ректором УКУ, о. д-ром Борисом ҐудзякомУкраїнська Католицька Освітня Фундація влаштувала 26 жовтня 2008 року в Пармі, Огайо,

зустріч-бенефіс на користь Українського Католицького Університету. На зустрічі був присут-ній і виступав з промовою ректор цього університету отець доктор Борис Ґудзяк. Він також дав інтерв’ю для слухачів радіохвилі “Україна”, яке пропонуємо увазі читачів.

О. д-р Борис Ґудзяк

Всеамериканська громадська ор-ганізація «Нова Українська хвиля» започаткувала 10 грудня нову форму щомісячних зібрань своєї Координа-ційної Ради, провівши свою першу телеконференцію. Нa першому та-кому засіданні обговорено питання створення нових осередків НУХ, зо-крема, у Клівленді, Огайо, Балтіморі, Мериленді, Санкт-Петербурзі, Фло-рида, та Нью-Джерсі.

Зростання органiзації виявили також потребу внести зміни у струк-турну перебудову та оформлення в окремі підрозділи Стемфордський та Нью-Йоркський осередки.Голова Всеамериканської громад-

ської організації Мирослава Роздоль-ська розповіла про зустріч з Послом України у США п. Олегом Шамшуром та дружиною Президента України п. Катериною Ющенко, що відбулася 30 листопада у Пітсбурзі за участю чотирьох представників Координа-ційної Ради НУХ – Богдана Бохонка (Пітсбург, Пенсильванія), Лесі Лесик (Чикаґо, Ілінойс) та Миколи Мегеца (Мінеаполіс, Мінеаполіс).

Під час зустрічі було обговорено можливості представлення в Украї-ні, розробленої нами концепції Укра-їнської Національної Ідеї, що може служити ідеологічною стратегією розвитку держави у нинішніх кри-зових умовах. Її складовою є проект «Сільськогосподарської реформи», в

основі якого випробувана в усьoму світі фермерсько-кооперативна фор-ма господарювання. Знайшла під-тримку пана Посла та пані Катери-ни Ющенко також ідея проведення бізнес-форуму із залучення інвес-тицій у сільськогосподарське вироб-ництво та його переробну галузь. Цей проект мiг би сприяти початку втілення програми повернення бага-тьох емігрантів на Батьківщину.Під час телефонної конференції

Мирослава Роздольська наголосила, що успішності зустрічі на такому ви-сокому рівні у Пітсбурзі, у великій мірі, сприяло й те, що тут активно діє осередок «Нової української хвилі», який очолює Богдан Бохонок, і за-кликала всіх учасників конференції зосередити свої зусилля на відкритті нових осередків у тих містах, де їх ще сьогодні немає.Досвiдом роботи з організацiйних

питань поділилися Надія Петрик, голова Фiладельфійського осередку

НУХ та Олена Паливода, голова «Но-вої хвилі» у Детройті, Мічиган.Співголова організаційного ко-

мітету проведення бізнес-форуму із залучення інвестицій в економіку України, запланованого на вересень 2009 року, кандидат економічних наук, професор Гемленського уні-верситету, Мінеаполіс, Микола Ме-гец проінфорумав про хід підготовки цього важливого заходу.В обговоренні питань, винесе-

них на порядок денний телефонної конференції взяли також участь: Леся Лесик (Чикаґо, Ілінойс), Ната-ля Брандафі (Нью-Джерзі); Олексій Никітін (Нью-Йорк); Роман Станіс-лавський (Стемфорд, Kонектикут); Михайло Головко (Санкт–Петербург, Флорида); Oстап Стахів (Клівленд, Огайо), Любомир Бориславський (Нью-Йорк).Наступне засідання заплановано

на 15 січня 2009 р.За матералами сайту НУХ

СТВОРЕННЯ НОВИХ ОСЕРЕДКІВ “НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ХВИЛІ”


ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ФУНДАЦІЯ ДОБРОЧИННИХ ГРОМАДСЬКИХ ІНІЦІАТИВ «УКРАЇНА-ДІАСПОРА»(ЧЕРНІГІВ)

АМБАСАДА КАНАДИ В УКРАЇНІ (КИЇВ)ФОНД ПРОФЕСОРА ОРЕСТА ЦАПА (ВІННІПЕГ)

МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО (ЧЕР-НІГІВ)

Проводять П’ятуМІЖНАРОДНУ НАУКОВУ КОНФЕРЕНЦІЮ

“Українство у світі: Україна є там, де живуть українці”Конференція відбудеться у Чернігівському державномупедагогічному університеті імені Тараса Шевченка

(вул. Гетьмана Полуботка, 53)15 –17 травня 2009 р.

До розгляду пропонуються питання за напрямками (секціями):Українська діаспора: історія, сучасність, проблеми, напрямки співп-• раці між діаспорою та Україною.Церква в Україні та діаспорі.• Мова, література, мистецтво, філософія, фольклор в Україні та укра-• їнській діаспорі.Розвиток шкільництва та вищої школи в Україні та закордонні.• Визначні українські постаті та установи.• Голодомор в Україні: факти, наслідки, дослідження.• Дослідження, розвідки, висновки, проекти молодих вчених в Україні • та закордонні (секція для молодих науковців і студентів).

За результатами роботи конференції у вересні 2009 року вийде щорічний міжнародний збірник інформаційних, освітніх, наукових, методичних ста-тей і матеріалів “Український вимір”. Число 8”.Матеріали для друку (від 3 до 20 сторінок тексту на електронних носіях;

шрифт ARIAL 12, поля 2 см, інтервал 1,5) приймаються заздалегідь, а також під час проведення конференції. Можлива стендова (заочна) форма доповіді. Учасники можуть також обрати й статус слухачів конференції (без виголо-шення доповіді), узявши участь у обговоренні чи прослуховуванні виступів.Організаційний внесок для учасників складає 60 грн (12 дол. USA). Про-

живання та харчування – за власний рахунок (можливе сприяння організа-торів конференції).Про Ваше бажання взяти участь у роботі конференції просимо повідоми-

ти з 1 жовтня 2008 до 10 травня 2009 року.Робочими мовами конференції є українська, англійська, білоруська та ро-

сійська.При подачі заявок просимо також заповнити аплікаційну форму, яка до-

дається.Заявки можна надсилати на електронні адреси:diaspora@ meta.ua, [email protected], [email protected]Контактна особа для звертання:Станіслав Борисович Пономаревський, філологічний факультет Чернігів-

ського державного педагогічного університету імені Т. Шевченка, вул. Геть-мана Полуботка, 53, м. Чернігів, Україна, 14013Додаткову інформацію можна також одержати за тел. у Чернігові(0462) 677414 (р.), 8-0667281733 (моб.).ЗАЯВКАПрізвище, ім’я автора(ів) ________________________________Вчений ступінь або посада _______________________________Місце роботи/навчання _________________________________Назва статті _________________________________________Поштова адреса, контактні дані ___________________________Бажана секція _______________________________________

УКРАЇНЦІ В АМЕРИЦІ

Вашинґтон, О.К. (2 грудня). У Вашинґтоні відбулась церемонія посвячення місця, де з часом сто-ятиме пам’ятник жертвам україн-ського Голодомору. Дозвіл на вста-новлення меморіалу свого часу підписав Президент Джордж Буш. У церемонії взяла участь перша леді України Катерина Ющенко.

Під час церемонії посвяченняМісце в центрі американської

столиці, де стоятиме пам’ятник жертвам української трагедії, по-святили священики православної та греко-католицької церков. Це-ремонія стала кульмінацією низ-ки акцій відзначення 75-ї річниці Голодомору, які протягом року проводила українська громада. Загалом, ще не закінчений процес встановлення пам’ятника почав-ся багато років тому. Президент

УККА Тамара Ґалло зазначає, що українська громада працювала над цим 15 років.

Сенді ЛевінДомогтися дозволу на встанов-

лення українського пам’ятника в центрі американської столиці до-поміг конґресмен від штату Мічі-ґан Сенді Левін. Саме він став спон-сором відповідної резолюції, яку згодом підписав Президент Буш:

«Ми зібралися, щоб сказати сві-тові, що це священне місце стане символом не лише для українців, чи американців, але для всього сві-ту».

Катерина ЮщенкоЛевіну, давньому другу укра-

їнської громади, віддає належне і перша Леді України Катерина Ющенко, для якої питання Голо-домору особисте, адже трагедію пережила вся її родина:

«Дуже вдячна всім, хто долучив-

ся до цього, особливо конґресмену Левіну, а також вдячна громаді за те, що вона багато років працюва-ла над тим, щоб отримати це пре-красне місце».Участь у церемонії посвячення

місця під пам’ятник взяли також українські та американські дипло-мати, свідки Голодомору та люди, які приїхали до Вашинґтона з різ-них куточків Америки. Борис По-тапенко приїхав із Детройта:

«Слава Богу, що на цій землі у Вашинґтоні буде стояти пам’ятник. І вже ніякий професор не буде пе-речити, що моя родина потерпіла, що ціла українська нація потерпі-ла».Незабаром в Україні буде оголо-

шено конкурс, а з часом Уряд Укра-їни повинен звести над Вашинґто-ном пам’ятник, який нагадуватиме світу про маловідому йому траге-дію.

Зореслав БАЙДЮКГолос Америки, Вашинґтон

КРАЙОВА КАНЦЕЛЯРІЯУКРАЇНСЬКИЙ КОНҐРЕСОВИЙ

КОМІТЕТ АМЕРИКИбажає Вам

Веселих Різдвяних Свят та

Щасливого Нового РокуНехай Новонароджений Ісус дасть Вам та Вашим родинам багато щастя та кріпкого

здоров’я в новому році!Христос Рождається! Славімо Його!

Тамара Олексій Ліза Сонна Президент, директор Заступник директора Крайової канцелярії Крайової Канцелярії

КЛІВЛЕНД, ОГАЙО, СШАГЕНЕРАЛЬНА КАНЦЕЛЯРІЯ УВК ДІАСПОРИ

Панове Козаки в Україні та Діаспорі!За старим козацьким звичаєм уклінно вітаю братчиків-козаків зі святом

Різдва Христового та святковими Різдв̀ яними Козацькими Радами, що про-йдуть 7 січня на всіх континентах, населених нащадками українського коза-цтва. Найщедріші побажання минулих літ, а то й століть, до великого жалю, не додали статків чи спокою ні козакові, ні хліборобові, а ні іншим верствам, що несуть непосильний хрест чесного Українця. Непрохані зайди в спряжці з доморощеними яничарами щедро засівали наш безцінний чорнозем чор-тополохом звиродніння, блекотою запроданства та рабської покори, безпо-щадно понищивши національний корінь. І хоч зайди пішли, та дива не ста-лося. Перше покоління, вже начеб-то й незалежних українців, рівно ж як і їх батьки, чомусь так і не кохаються в щасті та достатку. Чому? Тому що...І доти будемо „хохлами”, допоки глухі до слів великого нащадка козаць-

кого роду Тараса Шевченка: „...обнімітеся, брати мої, прошу вас, благаю...”Та зась. Від княжої доби і до недорозігнаної верховної зради хоруємо тією

самою історичною коростою. Тому, панове співвітчизники, найперше бажаю цілющого пророкового

зілля для пробуди – „єдиномислія і братолюбія”. Бо тільки воєдино, очис-тивши нашу годівницю-землю від вищезгаданого політичного чортополоху, не дозволимо в нашій прегарній державі панувати політичним гендлярам і пройдисвітам, а приведемо до державного стерна молоду, патріотичну, гід-ну, не вимурзану в комуняцьку багнюку, еліту. Велич Українця, його праце-любність, краса та гідність заслуговує, бодай, на теке життя, яке він побачив, наймитуючи в Європі, США чи Канаді. То ж нехай в Різдв̀ яних молитвах 2009-го зачнеться доба нової, Богом благословенної, Тарасом молимої Укра-їни, на скрижалях якої домінантою стане трисула: ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ!!!Хай кожна світлиця наповниться щастям, достатком та затишком. Хай

козацьке здоров̀ я, козацьке завзяття та козацька любов до України, спільно з ангелом-хранителем, завше пребуде з вами. Хай моє побратимське вітання долине і до села Олексіївки Нікопольського району, де на місці колишньої Чортомлицької Січі 7 січня відбудеться Велика козацька Рада. Успіхів вам, братчики, в усіх доборих справах та відродженні національної святині – Ко-зацької Січі. Хай вогонь МАЙДАНУ-2004 завше зігріває вас невгасимою ві-рою в перемогу. Борімося... Нас багато...Плекаю надію що рік новий об є̀днає козаків України, діаспори, міжна-

родну Асоціацію „Козацтво”, розрізнені по світах козацькі осередки під єди-ною булавою єдиного Гетьмана в ім̀ я найсвятішої справи – розквіту нашої рідної Матері-України!!!Слава Ісусу Христу! Слава Україні! Слава козацтву!Уклінно, Верховний отаман УВК Діаспори полковник Петро ВащикE:mail [email protected]

У ВАШИНҐТОНІ ПОСВЯТИЛИ МІСЦЕ ПІД ПАМ’ЯТНИК ГОЛОДОМОРУ


УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНДЩОМІСЯЧНА УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКА ГАЗЕТА

Засновник і видавець: UKRSVIT LTDГоловний редактор: Володимир БоднарЕл. адреса: [email protected]

Веб: www.ukrainiancleveland.com

THE UKRAINIAN CLEVELANDMONTHLY UKRAINIAN-AMERICAN NEWSPAPER

Founder & Publisher: UKRSVIT LTDEditor-in-Chief: Volodymyr Bodnar

E-mail: [email protected]: www.ukrainiancleveland.com

Редакція не відповідає за зміст реклами і приватних оголошень. Рукописи не повертаються і не рецензуються. Погляди редакції можуть не збігатись із думками авторів статей. Дизайн рекламних матеріалів і статтей є власністю UKRSVIT LTD і не може відтворюватися без

згоди редакції. При використанні матеріалів посилання на «Український Клівленд» обов’язкове.

THE UKRAINIAN CLEVELAND, P. O. Box 627, Kent, OH 44240-0011Реклама: 330-554-6429 або [email protected]© THE UKRAINIAN CLEVELAND All Rights Reserved

КЛІВЛЕНДСЬКІ ВІСТІ

1-го листопада 2008 р. у бенкетному залі собору св. Володимира відбулася матуральна забава Школи україноз-навства ім. Т. Шевченка. Свято від-крили ведучі Надія Макаду і Тетяна Боднар, які привітали усіх присутніх . Після цього до залу були запро-

шені випускники 2008 року: Вікторія Вайтед, Христина Корчевська, Лука Курилюк, Леся Махлай, Наташа та Олександра Мигаль, Катя Самійлен-ко, Евеліна Петровець та Дзвенислава Янківська. Надійшла урочиста хви-лина відкриття вечора, присвячено-го прощанню зі школою та врученню матуральних дипломів випускникам 2008 року. Прозвучали гімни США та України. А далі – добріі слова подяки тим,

хто давав випускникам міцні зна-ння, виховував порядними та чес-ними людьми, хто любив і поважав, підтримував та оберігав,хто читав їм невідомі книги, досліджував світ рідної культури, був поруч усі ці роки – учителям, священикам, бібліоте-карям. Також прозвучали слова по-дяки парафії Собору св. Володимира, що є опікунчою організацією Школи, і всім тим, кому небайдужа доля на-ших дітей.Зі словом привітання виступили:

настоятель Собору св. Володимира о. Іван Наконечний, директор школи Володимир Боднар та педагогічний дорадник Петро Твардовський.Пані Наталія Боднар підготувала

надзвичайно цікаве слайд-шоу, на якому ми побачили, як росли і до-рослішали наші випускники, їхні захоплення і вподобання. Після цьо-го директор школи, д-р Володимир Боднар, вручив документи про закін-чення школи та подарунки від Укра-

їнського народного союзу та місце-вих українських магазинів і бізнесів: “International Food and Deli”, ”Львів”, “Вісник” і “ Карпати”.Потім випускники звернулися до

своїх батьків , священиків, учителів зі словами подяки. І на закінчення

для всіх присутніх прозвучали “Мно-гая літа”. Потім була смачна вечеря і тривала забава під музику гурту “Ді-брови”.

Галина ПЛЯКА, учитель мови та літератури Школи українознавства ім. Т. Шевченка

ВИПУСКНИЙ ВЕЧІР ШКОЛИ УКРАЇНОЗНАВСТВА ІМ. Т. ШЕВЧЕНКА ПРАВОСЛАВНОГО СОБОРУ СВ. ВОЛОДИМИРА

Фото Володимира БОДНАРА | Український Клівленд

Виступ Клівлендського зведеного хору “Дніпро”

Президент України В. Ющенко проголосив 2008 рік – Роком Пам’яті жертв Голодомору в Україні 1932-1933 років під гаслом “Україна пам’ятає – світ визнає!”. Українці в усьому світі

протягом цього року віддавали шану пам’яти жертвам Великого голоду в Україні. Естафета смолоскипу Між-народного вогню пам’яті “Незгасима свічка” пройшла по всіх континентах

Землі, відвідавши 33 країни світу, де мешкають українці. Українська гро-мада Великого Клівленду і штату Огайо також активно включилася у відзначення цієї найбільш трагічної

сторінки в історії України – холодно-кровного народовбивства голодом, штучно спровокованого дияволь-ською комуністичною системою.


Фото Володимира Боднара | Український Клівленд

Випускники Школи українознавства ім. Т. Шевченка, м. Парма, Огайо. 2008 р.

ХОЛОДНОКРОВНЕ НАРОДОВБИВСТВО ГОЛОДОМВідзначення 75-річчя Голодомору 1932-1933 років у Клівленді, Огайо


КЛІВЛЕНДСЬКІ ВІСТІ

13 травня українська громада Клівленду приймала у міській раді м. Парми естафету Міжнародного вогню пам’яті “Незгасима свічка”, яка прибула з Детройту. Смолоскип свічки пронесли вулицями Пар-ми молоді сумівці, пластуни, учні шкіл українознавства до пам’ятника жертвам Голодомору при Україн-ському православному соборі св. Во-лодимира. Тут відправлено Соборну панахиду в пам’ять жертв Геноциду української нації з участю священи-ків українських католицьких, право-славних і протестантських церков. При управі Українських Злучених Організацій (УЗО) створено Комітет зовнішніх зв’язків під керівництвом Лідії Базарко, який протягом літа і осені організував ряд виставок про Голодомор в Україні в бібліотеках та університетах штату Огайо з метою ознайомлення американського гро-мадянства з Геноцидом української нації в 1932-1933 роках. Заключна частина відзначення

75-ліття Голодомору в Україні 1932-1933 років відбулася 23 листопада у Святопокровському осередку в Пармі. Спочатку о годині 2:30 попо-лудні в церкві св. Покрови була від-правлена Панахида в пам’ять жертв Голодомору з участю понад десяти священиків українських православ-

них і католицьких церков та широ-кої української громадськості. Потім у парафіяльній залі продовжувалась програма, присвячена річниці Голо-домору. Вступними словами про Го-лодомор програму відкрили її ведучі Надія Скабик і Надія Макаду. До залі увійшла пропам’ятна процесія із фа-келом “Незгасимої свічки” з участю сумівців, пластунів, учнів обох шкіл українознавства, ветеранів та грома-дян, які несли ще 33 свічки. Усі при-сутні, яких було близько 300 осіб, вставанням і хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих від Го-лодомору. А хор “Дніпро” пом’янув піснею “Вічная пам’ять” усіх невинно убієнних українців голодовою смер-тю в 1932-33 роках. Далі було показано змістовну

інсценізацію трагедії Голодомору 1932-33 років в Україні, яку старан-но підготовили і провели Оксана Шараневич, Володимир і Наталя Боднарі з участю Христини Ска-бик, колишньої випускниці Школи українознавства т-ва “Рідна школа” та сьогоднішніх учнів цієї школи: Христини Балешти, Ірини Нагірнич, Наталії Заперник і Дмитра Касіяна, а також учнів Школи українознавства ім. Тараса Шевченка: Северина Куш-мелюка, Максима Махлая і Андрія Кінаша. Опісля був гарний виступ мішаного хору “Дніпро” під прово-дом дириґентки Оксани Боднарчук

та при форт. супроводі Наталії Боєч-ко. Хор виконав на музику А. Веде-ля “Покаяння”, а також пісні “Коли весною”, муз. А. Пашкевича, обр. Е. О. Садовського при форт. Г. Коваль, і “Розрита могила”, сл. Т. Шевченка, муз. А. Гнатишина. Пісню “Аве Ма-рія” проспівала Мирося Стефанюк при муз. супроводі піяністки Оксани Вигнан. Обидві вони є студентками Клівлендського музичного інститу-ту. Хор “Дніпро” закінчив свій виступ славнем “Боже Великий Єдиний”, сл. О. Кониського, муз. М. Лисенка, обр. О. Кошиця. Присутні також поди-вилися документальний фільм про Голодомор і оглянули виставку, при-свячену трагічним подіям в Україні 1932-33 років.Управа УЗО складає найщирі-

шу подяку всім, хто причинився до

успішних відзначень 75 роковин Го-лодомору в Україні. Всечеснішим от-цям за молитви. Настоятелю Собору св. Володимира о. Іванові Наконеч-ному за безкоштовне використання залі на сходини комітету, а також парфіяльній бібліотеці за експонати голодомору, які були представлені на виставках у бібліотеках та універ-ситетах Клівленду. Парохові церкви Покрова Пресвятої Богородиці о. Михайлові Дроздовському та Пара-фіяльній раді за безкоштовне корис-тування залею для проведення проб і кінцевої імпрези, яка завершилася 23 листопада 2008 року величавою сценічною і концертовою програ-мою. Василю Ільчишинові за очолен-ня Громадського комітету. Евгенові

Фото Володимира БОДНАРА | Український Клівленд

Експозиція про відзначення Голодомору в Клівленді виставками

Щонеділі, від 10:06 до 11:00 вечора, на хвилях FM90.3

WCPN Cleveland Public Radio слухайте

РАДІОХВИЛЮ УЗО «УКРАЇНА».

Ті, хто мешкає за межами Великого Клівленду, можуть слухати радіохвилю «Україна»

у зазначений час через всесвітню павутину (Інтернет) за такою адресою:

www.wcpn.org/index.php/WCPN/streaming/Редактор програми Петро Твардовський,

диктор — Оксана Рабосюк. Тел. 216-749-3025

ЛИСТОПАДСубота, 1 — Матуральний Бал

Школи українознавства ім. Т. Шев-ченка у Свято-Володимирській Ве-ликій залі.Субота, 7 – неділя, 9 — Плас-

това Орликіяда в Союзівці (Юна-цтво).Неділя, 9 — Перегляд фільму

Олеся Янчука “Владика Андрей” в Покровській парафіяльній залі.Неділя, 16 — Різдвяний базар

12-го відділу СУА.Середа, 19 — Сходини дискусій-

ного клубу в Шевченковому домі.Четвер, 20 — Українська клів-

лендська “щаслива година” в “806 Wine Bar” (Ohio City).Неділя, 23 — Закінчення відзна-

чень 75-ліття Голодомору в Україні в парафіяльній залі св. Покрови.Субота, 29 — Рідношкільна

матуральна забава в парафіяльній залі св. Тройці.

ГРУДЕНЬП’ятниця, 12 — Річна різдвяна

забава Українського музею-архіву.Середа, 17 — Сходини дискусій-

ного клубу в Шевченковому домі.Середа, 17 — Громадські сходи-

ни в галереї залу св. Володимира для планування відзначення “Укра-їнського села” в Пармі (навесні 2009 р.).Четвер, 18 — Українська клів-

лендська “щаслива година” в “1890” (The Old Arcade – E.4th).Субота, 20 — Свято Миколая

Школи ім. Т. Шевченка в парафі-яльній залі св. Володимира.Субота, 20 —Пластове Мико-

лайко в Парафіяльній залі Покро-ви.Неділя, 28 — Різдвяний кон-

церт Українського жіночого вокаль-ного ансамблю “Зоря” в Fowlers Mill Christian Church в Чардоні, Огайо.Неділя, 28 — Організаційні схо-

дини Клівлендського осередку “Но-вої української хвилі” в Парафіяль-ній залі Покрови. (Скасовано)

Вівторок, 30 — Сходини орга-нізаційного комітету фестивалю-відзначення “Українського села” в Свято-Володимирському культур-ному осередку.

СІЧЕНЬ 2009Вівторок, 6 — Різдвяна Свята

Вечеря Старшого відділу УПЛ св. Володимира.Середа, 7 — Різдво Христове за

Юліанським календарем.Субота, 10 — Річна Маланка

Братства Собору св. Володимира.Середа, 21 — Сходини дискусій-

ного клубу в Шевченковому домі.Неділя, 25 — Щорічна “Ялинка”

церкви свв. Петра і Павла.Неділя, 25 — Річні збори Свято-

Володимирської парафії.Вівторок, 27 — Сходини орга-

нізаційного комітету фестивалю-відзначення “Українського села” в Свято-Володимирському культур-ному осередку.Четвер, 29 — Українська клів-

лендська “щаслива година” у Lobby Lounge on 6 @ the Ritz Carlton..Субота, 31 — Щорічна вечеря

Української культурної асоціації мистецтв зі збіркою грошей і лоте-реєю у Свято-Андріївській паріфія-отній залі.

ЛЮТИЙНеділя, 1 — Організаційні схо-

дини Клівлендського осередку “Но-вої української хвилі” в Парафіяль-ній залі Покрови.Понеділок, 2 — Super Bowl За-

бава Українсько-американського спортивного клубу “Львів” на оселі СУМА.Середа, 18 — Сходини дискусій-

ного клубу в Шевченковому домі.Вівторок, 24 — Сходини орга-

нізаційного комітету фестивалю-відзначення “Українського села” в Свято-Володимирському культур-ному осередку.Четвер, 26 — Українська клів-

лендська “щаслива година” в The House of Cues.

ГРОМАДСЬКИЙ КАЛЕНДАР

НАРОДОВБИВСТВО ГОЛОДОМ (зі стор. 6)

-----------------------------------------------------------------------------------------Для того, щоб дата проведення вашого заходу чи імпрези з’явилась у

громадському календарі «Українського Клівленду», потурбуйтесь завчас-но повідомити про це редакцію «УК» електронною поштою, телефоном або звичайною поштою.



Новий рік зустрічають народи на всіх континентах Земної кулі за свої-ми звичаями на веселих забавах, бага-тих на зовнішні ефекти, на музичних концертах, спортових ігрищах. На всіх тих зустрічах звучить радісне вітання “З Новим щасливим роком!”

Бажання людства жити в добро-буті без страху і насильства давнє як світ і завжди актуальне та не легке для досягнення. Гін людини стати багат-шим, здобути славу – природне право людини, і немає нічого злого в тому, якщо воно здобуте чесною працею, а не коштом другої людини.

Новий рік зустрічають в Україні традиційно, за всіма звичаями, які

утверджувалися в народі століттями і збереглися до сьогодні. У них відзер-калюється життя українських хлібо-робів, їхнє ставлення до явищ природи і землі, годувальниці їхньої. А народні звичаї допомогли хліборобам вистоя-тикількасотлітню ворожу окупацію і зберегти себе як націю.

Зустріч Нового року була врочистим святом українських хліборобів і його відзначали традиційно на всіх землях Великої України. Напередодні Нового року молодь забавлялася на Новоріч-них вечорницях з музикою, танцями і залицяннями хлопців до дівчат. Ве-чорниці не закінчувалися, щоб хлопці не вчинили збитків комусь з господа-

рів: відчепили ворота одному і при-чепили йому ворота сусіди, іншому заховали воза, ще іншому підвішали опудало на дверях або на даху хати.

Вранці підлітки з повними кише-нями пшениці, жита йшли від хати до хати посівати і віншували господарям щастя, здоров’я, довгого віку і щасли-вого Нового року. Посівальників час-тували смачними пиріжками, а деко-му діставалася дрібна монета. Старші йшли до церкви на Богослуження, щоб подякувати Господеві Богу за лас-ки, одержані минулого року. Вони не забували про бідних і немічних, і ще-дро їх обдаровували на свято Нового року.

Цьогорічні зустрічі нового року від-булися в тіні глобальної економічної

кризи і краху фінансової індустрії, які дісталися в подарунок народам в Ново-му році. Сотні мільйонів доларів, виді-лених урядами держав. щоб стабілі-зувати економіку, не дали сподіваних результатів, і криза триває. Занепад суспільної моралі, безконтрольність, зловживання, гін за надмірним зис-ком – ось деякі з причин кризи. Еко-номічна криза не обминула й України. Спад виробництва, високі ціни на газ, зменшення експорту й інвестицій. від-плив валюти поставили уряд перед нелегким завданням виходу з кризи.

Нам, у діаспорі, залишається й на-далі співчувати братам в Україні, їхній незавидній долі, і вірити, що україн-ський народ вистоїть.

Евген БАЧИНСЬКИЙ

НА ЗУСТРІЧ НОВОГО РОКУ

Жахлива подія сколихнула місто Яворів та невимовним болем відізва-лася у серцях яворівщан. Вони досі не можуть повірити трагічній вістці, що згоріла їхня святиня, дерев’яний храм Успення Пресвятої Богородиці Україн-ської греко-католицької церкви, зна-ний в народі як Гірна церква. Це була пам’ятка архітектури ХVII ст.

Закрита 1945 року більшовиками і відкрита навесні 1990, понищена біль-шовицькою окупацією, церква потре-бувала ремонту. Гроші на ремонт цер-ви дав отець Михайло Ревтюк зі Собору св. Йосафата в Пармі, Огайо, який пе-ребуваючи в літню пору на відпочинку в Україні, гостив в отця Петра Зенюха з парафії Успення Пресвятої Богородиці в Яворові. Отець Михайло пожертву-вав 500 доларів на перекриття даху на церкві, за що йому земляки-парафіяни були дуже вдячні і молились за міцне здоров’я о. Михайла на “многая благі літа”.

Церква Успення за роки свого існу-вання скликала своїх дітей на служби Божі. Під її банями творилася історія: у ній хрестилися діти, прилучалися до

святих таїн подружжя молоді пари, до церкви приходили і зболілі серцями, і струджені життєвими клопотами. У радості й горі поспішали до рідної цер-ковці, аж раптом її не стало.

3 січня 2008 року церква загинула, по-варварськи пограбована і спалена. Здавалося, ніщо не віщувало страш-ної трагедії, не хотілося вірити, що в наш час подібне може трапитися. У місті Яворів ніхто не має сумнівів, що це вчинено людською рукою. Згоріла Церква, пропали фелони, чаші, стиха-рі, церковні служебники євангелія, та різні речі, серед яких – дорогі образи.

Це вже шоста церква, яку спалено у Львівській області за кілька останніх років. Разом з цими церквами загину-ли цінні пам’ятки нашої архітектури, якими милувалися століттями.

Тому я звертаюсь до вас із закли-ком підтримати наші святі церкви – пам’ятники нашим сестрам і братам. Ми повинні допомогти відбудувати наші святі церкви. Я прошу Вас, дорогі преподобні отці, прийти на допомогу зі вживаними фелонами, чашами, стиха-рями, кадилами, церковними служеб-

никами євангелія та церковними ре-чами, які потрібні для відправ Служб Божих.

Звертаюсь до Вас, дорогі яворівща-ни, з прохання піти назустріч церкві Успення Пресвятої Богородиці. 18-літ-нім хлопцем, я сам був у тій церкві зі своїм вуйком у червні 1939 року, коли Митрополит Андрей Шептицький мав святу Службу Божу для сестер василіа-нок і пам’ятаю чудесну проповідь, яку Митрополит мав для них.

Дорогв брати і сестри! Звертаюсь до Вас з проханням посильної допомоги. Отці церкви Успення Пресвятої Бого-родиці правитимуть Служби Божі за Вас, брати і сестри. Якщо Ви бажаєте зробити пожертву, прошу вислати на мою адресу або на адресу Української федеральної кредитівки “Самопоміч”.

Дякую за увагу. З любов’ю, пошаною і вдячністю на многая благія літа.

З Богом, Франко БЕНКО7713 Dorothy Avenue, Parma, Ohio

44129/ Тел. 440-888-3983 абоCleveland Selfreliance Federal Credit Union

Account 115716108 State Road, Parma, Ohio, 44134

СЛЬОЗАМИ ВОГОНЬ ГАСИЛИУ пам’ять про нашу дорого-

цінну перлинуТривожним прокидався ранок.Не чути щебету пташин.І тільки із дерев вершин Спадали сльози на світанок.Сховався вітерець зі страхуПоміж будинки і сади.І дивно споглядав із жахомНа ті заграви вогняні.Палала церковця святаяВідкупленням людських гріхів.Стогнала земленька сирая, Приймала біль спокон віків.На попелищем – у жалобі, З колін піднятись нема сил.І сльози жалю заливають очіІ залишають в серці біль.Чого ти плачеш, брате, сестро!В один погідний гарний деньЦя церква встане і воскресне, Бо з нами Бог – творець надій.Поглянь, Пречиста Діва з нами,Ховає нас під свій покров,Любов дарує нам віками.Ніколи не згорить любов!

Орися КОЗІЙ

У ЯВОРОВІ СЛЬОЗИ ВОГОНЬ ГАСИЛИ


МИЛОСЕРДЯ

Давайте разом руки складемо до Христа,

Нехай радіє небо і вся наша земля.Давайте разом нині скажімо до

Христа,Що ми є всі родина Небесного

Отця.Ясним сонечком розквітають при-

вітні усмішки на личках дітей-сиріт, а чисті оченята випромінюють ангель-ську любов. І як добре, що в цьому не-спокійному світі ці діти з особливими потребами почувають себе не поки-нутими, не забутими, а щодня отри-мують тепло і ласку від добрих люд-ських сердець.У мальовничому місті Бережани на

Тернопільщині є старовинний парк з рідкісними деревами, а неподалік – великі озера та квітучі алеі. У цьому парку є два ошатні будиночки, які були раніше у володінні графа По-тоцького. Кажуть, тут він любив від-почивати, а старожили назвали цей куточок Раєм. Ще й дотепер тут існує вулиця Раївська. А в колишньому па-лаці, який був збудований ще у XVIII столітті, з благословення владики УГКЦ Михайла Колтуна нині ство-рено духовний сиротинець для не-повносправних дітей та сиріток «Дім Світла Христового». Цей сиротинець заснувало в Бережанах монаше Згро-мадження Братів Милосердя. Сюди запросили на проживання дівчаток з особливими потребами. Кожну кімна-ту тут довелося реставрувати, скільки праці та коштів було вкладено. Од-нак, згодом, які щасливі були дівчат-ка, коли поселилися в затишний і гарний будиночок. Тепер він став для

них рідною домівкою. Тут діти жи-вуть уже п’ять років, як одна велика й дружня родина, яку єднають лю-бов, взаєморозуміння, повага і добрі люди, які також з любов’ю опікуються ними. Тут дівчатка навчаються виши-вати, працюють у саду, доглядають за кроликами. Незважаючи на свою не-повносправність, вони залишаються самі собою, свідчать людям про вар-тість життя. При сиротинці є церков-ця і кожного дня тут відправляється Служба Божа, а діти приймають Свя-те Причастя. Це так зворушливо!Кожна дитина по своєму особлива.

Наприклад, Іринка, прикута до візо-чка, не може ходити, у неї хворі оче-нята, але дівчинка завжди відчуває, що біля неї чуйні опікуни. А ще вона всіх зачаровує лагідною усмішкою.Недавно я повернувся з Бельгії,

де вчився в міжнародному інституті, щоб допомагати таким дітям. І тепер дуже щасливий, що разом з посвятою мого молодого життя Богові, можу присвятити свою працю для бідних дітей, що потребують. Також в Укра-їну приїхали працювати брат Іван та брат Верон з Бельгії.Брати милосердя – це монаше

згромадження Папського права, яке заснував у Бельгії 200 років тому отець Тріст. Тепер згромадження поширилось у 25-х країнах світу. В Україні воно наймолодше. Брати ми-лосердя посвячують себе праці з не-повносправними, з дітьми-сиротами, з тими молодими людьми, від яких відвертається суспільство, гідність яких є приниженою.А ось недавно ми отримали тут

ще один великий двоповерховий бу-динок для нашої доброчинної праці. Сюди ми запрошуємо неповносправ-них хлопчиків, які радо до нас зго-лошуються. Вони особливо потре-бують постійного догляду та опіки. І ми дуже щасливі, що можемо їм до-помогги. Два неповносправних брати Ігор та Богданчик уже відчувають тут родинне тепло і затишок. Ми дуже любимо їх. Ці хлопчики зовсім не мо-жуть говорити, є розумово відсталі. Ми навчаємо їx розпізнавати добро і зло, полегшуємо їм побут. Вони дуже потребують людського тепла й ласки. Їхнє житгя з неповносправністю – та-кож є даром Божим.Однак цей другий будинок потре-

бує значного ремонту, знаходиться в занедбаному стані. І нам не під силу самим усе зробити. І як добре, що Гос-подь благословить нам на допомогу добрих людей, які з християнською любов’ю, чуйним серцем відчувають наші потреби. Радіємо, що можемо разом робити велику, добру справу для добра бідних дітей.Недавно з Америкu до нас завітав

настоятель Української католицької катедри святого Йосафата в Пармі, Огайо, отець-мітрат Михайло Ревтюк (Michael Rewtiuk). Ми радо вітали до-рогого гостя, який тепер став нашим приятелем і Почесним членом нашо-го сиротинця. Отець Михайло знай-шов втішне слово для кожної дитини. І якою приємною несподіванкою та великою радістю було для нас, коли о. Михайло дав щедру грошову допо-могу для нашої праці з діточками. Ми були щиро вдячні йому і дуже звору-шені. Він побачив усі наші успіхи та недоліки, усім серцем перейнявся на-шими проблемами і турботами. Наш любий гість молився разом з нами. Отець Михайло сказав, що присвячує цю доброчинність в пам’ять найдо-рожчої матері Анни, яка була родом з прикарпатського міста Коломиї і також дбала про дітей-сиріт. Наш по-чесний гість народився на чужині, але з дитинства батьки виховували його в пошані до українських звичаїв і традицій, у любові до рідного слова і Неньки-України. Мама Анна і бать-ко Стефан вклали в серце сина святі почуття любові до Бога та до людей. Материнська молитва благословила юного Михайла на богословські сту-дії. А його серце, завжди відкрите до людей, прагнуло вічних істин Божої правди.Йому так хотілося стати священи-

ком, щоб проповідувати Євангеліє для спасіння людських душ, втішати засмучених, нести Божу Любов в усі куточки житгя. І його мрія здійсни-лася!Отець Михайло повністю віддав

себе Богопосвятному життю. Він нео-дружений, а кожен новий Божий день присвячує для добра людей, на сла-вуБожу. І не тількu в Америці, але й в далекій і такій рідній серцю Укра-їні, до якої приїжджає вже восьмий рік. І щоразу поспішає з допомогою. Уперше відвідав Україну у 1988 році. І відразу його чуйне серце пройняло-ся щирою турботою. Він поклонив-ся рідній землі, яка дала життя його батькам. Священик побачив багато знищенuх церков, його боліла душа за понівечені святині, і він постано-вив перед своїм сумлінням допомог-ги українцям у відбудові Божих хра-мів. Отець Михайло допоміг своїми

великими коштами повністю відно-вити й відбудувати церкву в Яворові, яка була знищена і пристосована під склад. Він також своєю жертовністю збудував Божий храм в Золочеві Під-городньому, подарував мармуровий престіл для каплички святої Анни от-ців Василіян у Києві. І ще так багато іншої цінної допомоги отець-мітрат Михайло Ревтюк вклав у відроджен-ня духовності, в ім’я розбудови собор-ної України. Тепер відроджені велич-ні храми свідчать усьому світові про Божу Любов, а люди складають вдяч-ні молитви перед Господнім Престо-лом за щирого жертводавця.Зворушливі спогади в отця Ми-

хайла, коли уже зі старенькою ма-мою разом відвідував рідну Україну. У ті сокровенні хвилини, і мати, і син почували себе дуже щасливими, від-чували тепло й красу рідної землі. Ось вони поруч, стоять у храмі і дя-кують Богові за цю дивовижну пода-ровану зустріч. Мати показує сино-ві золотисто-квітучу Україну і вони ніжними серцями припадають до такої стражденної й дорогої України, до святині найдорожчої. Мати своєю любов’ю благословить сина на рідній землі, а син-священик вділяє матері Господнє благословення. Не можливо втримати сліз радості й щастя. Ця со-кровенна мить назавжди залишиться в пам’яті о. Мuхайла.

...Радіють діти у нашому сиротинці, складають ручки до молитви і дяку-ють Богові за отця Михайла. Бо саме він здалека відчув наш біль, приїхав допомогги, розрадити, засвідчити своєю добротою, що Бог любить нас і хоче, щоб наша праця з дітьми та молоддю розвивалась, щоб кожна ди-тина, незважаючи на свою неповно-справність, почувала себе щасливою.Також ми вдячні дорогій нашій

прибраній матусі Мирославі Теслюк, яка провадить при цій катедрі Апос-тольство Молитви. Пані Мирослава разом з членами організації також нам допомагає. Вона довгі роки пра-цювала директором в одній з аме-риканських шкіл. І ось тепер пані Мирослава з любов’іо турбується українськими діточками-сиротами, надсилає з Парми допомогу до на-шого сиротинця. Наші вихованці дарують Вам, дорогі наші приятелі і друзі в Америці привітні та вдячні усмішки. Хай вони розквітнуть ясним Сонечком у Вашому чуйному серці! Молитовно дякуємо усім священикам та парафіянам катедри за Ваші чуй-ні серця для наших діточок, за Вашу любов і милосердя! Нехай Господь Бог благословить Вас усіх на добро і на щастя, хай люба Матінка Божа за-вжди опікується Вами!

3 повагою,Брат Михайло МИХАЙЛИНИН,

Згромадження Братів Милосердя, Тернопільська область,

м. Бережани

ДИТЯЧА УСМІШКА – НАЙБІЛЬША НАГОРОДА!Слава Ісусу Христу! Дорога Редакціє часопису “Український Клівленд”!Насамперед, щиро вдячні за Вашу велику працю для добра українців у світі та для прославлення

рідної України! Нехай Господь Бог благословить усіх Вас щедрими ласками на многії літа. Зверта-ємося до Вас з проханням надрукувати у Вашій газеті нашу статтю – про сиротинець для дітей з особливими потребами, яким опікується монаше згромадження Братів Милосердя. Також через Вашу газету ми хочемо висловити слова щирої вдячності нашим благодійникам з Америки, які нам так щедро допомагають. Без їхньої допомоги наше життя було б дуже важким та сумним, бо наш сиротинець не є на державному забезпеченні. Тому допомога від наших американських приятелів дуже важлива й потрібна для наших діточок-сиріток. Щиро дякуємо Вам за зрозуміння!

Отець-мітрат Михайло Ревтюк

Брат милосердя Мuхайло з вихованкою сиротинця Іринкою.


НІМЕЧЧИНА ПРОТИ ШВИДКОГО ВСТУПУ УКРАЇНИ ТА ГРУЗІЇ В НАТО

– ГЛАВА МЗС ФРН БЕРЛІН, 26 листопада. (Ганна

Снігур-Грабовська – УКРІНФОРМ). Німеччина продовжує виступати про-ти швидкого вступу України та Грузії в НАТО. На цьому наголосив феде-ральний віце-канцлер та глава МЗС Німеччини Франк-Вальтер Штай-нмаєр (СДПН), виступаючи сьогодні з промовою в Бундестазі, повідомляє власний кореспондент УКРІНФОРМу у ФРН. За словами міністра закордон-них справ Німеччини, наразі “немає підстав” виходити за рамки рішень Бухарестського саміту. Нагадаємо, що на квітневій зустрічі 26 лідерів країн-членів Альянсу Україні та Грузії було відмовлено у приєднанні до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ), однак закріплено перспективу всту-пу в цю організацію у майбутньому. Німецький віце-канцлер не очікує від зустрічі глав МЗС країн-членів НАТО, яка відбудеться 2-3 грудня у Брюсселі, конкретних рішень. “Мак-симум, про що ми говоритимемо, це про подальшу підтримку Україні та Грузії на їхньому шляху до членства в Альянсі”, – заявив Штайнмаєр.

УКРАЇНА ТА США СПІВПРАЦЮВАТИМУТЬ У

ДОСЛІДЖЕННІ КОСМІЧНОГО ПРОСТОРУ

КИЇВ, 26 грудня. (УКРІНФОРМ). Президент України Віктор Ющенко підписав закон про ратифікацію Рам-кової угоди між урядами України і США про співпрацю в дослідженні та використанні космічного простору в мирних цілях. Угода створює правові умови для

подальшої співпраці між Україною і США у сфері дослідження і викорис-тання космічного простору в мирних цілях в сферах взаємного інтересу (космічні науки, дослідження соняч-ної системи, моніторинг і спостере-ження за Землею, аеронавтика й інші відповідні сфери) на підставі рівності і взаємної вигоди.

МИТРОПОЛИТОВІ КИЇВСЬКОМУ ВОЛОДИМИРУ ЗАПРОПОНОВАНО

ПАТРІАРШИЙ ПРЕСТОЛ РПЦКИЇВ. /УКРІНФОРМ/. Єпископат

Української Православної Церкви звернувся до митрополита Київсько-го Володимира з проханням висуну-ти свою кандидатуру на Патріарший Престол на Помісному Соборі Росій-ської Православної Церкви, повідо-мляє УКРІНФОРМ із посиланням на офіційний сайт УПЦ.

“Ми вважаємо Вас гідним канди-датом на Першосвятительський Па-тріарший Престол і запевняємо, що підтримаємо Вашу кандидатуру під час голосування на Помісному Соборі Російської Православної Церкви. Ви здатні стати тим взірцем слова, жит-тя, любові, духу, віри, чистоти (1 Тим. 4:12), якого шукають сьогодні віруючі нашої Церкви. Віримо, що Дух Свя-тий наставить усіх нас на всяку істину і призве на Патріарше служіння гід-ного з кандидатів”, – сказано в заяві.Обрання глави Російської Право-

славної Церкви пройде 27-28 січня на Помісному соборі в Москві. Від кож-ної єпархії на собор запрошено деле-гацію з трьох чоловік – священник, чернець і мирянин.Інтронізація нового патріарха при-

значена на 1 лютого 2009 року.

У НЬЮ-ЙОРКУ ВІДКРИЛАСЯ ДО ПІДПИСАННЯ ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО

ВШАНУВАННЯ 75-Ї РІЧНИЦІ ГОЛОДОМОРУ

КИЇВ. (УКРІНФОРМ). З ініціативи України в Нью-Йорку відкрилася до підписання Декларація “Про вшану-вання 75-ї річниці Голодомору 1932-1933 рр. в Україні”, співавторами якої стали 32 країни. Зокрема Австра-лія, Австрія, Азербайджан, Албанія, Бельгія, Велика Британія, Грузія, Да-нія, Естонія, Ірландія, Ізраїль, Іспа-

нія, Ісландія, Канада, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Македо-нія, Мальта, Монако, Норвегія, Ні-меччина, Польща, Сент-Люсія, США, Угорщина, Швеція, Фінляндія, Фран-ція, Чехія, Хорватія. Декларація від-крита для приєднання інших членів ООН, повідомляє УКРІНФОРМ з по-силанням на сайт МЗС України.Текст Декларації розповсюджений

як офіційний документ 63-ї сесії ГА ООН. У такий спосіб країни – світові лідери в галузі захисту прав людини та людської гідності висловили солі-дарність з Україною в річницю траге-дії Голодомору. Декларація була розроблена і пред-

ставлена всупереч жорсткій протидії російської делегації.

В УКРАЇНІ 26 ГРУДНЯ – ДЕНЬ ЖАЛОБИ У ЗВ’ЯЗКУ З ТРАГЕДІЄЮ У

ЄВПАТОРІЇ КИЇВ. (УКРІНФОРМ). Президент

України Віктор Ющенко у зв’язку з трагедією в Євпаторії оголосив 26 грудня 2008 р. днем жалоби.Про це йдеться в його указі.Вибух у п’ятиповерховому будин-

ку №67 по вул. Некрасова в Євпаторії стався пізно ввечері 24 грудня.У результаті вибуху загинуло 19

осіб. Врятовано 21 людину, у тому числі двоє дітей. Четверо з врятова-них госпіталізовані. Під завалами можуть знаходитися близько 35 осіб. До органів місцевої влади з по-

шкодженого будинку звернулися 53 особи, яких тимчасово відселено в місцевий санаторій, де для них орга-нізовано харчування, надається ме-дична і психологічна допомога.Уряд виділив 70 млн. гривень (1

USD – 7,79 UAH) на ліквідацію наслід-ків вибуху газу в п’ятиповерховому будинку в Євпаторії.За попередніми даними, причи-

ною трагедії в Євпаторії став вибух балонів з киснем і ацетиленом, які знаходилися в підвалі будинку.

МЗС УКРАЇНИ МАЄ НАМІР В 2009 РОЦІ ПОСИЛИТИ СПІВПРАЦЮ З

НАТОКИЇВ. (УКРІНФОРМ). Міністер-

ство закордонних справ України пла-нує в 2009 році посилити співпрацю з Північноатлантичним альянсом. Про це заявив міністр закордонних справ Володимир Огризко на прес-конференції в Києві, представляючи завдання міністерства на 2009 рік. Серед пріоритетних завдань – під-

готовка річної національної програ-ми, складання графіка її виконання і забезпечення контролю. Підбиваючи підсумки 2008 року,

міністр висловив задоволення тим, що фактично Україна отримала План дій з членства (ПДЧ) в НАТО, хоча це й не підтверджено формально. “Ми не отримали назву, але отримали суть”, – сказав Огризко. Він також заявив про те, що в 2008

році Україні вдалося підписати 6 до-даткових угод з НАТО. “Це – рекорд-ний рік за кількістю документів”, – зазначив Огризко.

2008 РІК СТАВ ЗНАКОВИМ В УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКИХ

ВІДНОСИНАХ – МЗСКИЇВ. (УКРІНФОРМ). Міністр за-

кордонних справ України Володимир Огризко вважає 2008 рік знаковим в українсько-американських відноси-нах. Про це він сказав на підсумковій прес-конференції.Цей рік, за його словами, був “без-

прецедентно активним” у двосторон-ніх відносинах. Зокрема, відбулися візити в Україну Президента США Джорджа Буша, віце-президента Діка Чейні, держсекретаря Кондолі-зи Райс.Крім того, з візитами в США по-

бували Президент України Віктор Ющенко і міністр закордонних справ Володимир Огризко.Цього року було підписано “дорож-

ню карту” українсько-американських відносин і хартію про стратегічне партнерство, а також розпочала ро-боту рада з питань торгівлі та інвес-тицій.Міністр зазначив, що США були

активні під час обговорення питань євроатлантичної інтеграції України.

“Я б сказав, що цей рік став прорив-ним з погляду розвитку українсько-американських відносин, і ми споді-ваємося, і про це свідчать результати мого візиту до США, що нова адміні-страція в цьому плані займатиме таку ж позицію, як і попередня”, – сказав міністр.Як повідомляв УКРІНФОРМ, 19

грудня ц. р. міністр закордонних справ України Володимир Огризко та Державний секретар США Кондоліза Райс скріпили підписами Хартію про стратегічне партнерство.

МЗС УКРАЇНИ ПЛАНУЄ В 2010 РОЦІ ЗАВЕРШИТИ ПРАВОВЕ

ОФОРМЛЕННЯ КОРДОНУ З РОСІЄЮ КИЇВ. (УКРІНФОРМ). Міністер-

ство закордонних справ України в 2010 р. планує завершити договірно-правове оформлення українсько-російського кордону, повідомив на прес-конференції міністр Володимир Огризко.Він зазначив, що протягом остан-

ніх півтора року МЗС України не отримало відповіді російської сторо-ни про початок роботи групи з демар-кації кордону, хоча всі документи вже готові.За словами Огризка, не просува-

ються належним чином також ро-боти з делімітації Азовського моря і Керченської протоки.

“Нам пропонують якісь нововве-дення, яких не знає сучасне між-народне право”, – заявив він, зазна-чивши, що Україна працюватиме виключно в рамках міжнародного права. За словами Огризка, Україна може

розпочати демаркацію кордону з РФ в односторонньому порядку, оскільки Україна розпочала переговори про безвізовий режим з ЄС і планує за-провадити такий режим у 2012 р. Він зазначив, що для отримання

безвізового режиму Україна повинна виконати певні вимоги, серед яких, – забезпечення безпеки на українських кордонах.

“Ми будемо вимушені йти на кро-ки, які забезпечать те, щоб ми могли просуватися в переговорах з ЄС саме в тому темпі, який ми визначили. Тут немає жодних анти-намірів, є дуже чітке бажання забезпечити реаліза-цію важливого для українських гро-мадян питання”, – наголосив Огриз-ко.

НАТО ПРОДОВЖУЄ КОНТРАКТ НА ОРЕНДУ УКРАЇНСЬКИХ ЛІТАКІВ

“РУСЛАН” КИЇВ. (УКРІНФОРМ). НАТО продо-

вжує контракт на оренду українських літаків “Руслан”. Важкі транспортні літаки, щонайменше, 2 наступні роки перевозитимуть вантажі для НАТО і Євросоюзу, повідомляє УКРІНФОРМ із посиланням на ЛігаБізнесІнформ.Головні країни призначення –

Конго, Чад, Афганістан і Джибуті. Власники важких транспортни-

ків – російська авіакомпанія “Волга-Дніпро” і українські “Авіалінії Ан-тонова” контролюють понад 1/3 світового ринку надважких і велико-габаритних перевезень. Частка “Рус-ланів” – понад 10%.Важкий військово-транспортний

літак Ан-124 “Руслан” є найбільшим серійним літаком у світі. Він при-значений для перевезення на великі відстані важких і великогабаритних вантажів, різної спеціальної техніки.

УКРАЇНА БЕРЕ УЧАСТЬ У ЗАСІДАННІ ГРУПИ ДЕРЖАВ РАДИ ЄВРОПИ

ПРОТИ КОРУПЦІЇУкраїна цього тижня бере участь у

пленарному засіданні Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO). На ньому затверджуватимуться оці-ночні звіти щодо виконання анти-корупційних рекомендацій низкою держав, зокрема Росією, Польщею та іншими. Українські експерти моніто-рили деякі з цих країн та складали звіти про відповідність їхнього за-конодавства антикорупційним стан-дартам Ради Європи.Серед іншого на пленарному засі-

данні Групи держав проти корупції буде затверджуватися Програма ді-яльності GRECO на 2009 рік. Говори-тимуть там і про Україну. Бо ще у ве-ресні країна мала відповісти GRECO, чи виконала вона рекомендації з протидії корупції, які ця організація надала Україні ще навесні 2007 року. Щоправда, похвалитися особливо нічим. Це визнають як посадовці в міністерстві юстиції, яке контролює виконання антикорупційних реко-мендацій GRECO, так і експерти. Вони констатують: мало які рекомен-дації GRECO виконані. Передусім в Україні не створений дієвий антико-рупційний орган. Є інституція упо-вноваженого уряду з антикорупцій-ної діяльності, але реально вона не працює. Аналітики переконані: анти-корупційний орган міг би ефективно координувати реалізацію державної антикорупційної політики. Однак на-віть у такому випадку швидкого по-долання корупції в Україні чекати не слід.

УКРАЇНА І СВІТ

ЗБРУЧ, РІЧКА ДОПОМОГИНа місці колишнього при-

кордонного знака встановле-но пам’ятник невинно убієн-нимУ середу на межі Хмельницької

і Тернопільської областей відкри-ли пам’ятник жертвам Голодомору 1932—1933 років. Композиція по-стала біля пожвавленої автотраси на правому березі Збруча, що в ті часи роз’єднував Україну. Чотири-метрова скульптура з бетону має вигляд прикордонного стовпа, пронизаного колючим дротом. До нього прихилений сніп пшениці, переповитий рушником. Напис: «Мільйони їх, мов колосків на ниві, було й нема, було й нема...»Монумент, створений архітекто-

ром Данилом Чепілем та скульпто-ром Дмитром Пилип’яком, симво-лізує жертовну допомогу західняків братам із Наддніпрянщини. Адже в 30–ті роки на Галичині, що вхо-дила до складу Польщі, голоду не було. Тамтешні жителі, начувані про страшний мор на Великій Укра-їні, крадькома переправляли через річку продукти і збіжжя, аби полег-шити страждання знедолених. Зі східного боку виснажені люди, на-віть ціною власного життя, у відчаю намагалися здолати водну перепо-ну або ж порятувати від голодної смерті бодай дітей. Багатьох із них наздогнала куля радянського при-кордонника.Про обов’язок прийдешніх по-

колінь пам’ятати невинно убієнних говорили у своїх виступах голова Тернопільської ОДА Юрій Чижмарь та перший заступник хмельницько-го «губернатора» Петро Купчишин. Пам’ятник освятили владики УПЦ Київського патріархату та Україн-ської греко–католицької церкви. Вони ж відслужили панахиду за померлими.Загалом у краї встановлено 150

пам’ятних хрестів землякам, що потрапили під нещадний молох сталінського правління.

Микола ЧЕРНЕГА “УКРАЇНА МОЛОДА”


ЗАГИБЕЛЬ БАТУРИНА

Загибель Батурина – з обкладинки книж-ки С. Павленка “Загибель Батурина”

1708 року в Батурині було зни-щено, за деякими оцінками, до 15 тисяч українців. Жорстокість, з якою було вчинено розправу над захисниками та мешканцями міс-та, вразила тогочасну Європу – про події в Батурині згадується в багатьох газетах того часу.Мало хто після цих подій нава-

жився підтримати Мазепу, адже це наражало на смертельну небезпе-ку. Таким чином, знищення Бату-рина заклало підвалини майбут-ньої поразки у битві під Полтавою та у війні з Росією, що спричинило до ще більшої залежності україн-ських земель від Москви.

МАЗЕПА ЛИШИВ БАТУРИН, АБИ ЗУСТРІТИСЯ ЗІ ШВЕДАМИ

Палац Розумовського – з обкладинки книжки “Батурин: історія в пам’ятках”Трагедія сталася після того, як

гетьман Мазепа остаточно вирі-шив перейти на сторону шведів.

“29 жовтня 1708 року гетьман Іван Мазепа вирушає з Батурина на зустріч війська Карла ХІІ, – роз-повідає заступник директора На-ціонального історико-культурного заповідника у Батурині, Любов Кі-яшко. – Він остаточно приймає рі-шення перейти на бік шведського короля. У Батурині залишається залога.”Батурин був не лише адміні-

стративним центром Гетьманщи-ни та гетьманською резиденцією, але й одним із центрів духовного й культурного життя України.У Батурині були визначні зраз-

ки церковної та світської палацо-вої архітектури України того часу. Місто було також потужним фор-тифікаційним об’єктом.Цю його особливість одразу

відчуло російське військо, яке під командуванням Олександра Мен-шикова підійшло до Батурина швидше за Мазепу з Карлом ХІІ. Спроби взяти Батурин, наштов-хнулися на стійкий опір його за-хисників.Обороною фортеці керував від-

даний Мазепі сердюцький (сердю-ки були професійним регулярним військом, яке формувалося на до-бровільній і платній основі) пол-ковник Дмитро Чечель.Артилерією керував – прусський

інженер Кенігсек. Вміло органі-зований спротив деморалізував

Меншикова, який майже втратив надію взяти місто і зібрався від-ступати.

ЗРАДАФортеці, непіддатливі до сили

зброї, були не здатні захиститись від підступів та зради. Саме це ста-лося в Батурині три століття тому.Розказує історик Любов Кіяш-

ко: “Наказний прилуцький пол-ковник Ніс таємно вночі надсилає свою довірену людину до Олексан-дра Меньшикова і ця людина пока-зує один із підземних ходів. Через нього російські війська потрапля-ють на територію фортеці”.

“Десь під ранок уже прийшло “войско заюшеноє”, як пише літо-пис. Половина його була направле-на на симуляцію чергового штурму, щоб відволікти оборонців Батури-на, вже стомлених за три дні обо-рони. А решта, через підземний цей хід пройшли до Батуринської фортеці. І оскільки війська Мен-шикова переважали по чисельнос-ті втричі (їх було 21 тисяча, а гар-нізон складався з 8 тисяч), то коли три на одного в рукопашному бою, довго не протримаєшся...”, – роз-повідає Наталя Сердюк, науковий співробітник заповідника “Геть-манська столиця”.

ПОМСТАЩоб про взяття Батурина дізна-

лося побільше людей, Меншиков наказав поприв’язувати частину козаків до дощок та пустити Сей-мом. Кільком сотням захисників вдалося врятуватися, а чимало потрапило в полон – і їх або за-брали у рабство в Московщину, або ж стратили. Когось четвертували, інші, також в муках, вмирали на палях. Тіло спійманого інженера Кенігсека, який від ран помер у до-розі, колесували в Конотопі, а го-лову з виколотими очима повісили на палі в Сумах.

БАТУРИН2 листопада (за старим сти-• лем) 1708 року російське військо О. Меншикова захопило Батуринзагинуло від 11 до 14 тисяч захис-• ників (сердюків та козаків) та жи-телів містаоборона Батурина складалася з • 7.5-8 тисяч осібросійське військо мало близько 21 • тисячі солдат

За підрахунками дослідника іс-торії Батурина Сергія Павленка, у ті дні загинуло близько 14 тисяч захисників та мешканців міста, включно з жінками та дітьми, яких також не жаліли.Кілька років тому на місці їх-

ньої загибелі було споруджено пам’ятник жертвам Батурина.Це 11-ти метровий гранітний

хрест, на якому, зокрема, міститься зображення скопійоване з іконки, знайденої археологами на терито-рії Батуринської фортеці.Наталя Сердюк розповідає про

це: “Коли отут були перші розкоп-ки в 1995 році, то археологи одразу ж натрапили на поховання літньої жінки, яка тримала на руках ске-лет дитини. Вона загинула, видно, від насильницької смерті – від уда-ру палаша. І у неї на грудях була ще оця іконка – 7 на 11 см, роботи

києво-печерських майстрів. Вона намагалася захиститися цією іконкою від одновірців, від братів своїх-росіян, але не допомогло. Ця іконка дещо розплавилася від вогню, але зображення збереглося і тому оця іконка стала символом батуринської трагедії.”

ПОВОРОТ В ІСТОРІЇ

Будинок генерального суду Лівобереж-ної України ХVII cт.Знищення Батурина стало по-

воротною віхою в історії україн-ського народу, бо, як кажуть деякі фахівці, тут загинули сподівання на державність.Ольга Ковалевська, старший

науковий співробітник Інституту історії України НАНУ, вважає, що загибель Батурина, як мінімум, суттєво вплинула на подальший хід війни між союзниками Кар-лом ХІІ і Мазепою, з одного боку, та Петром Першим, з іншого: „Я вважаю, що це було ключовим мо-ментом. Саме загибель Батурина. Фортеця, в якій було зосереджено запаси продовольства, певну кіль-кість військ, які були вірні Мазе-пі. Це, зокрема, сердюцькі полки, компанійські і деякі інші. У дано-му випадку, Мазепа розраховував саме на свою столицю.”Налякані Батурином та ви-

вішеними відтятими головами мазепинців, жителі інших міст Гетьманщини практично не мали вибору – і щоб подібне не сталося з ними – ставали лояльними до ро-сійського царя.

“Не дати можливості українцям підтримати свого гетьмана. Усе було спрямовано саме на це – як-найжахливіше все це зробити, щоб залякати людність і в такий спосіб вплинути на її свідомість”, – Ольга Ковалевська, історик, автор книж-ки “Іван Мазепа у запитаннях і відповідях”.Навіть тих, хто уникнув смер-

ті від шаблі, списа чи гарматного ядра, знищив вогонь і дим.Про віднайдені рештки заги-

блих в Батурині 300 років тому розповідає історик, заступник керівника Батуринської міжна-родної археологічної експедиції, Юрій Ситий: „Вдалося на замку, на цвинтарі Воскресенської церкви, яка теж згоріла під час подій 1708 року, вдалося дослідити верхній шар поховань – дитячих поховань. Приблизно десь 40-50 немовлят було поховано навколо згорілої Воскресенської церкви. Напевно під час подій. Найменших дітей відправили у найбезпечніше місце – у замок, і там вони залишилися. І коли Мазепа повернувся з вій-ськом, вони їх позбирали і навколо згорілої церкви поховали.”Віднайдені рештки захисників

та жителів Батурина, які заги-нули під час нападу росіян 1708

року, днями мали перепоховати у гробниці, що міститься у Воскре-сенській церкві, яку нещодавно за-вершили будувати на тому ж міс-ці, де стояла її попередниця часів Гетьманщини.

ВІДБУДОВА

11-ти метровий гранітний хрест, на якому – зображення скопійоване з ікон-ки, знайденої археологами на території Батуринської фортеціКолишня гетьманська столиця

Батурин останнім часом нагаду-вала будівельний майданчик. По-ряд з уже існуючими, незабаром тут мають відкритися ще кілька музеїв, облаштовують комунікації та відбудовують деякі ключові спо-руди, які були знищені 300 років тому російськими військами. Від-будова Батурина здійснювалася в основному за рахунок коштів ме-ценатів, а спонукав їх до пожертв на облаштування заповідника „Гетьманська столиця” президент Ющенко, який до того ж очолює Раду українського козацтва.За словами президентського

радника (та водночас і верховно-го отамана одного з козацьких об’єднань України) Ігоря Вардин-ця, відбудова Батурина має нага-дати українцям їхнє минуле, адже багато хто зовсім не знає про ті по-дії: “Проводились дослідження і у нас, виявляється, 28% людей про-сто не знають що таке Батурин і що там відбувалося. А цей момент, я думаю, – дуже знаковий в на-шій історії, тому що нам потрібно пам’ятати, що в нас була держава і, як на той час, досить організована і розвинена”.До 300-річчя загибелі Батури-

на планували завершити роботи з реконструкції цитаделі, будинку гетьмана, скарбниці, та уже згада-ної церкви, які знаходяться на її території.Закінчується також відновлен-

ня резиденції гетьмана Кирила Розумовського. За тиждень до пам’ятних подій, будівельників там все ще можна було побачи-ти частіше, аніж місцевих жите-лів. Над відновленням Батурина працюють сотні майстрів з усієї України. Не зважаючи на доволі відчутний поспіх у роботі, вони пе-реконані, що роботу буде зроблено на совість.Однак, попри те, що музеї та

дороги там уже чи не найкращі в Україні, навряд чи Батурин знову колись стане столицею...

Любомир КРУПНИЦЬКИЙБі-Бі-Сі, Батурин

ІСТОРІЯ

ЗАГИБЕЛЬ ТА ВІДРОДЖЕННЯ БАТУРИНАУ листопаді минуло 300 років з часу загибелі Батурина – колишньої столиці гетьманської Украї-

ни та резиденції українських гетьманів.


ТАЄМНЕ СТАЄ ЯВНИМ

Цей невеличкий текст, який досі залишався невідомим на пострадянському просторі, є справжньою інтелектуальною та правничою сенсацією. У ньо-му факт скоєння геноциду щодо українців із боку більшовиць-кої влади описує й аргументує сам Рафаель Лемкін – автор концепції геноциду, яка лягла в основу всіх сучасних міжнарод-них і національних правничих актів.

---Масове вбивство народів і націй,

яке характеризувало просування Ра-дянського Союзу в Європу, не є новою ознакою його політики експансії. Не є воно і нововведенням, вигаданим просто для того, щоб створити од-норідність із відмінностей поляків, угорців, балтійців, румунів, які те-пер залишаються на окраїнах ра-дянської імперії. Натомість це була довгострокова характеристика навіть внутрішньої політики Кремля, для якої теперішні можновладці мали достатній прецедент у діях царської Росії. Це справді необхідний крок у процесі «з’єднання», що, як гаряче сподіваються радянські вожді, ство-рить «радянську людину», «радян-ську націю». Щоб осягнути ту ціль, ту об’єднану націю, кремлівські вож-ді радо знищать нації і культури, які здавна заселювали Східну Європу.Те, про що я хочу говорити, – це,

мабуть, класичний приклад радян-ського геноциду, його найдовший і найширший експеримент русифіка-ції, а саме – винищення української нації. Як я сказав раніше, це тільки логічний наступник таких царських злочинів, як потоплення 10 тисяч кримських татар на наказ Катери-ни Великої, масові вбивства Івана Грозного за допомогою “відділів СС” – Опричнини, винищення царем Миколою І польських національних лі дерів та українських католиків і низка єврейських погромів, які пері-одично плямували росій ську історію. Усе це мало свої відповідники в меж-ах Радян ського Союзу...Україна становить частину пів-

денно-східного СРСР, яка дорівнює просторам Франції й Італії та має населення приблизно 30 [описка в тексті: правильно – 40] мільйонів. Будучи ро сійською житницею, че-рез своє географічне розташування вона стала стратегічним ключем до нафти Кавказу й Ірану та до всього арабського світу. Доки Україна збері-гає свою національну єдність, доки її народ продовжує думати про себе як про українців і домагається незалеж-ності, доти вона становить серйозну загрозу для самого серця радянської ідеї. Нічого дивного, що комуніс тичні вожді надавали якнай бі льшого зна-чення русифікації цього самостійно мислячого члена їхнього “союзу рес-публік” і вирішили переробити його та пристосувати до свого зразка єди-ної російської нації. Бо українець не є і ніколи не був росіянином. Його культура, його темперамент, його мова, його релігія – все інакше…Українське населення дуже враз-

ливе до расового вбивства його ви-браних частин, тому комуністична тактика не наслідувала взірця ні-мецьких нападів проти євреїв. Укра-їнська нація надто багатолюдна, щоб можна було цілковито знищити її ефективним способом. Однак її ре-лігійне, інтелектуальне та політичне керівництво, її вибрані й ви рішальні частини доволі малі, тому їх легко ліквідувати.Перший удар спрямовано на ін-

телігенцію – мозок нації, щоб пара-лізувати решту організму. 1920-го, 1926-го та в 1930-1933 ро ках учителів, письменників, митців, мислителів і

політичних провідників було лікві-довано, ув’язнено або депортовано. Як подає журнал Ukrainian Quarterly (“Український квартальник”) за осінь 1948 року, лише 1931-го засла-ли в Сибір 51713 інтелектуалів. Така сама доля зустріла принаймні 114 виз начних поетів, письменників і митців – найвидатніших культурних провідників нації. За приб лизними підрахунками, росіяни брутально винищили щонайменше 75% укра-їнських інтелектуалів і професіона-лів у Західній Україні, на Закарпатті та на Буковині. (Ukrainian Quarterly, літо 1949).Поряд з атакою на інтелігенцію

тривав наступ на Церкву, священиків і церковну ієрархію – “душу” Украї-ни. Між 1926 і 1932 роками було лік-відовано Українську Автокефальну Православну Церкву, її митрополита (Липківського) та 10 тисяч священи-ків. 1945 року, коли в Західній Укра-їні було встановлено радянську вла-ду, схожа доля спіткала Українську Католицьку Церкву. Факт, що перед ліквідацією цієї Церкви їй запропо-нували приєднатися до Ро сій ського патріархату в Москві – політичного знаряддя Кремля, – вказує, що єди-ною ціллю тієї акції була русифіка-ція.За два тижні перед конференці-

єю в Сан-Франциско 11 квітня 1945 року загін військ НКВС оточив ка-федральний собор Св. Юра у Львові й арештував митрополита Сліпого, двох єпископів, двох прелатів і кіль-кох священиків. Усіх студентів місь-кої богословської семінарії вигнали зі школи, а професорам подали до відо-ма, що Україн ська Греко-Католицька Церква перестала існувати, її митро-полита заарештовано, а його місце посяде єпископ, призначений радян-ською владою. Такі акції повторили всюди в Західній Україні та за лінією Керзона в Польщі. Принаймні сімох єпископів заарештували або вони зникли безвісти. На цій території не залишилося на волі жодного єписко-па Української Католицької Церкви. 500 священиків, які зібралися, щоб протестувати проти радянської ак-ції, розстріляли або заарештували. По всьому краю було вбито сотні свя-щеників і мирян, а тисячі заслано до таборів примусової праці. Цілі села були знелюднені. Під час депортації родини навмисне розділяли: бать-ків – на Сибір, матерів – до цегель-них заводів у Туркестан, а дітей – до комуніс тичних домів на “вихован-ня”...Третє вістря радянської атаки було

спрямовано проти фермерів – вели-кої маси незалежних селян, зберіга-чів традицій, фольклору та музики,

національної мови та літератури, на-ціонального духу України. Зброя, яку вживали проти них, є, мабуть, най-страшнішою з усіх – виморювання голодом. Упродовж 1932 і 1933 років п’ять міль йонів українців померли від голоду, жорстокості, яку 28 травня 1934 року 73-й Конґрес (США) засудив як нелюдську. Була спроба схаракте-ризувати цю кульмінацію радянської жорс токості як економічну політику, пов’язану з колективізацією пше-ничних ланів, а отже, з потребою в ліквідації куркулів – незалежних фермерів. Але насправді велико-масштабних фермерів в Україні було дуже мало. Радянський письменник (насправді йшлося про генсека ЦК КП(б)У, який водночас був партій-ним публіцистом, речником) Косіор заявляв у газеті “Ізвестія” від 2 груд-ня 1933 року: “Український націона-лізм – це для нас головна небезпека”. І, щоб викорінити цей націоналізм і встановити жахливу одноманітність радянської держави, принесли в жертву українське селянство. Метод, застосовуваний у цій частині плану, не обмежувався окремою групою. По-терпали всі – чоловіки, жінки, діти. Врожай того року був достатній, щоб нагодувати людей і худобу в Україні, хоча дещо менший, аніж попередньо-го року. Правдоподібно, великою мі-рою це було спричинено боротьбою довкола колективізації. Однак го-лод був потрібний радянській владі, отже, вона створила його “на замов-лення”, накладаючи надзвичайно високу зернову квоту як державний податок. Понад те, на тисячах акрів пшеницю не зібрали – врожай зали-шили гнити на полях. Решту збіжжя звезли до державних зерносховищ для зберігання доти, поки влада не вирішить, як розподілити зерно. Ве-лику частину цього врожаю, такого життєво важливого для українців, експортували за кордон, щоб отри-мати кредити.Зіштовхнувшись із голодом на

фермах, тисячі людей покинули сільські околиці та подалися до міст жебрати їжу. Коли їх виловлювали та висилали назад у села, вони зали-шали своїх дітей у містах у надії, що хоч ті зможуть вижити. Так лише в Харкові залишено 18 ти сяч дітей. У селах із тисячним населенням вижи-вала сотня; в інших – половина лю-дей зникала, … щодня гинуло 20-30 людей. Людоїдство стало звичайним явищем.Московський кореспондент газе-

ти Christian Science Monitor В. Генрі Чемберлин писав 1933 року:

“У цій апатії і зневірі комуніс ти вбачали саботаж і контрреволюцію та з безжальністю, притаманною са-

мовдоволеним ідеаліс там, виріши-ли не припиняти голоду, щоб таким чином провчити селян. Допомогу колгоспам надали, але в недостат-ній мірі й запізно, адже вже загинуло багато людей. Селян-одноосібників залишили напризволяще; а зна-чно вищий рівень смертності серед селян-одноосібників виявився най-сильнішим аргументом за вступ до колгоспів”.Четвертим кроком у тому проце-

сі стала фрагментація українського народу шляхом поселення в Україні чужинців і водночас розпорошення українців по всій Східній Європі. У такий спосіб було б знищено етніч-ну єдність і перемішано нації. Між 1926 і 1939 роками частка українців у населенні України знизилася з 80 до 73 відсотків. Унаслідок голоду та депортації ук раїн ське населення зменшилося в абсолютних числах із 23,2 міль йона до 19,6 мільйона, а не-українське населення зросло на 5,6 мільйона осіб. Якщо взяти до уваги, що колись Україна мала найбільший рівень прирос ту населення в Європі (приблизно 800 тисяч річно), то мож-на легко побачити, що ро сійська по-літика досягла свого.Такими були головні кроки систе-

матичного нищення україн ської на-ції, її поступового поглинання новою радянською нацією. Привертає увагу факт, що не було спроб цілковитого знищення, подібного до німецько-го методу атаки на євреїв. Усе-таки, якби радянська програма була ціл-ком успішна, якби інтелігенцію, свя-щеників і селян викоренили, Україна загинула б так само, як коли б убили кожного українця, бо вона втратила б ту частину народу, яка зберігала та розвивала її культуру, вірування, спільні ідеї, які керували нею та дали їй душу, що, коротко кажучи, зроби-ло її нацією, а не масою людей.Те, що ми тут бачили, не стосуєть-

ся винятково України. План, що його радянська влада там використову-вала, повторювався й далі повторю-ється. Це суттєва частина радянської програми експансії, бо вона пропо-нує швидкий шлях для уніфікації різноманітних культур і націй, які становлять радянську імперію. Те, що цей метод несе із собою невимов-ні страждання мільйонам людей, не звернуло радянську владу з її шляху. Навіть якби не було іншої причини, тільки ці людські страждання, ми му-сили б засудити той шлях як злочин-ний. Але це ще не все. Це не просто справа масового вбивства. Це справа геноциду, знищення не лише окре-мих осіб, а й культури та нації. Навіть якби було можливо досягти (знищен-ня культур і націй) без страждань, ми все-таки мусили б це засудити, бо все те, що формує націю, – спо-ріднення умів, єдність ідей, мови та звичаїв – становить один із найваж-ливіших наших засобів цивілізації і прогресу. То правда, що нації злива-ються й утворюють нові (маємо при-клад цього процесу в нашій власній країні (США), але це злиття полягає у привнесенні найвищих цінностей, які має кожна культура, до спільно-го фонду благ. Саме в такий спосіб світ посувається вперед. Отже, що ми вважаємо неправильним у радян-ських планах, окрім дуже важливих проблем людських страждань і люд-ських прав, – це злочинне марнуван-ня цивілізації та культури. Бо радян-ська національна єдність твориться не об’єднанням ідей і культур, але цілковитим знищенням усіх культур і всіх ідей, за винятком однієї – ра-дянської.

Рафаель ЛЕМКІН,“РАДІО СВОБОДА”

РАДЯНСЬКИЙ ГЕНОЦИД В УКРАЇНІ


Росія звинувачує Україну в усіх грі-хах: і в продажу зброї Грузії, і в кра-діжках газу, і в прагненні до НАТО. І навіть у спекуляції темою Голодомо-ру... Москва холоднокровно й циніч-но ставиться до загибелі мільйонів і хоче, щоб голод 1932-1933 рр. якнай-швидше забули. Та для багатьох із нас він став чорною сторінкою сімейної історії. Ми пам’ятаємо, чиєю рукою й за чиїм сценарієм цю сторінку було написано! Кожній українській сім’ї з сільськими коренями є що пригадати й через 75 років. До самої смерті бать-ко переживав, що не втримався й з’їв частку хліба своєї мами — був не на свої літа рослим і особливо страждав від голоду. Шматок хліба на день — у багатому українському селі, після не-півського процвітання!Будинок діда стояв навпроти сіль-

ради, і багато чого побачив батько того страшного року. Щоранку туди звозили й зносили померлих від го-лоду, вантажили на підводи й везли в степ. Льохи й комори спорожніли, в селі не залишилося ні корів, ні кіз, ні курей, ні голубів, ні кішок, ні собак. Тільки люди. Одні вмирали без нарі-кань, інші втрачали все людське. Ма-тері, розуміючи, що всіх не врятуєш, вирішували, хто з дітей залишиться жити, й годували тільки їх. Людожер-ство. Трупи на станції — по порятунок поривалися в міста, але війська не пускали.Васильківка на Дніпропетровщи-

ні — старе козацьке село, йому вже три століття. Культура поховань, «любовь к отеческим гробам» — по-казник загальної культури. У селі були три доглянуті цвинтарі: право-славний, єврейський і баптистсько-лютеранський. Тільки самогубців і циган ховали в степу, без обрядів. Та 1933-го про любов і культуру забули, й братські могили приймали всіх під-ряд, без трун, на які не вистачало ані дощок, ані сил, не зважаючи на за-слуги, віру й національність. Істин-ний символ радянської влади зовсім не серп із молотом і навіть не автомат Калашникова, а братські могили!Перші сумніви в цій владі заронив

у мені дід, людина великого розуму й неабиякого інженерного обдаро-вання. Це він привіз у село дизель-генератор, а потім побудував ГЕС на Вовчій! Він, без комуністів і ГОЕЛ-РО, запалив перші лампочки в селі, а можливо, й в Україні, після грома-дянської війни — лампочки Ілліча, Кіндратія Ілліча Кирпичова. Він же першим сів за кермо трактора. Згодом його обрали головою сільради.У великому й багатому селі про-

ходили три ярмарки, була школа-десятирічка, спортсмени славилися на всю Україну. Мій високий, метр вісімдесят п’ять, батько стояв лише четвертим за зростом у своєму вось-мому класі на уроках фізкультури! 16 років йому виповнилося 20 червня 1941 року...За НЕПу село розквітло — елек-

трика, кооперативи, трактори (вони до колгоспів з’явилися). Та вже 1929 р. найенергійніших і заповзятливих, котрі створювали кооперативи і купу-вали «Фордзони», розкуркулили й за-слали в Сибір. Причому комнезамівці (завжди й скрізь знайдуться люмпе-ни, маргінали, покидьки суспільства, ледачі й злісні п’янюги) намагалися замазати співучастю й пов’язати кру-говою порукою всіх. «Куркулів» ви-силали, не дозволивши нічого взяти з собою, — і відразу ж, тільки-но здавши конвою, грабували й розоряли спо-рожніле родинне гніздо. Найцінніше комнезамівська потолоч тягла собі, але й сусідів страдників, яких везли на сибірську Голгофу, примушували брати чужі речі: посуд, меблі, одяг, дитячі іграшки. Тих, хто відмовляв-ся, зараховували до підкуркульни-

ків і відправляли наступним етапом. Батько запам’ятав ці сцени, дитяча пам’ять фотографічна, пам’ятав він і дитячу ковдрочку з клаптиків, яку примусили взяти мою бабусю. Нею ніхто ніколи не вкривався...Мені антипатичний збирач землі

Російської Олександр Солженіцин, та він правильно писав про репресії 1937-го, які стали символом терору лише тому, що тоді сталінські голо-ворізи взялися за соратників по ре-волюції, громадянській війні. Проте сотні тисяч троцькістів й інших по-літичних, змитих у труби ГУЛАГу за 58-ю статтею, — лише піна на поверх-ні селянського, багатомільйонного потоку початку 30-х років!Даремно щовечора дід вмикав свого

генератора і давав електрику — ніхто не запалював світла. Село причаїло-ся. Вулицями шастали донощики, за-глядали у вікна, але віконниці закри-вати було не можна. Навіть фіранки боялися запинати! Вистежували не змовників проти влади, хоча багатьох обвинувачували й у цьому. Придив-лялися, хто що їсть, чи не сховав хто зерно. Вечеряти при світлі мало кому хотілося, тому село дослівно занурю-валося в радянську темряву.Дід зрозумів політику стосовно

села й України — й допоміг дочкам поїхати на Кавказ, де служив під час Першої світової, а старшого сина на-правив по військово-морському шля-ху; той став офіцером-підводником. Аби подалі від села й України. Мого батька восени 1941 року він прила-штував помічником до пастухів, гна-ти худобу на схід, та корови далеко не пішли, німці наступали швидше. Батько, слава Богу, проскочив, хоча п’яні енкавеесники із загороджуваль-них загонів мало не застрелили його, знущалися, тицяли до рота ствол на-гана, аякже — хохол-дезертир! Хто повірить, що здорованю 16 років.Та пронесло, батько добрався до

Кавказу. Потім сім років армії — стільки служив його призов. Шофе-рував — Іран, ленд-ліз, іноді колони американських «студебеккерів» по чотириста машин ішли з інтервалом в одну годину. Півмільйона машин! Кому нині так не подобається Аме-рика? Якби не було її, ні на чому було б добратися до Берліна! І про що б співали нинішні квасні патріоти, які безсоромно приватизували (точніше — русифікували) пам’ять про страш-ну війну?У 1945 році померла його мама,

моя бабуся. Їй пророкували оперну кар’єру й кликали навчатися до Київ-ської консерваторії, але й голод позна-чився, і протитанкові рови, десятки кілометрів яких вирили жінки села. Танки Клейста цих ровів навіть не по-мітили, вони пішли на Донбас прямо через непідірваний міст!Що дивувало в дитинстві — як мало

в батька однолітків. Випускники 1941 року, ті самі атлети, котрі брали при-зові місця на всеукраїнських змаган-нях, полягли в полях перед селом — їх, ненавчених, гнали в бій, давши одну гвинтівку на трьох. А батькових однолітків 1925 року народження — тих погубили через два роки. Всі, хто залишився в окупації, носили не-змивне тавро, і в 1943—1944 рр. 18-річ-них українських парубків кидали в бій, не зарахувавши в списки частин, не привівши до присяги, не навчивши основ військової справи, у цивільному одязі — і знову з однією гвинтівкою на трьох. Коли це не геноцид, то що?І що таке порівняно з їхньою долею

двадцятирічне недоїдання? То кол-госпні злидні, то вбогий армійський пайок, то повоєнні злидні й голод. Нам важко зрозуміти почуття люди-ни, яка пережила страшний голодо-мор і потім десятиліття «звичайного» голоду. Ми бачили лише безхліб’я за

Хрущова 1963 року й порожні полиці магазинів 1992-го, але це аж ніяк не те... На відміну від багатьох, хто ту-жить за СРСР, батько був розумною людиною і не любив ту владу.Та тільки в 50-і роки, під час хру-

щовської відлиги, дід і батько могли дозволити собі посмішку або анекдот на адресу влади. До речі, вже дід чу-дово розумів, що ні до соціалізму, ні до Маркса люті «совєти» не мають жодного стосунку, що це самородна творчість російського генія. Якось він спересердя — читати я почав рано, читав усе підряд, зокрема й газету «Правда», й пишався батьківщиною вголос — висловився в тому розумін-ні, що хто б бачив і знав той СРСР (тут він грубо вилаявся, хоча загалом не лаявся), якби не російський солдат-ський чобіт і багнет. І тоді я вперше помітив, що не всі навколо росіяни...Виявилося, що мої сільські друзі

говорять не російською — в дитинстві різниця в мовах анітрохи не заважає, от я і не помічав її. Виявилося, що Ро-сія для них — далека, чужа й не дуже приємна країна! Попри те, що пріз-вища багатьох жителів села закінчу-валися на «ов». Такі спостереження не заохочувались, і батько якось мені це розтлумачив. Тепер я його розу-мію, пам’ятаю і батьківські аргумен-ти — вагомі, навіть важкі. Володимир Кіндратович цілком мав рацію і хотів застерегти нас від зайвої цікавості й помилок. Дуже талановитий, батько багато чого домігся, та чудово розу-мів, що здатен на більше, але не в цій країні. Почуття власної гідності дуже заважало в ті часи. Не знаю, як із цим в Україні нині...Великі люди! Таким цікавий весь

світ, і в діда був перший приймач на селі, а в батька перший телевізор у на-шому дворі. Коли Хрущов дав городя-нам землю, батько відразу побудував будинок. Підлоги ще не пофарбували — він купив письмовий стіл! Потім піаніно. На початку 60-х — друкар-ську машинку, портативний чеський «Консул». Тоді для цього був потрібен дозвіл КДБ і сторінка з відбитками літер. Авжеж — розмножувальна тех-ніка. І книжки — сотні, а потім і ти-сячі книжок. Майстерний шахіст, та-лановитий винахідник, заслужений металург СРСР, людина найширшого кругозору, котра зробила себе сама, як кажуть англійці.Лише в 90-х роках він мені призна-

вся, що, попри російських предків, російське прізвище, російську куль-туру, яку викладали в школі, попри добру частину життя, проведену в Ро-сії, — ніколи не почувався там своїм. Недарма його предки тікали звідти по волю. Хоч би як там було, казав він, хоч би якою сільською й провінційною здавалася Україна, як далеко на схід, на Кубань і Амур заносило українців, а вони й там залишалися європейця-ми, в них європейський склад розуму, спосіб життя, етика й естетика, вони відчувають і поводяться як європей-ці. Нині це називається менталітетом. І, навпаки, хоч якою б високою була російська культура, як би далеко на захід просувалася Російська імперія, та завжди вона залишалася й зали-шається Азією.Причому, дивувався батько, азіатів

таке порівняння може, мабуть, і об-разити. Не кажучи вже про китайців і японців із їхньою стародавньою куль-турою; візьміть хоча б і татар, винних буцімто в тому, що зіпсували звичаї російського народу. Та в татар — ні пиятики, ні брудного мату, зате вро-джена чемність і повага до старших. Цим вони схожі на українців.Час минає, і правий Екклезіаст —

усе повертається на круги свої. Ми пішли від СРСР, від його брехливого інтернаціоналізму, обсипалася імпер-ська штукатурка, оголила риси нової

Росії — і виявилося, що саме західні республіки приховували її справжнє обличчя. Путінська Росія навдивови-жу швидко перетворюється на стару люту Московщину — і я дедалі менше усвідомлюю себе росіянином.Зрештою на Москві світ клином не

зійшовся, їй ніхто не давав монополії на руськість. Нас вистачало і до неї, і без неї. І українських росіян, і литов-ських, і новгородських, і поморів, і ко-заків. І ми чудово без неї обходилися! Поки московська ракова пухлина не дотяглася до нас... Росіяни й тепер, варто їм емігрувати до пристойної країни, швидко освоюються і стають анітрохи не гіршими за аборигенів. Якщо не вони самі, то їхні діти вже точно.Ви назвете це русофобством? Не

варто. А що любові немає ані наймен-шої, так насильно милий не будеш. І дід і батько дуже добре розуміли, що й радянську владу, і голодомор, і ма-сові репресії, і трагедію безупинних війн, і знову голод разом з повоєнним геноцидом Західної України — все це принесла Москва. Вона безневинно кліпає блакитними очима — мовляв, це не я, це СРСР, це ми всі разом! Та я щось не пригадаю жодної республіки, яка б добровільно ввійшла до складу цього «Союзу». Момент істини настав 1918 року, коли радянська влада зали-шалася тільки на землях князів ства Івана III — лісових, нечорноземних областях навколо Москви, корінних, злиденних землях. Решті, навіть росі-янам Чорнозем’я, вона й у страшному сні не снилася.І тепер — яка може бути любов до

країни, що з ранку до вечора поливає брудом сусідів, погрожує їм, обра-жає їхніх керівників — і знову кліпає здивовано очицями — не люблять! Ах, так?! Ну, я вам покажу! І показує — приклад православної Грузії, по-над двохсотрічного союзника, міста й села якого громили руками чечен-ських бойовиків (їхні руки по лікоть і в російській крові), ще свіжий.Отака конкретна історія. Можна

пригадати й більше, та й цього до-сить. Тож не варто обвинувачувати Україну в спекуляціях на тему голо-домору. Для мене це зовсім не «спеку-ляція». Немає жодних сумнівів у тому, що це був свідомий, цілеспрямований геноцид, як немає сумнівів і в тому, хто його влаштував. І те, що своїх же одноплемінників також морили голо-дом, зовсім не виправдання. А обтя-жувальна обставина.

Юрій КИРПИЧОВ“ДЗЕРКАЛО ТИЖНЯ”

ЮВІЛЕЙ ПРАКТИЧНОГО ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМУТАЄМНЕ СТАЄ ЯВНИМ

ПАПА РИМСЬКИЙ ВШАНУВАВ ПАМ’ЯТЬ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУПапа Римський БЕНЕДИКТ XVI

під час традиційної недільної про-повіді на площі Святого Петра у Ватикані вшанував пам̀ ять жертв Голодомору в Україні та інших регі-онах колишнього Радянського Сою-зу під час комуністичного режиму.

“На ці дні доводяться 75 рокови-ни Голодомору, “великого голоду”, який в 1932-1933 роках призвів до загибелі мільйонів людей в Укра-їні та інших регіонах Радянського Союзу під час комуністичного ре-жиму”, – сказав він, звертаючись українською мовою до українських прочан, які прибули до Ватикану, передає РІА “Новости”.Понтифік зазначив, що “ніякий

політичний устрій заради ім̀ я іде-ології не може заперечувати права людини, її свободу і гідність”.Згадуючи “великий голод”, що

став результатом політики Сталіна і спричинив мільйони жертв, Папа Римський сказав: “Я молюся за без-невинних жертв цієї страхітливої трагедії”. УНІАН


ПОГЛЯД

27 листопада 2008 року у примі-щенні Львівської обласної державної адміністрації стартував проект «Діти емігрантів про себе» (www.miok.lviv.ua).Акція була ініційована Міжнарод-

ним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехні-ка» (МІОК) за фінансової підтримки Фонду Open Ukraine, засновником якого є Арсеній Яценюк.У рамках проекту відбулася пре-

зентація видання «Діти емігрантів про себе», мистецьких плакатів твор-чої молоді «Щедре українське серце Україні та світу», а також проведено Круглий стіл на тему «Новітня емі-грація: проблеми соціального та на-ціонального сирітства».Три роки тому МІОК започаткував

проект «Назустріч новій хвилі». Ми ставимо за мету активізувати інте-лектуальний та трудовий потенціал нової хвилі еміграції, залучити цей потужний ресурс наших співвітчиз-ників, які за волею долі опинилися за межами нашої держави за роки неза-лежності України, для нашої спільної справи – відкрити для світу духовний й культурний образ України, утвер-джувати її добре ім’я у міжнародній спільноті. Ми прагнемо допомогти самоорганізації громадських укра-їнських центрів нової хвилі у країнах проживання, запобігти руйнуванню етнонаціональних традицій, сприя-ти поверненню найбільш активних з числа української еміграції в Укра-їну.Інститут поставив собі за мету змі-

нити негативний образ трудівника емігранта, який впродовж багатьох років творився у нашому суспіль-стві. Проте, ми добре розуміємо, що поряд з великим позитивом, який несе новітня хвиля еміграції, є при-крі явища, на які мусить реагувати наша держава, зокрема на питання соціального сирітства, дітей, які за-лишилися без батьківської опіки при живих батьках. Нам було цікаво зна-ти, що думають про це самі діти, яких виховують впродовж багатьох років в кращому випадку бабусі і дідусі, а то й сусіди або чужі люди. Так наро-дилася ідея провести конкурс «Діти емігрантів про себе». Несподівано для нас на конкурс надійшло 156 ро-біт діток з різних регіонів України, а також з Португалії, Іспанії, Болгарії, Росії.Конкурс було проведено з нагоди

відкриття Конґресу української діа-спори, який ми організували у Льво-ві в червні цього року. Авторитетне журі на чолі з Ігорем Калинцем, лау-реатом Національної премії України ім. Т. Шевченка, визначило перемож-ців. З приємністю хочемо відзначити, що до нагородження дітей долучив-ся міжнародний благодійний фонд «Україна 3000» (Голова наглядової ради – Катерина Ющенко) та фонд Open Ukraine (засновник – Арсеній Яценюк).Саме за фінансової підтримки

фонду Open Ukraine ми змогли реалі-зувати наступний крок – публікацію видання «Діти емігрантів про себе» у передмові до якого Арсеній Яценюк зазначає: «Ця книга не залишить нікого байдужим – дитячі сльози та мужність, з якою вони виносять ви-пробування долі, не можуть не від-гукнутися болем у людській душі».Й справді, як сказав Михайло Пе-

рун, директор Видавничого дому «Артос» Фундації «Андрей», це кни-га , яку написали діти для дорослих. Написали про свої переживання і болі, сподіваючись, що відгукнуть-

ся їхні сповіді, думки і судження в серцях дорослих, тих, хто здатний і зобов’язаний дати всі відповіді на такі зовсім не дитячі за змістом пи-тання.Лише дітям дано так просто і не-

вимушено взяти в руки своє малень-ке серце і простягнути нам, щоб ми могли відчитати в ньому неприкриту правду про їх не зовсім дитяче жит-тя. Життя, оповите серпанком смут-ку, печалі і... глибокої самотності.Вони мають найбільшу в світі

мрію, таку просту і таку нездійснен-ну – бути поруч кожного дня з мамою і татом, які зараз далеко, в чужих не-відомих краях заробляють – ціною власного болю і болю своїх найближ-чих – на прожиття для родини. Ці слова Ірини Ключковської, керівни-ка проекту, директора Інституту, ми адресуємо матерям. Прочитайте ці виплакані дитячі рядки. Згадайте слова Митрополита Андрея: «Їдьте з Богом і з Богом повертайтеся, здорові душею і тілом, вертайтеся кращими, як ви виїхали, вертайтеся з Божою ласкою». Ключовим у цьому послан-ні є слово «Повертайтеся».Цим виданням ми звертаємося та-

кож до священиків. Адже знаємо, що впродовж уже другого століття вони були чи не єдиними, хто вперто і на-полегливо допомагав нашим людям не загубитися і не розгубити наші ду-ховні скарби по чужих землях. Нехай ці дитячі рядки прозвучать у церквах і долинуть до вашої пастви.Ці дитячі рядки книги апелюють

і до представників влади. Знайдіть хвилю у вашому бурхливому житті, сядьте без метушні у вашому затиш-ному кабінеті і зануртеся в оце дитя-че житейське море. А від вас багато залежить, щоб на дитячих личках за-сяяла щаслива усмішка.Ми переконані, що прочитавши

міркування дітей, викладених у різ-них жанрах – прозі, поезії, казці, ко-ломийці, есе… – українська молодь зрозуміє, що найбільше щастя – це щастя жити і працювати на рідній землі.Гідним доповненням до видання

«Діти емігрантів про себе» є публі-кація мистецьких плакатів студентів Львова.Нам дуже залежало на тому, аби

молодь не лише мала ще одну нагоду для творчого самовираження, але й не стояла осторонь від процесів у на-шій державі, була їх активним учас-ником. Ми ставили за мету вчити українську студентську та учнівську молодь давати відповіді на виклики XXI століття засобами мистецтва, яке є потужним фактором емоційно-го впливу, долучитися до духовних цінностей – жити і працювати для своєї держави, не бути байдужим до проблем своїх ровесників, формува-ти в молоді почуття відповідальності за долю своїх ровесників, які опини-лися у біді. А також дати відчути мо-лодій людині важливість її конкрет-ної праці, думки і дії для суспільства. На конкурс надійшло понад 50 робіт, п’ятнадцять кращих за фінансової підтримки Фонду Open Ukraine ми видали друком.Свідченням своєчасності й до-

цільності наших дій було широке представництво на круглому столі «Новітня еміграція: проблеми соці-ального та національного сирітства» від органів законодавчої та виконав-чої влади, громадських, релігійних організацій, наукових та освітніх установ, а також участь у ньому пси-хологів, психіатрів, соціологів. Людмила Козак, Володимир Кра-

йовський, Василь Косів, представ-

ники влади від Львівщини і Львова, у своїх виступах говорили про важ-ливість питання, яке виноситься на обговорення, та висловили бажання і готовність працювати над конкрет-ними пропозиціями і рекомендація-ми, які надійдуть від учасників круг-лого столу.Володимир Чумак, менеджер про-

грами «Міграція сьогодні» Міжна-родного благодійного фонду «Open Ukraine» розповів про діяльність фонду, спрямовану та те, аби Україну знали і поважали у світі. «Але ми ста-немо сильною і квітучою державою лише тоді, зазначив В. Чумак, коли відкриємо Україну перш за все для себе. Сьогодні ми відкриваємо для суспільства талановитих українських дітей, які знайшли мужність донести свої проблеми за допомогою слова».Велике зацікавлення викликав ви-

ступ Михайла Петруняка, президента Асоціації українців Іспанії «Україна». Зокрема він зазначив, що нова хвиля еміграції – це великий позитив: 6-8 млн. українців, що вивчили іноземні мови, частина з них здобула старто-вий капітал, щоб започаткувати свій бізнес. Це вже інші люди, які звикли жити в громадянському суспільстві. За останні 4 роки лише в Іспанії ство-рено 26 українських громадських організацій, 20 церковних парафій. Українська діаспора сьогодні – це по-тужне лобі за кордоном, яке, на жаль, ще не використовується державою – ані в соціально-культурному, ні в по-літичному аспектах.Михайло Петруняк порушив тему

й соціального сирітства, проблему моральної відповідальності батьків, які, загладжуючи в душі провину пе-ред власними дітьми, відкуповують-ся від них мобільними телефонами, комп’ютерами та іншими матеріаль-ними благами. Проте, стверджує до-повідач, гасла про повернення заро-бітчан – це не що інше, як соціальний популізм: нема куди повертатися, нема роботи. Такі заклики М. Петру-няк розцінює як злочин перед тими, хто має за кордоном роботу. Однак, за рік-два внаслідок економічної кри-зи в Україну повернеться 50% україн-ських дітей, які живуть з батьками в європейських країнах і відстали від навчальних українських шкільних програм. Тому держава повинна бути готовою до вирішення і цієї пробле-ми.Не менш важливим був виступ

сестри Луїзи Цюпи, директора Катехитично-Педагогічного інсти-туту Українського Католицького Університету, яка говорила про ді-тей трудових емігрантів у духовному вимірі, наголосивши на необхіднос-ті захисту духовного світу дитини. Адже саме церква впродовж багатьох десятиліть, взявши на себе завдан-ня держави, цілеспрямовано займа-ється опікою емігрантів. Важливим заходом було проведення конкурсу духовної пісні «Пісня серця» та про-грами «Діти – дітям», метою яких було послужити українським дітям як в Україні, так і на еміграції в краї-нах Європи.На круглому столі було обговорено

також питання особливостей мігра-ційних процесів та факторів впливу на них; соціального обличчя новіт-ньої української трудової еміграції; трудових ресурсів, безробіття, демо-графічної ситуації в Україні; пози-тивні та негативні наслідки трудової еміграції, серед яких було виокрем-лено проблему соціального сирітства (Борис Довжук, заступник директора Тернопільського центру зайнятості, Ольга Огерчук, начальник відділу ор-

ганізації профорієнтації Львівського обласного центру зайнятості).Питання соціального супроводу

дітей та їх законного представництва на час відсутності батьків порушив Тарас Гурей, начальник Відділу у справах дітей департаменту гумані-тарної політики Львівської міської ради. За його словами у школах Льво-ва 6-8 тисяч учнів – це діти трудових емігрантів, з них 5 тисяч не мають законних представників, якими згід-но з Сімейним кодексом можуть бути батько або мати. Від імені дитини не можна здійснити правочин і захис-тити її в суді, не може дитина поїхати за кордон без нотаріально завіреного дозволу батьків.Тому, пропонує Т. Гурей, необхідно

на рівні держави доводити до відома батьків про необхідність забезпечен-ня законного представництва їхньої дитини.

«Часто ці діти, – продовжив Т. Гу-рей, – стають об’єктом насильства та вимагання у школах. Саме вони потребують найбільшої уваги з боку шкільного соціального працівни-ка, психолога, класного керівника, педколективу. Необхідно також роз-робити методику соціального супро-воду таких дітей. Проблеми можна було б превентивно згладити, проте, це стає неможливим за відсутності інформації про дітей емігрантів» – зазначив він.Тривала відсутність батьків осо-

бливо негативно відображається на дітях (адже це період формування і становлення їхньої особистості), є причиною важких психологічних станів, що часто потребує втручан-ня лікарів. Саме про це говорила Галина Католик та Мар’яна Нартіко-ва, психолог-теоретик та психолог-практик.На круглому столі у Львові було по-

рушено комплекс питань соціально-економічного, морально-етичного та психологічного характеру, які по-требують нагального втручання сус-пільства та держави.

10 грудня 2008 року проект «Діти емігрантів про себе» буде представ-лений у Києві, 18 грудня у Тернопо-лі, а після Нового року в Ужгороді, Івано-Франківську, Одесі, Харкові та Донецьку. Усі рекомендації від учас-ників круглих столів будуть ретельно опрацьовані та спрямовані до орга-нів виконавчої і законодавчої влади України.Юрій Павленко, Міністр України у

справах сім’ї, молоді та спорту, у сво-єму листі, адресованому Міжнарод-ному інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою написав: «Хочу висловити щиру вдячність за турботу про долю дітей найбільш уразливих категорій і вважаю, що питання круг-лого столу є актуальними і потребу-ють спільних зусиль у їх розв’язанні.Від діяльності кожного з нас, ува-

ги та співчуття до кожної дитини, яка є нашим земляком, сусідом, дру-гом наших дітей залежить, яке май-бутнє у нашої країни. Не може бути формальних рішень, не доведених до логічного кінця доручень, що стосу-ється дітей, адже байдужість дорос-лих – найгірший ворог дітей».Отож, НЕ БУДЬМО БАЙДУЖИ-

МИ!Ірина КЛЮЧКОВСЬКА,

директор Міжнародного інститу-ту освіти, культури та зв’язків з діа-спорою Національного університету

«Львівська політехніка», керівник проекту «Діти емігрантів про себе»

Наталя ГУМНИЦЬКА,координатор проекту

«Діти емігрантів про себе»

КРУГЛИЙ СТІЛ У ЛЬВОВІ «НОВІТНЯ ЕМІГРАЦІЯ: ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ТА НАЦІОНАЛЬНОГО СИРІТСТВА»


Україна пам’ятаєСвіт визнає!

• • •Учора опівночі до нас знову прихо-

див дядько Махтей. Тато потім мовч-ки сиділи, схилившись над столом. А мама, теж мовчки, сіли зашивати ма-лій Насті подрану сорочечку.Дядько казав те ж, що й минулого

разу: треба здавати зерно і олію. Тато, як і тоді, одказували, що в нас того не-має. Тоді дядько Махтей встав з лави, пом’яв у руках шапку і вже біля вихо-ду сказав суворо: “Завтра послідній строк. Роби, шо хоч”. А я згадала свою вчительку, Дуньку Павлівну: “Діти, якщо ви знаєте, що ваші родичі, чи сусіди, чи батьки ваших товаришів мають сільгосппродукцію і прихо-вують її від влади – прийдіть і про все розкажіть мені або інспектору. Це буде вчинок, гідний радянського учня”. Я знала, що в нас за коморою закопані картопля, глечик квасолі і бутель олії. Проти неділі мама потем-ки йдуть туди, відкопують, беруть по-трошку і вночі варять борщ і “жарене” – без м’яса, але ж яке добре! Тільки от дядько Махтей... Аби він більше не приходив...Я заснула і мені, як і в минулі ночі,

снилися столи, заставлені всілякими наїдками, а я не могла їх скуштува-ти, бо далеко сиділа або руки були зв’язані.А сьогодні вранці мама поїхали

возом до лісу за лучиною. У нас мама їздять, бо тато не можуть – у них на правій руці тільки три пальці, а на лівій – чотири. У царську війну пока-лічило. Усі кажуть, що він – інвалід. Але тато багато чого уміють: сукають мотузки, виплітають сіті для риби.У хаті пахло борщем. Тато за сто-

лом, лівою рукою виписували якісь слова на клапті паперу. Я вмилася над мискою, тоді підкралася до печі й, відхиливши заслінку, зазирнула досередини. Там у чавунці доходив борщ, а поряд, у меншому чавунчику – жарене.

— Тату! Хіба сьогодні неділя?— Ні, Полюню, четвер.— А чого мама борщу наварили і

жареного?— Так схотіли... Щоб вас пораду-

вати, – і з тугою відвернулися до ві-кна. Мені наче сипонуло по плечах холодним дрібом. З печі злізла Галя і почала збиратися до школи. Я зали-ла окропом малинові цурпалки і ми з Галею попили такого чаю з cухарем.

Взулися, натягли кожушанки.— Полюню, – озвалися тато, допи-

савши. – Сьогодні до школи не підеш. Віднесеш оці листи лікареві Золочку і дядькові Миколаю на хутір. Добре?

— Добре, тату, – я взяла два скла-дені вчетверо папірці й засунула в ру-кав. Тато обняли мене міцно і довгень-ко так стояли, уткнувшися обличчям у мою хустку. Потім обняли Галюту і ми пішли. На повороті до школи Галя звернула, а я рушила пряменько – лі-кар жив далеко, аж за майданом, але я не раз у нього бувала, знала, як іти.Порипував сніжок і крізь ватяні

хмарки проглядало сонце. Так було колись на Водохреще. Тато все вдома сиділи. Своїх рук, мабуть, стидалися. А дядько Клим узяв мене і ще зовсім малу Галюту кататися на санях. Тоді на Водохреще усі каталися на санях. Галя, мабуть, не пам’ятає. А як церкву валили – то вже знає, і навіть Марунь-ка з Настею бачили. Тільки Настя тоді ще й говорити не вміла. А Мару-ня вміла, і налякалася дуже, й опісля кілька днів лише мугикала.Марунька трохи дивна, але я її лю-

блю. А найбільше люблю Настю. І ма-буть з тих пір, як ледь її не прибила. Дивно, правда? Я в сім’ї найстарша, і няньчила малечу. У той день так гар-но було надворі, цвіла акація, і всі по-дружки гралися на вулиці у крем’яхи, прямо під вікнами нашої хати. А На-стя ніяк не засне в колисці. Я вже і так, і сяк, і колискову, і гримала на неї – не спить, та й годі. А дівчата гу-кають: “Полько! Іди до нас, доки ти будеш з тою дитиною!” У самих тіль-ки ляльки в голові, кинула – і пішла собі. А тут – жива ж людина! Витрі-щила очі на тебе, ніби дражниться. Я тоді спересердя ну гойдати колиску! Вона й перекинулась. Настя випала, гепнулась на рогожку, а її зверху ще й ганчір’ям з колиски прикидало. Я за те ганчір’я, за Настю – жива, слава Богу! Поскладала все, дитину вклала, гойдаю злегенька. Вже й ні вулиці, ні крем’яхів не треба... Тепер Насті п’ять років. І така ж кумедна дитина! Як скаже щось чи засміється – тато на лиці аж сяють. Марунька не така. Це ж я для неї по лікаря раз по раз бігала. А ось уже і його двір, лікарів.У хаті в лікаря усе інакше, як у нас.

Там сервант, шафа, з якої пахне ліка-ми, на стінах висять картини. У кутку стоїть велика мідна умивальня.

Але зараз хата замкнена. Он, сусід-ка визирає з-за тину.

— Доброго дня, бабо Олено! А де лікар?

— Забрали його, доцю. Учора вночі приїхали машиною і забрали.Мабуть, до якогось хворого. Що ж,

іншим разом прийду. Тато сказали тільки лікарю до рук записку відда-ти.І я попрямувала на хутір, до дядь-

ка. На хуторі колись жив мій дід Тро-хим. Дядько Миколай – то його син. У діда був величезний сад. Між де-ревами росла трава і так м’яко й про-холодно було ходити по ній босоніж у спекотний день, ласуючи яблуком чи грушею. Ще пам’ятаю незвичайну повінь. Не знаю, як батькам і дідові, а мені було страшенно весело плавати на човні по вулиці (сам дід і веслував) між хатами і по саду – між деревами. У діда тоді попропадали запаси, але він казав, мружачись: “Це щоб цього року попрацювати добре”. Але того року в діда забрали коней, вулики, олійницю і добренний німецький плуг. Хтось попередив його, що на-завтра прийдуть, то він трохи підго-тувався, познімав і заховав залізо з даху... Але не помогло. Згодом у діда забрали і хату, він пожив ще трохи в сина, затужив і помер.Ось і дядькова хата. Теж замкнена...

Я витягла з рукава записку з буквами М.С. і прилаштувала біля дверей, щоб було помітно.Через якусь часинку була біля

дому. Ще здалеку помітила Галю, яка чомусь стояла у воротях. Відчуття ну-доти, як вранці, накотилося на мене.

— Галюню, чого ти на вулиці?— Оце, зі школи прийшла...— Так ходімо до хати! Ти змерзла!— Там замкнено.Ми зайшли у двір. Біля вікон хати

тупцяли сусіди. У мене затерпли руки.

— Почаділи, – киваючи на вікно, мовив дядько Василь. – Лежать, не ворушаться.

— Пустіть! Пустіть мене! – Я билася в двері, а вони були замкнені.

— Стій, дочко. Зараз відтойкаєм, – захрипів поряд дядько Василь. Мене схопили чиїсь дужі руки і я вже не-мов крізь серпанок, бачила, як виби-ли двері, як першим кинувся в хату дядько Василь, потім тітка Оксана, ще якісь люди. З хати не йшов дим і не смерділо чадом. Галюня стояла у воротях і застигло дивилася у двір, а дядько Василь виніс з хати замащену

в червоне сокиру, обтер її об сніг і за-ніс у комору.Не пам’ятаю, як опинилася в хаті.

У печі горіло, грівся окріп. Чавунці з борщем і жареним стояли на при-пічку. Мені так хотілося борщику, але було незручно насипати і їсти.Тато лежали на лаві, із шиї щось

звисало. А на столі... лежали Марунь-ка і Настя.

— Живі? – кинулася я.— Ні, доцю, ні. Не побивайся, ша!

– Тітка Оксана притисла мене до себе і гладила по голові. І я побачила, як тітка Анюта ганчіркою вимокує з до-лівки здоровецьку багряну калюжу.

— А де Галюня? Де мама?— Галя тут, угрілася й заснула. А по

маму твою поїхав дядько Василь. Ско-ро будуть.Тітка Оксана насипала мені в мис-

ку борщу, дала шматок хліба:— Їж, доцю. Коли там ще поїси...І я хапливо їла, примостившись

біля печі, аби не дивитись на стіл, на лаву і на долівку.

— Лексія ховатимуть за могилка-ми. Не з усіма. А малих – в одну труну, – перемовлялися жінки.

— Ідуть, – сказала тітка Анюта і по-бігла до дверей.

— Маріє! Маріє! Горе!Мама зайшли до хати мовчки. Не

голосили і не тужили. Підійшли до тата і відв’язали мотузку.

— Свічки запаліть... Галю погоду-вали?Тітка Оксана кинулася насипати

Галі борщ. А мама сіли, притислися до стіни і беззвучно ворушили губа-ми. Потім пригорнули мене і поцілу-вали. І знову шепотіли…

— Усю дорогу псальми співала, – розказував дядько Василь. – І до Бо-городиці, і до святої Варвари. Я вже, грішним ділом, подумав, що помі-шалася. А вона каже: “Я з глузду не з’їхала, не бійся. Просто треба все це витерпіти”.Я згадала про записку й кинулася

її шукати. Знайшла у сінях, де зніма-ли з мене кожушанку.

— Дядьку Василю! Ось, записка…Дядько розкрив аркуш, прочитав

уголос: “Прошу в моїй смерті нікого не винити, а тільки совіцьку власть. Бо далі жити нема змоги. Олексій”.

— Може, для нього так і є, – мовив дядько Василь. – А нам – є змога, чи нема, а жити треба. Еге ж, Маріє?Мама шепотіли молитви.

Ярослава МУЗИЧЕНКОМайдан-Інформ

22 листопада 2008 року – Україн-ські дипломати, представники укра-їнської громади Вашинґтона, друзі України з Державного департаменту США зібралися в Посольстві України для вшанування 75-ї річниці Голодо-мору в Україні 1932-33 рр.Скорботна церемонія розпочалася

екуменічною молитвою за померлих, після чого слово взяв Посол України Олег Шамшур. Він зачитав Звернення Президента України Віктора Ющенка до світового українства та міжнарод-ної спільноти з нагоди вшанування 75-х роковин Голодомору 1932-33 ро-ків в Україні. Посол також запросив присутніх на церемонію освячен-ня місця спорудження майбутнього пам’ятника жертвам Голодомору у Ва-шинґтоні, яка відбудеться 2 грудня.Гості Посольства почули уривки із

звернень до українського народу ни-нішнього президента США Джорджа Буша, новообраного президента Бара-ка Обами та мера Вашинґтона Адріа-на Фенті, які засудили Голодомор як «злочин проти людства», «жахливий злочин... який не повинен повторити-ся», «брутальний геноцид голодом, вчинений радянською владою».Помічник Державного секретаря

США Дейвід Креймер та директор школи українознавства в амери-канській столиці Роман Понось оха-рактеризували співзвучну позицію американського уряду та української громади в США стосовно цього страш-ного злочину сталінського режиму.Наостанок церемонії було показа-

но прекрасну виставу за участю сту-дентів Рейнського університету, штат Нью-Джерсі, під керівництвом д-ра

Рут Гріффіт та Сьюзен Гельмі. Ця од-ноактова драма під назвою «Все поча-лося з мрії» розповідає про емоцій іс-торію Голодомору очима його свідків і їхніх дітей.Протягом довгих десятиріч ра-

дянського панування в Україні було небезпечно навіть розмовляти про найбільшу травму, завдану нації. Не зважаючи на це, українці цілого світу сьогодні запалюють свічки щоб від-дати шану жертвам Великого Голоду 1932-33 рр. і політичних репресій, за-значив він.Після цього усі учасники заходу

взяли участь у покладанні свічок пе-ред будівлею Посольства України. Процесія вшанувала загиблих хвили-ною мовчання.

2008 рік було проголошено Роком національної пам‘яті Голодомору і По-

сольство України активно проводить заходи, присвячені національній тра-гедії, щоб внести свій внесок у справу всесвітнього визнання Голодомору 1932-33 рр. геноцидом українського народу. Надзвичайно символічним є й те, що саме цієї осені Національна комісія США з забудови столиці схва-лила рішення про виділення україн-ському урядові ділянки в Вашинґто-ні з резерву землі, що знаходиться у федеральній власності, для встанов-лення меморіалу жертвам геноциду в Україні 1932-33 рр.

Учасники зібрання запалили свіч-ки у формі хреста перед будинком По-сольства, який могли бачити мешкан-ці і гості міста протягом ночі, так само як і вогонь свічок, що палав у вікнах української дипломатичної місії.

У ПОСОЛЬСТВІ УКРАЇНИ ВІДБУЛАСЯ АКЦІЯ «ЗАПАЛІМО СВІЧКУ» В ПАМ’ЯТЬ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ

ЗМОГА ТЕРПІТИЗа етнографічними записами з Київщини


УКРАЇНА ПАМ’ЯТАЄ – СВІТ ВИЗНАЄ!

Як вплинув Голодомор на українську самоідентифікацію? Чи не лежить одна з відповідей на це питання у площині визна-ння Голодомору геноцидом?.. Го-лодомор – класичний вид гено-циду. І почався він із винищення української еліти. Цю тезу об-ґрунтував Рафаель Лемкін, ав-тор терміну «геноцид». Завдя-ки його зусиллям щодо захисту прав людини, у 1948 році ООН ухвалила Конвенцію з унебезпе-чення й покарання злочинів ге-ноциду, яка вступила в дію з січ-ня 1951 року. Професор Лемкін, який укладав текст Конвенції із двома іншими експертами – професорами Доннедьє де Вабр і Пелла, вважав, що в майбутньо-му Радянському Союзові може бути пред’явлене звинувачення в геноциді за його дії в Україні в 1932-1933 роках. Сьогодні пра-возахисники стверджують, що Голодомор в Україні є злочином, саме геноцидом, і не має терміну давності. Але – не всі. Ще менше єдності експертів спостерігаєть-ся у потрактуванні наслідків Го-лодомору для «постголодомор-ної» України. Одне з актуальних питань – наслідки Голодомору для самоідентифікації україн-ців. З цієї тези, з цього місця нині слід розпочинати нову дис-кусію. Адже питання про наслід-ки Голодомору – геноциду, куль-турного геноциду українців для їх самоусвідомлення залишаєть-ся відкритим.

«Сьогодні є багато історичних дже-рел, які описують всі аспекти сталін-ської примусової колективізації і його політику терору проти України. У ви-падку з Україною радянська верхівка мала дві мети, коли морила голодом українське селянство. Це було части-ною ширшої політики, спрямованою на те, щоб придушити українську на-ціональну ідентичність і прагнення до самовизначеності. ... Розв’язанням національного питання в Україні по-винні були стати масові вбивства го-лодом», – такі положення статті Пре-зидента України Віктора Ющенка «Голодомор», опубліковані рік тому в The Wall Street Journal, вказують на гостру і невирішену досі проблему наслідків Голодомору для самовизна-чення українців.Про те, що в Україні голодом було

знищено «мозок нації» писав Рафа-ель Лемкін, автор концепції гено-циду. Окремі українські політологи і культурологи сьогодні і погоджу-ються, і не погоджуються з тим, що Голодомор мав далекосяжні висліди на українське майбутнє. Зокрема, на самосвідомість нових поколінь укра-їнців. Але розгорнутого обговорення цієї проблеми так і не відбулося. На-томість є розрізнені думки.

«Голодомор не був боротьбою з українством,» – заявив історик і по-літолог Кость Бондаренко в інтерв’ю «Львівській газеті». «Це не була бо-ротьба з українством чи з україн-цями як нацією, це було намагання переформатувати село й радянський соціум із тим, щоб село перестало бути базою спротиву експериментам радянської влади», – наголосив по-літолог. А на запитання, чи не розді-ляє Голодомор націю, відповів: «Не Голодомор розділяє націю, а політи-ки, які штучно спекулюють на питан-нях Голодомору. На Сході й у Центрі України, де найбільше постраждали, завжди, навіть у радянські часи, збе-рігалася пам’ять про голод. Ця тема потребує людської пам’яті, але не піа-ру на кістках. Щодо Віктора Ющенка, то, думаю, потрібно запровадити мо-раторій на те, щоб Президент узагалі

ліз до історії».Допоки фахівці не зведуть до

«спільного знаменника» антагоніс-тичні погляди на проблему, допоки саме суспільство не візьме участі в її обговоренні, це суспільство так і пе-ребуватиме в стані «бродіння умів». Окрім того, великий вплив на за-своєння певних «істин» та істин без лапок і на формування громадської думки мають ЗМІ, які в Україні до питання впливу Голодомору на само-свідомість ставляться неоднозначно.

НАЗРІЛА НЕОБХІДНІСТЬ РОЗСТАВИТИ КРАПКИ НАД «І»Відторгнення частиною україн-

ського суспільства правди про Го-лодомор як геноцид вказує на існу-вання історичних чи інших коренів такого несприйняття і впирається в проблему, яку можна окреслити за назвою книги письменника Володи-мира Яворівського – «Що ж ми за на-род такий?»Сталін множив жертви, насаджу-

ючи режим. Штучно створений голод підтримувався блокадою: Україну піддавали ізоляції, звідти не надхо-дила інформація, а дороги, якими го-лодні селяни йшли до міст у пошуках хліба, були перекриті. І ця трагедія відбулася в «житниці Європи». Але злочини сталінського режиму, в тому числі й виморені голодом – а це, за де-якими даними, близько 10 мільйонів людей, «формально не вкладаються в прокрустове ложе злочинів геноциду, які підпадають під юрисдикцію між-народного права», зазначає фран-цузький історик Ів Тернон. Взявши на озброєння «казуси» права, маніпуля-тори суспільною свідомістю роблять свою справу. Політики теж демон-струють розбіжності у потрактуванні наслідків Голодомору, досягаючи сво-їх різномастних цілей, часто далеких від інтересів рідної країни.

«Вилучення позиції про політичні групи зі статті 2-ї Конвенції про гено-цид дало змогу викреслити зі списку злочинів 10 мільйонів жертв сталін-ського режиму», – пише Ів Тернон. Ге-ноцид, на думку вченого, завжди «ро-зігрується трьома акторами: вбивця, жертва, свідок». Свідок – громадська думка. Ця думка підтримує моральні цінності, вимагає покарати винних. Але «громадською думкою можна маніпулювати», пише Ів Тернон у статті «Роздуми про геноцид». Реак-ція на геноцид багато в чому визна-чається засобами масової інформації, котрі можуть замовчувати злочин чи оприлюднювати його, применшува-ти чи поглиблювати його масштаби, а навіть вдаватися до дезінформації, приховувати й викривлювати інфор-мацію. Аналізуючи публікації, дотичні до

теми культурного геноциду в окремих ЗМІ, неважко знайти підтвердження цим висновкам. Примітна публікація у «For Post. Новини Севастополя», під-хоплена столичною газетою «2000» під назвою «Культурний геноцид» придумали на території України –

сенсаційні одкровення відомого бель-гійського юриста-міжнародника» (березень 2008). Йдеться про бри-фінг у Севастополі за участю юриста-міжнародника із Бельгії пана Скотта Кросбі. Іншим учасником був народ-ний депутат України Вадим Колес-ниченко (Партія регіонів). Тема – «Порушення прав російськомовних громадян України. Погляд з Європи». Про культурний геноцид пан Кросбі сказав: «...це термін, який викорис-товувся Рафаелем Лемкіним. Якби він народився сьогодні, він був би українцем... Він казав, що існує бага-то способів пригнічення нації. Один – всіх просто вбити. Другий – посту-пово всіх поглинути. Запереченням мови, культури і релігії відбувається форсована асиміляція в доміную-чу групу». Жодного слова про те, що «культурний геноцид придумали в Україні». Підміна понять окремими журналістами, політиками, вченими в Україні – явище розповсюджене й безкарне. Подібних прикладів більш, ніж досить.Фахівці, які досліджують сьогодні

питання Голодомору в Україні, май-же одностайні в тому, що визначення «культурний геноцид» теж належить Рафаелю Лемкіну, який вказував у своїх творах на різні способи розпра-ви з нацією – від знищення її фізич-но до поступового поглинання мови, культури, релігії – тобто, до знищен-ня остаточного.Але теоретичні висліди на практи-

ці часто впираються у несприйняття, відторгнення самої проблеми. Попри те, що Верховна Рада України ще 28 листопада 2006 року ухвалила Закон «Про Голодомор 1932-1933 років», за яким Голодомор визнається актом геноциду українського народу, а його публічне заперечення є протиправ-ним, а також попри те, що Національ-на комісія зі зміцнення демократії і ствердження верховенства права вже цього року дійшла висновку, що зло-чини Голодомору підпадають цілко-вито під визначення геноциду, окрес-лене згаданою Конвенцією ООН, і в Україні, і в світі не всі сприйняли ці аргументи. Чому? На це питання ще необхідно знайти відповідь. Тому потреба його обговорення виглядає надзвичайно актуальною.

ПОШУКИ САМОСВІДОМОСТІ: КУДИ ЙДЕМО?

Українці ще недавно ідентифіку-вали себе з «радянською батьківщи-ною», Друга світова війна «дала змогу людям ідентифікуватися на короткий час, потім знову настала уніфікація», коли «мой адрес – нє дом, і нє уліца, мой адрес – Совєтскій Союз», вва-жає доктор філософії, письменник, відомий правозахисник, колишній дисидент Євген Сверстюк. Ця дум-ка – наскрізна у його виступі під час листопадової дискусії «Українська ідентичність 2020» у Києві. Ніхто з учасників не заперечив, але ніхто й не розвинув тему перетворення «ра-дянської людини» в нову самоусві-

домлену іпостась.Політолог і культуролог Микола

Рябчук якось висловив думку, що «у нас була кільканадцять років тому УРСР, вона після 1991 року перестала бути соціалістичною, але лишилася совєцькою. Нам двічі здавалося, що вона змінилася: в 1991році, після ре-ферендуму, і – після Помаранчевої революції На превеликий жаль, вона була і залишилася совєцькою».Такий «спадок» неминуче мав

вплив на формування нових україн-ських еліт, роль яких у витоках і з’яві самоусвідомлення українців – неза-перечна.Після того, як голодом було ви-

морено цвіт нації, носіїв культури, духовенство й селян – носіїв націо-нального коду, історичні шанси на становлення українських еліт стали мінімальними. Відбулася «негатив-на селекція». До поголовного вини-щення українців голодом, знищен-ня культури, мови, релігії додалося заселення України неукраїнцями, тривалий процес асиміляції. Саме на ґрунті, щедро засіяному жертвами Голодомору, ретельно культивувала-ся «уніфікація», про яку згадав Єв-ген Сверстюк. Чи не тому нині маємо «абсолютно колоніальну, імперську еліту, яка успадкувала державу і далі нею урядує», за висловом Миколи Рябчука?З чого починається самоусвідом-

лення українців сьогодні? З вивчення своєї історії, де ще так багато білих плям? Із вивчення рідної мови, куль-тури, літератури, творення нових духових цінностей? «Якщо ви гляне-те на сотню найбагатших українців або на тисячу, або навіть на 10 тисяч найбагатших українців, то ви не зна-йдете там практично жодної людини, яка була б органічно україномовною, яка б розмовляла зі своїми дітьми, онуками по-українськи», – зазначає Микола Рябчук.Навряд чи культуролог перебіль-

шує... Мова, культура, духовність – усе після Голодомору в Україні твори-лося «постгеноцидним суспільством» (термін професора Джеймса Мейса, дослідника Голодомору). Духовно-емоційного катарсису досі не відбуло-ся. Почасти його замінили численні художні твори та віднедавна – опри-люднені документи, де увиразнено і самі факти, і їх осмислення, демас-ковано аморальність тоталітарного світу, в якому жертви Голодомору – то жертви національної катастрофи, українського апокаліпсису. Але і бе-летристика Голодомору не поставила і не могла поставити всіх крапок над «і».

ПОТРЕБА ДИСКУСІЇ – АКТУАЛЬНАНині, в час, коли від Голодомору

нас віддаляє відстань у 75 літ, а збли-жують із ним його наслідки, яскраво видно, що цей злочин приніс і справ-ді страшні «дивіденди» – термін Іва Тернона. «Наслідки геноциду можуть бути страшними, а сам злочин – при-носити немалі «дивіденди»: «жерт-ву позбавляють її землі, власності, культури, віри, самоусвідомлення, ідеології. Яким би не був характер цих втрат, вони – доконечні. Про-блема розв’язана назавжди... Єдина альтернатива – рабство, оскільки громадська думка, схоже, до тепер примирювалася з моральними втра-тами. У тривалій перспективі гено-цид вигідніший від рабовласництва, бо раб може колись вимагати свобо-ди, а мрець – мовчить» – ця думка могла б стати однією з відправних тез майбутньої дискусії про наслідки Голодомору для самоідентифікації українців.

Надія СТЕПУЛА(Київ – Прага)

НАСЛІДКИ ГОЛОДОМОРУ ДЛЯ САМОУСВІДОМЛЕННЯ УКРАЇНЦІВ

Кадр із фільму Олеся Янчука «Голод-33»


Сергій Буковський на зйомках фільму «Живі».Режисер–документаліст Сергій

Буковський, який зняв фільм про Голокост, за тему Голодомору взяв-ся не з міркувань, що коли робиш фільм про вічне і робиш це профе-сійно, то автоматично приречений на успіх. Вінки слави і щирі подя-ки від сильних світу сього його не цікавлять. Документальний фільм «Живі» робив для того, щоб і в Україні, і в Європі люди зрозуміли, що померлі в 1932-33–х роках за-лишились із нами, а ті, які дивом вижили і залишилися людьми, — це біографія всієї України. Творець фільмів «Завтра свято», «Війна. Український рахунок», «Назви своє ім’я по буквах», продюсером якого був Стівен Спілберг, радить вди-витися в обличчя бабусь і дідусів, які пережили пекло 33–го, поки не пізно. І задуматися про те, щоб ні-коли не дати зробити з собою щось подібне.

400 ГОДИН СВІДЧЕНЬ— Усе почалося під час прем’єри

«Назви своє ім’я...» у Жовтнево-му палаці, в той день, коли у Київ приїжджав Спілберг. Ми в про-токольному порядку сиділи поруч із Президентом і пані Катериною Ющенко. Почали перемовлятися, що добре було б зробити фільм про Голодомор, який був би зрозумі-лим і нашій, і західній аудиторії. Бо те, що очевидно для нас, зовсім не зрозуміло для Заходу.

— Хіба це була не ідея Вікто-ра Пінчука під час прем’єри, що треба зняти три фільми — про Голокост, Голодомор і Чорнобильську катастрофу?

— Тоді говорили, що в Україні є три основних трагедії. Але про те, що я це робитиму, не йшлося. Че-рез якийсь час у нас була зустріч із Віктором Ющенком, і ми запро-понували, щоб він щось розказав про Голодомор. Починали знімати з Хоружівки.

— У фільмі «Назви своє ім’я...» ви використовува-ли вже відзняті інтерв’ю, а в «Живих» починали все з нуля?

— Об’їздили майже всю Україну, відзняли 60 свідчень на 400 го-дин. Робота над фільмом зайняла десять місяців. Сценарист фільму Сергій Тримбач відповідав у нас за Кіровоградську область, бо він сам родом з Олександрії. Перед тим, як їхати туди зі знімальною групою, він там працював більше тижня, знаходив людей, готував зйомки, робив фотосесію. Це було трішки схоже на своєрідний кастинг. Після цього всі разом у Києві визначали, яка бабуся цікава, яку історію тре-ба знімати.

— А коли почали працюва-ти з документами?

— Паралельно тривала робота в архівах. Окрема група працювала

в Москві у двох кіноархівах. Вико-ристане відео — з Білих Стовпів, де зберігають всі фільми, які виро-блялися в СРСР, і всі західні. Доку-менти знаходили і в нашому архіві імені Пшеничного. Не вірте тому, хто скаже, що хроніка про Голодо-мор існує. Ми шукали контекстну хроніку, яка знімалася безпосеред-ньо у 33–32 роках. Знайшли тільки пропагандистську, яка працювала навпаки.

— Використано також іно-земні архіви?

— Наш лінійний продюсер і пере-кладач Євгенія Кравчук займалася польським архівом, працювала з ві-домим істориком Ян Яцеком Брускі. З італійського боку нам допомагав Андреа Граціозі. Напередодні він видав книгу «Листи з Харкова». Це листування італійських диплома-тів, які працювали в Харкові. Все, що у фільмі, — оригінали, до яких інколи додається комп’ютерна ані-мація. Була в нас дуже коротка і стисла подорож до Великобрита-нії, Уельсу, звідки журналіст Гарет Джонс, який у 33-му був в Україні. Всі закордонні зйомки затверджу-вав американський продюсер Мар-ко Едвардс, який живе у Парижі.

— Як ви натрапили на слід Джонса? Про нього дуже мало знають в Україні.

— Це ідея Марка. Ми дуже довго думали, як зробити так, щоб події 33-го були вписані у світовий кон-текст. Можна було б напряму роз-повісти, що відбувалося в Європі, Америці, як прийшов фашизм, про американську депресію. Джонс — це знахідка, він всюди побував, все побачив. І найголовніше, що він побував в Україні.

— Щоденники начитує його родич?

— Це його племінник доктор Сіріло Коллі. Він та його мати на початку 90–х у заміському домі знайшли валізу з матеріалами — документами, листами, щоденни-ком. У них є сайт, де це все можна почитати. Але ми наполягали, щоб у фільмі були оригінали. Джонс за-гинув за день до 30–річчя. Його ба-буся і мати до революції працювали в теперішньому Донецьку — дітла-хам Юзівки викладали англійську. Наша історія дуже схожа на історію Уельсу — вони теж прагнули до не-залежності, може, тому Джонс і за-цікавився Україною.

— На фотографії ви кон-кретно показуєте обличчя людини, яка, судячи з усього, вбила Джонса.

— Ми прозоро натякаємо на це. Про це достеменно невідомо. Існує версія, що його прибрав з Крем-ля Літвінов, міністр закордонних справ. Історія Гарета Джонса зна-чно більша, ширша і цікавіша. Це матеріал для блискучого ігрового фільму.

«ЖИВІ» — НЕ ПРО ГЕНОЦИД І НЕ ЧАВИЛКА СЛІЗ

— Чому у фільмі жодного разу не згадується тема ге-ноциду?

— Глядач мусить сам прийти до якихось висновків. Ми робили фільм не про геноцид, а про людей. Там і так це зрозуміло. Дуже небез-печно думати, що тема Голодомору в наші дні поза критикою — пови-

нні бути фільми, статті, виставки. Інакше одна залізобетонна пози-ція може привести до профанації теми, а це може знову роз’єднати націю. Ще дуже свіжі спогади лю-дей про радянські вшанування.

— Недавно у магазині про-давщиця ввімкнула радіо, де йшлося про відзначення пам’яті жертв Голодомору. Її реакція була дуже обурли-ва. Мовляв, скільки можна в історії копатися, краще б про сьогодні подбали, зарпла-ти збільшили, а то з такими цінами і без Голодомору мож-на загнутися. Якийсь цинізм превалює в людській свідо-мості.

— І те, і те важливе. Тема Голо-домору почала відроджуватися суспільством не сьогодні, а в часи перебудови. Тоді було зроблено чи-мало гарних фільмів. Потихеньку все затихло. Все, що відбувається — не заради якоїсь там абстрак-тної історичної справедливості. У фільмі я хотів показати наші події в світовому контексті, бо це не тіль-ки проблема України. Події 33–го року — це загальноєвропейська іс-торія. Світ мусить визнати це. А ще хотів просто зафіксувати цих лю-дей, щоб не зникли з пам’яті.

— Але більша частина від-знятих людей у фільм не ввій-шла.

— Я не знаю, що буде з цими ка-сетами і матеріалами. Ми все це передамо Міжнародному благо-дійному фонду «Україна 3000», замовнику і власнику всіх прав на фільм «Живі». Завдяки їм знімали найсучаснішими цифровими тех-нологіями.

— Знаю, що ви любите ме-дитативні фільми без слів, які тривають кілька годин. Чи можна було б із цього ма-теріалу щось таке зробити?

— У Європі нічого про Голодомор не знають. На нашому продюсерові Маркові ми перевіряли деякі речі. «Марко, ти знаєш, що сталося? — Ні, не знаю. — Ти знаєш це? — Ні, не знаю». Я не великий прихильник текстів у кіно. Але тут ми пішли на це, через що фільм вийшов трішки інформаційно переобтяжений. У порівнянні з телевізійними форма-тами, де неможливо вставити лезо бритви, ми зберегли деякий баланс тексту, слова, зображення, паузи. У фільмі нема музики, тільки пісні й дуже складна шумова партитура. Робота над звуком тривала півтора місяця. Я дуже боявся, щоб не ско-титися у наш вічний український пафос. Прагнули до аскетизму. Плакати мусять не на екрані, а в залі. Заграли б віолончелі, скрип-ки і арфи, все — труба. Групою ви-рішили, що жахів не буде. Немає нічого страшнішого, коли мати з’їдає свою дитину. Це дуже про-стий і короткий спосіб, як натисну-ти на жаль. І так ясно, що всі вони їли бур’яни, листя дерев. Це забо-ронений прийом, який не можна використовувати.

ВОНИ ПРЕКРАСНІ, БО ЖИВІ— Ваші герої у фільмі жар-

тують, від чого глядач часом сміється, а не заливається слізьми.

— Вони всі живі люди, не втра-тили оптимізму, гостинності, до-брозичливості. Прекрасні і дуже наївні люди. Ми роздивлялися цих людей, давали їм можливість

помовчати в кадрі. Інколи це гово-рить більше, ніж слова.

— У фільмі нема музики, але є пісні. Це за сценарієм?

— Ми всім пропонували поспі-вати. Сільські люди, а особливо в такому віці, люблять пофілософ-ствувати. Їм треба було дати шанс це зробити. Найголовніше прави-ло журналіста в кіно, коли береш інтерв’ю, — чим довше не ставиш запитання, тим краще. У кожній хаті відчували певний дефіцит спілкування. На загал картина не дуже оптимістична. Старість — вона скрізь старість. А в нас вона одинока, хвора, нещасна, інколи трагічна. Це добре, коли діти заби-рають на зиму в місто. Та почина-ється весна, бабусю нічого не стри-мує. Вона і пішки з палицею піде до села, бо там земля, треба щось посадити.

— Як вибирали героїв філь-му з 60 претендентів?

— Інтуїтивно відчували контакт. Дуже шкодую, що з фільму вилі-тало чимало інтерв’ю, блоків, пре-красних епізодів про післяголодо-морний, післявоєнний період. Була небезпека подвійного фіналу, а ні-чого нема гіршого, коли думаєш, що кіно закінчилося, а воно ще іде. Є така теорія, що поганий режисер під час монтажу викидає погані ка-дри, а хороший режисер викидає хороші.

— Які цікаві кадри не ввій-шли у фільм, а хотілося б?

— На Великдень знімали церкву українського патріархату у Черні-гівській області. Камера літала над полями і деревами. Вийшло окре-ме кіно, яке не ввійшло, бо було за-надто красиво. Звідти є маленька деталь, яка спрацює краще, ніж тисячі екранів і зйомки з гелікоп-тера. У фільмі є рука баби Тані, яка складає крашанки перед тим, як іти в церкву.

— Що для себе відкрили піс-ля фільму?

— Любити людство значно про-стіше, ніж любити маленьку люди-ну і дбати про неї. Не забувати про мертвих, але думати і про живих.

— Зараз це дуже добре ви-дно, коли про Голодомор гово-рять, а про свідків тих подій не дбають.

— З часом це буде.— Але їх може не бути. І за-

лишаться порожні стільці, як наприкінці вашого фільму.

— У кожному моєму фільмі одне запитання: хто ми — люди чи ма-совка? Згадую слова Спілберга під час прем’єри «Назви своє ім’я» про те, чому трапився Голокост. Він дуже філософськи відповів: «Це трапилося тому, що ми дозволили це зробити». Ми не маємо права до-зволяти таке робити з собою. Після знищення інтелігенції, письменни-ків, науковців залишилися бабусі, які нічого не могли зробити. А далі наступила ера страху. Напівжарто-ма баба Настя запитала нас, а чи не посадять її за те, що вона тут натрі-пала. В кіно не треба притискати людину до стінки: а що ви їли, а чи з’їли дитину. Не про те мова. Жах, коли, переживши стільки, людина доходить висновків, що вона не по-винна жити на світі. Майже всі ба-бусі після довгої паузи наприкінці казали: «Нічого доброго ми в житті не бачили». Але вони живі.

Ольга ЖУК “УКРАЇНА МОЛОДА”


«ЖИВІ» ДЛЯ ЖИВИХАвтор нового фільму про Голодомор Сергій Буковський: «Страш-

но не те, що їли своїх дітей, а те, коли людина, переживши стіль-ки, каже, що вона не повинна жити на світі»


Початок 1980–х років. Пшеничні поля за містечком Узин на Київщи-ні. Ми з братом Мишком — на вело-сипедах. Баба Юля кличе допомагати — збирати в лантухи колосся, що ли-шилося між стерні після комбайнів. Колосків — безліч. Наповнені ними мішки — вочевидь не для дрібного «Орльонка», вони підйомні хіба що для «України». Аж ось завжди весела, баба Юля плаче безгучними слізьми. Чого, бабо?Тоді я вперше дізнався про «голо-

довку» 1932—1933 років. Коли в серп-ні 32–го Раднарком прийняв закон «Про охорону майна державних під-приємств, колгоспів і кооперативів та зміцнення громадської (соціаліс-тичної) власності». Назву я вичитав у книжках уже згодом, а баба пам’ятає це не як рядки історичних брошур ча-сів незалежності, а як реальний анти-людський «закон про п’ять колосків»: у кого в коморі чи в хаті знаходили хоч дещицю зерна, хліба або іншої прові-зії — вилучали, а винуватця — тягли до буцегарні й розстрілювали.Баба рюмсає й шпетить на всі за-

ставки владу — і за наругу 30–х років, і за нехлюйство 80–х, адже заледве

не третина зерна залишається на полі й заорюється потім у ріллю. «Якби ж нам таку ряднину з пшеницею та п’ятдесят років тому...» — баба Юля втирає порепаними пучками сльози зі щік.У 1933–му на Наддніпрянщині

майже неможливо було приховати для харчування великої селянської сім’ї не те що мішок, а навіть тор-бинку зерна. Мала Юля з братами і сестрами влаштовували пастку з ре-шета з підпіркою — ловили, варили і їли горобців. Коли й горобців не стало — тільки лободу й кропиву. Пухли з голоду. Сусіди бабиної сім’ї на узин-ському кутку, що романтично звався Коханка, од безвиході й затьмарення свідомості жерли своїх дітей. Один їх-ній малий заховався за шафу й потім утік через город до Лісніченків, то так і врятувався.А Лісніченки вижила тільки тому,

що батько — Василь, мій прадід — зі-брав усю родину і вивіз у Воронезьку область. Там і перебули голодовку. Від бабиної Київської області — рукою по-дати, а зерно в Росії не конфіскували й за колоски не катували.Це — на замітку московським про-

пагандистам і русофілам, котрі під-тримують міф про те, ніби в 1930–х голод був не штучним і косив не лише українське селянство, а й інші респу-бліки СРСР. Колись ці цинічні бреху-ни вкупі з президентом Медведєвим горітимуть у пеклі — разом із тими посіпаками, які доводили наших дідів і бабів до лютої смерті з голоду й бо-жевілля. Вони — з однієї імперії зла.Мені хочеться затопити межи очі

цьому прилизаному покидькові з РТР, який стверджує, ніби «так званий го-лодомор» в Україні у 1932–1933 роках — це лише піар Президента Ющенка в руслі пронатовської, антиросійської кампанії. Ніби смерті людей були тільки наслідком посухи й колективі-зації, і така сама доля з мільйонними жертвами спіткала й Росію, і Казах-стан.Чому тоді населення УРСР за пе-

реписом 1937 року скоротилося до 28 млн. 388 тис. осіб, тоді як за перепи-сом 1926–го становило 28 млн. 926 тис.? І це тоді, коли, згідно зі статис-тичними дослідженнями цих самих років, кількість росіян в СРСР зросла на 20,7%. Українців — скоротилася майже на 16%. І слід же враховувати, що природня народжуваність тоді

була значно вища, ніж зараз.Що це, як не геноцид проти україн-

ського селянства, котре ще пам’ятало вольницю 1917— 1921 років? Сталін-ська репресивна машина саме його вирізала майже під самий корінь. Ви-рвала разом з усіма колосками. Упо-корила.Понад три мільйони смертей. Це

треба збагнути. Це справді одна з тих найсильніших правд, яка має об’єднувати народ.Пропаганда зі Сходу паплюжить

нашу пам’ять, насаджує в наші мізки свої матриці, базовані на «подвизі ра-дянського народу в часи найстрашні-шої війни», на боротьбі енкаведистів–героїв проти шпигунів і шкідників. Їх — звитяжних попередників каде-біста Путіна — майже щодня бачимо в нескінченних російських серіалах. А баба Юля казала, що від Голодомору в Узині на Білоцерківщині загинуло значно більше людей, ніж від німців під час війни. Так воно й було. І не лише в Узині.Коли я тепер комусь розказую про

бабу Юлю і її колоски, в мене знову і знову сльози навертаються на очі.

Дмитро ЛИХОВІЙ“УКРАЇНА МОЛОДА”


БАБИНІ КОЛОСКИ

«НАЙГОЛОВНІШЕ ЗАРАЗ УКРАЇНА»Помиляється той, хто вважає, що

в страшні роки голоду українські се-ляни отарою йшли під сталінський ніж і не знаходили в собі сил чини-ти опір комуністичній владі. Деякі дослідники навіть заявляють, що в 30-х роках у багатьох місцевостях України тривала справжня селянська війна. Особливо активною в цьому була батьківщина нинішнього Пре-зидента України В. Ющенка Сумщи-на. У тодішніх зведеннях Державного політичного управління (ДПУ) за-значалося, що учасники заворушень об’єднуються, посилають гінців до сусідніх сіл, у деяких селах відправ-ляють панахиди по радянській владі. Від 20 лютого до 2 квітня 1930 році в Україні відбулося 1 716 масових ви-ступів, з яких 15 кваліфікувалися як «широкі збройні повстання проти радянської влади». Вони об’єднували до двох тисяч людей і відбувалися під гаслами «Верніть нам Петлюру!», «Дайте другу державу!», «Хай живе самостійна Україна!», «Геть СССР!», «...Геть комуну!»У книзі «Українська інтелігенція

на Соловках» Семен Підгайний роз-повідає про отамана Івана Козлова, котрий запам’ятався селянам ниніш-ньої Сумської і Полтавської областей. Зокрема, описується, як його загін захопив ешелон з пшеницею, а потім роздав її місцевим голодним жите-лям. Після кількатижневих боїв з ра-дянськими військовими з’єднаннями, вже будучи заарештованим, І. Козлов зізнався: «Краще загинути від кулі, ніж від голоду». А велика родина Кривоносів у с. Собичевому поблизу Шостки не пускала у своє село радян-

ську владу до... 1932 року.Хоч широкий спротив сталінській

політиці на селі спостерігався зага-лом на всій території СРСР, однак най-сильнішим він був все-таки в Україні. Із зареєстрованих у 1930 році 13 754 селянських заворушень, бунтів і по-встань (2,5 млн. учасників) 4098 від-булося в Україні (понад 1 млн. учасни-ків) і

1 061 (250 тис. учасників) на Північ-ному Кавказі (Кубані), де тоді основну масу населення становили українці.Попри свій спонтанний і неоргані-

зований характер цей спротив за пев-них умов міг перерости в загальнона-ціональний вибух, що дуже непокоїло сталінський режим. Про це свідчить наказ ДПУ УРСР від 13 лютого 1933 р. під грифом «цілком таємно», в яко-му йшлося про те, що ДПУ «розкри-ло контрреволюційне повстанське підпілля на Україні, що охопило до 200 районів, близько 30 залізничних станцій та депо і низку пунктів при-кордонної смуги». На цій підставі робився висновок про наявність ре-тельно розробленого плану «органі-зації збройного повстання на Україні до весни 1933 р. з метою повалення радянської влади та встановлення капіталістичної держави, так званої Української незалежної республіки». Симптоматично, що чекістський про-гноз стосовно часу збройного повстан-ня дивним чином збігається з часом, коли репресії та Голодомор в Україні сягнули свого апогею.Нині така оцінка ситуації й висно-

вки видаються перебільшенням, але аж ніяк не є перебільшенням страх сталінського керівництва втратити Україну. Не випадково наказ ДПУ 13.2.1933 р. концептуально перегуку-ється з відомим тепер листом Сталі-на Кагановичу від 11 серпня 1932 р., в якому вождь наголошував: «Най-головніше зараз Україна», «якщо не візьмемося нині за виправлення ситу-ації на Україні, Україну можемо втра-тити».

СЕЛО В ГОЛОДНОМУ КІЛЬЦІГолодомор був складником багато-

ходової каральної операції, спрямова-ної проти української нації як такої, оскільки її відродження становило загрозу єдності і самому існуванню радянської імперії. Голод в Україні по-чався ще в 1931 р. і особливо напровес-ні 1932 року, коли загинуло близько 100 тис. осіб, проте мільйонних жертв ще не було. Не в останню чергу тому, що тоді від голодної смерті населення

рятувалося втечею з охоплених голо-дом регіонів. Сучасна українська істо-ріографія говорить про 3 млн. мігран-тів навесні 1932 р. із цього приводу Сталін у червні 1932 року невдоволено писав Кагановичу про десятки тисяч українських селян, які роз’їжджають по європейській частині СРСР та роз-кладають колгоспи своїми розповід-ями про реальний стан справ в Укра-їні.І під невтомним керівництвом

«вождя» влада поставила міцні пере-пони вільному пересуванню україн-ців. 22 січня 1933 р. директива Сталі-на заборонила лише селянам України і Кубані виїжджати із своїх територій до сусідніх областей Росії і Білорусії в пошуках хліба. Українським селянам припинили продавати квитки на за-лізничний і водний транспорт, а шля-хи заблокували підрозділи ДПУ. Тих, хто встиг виїхати, затримували й по-вертали назад. Тільки за перші півто-ра місяця дії цієї директиви було за-арештовано майже 220 тисяч селян. Із них понад 186 тисяч силою повер-нули в села, де їх прирекли на голо-дну смерть.

ЗАБОРОНА НА ЗГАДКУСталінський режим добре розумів,

що робить в Україні, а тому прагнув замести сліди вчиненого ним жахіт-ливого злочину, приховати Голодо-мор не тільки від зовнішнього світу, а й від нащадків. 16 лютого 1933 р., коли сотні тисяч селян помирали з голоду, на місця надійшла директива: «Категорично заборонити якій би то не було організації вести реєстрацію випадків опухання і смерті на ґрунті голоду, крім органів ГПУ». Сільрадам наказано при реєстрації смерті не вка-зувати її причину. Більше того, в 1934 р. надійшло нове розпорядження: всі книги ЗАГС про реєстрацію смертей за 1932-1933 рр. вислати в спеціальні частини (де більшість із них було зни-щено). Коли в 1937 році черговий пе-репис населення показав величезний дефіцит населення, керівництво Цен-трального статистичного управління було репресоване, а результати пере-пису на довгі роки заховано в спецсхо-вищах. У Радянському Союзі заборона на інформацію про Голодомор 1932-1933 років діяла до 1987 р.

«БРАТНЯ» РУКАЧи мав Голодомор етнічний харак-

тер, тобто чи був геноцидом україн-ського народу? Москва нині затято намагається це заперечувати, мовляв, і в інших регіонах СРСР гинули від голоду люди, але при цьому замовчує той очевидний факт, що саме україн-

ці в 1932—1933 роках зазнали наба-гато більших втрат, ніж інші народи червоної імперії (вшанування пам’яті загиблих від голоду в Росії — це, так би мовити, вже внутрішня справа са-мої Росії). На підтвердження цього в секретних архівах виявлено немало юридичних документів, про які укра-їнська преса вже немало писала.Газета хоче звернути увагу на менш

відомі події тих років, які вказують саме на етнічний характер більшо-вицького терору проти українців. Отож на який дивний збіг обставин можна списати те, що саме під при-водом невиконання хлібозаготівель Москва 14 грудня 1932 р. заборо-нила українізацію на Кубані? А на-ступного дня ЦК ВКП(б) і РНК СРСР ухвалили постанову за підписами Сталіна і Молотова про негайне зупи-нення українізації на Далекому Сході, в Центрально-Чорноземній області й Казахстані, тобто в регіонах щільного розселення українців.Так само за чітким антиукраїн-

ським планом усе робилося й після Голодомору. У другій половині 1933 р. за постановами Політбюро ЦК ВКП(б) і РНК СРСР був утворений Всесоюзний комітет з переселення. Згідно з його рішеннями було визначено 42 райони Одеської, Дніпропетровської, Доне-цької та Харківської областей, куди на місце виморених геноцидом україн-ців організовано переселяли селян із Росії та Білорусі. Під час першого ета-пу цієї операції до України протягом кінця 1933 — початку 1934 рр. було переселено 20 тисяч сімей. Винищені голодом українські села були заселені переважно росіянами й білорусами, а також євреями і німцями, хоча поза Україною в той час проживало кіль-ка мільйонів українців. Ця подальша, після організації штучного голоду, політика деукраїнізації України теж стала «братньою» допомогою Москви й добивала цілеспрямованою русифі-кацією постгеноцидний український народ.Якби нині ідейні нащадки кремлів-

ських кримінальників не викручува-лися від відповідальності за кривавий, дикий терор, того очевидного факту, яким у 30-ті роки став геноцид укра-їнського народу з допомогою органі-зованого голоду, ніколи не вдасться зітерти з національної пам’яті україн-ців. А суд, бодай символічний, над ор-ганізаторами Голодомору обов’язково має відбутися на пошану пам’яті міль-йонів невинно убієнних.

Петро ПАРИПАГАЛИЧИНА

АНТИУКРАЇНСЬКИЙ МОЛОХ


підтримку я ще маю здобути, я не ви-грав ваш голос сьогодні, але я чую ваші голоси. Я потребую вашої допо-моги. Я буду і вашим президентом».Завершуючи свій виступ, Барак

Обама вкотре продемонстрував свою велику ораторську здібність і запев-нив весь світ, що сила Америки перш за все постає з її демократичних ідеа-лів: «Тим, хто хоче руйнувати світ, — ми вас переможемо. Тим, хто прагне миру і безпеки, — ми вас підтриму-ємо. І всім тим, хто думав, що аме-риканський маяк вже не світить так ясно, сьогодні ми вкотре засвідчили, що справжня сила нашої нації не ви-ринає з могутності нашої зброї, з роз-мірів нашого багатства, а з міцності наших ідеалів: демократії, свободи,

можливості та непохитної надії».

ДОБРІ ВІДНОСИНИ МІЖ США ТА УКРАЇНОЮ ЗБЕРЕЖУТЬСЯ

Перший посол України у США, на-родний депутат Олег Білорус в ефірі Радіо Свобода сьогодні заявив: «Я хотів би поздоровити американських громадян, що вони взяли таке істо-ричне рішення. Демократ переміг, перемогла американська демократія, перемогли американські громадяни і вперше в історії США чорношкірий громадянин США сенатор Обама очо-лить цю велику країну».За словами Олега Білоруса, для

України вибір громадян США озна-чає, що відносини демократичного партнерства, відносини стратегічного партнерства України зі Сполученими Штатами можуть набути нового ета-пу розвитку.

«Я сподіваюсь, що і в галузі еко-номіки, науки і техніки і особливо в галузі колективної безпеки наші дві країни будуть співпрацювати більш активно. Україна особливо потребує на цьому етапі того, щоб стати чле-ном колективної безпеки, щоб реін-тегруватись в євроатлантичні сис-теми і структури», — сказав в ефірі Радіо Свобода голова парламентсько-го комітету в закордонних справах, колишній посол України у США Олег Білорус.За словами Білоруса, новообраний

президент США Барак Обама, «може внести величезний вклад у вирішен-ня цієї доленосної проблеми для України».Торкаючись питання українсько-

американських стосунків після при-ходу у Білий Дім нового президента

Барака Обами та його команди, По-сол США в Україні Вільям Тейлор від-значив: «Під час виборчої кампанії обидва кандидати на президентську посаду продемонстрували зацікавле-ність у збереженні добрих відносин з Україною. Я знаю кількох радників Обами, які вочевидь увійдуть до його адміністрації – вони з великим енту-зіазмом ставляться до розвитку від-носин між США та Україною. Ці люди або працювали «в українському на-прямку», або ж відвідували Україну і знають її потенціал».Що ж до перспективи отримання

Україною ПДЧ у НАТО, Вільям Тей-лор сказав: «Рішення щодо ПДЧ – це рішення, яке має ухвалювати Укра-їна. За умов стабілізації політичної ситуації Україна має шанс отримати ПДЧ, ймовірно, наступного року».

БАРАК ОБАМА (зі стор. 1)

ЧОМУ РІЗДВО СВЯТКУЮТЬ У РІЗНІ ДНІ?

Богдан ЦЮПИН, Бі-Бі-Сі, ЛондонСуть різниці між так званим ста-

рим і новим календарем, або право-славним і католицьким, полягає не у релігії, а в астрономії.

Старий, або ж Юліанський календар, якого дотримуються українські пра-вославні церкви і греко-католицька церква, був запроваджений римським імператором Юлієм Цезарем у 46 році до Нашої ери – тобто до народження Ісуса Христа.

Імператорові радив грецький астроном Созіген, який трошки поми-лився з тривалістю року – а саме на 11 хвилин і 15 секунд.

У житті однієї людини така помил-ка нічого не означає, але за півтора тисячоліття Юліанський календар випередив реалії (а саме цикл руху сонця) аж на 10 днів.

Виправити становище взявся Папа Римський Григорій XIII, який за по-

радою астрономів та математиків ре-формував календар, і 1582 року після 4-го жовтня настало одразу 15-те.

Більшість українських церков досі ко-ристуються календарем римського ім-ператора Юлія Цезаря

Реформу одразу запровадили

італійські держави, яких тоді було кілька, а також католицькі Іспанія і Португалія, але, наприклад, Англія чекала майже 200 років.

Існують історичні свідчення, що проти календаря папи Григорія протестували невдоволені “крадіжкою” 10 днів.

На українських землях, що входили

до складу Польської Речі Посполитої, Григоріанський календар у цивільне життя був запроваджений одразу ж 1582 року, але ті території, які згодом стали частиною Російської імперії, офіційно послуговувалися Юліан-ським календарем до 1918-го року.

Більшість українських церков за-лишилися з так званим старим кален-дарем і досі.

Юліанський календар неправиль-но називати православним, бо колис-ка православ’я – грецька церква – та кілька інших православних церков світу перейшли на Григоріанський календар.

На новий календар перейшли та-кож деякі єпархії Української право-славної церкви в діаспорі.

Але для більшості українських церков, навіть пов’язаної з Ватиканом Греко-католицької, питання переходу на реформований у XVI ст. календар залишається ще неактуальним.Якщо вони дотримуватимуться

Юліанського календаря ще приблиз-но 100 років, то українське Різдво мало би випадати на 8 січня.


ЧЕТВЕРТА ХВИЛЯ

Пітсбург, ПА. Упродовж коротко-го історичного періоду з моменту появи на еміґраційній карті світу “четвертої” хвилі з України, існують різні погляди на місце і роль цієї еміґраційної течії в суспільних се-редовищах тих держав, де вже фор-мувались такі спільноти. Незалеж-но від суб’єктивних чи об’єктивних причин, усі імміґраційні течії від-мінні між собою за своєю суттю та ідеологічною платформою. Але їх об’єднує єдине історичне завдання – продовжувати і доповнювати одна одну. Сучасна еміґраційна хвиля бере

свій початок з моменту проголошен-ня укранської державності і часто помилково характеризується та-кою, що не відповідає стереотипам виробленим в діаспорі повоєнною еміґрацією, котру називають “полі-тичною”. Можна константувати, що довший час тривав період пошуку співіснування і усвідомлення місця і ролі кожної з еміґраційних хвиль, як у житті України, так і в розбудові місцевих громад. Незаперечним за-лишається факт значимих здобутків і надбань періоду “третьої” післяво-єнної хвилі. Незаперечним є і те, що недивлячись на кількісний і якісно-освітній склад останнього еміґра-ційного припливу, ми не в стані (та й немає жодної потреби в цьому) будувати нові українські церкви та культурно-етнічні центри. На нашу долю випала необхідність під-тримати вже набуте поколіннями і утвердитися в громаді та у новому суспільстві задля добра України.Сьогодні представники україн-

ської діаспори, зокрема її останньої хвилі еміграції, об’єднані у Всеа-мериканську громадську організа-цію «Нова Українська Хвиля», яка успішно зростає, розвиваючись ор-ганізаційно і структурно, в першу чергу стурбовані політичною і еко-номічною ситуацією, яка склалась в Україні. І це не дивно, адже там, за океаном, проживають наші родичі, брати та сестри. А найголовніше – там залишилась наша Батьківщина.Шукаючи шляхи і методи прак-

тичного впливу на процеси в Укра-їні, представники координаційної ради Всеамериканського громад-ського об’єднання «Нова Українська Хвиля», у неділю, 30 листопада, про-вели зустріч в місті Пітсбурґ, штат Пенсильванія, з Головою наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» Катериною Ющенко та Послом України у США Олегом Шамшуром. Всеамерикан-ську громадську орґанізацію “Нова Українська Хвиля” представляли:

Мирослава Роздольська, Голова ор-ґанізації та члени Координаційної Ради Богдан Бохoнoк, Леся Лесик та Микола Меґец. Під час зустрічі ми обговорили розроблену нами кон-цепцію Української Національної Ідеї, що може служити ідеологічною стратегією розвитку держави у ни-нішніх кризових умовах. Її складо-вою є проект «Сільськогосподарської реформи», в основі якого випро-бувана в усьoму світі фермерсько–кооперативна форма господарюван-ня. У сучасних умовах України вона сприятиме формуванню середнього класу та поверненню на Батьківщи-ну десятків тисяч емігрантів.Гуртуючи свої сили по всьому сві-

ту, «четвертa хвиля» вбачає потребу мати своїх депутатів у Верховній Раді України у фракції «Наша Україна» задля захисту прав і свобод трудо-вих емiгрантів та їх родин. Mи пере-конані, що інтелектуальний, духо-вний та вольовий капітал останньої хвилі еміграції, підкріплений новим досвідом, новими знаннями, новим мисленням є надзвичайно цінним для України. Під час зустрічей з Першою Леді

України Катериною Ющенко та По-слом Олегом Шамшуром було об-говорено також питання співпраці з Фондом «Україна 3000» в проектах «Вчора. Сьогодні. Завтра» та акти-візація участі «четверої хвилі» в по-літичному житті України. Окремо

в розмові з доктором Олегом Шам-шуром порушено питання розбудо-ви та розширення мережі Почесних Консульств України в США, а також ініціатива «Нової Української Хви-лі» у проведенні у вересні наступно-го року українсько-американського бізнес-форуму з питання залучень американських інвестицій в пере-робну галузь та сільскогосподарське виробництво в Україні. В особі пані Катерини Ющенко,

ми бачимо людину, яка є «мостом» між діаспорoю та Україною. На по-чатку 90–х років вона в числі кра-щих синів і дочок діаспори повезлa свої знання, омріяній поколіннями, незалежній Україні. Пані Ющенко, як ніхто інший розуміє вартість до-свіду набутого «четверою хвилею» у розвинених демократичних країнах світу, особливо у нинішній ситуації, коли Українa вимагає задіяти на-ціональний потенціал усього укра-їнства, для виходу з політичної та економічної кризи.Під час виступу на врочистому

бенкеті, організованого Пармською єпархією УГКЦ з нагоди вручен-ня пані Ющенко ордену Св. Лазаря Єрусалимського, Перша Леді Украї-ни сказала: «Сьогодні я мала чудову нагоду зустрітись з представниками останньої хвилі еміграції, яка виїха-ла з України у 90-х роках. Здавалося, що назавжди покидають Батьків-щину. Але сьогодні я зрозуміла, що вони стали чудовими послами Укра-їни тут, що саме «четверта хвиля» відроджує нині нашу діаспору. Над-бавши великий досвід, вони готові бути корисними своїй Батьківщині i разом з нами будувати Україну. Це так важливо для нас бути разом. За це я вам щиро вдячна».У своєму вітальному слові від

імені Всеамериканського громад-ського об’єднання «Нова Українська Хвиля», її Голова Мирослава Роз-дольська, запевнила високоповажне товариство, що ми й надалі будемо гуртувати свої наукові, інтелекту-альні та духовні сили, щоб працю-вати разом для добра України. Пе-редаючи в дарунок від «четвертої хвилі» для родини Ющенків кар-тину «Через Страждання до Свобо-ди» (авторська робота художника

Констянтина Чеховського з Чикаґо), пані Мирослава підкреслила, що на полотні відображено страждальну долю еміґрантів усіх поколінь в час розлуки з рідною землею і пошук Свободи через дорогу до Бога.Ми висловлюємо слова щирої

подяки п. Любі Глутковскій, Голові організаційного комітету з питань проведення усіх заходів пов’язаних з перебуванням у Пітсбургу Першої Леді України за надану нам можли-вість зустрітися з Почесною Гостею. Головною метою приїзду Катерини

Ющенко до Пістсбурґу, як Голови Наглядової Ради Фонду 3000, було налагодження співпраці з місцеви-ми лікарнями міста задля надaння медичної допомоги дитячим лікар-ням в Україні. Наша зустріч також стала мож-

ливою завдяки активній участі у житті громади Пітсбурського осе-редку «Нової Української Хвилі», очолюваного п. Богданом Бoхонком. У числі інших громадських органі-зацій «Нова українська хвиля» і її Пітсбургський осередок виступили спонсором бенкету.

Микола МЕҐЕЦ,член Координаційної Ради

Всеамериканськoї громадської організації

«Нова Українська Хвиля»

«НОВА УКРАЇНСЬКА ХВИЛЯ» – НОВЕ ОБЛИЧЧЯ МАЙБУТНЬОГО УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ АМЕРИКИ

Богдан Бохонок, Леся Лесик, Мирослава Роздольська, перша Леді України пані Катерина Ющенко і Микола Меґец

Микола Меґец, Мирослава Роздольська, Леся Лесик і Посол України в США Олег Шамшур

Леся Лесик і Микола Меґец вручають Катерині Ющенко картину художни-ка Констянтина Чеховського «Через Страждання до Свободи»


Insurance Cleveland Agency, LLC


Вартість короткого оголошення (до 20-ти слів) в

розділі «Дрібних оголошень» газети «Український

Клівленд» — 10 дол. за один випуск. Оголошення з

жирним шрифтом і рамкою — 15 дол. Оголошення

з використанням кольору — додатково 5 дол.

Дрібні оголошення можна подавати електрон-

ною поштою на classifi eds@ukrаiniancleveland.com,

або звичайною поштою на адресу The Ukrainian

Cleveland, P. O. Box 627, Kent, OH 44240-0011,

вклавши чек або грошовий переказ (money order)

для оплати.

Якщо висилаєте оголошення електронною по-

штою, переконайтесь, що ви повідомили місяць

випуску газети, платіжні відомості і контактну ін-

формацію для зв’язку з вами.

Крайній термін подання оголошень — 25 число

кожного місяця.

Оголошення телефоном не прийматимуться.

ПРОПОНУЄМО РОБОТУ вчителя в суботній школі українознавства в м. Парма, Огайо. Освітній диплом і дозвіл на працевлаштування в США обов’язкові. Звертатись тел. 330-554-6429.

-----------------------ТУТ МОЖЕ МІСТИТИСЯ ВАШЕ ОГОЛОШЕННЯ!

----------------------

Сьогодні знову немає автобуса. І їй уже навіть несила думати, як і коли вона дістанеться додому. Заклякла від пронизливого холодного вітру, стоїть край дороги, з безнадією вдивляю-чись у далечінь. Господи, хоча б якась попутка йшла в село. А завтра знову треба їхати в місто — донечку випису-ють з лікарні. Три місяці вона пробу-ла там. Три місяці тому сталося те, що перевернуло все її, Надіїне, життя. А як гарно все розпочиналося...Надійка навчалася в медучилищі,

Андрій — в автодорожному технікумі. Познайомилися на дискотеці, куди дівчина прийшла «за компанію». Зазвичай вона з подругами ходила в кіно, та й то зрідка, але цього разу дівчата наполягли на танцях. Сидиш, мовляв, удома як черниця. Так усе життя просидиш...Не могла Надійка зізнатися, що їй

дуже хочеться на дискотеку, та немає грошей. Які гроші, коли мама помер-ла два роки тому, а тато оженився на іншій? Бабуся ж на свою пенсію ледве зводить кінці з кінцями... Але подру-ги не відступали, і Надія врешті пого-дилась. Гроші взяла з тих, що збира-ла по копійці на нові чобітки.Ось там на дискотеці вона і побачи-

ла свого Андрійка. Він був веселим, гарним і відразу привернув її увагу. Та й хлопець запримітив красуню. Запрошував до танцю, а після дис-котеки провів до гуртожитку. Відтоді вони почали зустрічатися. Коли за-кінчували навчання, вирішили одру-житися.Церемонія була скромною, але по-

студентськи веселою. Після весілля Андрій повіз Надю до себе на батьків-щину. Село з лагідною назвою Кри-нички всього за сорок кілометрів від великого міста, і попри те, що там, у місті, вони могли знайти роботу й житло, Андрій вирішив за обох: «Жи-тимемо разом з моїми батьками».Свекри невістку зустріли радо. І

молода жінка невдовзі вже називала їх мамою й татом. Працювала медсе-строю в ФАПі, а Андрій влаштувався заступником начальника автоколо-ни.Через півтора року в молодій сім’ї

народилася дочка Оленка. Радість у домі, молодий тато аж світиться щас-тям. З роботи повертався майже біг-цем, щоб встигнути на вечірнє купан-ня немовляти. Але кажуть у народі: «Не шукай біди — вона сама прийде».Одного разу Андрій повернувся з

роботи незвично пізно. Пояснив: за-тримався у справах. Потім ще раз за-тримався, ще. Батьки помітили, що Надя ходить засмучена, з червоними від сліз очима. Почали розпитувати, але вона їх заспокоїла: «Андрій на ро-боті пропадає. У нього ж посада яка відповідальна».Та в селі кожен на виду. Поповзли

чутки, що Андрій вчащає до Іри-ни, касирки. Надя не хотіла вірити. Проте довелося: якогось дня чоловік прийшов в обід, покидав речі у вели-ку дорожню сумку й пішов не попро-

щавшись. Та нехай нею, дружиною, знехтував, але навіть на ліжечко, де тихенько спала мала донечка, не гля-нув...Свекор не хотів миритися з такою

ганьбою. Вирішив поговорити з си-ном по-чоловічому. Не знає Надійка й досі, про що була та розмова, але за три дні Андрій повернувся. Мовч-ки, наче нічого й не було. Надя теж мовчала. Старалася оточити чоловіка турботою, ніжністю. Жодним словом не дорікнула за те, що сталося.Але Андрій змінився. Мовчки при-

ходив додому, мовчки вечеряв і лягав спати. Не звертав уваги ні на дружи-ну, ні на дочку, ні на старих батьків. А за якийсь час почав заглядати в чарку. Частіше й частіше повертався п’яним. Невдовзі додому приходив, як кажуть, на чотирьох. А іноді й так не міг дійти, його волоком тягли друзяки-п’яниці. Тому Надя здивува-лась, коли одного вечора явився тве-резий. Довго курив на ганку, а потім ліг спати. Прокинулася жінка глупої ночі від якось страшного передчуття. Андрія поряд не було. Лихий здогад блискавкою пронизав серце. Виско-чила в чому була надвір і — до сараю. А він уже висить під стелею. Вхопила косу, що стояла в кутку, й з силою пе-ретяла мотузку.Коли Андрій прийшов до тями і за-

кашлявся, Надя дала волю сльозам. Осліпла й оглухла від горя жінка не побачила і не почула, як метнулась з відкритих дверей маленька постать і полопотіли двором босі ноженята...Андрія тієї ж ночі доправили в лі-

карню. Вже там, у палаті, Надя зважи-лася на розмову. Зібралася з силами і сказала, що чоловіка біля себе не три-матиме. Нехай живе, як знає, а вона з Оленкою в місті шукатиме житло, роботу...Додому поверталася плачучи. А на

порозі зустріла її свекруха з новою бі-дою:

— Мала захворіла. Лежить і плаче. Не говорить ні слова.Надя вбігла в кімнату. Дитина як

з хреста знята. Не поворухнеться. Лише рясні сльози котяться по щіч-ках. Боже, знову біда... Треба збира-тись назавтра в лікарню. Заодно й роботу в місті напитуватиме, кімнату якусь шукатиме.Та батьки про те, що вона покине

їх, і чути не хочуть. Свекруха в сльо-зи, свекор супить брови:

— Не тримай, дочко, на нас зла. Ми не винні, що так сталося. Ти нам рід-на, і без внучки ми не зможемо. Нехай Андрій іде куди хоче, а вам чого з ди-тиною по гуртожитках тулитися?..У місті Оленку поклали у відділен-

ня, де лікують неврози. Лікарі сказа-ли, що потрібен час і велике терпін-ня. Справді, за кілька днів дівчинка почала виходити з палати, гратися з дітьми. Але, як і раніше, не зронила й словечка. Навіть коли прийшов її на-відати Андрій, якого вже виписали, дитина байдуже подивилася на нього й відвернулася. Коли Надійка ввечері повернулася додому, чоловікових ре-чей у домі вже не було...Спогади перервав гуркіт вантажів-

ки. Нарешті! Господи, вона так змерз-ла, що закоцюрбленими руками не може й за дверцята взятися... Маши-на йде до сусіднього села Петровське, але там до Криничок вже недалеко, пішки можна дістатися. Це ж не сорок кілометрів, а п’ять...У кабіні водій зняв з гачка куртку,

подав:— Накиньте, буде тепліше. — А за

якусь мить спитав: — Що це ти так за-мерзла? З гостей?

— Та ні, дочка в мене в лікарні ле-жить. От і їжджу майже кожного дня. А завтра виписують, поїду забирати.

— А чим поїдеш?— Автобусом. Якщо буде...— А чоловік що, не може домови-

тись, щоб машиною? Дитина ж після лікарні?

— Немає чоловіка. Розлучились

ми.— В мене жінки також немає. По-

мерла. Народила мені Ганнусю й по-мерла. Дитину врятували, а матір не зуміли...

— А скільки ж дочці?— Сім років у січні буде.— Моїй теж сім.— А що з нею?— Нервовий струс сильний стався,

коли чоловік хотів повіситися, а вона це побачила...Далі їхали мовчки. Кожен думав

про своє. Аж ось і село. Жінка на по-вороті попросила:

— Зупиніть тут. Мені далі пішки.А Володя, так назвався шофер, на-

віть не пригальмовує:— Сиди! Заїдемо до мене додому, я

дочці щось віддам, а потім тебе відве-зу до твоїх Криничок.

— Та я тут добіжу...— Сиди! Ти годину бігтимеш, а я

тебе за десять хвилин відвезу.Під’їхали до великого будинку. Ві-

кна світлі, широкі, доріжка заасфаль-тована. Вибігла назустріч білява ді-вчинка, чимось схожа на Оленку:

— Тату, таточку, а що ти мені при-віз?Володимир витягнув з кишені ма-

ленького іграшкового зайчика. Дівча підстрибнуло від радості, залило-ся дзвінким сміхом. А Надя згадала Оленку й на очі навернулися сльози: чи сміятиметься її донечка хоч ко-лись так безтурботно?До Криничок їхали знову мовчки.

Тільки вже біля Надійчиного будин-ку Володимир розпитав, у якій лікар-ні Оленка лежить. Попрощався і по-їхав.Надя довго не могла заснути. По-

думки перебирала недавню розмову і казала сама собі: «Бачиш, людям теж нелегко буває. Але горе їх не ла-має... Цікаво, чи колись ми ще поба-чимось?..»Побачились наступного дня. Коли

“ДОРОГА ДО ЩАСТЯ”ЖИТЕЙСЬКІ ІСТОРІЇ

КУПОН НА ПЕРЕДПЛАТУ

ГАЗЕТИ «УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД»

Повне ім’я (англійською) ______________________Повне ім’я (українською)______________________Адреса (англійською)______________________City___________________State______Zip_________Телефон ______________Оберіть кількість випусків:[ ] 6 місячних випусків ($12.50) [ ] 12 місячних випусків ($23.50)Виповнений купон і бан-ківський чек або money-order виписаний на The Ukrainian Cleveland ви-слати на:The Ukrainian ClevelandP. O. Box 627Kent, OH 44240-0011

КУПОН ОГОЛОШЕННЯВ “УКРАЇНСЬКОМУ КЛІВЛЕНДІ”

□ ШУКАЮ РОБОТУ □ ПРОПОНУЮ РОБОТУ□ ПРОПОНУЮ ПОСЛУГИ □ ПОТРЕБУЮ□ КУПЛЮ □ ПРОДАМ□ ВИНАЙМУ □ ЗДАМ У НАЙМ□ ШУКАЮ □ ПОЗНАЙОМЛЮСЬТекст оголошення (до 20-ти слів, писати розбірливо):

________________________________________________________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________

Контактний телефон: (_______)_______________________

Ім’я ______________________________________________ОПЛАТА: Оголошення $10.00□ Рамка і збільшені шрифти ($5.00) $_______□ Виділення кольором ($5.00) $_______ Загальна вартість $_______× ______ випуск(ів) Для розміщення оголошення у кількох місячних випусках газети, загальну вартість помножте на число випусків. Вкладено: $ _______ -----------------------------------------------------------------------------------------------------------Виповнений купон разом з чеком або грошовим переказом (money order), виписаним на The Ukrainian Cleveland, вислати на адресу:

ДРІБНІ ОГОЛОШЕННЯ



УКРАЇНСЬКА РІДНА МОВА

Українська рідна моваТи єдина на Землі.Найспівуча й веселковаМи всі дякуймо тобі.

Ти створила нам державуНезалежну і рідну.І за це тебе ми любимІ шануємо одну.

УКРАЇНЦІ – УСПІШНИЙ НАРОД!

Всі ми різні від дії до слова.Незалежно будуймо життя.Крізь кордони єднає нас мова,

Українська свідомість й буття.

Не цураймося давніх традицій,Поруч з тим – науковий прогрес.Маймо віру та гідність амбіцій,Захищаємо свій інтерес.

Всі ми різні та схожі за духом.Українці – успішний народ!І у світі з прискореним рухомДосягнемо доцільних висот!

МАТІНКА-ЗЕМЛЯ ВКРАЇНСЬКА

Жовтіє листя у садочкуІ вранці холодно стає,Одягну виткану сорочку,

Тепло підтримаю своє.

Я вийду в поле неосяжнеДе вже працюють тракториТам поступово та поважноЩе сонце сходить до гори.

Моє село, як на долоні,Маленька річка та поляЛюблю тебе, люблю до боліВкраїнська матінко-земля.

ДО УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ

Майбутнє кожної держави –Це молодь рідної землі.Дівчата й хлопці українці!Майбутнє батьківщини – ми!

Від нас залежить в перспективі,Чого доб’ється наш народ.Поваги й слави в повній мірі,Неперевершених висот?

Козацька кров тече у жилах,Чарівна мова на вустах.На користь Неньки – УкраїниХай кожен з нас будує шлях!

ДОВІДКА УК:Дмитро Олександрович Дорофе-

єв закінчив Луганський державний медичний університет і отримав фах лікаря. Працює асистентом кафедри Патофізіології Луганського держав-ного медичного університету. Впро-довж 11 років складає вірші. 1998 року вийшла в світ книга його віршів «Моя зоря», книга «Мій рідний край» (2001 р.), книга «Райська квітка» (2003 р.), книга «Українські співи» (2006 р.).

Неодноразовий переможець та лауре-ат міжрегіональних і обласних літе-ратурних фестивалів і конкурсів. Вірші опубліковані в низці газет:

“Ракурс”, 1998 р. (м. Луганськ), “Наша газета”, 1999 р. (м. Луганськ), “Крим-ська Світлиця” (Джерельце), 1999 р. (м. Сімферополь), “Життя Луганська”, 2000-2001 рр. (м. Луганськ), “Вести”, 2001 р. (м. Слов’янськ), “Ескулап”, 2002 р. (Луганськ), “Ваше здоров’я”, 2002 р. (м. Київ), “Народна Воля”, 1999-2002, 2005 рр. (м. Скрентон, США), “Свобода”, 2005, 2007, 2008 рр. (Нью-Джерсі, США), “Рідне Слово”, 2005 (Сербія і Чорногорія); у журналі “Над Бугом і Нарвою”, 2003 р. (м. Бельск, Польща), у літературно-художньому і суспільно-політичному журналі Національної спілки письменників України “Березіль”, 2000 р., у літера-турному інтернет-журналі “Новітній Час”, 2000-2001 рр., 2003 р.Співавтор книги, що присвячена

10-тій річниці незалежності України “Шлях до нової ери” (2001 р.), книги “Рецепт Щастя” (2003 р.) Вірші опубліковані в колективних

збірках: “І пробуджується поезія в мені” (1999 р.), “Ваш подвиг буде жити у віках” (2000 р.), “Поміж миром і ві-йною” (2000 р.), “З початку було сло-во” (2001 р.), “Радість зустрічі” (2002 р.), “Кланяюсь тобі моя Лугань” (2002 р.).Автор 38 друкованих наукових

праць (з них 33 моноавторських), опублікованих у медичних видан-нях України, Росії, Польщі, Білорусії, Казахстану, автор 4 раціоналізатор-ських пропозицій, 1 патенту України на винахід.

ЛІТЕРАТУРНА СТОРІНКА

МАТІНКА-ЗЕМЛЯ ВКРАЇНСЬКАВельмишановні пані та па-

нове!Пише Вам поет Дмитро До-

рофеєв (1984 р. н.), доктор, ви-кладач Луганського держав-ного медичного університету! Від чистого серця хочу приві-тати своїми віршами Вас та усіх читачів Вашого часопису зі святом – Днем української письменності та мови, що святкуватиметься 9 листо-пада! Хочу побажати Вам на-снаги та натхнення у Вашій роботі спрямованій на бла-го української культури та мови!З повагою!

д-р Дмитро ДОРОФЕЄВ,м. Луганськ, Україна

Надійка з дочкою вийшли з дверей лікарні, перед ними наче вродилася кремезна постать у шкіряній куртці. Володимир вихопив у Наді сумку і по-ніс до машини.

— Поїхали!— Нащо ти? Не треба клопоту!— Який клопіт? Я все одно по робо-

ті приїхав і зараз вертатимусь...У теплій кабіні Надійка задрімала.

Далися взнаки і нерви, і втома. Про-кинулася від веселого сміху й верес-ку. Оленка?!Машина з відчиненими дверцята-

ми стояла на березі річки, яку скувала крига. А на льоду, розмахуючи рука-ми, щоб втримати рівновагу, хиталася на ковзанах дочка. Сміялася і, боязко відштовхуючись, намагалася доїхати до Володимира, який протягував їй руки. Побачила матір і закричала:

— Мамо! Я їду! Сама!Надя спустилася на лід, і радісна

Оленка в’їхала їй у обійми. Жінка не змогла стримати сльози. Володимир здивувався:

— Радіти треба! А ти знову плачеш.

— Я від радості. А ковзани де взя-лися?

— Ганнусі купив.Додому Володя не заїжджав — по-

вернув відразу на Кринички. Вже біля воріт Надійка попросила Оленку віддати ковзани, та він зупинив: «Я ще одні куплю для дочки. А на цих нехай мала катається...» Коли ж На-дійка полізла в гаманець за грішми, коротко сказав: «Це подарунок».Оленка побігла в двір, а Надя й Во-

лодя не могли відвести очей одне від одного. Обоє розуміли, що між ними народжується чисте і щире почуття. Нарешті чоловік тихо сказав:

— Я завтра приїду...Було незрозуміло, чи він запиту-

вав, чи повідомляв про своє рішен-ня...Та не приїхав. Ні завтра, ні після-

завтра, ні на третій день. Надійка не могла їсти, спати. Ледь загуркоче якась машина за вікном, вона вже до шибки припадає. Ловила на собі пильні погляди свекрухи і врешті не витримала: «Мамо, ви мене осуджує-те?»

— Господь з тобою, дитиночко, —

аж злякалася свекруха. — Якщо він тобі до серця, то й не думай довго — виходь заміж. Тільки нас, старих, не забувай...

— Та не потрібна я йому, він не при-їхав.

— Ну, всяке буває, дочко. Може, не зміг.У цей час у двері постукали. Пару-

бок схвильований став на порозі:— Ви медсестра?— Так. А що сталося?— У нас у Петровському один шо-

фер три дні тому потрапив у аварію. П’яничка дорогу переходив, послиз-нувся і впав, а водій звернув різко й машину занесло в дерево. Головою він сильно вдарився. Фельдшер казав, що нічого, відлежиться. А сьогодні фель-дшер поїхав до міста, а Володьці по-гано стало...Надійка від тієї звістки пополотні-

ла. Свекор розпорядився:— Ось що, мати, їдь і ти з нею. Хоч

би вона там не впала.До Петровського доїхали вмить.

Біля будинку їх зустріла молода жін-ка, сестра Володимира:

— Ой, лікарю, зовсім йому погано...

Фельдшер сказав лежати, а брат усе зривається кудись іти. Каже, його че-кають. Що мусить він до Наді якоїсь поїхати... А сьогодні оце вже свідо-мість почав втрачати...Надійка забігла в дім. Володимир

лежав з заплющеними очима. Облич-чя все в синцях, перенісся підпухле. В неї аж ноги підкосилися, і якби не під-тримала її свекруха, сповзла б просто на підлогу. Володя розплющив очі:

— Ти прийшла? А я... бачиш... не зміг...У Надійки сльози вже градом. І

свекруха хлипа. А він кволою рукою намагається погладити Надю по го-лові, пожаліти: «Не плач, не плач... Все буде добре... Як там Оленка?..»

— Все гаразд. Одужала... А Ганну-ся?Дзвінкий дитячий голосочок обі-

звався з дверей:— Я тут... Тьотю, а ти любиш мого

татка? Якщо любиш, то будеш моєю мамою?..

Людмила ШЕПТІЄНКО. с. Червона Колона Апостолівського району Дніпропетровської області.

СІЛЬСЬКІ ВІСТІ

Син Григорія Китастого отримав нагороду «Герой України» за батька, а Капела бандуристів імені Т. Шевчен-ка заспівала «Многая літа» Катерині ЮщенкоДругого грудня Надзвичайний

та Повноважний Посол України в США Олег Шамшур вручив спе-ціальний диплом та орден «Герой України», присвоєний «... за ви-значний особистий внесок у спра-ву національного і духовного від-родження України, поширення української культури і кобзарсько-го мистецтва у світі» колишньому диригентові й керівникові Капели бандуристів ім. Тараса Шевченка у США Григорію Китастому, його сину Андрію. Він теж член капели і продовжує справу батька, здій-

снив неймовірну працю зі збере-ження його творчої спадщини. Клопотання перед Президентом

про присвоєння цього звання по-рушила Управа капели, його під-тримали не один десяток міжна-родних організацій зарубіжного українства і України, починаючи зі Світового конґресу українців включно з церковними лідерами — Патріархом Української право-славної церкви Філаретом, Патрі-архом Греко–католицької церкви Любомиром Гузаром та архиєпіс-копом консисторії Православної церкви в США Антонієм. Пропо-зиція світового українства щодо визнання найвищою державною нагородою була приурочена до 100–річчя з дня народження Гри-горія Китастого, яке відзначали 17 січня 2007 року. Капела бандурис-тів присвятила цій даті два тури ( весняні та осінні 2007 року) вель-ми успішних гастролей у 15 містах США та Канади. Крім класичних творів композитора Григорія Ки-

тастого, під час цих гастролей Ка-пела виконувала вперше на аме-риканській сцені його міні–оперу

Григорій Китастий

ГЕРОЙ ІЗ БАНДУРОЮ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №1077/2008

Про присвоєння Г. Китастому звання

Герой УкраїниЗа визначний особистий внесок

у справу національного і духовного відродження України, поширення української культури і кобзарсько-го мистецтва у світі постановляю:Присвоїти звання Герой Украї-

ни з удостоєнням ордена Держави КИТАСТОМУ Григорію Трохимо-вичу – колишньому диригентові і керівникові Української капели бандуристів імені Тараса Шевченка у США (посмертно).

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

25 листопада 2008 року


ДОРОГА ДО ЩАСТЯ (зі стор. 22)


ДО МОВИ З РОЗУМОМ

Святослав КАРАВАНСЬКИЙ*Лексика всякої мови безперерв-

но перебуває у стані – сказати по-модному – перебудови. Одні слова виходять з ужитку, а на їхнє місце приходять інші, або з’являються ціл-ком нові слова, бо виникають нові технічні реалії, нові суспільні уста-нови, нові суспільні відносини. Такий вираз, як світло в кінці тунелю не міг з’явитися у більшості мов, поки тунелі не стали неодмінним причан-далом людської цивілізації. Люди, які пишуть, постійно відчувають брак мовних засобів для відтворення тих чи тих фактів або явищ. Удосконален-ня мов великою мірою завдячує свій прогрес письменникам, літераторам, поетам. Крилате слово цих словотвор-ців підхоплюють носії мови, і продукт творчої думки стає надбанням широ-ких кіл. У ряді країн за цим процесом ведуть спостереження і реєструють новостворені слова у спеціяльних ви-даннях. Так, видавці Оксфорського словника англійської мови, щоріч-но видають додатки новотворів до згаданого словника. В Україні появу нової лексики за часів дружби на-родів мали за прояв націоналізму, тобто за антидержавну діяльність. Нащо удосконалювати неперспек-тивну для комунізму мову, коли є одна найдосконаліша з досконалих мов, що нею говорили Іллічі? Одних матюків – нашим інтелектуалкам-матюгальницям разом з матюгальни-ками – підмитися. Зате сьогодні по-ява новотворів у мові українців стала однією з ознак її відродження. Наші ж мовознавчі інституції – тут вам не Ок-сфорд! – новотворами не цікавляться, товчучи у ступі пережований суржик академіків з ласки ЦК Білодіда і Ко. А Редактор від Бога має пильно стежи-ти за процесом словотворення і те, що мовознавчі боси нехтують, брати на озброєння у ході редагування. Дещо може придатися, а дещо послужити

поштовхом для дальшого досліджен-ня й удосконалення.

ВІДСТОРОНЕНО ЧИ БАЙДУЖЕ ДО СВІТУ?

Деякі слова так подобаються пи-сучій братії, що вона не помічає, як ці слова починають набивати оскому читачам. Письменник мусить мати це на увазі і знаходити синоніми до модних слів. До дуже часто вживаних слів належать, наприклад, слова від-сторонений та відсторонено. Їх можна подибати в сучасних творах у численних комбінаціях. Відсторо-

нено слухають, дивляться, зустріча-ють, проводжають, вітаються, грають тощо. Нібито на цьому слові світ кли-ном зійшовся. А синонімів же це сло-во має й має: відчужено, байдуже, непричетно, сторонньо, (оповіда-ти) без тіні співчуття, без душі, без чуття, протокольним голо-сом, протокольно, безпрИстрас-но, (глядіти) холодно, закам’яніло, з віддалі, зісторонь. А оце читаю у жіночому романі “жінка... байдужо до світу демонструє стрункі ноги...”. І слушно і образно. А в іншого автора: “Голос у неї був чужий і байдужий”. Виходить, нема фортець, що їх не мо-жуть узяти письменники з редакто-рами.

НІХТО З ОТОЧУЮЧИХ ЧИ ЖОДНА ДУША НАВКОЛО?

Слово оточуючий має в нашій мові досить вдалого суперника – на-вколишній. Одна біда – у множині, коли йдеться про людей, рад-не-рад, треба вживати слово оточуючі. Можна сказати навколишні села, навколишній люд, навколишнєнаселення, а усі навколишні нашого героя не скажеш. Мовний смак не до-зволя. Тому оточуючі й мандрують сучасними “текстами”. Аж те, що до-бре в нарисі чи репортажі, для худож-нього твору не годиться. Письменник має кожним словом засвідчувати, що він письменник. Саме письменниця й пише: “...жодна душа навколо не прочитає...”. І монополії оточуючихприходить кінець, бо оточуючі – це всі навколо.

У РОЗКВІТІ МОЛОДОСТИ ЧИ ОБУРЛИВО МОЛОДИЙ?

Часом словотворчість зводиться до надання загальновідомим словам нових значень. Візьмім слово шов-ковий. Визначає сорт тканини. Та не тільки. Поети ще вживають це слово замість слова ласкавий: шовкові очі. Може це слово заступати і слова покірний, слухняний. А останнім часом у виразах шовкова русифіка-ція, шовкова диктатура слово це набуває значення який діє тихою сапою, або замаскований. А відо-мий сучасний автор прикладає епітет обурливо до слова молодий: обур-ливо молодий, тобто молодий, що аж завидки беруть. Чи не повто-рить обурливо шлях шовкового? Усе може бути. Перебудова – вона і є перебудова.

ОБЛЯМІВКА (НА ТАРІЛЦІ) ЧИ БЕРЕЖОК?

Іноді, як я вже казав, авторський слововжиток наводить на роздуми й на пошук. У перекладеному з росій-ської мови інтерв’ю тому, кого пита-ють, приписують такі слова “...одер-жати все на тарілочці із золотою облямівкою”. Облямівку, як

свідчать словники, найчастіше при-кладають до одягу у значенні ото-рочка. Позатим її можна вжити на означення того, що смугою оточує що-небудь. Іншими словами, обля-мівку можна прикласти й до тарілки або блюдця. Але ця додаткова можли-вість лише зайве свідчення, що поет, який називає нашу мову “милою і на-півзабутою”, мав рацію. Напівзабу-тість нашої мови стосується переваж-но до мало поширених слів, а також до слів на означення реалій, відсут-ніх у побуті селян – головних носіїв української мови на Надніпрянщині за віки окупації. Мовний же розшук відкриває той факт, що, коли йшлося не про одяг, українці замість обля-мівки казали береги. Слово берегГрінченко, крім основного значення, пояснює російським словом каймаі дає приклад: “Принесу хвартух до-рогий – золотії береги” (Збірка пі-сень Лукашевича). Те саме обстоює і словник Желехівського. Але береги– вжито до незменшеної форми сло-ва, до слова фартух. На фартушку ж мають бути бережки. І на це у Грін-ченка є доказ. Слово бережки він по-яснює так: “металічно оправлені краї на держаку ножа”. Але бережки мо-жуть бути не лише на держаку ножа. Усякий оправлений край – це берег, а оправлений краєчок – це бережок. Нема сумніву, що знавці фольклору, а надто із західніх земель України, можуть це підтвердити. А наведену вище цитату по-нашому треба відда-ти так: “...одержати все на тарілочці із золотим бережком”.

* * *Багатію думкою, може, прочитає ці

роздуми хтось із мовознавчих верхів і додумається до видання щорічників словесних новотворів. Тільки може, як кажуть поляки, широке й глибоке. Або, як кажуть, сліпі – побачимо!

*******************************) Зберігаємо правопис автора

Майдан-Інформ

“В УКРАЇНІ” ЧИ “НА УКРАЇНІ?”Донедавна друга з названих у заголо-

вку форм уживалася значно частіше. З погляду граматики та семантики, і пер-ша, і друга форми доречні, бо обидва прийменники («на» і «в») уживаються з іменником в місцевому відмінку для позначення просторового відношення. Одначе ще І. Огієнко — надзвичайний знавець глибинних пластів української мови — слушно вказував, що вислів «на Україні» натякає на провінційне стано-вище країни: адже кажемо «у Польщі», «у Росії», але «на Малайських остро-вах», «на Кавказі». У творах Т. Шевчен-ка зустрічаємо обидві форми, пор.: «Як умру, то поховайте мене на могилі Се-ред степу широкого На Вкраїні милій»; «Було добре колись жити На тій Украї-ні» і, з другого боку, «Недавно, недавно у нас в Україні Старий Котляревський

отак щебетав»; «Було колись — в Украї-ні Ревіли гармати». З часу проголошен-ня Незалежности нашої Держави ви-слів «в Україні» набув дуже широкого вжитку в мовленні дипломатичних кіл, у пресі. Його треба широко впровадити в усне побутове мовлення, щоб повсяк-час і лінгвістично стверджувати нашу Державність. Цікаво, до речі, нагадати, що після проголошення Незалежнос-ти України англомовна преса (першою зробила це британська газета «The Independent») вживає слово «Ukraine» без означеного артикля the. У компе-тентному покажчику з англійської сти-лістики «The Times guide to English style and usage» (Ed. By S. Jenkins. London: Times books, 1992) читаємо пояснення: «Ukraine, not the Ukraine».

“ЗАСТУПНИК” ЧИ “ЗАМІСНИК”?Ці слова мають різне значення, хоча,

на жаль, у мовленні їх часто плутають. Слово «заступник» позначає офіційну посаду того, хто заступає керівника (ко-мандира, завідувача) в певній галузі або в якійсь ділянці роботи постійно, що ви-конує певну службову функцію постій-но, а не тимчасово, напр.: «заступник директора школи з виховної роботи», «заступник міністра культури» тощо. Слово «замісник» уживається, коли йдеться про тимчасове виконання пев-них функцій, напр.: «Директор заводу у відпустці, але ви можете порадитися з його замісником». Слово «заступник» уживається також як синонім до слова «захисник», пор.: «Цей плечистий ма-йор з сірими розумними очима здавав-ся їм всемогутнім заступником, який все може, досить тільки звернутись до нього» (О. Гончар).

“ЗДІБНИЙ” ЧИ “ЗДАТНИЙ”?Прикметник «здібний» указує на на-

явність у людини певних природжених здібностей, нахилів, є синонімом до слів

«обдарований», «талановитий», напр.: «здібний музика», «здібний філолог», «здібний студент», «здібний хірург». Прикметник «здатний» уживають, коли йдеться не про природні здібнос-ті, а про набуті властивості, часто з при-йменниками «на» і «до» та з неозначе-ною формою дієслова, напр.: «здатний на подвиг», «здатний до всякої роботи», «здатний давати чіткі відповіді».

“ІЗ-ЗА ХВОРОБИ” ЧИ “ЧЕРЕЗ ХВОРОБУ”?

Складний прийменник «із-за» (ви-дозміна прийменника «з-за») позначає просторові відношення і вживається на позначення спрямування руху, дії з протилежного або зворотного боку та на позначення зміни місцеположен-ня, напр.: «Із-за гори сніжок летить» (українська народна пісня); Із-за лісу, з-за туману Місяць випливає, Червоніє, круглолиций, Горить, а не сяє» (Т. Шев-ченко). Коли ж ідеться про причинові відношення, в українській мові (на від-міну від російської), то прийменник «із-за» не вживаються. Тому-то правильно сказати «через хворобу» (а не «із-за хво-роби»), «через тебе» (а не «із-за тебе»), «через ревнощі» (а не «із-за ревнощів»), «через це» (а не «із-за цього») та ін.

ПРО ЕКОНОМІЮ МОВЛЕННЄВИХ ЗУСИЛЬ

Стислість та конкретність вислову — це одна з мовних універсалій, якої в усному та письмовому мовленні ми час-то не дотримуємося. Ось декілька при-кладів:

«займаюсь читанням» зам. «чи-таю»;

«іде розробка проекту» зам. «розро-бляють проект», «проектують»;

«поспішним способом» зам. «по-спішно»;

«немає сумніву, що він прийде» зам. «він, безсумнівно, прийде»;

«завдяки тому факту, що …» зам. «оскільки …»;

«мій брат, що є членом цієї організа-ції» зам. «мій брат, член цієї організа-ції»;

«у багатьох випадках готель пусту-вав» зам. «готель часто був порожній» («у готелі часто було порожньо»; зам. «готель стояв пусткою»);

«вчинки ворожого характеру» зам. «ворожі вчинки»;

«при вивченні цієї проблеми…» зам. «вивчаючи цю проблему…»;

«після написання дипломної робо-ти…» зам. «написавши дипломну робо-ту..»;

«займається викладацькою діяль-ністю» зам. «викладає»;

«таким чином» зам. «так»;«належним чином» зам. «належно»;«як полягають справи?» зам. «як

справи?»;«дістати поранення» зам. «бути по-

раненим» та ін.Обов’язок кожного — стежити за

власним мовленням, висловлюватися якомога стисліше та точніше, вживати якомога менше словесних штампів.

ЧИ МОЖНА “НЕНАДІЙНО ВМЕРТИ”?Хоча такий вислів побутує, зокрема

в американському варіанті української мови, він — абсолютно неправильний, бо вмирають люди лише несподівано або раптово.

ЧИ ДОРЕЧНО “ВИДВИГАТИ ЦІЛИЙ РЯД ПРОБЛЕМ”?

Проблеми можна лише висувати (ви-сунути) або ставити (поставити), бо в українській мові немає дієслова «видви-гати», просто в т. зв. суржику побутує ро-сіянізм «видвигати» (рос. «выдвигать»). В урочистому стилі українського лі-тературного мовлення трапляються споріднені з ним церковнослов’янізми «воздвигати» та «здвигати», «здвиг», пор.: «Воздвигне Вкраїна свойого Мой-


НЕМА НЕВЗЯТИХ ФОРТЕЦЬ!

ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ СВОЄРІДНОСТІ


НОВІ ВИДАННЯ

Цього року зусиллями Українського Історичного Товариства за допомогою Фундації ім. Івана Багряного і Науко-вої Фундації Професорської Асоціяції здійснене перевидання книги Тараса Гунчака Symon Petliura and the Jews: A Reappraisal. Updated and Revised Edition (редактор Любомир Винар, мовний ре-дактор Ася Гумецька. Львів, Нью-Йорк, Торонто: Українське Історичне Това-риство, 2008. 128 с., ціна $ 24.00 дол. з пересилкою, тверда обкл.), яка містить студії та численні документи, присвя-чені цій такій актуальній сьогодні темі. Книга проф. Тараса Гунчака, яку впер-ше було видано в 1985 році (Hunczak Taras. Symon Petliura and the Jews: A Reappraisal. Toronto, Munich: Ukrainian Historical Association, 1985. 61 p.), суттє-во доповнена новими матеріялами.

Книга містить в собі статтю авто-ра під цією назвою, що була опубліко-вана в 1969 році в журналі The Jewish Social Studies, а також його “Лист до редакції” цього журналу і новий роз-діл “Addendum: Symon Petlura and Ukrainian-Jewish Relations, 1917-1921”.

Його публікації присвячені 1917-1921 рокам, складному періодові української історії, позначеному міжетнічними

конфронтаціями, особливо між єврея-ми та українцями. У висліді утворилися певні стереотипи, які не зникли по сьо-годнішній день і які стоять на перешко-ді до нормальних відносин між цими народами.

Найбільшим об’єктом і жертвою не-документованих обвинувачень у зло-чинних актах проти євреїв став Симон Петлюра, Голова українського уряду 1919-1921 років. У книжці наведено до-кази повної несправедливості таких обвинувачень. Навіть у свої юнацькі роки Петлюра підтримував євреїв, які боролися за свої права. Коли він став політичним діячем і почав брати участь в українських визвольних змаганнях, Петлюра не переставав захищати права меншин, зокрема євреїв, в Україні.

Документи, які наведені в другій час-тині книжки, показують, що не тільки Петлюра, але й увесь склад Централь-ной Ради демократично й гуманітарно ставився до всіх жителів України, неза-лежно від їхньої національності чи ві-росповідання. Найкращим прикладом такого ставлення може служити “Закон

про національно-персональну автоно-мію” національних меншин України, який був проголошений Центральною Радою 22 січня 1918 року. У цій обшир-ній частині книжки, подані українські і єврейські документи про Симона Пет-люру і його діяльність. Також в цій час-тині подано уривок з праці Соломона Ґольдельмана, Jewish National Autonomy in Ukraine 1917-1920. У цьому розділі є також чотири Універсали Централь-ної Ради й інша важлива документація українсько-єврейських взаємин. По-дано також інформацію про найновіші досліди та публікації про Петлюру, та документацію, знайдену в архівах ко-лишнього Радянського Союзу, яка рані-ше була недоступна.

Наприкінці книжки поміщено резю-ме видання українською, англійською, німецькою, іспанською і російською мо-вами та “Вибрану бібліографію”. Імен-ний покажчик закриває це важливе ви-дання.

Книгу можна замовляти за такою адресою :

Ukrainian Historical Association. P.O. Box 312 Kent, Ohio 44240 USA

ПРЕСОВА СЛУЖБА УІТ

Науковим Товариством ім. Шевчен-ка в Україні, Українським Історичним Товариством, Українською Американ-ською Асоціяцією Університетських Професорів та Інститутом досліджен-ня української діяспори Національного університету “Острозька академія” за редакцією Любомира Винара та Олега

Купчинського перевидано унікальне видання – книгу відомого українсько-го дослідника проф. Симона Наріжно-го “Українська еміґрація. Культурна праця української еміґрації між двома світовими війнами”. Світова Наукова Рада СКУ підтримала це видання і за-безпечила кошти на розсилку книги до наукових бібліотек в Україні та світі.

Праця Симона Наріжного “Україн-ська еміґрація. Культурна праця укра-їнської еміґрації між двома світовими війнами” (Частина перша. Прага, 1942, ХХ с. + 372 + ССХХХІІ с.) є одним із найбільших творів Симона Наріжного. Ґрунтовно написана, з численними фо-тографіями (830), вперше вона була ви-дана у 1942 році в Празі як перший том серії “Студії Музею Визвольної Бороть-би України” за кошти значної кількості жертводавців, частина яких (Дмитро і Катерина Антонович, Мих. Антонович, М. та Ю. Добриловські, Н. і Д. Козаць-кі, З. Мірна, І. Мірчук, П. Россіневич-Щуровський та С. Сірополко) стали й безпосередніми консультантами. Др. Симон Наріжний у слові “Від автора” згадував, що задум такого видання на-лежав покійному проф. Олександру Ло-тоцькому і його планувалося здійснити в Українському Науковому Інституті у Варшаві, але з різних причин це не вда-

лося тоді реалізувати. Рішення видати книгу належало колективу Музею, а “зорганізував” її видання один із про-відних членів Товариства Музею Євген Вировий. Подати велику кількість ілю-страцій, як необхідний елемент книги, було бажанням автора, яке підтримала значна кількість людей, що передава-ли для використання і друку унікальні матеріали зі своїх архівів та фотографії. Книга готувалася для збереження здо-бутків українців в Західній Европі.

Воєнна хуртовина залишила лише кілька примірників видання, яке ско-ро стало бібліографічним раритетом. Тому у сл. пам. голови НТШ в Україні др. Олега Романіва виникла ідея пере-видання книги. Ідея була підтримана президентом Українського Історичного Товариства та Української Американ-ської Асоціяції Університетських Про-фесорів др. Любомиром Винарем і ре-алізована на початку 2008 року – року 110-річчя автора книги Симона Наріж-ного.

Видання 2008 року підготовлене як репринтне, але містить важливі додат-ки. Зокрема, на початку книги подано портрет її автора, переданий відомим українським дослідником зі Словаччи-ни др. Миколою Мушинкою. Починає книгу “Вступне слово” др. Любомира

Винара, в якому він коротко оповів істо-рію підготови перевидання. у ґрунтов-ній статті Любомира Винара та Алли Атаманенко, директора Інституту до-слідження української діяспори На-ціонального університету “Острозька академія” “Симон Наріжний – дослід-ник української історії та еміґрації”, на основі різноманітних джерел, у тому числі й вперше залучених до науково-го обігу, висвітлено біографію вченого, його здобутки в науці та освіті, пробле-ми, з якими зіткнувся Симон Наріжний в складні періоди свого життя. Зі стат-ті постає цілісний образ відомого до-слідника, автора численних наукових досліджень, професора Українського Вільного Університету в Празі, актив-ного діяча Українського Історично-Філологічного Товариства, празького Музею Визвольної Боротьби України та інших наукових установ і товариств.

Завершує книгу уточнений покаж-чик імен та 232 сторінки ілюстрацій. Ціна книги: 80 американських доларів (з пересилкою). Замовити книгу мож-на за адресою: P.O. Box 312, Kent, OH 44240, USA.

Важливо, щоб ця фундаментальна праця опинилася на полицях бібліотек в Україні та інших країнах.

ПРЕСОВА СЛУЖБА УІТ

НОВЕ ВИДАННЯ КНИГИ ПРО СИМОНА ПЕТЛЮРУ

ПЕРЕВИДАНО КНИГУ ПРО УКРАЇНСЬКУ ЕМІҐРАЦІЮ

сея, — не може ж так буть!) (П. Тичи-на); «Здвигаймо далі над словами бані титлів, вершім самотньо храм (ще буде повен!)» (І. Калинець). На жаль, першу з цих урочистих лексем не зафіксовано в СУМі — найбагатшому нині зібранні лексичних скарбів нашого народу.

ПРО ЗАСИЛЛЯ ЧУЖИХ СЛІВПісля річного перебування на чу-

жині я поверталася додому напере-додні новоріччя 1998 р. На летовищі у Франкфурті-на-Майні опинилася в рід-ному літаку з рідним прапором (завжди дивують мене «патріоти», що віддають перевагу чужим авіалініям лише тому, що там вигідніше крісло чи — як їм ви-дається — смачніша страва!) і була дуже щасливою. Але швидко мою радість за-тьмарило одне коротке слово «шоу», що його я побачила в одній з українських газет. Чим гірші наші слова «вистава», «виступ»,«показ»?!

Чужі слова (головно неологізми) до-речно транскрибувати, транслітерува-ти чи калькувати лише у виняткових випадках. А будь-яке слово рідної мови безпідставно заміняти незрозумілим, немилозвучним набором букв немає права ніхто, а тим паче журналіст, голо-вне завдання якого полягає в тому, щоб плекати рідне слово і не бути безнадій-но глухим до нього.

До речі, глибоко засмутившись оцим капосним «шоу», з надією потяглася я до «Свободи» лише для того, щоб зна-

йти там ось які суржикові «перлини»: «… як довго вже працюєте на науково-му відтинку»,«даю доривочні курси», «спортовий герой»,«я почасти історик», «маю відповідне письмо з університе-ту», «ви є автором книжок-монографій», «підготовка виховників, які мають при-тягати нову молодь», «земська куля» та чимало іншого словесного страхіття.

ПРО ПОЧУТТЯ МІРИ У ВЖИВАННІ ЗАПОЗИЧЕНИХ СЛІВ

У кожній мові є чимало слів, запо-зичених з інших мов. Це логічно й нор-мально, бо жодна мова не існує ізольо-вано. Одначе у вживанні запозичених слів треба керуватися почуттям міри, і тут мусимо завжди стояти на сторо-жі рідного Слова. М. Рильський слуш-но писав у статті «Про іноземні слова» 1963 р.: «Без іноземних слів у культур-ній мові не обійтись. Але варто вжива-ти їх тільки тоді, коли вони справді до-конче потрібні — і, це вже безумовно, у властивому їм значенні».

Ця шкідлива тенденція бездумного вживання запозичень дуже поширена в назвах установ різних рівнів (до при-кладу, нема у нас уже міськрад, а є ме-рії, очолювані мерами», у побутовому мовленні тощо. Не виняток тут і преса, покликана стояти на сторожі рідного слова. «В домені науки…» — читаємо в поважній україномовній газеті США, і на уста просяться рідні слова: «галузь», «ділянка». Слова «домена» нема в на-шій мові, а є лише «домна» із семанти-кою «промислова піч виплавки чавуну

з залізної руди! (СУМ. — Т. 2. — С. 364), пор.: «...коли серед ночі, глупої ночі, роззявивши пащі й зітхаючи в спразі, родять родючі домни» (А. Любченко); «А домна полум’ям сліпила, Пекла не-стерпно гаряче» (Я. Шпорта). У слов-никовому запасі української мови є й відповідні похідні слова «доменний», «доменник».

Особливу відповідальність за чи-стоту рідної мови повинні відчувати всі причетні до писемного слова нині, коли шквал чужих слів завдає чималої шкоди мові. На сторінках україномов-ної преси зустрічаємо чимало слів, без яких можна обійтися в українській мові або ж принаймні вживати їх не так уже часто. Ось деякі них:

«апробата» зам. «схвалення»;«аплікація» зам. «заява», «прохан-

ня»;«репрезентант» зам. «представник»,

«уповноважений», «вповноважений»;«панель» зам. «секція наукової кон-

ференції»;«десалінізувати» (воду) зам. «опріс-

нювати» (воду);«джет» зам. «реактивний літак»;«офіс» зам. «установа»;«ейрмейл» зам. «авіапошта»;«імпакт» зам. «вплив»;«іншуренс» зам. «страхування»«виелімінувати», «елімінувати» зам.

«вилучити»; «виключити»;«компетиція» зам. «змагання»;«едукаційний» зам. «виховний»;«нуклеарний» зам. «ядровий»;

«децизії» зам. «ухвали»;«протектор» (у значенні «захисник»,

«оборонець»);«гльорифікований» (а чим гірше

наше рідне «прославлений»?!);«Літургія» зам. «Богослуження»,

«Служба Божа»;«дуже важливий месідж» зам. «дуже

важливе повідомлення, послання;«спічі керівників» зам. «промови»,

«виступи» керівників;«кіпер» зам. «воротар»;«хеппі-енд» зам. «щасливий кінець

(розв’язка)» та ін.

ПРО НЕДОЛУГІ КАЛЬКИЗ далекої Флориди якось пролунало

наприкінці телефонної розмови: «Як там Михайло Білинський? Пам’ятайте мене до нього!» Цей калькований бук-валізм (англ. «Remember me to him»), незграбний і громіздкий, — ще один наслідок надмірного впливу панівної англійської мови на українську в англо-мовному світі. А як гарно прозвучали б питомо українські вислови:«Будь ласка, вітайте його від мене», «Прошу приві-тати його від мене», «Прошу передати йому вітання від мене» та ін.!

Кальки — небезпечні: вони позбав-ляють мову природного звучання. Бо-ротися з ними — необхідно, хоча дуже важко.

(Із книги Роксолани ЗОРІВЧАК «Бо-літи болем слова нашого…» (вид-во «Мандрівець», 2007)

Микола ГВОЗДЬ,УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО

МОВНІ СВОЄРІДНОСТІ (зі стор. 24)


Заходить кум до кума в гості. Аж ди-виться у того в подвір̀ ї слон стоїть.– Ой куме, та й нащо вам той слон,-питає.– Та, от користь одна: Яблука зірвати в саду-може, город полити, на будові землю трамбує, а як город зорати– за-просто...Кума задавила жаба.– Кумонько, та продайте мені того слона.– Та як , куме, самому потрібен.– Та продайте , великі гроші дам.Якось куми та й договорилися. Через деякий час куми знову здибались, кум продавець і питає:– І як Ваш слон, справуєси?– Йой, таку біду з тим слоном маю!– Та що таке?– Дерева в саду поломив, будову роз-валив, город не зорав, а рови вирив. Жінку водою облива, а як починає руяти, усе село вуха затикає... От би кому продати..– Е, кумцю, з таков репутацією ви його нікому не продасте ...

Жінка купила шафу, яку треба самому складати. Поки чоловік був на роботі, вона склала цю шафу. Мимо будинку проїхав трамвай – шафа розвалилась. Вона знову її склала, і знову те саме: як тільки проїхав трамвай, шафа роз-валилась.Тоді жінка покликала сусіда, щоб до-поміг. Сусід склав шафу, і знову та сама історія: проїхав трамвай – шафа розвалилась. Тоді сусід знову склав шафу і каже:– Зовні нічого не ясно. Я зараз залі-зу в шафу і буду з середини дивитися, звідки вона починає розвалюватись.Заліз. А тут якраз чоловік повертаєть-ся з роботи. Каже:– О, яка ти розумна: сама купила шафу, сама склала...Відкриває шафу – а там сусід.– О, а ти що тут робиш?– Хочеш – вір, хочеш – не вір: чекаю на трамвай.

Біля Верховної Ради зупиняється Мерседес з великим бажанням при-паркуватись. До Мерса підходить мі-ліціонер:– Тут не можна паркуватись – це Вер-ховна Рада, тут депутати всюди.Водій з Мерса:– Нічого, в мене хороша сигналіза-ція...

Ранок 1 січня.На столі записка: “З Новим роком!P.S. Розсіл у холодильнику.P.P.S. Холодильник на кухні”

У відділі кадрів.– У вас є рекомендації з попереднього місця роботи?– Звичайно ж, мені порекомендували підшукати собі іншу роботу.

– Милий, сьогодні я дивилась по те-левізору футбольний матч, котрий ти судив.– Ну і як?– Я вже записала тебе на завтра на прийом до окуліста.

– Ало, це зоопарк?– Ні.– А чого тоді осли трубку підніма-ють?

– Чому ця людина зупиняється на кожному розі?– А, це мій сусід. Просто сила звич-ки. Він десять років гуляв по цьому маршруту зі своїм собакою.

Маленький хлопчик дивиться ви-ступ модного естрадного співака по телевізорі і говорить так задумливо: “А ми в садку коли так репетуємо, нас лають...”

– З тих пір, як ви у мене стали пра-цювати прислугою, пропали срібні ложки, пропала моя косметика, про-

дукти з холодильника пропадають! Мені здається, прийшла пора вказати вам на двері!– А двері-то мені навіщо?

Лікар заповнює історію хвороби і ста-вить питання хворому:– П’єте?Хворий зацікавлено пожвавився:– А є?

Мужик наступного дня після зустрічі Нового Року дивиться у дзеркало:– Я про кризу чув... Але що вона аж така!!!

– Ти знаєш, я сьогодні поставив на-шому директорові ультиматум!– І що ж ти йому сказав?– Або Ви підвищуєте мені зарплату, або я звільняюся!– Ну і чим все закінчилося?– Ми ухвалили компромісне рішення. Він не підвищує мені зарплату, а я не звільняюся.

– Любий, будеш ще котлетку?– Звичайно, кохана. Я ж так старався!– Гм... Взагалі-то котлети готувала я.– Ну, я маю на увазі, коли дружину вибирав.

– Прикинь, Василю, у нас в магазині ігровий автомат поставили. Я туди 2 гривні запихаю і, раз, – каву виграв!

Чоловік при розлученні вимагає за-лишити дитину йому. Суддя питає:– А чому саме Вам?– Ну як?.. Ось, допустимо, Ви кидаєте в автомат монету, і він вам видає бан-ку кока-коли, то чия це банка – Ваша чи автомата?

На званому вечорі дружина довго придивлялася до свого чоловіка і на-решті вигукнула:– Просто важко повірити, щоб п’ять чарок горілки могли так змінити чо-ловіка!– Вибач, кохана, але я випив тільки одну чарку.– Так, проте я випила п’ять...

Питання: Скільки часу в космічному безповітряному просторі може знахо-дитися людина без скафандра?Відповідь: Практично вічно.

Лунає телефонний дзвінок. Дружина підійшла до телефону і розмовляла хвилин сорок. Чоловік здивований:– А що ти так швидко поговорила?– Та помилилися номером.

Зустрічаються два приятелі:– Здорово! Ну як поживаєш?– Та в творчому запої зараз...– А це ж як?– Ну як-як: спочатку п’ю, а потім таке-е творю!..

Зараз заробляти гроші не важко, важко потім їх отримати.

Якщо з першого разу у Вас нічого не вийшло, значить, парашутний спорт не для Вас.

З життєвої мудрості діда Опанаса:– Криза – гірше ніж розлучення. Гро-шей стало в два рази менше, а дружи-на залишилася...

Біржа. Зверху вікнами на зал – кім-ната. Троє брокерів. Двоє носяться, по три телефонні трубки в руках, кри-чать: “Доводь до двох! Бери! Скидай десять і здавай! Чотири вниз!...” Один, мрійно дивлячись у вікно:– Сніг падає...Секундна пауза...– Продавай!!!

Зоопарк. Мавпа скаржиться директо-рові:– Я не можу більше жити поряд із зайцем і жирафою. Перший весь день анекдоти травить, а друга всю ніч смі-ється, дурепа...

– А я вчора дівчину в зоопарк водив! – Ну і як? – Не взяли!

ГУМОР

КИЇВ, 27 грудня. (УКРІНФОРМ). Введено в обіг поштову марку “В’ячеслав Чорновіл (1937-1999)”, присвячену відомому українському політичному діячеві і правозахисни-кові.Як повідомила прес-служба Мініс-

терства транспорту і зв’язку, формат марки – 40х28 мм, номінал – 1 грн. Кількість марок у листі – 12 (3х4). Наклад – 350 тис. екземплярів.Художник марки – Василь Лопа-

та, дизайнер штемпеля – Вікторія Савченко. Марки захищені мікро-текстом “В. Лопата”, в УФ-променях світяться дубльоване факсиміле під-пису й емблема Народного Руху.В’ячеслав Чорновіл народився в

1937 році в селі Єрки Черкаської об-ласті. Навчався в Київському універ-ситеті. У 1965 році виступив разом з Іваном Дзюбою і Василем Стусом на

прем’єрі фільму Сергія Параджанова “Тіні забутих предків” з протестом проти арештів української інтеліген-ції. За політичні переконання багато років провів в ув’язненні та засланні.Із часу створення в 1989 році На-

родного Руху України був його чле-ном, з грудня 1992 року – головою. У 1991 році був кандидатом у Прези-денти України (зайняв друге місце, отримавши 23,27% голосів). З квіт-ня 1992 року – на постійній роботі в парламенті, був народним депутатом України скликань 1994 і 1998 років.

25 березня 1999 року В’ячеслав Чорновіл, який мав намір знову ба-лотуватися на посаду Президента, загинув в автокатастрофі, розсліду-вання обставин якої досі не заверше-но.У 2000 році Чорноволу присвоєно

звання Героя України.

ВИПУЩЕНО ПОШТОВУ МАРКУ, ПРИСВЯЧЕНУ ПОЛІТИКОВІ Й ПРАВОЗАХИСНИКОВІ В’ЯЧЕСЛАВОВІ ЧОРНОВОЛУ

УСМІШКИ


22. Фруктовий напій. 24. Вісь абсцис. 27. 24 години. 29. Голлі-вудський кіноактор. 30. Птаха, що підкидає яйця в чужі гнізда. 32. Глибини Землі. 34. Безліса рівнина. 35. Сорт кави. 39. Не-велика арія. 45. Мешканець Цхінвалі. 47. Селище в Мага-данській області Росії. 48. На-стільна гра. 49. ... Зеллвегер. 50. Горючий газ. 52. Роман Гон-чара. 53. Вулканічна западина. 54. Рот. 56. Результат додавання. 57. Примітивний плуг. 59. Пор-товий склад. 60. Листяне дерево. 63. Пора року. 68. Американське авто. 71. “Невірний” для мусуль-манина. 73. Ворота. 76. Футболь-ний клуб Єревану. 78. Водяна рослина. 80. Пароплав, що спо-живає атомну енергію. 81. Засіб спілкування. 83. Позначки на карті. 84. Бокова частина чере-па. 87. Футбольна команда Стрия “Газовик-...”. 90. Водяна лілія. 92. Нова річ. 94. Ароматизатор

крему. 95. Мешканка Варшави. 97. Дика качка. 99. Мусульман-ський священник. 103. Земля-ний горіх. 104. Ганяв за Джеррі. 105. Корінна мешканка Тайми-ру. 106. Міфічний підкорювач коней. 108. Ранковий напій. 112. Наука про НЛО. 113. Підви-щення для промовця. 114. Висо-ка хвиля. 115. Давньгрецька нім-фа. 116. Взвод. 117. Найдовша ріка світу. 118. Руська княгиня. 121. ... Лорак. 122. Автор роману “Ка-пітани піску”. 123. Дика кішка. 124. Січка. 126. Локатор. 127. Те-нісист ... Бйоркман. 129. Школяр. 132. Евномія. 133. Подарунок у Персії. 137. Японський письмен-ник. 140. Актор з х/ф “Міміно”. 141. Судновласник. 142. Зірка Ліри. 143. Едем. 145. Століття. 146. Мовний зворот. 147. Столиця Казахстану. 148. Невдоволення. 151. Великодній хліб. 153. Аме-риканський папуга. 155. Батрак-азіат. 157. Стос. 159. Гробниця з

мощами. 161. Англійський співак. 162. Військовий блок. 164. Поле. 165. Літаки Туполєва. 167. Росій-ська академія наук. 170. ... Бо-рецький. 171. Вищий навчальний заклад.

ПО ГОРИЗОНТАЛІ8. Актриса з к/ф “Весна на

Зарічній вулиці”. 15. Пісня Мо-гилевської. 18. Ватажок на Січі. 20. Нічний птах. 21. ... Рамазотті. 23. Невеликий рідкий ліс. 25. Ро-бітнича професія. 26. Заспокій-ливий засіб. 28. Маля. 31. Співач-ка ... Плай. 33. Церковна стіна з іконами. 36. Актор-”прибулець”. 37. Ріка в Казахстані. 38. Право мусульманина. 40. Гібрид білу-ги зі стерляддю. 41. Демонстра-ція. 42. Витвір уяви. 43. Талант. 44. Муза любовної поезії. 46. Суд-но з косими вітрилами. 49. Му-зика Емінема. 51. Спонукальна причина. 55. Дунай для еллінів. 58. Захисник. 60. Рух повітря. 61. Повість Тургенєва. 62. Поста-нова. 64. Вірменський феодал. 65. Слово-підказка. 66. Помідор. 67. Автор “Пісні про рушник”. 69. Знак зодіаку. 70. Заворот, ви-кривлення. 72. Безправна лю-дина. 74. Лікувальна рослина. 75. ... Купала. 77. Обр. 79. Пас-тушачий журавель. 82. Похила поверхня. 85. ... ван Ністельрой. 86. Студія “... Нова”. 88. Частина молекули. 89. Німецький фут-боліст. 91. Священна індійська тварина. 93. Військове звання. 95. Літня шапка. 96. Рішуче за-перечення. 98. Трясовина. 100. ... Марія Матуте. 101. Дружина Ко-бейна. 102. Син Ноя. 104. Догля-дач малят корови. 107. ... Куро-сава. 109. Мати дружини. 110. ... Міцкевич. 111. Український фут-больний тренер. 116. Воротар “Динамо” (Київ) у 80-і роки XX ст. 119. Граф де ла .... 120. Судно з двома корпусами. 125. Теолог і єпископ IV століття. 128. Відхи-лення від норми. 129. Вторинна сировина. 130. Вулкан на острові Косю. 131. Чинять тиск на членів парламенту. 134. “Сусід” Іраку. 135. Лишок грошей. 136. Екс-курсовод. 138. Дуже твердий мінерал. 139. Нею дурень бага-тіє. 141. Втілення бога Вішну. 144. Країна в Західній Африці. 145. Деталь машини. 147. Пись-менник ... Моруа. 149. Роман Жорж Санд. 150. “Імперський” стиль. 152. Риба з рожевим м’ясом. 154. Псаломщик. 156. ... Акопян. 158. Ґніт для викрешу-вання вогню. 160. Федеральна земля в Німеччині. 163. Пись-менник ... Самчук. 166. Тканина із золотих ниток. 168. Смугас-тий халцедон. 169. Штат США. 172. Адміністративний округ у запорожців. 173. Північна бай-дарка. 174. Достаток. 175. Місто в республіці Комі. 176. Молода українка. 177. Желе з червоних водоростей. 178. Банківське пові-ломлення.

ПО ВЕРТИКАЛІ1. Яйця риби. 2. Ганстер Аль

.... 3. Колектив співаків. 4. Ве-лика кімната. 5. Заплетена у ді-вчини. 6. Спагеті. 7. Затока в се-редині атола. 9. Чорна тополя. 10. Співачка. 11. ДТП. 12. Гро-шова одиниця Грузії. 13. Штат США. 14. Зерниста гірська поро-да. 16. Пісенна основа в музиці. 17. Електронно-вимірювальний прилад. 19. Тіло-бублик.

Відповіді на кросворд, розміщений у числі 9-10 (17-18) «Українського Клів-ленду» (вересень-жовтень 2008 р.).


Палці за невтомну працю, як голови імпрезового комітету. Жіночому під-комітетові на чолі з Лідією Базарко за вміло зорганізовані та вельми ефективні виставки про Голодомор. Оксані Шараневич, Володимирові та Наталії Боднарам за підготовку та проведення інсценізацій в за-вершальній частині відзначень про Голодомор. Диригентці Оксані Бод-нарчук., акомпаніаторці Наталії Бо-єчко та всім хористам хору “Дніпро” за змістовну концертову частину. Солістці Миросі Стефанюк та аком-паніяторці Оксані Вигнан за виступ на концерті. Учителькам за опіку над шкільною молоддю та всім гро-мадянам за численну участь. Подя-ка редакторові Петрові Твардовсько-му та Оксані Рабосюк за проведення багатьох радіопрограм, пов’язаних із 75-літтям Голодомору в Україні. Відзначення цього року в Києві

на загальнодержавному рівні 75-річ-ниці Голодомору 1932-1933 років дало великий поштовх не тільки для вшанування пам’яті жертв Геноци-ду української нації в усіх реґіонах України, але й утвердило страхіт-тя цього комуністичного злочину в свідомості мільйонів українців. У період цих відзначень було відкри-то пам’ятники жертвам Голодомору в Одесі, у селах Житомирської, Ві-нницької та інших областей. А в Ки-єві демонтували пам’ятник одному із організаторів Голодомору в Укра-їні Станіславу Косіору, колишньому генеральному секретарю Компартії України. У Львові Молодіжний на-

ціоналістичний конґрес організував акцію під назвою “Ми не забули” біля стін консульства Росії з мішком пшениці, вимагаючи від Москви ви-знати Голодомор геноцидом україн-ської нації. Харківська Спілка Укра-їнської Молоді (СУМ) випустила компакт-диск з тисячами зібраних свідчень очевидців, їхніми фото-графіями, а також фільмами і кни-гами про Голодомор. У кінотеатрах України показано прем’єру докумен-тального фільму Сергія Буковського “Живі”, який розповідає про укра-їнську трагедію Голодомору 1932-33 років. Ініціятором створення цього фільму був президент В. Ющенко. Уперше видано в Україні зібрання праць відомого американського до-слідника Голодомору 1932-33 років Джеймса Мейса. А скільки виставок було організовано майже в усіх об-ластях України, експонати яких роз-кривали страхіття комуністичного злочину, який голодом забрав по-над 10 мільйонів життів. За словами президента В. Ющенка, Україна тоді була перетворена “на величезний табір смерті”. Комуністичну партію, яка голодом морила хрещений люд, народ справедливо назвав партією людоїдів, бо у процесі Великого Го-лоду було багато випадків канібаліз-му, тобто поїдання людини люди-ною. Навіть Українська Православна Церква Московського патріярхату засудила Голодомор.Саме в період, коли Україна і весь

світ відзначали 75-річчя Голодомо-ру, Партія реґіонів Януковича при активній підтримці Москви органі-зувала у Дніпропетровську так звану

“науково-практичну конференцію”, на якій ревно виступали “науковські” противники Голодомору і “доказува-ли”, що його не було в Україні. Ось як протиставили себе промосковські реґіонали Януковича проти всієї української нації в питанні страшної траґедії – Голодомору 1932-1933 ро-ків. У той же час світ прозріває і ви-

знає Голодомор в Україні 1932-33 років. Близько 20-ти країн визнали Голодомор Геноцидом української нації. Папа Римський Бенедикт XVI молився за жертви Голодомору в Україні. Вселенський Патріярх Вар-фоломій I надіслав Послання Всьо-му побожному українському народо-ві з нагоди 75-ї річниці Голодомору в Україні. У столиці Хорватії місті Заґребі відбулася презентація книги “Геноцидний злочин тоталітарного режиму в Україні 1932-1933. Голодо-мор”. Відкритий урок про Голодомор 1932-1933 років в Україні пройшов у Ніредьгазькій вищій школі в Угор-щині. Тут також презентовано до-

кументальну виставку, присвячену 75-річчю Голодомору. У Варшавсько-му університеті відкрито виставку “Голодомор 1932-1933 років в Украї-ні”. У французькому місті Ольцгайм, що поблизу Стасбурґа, встановлено меморіяльний знак у пам’ять жертв Голодомору 1932-33 років в Україні. У Вашинґтоні 4 грудня відбулася церемонія посвячення місця, де з часом стоятиме пам’ятник жертвам українського Голодомору. Так що гасло “Україна пам’ятає – світ ви-знає!” оправдовує себе, бо все біль-ше людей в Україні та в світі свідомо переконуються про народовбивство голодом української нації. Однак, помимо всіх страхіть, які пережив український народ під колоніяльним ярмом московського більшовизму, Україна вижила, Україна є, Україна завжди буде незалежною і самостій-ною державою. А пам’ять про жертви Голодомору навіки збережемо у сер-цях майбутніх поколінь українсько-го народу.

Петро ТВАРДОВСЬКИЙ

«Бій під Конотопом», в основі сю-жету якої — переможна битва 1659 року козацького війська гетьмана Виговського з військами Москов-щини. До цього цей монументаль-ний твір був лише записаний у Детройті в 1958 році на ювілейний альбом капели. У 2004 році «Бій під Конотопом» записали на СД у Києві в рамках проекту Фонду Ки-тастих «Бій. Перемога. Слава».Присутня на церемонії в Укра-

їнському посольстві у Вашинґ-тоні Катерина Ющенко сердечно привітала та подякувала родині Китастих та капелі за багатолітнє збереження української культури у світі. «Для мене це дуже зворуш-лива хвилина, тому що ми всі тут виростали з музикою Китастого. Китастий для мене — це великий українець, великий музикант. І ця нагорода заслужена ним». Далі Пані Катерина згадала слова Пре-зидента України про те, що не буде забута жодна людина, яка працю-вала для України, чи віддала жит-тя задля неї. Вона також пообі-цяла, що її Фонд «Україна-3000» підтримає проект документаль-ного фільму «Живі струни», при-свячений історії капели. Мініс-терство культури України зі свого боку розглядає можливість участі в проекті. Отож є надія, що Гри-горій Китастий (посмертно) допо-може здійснити ще один добрий крок для уславлення і популяри-зації своєї улюбленої капели, сво-їх улюблених дітей — бандурис-тів. Катерина Ющенко від своєї родини вручила подарунки вдові Григорія Китастого пані Галині, Андрію Китастому та нинішньому диригенту капели Андріану Бри-тану (сувенірна бандура).А далі слово своїми могутніми

голосами взяли капеляни. Вони

виконали кілька творів Григорія Китастого: знаменитий інстру-ментальний твір «Гомін степів», «Пісню про Юрка Тютюнника» та в його аранжуванні для бандури «Ясени». Зазвучав і своєрідний гімн українців на чужині «Чуєш, брате мій» (сл. Б. Лепкого, муз. Л. Лепкого). Як завжди, бандуристи зібрали бурхливі щирі оплески присутніх як подяку їхньому мис-тецтву та оцінку їхній жертовнос-ті. Адже для участі в цій події вони здолали сотні миль, приїхавши чи прилетівши з Сан–Дієго (Андрій Китастий), Торонто (8 осіб), Клів-ленда, Детройта, Нью–Йорка, Коннектикуту, Філадельфії. При-їхали ветерани і молоді.

Лідія КОРСУН

ГЕРОЙ ІЗ БАНДУРОЮ (зі стор. 23)

Капеляни з Першою Леді України Катериною Ющенко в Посольстві України у Вашинґтоні.

Нагорода Григорія Китастого

РЕКЛАМУЙТЕ НА ШПАЛЬТАХРЕКЛАМУЙТЕ НА ШПАЛЬТАХ

«УКРАЇНСЬКОГО «УКРАЇНСЬКОГО КЛІВЛЕНДУ»КЛІВЛЕНДУ»

Тел. 330-554-6429 Тел. 330-554-6429 або ел. пошта або ел. пошта

[email protected]@ukrainiancleveland.com

НАРОДОВБИВСТВО ГОЛОДОМ (зі стор. 7)

The Ukrainian Cleveland, Issue 19-20, November-December 2008

Documents

Transcript of The Ukrainian Cleveland, Issue 19-20, November-December 2008