161161

Пейнтбольний клуб «Камікадзе»

Фото О. Самби

ЗМІСТКОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10

БЕЗПЕКА ТУРИСТА В КАРПАТАХ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

ПІШОХІДНИЙ ТУРИЗМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16Маршрути вихідного дня

Говерла . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17Заросляк – Говерла . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17Лазещина – Говерла . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18Богдан – Говерла . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19

Піп Іван Чорногірський . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20Дземброня – Піп Іван Чорногірський . . . . . . . . . . . . . . . . . 20

Петрос . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21Кваси – Петрос . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21Лазещина – Петрос . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

Близниця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22Ясіня – Близниця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23

На високогірне озеро Несамовите . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23Перевал Легіонів – Тавпіширка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24На побачення до Парашки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26Таємниці Сколівських Бескидів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28

Багатоденні маршрутиЧорногорою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31Чорногірським високогір’ям . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34Чорними полонинами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36Покутськими Карпатами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38Кострицьким хребтом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42Льодовиковими карами Чорногори . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43Стежками Мармороського масиву . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46Ландшафтним заказником Ґрофа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49Горда красуня Сивуля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52Західними Ґорганами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55Вода та каміння Карпат . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59Тернистими стежками до Синевиру . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62

ВЕЛОСИПЕДНИЙ ТУРИЗМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65Родзинка Карпатських гір. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67

Яремче – водоспад Жіночі сльози – Яремче. Івано-Франківська обл.

Яблуницьке коло . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69Ворохта – Вороненко – Яблуницький перевал – П’ятихатки – Ворохта. Івано-Франківська обл.

Замки й фортеці Поділля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71Кам’янець-Подільський – Жванець – Хотин – Кам’янець-Подільський. Хмельницька й Чернівецька обл.

Морське око . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76Подобовець – Міжгір’я – Синевирська Поляна – оз. Синевир – Подобовець. Закарпатська обл.

У Долину нарцисів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78Воловець – Пилипець – Міжгір’я – Іза – Хуст – Кіреші – Мукачеве. Закарпатська обл.

Наскельні фортеці Карпат . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82Стрий – Моршин – Болехів – Бубнище – Труханів – Верхнє Синьовидне – Корчин – Урич – Схід ниця –Борислав – Трускавець. Львівська обл.

Золота підкова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85Броди – Олесько – Підгірці – Золочів – Старе Село – Львів. Львівська обл.

Подільські Товтри . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89Теребовля – Зарваниця – Рукомиш – Бучач – Заліщики – Язлі вець – Скоморохи – Червоногруд – Нирків – Товсте. Тернопільська обл.

Прикордонне питання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93Чернівці – Сторожинець – Берегомет – Долішній Шепіт – Руська – Селя тин – Шепіт – хребет Томна тикул – Верхній Ялівець – Яблуниця — Устеріки – Вижниця. Чернівецька й Івано-Франківська обл.

ВелоКраїна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96Велопрокати . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97Велофоруми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98

АВТОМОБІЛЬНИЙ ТУРИЗМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100Краса України — Поділля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101

м. Кам’янець-Подільський — Суржинецький яр — с. Китайгород — Бакотська затока

Замки Поділля. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105м. Кам’янець-Подільський — с. Жванець — м. Хотин — м. Чер нівці

Невідома Рівненщина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 108м. Рівне — с. Великі Межирічі —смт Соснове — заказник Соко лині гори — м. Березне — м. Сарни — Рівненський запо від ник — Поліська вузькоколійна за лізниця (ст. Антонівка) — смт Зарічне – ст. Антонівка

Чари Тернопілля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 114м. Тернопіль — м. Почаїв — с. Онишківці — м. Кременець — м. Тернопіль

Тернопіллям . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117м. Тернопіль –смт Микулинці – м. Бучач – с. Язловець – с. Нирків – м. Чортків

Дорогами Прикарпаття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121м. Івано-Франківськ — м. Болехів — смт Вигода — с. Манява — м. Надвірна — м. Яремче

Мовчазні стражі високих полонин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 126м. Ужгород — с. Кам’яниця —смт Середнє — м. Мукачево — с. Чинадієво — санаторій Карпати — смт Воловець — с. Колочава — с. Синевирська Поляна — м. Хуст — м. Виноградів — м. Берегово — м. Мукачеве

Львівщиною . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132м. Львів — м. Жовква — с. Крехів — м. Львів – смт Олесько — с. Під гірці — м. Золочів

Шацькі озера . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138Шацькі озера — Брестська фортеця (м. Брест, Білорусь)

СКЕЛЕЛАЗІННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142Скелелазний район каньйону р. Смотрич (м. Кам’янець-Подільський) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143Скелелазний район Скелі Довбуша . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 144Скелелазний район с. Ямельниця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147Скелелазні тренажери . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150

СПЕЛЕОТУРИЗМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 151

КІННІ ПРОГУЛЯНКИ ТА ПОДОРОЖІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157

ПЕЙНТБОЛ, ЛАЗЕРТАГ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159

СТРАЙКБОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162

ПРОГУЛЯНКИ НА КВАДРОЦИКЛАХ . . . . . . . . . . . . . . . . . . 163

СТРИБКИ З ПАРАШУТОМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 166

ПАРАПЛАНЕРИЗМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 168Хребет Боржава . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 168Льотний центр Рахів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 169

АКВАПАРКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 170

ДАЙВІНГ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171

РАФТИНГ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 175Чорний Черемош . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 176Прут . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 177Чорна Тиса та Тиса . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 179Дністер . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 179

КАЯКІНГ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 182

ГІРСЬКІ ЛИЖІ, СНОУБОРД, КАТОК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 184Івано-Франківська область . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 185

Гірськолижний курорт «Буковель» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 185Яблуниця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 191Яремче . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 192Ворохта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 196Верховина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 198Вишків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 198Косів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 199

Львівська область . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 200Славське . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 200Волосянка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 203Орявчик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 204Плав’я (гірськолижний комплекс «Плай») . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 205

Закарпатська область . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 206Вишка (Красія) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 206Лумшори . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 208Синяк (санаторій «Синяк») . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 208Солочин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 209Поляна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 210Жденієво . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 211Подобовець . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 212Пилипець . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 213Ізки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 215Міжгір’я . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 216Верхній Студений . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 217Усть-Чорна (гірськолижний комплекс «Ялинка») . . . . . . . . . 217Драгобрат . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 218Ясіня . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 219

Чернівецька область . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 220Мигове . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 220Підзахаричі (перевал Немчич) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 222

Катки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 222

«Ніде поезія природи не виявляється так яскраво, як у горах, де земля більше наближена до неба. І людина тут більше наближена душею до природи, ніж деінде», — так писав про Карпатські гори український поет, етнограф і громад-ський діяч XIX ст. Іван Вагилевич.

Дійсно, Карпати поєднують у собі красу гірського та лісового районів. Бурх-ливі річки, красиві озера, пологі гірські схили, сонячні полонини, а також багата історія краю можуть задовольнити смаки будь-якого туриста.

Гірські хребти Карпат, розділені поздовжніми улоговинами та розмежовані глибоким поперечними долинами, простягаються з північного заходу на пів-денний схід. Найбільш популярними для туристичних походів є гори Бескиди з найвищою точкою — г. Пікуй (1405 м), розташовані в межах головного водо-ділу Карпат; найбільш важкопрохідні, розчленовані численними ущелинами гори Ґорґани з найвищою точкою — г. Велика Сивуля (1836 м), що простягнулися від долини річки Мізунька на заході до долини річки Прут з Яблуницьким пере-валом на сході; масив Чорногора з найвищими вершинами Українських Кар-пат — г. Говерла (2061 м), г. Петрос (2020 м), г. Ребра (2001 м), г. Гутин Томнатик (2016 м), г. Бребенескул (2036 м), г. Піп Іван Чорногірський (2028 м), який тяг-неться від Яблуницького перевалу на південь.

ПІШОХІДНИЙ ТУРИЗМ

www.campus.uawww.campus.ua 1717

У Карпатських горах можна прокласти маршрути від найпростіших прогулянок вихідного дня до багатоденних подорожей III категорії складності, де на марш-руті зустрічаються ділянки з великим перепадом висот, скельним рельєфом, складним орієнтуванням, водними перепонами.

Найкращий час для пішохідних походів Карпатами — із другої декади травня до кінця жовтня. Однак треба пам’ятати, що у травні на високогір’ї ще багато снігу, а в жовтні значно знижується температура повітря, особливо вночі.

Говерла Маршрут вихiдного дня

Гора Говерла (2061 м)  — у  перекладі з мадярської «сніжна гора» — розташована на південному сході Закарпатської обл., на межі Закарпатської та Івано-Франківської областей.

Є кілька маршрутів підйому на Говерлу із Закарпаття та Івано-Франківщини. Найпопу-лярніший маршрут починається від спортбази «Заросляк» (Івано-Франківська обл.), а найкра-сивіший — проходить лісовими масивами й гір-ськими схилами Рахівського р-ну Закарпаття.

ЗАРОСЛЯК — ГОВЕРЛАМаршрут починається від спортбази «Зарос-

ляк», до якої можна дістатися на автомобілі: їхати шляхом Ворохта — Верховина і звернути на дороговказі «Спортбаза “Заросляк”». Від смт Ворохта до спортбази — 22 км.

N 48° 9′ 49,9″ E 24° 32′ 10,8″ (спортбаза «Заросляк»)

Від спортбази на вершину Говерли прокла-дено два маршрути. Один з них більш крутий, його довжина — 3,7 км; другий довший і поло-гіший — 4,3 км. Обидві стежки широкі, добре помітні, маршрути марковані. У  сприятливу погоду підйом на Говерлу забирає 2,5–3 год. Спускатися можна шляхом, яким піднімалися.

Вершина Говерли є  невеликим плоским майданчиком, із якого у гарну погоду відкривається незвичайної краси панорама. Звідси добре видно гірські селища, озера, струмочки і стежки, які віялом збігають з гір і губляться десь у лісистих схилах. А неповторне поєднання зелених і синіх відтінків віддалених вершин карпатських хребтів назавжди залишається в пам’яті тих, хто побував тут.

Зверніть увагу!КПП Говерлянського ПОНДВ

+38 03434 41165Рятувальна служба

+38 0343 41149, +38 067 3420495, +38 097 7067547

www.campus.uawww.campus.ua

26 www.podoroj.com.uawww.podoroj.com.ua

над перевалом, тепер перевал ховається за ялинами.

Після відвідування музею прото неба спус-каємося трішки нижче до наступної не менш цікавої місцевості. Зрештою, саме туди дорога й веде — до дендрарію! Розмаїття порід хвой-них дерев тішить око та наповнює легені цілю-щим повітрям! Якщо мандрівка припала на другу половину літа, то на вас чекають ще й фантастичний вітамінний коктейль  — чор-ниці!!! Її тут цілі плантації! Добірних, величи-ною з маленькі вишеньки! Крім того, будьте уважними, не розтопчіть грибочків, що причаї-лися поміж травами… Ласуючи лісовою смако-тою, вийдете на  полонинку Яворчик, яка подарує на пам’ять ще кілька вдалих кадрів — вид на  Довбушанку та  масив Братківської. Не  полінуйтеся підійти до  стовпчика, що на горбочку. Вид на долину р. Салатрук, яка

розкинеться під ногами, зупинить вас і не від-пускатиме…

Дорога з полонини заведе в приємну про-холоду лісу й незабаром виведе до села. Повз «шкулку» («дитячий садочок» для дерев), далі через ще один лісочок вийдемо на останній оглядовий майданчик, із якого відкривається чудова панорама на Бистрицю! Від цього місця ви можете спуститися в  обидва кінці села, залежно від того, куди бажаєте потрапити. Пря-муючи за зеленим маркуванням униз — потра-пите в  дальній кінець села, де  повертали на  перевал. Якщо ж  потрібно вийти ближче до адміністративного центру Бистриці й авто-бусної зупинки — можете сміливо йти стежкою ліворуч, яка проходить над селом, йде через цвинтар і виходить у центр села.

Сподіваємося, що мандрівка вам сподо -бається!

На побачення до Парашки

Маршрут подає Оленка Гринчишин, фундація «Карпатські стежки»

м. Сколе — г. Оброслий Верх (1177 м) — г. Зелена (1217 м) — г. Тимків Верх (г. Кобила) (1227 м) — г. Парашка (1268,5 м) — м. Сколе

Довжина маршруту: 20 км Тривалість: 8–9 год Сезонність: квітень–листопад

Є на Львівщині гора, назва якої теплою хви-лею спогадів гріє душу. Гора, яка не  одному мандрівнику відчинила браму в  захопливий світ подорожей. Гора, яка для багатьох була першою, а отже, залишиться улюбленою, рід-ною і близькою, навіть коли немає можливості знову відвідати її. Гора, стежкою до якої про-ходять покоління за  поколіннями  — батьки, діти, онуки. Для багатьох вона пов’язана зі спо-гадами про «буремні студентські роки», про незабутні посиденьки біля ватри, про пригоди, веселі й не дуже, які довелося пережити в цих мандрівках. І в кожного, хто хоч раз побував у неї в гостях, залишилися приємні спогади про її щирість і привітність.

Ідеться про найвищу вершину Сколівських Бескидів — г. Парашку (1268,5 м). Звідки така назва? Є кілька легенд, пов’язаних із цією горою. І про Параскевію, доньку князя Святослава, яку вбили Ярополкові нелюди. І про вільну красуню Парашку, яка, утікаючи від татар, зустріла свою смерть на  схилах гори. І  просто про жінку Параску, що на Великдень вигнала на  гору волів пасти, витягла куделю, сіла прясти та й скам’яніла разом з волами за цей великий гріх… Цікаві оповіді, однак, беззаперечно одне — гора Парашка надзвичайно ніжно-красива й трішки сором’язлива. Не бажає вирізнятися серед інших своєю красою, стоїть урівні зі своїми сусідками.

Маршрут вихiдного дня

Вид на г. ПарашкаВид на г. Парашка

27

Маршрут приваблює своєю доступністю та спрощеним маршрутом добирання до почат-кового пункту — містечка Сколе. Стежка почи-нається від  місця, де  сходяться об’їзна сколівська дорога й дорога з міста. Неподалік від лівої притоки Опору, повертаємо праворуч, далі повз лісопильню (повертаючи ще право-руч) стежкою виходимо на початок маршруту. Він позначений біло-жовтими маркуванням.

Підіймаємося лісовою стежкою на північний захід. Перший півторакілометровий підйом буде складним. Якщо це втішить, то він є склад-ним як для початківців, так і для професіоналів. Уже початок є стрімким. Та  це  і є  своєрідне випробування на витривалість!

Маленький перепочинок на виположуванні, ще один стрімкий підйом, і далі можна трішки відпочити, прямуючи майже прогулянковою стежкою, зручною й  затишною, як  у парку. Через півтори-дві години підйому, коли позаду залишиться 3 км нелегкого шляху, ви дістане-теся до  першого оглядового майданчика, з якого можна побачити хребет і гору — мету нашої мандрівки. Перед цією галявинкою у лісі зліва є джерело, біля якого можна перепочити. Не  лякайтеся, що  Парашка звідси видається такою далекою.

Відпочивши, продовжуємо рухатися на захід. З галявинки сходимо до лісу. Випро-бовування продовжуються — повалених дерев стає дедалі більше. Постійно доводиться то обходити їх, то перелазити, то лізти попід ними... 1,3 км такого підйому і  перед нами постає видовжена галявинка, на якій зробимо черговий коротенький перепочинок після най-складнішої ділянки шляху. Коли наберетеся сили для подолання останнього кілометра перед виходом на  хребет, можете сміливо вирушати вперед.

Підйом на хребет — це, як завжди, непере-вершені враження. Один крок — і  світ перед тобою! Відразу забувається втома. Відкрива-ється n-не дихання (їх, мабуть, було вже кілька від  початку маршруту), і  виростають крила, і  ноги самі готові бігти далі! Попереду 4 км хребтом до підйому на Парашку. Якщо стояти до  неї обличчям, то  позаду буде г. Корчанка (1178 м) із ретрансляційною станцією. А ваша стежка йде через вершину г. Оброслий Верх (1177 м), г. Зелену (1217 м), траверсує зліва г. Тимків Верх (1227 м, інша назва — г. Кобила) і, врешті-решт, виводить до підніжжя найвищої вершини хребта.

Дорогу хребтом долати легко. Залежно від  пори року може пощастити поласувати смачнющою чорницею та  брусницею. Крає-види навколо роблять маршрут дуже цікавим. Останній підйом на  вершину може трішки налякати стрімкістю, але це  тільки здається, що він складний. Крок за  кроком, ніби схід-цями, підіймаєтеся на вершину. З кожним кро-ком ви будете відчувати цю  висоту! Пориви вітру стають дедалі сильнішими. На  підйомі до вершини вмонтовано пам’ятну плиту, на якій написано, що гору названо Парашкою на честь доньки київського князя Святослава, яка тут загинула. Докладаємо останніх зусиль — і ви на вершині! Пройдено 10 км шляху. У серед-ньому ми витратили близько 4 — 5 год.

Майже десятиметровий хрест увінчує Парашку. У 2008 році сильний вітер завалив хрест, але наступного року святиню було від-новлено. Цікаво, що відправу, яку читають після реставрації храмів й освячення хреста, провів отець Василь Вороновський, який піднявся з  цією почесною місією на  Парашку у  віці 80 років!

Завжди цікаво розглядати гори та  гірські пасма із сусідніх вершин — перед собою бачиш ніби живий атлас. Ти їх упізнаєш, роздивляєшся, вивчаєш. Радо вітаєшся зі  «старими знайо-мими» — горами, які вже відвідав. Із заздрістю й захопленням вихоплюєш поглядом вершини, які ваблять своєю невідомістю… А на Парашці надзвичайно цікаво спостерігати за долиною! За доброї днини й прозорого повітря поглядом можна охопити аж Стрий, якщо не більше! Коли ж природі заманеться пожартувати, то вона так майстерно розмиє барви на  обрії, замалю-вавши все ніжно-синім кольором, що  може здатися, ніби там розлилося море.

Намилувавшись краєвидами, необхідно добре відпочити, а потім повертатися назад. Найбезпечніший зворотний шлях тим же марш -рутом, яким ішли до  Парашки. Екстремали можуть спуститися через г. Діл у долину Великої Річки до водоспаду Гуркало й виходу в с. Корчин.

Зворотний шлях хребтом і  спуск у  Сколе на годину менше, ніж підйом. Дорога начебто та сама, але ви побачите деякі зміни — світло, барви, звуки… Усе набуде ностальгічних від-тінків. Парашка залишатиметься позаду й бажатиме гарних нових вершин у великому світі! Ви будете виглядати цей хребетик із трьох гір-сусідок і, знайшовши їх, усміхне-теся. Тоді й на душі посвітлішає!

www.campus.uawww.campus.ua

36 www.podoroj.com.uawww.podoroj.com.ua

Чорними полонинами

Маршрут подає Василь Гутиряк — гірський гід, фундація «Карпатські стежки» та Оленка Гринчишин, фундація «Карпатські стежки»

c. Бистриця — присілок Климпуші — полонина Вовкани (1034 м) — полонина Братківська — г. Велика Братківська (1788 м) — г. Гропа (1758 м) —

полонина під Гропою — присілок Климпуші — с. Бистриця(Маршрут можна проходити у зворотному напрямку!)

Довжина маршруту: 32 км Тривалість: 2 дні Сезонність: травень–жовтень

День 1. с. Бистриця — присілок Климпуші — полонина Вовкани — полонина Братківська.Відстань — 13 км, час ходи — 5–6 год.

Стартуємо в  с. Бистриця Надвірнянського району. На автобусній зупинці розміщено стенд зі схемою маркованих маршрутів в околицях Бистриці. Варто уважно відслідкувати розмітку синього та  чорного маршрутів, з  комбінації яких складатиметься наша мандрівка. Від початку маршруту й до присілка Климпуші ці два маркування йтимуть разом.

Проходимо міст і далі прямуємо через усе село, яке мальовничо збігає з гірських схилів до р. Річки й затишно почувається в оточенні гір та  під  захистом хребта Братківської, що видніється на обрії. Від дороги будуть від-галуження праворуч за  наступними маршру-тами: через 750 м  — червоне маркування Східно-Карпатського туристичного шляху на  полонину Рущина та  гори Велику й Малу Сивулі, ще через 1 км — зелений маршрут звер-тає на хребет Тавпіширка. За 2 км від  старту підходимо до місця, де в р. Річка впадає потік Рафайловець, і за місточком, тримаючись чор-ного й синього маркуваннь, звертаємо ліворуч до присілка Климпуші. Ще півтора кілометра дорогою понад Річкою, поворот направо,

і  за 800 м доходимо до  місця розгалуження чорного й  синього маршрутів (це приблизно 5-й кілометр пройденого шляху). Чорне марку-вання йде прямо, уздовж потоку Гропинець на Гропу, — це дорога завтрашнього зворотного шляху. Синє маркування виводить поміж будинками, через кладку, повз луки до початку підйому в лісі. Набір висоти помірний. У деяких місцях стежка може бути перетоптана худобою, яку випасають на полонинах. Через 2,5 км вона приведе нас до красивого місця — на полонину Вовкани (1034 м).

Вовкани — це ніби дивовижний атракційний майданчик для туристів! Територія розділена між літничівками воринням (між будиночками, де живуть тільки влітку, своєрідними гуцуль-ськими огорожами), щоб худоба не наробила шкоди. Але, увімкнувши уяву, можна побачити, що це  ніби система коридорчиків, пристосо-вана саме для туристів! Краєвиди, які відкрива-ються, просто захоплюють! Вид на  Плоску, за нею — Довбушанка з Ведмежиком. Право-руч — масив Братківської. Ліворуч — відчува-ється присутність сестричок Сивуль... А над усім

Багатоденний маршрут

Полонина ВовканиПолонина Вовкани

цим  — такий одвічний спокій!.. Захопливе місце, у  якому хочеться затриматися довше, однак треба продовжувати мандрівку.

Слід зауважити, що на території останнього обійстя (тобто садиби, двору) на виході з поло-нини Вовкани, перед галявиною під  лісом, є невеличка криничка, у якій на найближчі 5 км можна запастися водою. Скористайтеся цією нагодою. Слід перебратися через паркан і спус-титися до кринички, яка буде метрів за 20.

Перетнувши галявину на південний захід, заходимо до лісу. Попереду нескладна лісова дорога, з помірними підйомами та спусками. Може видатися трішки одноманітною, але часом зустрічаються цікаві старі тури, що колись указували дорогу до Братківської.

На  деревах стрілочки старого маркування перегукуються з новими позначками.

Коли помітите невеличке озерце в  лісі зліва, це означатиме, що ви вже зовсім близько від  полонини Братківської. З  лісу вийдете в урочище, яким протікає невеликий потічок. Вода в ньому холодна за будь-якої пори року. Якщо треба, тут є місце для двох наметів. Після потічка ліворуч стрімкий підйом до полонини Братківська (400 м). Вийшовши на  полонину, треба йти стежкою, тримаючись лівого краю, і за 200 м ліворуч у лісі буде колиба пастухів, неподалік — джерело.

Залежно від  часу можна тут  залишитися на ночівлю. А можна і продовжити сходження на хребет.

День 2. Полонина Братківська — г. Велика Братківська — г. Гропа — полонина під  Гропою — присілок Климпуші — с. Бистриця. Відстань — 19 км, час ходи — 7–8 год.

Рухаючись на південь, перетинаємо поло-нину Братківську, проходимо 200 м стежкою в  лісі й  виходимо на другий ярус полонини. За ним починається досить стрімкий кілометро-вий підйом до хребта — спочатку в рідколіссі, а далі в жерепі (заростях альпійської сосни). Стежка в  жерепі прочищена, вона виводить до стовпчика 42/3 старого польсько-чеського кордону. Біля нього встановлено металічний стовп із дороговказами, від якого за стовпчи-ками старого кордону в  південно-східному напрямку можна дістатися до  гір Руська (1612 м) та Чорна Клива (1719 м), а в півден-ному напрямку майже не помітною стежи-ною — до  полонини Левковець (1 км). Ми ж рухаємося за  стовпчиками старого кордону на  північний захід до  г. Велика Братківська

(1,5 км, стовпчик 44), виходячи на яку подола-ємо вже 16 км від старту в Бистриці.

На  г. Велика Братківська (1788 м) є добра нагода розкласти перед собою мапу й  роз-пізнати всі знані Ґорґанські вершини, що від-криваються від  Сивуль і  аж до  Хом’яка! Краса — неймовірна! Гори захопливо близькі, знайомі обриси, цікаві ракурси… А ще — нага-дування з  часів далекої Першої світової  — окопи, залишки оборонних укріплень. Відлуння з далекого минулого.

На  Братківській стоїть дерев’яний стовп з дороговказами, від якого на південний захід відходить майже не помітна стежина зеленого маркованого маршруту до  перевалу Околе (5 км) та на хребет Свидовець. Ідемо на північ за стовпчиками старого кордону 2 км до г. Гропа

Полонина ВовканиПолонина Вовкани

37www.campus.uawww.campus.ua

Регіон Західної України справедливо вважають лідером за  різноманітністю ландшафтів, природних, культурних та історичних пам’яток. Тут широкі рівнини поступово переходять у мальовничі передгір’я, які закінчуються пасмом Карпат з найвищою точкою України — г. Говерлою. Реліктові ліси, що знаходяться під охороною ЮНЕСКО, безліч мінеральних джерел і солоних озер, склад води яких схожий на Мертве море, водоспади й бурхливі річки, чисте повітря, розмаїття флори й фауни — усе це щороку приваблює не лише українських, але й закор-донних туристів.

Історично склалося так, що більша територія Західної України перебувала під впливом таких держав, як Австро-Угорщина, Чехословаччина, Румунія, Польща. До 1918 р. практично всі пращури західних українців були підданими австрій-ського імператора; територія Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей офіційно називалася Королівством Галіції та Лодомерії. Територія нинішньої Закарпатської області, яка стала такою лише в 1946 р. , довгий час належала угорським правителям. У 1919 р. , із  розпадом Австро-Угорщини, Чехословаччина окупувала західну частину, а Румунія — південно-східну час-тину області. Чернівецька область була у володінні Молдавії. І тільки під час Великої Вітчизняної війни територія нинішньої Західної України стала такою, якою ми її зараз бачимо на картах.

За свою багатовікову історію ці землі неодноразово переходили від однієї держави до іншої — населення неодноразово змінювало свою релігію й дер-жавну мову, змінювалося життя, перебудовувалися храми й фортеці — форму-валися специфічні культурні особливості, з нашаруваннями з багатьох культур панівних країн. Територія Карпат і Закарпаття практично не зазнала бомбу-вання під час останньої світової війни, тут збереглося багато історичних

ВЕЛОСИПЕДНИЙ ТУРИЗМ

85

Золота підкова

м. Броди — смт Олесько — с. Підгірці — м. Золочів — с. Старе Село — м. ЛьвівЛьвівська обл.

Кількість днів Кілометраж Складність Велопрокат Діти

2 140 середній є від 16 років

ЯК ДІСТАТИСЯ ДО ПОЧАТКУ МАРШРУТУУ  Броди: потягом Київ  — Івано-Франківськ, Львів — Рівне або Львів — Здолбунів.

ВАРТО ПОДИВИТИСЯ НА МАРШРУТІ• Бродський замок XVII ст. (м. Броди) ❶; • церква Св. Юрія XVII ст. (м. Броди) ❷; • синагога XVIII ст. (м. Броди) ❸; • Олеський замок XIV ст. (смт Олесько) ❹; • костьол Св. Йосифа й келії монастиря капу-цинів XVIII ст. (смт Олесько) ❺;

• Троїцький костьол XVI ст. (смт Олесько) ❻;

• Підгорецький замок XVII ст. (с. Підгірці) ❼; • Василіанський монастир з келіями XVIII ст.

(с. Підгірці) ❽; • дерев’яна церква XVIII ст. (с. Сасів) ❾; • Золочівський замок XVII ст. (м. Золочів) 10; • Миколаївська церква XVI ст. (м. Золочів) 11; • Воскресенська церква XVII ст.

(м. Золочів) 12; • Вознесенський костьол XVIII ст.

(м. Золочів) 13; • руїни замку XVII ст. (с. Старе Село) 14.

Львівська область — найбільша за площею серед областей Західної України й найбагатша за кіль-кістю архітектурних пам’яток. Дерев’яні церкви, старовинні костьоли й  монастирі, замки й палаци — їх тут стільки, що вистачить на місяці мандрівок. Для тих, хто не має можливості огля-нути відразу всі пам’ятки, підійде маршрут «Золота підкова Львівщини».

Починається маршрут у Бродах, що за 93 км від Львова. У місті є залізнична станція, і через нього проходить автомагістраль. До  початку маршруту краще за все під’їхати залізничним транспортом, щоб не  долати великі ділянки трас.

На  перший погляд місто може видатися занед баним і  стареньким, але варто тільки запросити екскурсовода з музею — і  багато-вікова історія цих місць оживає яскравими

картинами. З основних пам’яток міста можна відзначити: замок-фортецю XVII ст. з оборон-ними валами й бастіонами-казематами (вул. Зам-кова, 1), церкву Св. Юрія оборонного типу 1625 р. (вул. Руська) і синагогу оборонного типу 1742 р. (вул. Гончарська, 12). На жаль, усі ці пам’ятки перебувають на межі зникнення.

З міста виїжджаємо трасою М-17, за Ясене-вим повертаємо праворуч на Олесько, через 4 км ліворуч від дороги, за  полями, буде

ПнМасштаб: 1 : 900 000

(в 1 см 9 км)

www.velokiev.comwww.velokiev.com

86

виднітися Олеський замок. У селі легко зорієн-туватися — по дорозі до замку є дороговкази. Це один з найбільш відомих і популярних зам-ків України (вул. Замкова, 34).

Збудований на  крутому пагорбі одним із  синів галицько-волинського князя Юрія Львовича, Олеський замок уперше згадано в історичних джерелах 1327 р. як потужну фор-тецю. Тут служив батько Богдана Хмельниць-кого, тут народився польський король Ян III (Собеський), що згодом захистив Європу від турків. Після відбудови замок активно викорис-товували кінематографісти: тут знімалися «Три мушкетери», «Борис Годунов», «Час збирати каміння», «Вогнем і  мечем» та  ін. Усередині замку працює філіал Львівської галереї мис-тецтв, тут зберігається щонайбільше в Європі зібрання дерев’яної скульптури XIV–XIX ст. Навколо замку розташований чудовий парк із витворами сучасний скульпторів, які прикра-шають його алеї. Навпроти замку — монастир капуцинів і костьол Св. Йосифа XVIII ст. Також варто оглянути Троїцьку церкву 1545 р. (вул. Шевченка, 59). Неподалік від церкви є кав’ярня «Любар», де можна смачно й недо-рого поїсти.

У Підгірці веде другорядна розбита ґрун-това дорога. Швидше за все доведеться цю дорогу частково пройти пішки, якщо вам не до

смаку пішохідний тип пересування, тоді краще вирушайте асфальтом. Підгорецький замок розташовано на  вершині одного з  пагорбів невисокого (до 470 м) гірського ланцюга Голо-гори. На  головній площі  — Воздвиженський костьол 1752 р. із вражаючою колонадою, який спочатку був задуманий як родова усипальня польського графа Вацлава Жевуського. Від храму до замку веде 300-метрова липова алея.

Замок, побудований у  середині XVII ст., швидше за все, для польського гетьмана Станіс-лава Конецпольського, якому належав і замок в  м. Броди, об’єднує в  собі стиль магнатської резиденції та  оборонної фортеці. Маючи чимале честолюбство, Конецпольський задумав побудувати палац, що переважав би красою й  розкішшю всі європейські резиденції  — недарма творці «Трьох мушкетерів» обрали цей замок як прототип Версальського палацу. Станом на березень 2011 р. замок перебуває на реконструкції і потрапити всередину не можна. Охочі можуть також оглянути Василіан-ський монастир XVIII ст., який у селі позначено дороговказом і до якого веде півторакіломе-трова асфальтована доріжка. Територія монас-тиря приємно здивує доглянутістю, а служите -лі — доброзичливістю. Однак не радимо цим зловживати й  для відвідування монастиря одягтися відповідним чином.

Замок у Старому СеліЗамок у Старому Селі

www.velokiev.comwww.velokiev.com

87

На трасі до Золочева в с. Сасів можна огля-нути дерев’яну Миколаївську церкву XVIII ст., її видно з дороги.

У Золочеві наша мета — Золочівський замок (вул. Замкова, 3), побудований у 1634–1636 рр. на пагорбі Купина. Золочівський замок стано-вить єдину споруду оборонної архітектури в Європі, що збереглася практично в автентич-ному вигляді. Історія замку овіяна безліччю чуток і легенд, що розповідають про привидів, але про це краще розкажуть місцеві екскурсо-води. Окрім замку, можна оглянути розкішно прикрашений Вознесенський костьол комп-лексу монастиря домініканців 1730 р. (вул. Ско-вороди, 6), Миколаївську церкву XVI ст. (вул. Валова, 11), церкву Воскресіння Господ-нього 1624–1627 рр. (вул. Шашкевича, 9).

Узагалі цим краєм їздиш із повним усвідом-ленням побожності й миролюбства місцевого населення: у кожному селі блищать і височіють над мальовничою місцевістю бані храмів, уздовж доріг стоять постійно доступні для моління каплички. Хто не хоче затримуватися для оглядання усіх окрас цих місць, може виру-шити до  Львова на  електропотязі; ті ж, хто залишаться, одержать незабутні враження.

Дорога через Ясенівці й Словіту йде вздовж мальовничого Гологірського хребта.

У  с. Куровичі можна повернути праворуч, на с. Виж няни, і зробити зайвих 6 км туди-назад для того, щоб оглянути фрески в місцевій церкві. А можна на цьому ж роздоріжжі повернути ліво-руч і повз невеликі села проїхати до Старого Села. Замок у цьому селі логічно завершить зна-йомство із замками «Золотої підкови». Спору-джений у XV ст. із дерева, замок у Старому Селі кілька разів був перебудований і сьогоднішнього вигляду набув у XVI–XVII ст. Замок практично зруйнований, але навіть його руїни вражають своїми розмірами: це один з найбільших замків Львівщини.

Зі Старого Села пряма дорога до  Львова. Львів, особливо в центрі, брукований, так що охочим оглянути місто в  подробицях краще залишити велосипеди в готелі. Якщо бруківка й вузькі вулички вас не бентежать, вирушайте до центра міста — тут безліч пам’яток, а серед удосталь наявних відкритих кав’ярень можна вибрати місця для гастрономічних екскурсів. І не забувайте: Львів — українська столиця кави й шоколаду.

Олеський замокОлеський замок

www.velokiev.comwww.velokiev.com

Що може бути прекрасніше, ніж провести відпустку чи вихідні, подорожуючи власним автомобілем! Такі мандрівки дарують відчуття незалежності та сво-боди: досить повернути кермо, щоб машина помчала вас туди, куди хочете, — до  невідомої мети, до  нових людей, у місця, куди ви  навряд чи  потрапили б за інших обставин.

У Західній Україні для таких подорожей є всі умови. Цей куточок нашої країни відзначається не лише природним багатством, але й безліччю найрізноманітні-ших архітектурних пам’яток. Ледь не за кожним вигином шляху на допитливих тут чекає історичний урок просто неба, який викладають відомі фортеця чи коро-лівський замок, магнатський маєток чи  відомий монастир, стара маленька затишна сільська церква чи пам’ятник біля дороги.

Тому не вагайтеся та вирушайте на зустріч з мальовничою красою й захопли-вою історією!

Розділ підготовлено за підтримки туристичної компанії «Унікальна Україна» www.uu-travel.com

АВТОМОБІЛЬНИЙ ТУРИЗМ

101

Краса України — Поділля

Маршрут подає Максим Жевняк, туристична компанія «Унікальна Україна»

м. Кам’янець-Подільський — Суржинецький яр — с. Китайгород — Бакотська затока (51 км)

Подільські Товтри-Медобори — край невисоких (до 60 м) заліснених або кам’янистих пагорбів, що  є залишками давнього коралового рифу, який існував багато мільйонів років тому, коли ці простори були вкриті водами теплого Сарматського моря. «Поділь-ські Карпати» або «Наддністрянська Швейцарія» — так називають ці пагорби місцеві жителі. М’який клімат та ландшафтні особливості зробили Товтри місцем, де зустріча-ються десятки рідкісних рослин і рослин-ендеміків, таких як ковила пірчаста, сон-трава, аурелія скельна й навіть кілька видів орхідей. Велика кількість легенд, записаних Юзе-фом Роллє, Володимиром Далем, Тамарою Сис-Бистрицькою, пов’язана з  численними ярами, скелями-останцями та іншими природними дивами, які відшукає спостережливе око дослідника.

КАМ ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ«Квітка на камені», як назвала це місто Леся

Українка, стоїть на кам’яному острові, оточене вертикальними стінами каньйону та широким руслом р. Смотрич. Унікальність такого розташу-вання була як благословенням, так і прокляттям Кам’янця. «Кам’янець — як вінець: кругом вода, усередині біда», — такою поговіркою описує

місто В. Даль, якому довелося пропрацювати тут кілька років хірургом. Королівська фортеця, що жодного разу не скорилася збройній силі, проте тричі за  свою історію передавалася ворогу внаслідок політичних інтриг. «Католицький вінець» із монастирів та костьолів, які своїми парадними входами прикривали від монар-шого ока велику кількість православних храмів,

Стара фортеця (м. Кам’янець-Подільський)Стара фортеця (м. Кам’янець-Подільський)

Грушка

Каштанівка

Національний природний парк «Подільські Товтри»

Китайгород

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ

T2317

102

що складали духовне ядро міста. Місце остан-ньої битви Єжи Володиєвського, чиї вчинки ще за життя стали легендою, проти 300-тисячного турецько-татарського війська 1672 р. Це місто ще в 1375 р. отримало благословення від Папи Римського, щоб стати оплотом покатоличення в  Подільських землях. Не  раз відвідуване королями, воно залишалося суворою форте-цею на кордоні між землями Речі Посполитої (чи пізніше Російської імперії) та Диким Степом, приймаючи на  себе перші удари татарських орд. Історія, кров і слава переплелися на цих

вуличках, залишивши свої відблиски в десятках споруд і монументів, що нагадують про славне минуле цієї твердині.

Далі наша дорога пролягає за місто, де міс-цевість поступово починає нагадувати гірську. Там, де, здавалося б, повинні лежати одні рів-ніни й поля, повільно й величаво з’являється товтровий кряж. У 2008 р. Національний парк «Подільські Товтри» визнали одним із  семи природних чудес України. Товтровий кряж — це яри, гори, річки, озера зі своїм унікальним мікрокліматом і з величезною кількістю тварин і рослин, занесених до Червоної книги.

СУРЖИНЕЦЬКИЙ ЯРПерше відкриття чекає за одним із поворотів,

що нагадають подорожі гірськими серпантинами Карпат чи Криму. Сповільніть рух і дайте собі час помилуватися на заліснені схили, що плавно спускаються до малесенької річки під назвою Студениця і піднімаються вгору, ховаючи в тіні дерев десятки рідкісних рослин і тварин, ство-рюючи враження справді гірської місцевості. На цих схилах є й звивисті стежки, які приведуть до давно забутих місць, де колись знаходилися давні городища слов’янських чи навіть трипіль-ських часів. Щоб по-справжньому відчути смак пригод, тут можна покататися на конях. Ніколи не каталися до цього часу? Навчать. Маєте вели-кий досвід верхової їзди? Тоді для вас можуть відкритися секрети конкурної виїздки чи досвід кількагодинних подорожей верхи. Близько два-дцяти різних маршрутів, що пропонують відвід-ування давніх городищ або панських заводів і цукроварень, лісових озер, маленьких хуторів, — малопомітні стежки яру готові поділитися своїми історіями та таємницями.історіями та таємницями.

Башта Староï фортецiБашта Староï фортецi

Міська ратушаМіська ратушаКафедральний костьол і турецький мінарет, Кафедральний костьол і турецький мінарет,

на якому встановили позолочену статую Мадоннина якому встановили позолочену статую Мадонни

103

КИТАЙГОРОД

На півдороги до Бакоти зважтеся зробити поворот до села з несподіваною для цих місць назвою Китайгород. Під’їжджаючи, ви побачите знак, на  якому це  екзотичне найменування написано ще й китайською. На протилежному березі перед очима розгорнеться широка панорама, у науковому світі відома як Китай-городське відслонення. Його вдало називають кам’яною книгою нашої планети, адже на схи-лах яру, який міцно обіймає тоненьку нитку р. Тернавка, учені знаходять кам’яні рештки рос-лин і тварин, що жили тут мільйони мільйонів років тому. Непересічним історичним спадком села є  православна церква та  католицький костьол XVIII ст., розташовані за кілька метрів одне від одного. Окрім того, пройшовши трохи далі від костьолу, ви побачите залишки давньої

споруди — родового палацу князів Потоцьких, який, за  деякими версіями, був збудований на місці замку бояр Глинських (XIV ст.), що уві-йшли в історію, коли Олена Глинська стала дру-жиною великого московського князя Василя ІІІ, матір’ю Івана IV Грозного.

БАКОТСЬКА ЗАТОКАДістатися до Бакоти буде не складно. Треба

доїхати до с. Грушка Староушицького р-ну, потім звернути на Каштанівку і далі вниз, основною дорогою аж до самого берега. Поблукавши трохи польовою дорогою (звісно, дорога зникла разом із с. Бакота, затопленим у 80-х рр.), ви наре-шті побачите величезний хрест, яким відмічено місце, де був розташований підземний скельний монастир, заснований ще в Х ст. Це був пер-ший на Поділлі чоловічий скельний монастир,

Вуличка Старого міста (м. Кам’янець-Подільський)Вуличка Старого міста (м. Кам’янець-Подільський)

Рiчка Тернавка в КитайгородіРiчка Тернавка в Китайгороді Біля скельно-печерного монастиряБіля скельно-печерного монастиря

Скелелазіння — непростий, але дуже захопливий вид спорту, що розвиває коор-динацію і пластику рухів, виховує волю й наполегливість, а також допомагає боротися зі стресом. Якщо ви рішучі й енергійні, ведете активний спосіб життя і полюбляєте екстрим, то скелелазіння — ваша стихія. В Україні цей вид спорту й активного відпочинку дуже популярний, тому у тих куточках країни, де немає або недостатньо природних умов для тренувань, вони створюються штучно. У Західному регіоні України є можливість тренуватися як на природних скеле-дромах, розташованих у  мальовничій місцевості, так і  на скелелазних тренажерах.

СКЕЛЕЛАЗІННЯ

Каньйон р. Смотрич Каньйон р. Смотрич 

143

Селелазний район каньйону р. Смотрич (м. Кам’янець-Подільський)

Скельний каньйон був промитий р. Смотрич, яка утворює навколо старого міста незамкнуту петлю. Власне, на стінах цього каньйону і про-кладені скелелазні маршрути. Висота скель у каньйоні — від 30 до 50 м. Скелі складаються з вапняку, але м’якшого, ніж у Криму. На сьогод-нішній день у каньйоні пробито декілька секто-рів: біля спуску з моста, під мостом і далі по каньйону — в цілому близько 80 маршрутів від 5а до 8b категорії складності. Усі траси підпи-сані із зазначенням категорії складності.

ЯК ДІСТАТИСЯСектор «Міст на Старе місто» знаходиться в цен-трі міста — під мостом, що веде до Старого міста. (Не плутати з мостом до замка!) Праворуч від моста (якщо дивитися на Старе місто) метрів че-

рез сорок починаються старовинні бетонні сходи, що ведуть вниз. У самому низу ліворуч від сходів розташований перший скелелазний сектор, на-ступні сектори розташовані ще лівіше. Щоб по-трапити до маршрутів сектора «Верба» потрібно спуститися сходами у каньйон, повернути право-руч і пройти стежкою приблизно 400 м до водо-спаду, що ллється з-під величезної верби.

N 48° 40,425′ E 26° 34,433′

ДЕ ЗУПИНИТИСЯУ наметах прямо біля скель (вода є поблизу — у приватному секторі). Ті, хто надає перевагу комфортним умовам проживання, можуть по-селитися в готелі чи орендувати житло у при-ватному секторі.

Назва КатегоріяСходи 6а+Болдрінжок 7bCлідопит 6bСтраху. Net 6c+Eclipse 7сCонечко 6с+5-й клас 6аКіт 6а+Калина 6а+Рудий 6в+Попелюшка/+ 6а/6bОблога 6с+Пам’яті друга 6b+Балкон 6b+Terra Heroica 8a+Мандри 7сСила духу 7а+Шовковиця 6сДівочі сльози 6bКіль 6сЦентуріон/+ 5a/6b+Маячня 6а+Потужний/+ 7а+/7сВиделка права 6bВиделка ліва 6bДорога в небо 6с+Ефект відсутності 7сСкелефілія 7а+День Перемоги 7аІванович 6c+Годзіла 6b+Ніс 6сКсю 7b+

Назва КатегоріяКолектор 6сБодун 6а+Релікт 8b?Гермес-с 6b+Петрович 7а+На свою голову 7сДикий West 7аЗавірюха з метеликів 7аБармалєй 7b+13000 мм 6сСолений 7b+Пряма мова 8а?Злива 8а?Шахрай 7a+Мара 8аОбрій 7b+Кут падіння 7а+Схрон 7а+Копальня 6bМрія дурбелика 5bКуций 6bМарні сподівання 6c+Кармелюк 6с+Іспит 7аУпа 6cКрук 6сДжахар 6сГопак 5сРавлик 4Дарунок Стасу 7аЗлидень 6b+Рахуба 5сТемна справа 6а

СЕКТОР «МІСТ НА СТАРЕ МІСТО»

Хребет Боржава височіє від 1300 до 1700 м заввишки і простягнувся на 25 км. Основні вер-шини — Великий Верх (1598 м), Стій (1681 м), Томнатик (1343 м).

Безлісова зона хребта розташована вище 1200 м. Хребет має бічне відгалуження у північно-східний бік довжиною 10 км. Старту-вати можна з  будь-якого місця хребта, але оптимальний варіант — вершина гори Великий Верх. Польоти можливі над хребтом і  пара-

лельно до хребта — уздовж долини з північно-східного боку.

Ближче за все розташований населений пункт Воловець. Доставка пілотів і парапланів на старт здійснює трактор із причепом. Від Воловця до місця призначення — 2 год, з них підйом пішки на вершину займає 30 хв.

Також можна літати на параплані і в Пере-чинському районі. Для цього ідеально підходить полонина Руна.

Парапланеризм — це не тільки захопливий і неймовірно видовищний вид спорту, але й прекрасний активний відпочинок із друзями та сім’єю. Особливо популяр-ний цей вид активного відпочинку на морських і гірських курортах. У Карпат-ському регіоні є кілька чудових місць для польотів на парапланах.

ПАРАПЛАНЕРИЗМ

Хребет Боржава

169

Льотний центр Рахів

Льотний центр Рахів є  комплексом схилів з перепадом висот від 450 до 1400 м над рів-нем моря з віддаленням від центру міста на 4–10 км. До місць старту можна дістатися лег-ковим автотранспортом. Стрімкі схили (30–40°) дозволяють здійснювати польоти як у термічних, так і в динамічних потоках. Осно-вні напрями схилів для польотів — північно-східний і  південно-західний. Умови польотів  — не для початківців (необхідний певний досвід). Посадка — на футбольне поле в Рахові.

В Івано-Франківській області, біля сіл Одаїв та Ісаків, є унікальні стартові майданчики, що приймають кілька років поспіль відкриті чем-піонати України з  дельта- і  парапланеризму. Дельтадром у с. Одаїв (північно-західні вітри) має унікальну природно-геологічну будову. Природна підкова каньйону біля берега р. Дніс-тер — 4–5 км завдовжки і  висотою більше 200 м — спрямована на північний захід і тому збирає всі північно-західні вітри, що утворю-ють прекрасний аеродинамічний потік 300 м заввишки. Подібні умови є й на дельтадромі Ісаків-Підвербівці, який використовують під час південно-східних вітрів. Польоти можуть здій-снюватися цілий рік.

Дуже мальовничі та  зручні для польотів місця є в районі с. Луквиця.

Також можливі польоти в  інших місцях, у тому числі з найвищої гори України — Говерли.

На гірськолижних курортах Карпатського регіону літають у  Славському, на Драгобраті, в Подобовці, Кострині й Буковелі.

Організація польотів на парапланах і дельтапланахЗакарпатська обл., м. Рахів

+38 067 3123362 voyager_mc@inbox.ru

Організація польотів на парапланах.

База відпочинку «Ізкі»Закарпатська обл., Межигірський р-н., с. Ізкі

+38 067 3104604, +38 067 3448820 izki-offi ce@mail.ru

Карпати — популярне місце зимового відпочинку. Гірськолижні курорти Карпат-ського регіону дуже різноманітні і за рівнем сервісу, і за величиною, і за кіль-кістю та якістю гірськолижних трас. Серед них особливо виділяється курорт європейського рівня — «Буковель», де гармонійно поєднуються високий рівень сервісу, різноманітність і доглянутість гірськолижних трас та неповторна краса карпатської природи.

Гірськолижний сезон у Карпатах триває 5 місяців — з листопада до березеня включно. Навколо всіх популярних гірськолижних схилів зосереджені бази від-починку, приватні садиби й  котеджі, прокатні пункти, гірськолижні школи й затишні кав’ярні.

УМОВН I ПОЗНАЧЕННЯ

ГІРСЬКІ ЛИЖІ,СНОУБОРД, КАТОК

Паркінг

Одномісний номер

Двомісний номер

Трьохмісний номер

Чотирьохмісний номер

П’ятимісний номер

Шестимісний номер

Номер люкс

Окремий котедж

Телевізор у номері

Душ у номері

Душ на поверсі

Туалет у номері

Туалет на поверсі

Бездротовий інтернет

Сауна, лазня

Організація екскурсій

Прокат гірськолижного спорядження

185www.campus.uawww.campus.ua 185

Гірськолижний курорт «Буковель»

Гаряча лінія: +38 800 5050880 www.bukovel.comВідділ реалізації абонементів: +38 0342 559546 card@bukovel.com.uaОнлайн-продаж абонементів:

www.shop.bukovel.info

ВідстаньІвано-Франківськ — ГК «Буковель» — 110 кмЛьвів — ГК «Буковель» — 245 кмТернопіль — ГК «Буковель» — 250 кмЧернівці — ГК «Буковель» — 160 км

ЯК ДІСТАТИСЯЛітаком — до Івано-Франківська або Львова.Автобусом або потягом  — до Івано-Фран-ківська, Тернополя, Чернівців або Львова.На автомобілі краще їхати через Івано-Фран-ківськ (окрім тих випадків, коли ви добира-єтеся з Чернівців або Ужгорода). З Івано-Франківська до ГК «Буковель» їхати через міста Надвірне, Яремче, села Микуличин, Татарів.

N 48° 21,233′ E 24° 24,371′

Курорт «Буковель» розташований у с. Паля-ниця Івано-Франківської обл., біля підніжжя г. Паляниця, на висоті 900 м над рівнем моря. З усіх боків курорт оточений горами, які захи-щають його від холодних зимових вітрів, тому тут унікальні природно-кліматичні умови, дуже комфортні для відпочинку на свіжому повітрі. Сезон катання триває, як правило, з листопада до середини квітня.

На цьому курорті все зроблено з  душею й продумано до дрібниць — лижні траси прокла-дені на спеціально підготовлених схилах із трав’яним підґрунтям, захищені від прямого сонячного проміння, завдяки чому сніг тут три-мається значно довше, ніж в інших місцях. Усі траси «Буковеля» оснащені сніговими гарма-тами, схили готуються ретраками; деякі траси освітлені, тому можна кататися навіть уночі!

На п’яти горах курорту прокладено більше 80 різних за рівнем складності трас загальною довжиною 50 км. За складністю траси стан-дартно розділені на три рівні: сині, червоні та чорні.

ІВАНОФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ

Гірськолижні траси ГК «Буковель»Гірськолижні траси ГК «Буковель»

www.campus.uawww.campus.ua

ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ

Славське

ЯК ДІСТАТИСЯ Дуже зручно добиратися до Славського залізничним транспортом. Усі потяги, які йдуть зі сходу країни на захід, зупиняються у Славському.Автобусом можна доїхати зі Львова, Ужгорода, Стрия. На автомобілі — головною автотрасою Київ — Ужгород; через 2 км від м. Сколе буде поворот на Славське (20 км до центру селища).

N 48° 51,09′ E 22° 26,574′ Славське — один з найвідвідуваніших і най-

улюбленіших українцями гірськолижних курор-тів. Саме тут розташована Мекка українських гірськолижників — г. Тростян (1232 м).

Курорт набув популярності завдяки різно-манітності трас — у Славському лижник будь-якого рівня підготовки знайде відповідний для себе спуск. Тут можна навчити дитину чи почат-ківця азам гірськолижного спорту, покататися всією сім’єю, поробити викрутаси на складних трасах або ж прокататися цілиною. Траси готу-ють ретраки.

На вершину гори прокладена одна із найдо-вших в  Україні крісельних канатних доріг. Її довжина складає 3 км, підйом на вершину триває близько 30 хв.

З вершини прокладені різні за довжиною (від 1500 до 2000 м) і рівнем складності траси в кількох напрямках:• північні схили (1 бугельний витяг 1200 м завдовжки) розраховані на більш підготовлених і досвідчених лижників;

• західні схили (3 бугельних витяги 1000 м завдовжки кожен) більше підходять для лижників-початківців;

• на центральному схилі прокладено спортивну трасу, тому допуск туди часто буває обмеженим.Біля витягу працює пункт прокату гірсько-

лижного спорядження, є камера схову.Гора Погар розташована майже в  центрі

смт Славське. Від залізничного вокзалу до гори можна не поспішаючи дійти за 15–20 хв. Біля підніжжя гори є автомобільна стоянка.

Кататися придатні західні схили Погара, де розташовано дві траси (700–800 м) серед-нього рівня складності. Траси розділені між собою лісовим масивом. Ширина трас — 100 м і 50 м. На широкій трасі працюють снігові гар-мати. Схил досить крутий (близько 30°).

Гора Кремінь («Політех») розташована на околиці смт Славське. Від центра селища до гори близько 1,5 км (дістатися можна або

200 www.campus.uawww.campus.ua

201www.campus.ua 202020201111wwwwwww.w acc mpppuus u.wwwwwwwwwwwwwwww.w.w.cacacacacacampmpmpmpmpmpusususususus uuu.u.u.uaaaaaa

г. Тростян 1232 м

на Ужгородна Ужгородд

г. Погар 841 м

Верхисокий Вг. Вим 1242 м

г. Менчілг. М

на Львіва

201

пішки за 15–20 хв. центральною вулицею, або доїхати на таксі чи власному автомобілі).

Схили досить пологі, без різких перепадів і  крутих ділянок. Тут можна навчити дитину чи початківця азам гірськолижного спорту. Пра-цюють 2  бугельних витяги. Є прокат гірсько-лижного спорядження. За бажанням можна скористатися послугами кваліфікованих інструкторів.

Гора Менчіл (Варшава) розташована за гірсь-колижним комплексом «Політех». Тут працюють 2  витяги  — у  присілку Варшава (довжина

1175 м) і  в  с. Грабовець (довжина 850 м), ще один будують. Перевагою є відсутність великих черг на витяг. Траси розраховані для досвідче-них лижників.

Гора Високий Верх розташована в  с. Воло-сянка (6 км від Славського). Тут прихильники гірськолижного спорту знайдуть для себе траси будь-якого рівня складності. Початківці можуть потренуватися з інструктором. Витяги: 1 парно-крісельний (2800 м), 3 двохмісних бугельних (700 м, 750 м, 800 м). Витяги швидкісні, нові. Перепад висот — до 552 м.

СХЕМА Г ІРСЬКОЛИЖНИХ ТРАС І ВИТЯГІВ СМТ СЛАВСЬКЕ

www.campus.uawww.campus.ua

208 www.campus.uawww.campus.ua

Лумшори

ЯК ДІСТАТИСЯНайпростіше — з Ужгорода. Найближча заліз-нична станція — Перечин. З Перечина до Лум-шорів ходять автобуси. На автомобілі їхати через Перечин, далі через с. Тур’ї-Ремети до Лумшор.

N 48° 48,43′ E 22° 42,53′

У с. Лумшори знаходиться бугельний витяг 300 м завдовжки. Полога траса 500 м зав-довжки, з перепадом висот 30 м, придатна для лижників-початківців. Є прокат спорядження.

ДЕ ЗУПИНИТИСЯГотельно-туристичний комплекс «Мисливська садиба»с. Лумшори

+38 099 0417831 pogorilak@mail.ru

Є розвага — чани з киплячою водою.

Приватна садиба «Перлина Карпат»с. Лумшори, вул. Лугова, 4

+38 03145 23315, +38 050 5210012

Синяк (санаторій «Синяк»)

ЯК ДІСТАТИСЯНайпростіше — на маршрутному таксі з Мука-чевого. На автомобілі їхати з Мукачевого через Чинадійово до с. Синяк. Санаторій «Синяк» роз-ташований за 5 км від села.

N 48° 34,374′ E 22° 51,142′

На схилах гори поблизу санаторія «Синяк» працюють два бугельних витяги (1000 м і 450 м) і бебіліфт (350 м). Траси пологі, розра-ховані на початківців. У санаторії є прокат спо-рядження. Схили укочують ретраком, працюють снігові гармати. «Синяк» ідеально підходить для сімейного відпочинку: на невеликих горах діти вже змалку можуть опановувати ази гір-ськолижного спорту.

ДЕ ЗУПИНИТИСЯСанаторій «Синяк»с. Синяк

+38 03131 44005, +38 03131 21092, info@synyak.com.ua www.sinyak.com.ua

Туристичний комплекс «Водограй»с. Чинадієво, вул. Санаторна, 201

+38 03131 41990, +38 03131 62273, +38 050 3722497, +38 050 3724326

vodogray@vodogray.info www.vodogray.info

209www.campus.uawww.campus.ua 209

Приватна садиба «Золота рибка»с. Чинадієво, вул. Санаторна, 272(5 км до гірськолижних трас)

+38 050 6214275, +38 050 2251390 svetlana@gmx.at www.rybka.at.ua

Туристична садиба «Горобець»с. Чинадієво, вул. Франка, 12

+38 03131 62594, +38 097 2251905, +38 095 1207744

info@vorobey.com.ua www.vorobey.com.ua

Сільська садиба «У Ірини»с. Чинадієво, вул. Санаторна, 171

+38 050 6562006

Сільська садиба «У Старкової»с. Чинадієво, вул. Щорса, 18

+38 095 6073343

Садиба «Вілла де Кампо»с. Чинадієво, вул. Франка, 23

+38 03131 62777, +38 050 2711941, +38 050 8774545

Alexkampov@gmail.ru www.villa-kampo.com.ua

Солочин

ЯК ДІСТАТИСЯПоїздом до ст. Свалява, звідти — автобусом, марш-рутним або звичайним таксі. Автомобілем їхати трасою Київ — Львів — Чоп, у Сваляві повернути на с. Поляна.

N 48° 35,542′ E 22° 58,120′

У с. Солочин, біля санаторію «Квітка Поло-нини», є  три гірськолижні траси середнього рівня складності з  перепадом висот 200 м. Довжина трас близько 1000 м. Працюють бугельний витяг і 2 мультиліфти. Схили укочу-

ють ретраком. Є прокат гірськолижного споря-дження, кав’ярня.

ДЕ ЗУПИНИТИСЯСанаторій «Квітка Полонини»с. Солочин

+38 03133 32316, +38 03133 32454 kvitka@svl.uz.ua www.kvitkapolonyny.com

Кінні прогулянки.

Бугельний витяг бiля санаторiю «Квiтка Полонини»Бугельний витяг бiля санаторiю «Квiтка Полонини»

www.campus.uawww.campus.ua