Лекція № 3

Тема: Програми обслуговування дисків. Програми архівування файлів.

Антивірусні програми.

План

1. Програми обслуговування дисків.

2. Програми архівування файлів.

3. Антивірусні програми.

Використана література

1. Інформатика. Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології . Підручник / За

ред. В.А. Баженова – К.: Каравела, 2003.

2. Інформатика. Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології . Посібник/ За

ред. О.І. Пушкаря – К.: Академія, 2001.

3. Злобін Г.Г. Основи інформатики, комп’ютерної техніки та комп’ютерних

технологій: Підручник – К.: Каравела, 2007.

1. До програм обслуговування дисків належать:

1. Форматування диску;

2. Перевірка диску;

3. Дефрагментація диску.

4. Очистка диску.

Форматування диску

Форматування - процес розбиття диску на сектори та доріжки засобами ОС. Інформація на диску записується вздовж концентричних кіл – доріжок,

поділених на сектори.

Сектор – це мінімальна одиниця читання і запису даних на диску. Розмір сектора

вказує, скільки байтів може бути записано в сектор. Ємність диска залежить від

кількості доріжок на диску, кількості секторів на доріжці і розміру сектора.

Кластер – група логічно послідовних секторів на диску. Всі файли на диску зберігаються у вигляді ланцюжків кластерів. Таблиця розміщення файлів (File Allocation Table, FAT) – це список

кластерів диска, за яким ОС знаходять всі частини необхідного файла. Для

надійності на диску знаходяться дві однакових таблиці розміщення файлів.

Перевірка диску Структура даних на диску може бути пошкоджена з різних причин. В

основному це відбувається через “зависання” програм під час запису на диск.

Утиліта Перевірка диску (Scandisk) перевіряє загальну структуру даних, папок,

таблиць розміщення файлів, відшукує втрачені ланцюжки даних (кластери) і, по

можливості, виправляє помилки. Крім того, вона перевіряє всю поверхню диска

на наявність пошкоджених місць і намагається всі вцілілі дані з цих місць

перенести на справні. Самі ж пошкоджені місця помічаються спеціальним чином

(bad block – поганий блок), щоб на це місце ніякі програми не могли записати

інформацію.

Проводити перевірку диска час від часу необхідно. При інтенсивній роботі з

комп’ютером це рекомендується робити раз у тиждень, а після збоїв – кожного

разу.

Форматування

Фізичне Логічне

Доріжка Сектор Сектор завантаження FAT Кореневий каталог

Дефрагментація диску Файл на жорсткому диску не обов’язково являє собою неперервний шматок

дискової поверхні. Частина файлу може знаходитися на початку диску, інша – в

середині, щось – у кінці. А для того, щоб ми вважали файл єдиним цілим

головкам вінчестера, які зчитують інформацію з поверхні диска, доводиться

скакати від однієї частини файлу до іншої. Від такої напруженої роботи вінчестер

зношується швидше. Але основне – це уповільнення роботи комп’ютера.

Програма Дефрагментація диску (Defrag) призначена для того, щоб збирати

файли з фрагментів в єдине ціле у фізичному розумінні, тим самим прискорюючи

звернення до диску.

Очистка диску По мірі запису інформації на диск вільне місце на ньому тане. А потім раптом

виявляється, що на дискові залишилося занадто мало місця для життєдіяльності

системи, а отже і для вас. Ось тут ОС Windows повідомляє, що необхідно провести

очистку диску. Робить це утиліта Очистка диску (Disk Cleanup), яка викликається

з папки службових програм значком з символічним зображенням щітки і

вінчестера.

Ця програма прогляне ті папки на дискові, які їй довірено обслуговувати, і

визначить, що на дискові є непотрібного. Робить вона це за принципом:

непотрібними вважаються ті програми або файли, до яких зверталися

найдавніше.

До утиліт належать також антивірусні програми і програми-архіватори.

2. Під час роботи на комп'ютері може відбутися втрата інформації, що

знаходиться на магнітних дисках у файлах, з різних причин (фізичне псування,

випадкове вилучення, руйнування вірусом та ін.). Щоб зменшити можливі втрати

інформації, створюють на дискетах архівні копії файлів. Однак копії займають

стільки ж місця на дискеті, скільки і вихідні файли. І якщо обсяги файлів, що

копіюються, великі, то знадобиться багато дискет. Тому були розроблені спеціальні

програми-архіватори.

Архіватори — це програми-утиліти, призначені для стискання

інформації.

Під стисканням треба розуміти таке кодування інформації, коли закодований

варіант займає менше дискової пам'яті, ніж початковий.

Процес стискання називають також архівуванням, а результат — архівною

інформацією (архівним файлом або просто архівом).

Архівний файл — це файл або група файлів, записаних у стисненому вигляді в єдиний файл, з якого їх можна добути у початковому вигляді.

На початку архівного файла розташовується його зміст, який містить:

• ім'я файла;

• відомості про папку, в якій знаходиться вихідний файл;

• розмір вихідного файла на диску й у стисненому вигляді в архіві;

• код циклічного контролю файла для перевірки цілісності архіву.

Програми для архівації реалізують такі основні функції:

• запис файлів в архів у стисненому вигляді та добування їх з архіву у

початковому вигляді;

• додання, відновлення, переміщення і перейменування файлів в архіві;

• вилучення файлів з архіву;

• перегляд змісту архіву та ін.

Програми-архіватори різняться форматом ущільнення, швидкістю роботи,

ступенем стиснення файлів, зручністю використання тощо.

Архівування файлів застосовують для зменшення об’єму інформації. Це дає

змогу звільнити частину дискового простору, скоротити час копіювання файлів,

прискорити та здешевити передачу інформації по мережі. Часто, щоб скопіювати

великий файл на дискету, його доводиться архівувати.

Існують різні способи стискання інформації. Більшість із них ґрунтуються на

пошуку ланцюжків однакових бітів, символів або послідовностей символів. Такі

ланцюжки заміняються одним бітом, символом або послідовністю з коефіцієнтом

повторення. Наприклад, інформацію ааааааааа (9 байтів) можна подати в стисненому

вигляді 9а (2 байти).

Метод стискання інформації визначає коефіцієнт стискання —

співвідношення обсягів стисненої і початкової інформації.

Програми-архіватори використовують різні алгоритми стискання, тому

мають неоднакові коефіцієнти. Крім того, коефіцієнт стискання залежить від

типу інформації: текстова і графічна стискаються добре (з коефіцієнтом 5—

40%), програми в машинних кодах — значно гірше (60—90%).

Щоб відновити початкову інформацію з архівної, її необхідно розархівувати

(розпакувати). Для цього використовуються програми-розархіватори: для

кожного архіватора існує відповідний розархіватор. Часто процеси архівування і

розархівування виконує одна й та сама програма.

Найрозповсюдженішими є програми-архіватори PKZIP (з розархіватором

PKUNZIP),WinZip, RAR, WinRAR, ARJ, ACE, WinAce 7-ZIP. Вони дають змогу заощаджувати місце на архівних дискетах завдяки

ущільненню інформації й об'єднують групи файлів в один архівний файл.

В нашій країні для стиснення інформації найчастіше користуються програмою-

архіватором WinRAR.

Програма WinRAR забезпечує:

• повну підтримку архівів RAR і ZIP;

• високий ступінь стиснення інформації завдяки високоефективному алгоритму

стиснення даних;

• підтримку технології Drag and Drop;

• керування архівами форматів CAB, ARJ і LZH;

• підтримку неперервних архівів (ступінь стиснення інформації в них на 10—50%

більший, ніж звичайними методами стиснення);

• підтримку багатотомних архівів;

• створення звичайних і багатотомних архівів, що саморозпаковуються (SFX, від

англ. SelF-eXtracting);

• відновлення фізично пошкоджених архівів;

• підтримку додаткових функцій (шифрування, додання архівних коментарів,

протоколювання помилок та ін).

Архіватор працює в режимі керування файлами або архівами. При завантаженні

програми WinRAR активним є режим керування файлами. Для входження в режим

керування архівами (мал. 1) треба двічі клацнути мишею на імені архіву, знаходячись

у режимі керування файлами.

Головне вікно програми WinRAR містить смугу заголовка, рядок меню, панель

інструментів, рядок стану і робочу область.

У смузі заголовка є кнопки управління вікном, а також відображаються імена

поточного диска, папки і програми WinRAR.

У робочій області вікна відображається вміст поточної папки (в режимі керування

файлами) або вміст архіву (в режимі керування архівами).

Для кожного файла показуються ім'я, розмір, тип і дата його зміни, а для файлів

в архіві додається ще й розмір після архівації.

Для переходу до батьківської папки треба двічі клацнути мишею на папці “…” або

натиснути на клавішу BackSpace.

На панелі інструментів відображаються кнопки команд, що відповідають режимам

керування файлами й архівами.

У рядку стану знаходяться кнопки “Диск” (для зміни поточного диску) і “Ключ”

(для введення пароля). За замовчуванням значок ключа має жовтий колір, після

введення пароля – червоний. У середній частині рядка виводиться розмір виділених

файлів або поточний стан, у правій – загальна кількість файлів у поточній папці та її

розмір.

У таблиці наведено основні команди і відповідні кнопки панелі інструментів

WinRAR.

№

пп

Команда Кнопка, клавіша Режим

керування

Призначення

1 Добавить файлы в

архив

Добавить,

<Alt+A>

Файлами Створення архіву

2 Просмотреть файл Просмотр,

<Alt+V>

Файлами,

архівами

Перегляд вмісту файла за

допомогою вбудованої

програми перегляду

3 Удаление файлов Удалить,

<Alt+D>, <Del>

Файлами,

архівами

Вилучення файлів і папок

у Кошик; вилучення

архівних файлів та папок

назавжди

4 Восстановить архив Исправить,

<Alt+R>

Файлами Відновлення зіпсованого

архіву RAR або ZIP;

новий архів має ім’я

recover.rar або reconst.rar

5 Оценить степень

сжатия

Оценить, <Alt+S> Файлами Оцінювання можливостей

та часу стиснення файлів і

папок за допомогою

різних форматів та

методів стискання

6 Извлечь из

выделенных

архивов

Извлечь, <Alt+E> Файлами Добування всіх файлів з

одного або кількох архівів

7 Протестировать

выделенные

архивы

Тест, <Alt+T> Файлами Тестування файлів з

одного або кількох

архівів; помилки під час

тестування

відображаються у вікні

“Диагностические

сообщения”

8 Извлечь файлы из

архива

Извлечь, <Alt+E> Архівами Добування файлів і папок

з одного архіву у поточну

папку

9 Извлечь в другую

папку

Извлечь в,

<Alt+A>

Архівами Добування файлів і папок

з одного архіву у вказану

папку

10 Протестировать

файлы в архиве

Тест, <Alt+T> Архівами Тестування файлів і папок

з одного архіву; помилки

під час тестування

відображаються у вікні

“Диагностические

сообщения”

11 Добавить

информацию для

восстановления

Защита, <Alt+P> Архівами Додання інформації для

відновлення у відкритий

файл

12 Запретить

изменения в архиве

Запрет, <Alt+L> Архівами Заборона змін в архіві за

дпомогою програми

WinRAR (блокування

важливих архівів)

13 Преобразовать

архив в SFX

SFX, <Alt+S> Архівами Перетворення архіву на

архів, що

саморозпаковується

14 Информация об

архиве

Инфо, <Alt+I> Архівами Відображення інформації

про відкритий файл

Для виконаня команд 1-10 спочатку треба виділити файли і папки, а щоб

виконати команди 11-14, виділяти файли не треба. Під час добування або

тестування, якщо не було виділено жодного файла, будуть вибрані і протестовані

всі файли архіву.

3. Програми бувають не лише корисні, а й шкідливі, і навіть небезпечні.

Ці програми, шкідливі для “життєдіяльності” комп'ютера називаються вірусами.

Комп'ютерний вірус — це програма, яка самостійно “чіпляється” до

інших програм і файлів, змінюючи їхній вміст, що може призвести до порушень

у роботі комп'ютера.

Комп'ютерний вірус — це невелика за ємністю пам'яті програма, що

може проникати в інші програми (заражати їх ) і виконувати різні

деструктивні дії.

Така назва пов'язана з тим, що основною властивістю комп'ютерного вірусу,

як і звичайного, є його здатність до розмноження — створення власних копій, які

теж розмножуються. Вперше поняття “комп'ютерний вірус” було введене Ф.

Коеном у 1984 р.

Програма, в якій знаходиться комп'ютерний вірус, називається зараженою. На

сьогодні відомо понад 41 тис. комп'ютерних вірусів.

Про присутність у комп'ютері вірусу можна говорити, коли наявні такі ознаки:

— деякі програми працюють не так, як завжди, або взагалі не працюють;

— комп'ютер працює дуже повільно, взагалі не працює або раптово припиняє

роботу (“зависає”);

— інформація про деякі файли втрачена або спотворена;

— раптово значно зменшився робочий простір на диску;

— на екрані з'являються незрозумілі зображення тощо.

Існують тисячі видів різних вірусів, їх класифікують за різними ознаками,

зокрема за “місцем проживання” розрізняють мережні, файлові і

завантажувальні. Мережні віруси “мешкають” в комп'ютерних мережах,

пересуваючись від одного комп'ютера до другого. Файлові віруси “живуть”

переважно у файлах програм. Завантажувальні віруси вражають програми

завантаження ОС, розміщені в завантажувальному секторі системного диска.

Тоді вірус вмикається відразу в момент завантажування та бере під свій

контроль решту програм, в тому числі і операційну систему. Ці віруси

називаються також бутові віруси (від boot sector – “завантажувальна область”).

Крім того, багато вірусів можуть мати кілька “місць проживання”.

Вирізняють також резидентні і нерезидентні віруси. Перші постійно

“живуть” (мають резиденцію, від англ. residence — місце проживання) в

оперативній пам'яті, заражаючи все, що до неї потрапить. Очистити пам'ять від

такого вірусу можна вимкненням комп'ютера. Нерезидентні віруси не

розміщуються в ОЗП.

За особливостями поведінки можна виділити паразитичні віруси, віруси-

реплікатори, невидимки, мутанти, троянські віруси. Ця класифікація досить

умовна, оскільки постійно з'являються нові віруси, поведінка яких часто не

вкладається в рамки однієї категорії.

Деякі віруси спрацьовують лише певної дати, як, наприклад, Чернобыльский

вирус, спрацювуючи раз на рік – 26 квітня, або вірус Пятница тринадцатое, який

спрацьовує при такому сполученні дня тижня та числа.

Особливе місце займають віруси, які через Інтернет передають своєму хазяїну

інформацію про вміст файлів, коди та паролі. Хазяїн такого троянського коня

(саме так називають віруси цього типу) може не тільки отримувати доступ до

Інтернету за чужий рахунок (вкравши пароль), а також читати і вилучати файли,

запускати будь-які програми на зараженому комп’ютері.

Звідки у вашому комп'ютері може з'явитися вірус? Звичайно, тільки через

пристрої введення інформації з дискети, з CD-ROM, через комп’ютерну мережу.

Щоб захиститися від вірусів, слід перевіряти всю вхідну інформацію за допомогою

спеціальних програм — антивірусів.

Антивіруси — це програми, призначені для виявлення і знешкодження

вірусів.

Програмісти-“вірусологи” створюють різні детектори вірусів. На жаль, не

існує абсолютно надійного способу розпізнавання вірусу. Будь-який детектор

може не розпізнати якийсь вірус або, навпаки, прийняти за вірус програму, що не

є вірусом. Більше того, який-небудь новий “витончений” вірус може заразити

детектор, так що той сам стане розповсюджувачем вірусу.

Окрім детекторів, існують і інші типи антивірусних програм: лікарі, ревізори,

вартові, вакцини. Програми-лікарі не тільки виявляють, а й лікують віруси;

ревізори перевіряють зміни у вмісті файлів; вартові стежать за різними

підозрілими діями, причиною яких може бути вірус, а вакцини змінюють файли і

програми так, ніби вони заражені, тому вірус їх “не займає”.

Залежно від організації своєї роботи антивірусні програми діляться на дві

групи: сканери та монітори. Антивірусні сканери перевіряють систему

(аналізують вміст оперативної пам’яті, дискового простору) тільки тоді, коли

користувач їх запускає, знайшовши вірус – лікують або стирають, відпрацювавши

– відключаються. Антивірусні монітори працюють постійно, перевіряючи всю

інформацію, яку програми збираються писати на диск або просто тримають в

пам’яті.

Із численних програм-антивірусів найчастіше використовуються Kaspersky

Antivirus (3AT “Лабораторія Касперського”) і Doctor Web (автор І. Данілов).

Вони перемагають більшість відомих нині видів вірусів. Автори постійно

оновлюють версії своїх програм, враховуючи виникнення нових видів вірусів. Є

програми, призначені для виявлення і знищення конкретних видів або груп

вірусів.

Деякі віруси під час запуску зараженої програми стають резидентними і можуть

час від часу заражати інші програми та виконувати небажані дії на ПК. Інші різно-

види вірусів після зараження програм і дисків спричинюють серйозні пошкодження,

наприклад форматують жорсткий диск та ін.

Якщо не вживати заходів для захисту від комп'ютерних вірусів, то наслідки

зараження комп'ютерів можуть бути серйозними. В ряді країн карне законодавство

передбачає відповідальність за комп'ютерні злочини, в тому числі за створення

вірусів.

Комп'ютерний вірус може зіпсувати вміст будь-якого файла на диску. Проте

заразити комп'ютерний вірус може тільки деякі види файлів. Найчастіше

комп'ютерні віруси заражають файли, що виконуються (програми з розширеннями

.com і .ехе ).

Можливості комп'ютерних вірусів не безмежні. ПК може заразитися вірусом

тільки в разі виконання на ньому програми, що містить вірус. Тому первинне

зараження ПК вірусом можливе тоді, коли:

• на комп'ютері виконувалася заражена програма з розширенням .com або .ехе;

• ОС завантажувалася з дискети, що містить заражений завантажувальний

сектор;

• на ПК було встановлено заражену ОС або драйвер пристрою.

Для захисту інформації від вірусів використовують загальні та програмні засоби.

До загальних засобів належать:

• резервне копіювання інформації (створення копій файлів і системних

областей дисків);

• розмежування доступу до інформації (запобігання несанкціонованому

використанню інформації).

До програмних засобів захисту належать різні антивірусні програми.

Розглянемо їх призначення.

Програми-детектори призначені для знаходження заражених файлів одним із

відомих вірусів. Деякі програми детектори можуть також лікувати файли від вірусів і

вилучати заражені файли.

Програми-лікарі призначені для лікування заражених дисків і програм.

Відновлення програми полягає у вилученні з зараженої програми тіла вірусу.

Програми-ревізори призначені для виявлення зараження вірусом файлів, а також

знаходження ушкоджених файлів. Ці програми запам'ятовують дані про стан

програми та системних областей дисків у нормальному стані (до зараження) і

порівнюють ці дані у процесі роботи. В разі невідповідності даних виводиться

повідомлення.

Лікарі-ревізори призначені для виявлення змін у файлах і системних областях

дисків й у разі змін повертають їх у початковий стан.

Програми-фільтри призначені для перехоплення звернень до ОС, що

використовуються вірусами для розмноження і повідомляють про неї користувача.

Останній може дозволити або заборонити виконання відповідної операції.