Проект

КОДЕКСУкраїни про цивільний захист

РОЗДІЛ 1ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

ГЛАВА 1Загальні положення

Стаття 1. Відносини, що регулюються Кодексом України про цивільний захист

Кодекс України про цивільний захист (далі – Кодекс) регулює відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, а також повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України, підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкованості, форми власності, діяльності та організаційно-правової форми (далі – підприємства).

Стаття 2. Визначення термінів

У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:аварійно-рятувальна служба – організація, яка складається з аварійно-рятувальних

формувань та органу управління такою службою і призначена для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

аварійно-рятувальне формування – підрозділ аварійно-рятувальної служби, самостійний підрозділ, загін, центр, пожежно-рятувальний або пожежний підрозділ (частина);

аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи – роботи, спрямовані на пошук, рятування і захист людей, уникнення подальших руйнувань і втрат, ліквідацію чинників, що унеможливлюють проведення таких робіт або загрожують життю рятувальників;

будівництво – термін, що охоплює нове будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт та реставрацію;

відновлювальні роботи – комплекс робіт з відновлення, шляхом їх будівництва, відповідних територій, будівель, споруд, діючих підприємств або їх комплексів, які були зруйновані або пошкоджені внаслідок надзвичайної ситуації;

засоби цивільного захисту – протипожежна, рятувальна та інша спеціальна техніка, обладнання, механізми, прилади, інструменти, засоби медичного призначення, засоби колективного та індивідуального захисту, які призначені та використовуються під час виконання завдань цивільного захисту;

зона можливого ураження – окрема територія, акваторія або об’єкт, на яких внаслідок надзвичайної ситуації може виникнути загроза життю, або здоров’ю людей, чи заподіяння матеріальних втрат;

зона надзвичайної ситуації – окрема територія, акваторія та/або об’єкт, де сталася надзвичайна ситуація;

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту (далі – Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту) – спеціальне невійськове об’єднання аварійно-рятувальних та інших формувань та органу управління нею;

позаштатна спеціалізована служба цивільного захисту – об’єднані за функціональною спрямованістю органи управління, або їх підрозділи, сили та засоби підприємств, установ та організацій, у зведену позаштатну організаційну структуру.

Стаття 3. Правова основа цивільного захисту

Правовою основою цивільного захисту є Конституція України, цей Кодекс, закони України "Про основи національної безпеки України", "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про об’єкти підвищеної небезпеки", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про страховий фонд документації України", "Про перевезення небезпечних вантажів", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Гірничий Закон України, міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства.

Стаття 4. Цивільний захист

1. Цивільний захист – це функція держави, яка спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом попередження і ліквідації таких ситуацій та надання допомоги постраждалим.

2. Цивільний захист здійснюється на всій території України, у мирний час та в особливий період і стосується всього її населення, органів державної влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та підприємств, а також інших юридичних осіб.

3. Для належного забезпечення цивільного захисту в Україні функціонує єдина державна система цивільного захисту.

Стаття 5. Надзвичайна ситуація

1. Надзвичайною ситуацією є обстановка на окремій території чи об’єкті на ній або водному об’єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життя і діяльності людей, спричинена аварією, катастрофою, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до загрози життю і здоров’ю людей, їх загибелі, виникнення великої кількості постраждалих, заподіяння значних матеріальних втрат, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об’єкті, ведення там господарської діяльності.

Аварією є небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування та/або загибель людей або створює на об’єкті, чи окремій території загрозу життю та здоров’ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди навколишньому природному середовищу.

Катастрофою є небезпечна подія з особливо тяжкими трагічними наслідками: знищенням, загибеллю, руйнуванням тощо.

Пожежею є неконтрольований процес знищування або пошкодженням вогнем майна та рослин, під час якого виникають чинники, небезпечні життя та здоров’я людей.

Епідемія є масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміж часу.

2

Епізоотія є широке швидке розповсюдження заразної хвороби тварин, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на даній територій. У разі епізоотії, за рішенням спеціальної комісії з ліквідації надзвичайної ситуації, можлива реквізиція хворих тварин у населення, за для суспільної необхідності.

Епіфітотія є широке швидке розповсюдження заразної хвороби рослин, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на даній території.

2. Залежно від причини походження небезпечних подій, які можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій, надзвичайні ситуації класифікуються за характером походження на такі: техногенного, природного, соціального та воєнного характеру.

Залежно від наслідків, заподіяних надзвичайною ситуацією, кількості постраждалих і загиблих, обсягів залучених технічних та матеріальних ресурсів, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій: державний, регіональний, місцевий та об’єктовий.

Порядок класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями визначається Кабінетом Міністрів України.

3. Реагування на надзвичайні ситуації та їх ліквідація це скоординовані дії суб’єктів забезпечення цивільного захисту, які реалізуються відповідно до планів реагування на надзвичайні ситуації, уточнених в умовах конкретного виду та рівня надзвичайної ситуації, і полягають в організації робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, припинені дії або впливу небезпечних факторів, викликаних нею, рятуванні людей і майна, локалізації зони такої ситуації, а також ліквідації або мінімізації тих її наслідків, які становлять загрозу життю і здоров’ю людей, заподіяння шкоди території, навколишньому природному середовищу або майну.

Реагування на надзвичайні ситуації та їх ліквідація здійснюються на усі їх види.

Стаття 6. Небезпечна подія

1. Небезпечною подією є подія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю та здоров’ю людей чи заподіяння шкоди майну, але за своїми ознаками не класифікується як надзвичайна ситуація.

2. Віднесення небезпечної події до надзвичайної ситуації здійснюється за пороговими значеннями класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій.

Класифікаційна ознака надзвичайних ситуацій це технічна або інша характеристика небезпечної події, що дає змогу віднести її до надзвичайної ситуації.

Порогове значення класифікаційної ознаки надзвичайної ситуації – визначене в установленому порядку значення технічної або іншої характеристики конкретної небезпечної події, перевищення (досягнення) якого відносить небезпечну подію до рангу надзвичайної ситуації.

Класифікаційні ознаки віднесення небезпечної події до надзвичайної ситуації та їх порогові значення визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

3. Дія цього Кодексу, у частині, що стосується запобігання надзвичайним ситуаціям та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з їх ліквідації, поширюється на небезпечні події.

3

Стаття 7. Суб’єкти забезпечення цивільного захисту

1. Рада національної безпеки і оборони України – координує діяльність органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту відповідно до Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України".

2. Органи управління єдиної державної системи цивільного захисту:1) у межах повноважень, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами:Кабінет Міністрів України – здійснює загальне керівництво єдиною державною

системою цивільного захисту;Рада міністрів Автономної Республіки Крим – забезпечує цивільний захист в

Автономній Республіці Крим;спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного

захисту та його територіальні органи управління – забезпечують реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту та здійснюють повсякденне керівництво єдиною державною системою цивільного захисту і координацію діяльності суб’єктів забезпечення цивільного захисту, виконують завдання цивільного захисту;

центральні органи виконавчої влади – забезпечують цивільний захист у сферах суспільного життя, у яких реалізують державну політику;

місцеві органи виконавчої влади – забезпечують цивільний захист в області, районі, містах Києві та Севастополі;

органи місцевого самоврядування – забезпечують цивільний захист у місті, районі міста, селищі, селі;

2) адміністрації (адміністративні органи) підприємств – забезпечують цивільний захист на підприємстві у межах обов’язків, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

3. Сили цивільного захисту:Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту – здійснює окремі заходи і роботи

щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, виконує інші завдання, передбачені положенням про нею, зокрема особливого періоду, бере участь у наданні допомоги з ліквідації надзвичайних ситуацій іноземним державам;

аварійно-рятувальні служби та формування, підприємства, основна діяльність яких спрямована або може бути спрямована на виконання завдань із попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, – здійснюють, відповідно до специфіки їх діяльності, окремі заходи і роботи щодо захисту населення і територій від надзвичайний ситуацій, запобігання їх виникненню, аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи;

позаштатні формування цивільного захисту – здійснюють ліквідацію надзвичайних ситуацій;

позаштатні спеціалізовані служби цивільного захисту – здійснюють спеціальні заходи і роботи з ліквідації надзвичайних ситуацій;

пожежні підрозділи (частини), що забезпечують відомчу, місцеву та добровільну пожежну охорону – здійснюють роботи із запобігання пожежам, їх гасіння, рятування людей та надання їм допомоги під час ліквідації надзвичайних ситуацій;

добровільні формування цивільного захисту – здійснюють заходи і роботи загального характеру з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, які потребують залучення великої кількості людей.

Суб’єкти, зазначені у цій частині, крім добровільних формувань цивільного захисту, виконують свої завдання відповідно до статутів (положень) про них.

4

4. Координуючі органи з питань цивільного захисту: Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення – координує на

державному рівні діяльність суб’єктів забезпечення цивільного захисту з питань безпечної життєдіяльності населення;

Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій і відповідні комісії регіонального та місцевого рівня, комісії з питань надзвичайних ситуацій підприємств – координують на відповідному рівні діяльність суб’єктів забезпечення цивільного захисту, пов’язаною з безпекою та захистом населення і територій, реагуванням на надзвичайні ситуації;

Спеціальна Урядова комісія з ліквідації надзвичайної ситуації і відповідні спеціальні комісії регіонального, місцевого та об’єктового рівня – координують на відповідному рівні роботи з ліквідації конкретної надзвичайної ситуації.

Суб’єкти, зазначеній у цій частині, виконують свої завдання відповідно до положень про них.

5. Інші суб’єкти забезпечення цивільного захисту:Військові формування, правоохоронні органи спеціального призначення, інші державні

органи, що комплектуються військовослужбовцями, – беруть участь у забезпеченні цивільного захисту відповідно до рішення про їх залучення, зокрема проводять роботи з ліквідації надзвичайної ситуації (крім робіт, які дозволено проводити виключно силами цивільного захисту);

громадські організації – беруть участь у забезпеченні цивільного захисту відповідно до їх статутів, затверджених з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів;

громадяни України – беруть участь у забезпеченні цивільного захисту у межах прав і обов’язків, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Стаття 8. Основні принципи здійснення цивільного захисту

Цивільний захист здійснюється на принципах:гарантування та забезпечення державою конституційного права громадян на захист їх

життя, здоров’я та власності;відповідальності суб’єктів забезпечення цивільного захисту, посадових осіб за не

дотримання вимог цього Кодексу інших нормативно-правових актів з питань цивільного захисту;

комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров’я

громадян;максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення

надзвичайних ситуацій; добровільності при залученні громадян до здійснення заходів цивільного захисту,

пов’язаних з ризиком для їх життя і здоров’я;безперервного (постійного) моніторингу та прогнозування надзвичайних ситуацій;виправданого ризику та відповідальності керівників, які здійснюють управління

ліквідацією надзвичайної ситуації, за забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і гасіння пожежі;

централізації управління, єдиноначальності, підпорядкованості, статутної дисципліни Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, аварійно-рятувальних служб (формувань), підприємств, основна діяльність яких спрямована на виконання завдань з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, і у яких проводиться професійна, спеціальна фізична та психологічна підготовка для рятувальників та пожежних-рятувальників (пожежних (респіраторників) таких служб;

5

гласності, вільного доступу громадян до інформації у сфері цивільного захисту, як що інше непередбачено законом;

особистої відповідальності та піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у надзвичайних ситуаціях;

виконання завдань і функцій цивільного захисту за територіальним, галузевим (у відповідних сферах суспільного життя) та виробничим принципом.

ГЛАВА 2Основні завдання і функції суб’єктів забезпечення цивільного захисту

Стаття 9. Основні завдання цивільного захисту

Основними завданнями цивільного захисту є:захист населення і територій від надзвичайних ситуацій; запобігання виникненню надзвичайних ситуацій; реагування на надзвичайні ситуації та їх ліквідація.

Стаття 10. Основні функції захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій здійснюється, зокрема шляхом:оповіщення та інформування суб’єктів забезпечення цивільного захисту; укриття людей в захисних спорудах цивільного захисту;здійснення евакуаційних заходів;інженерного захисту територій;медичного захисту людей;психологічного захисту людей;біологічного захисту людей, тварин і рослин;радіаційного і хімічного захисту людей та майна;навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях.

Стаття 11. Основні функції щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій здійснюється, зокрема шляхом:1) моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій;2) державне регулювання діяльності суб’єктів господарювання, зокрема:державна стандартизація;державна експертиза; реєстрація потенційно небезпечних об’єктів, об’єктів підвищеної небезпеки та

потенційно небезпечних ділянок територій, ідентифікація та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки;

ліцензування діяльності; сертифікація продукції засобів цивільного захисту;страхування;аудит з пожежної та техногенної безпеки;3) державний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту;4) створення страхового фонду документації з питань цивільного захисту;5) забезпечення техногенної безпеки;6) забезпечення пожежної безпеки.

6

Стаття 12. Основні функції щодо реагування на надзвичайні ситуації та їх ліквідація

Реагування на надзвичайні ситуації та їх ліквідація здійснюються, зокрема шляхом:1) застосування у надзвичайних ситуаціях системи екстреної допомоги населенню за

єдиним телефонним номером 112;2) організації робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, зокрема:призначення керівника таких робіт і створення Штабу, а у разі потреби спеціальної

комісії з її ліквідації;з управління діями суб’єктів забезпечення цивільного захисту та координування

зазначених суб’єктів через Центри управління в надзвичайних ситуаціях;визначення потреби у силах цивільного захисту та здійснення їх залучення до ліквідації

надзвичайної ситуації;3) ліквідації надзвичайної ситуації, зокрема:введення режимів надзвичайної ситуації;проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, здійснення гасіння

пожеж;життєзабезпечення постраждалого населення;проведення відновлювальних робіт;відшкодування шкоди та надання допомоги особам, які постраждали внаслідок

надзвичайної ситуації.

РОЗДІЛ 2ЄДИНА ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

ГЛАВА 3Підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту

Стаття 13. Склад єдиної державної системи цивільного захисту

1. Єдина державна система цивільного захисту це сукупність її органів управління, підпорядкованих їм сил цивільного захисту, а також:

підприємств, які утримують фонди фінансових, матеріально-технічних та медичних ресурсів, у тому числі їх резерви, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

суб’єктів забезпечення системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112, що визначені частиною 2 статті 89 цього Кодексу;

підприємств системи зв’язку (у тому числі спеціального), оповіщення та інформаційного забезпечення;

установ, закладів та організацій мережі системи моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій;

освітніх та наукових установ, що здійснюють навчання та наукове забезпечення з питань цивільного захисту.

2. Організаційна структура єдиної державної системи цивільного захисту складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем, які мають державний, регіональний, місцевий та об’єктовий рівні.

3. Положення про єдину державну систему цивільного захисту та Типові положення про функціональну і територіальну підсистеми затверджується Кабінетом Міністрів України.

7

Стаття 14. Функціональні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту та їх ланки

1. Функціональні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту, створюються центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері суспільного життя.

Положення про функціональні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту розробляються на підставі Типового положення про таку підсистему і затверджуються органами, що їх створили, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Перелік центральних органів виконавчої влади, що створюють функціональні підсистеми, визначається Положенням про єдину державну систему цивільного захисту.

2. Ланки функціональних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту створюються на підприємствах, в установах і організаціях відповідних сфер суспільного життя їх керівниками.

Положення про ланку функціональної підсистеми затверджуються керівниками, що її створили, за погодженням із територіальним органом управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

3. Безпосереднє керівництво функціональною підсистемою єдиної державної системи цивільного захисту, її ланкою покладається на керівника органу, підприємства, що створив таку підсистему, ланку.

4. До складу функціональних підсистем та їх ланок входять органи управління та підпорядковані їм сили цивільного захисту, відповідні підприємства, установи, організації, заклади, або їх підрозділи, які здійснюють функції, що визначені у пункті 1 статті 13 цього Кодексу, у відповідній сфері суспільного життя, на підприємствах, в установах і організаціях.

Стаття 15. Територіальні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту та їх ланки

1. Територіальні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту створюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим і місцевими органами виконавчої влади відповідно в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Положення про територіальні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту розробляються на підставі Типового положення про таку підсистему і затверджуються органами, що її створили, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

2. Ланки територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту створюються місцевим органом виконавчої влади, виконавчим органом міської ради у районах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, у містах обласного і районного значення.

Положення про ланки територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту затверджуються органами, що її створили, за погодженням з територіальним органом управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та уповноваженим органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань цивільного захисту і підрозділом з питань цивільного захисту обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

8

3. Безпосереднє керівництво територіальною підсистемою єдиної державної системи цивільного захисту, її ланкою покладається на посадову особу, яка очолює орган, що створив таку підсистему, ланку.

Безпосереднє керівництво територіальною підсистемою єдиної державної системи цивільного захисту Автономної Республіки Крим, покладається на Раду міністрів Автономної Республіки Крим.

4. До складу територіальних підсистем та їх ланок входять органи управління та підпорядковані їм сили цивільного захисту, відповідні підприємства, установи, організації, заклади, або їх підрозділи, які здійснюють функції, що визначені у пункті 1 статті 13 цього Кодексу, на регіональному та місцевому рівнях.

ГЛАВА 4 Функціонування єдиної державної системи цивільного захисту

Стаття 16. Режими функціонування єдиної державної системи цивільного захисту

1. Єдина державна система цивільного захисту залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, функціонує у режимах повсякденного функціонування, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного стану, особливого періоду.

2. Положенням про єдину державну систему цивільного захисту визначаються перелік заходів, що виконуються у відповідних режимах, завдання та порядок взаємодії суб’єктів забезпечення цивільного захисту під час функціонування зазначеної системи у відповідному режимі.

Стаття 17. Режим повсякденного функціонування

Режим повсякденного функціонування єдиної державної системи цивільного захисту встановлюється за умов нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, сейсмічної, гідрогеологічної, гідрометеорологічної, техногенної та пожежної обстановки, за відсутності епідемій, епізоотій, епіфітотій.

Стаття 18. Режим підвищеної готовності

У разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, епідемічної (епізоотичної, епіфітотичної), сейсмічної, гідрогеологічної, гідрометеорологічної, техногенної та пожежної обстановки та за наявності загрози виникнення надзвичайної ситуації, за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється режим підвищеної готовності.

Стаття 19. Режим надзвичайної ситуації

У разі виникнення надзвичайної ситуації з тяжкими наслідками, за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється режим надзвичайної ситуації.

9

Стаття 20. Режим надзвичайного стану

Режим надзвичайного стану для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється у межах території, на якій введено правовий режим такого стану, відповідно до вимог Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" .

Стаття 21. Режим особливого періоду

1. Режим особливого періоду для єдиної державної системи цивільного захисту, у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем, встановлюється відповідно до вимог законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про правовий режим воєнного стану" у межах території, на якої проводиться загальна мобілізація, мобілізація певної частини сил цивільного захисту чи національної економіки або вводиться правовий режим воєнного стану.

2. Переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим особливого періоду здійснюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України згідно з планами цивільного захисту на особливий період.

3. Виконання завдань цивільного захисту в умовах воєнного стану здійснюється в тісній взаємодії з відповідним військовим командуванням.

4. Підготовка єдиної державної системи цивільного захисту до виконання завдань цивільного захисту у режимі особливого періоду здійснюється завчасно у мирний час з урахуванням розвитку озброєння, воєнної техніки та засобів захисту населення від небезпек, які виникають при веденні воєнних дій або внаслідок цих дій.

РОЗДІЛ 3СУБ’ЄКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

ГЛАВА 5Органи управління єдиної державної системи цивільного захисту

Стаття 22. Кабінет Міністрів України

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері цивільного захисту належать:керівництво єдиною державною системою цивільного захисту;забезпечення здійснення заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям та

ліквідації їх наслідків;визначення порядку віднесення міст до груп, а підприємств до категорій з цивільного

захисту, затвердження переліку міст, віднесених до груп цивільного захисту;створення державного резерву засобів індивідуального захисту та інших матеріально-

технічних резервів на випадок надзвичайних ситуацій, визначення їх обсягу і порядку використання;

вжиття заходів щодо забезпечення готовності єдиної державної системи цивільного захисту до дій в умовах надзвичайних ситуацій та в особливий період;

залучення сил цивільного захисту до ліквідації надзвичайних ситуацій та гуманітарних операцій за межами України;

10

організація заходів щодо соціального захисту населення, яке постраждало внаслідок надзвичайних ситуацій;

розроблення та здійснення заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування об’єктів економіки в особливий період;

забезпечення реалізації вимог техногенної та пожежної безпеки;визначення мобілізаційного завдання для забезпечення потреби цивільного захисту та

порядку накопичення, зберігання і використання мобілізаційних резервів для потреб цивільного захисту в особливий період;

визначення порядку підготовки та проведення потенційно небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів із використанням озброєння і військової техніки;

здійснення інших повноважень, передбаченим цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Стаття 23. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту

1. Забезпечення реалізації заходів державної політики у сфері цивільного захисту, безпосереднє керівництво єдиною державною системою цивільного захисту та координація дій Ради міністрів Автономної Республіки Крим, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

До системи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту входять територіальні органи управління, підпорядковані сили цивільного захисту, навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров’я, підприємства, діяльність яких пов’язана із забезпеченням виконання покладених на нього завдань.

2. До повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту належать:

організація планування та здійснення заходів цивільного захисту;створення його територіальних органів управління та підпорядкованих сил цивільного

захисту, забезпечення їх постійної готовності до дій за призначенням, а також до дій в умовах воєнного стану;

керівництво діяльністю суб’єктів, зазначених в абзаці другому частини першої цієї статті, організація у встановленому порядку їх фінансового, матеріально-технічного та медичного забезпечення;

здійснення контролю за готовністю його територіальних органів управління, підпорядкованих сил і засобів цивільного захисту до дій за призначенням;

організація та забезпечення здійснення державного нагляду (контролю) з питань, визначених частиною першою статті 84;

забезпечення пожежної охорони населених пунктів і об’єктів;одержання від центральних та місцевих органів виконавчої влади, Рада міністрів

Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, підприємств інформації, яка необхідна для виконання покладених завдань у сфері цивільного захисту;

створення резерву людських ресурсів для служби цивільного захисту; проведення, відповідно до мобілізаційного завдання, повного або часткового

мобілізаційного розгортання аварійно-рятувальних та інших спеціальних формувань, приведення їх в готовність до дій за призначенням;

11

здійснення методичного керівництва та прийняття, у межах своєї компетенції, рішень щодо створення фонду захисних споруд цивільного захисту та утримання його у стані готовності до використання за призначенням;

організація розгляду та погодження у встановленому порядку проектів будівництва захисних споруд цивільного захисту, а також інших об’єктів, які впливають на їх технічний стан;

організація ведення та здійснення державного обліку фонду захисних споруд цивільного захисту;

організація проведення технічної інвентаризації фонду захисних споруд цивільного захисту;

розгляд та погодження документів щодо виключення сховищ та протирадіаційних укриттів з фонду захисних споруд цивільного захисту та зняття їх з державного обліку;

участь у роботі комісій щодо прийняття рішення про подальше використання захисних споруд цивільного захисту;

здійснення, відповідно до законодавства, державної експертизи проектів і рішень стосовно цивільного захисту об’єктів виробничого, соціального та іншого призначення;

забезпечення здійснення ліцензування діяльності з питань цивільного захисту;керівництво роботами з ліквідації надзвичайних ситуацій та гасіння пожеж; здійснення, відповідно до законодавства, державного нагляду за безпечними умовами

повсякденної службової діяльності та введенням аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, відновлювальних робіт особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту;

організація здійснення оповіщення та інформування органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, та органів місцевого самоврядування, населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, контроль за створенням та належним функціонуванням систем оповіщення;

підготовка проекту загального переліку міст, віднесених до груп цивільного захисту, та надання його на затвердження до Кабінету Міністрів України;

забезпечення створення страхового фонду документації;організація проведення професійної підготовки, підвищення кваліфікації та

перепідготовки осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту; участь у заходах щодо боротьби з тероризмом; здійснення державного замовлення на засоби цивільного захисту;організація навчання з питань цивільного захисту посадових осіб, зокрема керівників та

їх заступників, центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та підприємств;

здійснення наукового та науково-технічного забезпечення заходів цивільного захисту, залучення встановленим порядком до проведення науково-дослідних робіт вищих навчальних закладів і наукових установ, а також окремих наукових працівників, висококваліфікованих фахівців;

здійснення нормативного регулювання у сфері цивільного захисту, організація розроблення, розгляд та затвердження програм з навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, організація та контроль за їх виконанням;

визначення, за погодженням з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, мережі курсів, навчально-методичних центрів сфери цивільного захисту;

забезпечення реалізації державної політики з профілактики травматизму невиробничого характеру;

здійснення прихованого управління заходами з переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим особливого періоду;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері цивільного захисту;

12

здійснення інших повноважень, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

3. Для організації заходів цивільного захисту на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та виконання завдань і заходів цивільного захисту, що покладаються на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту на регіональному рівні, зазначеним органом створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та/або в регіонах (групі областей) України територіальні органи управління і підпорядковані їм підрозділи (управління, відділи тощо) у районах, містах обласного значення, районах у містах, та визначається порядок діяльності зазначених територіальних органів.

Територіальні органи управління мають статус юридичної особи.Керівники територіальних органів управління спеціально уповноваженого

центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, у межах виконання покладених завдань і функцій, підзвітні та підконтрольні Раді міністрів Автономної Республіки Крим, головам відповідних державних адміністрацій та можуть, за їх рішенням, входити до складу колегій (дорадчих органів) місцевих органів виконавчої влади.

Стаття 24. Центральні органи виконавчої влади

1. До повноважень центральних органів виконавчої влади належать:організація та забезпечення реалізації завдань цивільного захисту у сфері суспільного

життя, у якій реалізує державну політику центральний орган виконавчої влади; здійснення заходів щодо захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій

та під час проведення потенційно небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів із використанням озброєння і військової техніки;

забезпечення виконання завдань цивільного захисту створеними ними функціональними підсистемами єдиної державної системи цивільного захисту;

розроблення та забезпечення реалізації галузевих програм і планів заходів з питань цивільного захисту, зокрема спрямованих на захист населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, забезпечення техногенної та пожежної безпеки;

розроблення та здійснення заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування національної економіки в особливий період, зокрема підприємств та інших об’єктів економіки, які належать до сфери їх управління;

забезпечення реалізації вимог техногенної безпеки на потенційно небезпечних об’єктах та інших об’єктах, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії, які належать до сфери їх управління;

керівництво створеними ними аварійно-рятувальними службами (формуваннями), підприємствами, основна діяльність яка спрямована або може бути спрямована на виконання завдань із попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій, спеціалізованими службами цивільного захисту, відомчою пожежною охороною, забезпечення їх діяльності та здійснення контролю за готовністю до дій за призначенням;

забезпечення виконання заходів і робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій; розроблення і затвердження, за погодженням з відповідним органом Державної

інспекції з питань цивільного захисту, нормативних документів із стандартизації та нормативно-правових актів з питань забезпечення техногенної та пожежної безпеки, здійснення контролю за їх виконанням;

організація заходів наукового забезпечення щодо реалізації завдань цивільного захисту у сфері суспільного життя, в якій реалізує державну політику центральний орган виконавчої влади, координація проведення наукових досліджень;

13

визначення, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами міських рад, загальної потреби у захисних спорудах цивільного захисту для підприємств, що належать до сфери їх управління;

організація виконання заходів щодо створення, утримання та використання фонду захисних споруд цивільного захисту на підприємствах, що належать до сфери їх управління;

організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту підприємств, що належать до сфери їх управління, та захисних споруд цивільного захисту державної власності, які перебувають на балансі приватних підприємств;

організація проведення технічної інвентаризації фонду захисних споруд цивільного захисту підприємств, що належать до сфери їх управління;

виключення, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, сховищ та протирадіаційних укриттів з фонду захисних споруд цивільного захисту та зняття їх з обліку у зв’язку з таким виключенням;

віднесення об’єктів, що належать до сфери їх управління, до категорій з цивільного захисту відповідно до основних показників та затвердження їх переліку;

організація створення автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення на потенційно небезпечних об’єктах та об’єктах підвищеної небезпеки, які належать до сфери їх управління;

створення, за необхідності, страхового фонду документації у сфері суспільного життя, у якій реалізує державну політику центральний орган виконавчої влади;

здійснення методичного керівництва підприємствами, які належать до сфери їх управління, стосовно виконання ними вимог техногенної та пожежної безпеки, а також контролю за виконанням зазначених вимог;

забезпечення навчання з питань цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки посадових осіб центрального органу виконавчої влади, а також підприємств, які належать до сфери їх управління, зокрема керівника та його заступників;

розроблення та реалізація комплексу заходів, спрямованих на поліпшення пожежної безпеки підприємств, інших об’єктів, які належать до сфери їх управління;

здійснення інших повноважень у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

2. Організація заходів цивільного захисту у функціональних підсистемах єдиної державної системи цивільного захисту здійснюється штатними підрозділами з питань цивільного захисту, які створюються центральними органами виконавчої влади у їх центральних апаратів.

Положення про підрозділи з питань цивільного захисту затверджується центральним органом виконавчої влади, що його створив, на підставі Типового положення про такий підрозділ, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту

В центральному органі виконавчої влади, які не створює функціональну підсистему єдиної державної системи цивільного захисту, призначаються штатні або позаштатні працівники з питань цивільного захисту.

3. Для забезпечення пожежної безпеки у сфері суспільного життя, в якій реалізує державну політику центральний орган виконавчої влади, у складі його центрального апарату створюється служба пожежної безпеки.

14

Стаття 25. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування

1. До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади належать:

організація та забезпечення реалізації завдань цивільного захисту на відповідній території;

здійснення заходів щодо захисту населення і територій під час проведення потенційно небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів із використанням озброєння і військової техніки, у тому числі взаємодія з органами військового управління під час планування і проведення таких заходів, погодження проектів планів їх проведення;

забезпечення виконання завдань створеними ними територіальними підсистемами та їх ланками єдиної державної системи цивільного захисту;

забезпечення реалізації вимог техногенної безпеки на потенційно небезпечних об’єктах та інших об’єктах, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії, які належать до сфери їх управління;

розроблення та забезпечення реалізації регіональних, місцевих програм та планів заходів у сфері цивільного захисту, зокрема спрямованих на захист населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, забезпечення техногенної та пожежної безпеки;

керівництво створеними ними аварійно-рятувальними службами (формуваннями), підприємствами, основна діяльність яких спрямована або може бути спрямована на виконання завдань із попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, позаштатними формуваннями та спеціалізованими службами цивільного захисту, місцевою та добровільною пожежною охороною, забезпечення їх діяльності та здійснення контролю за готовністю до дій за призначенням;

створення, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, та підтримання у постійній готовності територіальних систем централізованого оповіщення та забезпечення їх функціонування;

організація здійснення оповіщення та інформування населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій;

організація робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій на відповідної території, а також радіаційного, хімічного, біологічного, медичного захисту населення і інженерного захисту територій від наслідків таких ситуацій;

здійснення організації та керівництво проведенням відновлювальних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

організація та здійснення евакуації населення, майна у безпечні райони, їх розміщення, розгортання лікувальних та інших закладів охорони здоров’я, необхідних для надання медичної допомоги та життєзабезпечення населення;

розроблення та здійснення заходів, на відповідній території, спрямованих на забезпечення сталого функціонування національної економіки в особливий період, зокрема підприємств та інших об’єктів економіки, які належать до сфери їх управління;

підготовка пропозицій щодо віднесення міст до груп цивільного захисту та подання їх переліку до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

віднесення об’єктів, що належать до сфери їх управління, до категорії з цивільного захисту відповідно до основних показників та затвердження їх переліку;

створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій;

зберігання резерву засобів індивідуального захисту для непрацюючого населення і позаштатних формувань цивільного захисту, приладів дозиметричного та хімічного контролю і розвідки;

взаємодія зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту та його територіальними органами управління щодо реалізації завдань цивільного захисту;

організація та забезпечення життєдіяльності населення, яке постраждало від надзвичайних ситуацій, а також під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій;

забезпечення соціального захисту населення, яке постраждало внаслідок надзвичайної ситуації, у першу чергу виплати матеріальної допомоги;

створення на регіональному та місцевому рівнях постійно діючих комісій з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій та у разі виникнення надзвичайних ситуацій спеціальних комісій з їх ліквідації (за потреби), забезпечення їх функціонування;

забезпечення навчання з питань цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, підприємств, зокрема керівників та їх заступників, що належать до сфери їх управління та здійснення підготовки населення діям у надзвичайних ситуаціях;

організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту;

визначення потреби фонду захисних споруд цивільного захисту;планування та організація роботи щодо дообладнання або спорудження в особливий

період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення;прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту

державної та комунальної власності;організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту;здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного

захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту,

виключення їх, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, з фонду таких споруд та зняття з обліку;

створення обласних (регіональних) страхових фондів документації;розроблення та реалізація комплексу заходів, спрямованих на поліпшення пожежної

безпеки підприємств, інших об’єктів, які належать до сфери їх управління;здійснення методичного керівництва підприємствами, які належать до сфери їх

управління, стосовно виконання ними вимог техногенної та пожежної безпеки, а також контролю за виконання зазначених вимог;

здійснення інших повноважень у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

2. До повноважень органів місцевого самоврядування належать:організація та забезпечення реалізації завдань цивільного захисту на відповідній

території;здійснення заходів щодо захисту населення і територій під час проведення потенційно

небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів із використанням озброєння і військової техніки, у тому числі взаємодія з органами військового управління під час планування і проведення таких заходів, погодження проектів планів їх проведення;

забезпечення виконання завдань створеними ними ланками територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту;

16

забезпечення реалізації вимог техногенної безпеки на потенційно небезпечних об’єктах та інших об’єктах, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії, які належать до сфери їх управління;

розроблення та забезпечення реалізації програм та планів заходів у сфері цивільного захисту, зокрема спрямованих на захист населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, забезпечення техногенної та пожежної безпеки;

керівництво створеними ними аварійно-рятувальними службами (формуваннями), підприємствами, основна діяльність яких спрямована або може бути спрямована на виконання завдань із попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, позаштатними формуваннями та спеціалізованими службами цивільного захисту, місцевою та добровільною пожежною охороною, забезпечення їх діяльності та здійснення контролю за готовністю до дій за призначенням;

створення, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, та підтримання у постійній готовності місцевих систем централізованого оповіщення та забезпечення їх функціонування;

організація здійснення оповіщення та інформування населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій;

організація робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій на відповідної території міст, сіл та селищ, а також радіаційного, хімічного, біологічного, медичного захисту населення і інженерного захисту територій від наслідків таких ситуацій;

здійснення організації та керівництво проведенням відновлювальних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

організація та здійснення евакуації населення, майна у безпечні райони, їх розміщення, розгортання лікувальних та інших закладів охорони здоров’я, необхідних для надання медичної допомоги та життєзабезпечення населення;

розроблення та здійснення заходів спрямованих на забезпечення сталого функціонування в особливий період підприємств та інших об’єктів економіки, які належать до сфери їх управління;

підготовка пропозицій щодо віднесення міст до груп з цивільного захисту та подання їх переліку до Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, відповідних обласних державних адміністрацій;

віднесення об’єктів, що належать до сфери їх управління, до категорії з цивільного захисту відповідно до основних показників та затвердження їх переліку;

створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій;

взаємодія з територіальними органами управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту щодо реалізації завдань цивільного захисту;

організація та забезпечення життєдіяльності населення, яке постраждало від надзвичайних ситуацій, а також під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій;

забезпечення складання довідок про визнання особи такою, що постраждала внаслідок надзвичайної ситуації, списків (реєстрів) осіб, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації, відповідно до яких надається матеріальна допомога, списків загиблих осіб;

забезпечення соціального захисту населення, яке постраждало внаслідок надзвичайної ситуації, у першу чергу виплати матеріальної допомоги;

створення у містах постійно діючих комісій з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій та у разі виникнення надзвичайних ситуацій спеціальних комісій з їх ліквідації (за потреби), забезпечення їх функціонування;

забезпечення навчання з питань цивільного захисту посадових осіб органів місцевого самоврядування, підприємств, зокрема керівників та їх заступників, що належать до сфери їх управління та здійснення підготовки населення діям у надзвичайних ситуаціях;

17

організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту;

визначення потреби фонду захисних споруд цивільного захисту;планування та організація роботи щодо дообладнання або спорудження в особливий

період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення;прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту

державної та комунальної власності;організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту;здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного

захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту,

виключення їх, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, з фонду таких споруд та зняття з обліку;

розроблення та реалізація комплексу заходів, спрямованих на поліпшення пожежної безпеки підприємств, інших об’єктів, які належать до сфери їх управління;

здійснення методичного керівництва підприємствами, які належать до сфери їх управління, стосовно виконання ними вимог техногенної та пожежної безпеки, а також контролю за виконання зазначених вимог;

здійснення інших повноважень у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

3. Організація заходів цивільного захисту у територіальних підсистемах єдиної державної системи цивільного захисту здійснюється уповноваженим органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань цивільного захисту, створеним відповідно до нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, підрозділами з питань цивільного захисту, створених місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у їх складі.

Положення про уповноважений орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань цивільного захисту, затверджується відповідно до нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Положення про підрозділ з питань цивільного захисту затверджується органом, що його створив на підставі Типового положення про такий підрозділ, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розподіл повноважень, завдань і функцій між уповноваженим органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань цивільного захисту, підрозділом з питань цивільного захисту місцевого органу виконавчої влади і органу місцевого самоврядування та територіальним органом управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту щодо організації здійснення заходів цивільного захисту в територіальній підсистемі встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 26. Адміністрації (адміністративні органи) підприємств та організацій

1. До обов’язків адміністрацій (адміністративних органів) підприємств належать:забезпечення виконання завдань створеними ними на потенційно небезпечних об’єктах

ланками функціональних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту;забезпечення своїх працівників засобами індивідуального захисту;розміщення інформації щодо заходів безпеки та відповідної поведінки у випадках

виникнення аварії, відповідно до вимог статті 41 цього Кодексу;організація під час виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій, проведення

евакуаційних заходів;створення об’єктових аварійно-рятувальних формувань, пожежних підрозділів (частин)

Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та пожежних підрозділів для

18

забезпечення відомчої, місцевої і добровільної пожежної охорони та необхідної для їх функціонування матеріально-технічної бази і забезпечення їх готовності до дій за призначенням;

створення документації страхового фонду;проведення оцінки ризиків виникнення надзвичайних ситуацій на об’єкті, здійснення

заходів щодо не перевищення прийнятних рівнів цих ризиків;здійснення навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам

пожежної безпеки, проведення періодичності їх тренування; здійснення ідентифікації підприємства щодо виявлення серед них потенційно

небезпечних та об’єктів підвищеної небезпеки, паспортизації потенційно небезпечних об’єктів та контролю за станом техногенної безпеки;

забезпечення виконання вимог законодавства та приписів, органів Державної інспекції з питань цивільного захисту;

розроблення планів локалізації та ліквідації аварій на об’єктах підвищеної небезпеки; проведення об’єктових тренувань і навчань з питань цивільного захисту; укладання угод з державними аварійно-рятувальними службами (формуваннями) про

постійне аварійно-рятувальне обслуговування об’єктів підприємства, якщо обов’язковість такого обслуговування передбачено законодавством та нормативно-правовими актами;

створення автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

здійснення за власні кошти інженерно-технічних заходів цивільного захисту, що зменшують ступінь ризику виникнення надзвичайних ситуацій;

відповідальність за захист населення, що проживає у зонах можливого ураження, від наслідків аварій на підприємстві;

забезпечення безперешкодного доступу посадових осіб органів Державної інспекції з питань цивільного захисту, для здійснення державного нагляду і проведення перевірок із зазначених питань за умови дотримання порядку здійснення такого нагляду, а також працівників аварійно-рятувальних служб, з якими укладені угоди про аварійно-рятувальне обслуговування об’єктів підприємства, для проведення обстежень на відповідність протиаварійних заходів планам локалізації і ліквідації аварій на об’єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об’єктах;

забезпечення безперешкодного доступу сил цивільного захисту для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

створення на підприємствах захисних споруд цивільного захисту;забезпечення дотримання вимог законодавства щодо зберігання, утримання,

використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту;здійснення обліку захисних споруд цивільного захисту, які знаходяться на балансі

(утриманні);дотримання протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режиму;розроблення комплексних заходів щодо забезпечення пожежної безпеки, впровадження

досягнень науки і техніки, позитивного досвіду із зазначено питання;розроблення і затвердження власних інструкцій та наказів з питань пожежної безпеки,

здійснення постійного контролю за їх додержанням;забезпечення додержання та виконання вимог законодавства у сфері пожежної та

техногенної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов, розпоряджень та експертних висновків (з питань проведення експертизи проектно-кошторисної документації) органів Державної інспекції з питань цивільного захисту;

утримання в справному стані засобів цивільного захисту, не допускання їх використання не за призначенням;

здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики;

19

своєчасне інформування підрозділів з питань цивільного захисту місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про несправність протипожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;

проведення службового розслідування випадків виникнення пожеж та аварій;визначення завдань і функцій цивільного захисту в статутах підприємств;виконання інших завдань і заходів у сфері цивільного захисту, передбаченим цим

Кодексом та іншими законодавчими актами.

2. Організація заходів цивільного захисту на підприємствах здійснюється підрозділами (штатними, позаштатними особами) з питань цивільного захисту, які створюються (призначаються) керівниками зазначених підприємств з урахуванням таких вимог:

на підприємствах, які віднесені до відповідних категорій з цивільного захисту, з чисельністю працюючих понад 3 тисяч осіб створюються у складі їх адміністрацій (адміністративних органів) підрозділи з питань цивільного захисту;

на підприємствах, які віднесені до другої категорії з цивільного захисту, та на тих, що не віднесені до неї, а також в установах та закладах, що віднесені до сфери охорони здоров‘я та соціального захисту (лікарні, диспансери, санаторії, клініки, будинки-інтернати, пансіонати, реабілітаційні центри тощо) із загальною чисельністю працюючих та осіб, що знаходяться на лікуванні, від 200 до 3 тисяч осіб призначаються штатні особи з питань цивільного захисту;

в учбових закладах з денною формою навчання з кількістю 500 і більше студентів (курсантів, слухачів тощо) призначаються штатні особи працівників з питань цивільного захисту;

на підприємствах, з чисельністю працюючих до 200 осіб, призначаються позаштатні особи з питань цивільного захисту. Оплата праці цим особам визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок діяльності цих підрозділів з питань цивільного захисту або призначених осіб визначаються відповідними положеннями про них, або посадовими інструкціями, які затверджуються їх керівниками. Положення про підрозділ (посадова інструкція працівника) з питань цивільного захисту затверджується керівником, що його створив (призначив) на підставі Типового положення про такий підрозділ, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

ГЛАВА 6Сили цивільного захисту

Стаття 27. Основні завдання сил цивільного захисту

1. Основним завданнями сил цивільного захисту є:проведення робіт та заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту

населення і територій від них; проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;гасіння пожеж;ліквідація особливо небезпечних проявів надзвичайних ситуацій в умовах

екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіаційного, хімічного та біологічного зараження, інших небезпечних проявів;

проведення робіт, пов’язаних з розмінуванням (виявленням, знешкодженням та знищенням) вибухонебезпечних предметів, які залишилися на території України після війн, сучасних боєприпасів та засобів підриву, крім тих, що знаходяться на землях оборони, та вибухових пристроїв, що використовуються в терористичних цілях. Склад та порядок залучення сил цивільного захисту до зазначених робіт визначається Кабінетом Міністрів України;

20

проведення вибухових робіт на територіях, акваторіях та спорудах, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям та їх ліквідації;

проведення робіт щодо життєзабезпечення постраждалого населення;надання невідкладної, кваліфікованої та окремих видів спеціалізованої медичної

допомоги постраждалим у районі надзвичайної ситуації і транспортування їх до медичних закладів;

здійснення перевезень матеріально-технічних засобів, які призначені для ліквідації надзвичайних ситуацій, та гуманітарної допомоги для постраждалих від таких ситуацій;

надання допомоги іноземним державам з ліквідації надзвичайних ситуацій;проведення аварійно-рятувального обслуговування об’єктів підприємств і окремих

територій, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру.

2. Сили цивільного захисту можуть залучатися до проведення відновлювальних робіт.

Стаття 28. Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту

1. Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту функціонує у системі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту і складається з органу управління нею, аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування, аварійно-рятувальних формувань спеціального призначення, спеціальних авіаційних, морських та інших формувань, державних пожежно-рятувальних та пожежних підрозділів (частин), навчальних центрів, формувань та підрозділів забезпечення.

Положення про Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Для аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту встановлюються зони відповідальності щодо реагування на надзвичайні ситуації.

Державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту створюються в усіх містах, районах у містах, районах в Автономній Республіці Крим, областях, відповідно до критеріїв та у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Державні пожежні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту створюються на підприємствах та інших об’єктах для надання державної послуги з пожежної охорони. Перелік підприємств та інших об’єктів, на яких створюються державні пожежні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, порядок створення та умови функціонування цих підрозділів (частин) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Кількість та гранична чисельність Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, залежно від встановленої Кабінетом Міністрів України загальної чисельності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Організація та порядок повсякденної діяльності Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та функціонування їх під час виконання завдань за призначенням визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

2. До повноважень Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту належать: обстеження об’єктів і територій, що ними обслуговуються, з метою профілактики виникнення надзвичайних ситуацій;

21

надання місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та підприємствам пропозицій щодо поліпшення протиаварійного стану об’єктів і територій та усунення виявлених порушень вимог щодо дотримання техногенної безпеки;

невідкладне інформування керівників підприємств, які експлуатують об’єкти підвищеної небезпеки, що ними обслуговуються, про виявлення порушень вимог техногенної безпеки на цих об’єктах; залучення та використання на договірних засадах засобів зв’язку, транспортних та матеріально-технічних ресурсів підприємств для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт або доставки у зони надзвичайних ситуацій особового складу служби, засобів цивільного захисту та інших вантажів; отримання від місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та підприємств інформації, необхідної для виконання покладених на службу завдань; безперешкодний доступ на об’єкти і території для виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій; право вимагати від усіх осіб, які знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, додержання встановлених заходів безпеки;

проведення під час ліквідації надзвичайних ситуацій документування, кіно- і відеозйомка, фотографування та звукозапис; участь у роботі комісій з розслідування причин виникнення надзвичайних ситуацій на об’єктах і територіях, що нею обслуговуються;

тимчасова заборона або обмежування руху транспортних засобів і пішоходів поблизу та у межах зони надзвичайної ситуації та пожежі, а також доступу громадян на окремі об’єкти і території.

Повноваження Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та інших професійних аварійно-рятувальних служб можуть бути відповідним чином обмежені на територіях та підприємствах, в установах та організаціях, у яких відповідно до вимог Закону України "Про державну таємницю" встановлено спеціальні перепускні та внутрішньооб’єктові режими.

3. Для виконання заходів з ліквідації надзвичайних ситуацій органи управління і формування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту використовують оперативні транспортні засоби. Перевага у дорожньому русі таких засобів, а також правила установлення спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв та нанесення кольорово-графічних позначень на них визначається актами законодавства.

Стаття 29. Аварійно-рятувальні служби (формування)

1. Аварійно-рятувальні служби (формування) поділяються на:державні, регіональні, комунальні, об’єктові та громадських організацій;спеціалізовані та неспеціалізовані;професійні та непрофесійні (позаштатні).

2. Аварійно-рятувальні служби (формування) створюються у разі необхідності:державні – спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань

цивільного захисту, іншим центральним органом виконавчої влади – у сфері (сферах) суспільного життя, у якої (яких) реалізує державну політику – тільки професійні;

регіональні – Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим органом виконавчої влади – в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі;

комунальні – органом місцевого самоврядування – у місті, районі міста, селищі;об’єктові – керівником підприємства, що експлуатує об’єкти підвищеної небезпеки на

такому підприємстві;

22

громадських організацій – громадською організацією, згідно із Законом України "Про об’єднання громадян".

Держані, регіональні, комунальні аварійно-рятувальні служби (формування) і аварійно-рятувальні служби громадських організацій, які створені на професійній основі є юридичними особами.

3. Спеціалізована аварійно-рятувальна служба (формування) – професійна аварійно-рятувальна служба, що має підготовлених і споряджених рятувальників та працівників для ліквідації окремих класів і підкласів надзвичайних ситуацій (гасіння газових фонтанів, надання медичної допомоги потерпілим, проведення водолазних, гірничорятувальних робіт тощо) та проведення спеціальних аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, відповідні аварійно-рятувальні засоби.

Професійна аварійно-рятувальна служба (формування) – це аварійно-рятувальна служба (формування), працівники якої працюють за трудовим договором у формі контракту, а працівники, що атестовані рятувальниками, проходять професійну, спеціальну фізичну та психологічну підготовку.

Спеціалізовані професійні аварійно-рятувальні служби, діяльність яких пов’язана з організацією та проведенням гірничорятувальних робіт є воєнізованими.

Типова форма контракту з рятувальником професійних аварійно-рятувальних служб (формувань) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Працівники професійних аварійно-рятувальних служб поділяються на основні та допоміжні. До основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб належать працівники, які організують і виконують аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи та забезпечують готовність аварійно-рятувальних служб до їх проведення.

Основні працівники професійних аварійно-рятувальних служб поділяються на керівні та рядові.

До допоміжних працівників професійних аварійно-рятувальних служб належать працівники, які забезпечують її повсякденну діяльність.

Трудові відносини у професійних аварійно-рятувальних службах регулюються законодавством України про працю, особливості праці та відпочинку – трудовим договорам у формі контракту, а трудова дисципліна – Статутом про дисципліну працівників професійних аварійно-рятувальних служб, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Непрофесійні (позаштатні) об’єктові аварійно-рятувальні служби (формування) створюються за рахунок працівників цих підприємств, зокрема: інженерно-технічних та інших досвідчених працівників, які одержали необхідні знання та навички у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і здатні за станом здоров’я виконувати роботи в екстремальних умовах.

4. Особливим (спеціалізованим) видом державної аварійно-рятувальної служби є Державна служба медицини катастроф, яка функціонує для надання безоплатної медичної допомоги постраждалим громадянам, рятувальникам та особам, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій.

Державна служба медицини катастроф складається з медичних установ, лікувально-профілактичних закладів і медичних формувань центрального і територіального рівня незалежно від виду діяльності та галузевої належності.

Державна служба медицини катастроф створюється на державному та регіональному рівнях.

Перелік медичних установ, лікувальних закладів та медичних формувань, які входять до складу Державної служби медицини катастроф, визначається центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, з центральним органом

23

виконавчої влади з питань транспорту, з Міністерством оборони, з Міністерством внутрішніх справ, з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Порядок діяльності Державної служби медицини катастроф затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. Статут аварійно-рятувальної служби (формування) (Положення про аварійно-рятувальну службу (формування) розробляється на підставі Типового статуту аварійно-рятувальної служби та затверджується суб’єктом, що її створив.

Створення, реорганізація та ліквідація регіональних, комунальних та об’єктових аварійно-рятувальних служб (формувань), а також створення та реорганізація аварійно-рятувальних служб (формувань) громадських організацій здійснюється за погодженням з відповідним територіальним органом управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, а державних – із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

6. На аварійно-рятувальні служби (формування) поширюється повноваження Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, а саме:

на державній, регіональній та комунальній – передбачені абзацами другим – одинадцятим, об’єктові – абзацами шостим – одинадцятим, громадських організацій – абзацами п’ятим – одинадцятим частини другої статті 28 цього Кодексу;

на професійні – передбачені частиною третьою статті 28 цього Кодексу.

Стаття 30. Підприємства, основна діяльність яких спрямована або може бути спрямована на виконання завдань із запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій

1. Порядок створення та діяльності підприємств, основна діяльність яких спрямована або може бути спрямована на виконання завдань із запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, визначається Господарським кодексом та іншими актами законодавства у сфері господарювання з урахуванням вимог цього Кодексу.

2. Підприємства, основна діяльність яких спрямована або може бути спрямована на виконання завдань із запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, виготовляють (поставляють) продукцію, виконують роботи та надають послуги з цивільного захисту, передбачені їх статутами, на договірній основі. Зазначені підприємства включаються до складу відповідної функціональної або територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту чи її ланки та у разі виникнення надзвичайної ситуації або загрози її виникнення за рішенням органу, який створив таку підсистему чи ланку, можуть бути залучені до виготовлення (поставки) продукції, виконання робіт та надання послуг з цивільного захисту в обов’язковому порядку.

3. Орган, який залучив підприємство, зобов’язаний оплатити йому вартість отриманої продукції, виконаних робіт, наданих послуг за рахунок коштів, що виділяються з відповідного бюджету на ліквідацію надзвичайної ситуації або усунення загрози її виникнення. Вартість продукції, робіт і послуг визначається завчасно у відповідних договорах (плану) і не може збільшуватися у зв’язку з виникненням надзвичайної ситуації або загрози її виникнення.

4. Підприємства, основна діяльність яких спрямована або може бути спрямована на виконання завдань із запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, з метою належного виконання таких завдань та недопущення зростання у ході ліквідації надзвичайної ситуації або

24

усунення загрози її виникнення вартості продукції, робіт і послуг створюють необхідні фінансові, матеріально-технічні та сировинні ресурси і їх резерви.

5. У разі відмови підприємства від виготовлення (постачання) продукції, виконання робіт та надання послуг з цивільного захисту в обов’язковому порядку, неналежного виконання своїх послуг, зокрема необґрунтованого збільшення в односторонньому порядку вартості продукції, робіт і послуг, орган, який залучив його, має право звернутися до суду щодо притягнення такого підприємства до відповідальності згідно із законодавством.

Стаття 31. Позаштатні спеціалізовані служби цивільного захисту

1. Позаштатні спеціалізовані служби цивільного захисту (енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, зв’язку і оповіщення, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення, охорони громадського порядку тощо) створюються для проведення спеціальних робіт і заходів з цивільного захисту та їх забезпечення, що потребують залучення фахівців певної спеціальності, техніки і майна спеціального призначення:

1) об’єктові – на підприємстві (шляхом формування з працівників підприємства функціональних позаштатних ланок, команд, груп, що складають відповідні позаштатні служби цивільного захисту) – керівником підприємства;

2) галузеві – у системі центрального органу виконавчої влади (шляхом зведення об’єктових функціональних позаштатних підрозділів у відповідну функціональну галузеву позаштатну службу цивільного захисту) – центральним органом виконавчої влади;

3) територіальні (шляхом об’єднання об’єктових функціональних підрозділів у відповідну функціональну територіальну позаштатну службу цивільного захисту місцевого рівня або об’єднання функціональних територіальних позаштатних служб цивільного захисту місцевого рівня в функціональну регіональну позаштатну службу цивільного захисту) –

в Автономній Республіці Крим – Радою міністрів Автономної Республіки Крим або іншим органом, визначеним відповідно до нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

в області, містах Києві та Севастополі, районі – місцевим органом виконавчої влади;у місті обласного значення – виконавчим органом міської ради.Органом управління позаштатною спеціалізованою службою цивільного захисту є

відповідний функціональний орган, визначений відповідно до нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідний функціональний структурний підрозділ місцевого органу виконавчої влади, виконавчого органу міської ради.

2. Позаштатні спеціалізовані служби цивільного захисту мають право:на отримання від місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування

та підприємств інформації, необхідної для проведення робіт і заходів з цивільного захисту;на доступ на об’єкти і території для проведення робіт та заходів з цивільного захисту;вимагати від усіх осіб, які знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, додержання

встановлених заходів безпеки.

3. Права і обов’язки працівників підприємства, що призначаються до складу позаштатних спеціалізованих служб цивільного захисту, визначаються колективним договором такого підприємства.

4. Порядок створення та функціонування позаштатних спеціалізованих служб цивільного захисту, визначається положенням про них, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

25

Стаття 32. Позаштатні формування цивільного захисту

1. Позаштатні формування цивільного захисту поділяються на об’єктові і територіальні.

2. Позаштатні формування цивільного захисту створюються для проведення значних за обсягом робіт загального характеру з ліквідації або мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій, воєнних дій та терористичної діяльності, а також відновлювальних робіт, які потребують залучення великої кількості людей, техніки та майна:

1) об’єктові – на підприємствах, які володіють спеціальною технікою і майном, а працівники підготовлені до дій в умовах надзвичайних ситуацій (шляхом зведення в позаштатний підрозділ працівників, спеціальної техніки і майна) – керівником підприємства;

2) територіальні (шляхом об’єднання об’єктових позаштатних формувань цивільного захисту на відповідній території місцевого рівня або об’єднання територіальних позаштатних формувань цивільного захисту місцевого рівня у позаштатне регіональне формування цивільного захисту) –

в Автономній Республіці Крим – Радою міністрів Автономної Республіки Крим;в області, містах Києві та Севастополі, районі – місцевим органом виконавчої влади;у місті обласного значення – виконавчим органом міської ради.

3. Позаштатні формування цивільного захисту користуються правами, визначеними цим Кодексом для позаштатних спеціалізованих служб цивільного захисту.

4. Права і обов’язки працівників підприємства, що призначаються до складу позаштатних формувань цивільного захисту, визначаються колективним договором такого підприємства.

5. Порядок створення позаштатних формувань цивільного захисту, їх завдання та функції визначаються положенням про них, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

6. Працівники професійних державних, регіональних, комунальних та об’єктових аварійно-рятувальних служб (формувань), громадяни України, які включені до складу позаштатних формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту, на час їх роботи у таких службах (формуваннях), знімаються з військового обліку та зараховуються і перебувають на обліку у спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади з питань цивільного захисту, відповідно до Закону України "Про військовій обов‘язок та військову службу".

Персонально-якісний облік військовозобов’язаних, які перебувають на обліку у спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади з питань цивільного захисту, покладається на відповідні облікові органи Територіальних органів управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та ведеться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 33. Добровільні формування цивільного захисту

1. Добровільні формування цивільного захисту створюються, у разі необхідності, керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, за рішенням, залежно від рівня та характеру походження надзвичайної ситуації, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного керівника центрального та місцевого органу виконавчої влади, голови органу місцевого самоврядування, під час загрози або виникнення надзвичайних ситуацій для здійснення заходів і робіт загального характеру щодо

26

попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, які потребують залучення великої кількості людей.

2. Добровільні формування цивільного захисту виконують завдання, які покладаються на них під час попередження та ліквідації надзвичайної ситуації, під керівництвом керівника підрозділу аварійно-рятувальної служби, до якої придасться таке добровільне формування.

3. Добровільні формування цивільного захисту мають право:на отримання від місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого

самоврядування, підприємств та аварійно-рятувальних служб, що працюють у зоні надзвичайної ситуації, інформації, необхідної для проведення заходів і робіт з попередження та ліквідації надзвичайної ситуації;

на доступ на об’єкти і території для проведення заходів та робіт з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій;

вимагати від усіх осіб, які знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, додержання встановлених заходів безпеки.

4. До добровільних формувань цивільного захисту включаються громадяни на добровільних засадах.

Громадяни, що виконують завдання з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій у складі добровільного формування цивільного захисту, мають право на:

отримання інформації про надзвичайну ситуацію та про заходи необхідної безпеки;забезпечення і використання під час виконання завдань з попередження та ліквідації

надзвичайної ситуації, у разі необхідності, засобів індивідуального захисту;відшкодування шкоди, заподіяної їх життю, здоров’ю під час виконання завдань з

попередження та ліквідації надзвичайної ситуації;медичну допомогу та медико-психологічну реабілітацію у разі отримання важких

фізичних та психологічних травм під час виконання завдань з попередження та ліквідації надзвичайної ситуації.

Громадяни, що виконують завдання з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій у складі добровільного формування цивільного захисту зобов’язані:

виконувати завдання та обсяги робіт, які визначені, залежно від характеру надзвичайної ситуації;

дотримуватися заходів безпеки під час виконання завдань з попередження та ліквідації надзвичайної ситуації та заходів поведінки у зоні надзвичайної ситуації;

вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій, надання першої медичної допомоги, правила користування засобами захисту.

5. Положення про добровільні формування цивільного захисту затверджується Кабінетом Міністрів України.

ГЛАВА 7Органи з координації питань цивільного захисту

Стаття 34. Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення

1. Для координації і контролю діяльності органів виконавчої влади у галузі охорони життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму, питань безпечної життєдіяльності населення відповідно до закону утворюється постійно діюча Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення.

27

2. Положення про Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 35. Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій

1. Для координації діяльності суб’єктів забезпечення цивільного захисту, пов’язаної з безпекою та захистом населення і територій, реагування на надзвичайні ситуації утворюються постійно діючі позаштатні:

на державному рівні – Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій – відповідно до закону;

на регіональному рівні – комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя – Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями;

на місцевому рівня – комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій районів та міст – районними міськими державними адміністраціями, виконавчими органами міських рад;

на об’єктовому рівні – комісії з питань надзвичайних ситуацій підприємства – керівником підприємства.

2. Положення про відповідну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій затверджує орган (посадова особа), що її створив.

Стаття 36. Спеціальні комісії з ліквідації надзвичайних ситуацій

1. У разі необхідності координації робіт з ліквідації конкретних надзвичайних ситуацій створюються спеціальні комісії з ліквідації надзвичайних ситуацій.

2. На державному рівні відповідно до закону створюється Спеціальна Урядова комісія з ліквідації надзвичайної ситуації.

Спеціальні комісії з ліквідації надзвичайних ситуацій відповідно регіонального, місцевого та об’єктового рівня, утворюються у такому самому порядку, що ї комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

Рішення про необхідність створення спеціальної комісії з ліквідації надзвичайної ситуації приймається органом (посадовою особою), що її створює по кожній конкретній надзвичайній ситуації, залежно від її характеру, кількості постраждалих та загиблих, обсягу технічних, матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для ліквідації або мінімізації її наслідків.

3. У разі необхідності координації робіт при загрозі виникнення конкретних надзвичайних ситуацій створюються аналогічні спеціальні комісії але з попередження надзвичайних ситуацій у такому самому порядку, що й комісії з ліквідації надзвичайних ситуацій.

4. Положення про відповідну спеціальну комісію з ліквідації (попередження) надзвичайних ситуацій затверджує орган (посадова особа), що її створив.

28

ГЛАВА 8Інші суб’єкти забезпечення цивільного захисту

Стаття 37. Збройні сили України, інші військові формування, правоохоронні органи спеціального призначення та державні органи, що комплектуються військовослужбовцями

1. Збройні сили України, Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки, Державна прикордонна служба України, Управління державної охорони України та Державна спеціальна служба транспорту:

1) забезпечують цивільний захист об’єктів, що належать до сфери їх управління, зокрема самостійно ліквідують надзвичайні ситуації на зазначених об’єктах (крім випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті);

2) залучаються до ліквідації надзвичайних ситуацій на територіях і об’єктах, що не належать до сфери їх управління:

у разі введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану – відповідно до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану";

в інших випадках (крім Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, та Управління державної охорони України) – відповідно до частини другої цієї статті.

2. Збройні сили України, Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, Державна прикордонна служба України та Державна спеціальна служба транспорту можуть залучатися до ліквідації надзвичайної ситуації за зверненням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту:

1) Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту з негайним повідомленням Кабінету Міністрів України – у разі необхідності термінового вжиття заходів щодо усунення загрози:

життю і здоров’ю людей або припинення їх загибелі і пошкодження здоров’я;заподіяння значної, зокрема безповоротної, шкоди майну, території або навколишньому

природному середовищу чи припинення заподіяння такої шкоди;2) Кабінетом Міністрів України – в усіх інших випадках.Забороняється залучати Збройні сили України, Внутрішні війська Міністерства

внутрішніх справ України, Державну прикордонну службу України та Державну спеціальну службу транспорту до ліквідації надзвичайної ситуації у випадках, передбачених цією частиною, у разі, коли таке залучення негативно позначиться на рівні їх боєздатності та боєготовності, обороноздатності і безпеки держави, спричинить зниження престижу військової служби, авторитету професії військовослужбовця.

3. Звернення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту щодо необхідності залучення Збройних сил України, Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту повинно містити інформацію про:

обґрунтування необхідності залучення зазначених суб’єктів, зокрема чому неможливо ліквідувати надзвичайну ситуацію в інший спосіб (силами цивільного захисту або силами громадян, громадських організацій та підприємств, залучених на договірної чи добровільної основі);

завдання, види та обсяг робіт, які необхідно виконати зазначеними суб’єктами;необхідні чисельність особового складу, тип і склад техніки;строки залучення зазначених суб’єктів;

29

обстановку у зоні надзвичайної ситуації, зокрема про можливе заподіяння шкоди здоров’ю осіб, що залучаються до її ліквідації;

орієнтовний розмір фінансових, матеріально-технічних та сировинних витрат, необхідних для виконання робіт зазначеними суб’єктами, порядок і умови відшкодування таких витрат;

прогнозований розмір збитків (шкоди), інші негативні наслідки у разі неприйняття рішення про залучення зазначених суб’єктів до ліквідації надзвичайної ситуації;

інші відомості, необхідні для прийняття відповідного рішення.

4. Ліквідація надзвичайних ситуацій силами цивільного захисту на об’єктах Збройних сил України, Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України та Державної спеціальної служби транспорту здійснюється у разі необхідності за рішенням Кабінету Міністрів України.

Стаття 38. Громадські організації

1. З метою об’єднання зусиль трудових колективів, учених, фахівців та окремих громадян щодо забезпечення виконання окремих функцій суб’єктами забезпечення цивільного захисту можуть створюватись асоціації, товариства, фонди та інші добровільні громадські організації, які здійснюють свою діяльність згідно із законодавством.

2. Співробітництво органів управління єдиної державної системи цивільного захисту з громадськими організаціями полягає у:

спільній участі в діях щодо запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій;роботі з населенням для підвищення рівня його готовності до дій у надзвичайних

ситуаціях;наданні допомоги населенню у разі виникнення надзвичайних ситуацій;виявленні порушень вимог нормативних актів з техногенної та пожежної безпеки;організації надання з боку державних організацій і фондів технічної, фінансової,

матеріальної та іншої допомоги населенню, яке потерпіло внаслідок надзвичайних ситуацій, а з боку міжнародних організацій – гуманітарної допомоги.

3. Громадські організації можуть залучатися на добровільних або договірних засадах до робіт, пов’язаних із запобіганням та ліквідацією надзвичайних ситуацій, за наявності в учасників ліквідації відповідного рівня підготовки.

Громадські організації, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій, діють під керівництвом відповідних органів управління єдиної державної системи цивільного захисту чи підрозділів з питань цивільного захисту. На ці органи покладається відповідальність за вирішення питань, пов’язаних із перевезенням членів громадських організацій до зони надзвичайної ситуації і назад, організацією їх розміщення, харчування, оплати праці, матеріально-технічного, медичного та інших видів забезпечення. У разі залучення громадських організацій до термінової допомоги у випадку радіаційної аварії, цими органами доводиться до них інформація, приховування якої являє загрозу життю і здоров’ю людей, та запобіжні заходи, що повинні вживатися.

Громадські організації беруть участь у вирішенні питань відносно планування місця знаходження об’єктів підвищеної небезпеки у населених пунктах, а також у інших заходах цивільного захисту відповідно до законів України і своїх статутів.

Стаття 39. Громадяни України

1. Громадяни України мають право на:

30

отримання інформації про надзвичайні ситуації або небезпечні події, що виникли або можуть виникнути, та про заходи необхідної безпеки;

забезпечення та використання засобів колективного і індивідуального захисту;звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань

захисту від надзвичайних ситуацій; добровільну участь у роботах з попередженням та ліквідації надзвичайних ситуацій у

складі добровільних формувань цивільного захисту;отримання заробітної плати за роботу з ліквідації надзвичайної ситуації у разі

залучення до цих робіт на договірних засадах;соціальний захист та відшкодування, відповідно до законодавства, шкоди, заподіяної їх

життю, здоров’ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій, або проведення робіт з їх запобігання та ліквідації наслідків;

медичну допомогу, соціально-психологічну підтримку та медико-психологічну реабілітацію у разі отримання важких фізичних і психологічних травм.

2. Громадяни України зобов’язані:дотримуватися правил поведінки, безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях;дотримуватись заходів безпеки у побуті та повсякденній трудовій діяльності, не

допускати порушень виробничої та технологічної дисципліни, вимог екологічної безпеки, охорони праці, що можуть призвести до надзвичайної ситуації;

вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій, надання першої медичної допомоги постраждалим, правила користування засобами захисту;

повідомляти службу екстреної допомоги населенню про виникнення надзвичайних ситуацій;

у разі виникнення надзвичайної ситуації, до прибуття рятувальників чи пожежних – рятувальників (пожежних (респіраторників), вживати заходів щодо рятування людей і майна;

дотримуватись протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режиму;

виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на правах особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж і протипожежним інвентарем, навчати дітей обережному поводженню з вогнем.

РОЗДІЛ 4 ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

ГЛАВА 9Оповіщення та інформування суб’єктів забезпечення

цивільного захисту

Стаття 40. Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій

1. Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій полягає у своєчасному доведенні сигналів та повідомлень про такі загрозу або виникнення до органів управління єдиною державною системою цивільного захисту, сил цивільного захисту, працівників працюючої зміни підприємств та населення.

2. Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій забезпечується шляхом:

функціонування загальнодержавної, територіальних, місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення, спеціальних та локальних систем оповіщення;

31

централізованого використання телекомунікаційних мереж загального користування, відомчих телекомунікаційних мереж та телекомунікаційних мереж підприємств у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також мереж загальнонаціонального, регіонального та місцевого радіомовлення і телебачення та інших технічних засобів передавання (відображення) інформації;

автоматизації процесу передачі сигналів і повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій;

функціонування на потенційно небезпечних об’єктах та об’єктах підвищеної небезпеки автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій;

організаційно-технічної інтеграції різних систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення про такі загрозу або виникнення; функціонування у населених пунктах, а також місцях масового перебування людей сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло для передачі інформації з питань цивільного захисту.

3. Відповідальність за встановлення сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло покладається на виконавчі органи міських рад, сільські та селищні ради, підприємства. Місця встановлення сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло визначаються виконавчими органами міських рад, сільськими та селищними радами, підприємствами.

Телерадіоорганізації, незалежно від форм власності, зобов’язані безкоштовно оприлюднювати повідомлення про надзвичайні ситуації. Право на використання телебачення і радіомовлення з цією метою належить органам виконавчої влади і посадовим особам, які уповноважені приймати рішення в умовах надзвичайних ситуацій.

Оператори та провайдери телекомунікації, телерадіоорганізації зобов’язані забезпечити підключення технічних засобів мовлення до автоматизованих систем централізованого оповіщення з встановленням спеціального обладнання для автоматизованої передачі сигналів та повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій.

4. Порядок організації оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та зв’язку у сфері цивільного захисту визначається положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 41. Інформування у сфері цивільного захисту

1. Інформацію з питань цивільного захисту становлять відомості про надзвичайні ситуації, що прогнозуються або виникли, з визначенням класифікації таких ситуацій, меж поширення і наслідків, а також способи та методи захисту від них.

2. Органи управління єдиною державною системою цивільного захисту зобов’язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну та достовірну інформацію у сфері цивільного захисту, зокрема про свою діяльність у зазначеній сфері.

3. Керівники підприємств, які експлуатують потенційно небезпечні об’єкти, зобов’язані розміщувати інформацію про такі об’єкти.

Інформація розміщується на окремих спеціальних стендах, що встановлюються перед центральним входом на підприємством, та на офіційні сторінці підприємства мережі Інтернету.

Інформація повинна містити: дані про суб’єкт, що її надає, та сферу його діяльності; небезпечні речовини, що є на об’єкті, зокрема їх небезпечні властивості; природу можливого

32

ризику при аваріях, включаючи вплив на людей та навколишнє природне середовище; спосіб інформування населення у разі загрози виникнення або виникнення аварії та поведінку, якої слід дотримуватися; свідчення про надання органам влади звіту про виконання вимог щодо безпеки, укладення відповідних угод з аварійно-рятувальними службами.

Керівники, які експлуатують об’єкти підвищеної небезпеки, зокрема радіаційно-небезпечні, розробляють переліки відомостей, що надаються населенню, яке проживає у зоні спостереження навколо такого об’єкту, у разі загрози виникнення або виникнення на ньому, аварії, пов’язаної з викидом небезпечних речовин, зокрема радіоактивних. Переліки таких відомостей затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

4. Оприлюднення інформації про наслідки надзвичайної ситуації здійснюється з

урахуванням законодавства про інформацію.

ГЛАВА 10Укриття людей у захисних спорудах цивільного захисту

та евакуаційні заходи

Стаття 42. Укриття людей у захисних спорудах цивільного захисту

1. Захисні споруди цивільного захисту це інженерні споруди, призначені для захисту людей від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, зокрема воєнних дій та терористичних актів.

До захисних споруд цивільного захисту належать:сховище – споруда для захисту людей, в якій упродовж певного часу створюються

умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних дій та терористичних актів;

протирадіаційне укриття – споруда для захисту людей, в якій упродовж двох діб створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості;

споруда подвійного призначення – наземна або підземна споруда соціально-побутового, виробничого чи господарського призначення, яка може бути використання для захисту людей від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних дій та терористичних актів;

найпростіше укриття – фортифікаційна споруда (перекрита траншея, щілина) для захисту людей від повітряної ударної хвилі та світлового опромінення, що виникають внаслідок ядерного вибуху, а також для зниження впливу на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості;

швидкоспоруджувана захисна споруда – споруда для захисту людей, що споруджується із спеціальної конструкції, в якій упродовж певного часу укриваються від впливу небезпечних факторів, які виникають внаслідок воєнних дій.

Найпростіші укриття та швидкоспоруджувані захисні споруди створюються в особливий період з метою заповнення відсутнього фонду захисних споруд цивільного захисту.

2. Укриттю підлягають:1) в сховищах –працівники найбільшої працюючої зміни об’єктів, які розміщені за межами зон

можливих сильних руйнувань, та віднесених до категорії особливої важливості з цивільного захисту;

персонал атомних електростанцій, інших ядерних установок і працівники тих підприємств, які забезпечують функціонування таких станцій (установах);

33

працівники найбільшої працюючої зміни підприємств, які продовжують свою діяльність у воєнний час, а також працюючої зміни чергового і лінійного персоналу підприємств, що забезпечують життєдіяльність міст (об’єктів), віднесених до відповідних груп (категорій) з цивільного захисту;

нетранспортабельні хворі, а також медичний та обслуговуючий персонал лікувальних закладів, які не підлягають евакуації або не можуть бути евакуйовані в безпечні місця.

2) в протирадіаційних укриттях – а) працівники організацій, розташованих за межами зон можливих сильних руйнувань,

які продовжують свою діяльність у воєнний час;б) працівники організацій, розташованих у зоні можливих руйнувань та небезпечного

радіоактивного забруднення, на території навколо АЕС;в) населення міст, не віднесених до груп з цивільного захисту, та інших населених

пунктів, а також населення, яке евакуйоване із міст, віднесених до груп з цивільного захисту, зон можливих сильних руйнувань та зон можливого катастрофічного затоплення, працівники підприємств, віднесених до першої та другої категорії з цивільного захисту.

3) в швидкоспоруджуваних захисних спорудах, найпростіших укриттях та спорудах подвійного призначення – населення міст, віднесених до груп з цивільного захисту, яке не підлягає евакуації або не може бути евакуйоване у безпечні місця, а також інших населених пунктів.

3. Створення захисних споруд цивільного захисту забезпечується шляхом:будівництва сховищ та протирадіаційних укриттів, які окремо розташовані від об’єктів

виробничого призначення. Перелік таких сховищ та укриттів, які необхідно будувати, із зазначенням джерел фінансування, щорічно визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту та затверджується Кабінетом Міністрів України;

будівництва сховищ та протирадіаційних укриттів у складі об’єктів виробничого призначення відповідно до вимог державних будівельних норм, стандартів і правил;

комплексного освоєння підземного простору населених пунктів з метою пристосування і використання частини його приміщень для захисту населення;

пристосування підвальних та інших заглиблених приміщень, приміщень цокольних та наземних поверхів існуючих будівель і таких, що будуються;

масового будівництва в особливий період швидкоспоруджуваних захисних споруд та найпростіших укриттів;

пристосування підземних гірських та інших виробків і природних порожнин, які відповідають вимогам захисту людей.

Порядок створення захисних споруд цивільного захисту та користування ними визначається Кабінетом Міністрів України.

Вимоги до проектування, будівництва, пристосування та розміщення захисних споруд цивільного захисту визначається спільним актом спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань цивільного захисту і з питань архітектури та містобудування.

4. Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється підприємствами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації), за рахунок власних коштів.

Витрати на утримання захисних споруд цивільного захисту частково компенсуються за рахунок коштів інших підприємств або державного місцевого бюджетів, якщо зазначені споруди плануються також для використання працівниками інших підприємств або іншими категоріями населення.

34

Розмір компенсації на утримання захисної споруди цивільного захисту встановлюється відповідних договором між її утримувачем та іншим користувачем відповідно до методики розрахунку пропорції розподілу витрат на утримання захисної споруди цивільного захисту, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Захисні споруди цивільного захисту можуть використовуватися у мирний час для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами міських рад.

5. Для комплексного вирішення питань, щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та виконавчі органи міських рад завчасно створюють фонди таких споруд.

Фонд захисних споруд цивільного захисту включає незалежно від форми власності та підпорядкованості наявні на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці сховища, протирадіаційні укриття та споруди подвійного призначення.

Порядок включення захисної споруди цивільного захисту до Фонду таких споруд та виключення її з Фонду визначається Кабінетом Міністрів України. З моменту виключення захисної споруди із зазначеного Фонду вона втрачає статус захисної споруди цивільного захисту. Володіння, користування та розпорядження спорудами, які втратили статус споруд цивільного захисту, здійснюється відповідно до законодавства.

Стаття 43. Евакуаційні заходи

1. Евакуація це організоване виведення чи вивезення людей із зони надзвичайної ситуації або можливого ураження, з районів можливих бойових дій, якщо виникає загроза їх життю і здоров’ю, а також майна, зокрема цінностей, архівів, шкідливих речовин, продовольства тощо, якщо виникає загроза їх пошкодженню або знищенню.

2. Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації встановлюються такі види евакуації:

державного, регіонального, місцевого та об’єктового рівня;обов’язкова і добровільна;загальна і часткова;тимчасова і безповоротна.

3. Рішення про проведення евакуації населення приймають:на державному рівні – Кабінет Міністрів України;на регіональному рівні – Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська

та Севастопольська міські державні адміністрації;на місцевому рівні – районні державні адміністрації для населення районів, органи

місцевого самоврядування для населення міст, крім міст Києва та Севастополя, районів міст, сіл і селищ;

на об’єктовому рівні – керівники підприємств.У невідкладних випадках керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, а у разі

його відсутності керівник аварійно-рятувальної служби (формування), який першим прибув у зону надзвичайної ситуації, може прийняти рішення про проведення екстреної евакуації населення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження.

35

4. Обов’язкова евакуація населення проводиться у разі виникнення загрози:аварій з викидом радіоактивних та небезпечних хімічних речовин;катастрофічного затоплення місцевості;лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геологічних і гідрогеологічних

явищ і процесів;збройних конфліктів (проводиться з районів можливих бойових дій).

5. Загальна евакуація проводиться для всіх категорій населення із зон:можливого радіоактивного та хімічного забруднення;катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням хвилі прориву

(хвиля прориву це потужний потік води, які утворюється внаслідок прориву греблі водосховища, рухається повздовж русла річки і безупинно змінює свою форму, розміри і швидкість);

інших надзвичайних ситуацій або зон можливого ураження у разі необхідності проведення такої евакуації.

Часткова евакуація проводиться для вивезення категорій людей, які за віком, станом здоров’я тощо у разі виникнення надзвичайної ситуації нездатні самостійно вжити заходів щодо збереження свого життя та здоров’я, а також осіб, які відповідно до законодавства доглядають (обслуговують) таких людей. Часткова евакуація може проводитися також для інших категорій людей, за рішенням органів і посадових осіб зазначених у частині третій цієї статті.

6. Проведення організованої евакуації людей забезпечується шляхом:створення регіональних, місцевих та об’єктових евакуаційних органів;планування евакуації населення;визначення безпечних районів, придатних для розміщення евакуйованого населення;організації оповіщення керівників підприємств і населення про початок евакуації;організації управління евакуацією;всебічного життєзабезпечення евакуйованого населення у місцях їх безпечного

розселення; навчання населення діям під час проведення евакуації.За рішенням органів і посадових осіб, зазначених у частині третій цієї статті (крім

керівників підприємств), для вивезення основної частини населення із зони надзвичайної ситуації, районів бойових дій можуть залучатися у примусовому порядку транспортні засоби автотранспортних підприємств, а у разі безпосередньої загрози життю і здоров’ю людей або для припинення їх загибелі і пошкодження здоров’я – усі наявні транспортні засоби інших підприємств та громадян.

Підприємству і громадянину, транспортні засоби яких залучені, компенсується вартість надання послуг і розміри фактичних (понесених) витрат за рахунок коштів, що виділяються з відповідного бюджету на ліквідацію надзвичайної ситуації або усунення загрози її виникнення.

Працівник підприємства, власник, користувач, водій транспортного засобу, які відмовилися від надання послуг з перевезення людей у зв’язку з надзвичайною ситуацією, несуть відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані, або ненадання допомоги такій особі.

7. Евакуація майна, зокрема архівів, цінностей, шкідливих речовин, продовольства тощо проводиться у разі:

36

загрози або виникнення лісових пожеж, зсувів, інших геологічних і гідрогеологічних явищ і процесів, а також інших надзвичайних ситуацій або із зон можливого ураження у разі необхідності проведення такої евакуації та наявності часу на її проведення;

збройних конфліктів.Умови проведення евакуації майна, зокрема архівів, цінностей, шкідливих речовин,

продовольства тощо та її організація здійснюється відповідно до частин другої, третьої та шостої цієї статті.

8. Порядок проведення евакуації населення, а також особливості евакуації майна, зокрема архівів, цінностей, шкідливих речовин, продовольства тощо визначаються Кабінетом Міністрів України.

Планування евакуаційних заходів здійснюється відповідно до методики, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

ГЛАВА 11Інженерний захист територій, радіаційний і хімічний захист

Стаття 44. Інженерний захист територій

1. Інженерний захист територій це комплекс організаційних та інженерних заходів, спрямованих на забезпечення захисту територій, населених пунктів та об‘єктів національної економіки від надзвичайних ситуацій.

2. Інженерний захист територій включає:проведення районування територій за наявністю потенційно небезпечних об’єктів і

загроз виникнення небезпечних геологічних та гідрогеологічних явищ і процесів; віднесення об’єктів національної економіки до відповідних категорій з цивільного

захисту та віднесення міст до груп з цивільного захисту;розроблення та включення вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту у

відповідні види містобудівної і проектної документації та реалізації їх при будівництві і експлуатації (інженерно-технічні заходи цивільного захисту це комплекс реалізованих інженерно-технічних рішень, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, забезпечення захисту населення і територій від них та від небезпек, що можуть виникнути при веденні воєнних дій або внаслідок цих дій, а також створення умов для забезпечення сталого функціонування об’єктів економіки);

врахування можливих проявів небезпечних геологічних та гідрогеологічних явищ і процесів та негативних наслідків аварій під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування;

розміщення об’єктів підвищеної небезпеки з урахуванням наслідків аварій, що можуть статися на таких об’єктах;

розроблення і проведення заходів щодо безаварійного функціонування об’єктів підвищеної небезпеки;

будівництво споруд, будівель, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності;

створення комплексних схем захисту населених пунктів та об’єктів від впливу надзвичайних ситуацій шляхом будівництва протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення, їх утримання в належному функціональному стані;

здійснення, під час проведення комплексної державної експертизи містобудівної документації та проектів будівництва об‘єктів, державної експертизи з питань цивільного захисту у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України;

37

періодичні обстеження будівель, споруд, інженерних мереж та транспортних комунікацій, розроблення та реалізація заходів щодо їх безпечної експлуатації;

інші заходи інженерного захисту територій залежно від ситуації, що склалася.

3. Реалізація заходів інженерного захисту територій покладається на суб’єкти забезпечення цивільного захисту відповідно до повноважень.

Стаття 45. Радіаційний і хімічний захист людей та майна

1. Радіаційний і хімічний захист людей та майна включає:виявлення та оцінку радіаційної і хімічної обстановки;організацію та здійснення дозиметричного і хімічного контролю;завчасне визначення об’єктів, на яких обладнуються місця для проведення санітарної

обробки людей та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;завчасне накопичення і підтримання у готовності:1) засобів колективного та індивідуального захисту;2) приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю;3) засобів фармакологічного протирадіаційного захисту для йодної профілактики

опромінення щитовидної залози радіоактивними ізотопами йоду населення, яке проживає у зонах небезпечного радіоактивного забруднення та навколо них, рятувальників та пожежних, які залучатимуться для ліквідації радіаційної аварії, а також персоналу радіаційно-небезпечних об’єктів;

забезпечення засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю особового складу позаштатних формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасінні пожеж у осередках ураження радіаційно і хімічно небезпечних об’єктів та населення, яке проживає у зонах небезпечного забруднення та навколо них;

надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів індивідуального захисту, приладів дозиметричного та хімічного контролю;

розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;

інші заходи радіаційного і хімічного захисту залежно від ситуації, що склалася.Радіаційний захист додатково включає встановлення типових режимів радіаційного

захисту та дотримання встановлених ними вимог.

2. Реалізація заходів радіаційного і хімічного захисту покладається на суб’єкти забезпечення цивільного захисту відповідно до повноважень.

3. Порядок забезпечення населення і працівників позаштатних формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного та хімічного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

ГЛАВА 12Медичний, біологічний та психологічний захист, забезпечення

санітарно-епідемічного благополуччя

Стаття 46. Медичний захист людей та забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя

1. Медичний захист людей включає:

38

надання медичної допомоги населенню, яке постраждало від надзвичайних ситуацій, а також рятувальникам, пожежним-рятувальникам (пожежним (респіраторникам), іншим особам, які залучалися до виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж, зокрема проведення їх медико-психологічної реабілітації;

планування і використання сил та засобів закладів охорони здоров’я незалежно від відомчої належності, форм власності та господарювання;

своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарних протиепідемічних заходів;

контроль за безпекою та якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води та джерелами водопостачання;

завчасне створення і підготовку спеціальних медичних закладів (формувань);розгортання в умовах надзвичайних ситуацій необхідної кількості додаткових

лікувальних закладів;накопичення медичного та спеціального майна і техніки;підготовку та перепідготовку медичного персоналу з надання невідкладної медичної

допомоги;навчання населення способам надання першої медичної допомоги та правилам

дотримання особистої та громадської гігієни;здійснення заходів щодо забезпечення недопущення негативного впливу на здоров’я

населення шкідливих факторів навколишнього природного середовища та наслідків надзвичайних ситуацій, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань;

здійснення контролю за станом довкілля санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією;

санітарна охорона територій та об’єктів у зоні надзвичайної ситуації;інші заходи медичного захисту залежно від ситуації, що склалася.

2. Реалізація заходів медичного захисту покладається на суб’єкти забезпечення цивільного захисту відповідно до повноважень та обов’язків.

3. Центри медико-психологічної реабілітації створюються при санаторно-курортних закладах незалежно від їх форми власності і підпорядкування. Порядок визначення санаторно-курортних закладів, при яких створюються центри медико-психологічної реабілітації встановлюється Кабінетом Міністрів України. Перелік визначених санаторно-курортних закладів затверджується спільним актом центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 47. Біологічний захист людей, тварин і рослин

1. Біологічний захист людей, тварин і рослин включає:своєчасне виявлення чинників та осередку біологічного зараження, його локалізацією

та ліквідацією;прогнозування масштабів розвитку та наслідків біологічного зараження, розроблення та

запровадження своєчасних протиепідемічних, профілактичних, протиепізоотичних, протиепіфітотичних та лікувальних заходів;

проведення екстреної неспецифічної та специфічної профілактики біологічного зараження людей;

своєчасне застосування засобів індивідуального та колективного захисту;запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів обсервації та карантину;здійснення дезінфекційних заходів в осередку зараження, знезараження об’єктів,

тварин та санітарна обробка людей;

39

надання невідкладної медичної допомоги ураженим біологічними патогенними агентами;

інші заходи біологічного захисту залежно від ситуації, що склалася.Біологічний захист людей, тварин і рослин додатково включає встановлення

протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режимів та дотримання встановлених ними вимог.

2. Реалізація заходів біологічного захисту покладається на суб’єкти забезпечення цивільного захисту відповідно до повноважень та обов’язків.

Стаття 48. Психологічний захист людей

1. Заходи психологічного захисту спрямовуються для зменшення та нейтралізації негативних психічних станів та реакції серед населення у випадках загрози та виникнення надзвичайних ситуацій і включають:

планування діяльності, пов’язаної із психологічним захистом;своєчасне застосування ліцензованих та дозволених до застосування в Україні

інформаційних, психопрофілактичних та психокорекційних методів впливу на особистість;виявлення, за допомогою психологічних методів, чинників, які сприяють виникненню

соціально-психологічної напруги;використання сучасних психологічних технологій для нейтралізації негативного впливу

чинників надзвичайних ситуацій на населення;інші заходи психологічного захисту залежно від ситуації, що склалася.

2. Реалізація заходів психологічного захисту покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту. До психологічного захисту можуть залучатися інші фахівці психологічного забезпечення після спеціального інструктажу спеціалістів психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

ГЛАВА 13Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях

Стаття 49. Організація навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях

1. Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях здійснюється за місцем: роботи – працюючого населення; навчання – учнів, студенів та дітей дошкільного віку; проживання – непрацюючого населення.

2. Організація навчання діям у надзвичайних ситуаціях покладається: 1) працюючого та непрацюючого населення – на спеціально уповноважений

центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту, місцеві органи виконавчої влади та виконавчі органи міських рад, які розробляють та затверджують відповідні організаційно-методичні вказівки та програми з підготовки населення до таких дій;

2) учнів, студентів та дітей дошкільного віку – на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань освіти і науки, який, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, розробляє та затверджує навчальні програми з вивченням заходів безпеки, способів захисту від впливу небезпечних факторів, викликаних надзвичайними ситуаціями, з надання першої медичної допомоги тощо.

Системою стандартів вищої та професійно-технічної освіти обов’язково передбачається вивчення питань з цивільного захисту.

40

3. Порядок здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Громадські організації та позашкільні навчальні заклади здійснюють навчання діям у надзвичайних ситуаціях відповідно до своїх статутів.

Стаття 50. Навчання працюючого населення

1. Навчання працюючого населення діям у надзвичайних ситуаціях є обов’язковим і здійснюється у робочий час за рахунок коштів роботодавця за програмами з підготовки населення діям у надзвичайних ситуаціях, а також під час проведення спеціальних об’єктових навчань і тренувань.

Порядок організації та проведення спеціальних об’єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Для отримання працівниками відомостей щодо конкретних дій у надзвичайних ситуаціях, з урахуванням особливостей виробничої діяльності підприємства, на кожному підприємстві обладнується інформаційно-довідковий куточок з питань цивільного захисту.

2. Всі особи, під час прийняття на роботу та працівники щорічно, за місцем роботи проходять інструктаж з питань цивільного захисту, пожежної безпеки та діям у надзвичайних ситуаціях.

Особи, яких приймають на роботу, пов’язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов’язків і періодично (один раз на три роки) проходять навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки.

Перелік цих посад і порядок організації навчання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань цивільного захисту, зокрема з пожежної безпеки, забороняється.

3. Програми навчання з питань пожежної безпеки погоджуються з органами державного нагляду з питань пожежної безпеки.

Стаття 51. Навчання учнів, студентів та дітей дошкільного віку. Формування культури безпеки життєдіяльності

1. Навчання учнів, студентів та виховання дітей дошкільного віку діям у надзвичайних ситуаціях та вивчення правил пожежної безпеки є обов’язковим і здійснюється під час навчально-виховного процесу за рахунок коштів, передбачених для фінансування навчальних закладів.

Навчання дітей дошкільного віку діям у надзвичайних ситуаціях та запобігання пожежам від дитячих пустощів із вогнем проводиться шляхом формування у них поведінки, відповідної віку дитини, щодо власного захисту та рятування.

2. Культура безпеки життєдіяльності це сукупність цінностей, стандартів, моральних норм і норм прийнятої поведінки, спрямованих на підтримання самодисципліни, як мети підвищення рівня безпеки.

Популяризація культури безпеки життєдіяльності у дітей та молоді організовується і здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань

41

цивільного захисту разом з центральними органами виконавчої влади з питань освіти і науки та у справах сім’ї, молоді та спорту, громадськими організаціями шляхом:

проведення шкільних, районних (міських), обласних та всеукраїнських змагань з безпеки життєдіяльності;

проведення навчально-тренувальних зборів та польових таборів;участі команд-переможниць у заходах міжнародного рівня з цих питань. Фінансування заходів щодо формування у дітей і молоді культури безпеки

життєдіяльності здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, центральним органом виконавчої влади з питань освіти і науки, центральним органом виконавчої влади у справах сім’ї, молоді та спорту, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Стаття 52. Навчання непрацюючого населення

1. Непрацююче населення самостійно вивчає пам’ятки та інший інформаційно-довідковий матеріал з питань цивільного захисту, правила пожежної безпеки у побуті та громадських місцях та має право отримувати у консультаційних пунктах при органах місцевого самоврядування, через засоби масової інформації, іншу наочну продукцію відомості про надзвичайні ситуації, у зоні яких або у зоні можливого ураження від яких може опинитися місце проживання, а також про способи захисту від впливу небезпечних факторів, викликаних такими ситуаціями.

2. Фінансування заходів з навчання непрацюючого населення діям у надзвичайних ситуаціях та пропаганди знань з цивільного захисту здійснюють місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування за рахунок місцевих бюджетів.

РОЗДІЛ 5ЗАПОБІГАННЯ НАДЗВИЧАЙНИМ СИТУАЦІЯМ

ГЛАВА 14Моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій

Стаття 53. Моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій

1. З метою забезпечення заходів запобігання виникненню надзвичайних ситуацій у державі проводиться постійний моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій.

Моніторинг надзвичайних ситуацій це система безперервних спостережень, лабораторного та іншого контролю для оцінки стану захисту населення і територій та небезпечних процесів, які можуть призвести до загрози виникнення, виникнення та розвитку надзвичайної ситуації, та своєчасне виявлення тенденції їх змінювань.

Спостереження, лабораторний та інший контроль включає:збирання, опрацювання і передавання інформації щодо стану навколишнього

природного середовища, забруднення продуктів харчування, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними та хімічними речовинами, збудниками інфекційних хвороб та іншими біологічними агентами тощо.

2. Для здійснення моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій у державі створюється і функціонує система моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій.

Система моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій включає:

42

Всеукраїнський центр моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій, який створюється і функціонує у системі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

регіональні центри моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій, які створюються і функціонують у складі територіальних органів управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

мережа моніторингу, спостереження, лабораторного контролю і прогнозування надзвичайних ситуацій, яка створюється і функціонує на державному, регіональному, місцевому на об’єктовому рівнях.

Окремою складовою системи моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій є державна система моніторингу довкілля.

Моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій здійснюється на державному регіональному, місцевому та об’єктовому.

Всеукраїнський центр моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій та регіональні центри моніторингу та прогнозування надзвичайних ситуацій є постійно діючими штатними центральним і регіональними координуючими органами з цих питань.

Мережа моніторингу і лабораторного контролю включає ряд самостійних (автономних) і одночасно організаційно та функціонально пов’язаних установ, закладів, організацій, підприємств, до компетенції яких віднесені питання здійснення моніторингу, що знаходяться у сфері управління центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національної академії наук України.

Порядок функціонування системи моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій, здійснення моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій, перелік установ та організацій, які входять до мережі моніторингу, спостереження, лабораторного контролю і прогнозування надзвичайних ситуацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Мережа моніторингу, спостереження, лабораторного контролю та прогнозування надзвичайних ситуацій на регіональному, місцевому та об’єктовому рівнях визначається Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами міських рад, керівниками підприємств і організацій.

Координацію роботи мережі установ місцевого та об’єктового рівнів здійснюють регіональні центри моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій.

Проведення робіт з моніторингу, спостереження, лабораторного контролю і прогнозування надзвичайних ситуацій та надання інформації для координуючих центрів здійснюється безоплатно.

ГЛАВА 15Державне регулювання діяльності у сфері цивільного захисту

Стаття 54. Державна стандартизація

Державна стандартизація у сфері цивільного захисту спрямована на забезпечення:безпеки продукції (робіт, послуг) та матеріалів для життя і здоров’я людей та довкілля;якості продукції (робіт, послуг) та матеріалів, відповідно до рівня розвитку науки,

техніки і технологій;єдності принципів вимірювання;безпеки функціонування суб’єктів господарювання з урахуванням ризику виникнення

надзвичайних ситуацій.

Стаття 55. Державна експертиза

1. Державній експертизі у сфері цивільного захисту з питань техногенної та пожежної безпеки підлягають:

43

проекти містобудівної документації у частині дотримання в них вимог законодавства з інженерного захисту територій;

проекти будівництва об‘єктів у частині дотримання в них вимог нормативно-правових актів з інженерно-технічних заходів цивільного захисту, зокрема з питань техногенної та пожежної безпеки;

проекти інвестиційних програм та будівництва об‘єктів, які підлягають комплексній державній експертизі, у частині дотримання в них вимог пожежної безпеки;

проекти стандартів, норм та правил, технічних умов на виготовлення продукції та виконання робіт у частині дотримання в них вимог нормативно-правових актів з питань пожежної та техногенної безпеки.

2. Держана експертиза з питань цивільного захисту організовується і проводиться відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про інвестиційну діяльність", а також іншого законодавства у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 56. Реєстрація потенційно небезпечних об’єктів, об’єктів підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних ділянок територій, ідентифікація та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки

1. У державі ведуться Державні реєстри потенційно небезпечних об’єктів, об’єктів підвищеної небезпеки, потенційно небезпечних ділянок територій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Об‘єкти трубопровідного транспорту, які включені до Державного реєстру об‘єктів підвищеної небезпеки, не можуть одночасно включатися до Державного реєстру потенційно небезпечних об‘єктів та навпаки.

2. Ідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки здійснюється з метою визначення кількості порогової маси небезпечних речовин.

3. Декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки здійснюється з метою запобігання аваріям, а також забезпечення готовності до локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків.

4. Нормативи порогової маси небезпечних речовин, порядок ідентифікації форма та зміст оповіщення про її результати, порядок розроблення декларацій безпеки об’єктів підвищеної небезпеки, її зміст, методика визначення ризиків та їх прийнятні рівні, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 57. Ліцензування діяльності

1. Господарська діяльність, яка пов’язана з наданням послуг і виконанням робіт у сфері цивільного захисту, виробництвом (виготовленням) продукції здійснюється на підставі ліцензій, що видаються органами ліцензування у порядку, встановленому законом.

2. Діяльність, яка пов’язана з наданням послуг, виробництвом (виготовленням) продукції та виконанням робіт у сфері цивільного захисту з питань техногенної та пожежної безпеки, включає:

проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, пожежного спостерігання, оцінку протипожежного стану об’єктів;

проведення випробувань на пожежну небезпечну безпеку речовин, матеріалів, будівельних конструкцій, виробів і обладнання, а також протипожежної техніки, пожежно-технічних засобів, продукції протипожежного призначення на відповідність установленим вимогам.

44

3. Суб’єкт господарювання може отримати відповідні ліцензії на види господарської діяльності у повному обсязі або частково. Строк дії ліцензії на здійснення господарської діяльності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 58. Сертифікація засобів цивільного захисту

1. Сертифікація засобів цивільного захисту організується і здійснюється з метою підтвердження відповідності продукції технічним регламентам.

Порядок та правила сертифікації визначаються законодавством.Органи для оцінки відповідності на проведення робіт з підтвердження відповідності з

питань техногенної та пожежної безпеки створюються відповідно до закону.

2. Усі види аварійно-рятувальної, протипожежної та спеціальної техніки і устаткування, що застосовуються для запобігання пожежам та їх гасіння, для ліквідації надзвичайних ситуацій, повинні мати сертифікат відповідності.

Стаття 59. Страхування

1. Метою страхування у сфері цивільного захисту є:страховий захист майнових інтересів підприємств, установ, організацій і громадян за

шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок надзвичайних ситуацій; страхове відшкодування суб’єктами господарювання, у користуванні яких є потенційно

небезпечні об’єкти та об’єкти підвищеної небезпеки, за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам або їх майну, а також іншим юридичним особам внаслідок надзвичайної ситуації, що можуть виникнути на такому об’єкті.

2. Страховий захист населення від надзвичайних ситуацій забезпечується обов’язковим та добровільним страхуванням відповідно до закону.

3. Для забезпечення страхового захисту майнових інтересів суб’єктів господарювання, фізичних осіб, а також третіх осіб та їх майну за шкоду, заподіяну внаслідок надзвичайних ситуацій, обов’язковому страхуванню підлягають:

страхування нерухомого майна юридичних та фізичних осіб, яке розташовано у зонах ризику прогнозованого розвитку природного лиха (землетрусів, зсувів, повеней, карсту, селів тощо). Перелік зон ризику прогнозованого розвитку природного лиха (землетрусів, зсувів, повеней, карсту, селів тощо) та розмір таких зон, за результатами спостереження, встановлюються Кабінетом Міністрів України;

страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам та їх майну, іншим юридичним особам внаслідок пожежі, аварії, катастрофи, іншої надзвичайної ситуації на таких об’єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об’єктах, господарська діяльність на яких може призвести до таких надзвичайних ситуацій.

Стаття 60. Аудит з пожежної та техногенної безпеки

1. Аудит з пожежної та техногенної безпеки здійснюється з метою оцінки стану відповідно пожежної або техногенної безпеки на об’єкті аудиту та визначення заходів, необхідних для її приведення у відповідність з вимогами законодавства та інших нормативно-правових актів з питань пожежної та техногенної безпеки.

Аудит з пожежної безпеки – документально оформлений системний незалежний аналіз (докази) стану пожежної безпеки, проведений на об’єкті аудиту за результатами об’єктивної

45

оцінки виконання заходів і дотримання правил та інших критеріїв з пожежної безпеки, функціонування існуючих систем забезпечення пожежної безпеки та управління нею для встановлення їх відповідності вимогам законодавства, інших нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки.

Аудит з техногенної безпеки – документально оформлений системний незалежний аналіз (докази) стану техногенної безпеки, проведений на об’єкті аудиту за результатами об’єктивної оцінки виконання заходів і дотримання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів з техногенної безпеки, функціонування існуючих систем забезпечення техногенної безпеки для встановлення їх відповідності вимогам нормативно-правових актів з цих питань.

Аудит з пожежної та техногенної безпеки в Україні є добровільним.

2. Об’єктами аудиту є:з пожежної безпеки – підприємства, установи та організації, інші господарські об’єкти; з техногенної безпеки – потенційно небезпечні об’єкти та інші об’єкти, що за певних

обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

3. Аудит з пожежної та техногенної безпеки може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній аудит організується власником (керівником) об’єкта і здійснюється кваліфікованими працівниками цих об’єктів. Зовнішній аудит здійснюється аудиторською організацією на замовлення власника (керівника) об’єкта.

4. Порядок та умови проведення аудиту з пожежної та техногенної безпеки встановлюється Кабінетом Міністрів України.

5. Аудиторська організація здійснює свою діяльність на підставі відповідного сертифікату, який видається Державною інспекцією з питань цивільного захисту, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Органами Державної інспекції з питань цивільного захисту протягом п’яти робочих днів після подання документів приймаються рішення про видачу сертифікату або про відмову в його видачі.

6. Підставами для відмови у видачі сертифікату є:подання аудиторською організацією документів, необхідних для одержання

сертифікату, не у повному обсязі;виявлення в документах, поданих аудиторською організацією, недостовірних

відомостей;відсутність у третини аудиторів, які працюють у складі у аудиторської організації,

вищої освіти;відсутність у аудиторів, які працюють у складі аудиторської організації, п’ятирічного

досвіду роботи у сфері пожежної безпеки або у сфері техногенної безпеки.

7. Підставами для анулювання сертифікату є:припинення діяльності аудиторської організації;недостовірність оцінки стану пожежної або техногенної безпеки при проведені аудиту;необ’єктивність аналізу фактичних даних пожежної або техногенної безпеки;неодноразове підтвердження замовниками аудиту фактів низької якості здійснення

аудиту;порушення вимог законодавства та нормативно-правових актів з питань аудиту.

8. Рішення про відмову у видачі та анулювання сертифікату має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів.

46

Анулювання органом Державної інспекції з питань цивільного захисту сертифікату на проведення аудиту не позбавляє аудиторську організацію права подати документи на його отримання після усунення виявлених порушень.

Рішення про відмову у видачі та анулювання сертифікату може бути оскаржено у порядку, визначеному законом.

Стаття 61. Державний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту

1. Держаний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту організовується з питань пожежної, техногенної та промислової безпеки, охорони праці, гірничого нагляду, з питань страхового фонду документації, з інших питань цивільного захисту спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, іншими уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади та здійснюється органами державного нагляду, відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", цього Кодексу та інших актів законодавства.

2. Державний нагляд (контроль) здійснюється шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

3. Контроль за виконанням правил пожежної та техногенної безпеки під час проектування, будівництва та експлуатації іноземних підприємств, підприємств з іноземними інвестиціями та об’єктів право власності у спільній власності регулюється законами або умовами, передбаченими договорами сторін, якщо вони не суперечать законодавству.

4. Контроль за виконанням правил пожежної безпеки в лісах, на підземних об’єктах (крім станцій метрополітенів, підземних комплексів торговельного та іншого призначення), шахтах, розрізах і кар’єрах, рудниках, копальнях, під час будівництва тунелів і гідротехнічних споруд, проведення вибухових робіт, облаштування та експлуатації газового господарства, в рухому складі залізничного, морського, річкового, повітряного та автомобільного транспорту, а також морських і річкових спорудах, що знаходяться на плаву, на нафто-, газо- і продуктопроводах здійснюється відповідними органами та службами відповідно до законодавства.

5. Контроль за виконання правил пожежної безпеки на об’єктах Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної спеціальної служби транспорту України здійснюється у встановленому порядку їх службами пожежної безпеки, керівники та посадові особи яких при здійсненні функцій пожежного нагляду стосовно відомчих об’єктів, користуються повноваженнями, передбаченими цим Кодексом для посадових осіб органів державного нагляду, що здійснюють пожежний нагляд.

6. Контроль за виконанням вимог пожежної та техногенної безпеки під час введення та експлуатації електроустановок здійснюється у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань паливно-енергетичного комплексу.

7. На об’єктах приватної власності органи державного нагляду у сфері цивільного захисту контролюють лише умови безпеки людей на випадок надзвичайної ситуації, зокрема

47

пожежі, а також вирішення питань пожежної та техногенної безпеки, що стосуються прав та інтересів інших юридичних осіб і громадян.

Стаття 62. Страховий фонд документації з питань цивільного захисту

1. Для проведення відновлювальних, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт на потенційно небезпечних об’єктах, які включені до Державного реєстру техногенно та екологічно небезпечних об’єктів України, заздалегідь створюються комплекти документації страхового фонду, що закладаються на зберігання до страхового фонду документації України.

2. Правові, економічні та організаційні засади створення, формування, ведення і використання страхового фонду документації, а також функціонування державної системи страхового фонду документації здійснюється відповідно до закону.

Стаття 63. Атестація аварійно-рятувальних служб, рятувальниківта пожежних-рятувальників (пожежних (респіраторників)

1. Атестація аварійно-рятувальних служб, рятувальників та пожежних-рятувальників (пожежних (респіраторників) проводиться з метою перевірки здатності та отримання право до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій та гасіння пожеж.

Особливістю проведення атестації аварійно-рятувальних служб, укомплектованих водолазами і спеціальним оснащенням для виконання водолазних робіт, є попередня сертифікація водолазних підрозділів цих служб для визначення переліку водолазних робіт, які вони здатні виконувати.

2. Атестації підлягають аварійно-рятувальні служби, рятувальники та пожежні-рятувальники (пожежні (респіраторники), які працюють на контрактній основі, а також громадяни України, які вирішили стати рятувальниками або пожежними-рятувальниками (пожежними (респіраторниками), пройшли професійний відбір та відповідну підготовку (навчання).

Обов’язковій атестації, з метою отримання статусу рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника), підлягають основні працівники професійних аварійно-рятувальних служб та особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, які організовують і виконують аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи та забезпечують готовність формувань цієї служби до їх проведення. Перелік посад та професій, які підлягають атестації, визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

3. Для проведення атестації аварійно-рятувальних служб, рятувальників та пожежних-рятувальників (пожежних (респіраторників) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту та його територіальні органи управління створюють відповідні атестаційні комісії. Атестацію підрозділів та установ Державної служби медицини катастроф щодо перевірки здатності та отримання право надання медичної допомоги постраждалим громадянам безпосередньо у зоні надзвичайної ситуації проводять атестаційні комісії центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров‘я та його територіальних органів з питань охорони здоров‘я, що ними створюються.

4. За результатами атестації аварійно-рятувальним службам, підрозділам та установам Державної служби медицини катастроф видаються свідоцтво про атестацію на право ведення відповідних видів аварійно-рятувальних робіт, а рятувальникам та пожежним-рятувальникам

48

(пожежним (респіраторникам) – посвідчення рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника), книжка рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника) та жетон рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника) з нанесеним реєстраційним номером рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника), встановлених зразків.

Спеціалізованій аварійно-рятувальній службі, укомплектованої водолазами і спеціальним оснащенням для виконання водолазних робіт, свідоцтво про атестацію видається з урахуванням висновку результатів сертифікації водолазного підрозділу цієї служби.

Атестація аварійно-рятувальних служб, рятувальників та пожежних-рятувальників (пожежних (респіраторників) і видача свідоцтва про атестацію, посвідчення рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника), книжки рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника) та жетона рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника) проводиться безоплатно спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту та його територіальними органами управління. Атестація підрозділів та установ Державної служби медицини катастроф та видача свідоцтва про атестацію проводиться безоплатно центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров‘я та його територіальними органами з питань охорони здоров‘я.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту, центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров‘я та їх територіальні органи управління, що уповноважені ним приймати рішення про видачу або відмову у видачі свідоцтва про атестацію, посвідчення рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника), книжки рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника) та жетона рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника), протягом десяти робочих днів після проходження атестації приймають рішення про видачу свідоцтва про атестацію, посвідчення рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника), книжки рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника) та жетона рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника) або відмову в їх видачі.

5. Підставами для відмови у видачі свідоцтва про атестацію для аварійно-рятувальних служб є:

надання суб’єктом атестації документів, необхідних для одержання свідоцтва про атестацію, не у повному обсязі;

виявлення в документах, поданих суб’єктом атестації, недостовірних відомостей;неповна, менше 80 відсотків, атестація основного особового складу; неповне, менше 80 відсотків, укладених контрактів з основним особовим складом при

прийнятті на роботу;некомплект, менше 70 відсотків, основного особового складу; неповне, менше 95 відсотків, проходження основними працівниками медичного огляду

на придатність за станом здоров’я до виконання аварійно-рятувальних робіт;неповна, менше 70 відсотків від штатних норм, забезпеченість основними видами

спеціальної техніки та запасами матеріальних засобів;незадовільний стан навчальної матеріально-технічної бази для підготовки основного

особового складу, яка не забезпечує повноти проведення занять із спеціальної підготовки;недостатній, менше 0,9, коефіцієнт технічної готовності засобів індивідуального

захисту рятувальників, та менше 0,8 – засобів аварійно-рятувального оснащення;перевищення на 10 відсотків встановлених спеціально уповноваженим центральним

органом виконавчої влади з питань цивільного захисту строків приведення в готовність до реагування на надзвичайні ситуації;

недостатня спеціальна підготовка рятувальників, яка не відповідає встановленим нормам і вимогам.

49

6. Підставами для відмови у видачі посвідчення рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника), книжки рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника) та жетона рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника) після проведення первинної кваліфікаційної атестації є:

подання суб’єктом атестації документів, необхідних для одержання свідоцтва про атестацію, не у повному обсязі;

виявлення в документах, поданих суб’єктом атестації, недостовірних відомостей;відсутність укладеного контракту про прийняття на роботу на посаду, яка входить до

основних працівників;недостатня спеціальна підготовка, яка не відповідає встановленим нормам і вимогам;відсутність медичного висновку про придатність за станом здоров’я до виконання

аварійно-рятувальних робіт, гасіння пожеж;недостатня фізична підготовка, яка не відповідає встановленим нормам.

7. Підставами для анулювання свідоцтва про атестацію для аварійно-рятувальних служб є:

припинення діяльності аварійно-рятувальної служби;допущення суттєвих недоліків при проведенні аварійно-рятувальних та інших

невідкладних робіт з ліквідації надзвичайної ситуації; перевищення нормативного часу, більше ніж на 10 відсотків, з виконання покладеного завдання та низькі практичні навички з фахової підготовки, які показав основний особовий склад;

допущення систематичних випадків грубого порушення правил техніки безпеки при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт основним особовим складом;

невиконання у повному обсязі і не якісно профілактичних робіт на об’єктах, що підлягають аварійно-рятувальному обслуговуванню;

допущення загибелі або поранення з тяжкими наслідками рятувальників внаслідок порушення техніки безпеки під час проведення аварійно-рятувальних робіт.

8. Підставами для анулювання посвідчення рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника), книжки рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника) та жетона рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника) є:

звільнення з роботи або переведення на посаду, яка входить до допоміжного особового складу;

низькі практичні навички, які були проявлені під час проведення аварійно-рятувальних робіт, гасіння пожеж;

не проходження у встановлені строки курсів підвищення виробничої кваліфікації;допущення систематичних випадків грубого порушення правил техніки безпеки при

проведенні аварійно-рятувальних робіт, гасіння пожеж; допущення поранення чи травмування внаслідок порушення правил техніки безпеки під

час проведення аварійно-рятувальних робіт, гасіння пожеж;медичний висновок про непридатність за станом здоров’я до виконання аварійно-

рятувальних робіт, гасіння пожеж;систематичне порушення трудової дисципліни.

9. Рішення про відмову у видачі та анулювання свідоцтва про атестацію, посвідчення рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника), книжки рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника) та жетона рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника)має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів.

50

Відмова про видачу або анулювання уповноваженим дозвільним органом свідоцтва про атестацію, посвідчення рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника), книжки рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника) та жетона рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника) не позбавляє суб’єкт атестування право подати документи на його отримання після усунення виявлених недоліків і порушень.

Рішення про відмову у видачі та анулювання свідоцтва про атестацію, посвідчення рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника), книжки рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника) та жетона рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника) може бути оскаржено у порядку, визначеному законодавством.

10. Порядок атестації аварійно-рятувальних служб, рятувальників та пожежних-рятувальників (пожежних (респіраторників), видачі свідоцтва про атестацію, посвідчення, книжки та жетона рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника),перелік документів, які необхідно подавати для одержання свідоцтва про атестацію, посвідчення, книжки та жетона рятувальника або пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника), строк їх дії, а також їх зразки визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, погодженим з уповноваженим органом з питань регуляторної політики та центральним органом виконавчої влади з питань промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду.

11. Не атестовані аварійно-рятувальні служби, рятувальники та пожежні-рятувальники (пожежні (респіраторники) до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж не допускаються.

12. Атестовані аварійно-рятувальні служби та рятувальники вносяться до відповідних реєстрів аварійно-рятувальних служб та рятувальників. Ведення реєстру аварійно-рятувальних служб та рятувальників визначається Кабінетом Міністрів України.

ГЛАВА 16Забезпечення техногенної безпеки

Стаття 64. Джерела небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру

1. Техногенна безпека це відсутність ризику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру на потенційно небезпечних об’єктах, а також на інших об’єктах, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення таких надзвичайних ситуацій. Техногенна безпека також характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

2. Джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є:потенційно небезпечні об’єкти та об’єкти підвищеної небезпеки;транспортні засоби під час транспортування небезпечних речовин та біологічних

препаратів;будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації;промислові підприємства з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов

їх експлуатації;ядерні установки з порушенням умов експлуатації;

51

наслідки терористичної діяльності;гідротехнічні споруди;неконтрольоване ввезення в Україну, зберігання і використання техногенно

небезпечних технологій, речовин, матеріалів;надмірне та неврегульоване накопичення побутових і промислових відходів,

непридатних для використання засобів захисту рослин;негативні наслідки військової та іншої екологічно небезпечної діяльності;об’єкти виробництва, зберігання та утилізації вибухонебезпечних предметів;об’єкти життєзабезпечення населення з порушенням умов експлуатації;інші об’єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення

аварії.

Стаття 65. Забезпечення техногенної безпеки

1. Забезпечення техногенної безпеки, регулювання відносин у цій сфері органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, а також інших суб’єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу, інших законів та нормативно-правових актів.

2. Діяльність із забезпечення техногенної безпеки є складовою частиною виробничої, експлуатаційної та іншої діяльності відповідних посадових осіб та працівників підприємств установ і організацій, інших суб’єктів господарювання. Ця вимога відображається в їх статутах або положеннях.

3. Обов’язок із забезпечення техногенної безпеки покладається на керівників підприємств, установ та організацій і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Обов’язок із забезпечення техногенної безпеки при проектуванні, будівництві та експлуатації підприємств, будівель, споруд покладається на орган архітектури, замовників, забудовників, проектні і будівельні організації, експлуатантів.

Обов’язок із забезпечення техногенної безпеки в жилих приміщеннях державного, громадського жилого фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на житлово-експлуатаційні організації, квартиронаймачів і їх власників, а в жилих будинках приватного житлового фонду на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Стаття 66. Вимоги щодо дотримання техногенної безпеки

1. Вимогами щодо дотримання техногенної безпеки є умови, заборони, обмеження та інші обов’язкові вимоги, які визначені цим Кодексом, іншими законами та нормативно-правовими актами, а також нормативно-технічними документами, дотримання яких забезпечує техногенну безпеку.

Вимоги щодо дотримання техногенної безпеки повинні відповідати нормам у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, санітарно-епідеміологічного благополуччя, охорони навколишнього природного середовища, екологічної, пожежної та промислової безпеки, охорони праці, будівництва, а також вимогам національних стандартів.

2. Розроблення вимог щодо дотримання техногенної безпеки покладається на центральні та місцеві органи виконавчої влади, установи та організацій відповідно до компетенції.

52

Стаття 67. Основні вимоги до потенційно небезпечних об’єктів та інших об’єктів, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру

1. Будівництво, консервація та ліквідація потенційно небезпечного об’єкту та іншого об’єкту, що за певних обставин може створити реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, здійснюється при наявності позитивного експертного висновку з питань техногенної безпеки, затвердженого відповідно до законодавства.

Відхилення від проектної документації у процесі будівництва, консервації та ліквідації потенційно небезпечного об’єкту та іншого об’єкту, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, не допускається. Зміни, які вносяться до проектної документації, підлягають експертизі з питань техногенної безпеки та погодження з відповідним органом державного нагляду.

Проектні організації, які розробляли проектну документацію щодо будівництва, консервації та ліквідації потенційно небезпечного об’єкту та іншого об’єкту, що за певних обставин може створити реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, здійснюють авторський нагляд.

Прийом в експлуатацію потенційно небезпечного об’єкту та іншого об’єкту, що за певних обставин може створити реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, здійснюється у встановленому порядку. У процесі прийому в експлуатації такого об’єкту перевіряється відповідність його проектної документації, готовність організації до його експлуатації, а також до дій з локалізації і ліквідації наслідків можливих надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

2. Суб’єкт господарювання, який експлуатує потенційно небезпечний об’єкт та інший об’єкт, що за певних обставин може створити реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, зобов’язаний:

дотримуватись вимог цього Кодексу, інших законодавчих і нормативно-правових актів, нормативно-технічної документації з питань техногенної безпеки;

мати ліцензію на експлуатацію;забезпечити комплектування потенційно небезпечного підприємства кваліфікованим

працівниками, у яких відсутні медичні протипоказання до роботи на таких підприємствах;забезпечити проведення навчання і атестації працівників з питань техногенної безпеки;забезпечити підприємство нормативно-правовими актами і нормативно-технічними

документами, які встановлюють порядок і правила виконання робіт;організовувати і здійснювати виробничий контроль за дотриманням вимог щодо

забезпечення техногенної безпеки;забезпечити наявність і функціонування необхідних приладів та систем контролю за

виробничими процесами відповідно до встановлених вимог;обладнати небезпечні технологічні процеси потенційно небезпечних підприємств та

інші об’єкти, які за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, автоматизованими системами раннього виявлення надзвичайної ситуації та оповіщення;

забезпечити проведення експертизи, випробувань, діагностики будівель, споруд, технічних пристроїв, технологічних та інших небезпечних процесів у встановлені строки, а також за вимогою відповідного органу державного нагляду;

забороняти стороннім находження на потенційно небезпечному об’єкті;забезпечити виконання вимог щодо дотримання техногенної безпеки стосовно

зберігання небезпечних речовин;проводити ідентифікацію та розробляти декларацію безпеки об’єкта відповідно до

закону;

53

заключати договір страхування ризику відповідальності за вчинення шкоди при експлуатації потенційно небезпечного об’єкта;

виконувати розпорядження та приписи органів державного нагляду та їх посадових осіб, наданих їм у відповідності з повноваженнями;

призупиняти експлуатацію потенційно небезпечного об’єкту та іншого об’єкту, що за певних обставин може створити реальну загрозу виникненню надзвичайної ситуації техногенного характеру, самостійно або за вимогою відповідного органу державного нагляду у разі аварії або з інших причин, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами;

здійснювати заходи з локалізації і ліквідації наслідків аварій, сприяти відповідним державним органам або комісіям у розслідуванні причин аварії;

приймати участь у розслідуванні аварії, здійснювати аналіз причин їх виникнення, вживати заходів щодо усунення недоліків та профілактики аварій;

своєчасно інформувати у встановленому порядку органи державної влади, відповідні органи державного нагляду та населення про аварію на потенційно небезпечному об’єкті;

вживати заходів щодо захисту життя і здоров’я працівників та населення, що проживає у зонах можливого ураження, у разі аварій на потенційно небезпечному об’єкті;

вести облік аварій та окремо – пожеж на потенційно небезпечному об’єкті, надавати органам виконавчої влади інформацію про їх кількість, причини виникнення та вжиті заходів;

розробляти план локалізації і ліквідації аварії на об’єкті підвищеної небезпеки;організовувати і проводити, у разі виникнення аварії або іншої надзвичайної ситуації,

роботи з локалізації і ліквідації аварії або аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи;укладати з державними аварійно-рятувальними службами договори на аварійно-

рятувальне обслуговування;створювати, відповідно до вимог цього Кодексу, об’єктові аварійно-рятувальні служби,

а також позаштатні формування цивільного захисту з числа працівників підприємства;створювати матеріально-технічні та фінансові резерви для локалізації і ліквідації аварії

та інших надзвичайних ситуацій;здійснювати навчання працівників діям в умовах виникнення аварії та інших

надзвичайних ситуацій;створювати об’єктову систему оповіщення і зв’язку;створювати та утримувати у готовності до використання засоби колективного захисту;забезпечувати, у разі необхідності, працівників засобами індивідуального захисту.

3. Працівники, які працюють на потенційно небезпечному об’єкті або іншому об’єкті, що за певних обставин може створити реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, зобов’язані:

дотримуватись вимог нормативно-правових актів та нормативно-технічної документації, які встановлюють правила виконання робіт на потенційно небезпечному підприємстві і порядок дій у разі виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру;

проходити навчання та атестацію з питань техногенної безпеки;невідкладно доповідати керівництву або іншим посадовим особам про аварію на

потенційно небезпечному підприємстві;призупиняти, у встановленому порядку, роботу у разі аварії на потенційно

небезпечному підприємстві;приймати участь у проведенні робіт з локалізації і ліквідації аварій, якщо інше не

заборонено керівником робіт з ліквідації аварії. 4. Вимоги щодо дотримання техногенної безпеки на об’єктах підвищеної небезпеки

встановлюються відповідно до закону.

54

Стаття 68. Автоматизовані системи раннього виявлення надзвичайних ситуаційта оповіщення

1. Потенційно небезпечні об’єкти та об’єкти підвищеної небезпеки, з метою своєчасного виявлення на них загрози виникнення надзвичайних ситуацій, під час їх будівництва обладнуються автоматизованими системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення.

На потенційно небезпечних об’єктах та об’єктах підвищеної небезпеки, які експлуатуються без автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення, створюються такі автоматизовані системи.

2. Перелік об’єктів, які обладнуються автоматизованими системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. Вимоги до автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення, а також їх улаштування, експлуатація та технічне обслуговування визначаються Правилами, які затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 69. Віднесення потенційно небезпечних об’єктів до класів небезпеки

1. Потенційні небезпечні об’єкти та інші об’єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, за результатами оцінки ризику виникнення таких надзвичайних ситуацій, діляться за рівнем небезпеки на чотири класи.

2. До першого класу небезпеки відносяться потенційно небезпечні об’єкти, надзвичайні ситуації техногенного характеру на яких можуть бути джерелом виникнення надзвичайних ситуацій державного рівня, до другого класу – регіонального рівня, до третього класу – місцевого рівня, до четвертого класу – об’єктового рівня.

3. Порядок віднесення потенційно небезпечних об’єктів та інших об’єктів, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, до класів небезпеки визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 70. Віднесення міст та об’єктів до відповідних груп і категорій з цивільного захисту

1. Міста України, на території яких розміщені підприємства, що мають важливе економічне і стратегічне значення для економіки і безпеки держави та становлять небезпеку для населення і територій у зв’язку з можливістю хімічного, радіаційного забруднення чи катастрофічного затоплення, відносяться до відповідних груп з цивільного захисту, зокрема: особливої, першої, другої і третьої.

2. Об’єкти, які мають важливе значення для національної економіки і оборони держави відносяться до відповідних категорій з цивільного захисту, зокрема: особливої важливості, першої та другої.

3. Порядок віднесення міст до відповідних груп з цивільного захисту встановлюється, а їх перелік затверджується Кабінетом Міністрів України.

55

4. Порядок віднесення об’єктів національної економіки до відповідних категорій з цивільного захисту встановлюється Кабінетом Міністрів України, а їх переліки затверджуються центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, до сфери управління яких вони належать.

ГЛАВА 17Забезпечення пожежної безпеки

Стаття 71. Заходи щодо забезпечення пожежної безпеки

1. Пожежна безпека це відсутність ризику виникнення та розвитку пожеж. Пожежна безпека також характеризує стан захисту населення і територій від пожеж. Забезпечення пожежної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, яку реалізують суб’єкти забезпечення цивільного захисту.

Забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цієї сфери органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також інших суб’єктів господарювання та громадян здійснюється відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів.

2. Діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб та працівників підприємств, інших суб’єктів господарювання, фізичних осіб – підприємців. Ця вимога відображається в трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств.

Обов’язок із забезпечення пожежної безпеки підприємств, інших суб’єктів господарювання, об’єктів соціальної сфери, об’єктів з масовим перебуванням людей, об’єктів розважальної сфери покладається на їх керівників або власників цих об’єктів і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено законом або відповідним договором.

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб, а на підприємствах з високим ступенем прийнятного ризику – незалежно від кількості працюючих створюється пожежно-технічна комісія. Типове положення про пожежно-технічну комісію затверджується Кабінетом Міністрів України.

Повноваження у галузі пожежної безпеки асоціацій, корпорацій, концернів, інших господарських об’єднань визначаються їх статутами або договорами між підприємствами, що утворили об’єднання. Для виконання делегованих об’єднанню функцій у його апараті створюється служба пожежної безпеки.

3. Обов’язок із забезпечення пожежної безпеки при проектуванні та забудові населених пунктів, будівництві підприємств, будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації.

4. Обов’язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і їх власників, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних та садових будинках з господарськими спорудами і будівлями – на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

5. Спеціальна протипожежна техніка, обладнання та засоби протипожежного захисту виготовляються на умовах державного замовлення.

56

Стаття 72. Участь страхових організацій у забезпеченні пожежної безпеки

1. Організації, що здійснюють страхування на випадок пожеж, зобов’язані провадити відрахування від платежів з майнових видів страхування органам управління пожежною охороною на запобіжні протипожежні заходи, передбачати надання страхувальникам пільг у вигляді знижок страхових платежів при виконанні ними протипожежних вимог, а також зменшення суми страхового відшкодування або відмову від його виплати, якщо на виникнення пожежі та її наслідки вплинуло невиконання вимог пожежної безпеки.

2. Знижки страхових платежів повинні також передбачатися для підприємств, які утримують підрозділи, що забезпечують пожежну охорону з виїзною пожежною технікою.

3. Розмір і порядок відрахувань від страхових платежів на запобіжні протипожежні заходи визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 73. Погодження нормативних, нормативно-технічних документівта проектної документації

1. Нормативні документи, які встановлюють вимоги до пожежонебезпечних технологічних процесів та продукцію, повинні включати вимоги пожежної безпеки, проходити експертизу і погоджуватися з органами Державної інспекції з питань цивільного захисту.

2. Порядок проведення експертизи та визначення її вартості встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Проектна документація, на яку не встановлено норм і правил з питань пожежної безпеки, узгоджується з органом Державної інспекції з питань цивільного захисту.

Стаття 74. Дотримання вимог пожежної безпеки при проектуванні і будівництвіоб’єктів виробничого та іншого призначення

1. Промислові, житлові, інші будівлі та споруди, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію чи в експлуатацію після завершення будівництва, а також технологічні процеси та продукція повинні відповідати вимогам нормативних актів з питань пожежної безпеки.

2. Забороняється будівництво приміщень, об’єктів виробничого та іншого призначення, впровадження нових технологій, випуск пожежонебезпечної продукції без експертизи (перевірки) проектної документації на відповідність нормативним актам з питань пожежної безпеки.

Експертиза проектів містобудівної документації та проектів будівництва об‘єктів на відповідність нормативним актам з питань пожежної безпеки є обов’язковим та проводиться органами Державної інспекції з питань цивільного захисту у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проекти інвестиційних програм та будівництва об‘єктів, які підлягають комплексній державній експертизі, а також будівництва об‘єктів, що здійснюються іноземними підприємствами, підприємствами з іноземними інвестиціями та об’єктами права власності у спільній власності, повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів України з питань пожежної безпеки. Державна експертиза інвестиційних програм і проектів будівництва здійснюється згідно Закону України "Про інвестиційну діяльність".

57

3. Замовник, що має намір забудови, належної йому на правах власності або користуванні, земельної ділянки, повинен отримати від органу Державної інспекції з питань цивільного захисту технічні умови щодо забезпечення протипожежного захисту об’єкту будування.

4. Органи Державної інспекції з питань цивільного захисту беруть участь у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів та погоджують акт готовності об’єкта до експлуатації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

5. На машини, механізми, устаткування, транспортні засоби і технологічні процеси, що впроваджуються у виробництво, а також на продукцію, у стандартах на які містяться вимоги щодо пожежної безпеки, повинен бути сертифікат, що засвідчує безпеку їх використання.

Придбані за кордоном машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, технологічне обладнання вводяться в експлуатацію лише за умови відповідності їх вимогам нормативних актів з пожежної безпеки, що діють в Україні.

6. Забороняється застосування в будівництві та на виробництві матеріалів і речовин, на які немає даних щодо пожежної безпеки.

Стаття 75. Правове регулювання видачі дозволів

1. Початок роботи новостворених підприємств, введення в експлуатацію виробничих, жилих, інших будівель, споруд та об’єктів після будівництва, впровадження нових технологій, передача на виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції здійснюються після одержання на це дозволу органів Державної інспекції з питань цивільного захисту, крім випадків, коли започаткування господарської діяльності можливе за декларативним принципом, що визначається законодавством про дозвільну систему у сфері господарської діяльності.

2. Дозвіл видається органами Державної інспекції з питань цивільного захисту безоплатно. Строк дії дозволу необмежений.

Дозвіл не оформлюється: у разі прийняття в експлуатацію об’єктів нового будівництва державною комісією,

утвореною в установленому порядку;на орендовані торговельні місця, якщо вони розміщені на ринках відповідно до схеми,

що в установленому порядку погоджена з органами Державної інспекції з питань цивільного захисту.

3. Новостворені підприємства, у тому числі ті, що розміщуються в орендованих приміщеннях, які не змінюють виду своєї діяльності і функціонального призначення (крім потенційно небезпечних об’єктів) або не належать до категорії вибухопожежонебезпечних та об’єктів з масовим перебуванням людей і не розміщуються на території або всередині зазначених об’єктів, можуть започатковувати свою діяльність за декларативним принципом. Якщо зазначені підприємства належать до категорії пожежонебезпечних об’єктів, вони можуть започатковувати свою діяльність за декларативним принципом за умови укладення договорів добровільного страхування відповідальності перед третіми особами. Перелік таких об’єктів, порядок та форма повідомлення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

4. Підставою для видачі дозволу є висновок, що оформляється за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об’єкта, приміщення, що проводиться органом Державної інспекції з питань цивільного захисту або іншою юридичною особою, яка одержала ліцензію на проведення такої оцінки (експертизи).

58

5. Орган Державної інспекції з питань цивільного захисту протягом десяти робочих днів після подання заявником документів приймає рішення про видачу дозволу або про відмову в його видачі.

6. Підставами для відмови у видачі дозволу є:подання юридичною або фізичною особою документів, необхідних для одержання

дозволу, не у повному обсязі;виявлення в документах, поданих юридичною або фізичною особою, недостовірних

відомостей;виявлення за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства,

об’єкта чи приміщення порушень правил пожежної безпеки, що можуть призвести до виникнення пожежі або створення перешкод у її гасінні та евакуації людей.

7. Підставами для анулювання дозволу є:звернення юридичної або фізичної особи із заявою про анулювання документа

дозвільного характеру;припинення господарської (підприємницької) діяльності юридичної або фізичної особи;виявлення фактів порушення правил пожежної безпеки, що можуть призвести до

виникнення пожежі або створення перешкод у її гасінні та евакуації людей;виникнення пожежі, якщо в акті про пожежу зазначено, що причиною її виникнення є

недодержання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки;недопущення посадових осіб органів Державної інспекції з питань цивільного захисту

під час проведення ними планових або позапланових перевірок додержання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки до проведення таких перевірок.

8. Рішення про відмову у видачі та анулювання дозволу має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів.

9. Анулювання органом Державної інспекції з питань цивільного захисту дозволу на початок роботи не позбавляє юридичної або фізичної особи права подати документи на його отримання після усунення виявлених порушень.

10. Рішення про відмову у видачі та анулювання дозволу може бути оскаржено у порядку, визначеному законом.

11. Установлення норм, стосовно видачі органами Державної інспекції з питань цивільного захисту дозволів на початок роботи підприємств та оренди приміщень, в інших законах, крім цього Кодексу, не допускається.

12. Видача дозволів проводиться органами Державної інспекції з питань цивільного захисту у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 76. Порядок вирішення спорів з питань пожежної безпеки

1. Спори з питань пожежної безпеки вирішуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування , органами Державної інспекції з питань цивільного захисту згідно з їх компетенцією.

2. Спори з питань застосування протипожежних вимог стандартів, норм і правил вирішуються органами, що затвердили ці стандарти, норми і правила, разом з органами Державної інспекції з питань цивільного захисту.

59

3. Питання, пов’язані із знесенням, перенесенням, переплануванням будівель, побудованих з порушенням вимог пожежної безпеки, вирішуються відповідно до законів.

Стаття 77. Призначення і завдання пожежної охорони

1. Пожежна охорона – це вид діяльності, яка полягає у тому, щоб запобігти виникненню пожеж і захищати життя і здоров’я людей, матеріальні цінності, довкілля від впливу небезпечних чинників пожежі.

2. Пожежна охорона призначена для захисту життя і здоров’я громадян, приватної, комунальної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об’єктах і в населених пунктах. Основними завданнями пожежної охорони є: здійснення відповідно до закону державного пожежного нагляду (контролю) за дотриманням та виконанням вимог законодавства, нормативно-правових та інших нормативних актів у сфері пожежної безпеки; запобігання пожежам та нещасним випадкам на них; гасіння пожеж, рятування людей, а також надання допомоги в ліквідації надзвичайних ситуацій. Стаття 78. Види пожежної охорони

Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, місцеву та добровільну.

Стаття 79. Державна пожежна охорона

1. Забезпечення державної пожежної охорони покладається на:органи Державної інспекції з питань цивільного захисту;державні пожежно-рятувальні, пожежні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної

служби цивільного захисту;допоміжні служби, призначені для забезпечення пожежної безпеки;вищі та професійно-технічні навчальні заклади, науково-дослідні установи, організації

та підприємства спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, діяльність яких спрямована для забезпечення пожежної безпеки;

Державний центр сертифікації спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

2. Порядок забезпечення державної пожежної охорони визначається Положенням про державну пожежну охорону, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 80. Права та обов’язки особового складу, що забезпечує державнупожежну охорону

1. Особовий склад та працівники, що забезпечують державну пожежну охорону, під час виконання покладених на них обов’язків керується цим Кодексом, а також іншими нормативно-правовими актами про пожежну безпеку та підпорядковується з питань пожежної безпеки та гасіння пожеж тільки своїм безпосереднім і прямим начальникам.

Ніхто інший, за винятком уповноважених посадових осіб, немає права втручатися в діяльність особового складу, що забезпечує державну пожежну охорону, під час виконання ним обов’язків з питань пожежної безпеки.

60

Вимоги з питань пожежної безпеки посадових осіб начальницького складу, що забезпечує державну пожежну охорону, які встановлені цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами з питань пожежної безпеки є обов’язковими до виконання всіма посадовими особами органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, підприємцями та громадянами.

2. Посадові особи, що забезпечують державну пожежну охорону зобов’язані:використовувати у межах своєї компетенції, надані їм повноваження щодо запобігання

та припинення правопорушень з питань пожежної безпеки, а також сили та засоби при гасінні пожеж і рятуванні людей;

брати участь у заходах щодо удосконалення та впровадження спеціальної протипожежної техніки, систем та засобів протипожежного захисту, форм і методів профілактики пожеж;

сприяти самосвідомості та ініціативі громадян з питань забезпечення пожежної безпеки;

зберігати в таємниці державну та конфіденційну інформацію, що стає відомою їм у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

3. Особи рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, що забезпечують державну пожежну охорону, при виявленні пожежі у позаслужбовий час зобов’язані повідомити про неї підрозділ, що забезпечує пожежну охорону і до її прибуття взяти на себе керівництво гасінням пожежі та рятуванням людей, організувати надання першої медичної допомоги потерпілим.

Стаття 81. Відомча пожежна охорона

1. На потенційно небезпечних об’єктах, які віднесені до сфери управління відповідних центральних органів виконавчої влади, створюються пожежні підрозділи для забезпечення відомчої пожежної охорони.

Перелік підприємств, на яких створюються відомча пожежна охорона, визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Порядок забезпечення відомчої пожежної охорони, права та обов’язки її працівників визначаються Положеннями про відомчу пожежну охорону, які розробляються та затверджуються відповідними центральними органами виконавчої влади на підставі Типового положення про відомчу пожежну охорону. Типове положення про відомчу пожежну охорону затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Пожежні підрозділи, які забезпечують відомчу пожежну охорону та мають виїзну пожежну техніку, залучаються до гасіння пожеж у порядку, який встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту. Пожежні підрозділи, які забезпечують відомчу пожежну охорону, в питаннях підготовки особового складу та організації гасіння пожеж керуються актами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, а також інших відповідних центральних органів виконавчої влади, до сфери управління яких віднесені підрозділи, які забезпечують відомчу пожежну охорону.

4. Нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади з питань підготовки особового складу пожежних підрозділів, які забезпечують відомчу пожежну охорону, та організації гасіння пожеж погоджуються із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

61

Стаття 82. Місцева пожежна охорона

1. У селах, селищах, містах, а також для охорони об’єктів, де немає пожежних підрозділів, органами місцевого самоврядування, за рішенням територіальної громади та за погодження з територіальним органом управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, створюються пожежні підрозділи для забезпечення місцевої пожежної охорони.

2. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення таких пожежних підрозділів здійснюється за рахунок:

коштів місцевих бюджетів;коштів підприємств, установ та організацій, розташованих на території району, які

відраховують у розмірі 0,1 відсотка від основних та оборотних коштів, відрахувань від платежів з майнових видів страхування на фінансування запобіжних заходів;

благодійних внесків юридичних і фізичних осіб.

3. У разі, якщо у населеному пункті, розташованому на відповідній території та зв’язаному з іншими населеними пунктами під’їзними шляхами загального користування, створено пожежний підрозділ, що забезпечує місцеву пожежну охорону, який здатен виконувати завдання за призначенням на території населених пунктів, де зазначені підрозділи відсутні, то відповідними місцевими бюджетами передбачається відрахування на матеріально-технічне забезпечення таких підрозділів.

4. Порядок забезпечення місцевої пожежної охорони, права та обов’язки їх працівників визначаються Положенням про місцеву пожежну охорону, яке затверджується органом що її створив.

Стаття 83. Добровільна пожежна охорона

1. Пожежні підрозділи для забезпечення добровільної пожежної охорони можуть створюватися на підприємствах, в установах та організаціях з числа їх представників, а у населених пунктах – за рішенням територіальної громади з числа громадян, що постійно проживають у зазначеному населеному пункті, з метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їх гасіння.

Рішення про створення пожежних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони приймає відповідно керівник підприємства, установи та організації або орган місцевого самоврядування за рішенням територіальної громади у порядку, встановленому у Положенні про добровільну пожежну охорону, яке затверджується органом або керівником підприємства, що їх створили.

2. У школах, дитячих таборах можуть створюватися дружини юних пожежних. Положення про дружини юних пожежних, затверджується центральним органом виконавчої влади з питань освіти за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

3. Порядок забезпечення добровільної пожежної охорони визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

4. З метою забезпечення добровільної пожежної охорони місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, можуть надавати в її користування будинки, споруди, спеціальні службові приміщення, засоби зв’язку, пожежну техніку та інше необхідне майно, яке є в комунальній власності, у власності громадян (за їх згодою) населених пунктів та підприємств, установ та організацій.

62

5. Фінансування і матеріально-технічне забезпечення добровільної пожежної охорони може здійснюватись також за рахунок членських внесків, дотацій, прибутків від власної господарської діяльності, прибутків від майна добровільної пожежної охорони, дивідендів, надходжень від страхових компаній, пожертвувань громадян і юридичних осіб, інших джерел, не заборонених законодавством.

ГЛАВА 18Державна інспекція з питань цивільного захисту

Стаття 84. Орган державного нагляду (контролю) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту

1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту організовує державний нагляд (контроль) з питань:

виконання вимог цього Кодексу, інших нормативно-правових актів з питань цивільного захисту Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, іншими суб'єктами господарювання, юридичними особами та громадянами України;

виконання, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, вимог пожежної безпеки Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, іншими суб'єктами господарювання, юридичними особами та громадянами України;

виконання вимог та станом техногенної безпеки з питань, що віднесені до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту. Перелік питань техногенної безпеки, які віднесені до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України;

діяльності аварійно-рятувальних служб, формувань та підприємств, основна діяльність яких спрямована або може бути спрямована на виконання завдань з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій.

виконання вимог законодавства щодо формування та ведення страхового фонду документації України суб'єктами державної системи страхового фонду документації України.

2. Органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд (контроль) з питань, визначених частиною першою цієї статті, є Державна інспекція з питань цивільного захисту.

3. Статус Державної інспекції з питань цивільного захисту, організаційну структуру, завдання і функції та порядок її діяльності, а також статус керівного складу та посадових осіб, професійна діяльність яких безпосередньо пов'язана із здійсненням державного нагляду (контролю), щодо здійснення такої діяльності визначається Кабінетом Міністрів України

4. Державна інспекція з питань цивільного захисту, стосовно виконання покладених на неї повноважень з питань державного нагляду у визначених сферах, не залежить від органів державної влади, органів місцевих самоврядувань, об'єднань громадян і підпорядковуються з питань здійснення державного нагляду (контролю) тільки своїм безпосереднім і прямим начальникам.

Стаття 85. Повноваження Державної інспекції з питань цивільного захисту

1. Державна інспекція з питань цивільного захисту відповідно до покладених на неї завдань:

63

здійснює контроль за додержанням вимог цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, визначених частиною першою статті 84, органами державної влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, іншими суб'єктами господарювання, а також громадянами;

проводить планові та позапланові перевірки щодо державного нагляду (контролю) у визначеній сфері у порядку, встановленому законом;

видає відповідно до законодавства дозволи на початок роботи підприємств та оренду приміщень

узагальнює практику застосування законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, розробляє пропозиції щодо його удосконалення і вносить їх на розгляд спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

здійснює контроль за додержанням вимог пожежної та техногенної безпеки під час проектування та будівництва приміщень, об'єктів виробничого та іншого призначення, а також під час випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції і продукції протипожежного призначення;

бере участь у розробленні державних правил з питань пожежної та техногенної безпеки;

погоджує у порядку, визначеному законодавством, проекти національних і галузевих стандартів, норм, правил, технічних умов і регламентів та інших нормативно-технічних документів щодо забезпечення пожежної та техногенної безпеки, а також проекти містобудівної документації та проекти будівництва об'єктів, для яких невстановлені національні і галузеві стандарти, норми і правила;

готує висновки державної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питань пожежної безпеки;

організовує та проводить державну експертизу проектів містобудівної документації у частині дотримання в них вимог законодавства з інженерного захисту територій та проектів будівництва об'єктів у частині дотримання в них вимог нормативно-правових актів з інженерно-технічних заходів цивільного захисту, зокрема з питань техногенної та пожежної безпеки;

розробляє методичні рекомендації щодо положень, інструкцій та інших нормативних актів у сфері пожежної та техногенної безпеки, що діють на підприємствах;

здійснює відповідно до закону ліцензування діяльності з питань цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки;

проводить перевірки і дізнання за повідомленнями та заявами про злочини, пов'язані з пожежами та порушеннями правил пожежної безпеки;

приймає участь у розслідуванні причин виникнення надзвичайних ситуацій та не виконання запобіжних заходів, оцінюванні дій органів управління єдиної державної системи цивільного захисту та сил цивільного захисту щодо організації, управління та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

здійснює нагляд (контроль) за діяльністю аварійно-рятувальних служб, формувань та підприємств, основна діяльність яких спрямована або може бути спрямована на виконання завдань з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій;

разом з органами, які здійснюють державний нагляд у відповідній сфері, перевіряє умови зберігання, знешкодження, утилізації і захоронення небезпечних речовин та виробів, що містять такі речовини;

забезпечує контроль за створенням, збереженням і цільовим використанням матеріальних ресурсів, призначених для ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

перевіряє планування та готовність до виконання заходів щодо організованої евакуації населення на випадок виникнення надзвичайних ситуацій;

64

готує і подає Державному департаменту страхового фонду документації інформацію про стан формування та ведення фонду суб'єктами державної системи страхового фонду документації, а також пропозиції щодо впровадження передових технологій у роботі, пов'язаної з вирішенням питань страхового фонду;

безоплатно надає консультаційну допомогу суб'єктам державної системи страхового фонду документації;

надає Раді міністрів Автономної Республіки Крим, центральним і місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування інформацію щодо юридичних та фізичних осіб, винних у порушенні законодавства у сфері цивільного захисту, з питань безпеки об’єктів підвищеної небезпеки, з питань діяльності і готовності до дій аварійно-рятувальних служб для притягнення їх до відповідальності, згідно із законами;

здійснює розроблення нормативно-правових та інших нормативних актів відповідно до компетенції;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, відповідно до компетенції.

Стаття 86. Права органів Державної інспекції з питань цивільного захисту

1. Органи Державної інспекції з питань цивільного захисту мають право:1) проводити планові та позапланові перевірки органів виконавчої влади Автономної

Республіки Крим, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, щодо дотримання вимог цього Кодексу, інших нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту, а також будівель, споруд, новобудов та інших підконтрольних об'єктів щодо додержання ними пожежної та техногенної безпеки;

2) складати акти за результатами перевірок, видавати у випадках, визначених цим Кодексом, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, керівникам органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, а також громадянам обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки;

3) проводити позапланові перевірки підприємств, а також будівель, споруд, новобудов та інших підконтрольних об'єктів щодо додержання вимог пожежної та техногенної безпеки у разі:

оцінки стану виконання заходів, передбачених приписами, постановами, розпорядженнями посадових осіб органів Державної інспекції з питань цивільного захисту;

подання керівником підприємства або фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності письмової заяви про здійснення перевірки із значенням причин;

надходження письмового звернення або повідомлення громадянина чи юридичної особи про порушення встановлених законодавством вимог пожежної та техногенної безпеки;

надання органам Державної інспекції з питань цивільного захисту недостовірної інформації щодо наявності матеріально-технічної бази, необхідної для отримання дозволу на початок роботи підприємств чи оренди приміщень;

ускладнення ситуації з пожежами, необхідністю здійснення сезонних пожежно-профілактичних заходів, забезпечення або посилення пожежної та техногенної безпеки об'єктів та населених пунктів, якщо проведення такої перевірки передбачено відповідно рішеннями Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

4) здійснювати контроль за додержанням вимог пожежної та техногенної безпеки, передбачених законодавством, стандартами, нормами і правилами, під час проектування, будівництва приміщень, об'єктів виробничого та іншого призначення, а також під час випуску та реалізації вибухопожежонебезпечної продукції і продукції протипожежного призначення;

65

5) входити безперешкодно на земельні ділянки, в житлові та інші приміщення громадян виключно у разі наявності достовірних даних про порушення вимог пожежної та техногенної безпеки, що створюють загрозу виникнення надзвичайної ситуації (пожежі) чи безпеці людей у порядку, встановленому законодавством;

6) складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням встановлених законодавством вимог пожежної та техногенної безпеки, використанням пожежної і аварійно-рятувальної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням, невиконанням законних вимог посадових осіб органів Державної інспекції з питань цивільного захисту або створенням перешкод їх діяльності;

7) розглядати, відповідно до закону, справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконанням приписів та постанов органів Державної інспекції з питань цивільного захисту;

8) здійснювати дізнання у справах про пожежі і порушення протипожежних правил, проводити технічні розслідування обставин і причин виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, загибелі та травмування людей, знищення і пошкодження майна;

9) перевіряти наявність документів, що дають право на виконання вибухопожежонебезпечних та інших робіт;

10) здійснювати, у разі необхідності, звукозапис, фото-і відеозйомки, як допоміжні засоби документування правопорушень у сфері пожежної та техногенної безпеки, готувати пропозиції щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

11) скликати у встановленому порядку та проводити наради з питань, що належать до їх компетенції;

12) тимчасово зупиняти діяльність не атестованих аварійно-рятувальних служб та формувань;

13) отримувати встановленим порядком від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, яка необхідна для виконання покладених завдань;

14) залучати до перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, фахівців науково-дослідних, дослідно-конструкторських та проектних установ, інших органів державного нагляду за погодженням з їх керівниками;

15) застосовувати спеціальні заходи, передбачені статтею 87 цього Кодексу;16) виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом та іншими нормативно-

правовими актами.

2. Органи Державної інспекції з питань цивільного захисту вносять у встановленому порядку до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пропозиції про необхідність зупинення дії виданих дозволів на експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об'єктів у разі:

недотримання умов цих дозволів;виявлення факту порушення вимог техногенної безпеки, що може призвести до

виникнення надзвичайної ситуації;виникнення надзвичайної ситуації, якщо вона виникла внаслідок недодержання вимог

техногенної безпеки.

3. Посадові особи органів Державної інспекції з питань цивільного захисту у визначених цим Кодексом та іншими актами законодавства випадках, у тому числі у разі невиконання їх законних вимог, зобов'язані:

складати акти перевірок, видавати приписи, виносити постанови та розпорядження;зупиняти до усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної

безпеки роботу підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, опалювальних приладів,

66

дільниць електричної мережі, експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, окремих приміщень, випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення, проведення будівельно-монтажних, вибухопожежонебезпечних робіт;

направляти в установленому законом порядку до відповідних органів матеріали про порушення вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки для вирішення питання про притягнення винних осіб відповідно до законів;

перевіряти стан готовності органів управління, сил і засобів цивільного захисту до дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

розглядати, відповідно до закону, справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Стаття 87. Спеціальні заходи щодо усунення порушень

1. Посадові особи органів Державної інспекції з питань цивільного захисту у межах своїх повноважень видають відповідно приписи та виносять постанови:

1) з питань пожежної безпеки у разі:недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими

нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами,

під час будівництва приміщень, об'єктів виробничого та іншого призначення;випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного

призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки.

2) з питань цивільного захисту та техногенної безпеки у разі:невиконання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з питань цивільного

захисту та техногенної безпеки;відсутності організаційно-розпорядчих документів щодо реалізації заходів цивільного

захисту та з питань техногенної безпеки, які передбачені для підприємства;не проведення у встановленому порядку навчання персоналу підприємства діям у разі

виникнення аварійних ситуацій та аварій;невиконання заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу надзвичайних

ситуацій;не проведення ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки та паспортизації потенційно

небезпечного об'єкта або об'єкта підвищеної небезпеки;відсутності декларації безпеки об'єкта підвищеної небезпеки;відсутності на виробництвах, де застосовуються небезпечні речовини, паспортів

(формулярів) на обладнання, устаткування та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

невідповідності кількості промислових засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників об'єктів, їх непридатності або відсутності на об'єкті, а також у разі порушення порядку зберігання таких засобів;

порушення правил поводження з небезпечними речовинами;відсутності плану локалізації і ліквідації аварій на потенційно небезпечному об'єкті або

об'єкті підвищеної небезпеки, а також відсутності розроблених відповідно до цього плану спеціальних заходів протиаварійного захисту;

відсутності об'єктових матеріальних резервів, призначених для ліквідації надзвичайних ситуацій, або невідповідності їх затвердженим номенклатурам та обсягам;

відсутності або непридатності до використання засобів індивідуального захисту у осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної

67

небезпеки, а також у осіб, участь яких у ліквідації надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації аварій;

відсутності або несправності на потенційно небезпечному об'єкті чи об'єкті підвищеної небезпеки автоматизованої системи раннього виявлення виникнення надзвичайних ситуацій і локальної системи оповіщення населення, яке проживає у зонах можливого ураження, та персоналу цього об'єкта;

відсутності на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовності до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

неготовності до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, що призначені для забезпечення безпеки об'єктів;

неготовності осіб, які обслуговують потенційно небезпечні об'єкти та об'єкти підвищеної небезпеки, а також осіб, участь яких у ліквідації надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації та ліквідації аварій, до дій з попередження та ліквідації надзвичайної ситуації;

відсутності на потенційно небезпечному об'єкті та об'єкті підвищеної небезпеки угоди про постійне обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами, якщо інше не передбачено законодавством;

порушення правил транспортування небезпечних речовин трубопровідним транспортом та порядку їх перевезення транспортними засобами;

проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших господарських об'єктів, інженерних та транспортних комунікацій з порушенням встановленого законодавством порядку їх проведення або внаслідок проведення яких створюється загроза безпеці населення, об'єктам, обладнанню та майну, що в них знаходяться;

3) з питань страхового фонду документації у разі:виявлення під час перевірки підприємства (установи) фактів порушення технології

виготовлення документів страхового фонду та/або виготовлення документів страхового фонду без відповідного дозволу;

неукомплектованості суб’єктів державної системи страхового фонду документації спеціалістами з виготовлення документів страхового фонду документації;

відсутності необхідних технічних засобів репрографії, систем оброблення інформації та/або контролю якості виготовлення документів страхового фонду, матеріалів та програмного забезпечення.

2. У разі виявлення порушень, які створюють загрозу життю і здоров’ю людей, виникнення надзвичайної ситуації чи пожежі або перешкоджають їх ліквідації та евакуації людей органи Державної інспекції з питань цивільного захисту виносять постанови про зупинення:

роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, опалювальних приладів, дільниць електричної мережі;

експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, окремих приміщень;

випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення;

проведення будівельно-монтажних робіт;проведення вибухопожежонебезпечних робіт;діяльності суб’єктів державної системи страхового фонду документації з виготовлення

документації страхового фонду документації.

3. Підставами для зупинення об'єктів та реалізації продукції зазначених у частині другій є:

68

недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;

порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, об'єктів виробничого та іншого призначення;

випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки.

невиконання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з питань цивільного захисту та техногенної безпеки;

невиконання заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу надзвичайних ситуацій;

відсутності на виробництвах, де застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання, устаткування та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

невідповідності кількості промислових засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників об'єктів, їх непридатності або відсутності на об'єкті, а також у разі порушення порядку зберігання таких засобів;

порушення правил поводження з небезпечними речовинами;відсутності або непридатності до використання засобів індивідуального захисту у осіб,

які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також у осіб, участь яких у ліквідації надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації аварій;

відсутності або несправності на потенційно небезпечному об'єкті чи об'єкті підвищеної небезпеки автоматизованої системи раннього виявлення виникнення надзвичайних ситуацій і локальної системи оповіщення населення, яке проживає у зонах можливого ураження, та персоналу цього об'єкта;

відсутності на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовності до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

неготовності до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, що призначені для забезпечення безпеки об'єктів;

порушення правил транспортування небезпечних речовин трубопровідним транспортом та порядку їх перевезення транспортними засобами;

проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших господарських об'єктів, інженерних та транспортних комунікацій з порушенням встановленого законодавством порядку їх проведення або внаслідок проведення яких створюється загроза безпеці населення, об'єктам, обладнанню та майну, що в них знаходяться;

виявлення під час перевірки підприємства (установи) фактів порушення технології виготовлення документів страхового фонду та/або виготовлення документів страхового фонду без відповідного дозволу;

відсутності необхідних технічних засобів репрографії, систем оброблення інформації та/або контролю якості виготовлення документів страхового фонду, матеріалів та програмного забезпечення.

4. У разі виявлення порушень ліцензійних умов, у тому числі стандартів, норм, правил, під час надання послуг, виробництва (виготовлення) продукції, виконання робіт протипожежного призначення з метою усунення порушень ліцензійних умов органи Державної інспекції з питань цивільного захисту виносять розпорядження відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

69

5. Визначений приписом, постановою, розпорядженням органу Державної інспекції з питань цивільного захисту строк усунення вимог законодавства повинен становити не менш як тридцять робочих днів з моменту його вручення. У разі виявлення порушень, що створюють загрозу виникнення надзвичайної ситуації чи пожежі строк виконання припису становить не більше трьох робочих днів.

6. Приписи, постанови, розпорядження та експертні висновки (з питань проведення експертизи проектної документації) органів Державної інспекції з питань цивільного захисту щодо усунення порушень встановлених законодавством вимог у сфері цивільного захисту можуть бути оскаржені до вищестоящого органу у системі органів Державної інспекції з питань цивільного захисту протягом десяти робочих днів або в установлений законодавством строк до суду.

7. За шкоду, завдану юридичним та фізичним особам внаслідок правомірного застосування санкцій, органи Державної інспекції з питань цивільного захисту та їх посадові особи відповідальності не несуть.

8. Повноваження органів Державної інспекції з питань цивільного захисту можуть бути обмежені на територіях та підприємствах, в установах та організаціях, у яких, відповідно до Закону України "Про державну таємницю", встановлені спеціальні перепускний та внутрішньооб’єктовий режими.

РОЗДІЛ 6 РЕАГУВАННЯ НА НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТА ЇХ ЛІКВІДАЦІЯ

ГЛАВА 19Організація робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій

Стаття 88. Організація робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій

1. Для координації дій органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, інших органів управління та організацій, управління силами цивільного захисту, а також організованого та планового виконання комплексу заходів та робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій:

застосовується система екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112;

створюються спеціальні комісії з ліквідації надзвичайних ситуацій;призначаються керівники робіт з ліквідації надзвичайної ситуації;створюються Штаби з ліквідації надзвичайних ситуацій;визначається потреба у силах цивільного захисту та здійснюється із залучення до

ліквідації надзвичайної ситуації.

2. До утворення спеціальних комісій з ліквідації надзвичайних ситуацій або призначення керівників робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій, організацію заходів з ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюють відповідні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

3. Загальне керівництво організацією та проведенням заходів і робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій, відновлювальних робіт здійснює, залежно від рівня та характеру походження надзвичайної ситуації, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний керівник центрального та місцевого органу виконавчої влади, голова органу місцевого самоврядування, керівник підприємства, установи та організації, на адміністративній території або об’єкті якого сталася така надзвичайна ситуація. Зазначені

70

керівники несуть персональну відповідальність за своєчасну організацію та проведення усіх необхідних заходів і робіт з реагування на надзвичайні ситуації.

Стаття 89 Система екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112

1. Для передачі населенням повідомлень про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, надзвичайних подій, протиправних дій, аварій на транспорті та у мережах електро-, тепло-, водо-газопостачання, водовідведення, електрозв’язку тощо, а також про необхідність надання екстреної медичної допомоги та отримання екстреної допомоги з ліквідації таких ситуацій в державі функціонує безоплатний єдиний телефонний номер 112.

Для забезпечення функціонування єдиного телефонного номера 112 створюється система екстреної допомоги населенню за єдиними телефонним номером 112 (далі – Система 112).

Система 112 це сукупність програмно-апаратних комплексів та телекомунікаційних мереж, призначених для прийому та оброблення повідомлень громадян у разі загрози їх життю та/або здоров’ю, виникнення надзвичайних ситуацій, протиправних дій та небезпечних подій, а також для оперативного інформування аварійно-рятувальних, пожежно-рятувальних, аварійних, медичних, правоохоронних служб щодо їх залучення до відповідного реагування.

2. Діяльність Системи 112 забезпечують її суб’єкти:центральний та територіальні підрозділи (органи) забезпечення функціонування

Системи 112 – здійснюють безпосереднє забезпечення та організацію функціонування Системи 112 у повсякденному режимі;

центри з прийняття повідомлень – здійснюють приймання повідомлень про необхідність надання екстреної допомоги населенню та інформування оперативно-диспетчерських служб;

оперативно-диспетчерські служби – здійснюють приймання повідомлень про необхідність надання екстреної допомоги населенню та інформування відповідних підрозділів екстреної допомоги населенню;

підрозділи екстреної допомоги населенню – здійснюють ліквідацію надзвичайних ситуацій, протиправних дій, небезпечних подій та надання екстреної медичної допомоги.

Підрозділи екстреної допомоги населенню це підрозділи аварійно-рятувальних, пожежно-рятувальних та пожежних формувань, служб правоохоронних органів, територіальних центрів екстреної медицини та лікувальних закладів Державної служби медицини катастроф, аварійних служб житлово-експлуатаційних організацій, організацій газо-, електро-, тепло-водопостачання та водовідведення, електрозв’язку тощо, які підготовлені та оснащені необхідною технікою та засобами для надання екстреної допомоги населенню у цілодобовому режимі.

Екстрена допомога населенню це невідкладні дії підрозділів екстреної допомоги населенню з ліквідації загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, протиправних дій, аварій у сфері житлово-комунального господарства, небезпечних подій та з надання екстреної медичної допомоги.

Суб’єкти зазначеної у цієї частині виконують свої завдання відповідно до положень про них.

3. Організаційно Система 112 має ієрархічну територіально розподілену інформаційно-функціональну структуру.

Центральний та територіальні підрозділи (органи) забезпечення функціонування Системи 112 створюються:

центральний – у системі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту – керівником цього органу;

71

територіальні – у складі територіальних органів управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту – керівником цього органу;

Центри з прийняття повідомлень створюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є підрозділами його територіальних органів управління.

Оперативно-диспетчерські служби функціонують у складі аварійно-рятувальних, пожежно-рятувальних, пожежних формувань, відповідних правоохоронних, медичних, аварійних, та інших служб і організацій, що створюються їх керівниками.

Підрозділи екстреної допомоги населенню створюються у складі аварійно-рятувальних, пожежно-рятувальних, пожежних формувань, відповідних правоохоронних, медичних, аварійних, та інших служб і організацій, що функціонують у системі відповідних центральних органів виконавчої влади, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах обласного значення, керівниками таких формувань, служб та організацій.

Порядок функціонування Системи 112 визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 90. Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації

1. Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації призначається для безпосереднього управління аварійно-рятувальними та іншими невідкладними роботами при виникненні будь-якої надзвичайної ситуації.

2. Залежно від рівня надзвичайної ситуації керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації призначається:

Кабінетом Міністрів України, у разі виникнення надзвичайної ситуації державного рівня, – перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністр чи керівник одного з центральних органів виконавчої влади, або його перший заступник (заступник);

Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, у разі виникнення надзвичайної ситуації регіонального рівня, – перший заступник або один із заступників Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або керівник територіального органу управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту або керівник відповідного галузевого органу управління місцевого органу виконавчої влади;

районною державною адміністрацією, у разі виникнення надзвичайної ситуації місцевого рівня, – один із заступників голови районної державної адміністрації або керівник органу управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту в районі або керівник відповідного галузевого органу управління місцевого органу виконавчої влади;

виконавчим органом міської ради, у разі виникнення надзвичайної ситуації місцевого рівня, – один із заступників міського голови або керівник органу управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту в місті або керівник відповідного галузевого органу управління виконавчого органу міської ради;

сільською, селищною радою, у разі виникнення надзвичайної ситуації об’єктового рівня, –голова сільської, селищної ради;

керівником підприємства, у разі виникнення надзвичайної ситуації відповідного об’єктового рівня, – керівник або один із керівників підприємства, відповідно до затвердженого розподілу обов’язків.

Залежно від специфіки потенційно небезпечного об’єкту або об’єкту підвищеної небезпеки, керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації на такому об’єкті може

72

призначатися інша посадова особа, яка передбачена Планом локалізації і ліквідації аварії на цьому об’єкті або іншим нормативно-правовим актом.

Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації призначається з урахуванням заздалегідь розроблених планів реагування на надзвичайні ситуації. Зазначеними планами обов’язково передбачається спеціальне навчання і періодичне тренування осіб, які можуть призначатися керівниками робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій.

3. До прибуття керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації його обов’язки виконує керівник підрозділу (служби, формування) сил цивільного захисту або оперативної групи (представник центру управління в надзвичайних ситуаціях), що прибув до зони надзвичайної ситуації першим. Якщо надзвичайна ситуація трапилася на потенційно небезпечному об’єкті або об’єкті підвищеної небезпеки, то до прибуття керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації його обов’язки виконує диспетчер об’єкту або особа старшого інженерно-технічного персоналу, яка знаходиться на зміні.

Для ліквідації надзвичайної ситуації, яка за характером та наслідками не потребує спеціального призначення керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, його функції, за рішенням керівника територіального органу управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту чи керівника підрозділу з питань цивільного захисту місцевого органу виконавчої влади, можуть покладатися на керівника аварійно-рятувальної служби, що виконує роботи з ліквідації цієї надзвичайної ситуації.

4. На час ліквідації надзвичайної ситуації у підпорядкування керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації переходять усі аварійно-рятувальні служби, що залучаються до ліквідації надзвичайної ситуації.

5. Ніхто немає права втручатися в діяльність керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

6. Залежно від обставин, що склалися у зоні надзвичайної ситуації, керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації самостійно приймає рішення щодо: проведення евакуаційних заходів; зупинення діяльності об’єктів, що знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, та обмеження доступу людей у цю зону; залучення, в установленому порядку, до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт необхідних транспортних засобів, іншого майна підприємств, установ та організацій, що знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, аварійно-рятувальних служб та формувань, а також громадян за їх згодою; зупинення аварійно-рятувальних робіт, якщо виникла підвищена загроза життю рятувальників та інших осіб, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій;

інші рішення, які необхідні для ліквідації надзвичайної ситуації та забезпечення безпеки постраждалого населення.

Рішення керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації оформляється розпорядженням. Підготовка розпоряджень керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації їх реєстрація встановленим порядком після підписання та доведення до виконавців здійснюється Штабом з ліквідації надзвичайної ситуації. Розпорядження керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами, які беруть участь у ліквідації надзвичайної ситуації, а також громадянами і підприємствами, які знаходяться у зоні надзвичайної ситуації.

7. Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, керівники аварійно-рятувальних служб та формувань мають право на повну та достовірну інформацію про надзвичайну

73

ситуацію для організації робіт з її ліквідації і зобов’язані інформувати відповідні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування про вжиті ними для цього заходи.

8. Після ліквідації надзвичайної ситуації керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації подає органу, що його призначив, звіт щодо прийнятих рішень і перебігу подій під час ліквідації надзвичайної ситуації.

9. Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації несе персональну відповідальність перед органом, що його призначив, за управління аварійно-рятувальними та іншими невідкладними роботами з ліквідації надзвичайної ситуації.

Стаття 91. Штаб з ліквідації надзвичайної ситуації

1. Для безпосередньої організації і координації аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайної ситуації створюється Штаб з ліквідації надзвичайної ситуації, який є робочим органом керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

Рішення про створення Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації приймає керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

2. Керівництво роботою Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації здійснює його начальник, який призначається керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

3. Склад Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації, визначає керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації разом з начальником Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації, які встановлюють режим його роботи.

Основу персонального складу Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації державного рівня складають працівники центрального апарату спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, його територіальних органів управління.

До роботи у Штабі, залежно від рівня надзвичайної ситуації, залучаються представники територіальних органів управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, керівники аварійно-рятувальних служб та формувань, що беруть участь у ліквідації надзвичайної ситуації, представники або експерти відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками).

Штаб з ліквідації надзвичайної ситуації розгортається і працює, як правило, в районі виникнення надзвичайної ситуації.

4. На період функціонування Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації, відповідні Центри управління в надзвичайних ситуаціях безпосередньо взаємодіють з ними і забезпечують його роботу.

5. Під час ліквідації надзвичайної ситуації ведеться оперативно-технічна документація, що пов’язана з ліквідацією надзвичайної ситуації, та складається звіт про роботу залучених аварійно-рятувальних служб та формувань, які є складовою частиною матеріалів з розслідування цієї надзвичайної ситуації. Види та зразки оперативно-технічної та звітної документації встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

74

6. Завдання, функції та порядок діяльності Штабу з ліквідації надзвичайних ситуацій визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 92. Центри управління в надзвичайних ситуаціях

1. Для управління у повсякденному режимі реагуванням на надзвичайні ситуації, координації дій органів управління та сил цивільного захисту, здійснення цілодобового чергування та забезпечення функціонування системи збору, оброблення, узагальнення та аналізу інформації про обстановку в районах надзвичайних ситуацій у системі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту створюється штатний державний Центр управління в надзвичайних ситуаціях.

На регіональному рівні у складі територіальних органів управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту створюються штатні або позаштатні центри управління в надзвичайних ситуаціях.

2. У разі виникнення надзвичайної ситуації відповідні Центри управління в надзвичайних ситуаціях безпосередньо взаємодіють зі Штабом з ліквідації надзвичайної ситуації, у разі його створення, і забезпечують його роботу. Розпорядження і вказівки керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації для персоналу таких Центрів управління в надзвичайних ситуаціях обов’язкові для виконання.

У разі виникнення надзвичайних ситуацій до роботи Центрів управління в надзвичайних ситуаціях залучаються представники відповідних органів виконавчої влади та необхідних організацій.

3. Порядок діяльності центрів управління в надзвичайних ситуаціях визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 93. Залучення сил цивільного захисту до ліквідації надзвичайних ситуацій

1. Залучення сил цивільного захисту до ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюється:згідно з планами реагування на надзвичайні ситуації та планами взаємодії у разі

виникнення надзвичайних ситуацій, а також планами локалізації і ліквідації аварії;за рішенням органів управління, яким вони підпорядковані, на підставі звернень

органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, на території і об’єктах яких виникнула надзвичайна ситуація;

за рішенням керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації відповідно до її рівня;згідно з планом дій чергових сил за повідомленням: оперативних чергових

територіальних органів управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та підрозділів з питань цивільного захисту місцевих органів виконавчої влади; диспетчерських служб об’єктів; центр з прийняття повідомлень юридичних та фізичних осіб системи екстреної допомоги населенню у надзвичайних ситуаціях за єдиним телефонним номером 112.

2. У надзвичайних ситуаціях сили і засоби функціональних підсистем регіонального, місцевого та об’єктового рівнів підпорядковуються органам управління відповідних територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту.

75

ГЛАВА 20Ліквідація надзвичайних ситуацій

Стаття 94. Режими підвищеної готовності та надзвичайної ситуації

1. У разі істотного погіршення радіаційної, хімічної, епідемічної (епізоотичної, епіфітотичної), гідрогеологічної, гідрометеорологічної, техногенної та пожежної обстановки, за наявності загрози виникнення надзвичайної ситуації з прогнозованими тяжкими наслідками, за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в Україні або у межах конкретної її території тимчасово вводиться режим підвищеної готовності.

2. У разі виникнення надзвичайної ситуації з тяжкими наслідками, за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в України або у межах конкретної її територій тимчасово вводиться режим надзвичайної ситуації.

3. Положенням про єдину державну систему цивільного захисту визначаються умови і порядок введення режимів підвищеної готовності та надзвичайної ситуації, завдання та порядок взаємодії суб’єктів забезпечення цивільного захисту з попередження та ліквідації таких ситуацій у зазначених режимах.

Стаття 95. Проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт

1. Проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюється безоплатно, якщо інше непередбачено законодавством.

2. Проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій, а також у разі виникнення небезпеки для населення під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій включає:

1) з питань організації та забезпечення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт:

розвідку районів, зон, ділянок, об’єктів проведення робіт з ліквідації надзвичайної ситуації;

визначення та локалізацію зони надзвичайної ситуації;виявлення та позначення районів, які зазнали радіоактивного, хімічного та біологічного

зараження (крім районів бойових дій);здійснюють постійне прогнозування зони можливого поширення надзвичайної ситуації

та масштабів можливих наслідків;ліквідацію або доведення до мінімально можливого рівня шкідливих і небезпечних

чинників, які виникли внаслідок надзвичайної ситуації, і унеможливлюють ведення рятувальних робіт;

організацію і управління аварійно-рятувальними та іншими невідкладними роботами;забезпечення охорони режимно-обмежувальних і карантинних зон, громадського

порядку у зоні надзвичайної ситуації, а також в районах, які постраждали під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій;

2) з питань проведення рятувальних робіт:пошук та рятування постраждалих, надання їм невідкладної медичної допомоги та

транспортування до лікувальних закладів;пошук та деблокування уражених;

76

евакуацію або відселення постраждалих;виявлення та знешкодження вибухонебезпечних предметів, а також участь у заходах з

пошуку та знешкодження вибухонебезпечних предметів, які залишилися після ведення воєнних дій;

локалізацію та недопущення розповсюдження, розливу нафтопродуктів, у тому числі на водних об’єктах, їх збір та знешкодження;

3) з питань медичної, біологічної та психологічної допомоги:надання медичної допомоги постраждалому населенню, організація його лікування та

проведення санітарно-протиепідемічних заходів;надання невідкладної медичної допомоги ураженим біологічними патогенними

агентами;розгортання в умовах надзвичайної ситуації необхідної кількості додаткових

лікувальних закладів та формувань Державної служби медицини катастроф;забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя у районі виникнення

надзвичайної ситуації та місцях тимчасового розміщення постраждалого населення;запровадження обмежувальних заходів, обсервації та карантину;здійснення дезінфекційних заходів в осередку зараження;надання психологічної та матеріальної допомоги постраждалому населенню;проведення медико-психологічної реабілітації постраждалих;виконання, у разі виникнення надзвичайних ситуацій, Національного плану заходів

психологічної безпеки, який розробляється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту та затверджується Кабінетом Міністрів України;

санітарна обробка людей та спеціальна обробка одягу, техніки, обладнання, засобів захисту, будівель, споруд і територій, які зазнали радіоактивного, хімічного та біологічного забруднення;

4) з питань життєзабезпечення:проведення першочергового ремонту та відновлення пошкоджених об’єктів

життєзабезпечення населення, транспорту, зв’язку тощо;здійснення заходів соціального захисту населення, постраждалого внаслідок

надзвичайних ситуацій, проведення гуманітарних акцій;відновлення робіт об’єктів життєзабезпечення комунальних мереж;поховання трупів;проведення інших робіт та заходів, залежно від характеру та виду надзвичайної

ситуації.

3. Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи проводяться відповідно до порядку та послідовності, що визначаються відповідними інструкціями, правилами, статутами, іншими нормативними документами щодо дій у надзвичайних ситуаціях, які затверджуються відповідними центральними органами виконавчої влади.

Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, гасіння пожеж проводяться в максимально стислі строки, безперервно до їх повного завершення, з найбільш повним використанням можливостей сил і засобів, неухильним виконанням вимог встановлених режимів робіт та правил безпеки.

До проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайної ситуації залучається необхідна кількість сил цивільного захисту.

В окремих випадках для ліквідації надзвичайних ситуацій можуть залучатися навчальні заклади спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, а також населення. Для медичного забезпечення постраждалих можуть залучатися навчальні заклади центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров‘я.

77

Для ліквідації надзвичайних ситуацій, які потребують залучення великої кількості сил цивільного захисту, за рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, на період проведення цих робіт можуть створюватися зведені загони, до складу яких включаються сили цивільного захисту, підпорядковані спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, а також проводиться встановленим порядком цільова мобілізація.

4. Керівники аварійно-рятувальних служб та керівники робіт з ліквідації надзвичайної ситуації зобов’язані забезпечувати під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт виконання заходів і правил з безпеки та охорони праці.

5. За непрофесійне проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, навмисне заподіяння шкоди здоров’ю або майну громадян під час їх виконання, а також навколишньому природному середовищу та іншому майну, рятувальники несуть відповідно цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

6. Матеріальні збитки, пов’язані з пошкодженням майна під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, аварійно-рятувальними службами не відшкодовуються. Відшкодування шкоди, заподіяної під час проведення таких робіт, здійснюється відповідно до глави 21 цього Кодексу.

7. Витрати на проведення окремих аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, понесені аварійно-рятувальними службами під час їх проведення, підлягають повному або частковому відшкодуванню юридичними або фізичними особами, з вини яких виникла така надзвичайна ситуація. Види аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, витрати на проведення яких підлягають відшкодуванню, та порядок відшкодування цих витрат визначається Кабінетом Міністрів України.

8. Водії транспортних засобів аварійно-рятувальних служб, які мають кольорово-графічні позначення встановленого зразка, спеціальні звукові та світлові сигнали, під час прямування до зони надзвичайної ситуації мають право безперешкодного проїзду, позачергового придбання палива та мастильних матеріалів. У разі необхідності в проведенні ремонту ці транспортні засоби обслуговуються першочергово.

9. Пересування великогабаритних та великовагових транспортних засобів до місця проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій та у зворотному напрямку здійснюється за погодженням з територіальним органом управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту на підставі дозволу Державної автомобільної інспекції, який видається невідкладно на протязі однієї години, згідно наданої заявки, без проведення додаткових процедур погодження.

Стаття 96. Гасіння пожеж

1. Гасіння пожеж здійснюється безоплатно.

2. У пожежно-рятувальних, пожежних частинах і підрозділах встановлюється цілодобове чергування відповідних розрахунків, у порядку, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

78

3. Для виклику пожежно-рятувальних (пожежних) підрозділів, які забезпечують державну пожежну охорону, в автоматичній телефонній мережі встановлюється єдиний номер, який визначається відповідним нормативним актом.

Пожежно-рятувальні підрозділи виїжджають для гасіння пожеж на усі об’єкти незалежно від форм власності, за винятком підземних споруд (крім діючих станцій метрополітену).

4. Організацію гасіння пожежі та керівництво силами, які залучаються для цього здійснює керівник гасіння пожежі. Керівництво гасінням пожежі здійснює старша посадова особа, яка прибула до місця пожежі. Усі пожежно-рятувальні та пожежні підрозділи і частини, що залучаються до гасіння пожеж, підпорядковуються керівникові гасіння пожежі. Керівник гасіння пожежі є єдиноначальником для усіх сил, що залучені для гасіння пожежі. Ніхто, крім уповноважених на те посадових осіб, що забезпечують пожежну охорону, немає права втручатися в його дії.

Організація гасіння пожеж на підземних спорудах і територіях державного лісового фонду здійснюється у порядку, який встановлюється центральними органами виконавчої влади з питань лісового господарства, з питань промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду.

5. Під час гасіння пожеж працівник пожежно-рятувального, пожежного підрозділу має право на безперешкодний доступ у всі житлові, виробничі та інші приміщення, а також вживати будь-яких заходів, спрямованих на рятування людей, запобігання поширенню вогню та на ліквідацію пожежі.

6. Для гасіння пожежі місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, на вимогу керівника гасіння пожежі, зобов’язані надавати безоплатно в його розпорядження вогнегасні речовини, техніку, паливно-мастильні матеріали, людські ресурси, обладнання, засоби зв’язку тощо, а під час пожежі, що триває понад три години, – харчування, приміщення для відпочинку і реабілітації особового складу та осіб, залучених до гасіння пожежі.

7. Матеріальні збитки, пов’язані з пошкодженням майна під час гасіння пожежі, пожежно-рятувальні та пожежні підрозділи не відшкодовують. Відшкодування шкоди, заподіяної під час гасіння пожеж, здійснюється відповідно до глави 21 цього Кодексу.

8. Організація та порядок гасіння пожежі, обов’язки і права керівника гасіння пожежі та пожежних встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 97. Життєзабезпечення постраждалого населення

1. Заходи життєзабезпечення постраждалого населення здійснюються під час надзвичайних ситуацій, а також під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій.

2. Життєзабезпечення постраждалого населення полягає у створенні і підтриманні умов, мінімально необхідних для збереження життя і здоров’я людей у зонах надзвичайних ситуацій, на маршрутах евакуації і в місцях розміщення евакуйованих за встановленими нормами і нормативами та включає забезпечення населення водою, продуктами харчування, предметами першої необхідності, місцем для тимчасового проживання, медичними послугами та засобами, комунально-побутовими послугами, транспортне та інформаційне забезпечення.

Види та норми майна, а також види та обсяги послуг щодо життєзабезпечення постраждалих встановлюються Кабінетом Міністрів України.

79

3. Організація життєзабезпечення постраждалого населення покладається:в Автономній Республіці Крим – на Раду Міністрів Автономної Республіки Крим;в областях, містах Києві та Севастополі – на обласну Київську та Севастопольську

міську державні адміністрації;в районах – на районні державні адміністрації;в містах, крім Києва та Севастополя – на виконавчі органи міських рад;в селах та селищах – на сільські, селищні ради.Безпосереднє життєзабезпечення постраждалого населення здійснюється силами і

засобами відповідних позаштатних спеціалізованих служб цивільного захисту Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст обласного значення. У здійсненні заходів щодо життєзабезпечення постраждалого населення беруть участь і центральні органи виконавчої влади, їхні сили та ресурси. До виконання окремих заходів життєзабезпечення постраждалого населення можуть залучатися аварійно-рятувальні служби.

Стаття 98. Проведення відновлювальних робіт

1. Організація та керівництво проведенням відновлювальних робіт за наслідками надзвичайних ситуацій покладаються на відповідні центральні та місцеві органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, на території або об’єктах яких трапилась надзвичайна ситуація.

2. До виконання відновлювальних робіт залучаються спеціалізовані підприємства, установи та організації, а також за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, можуть залучатися підпорядковані їм аварійно-рятувальні служби і формування сил цивільного захисту, місцеве населення.

3. Відновлювальні роботи здійснюються за рахунок державного та місцевих бюджетів, коштів підприємств, інших джерел, передбачених законодавством. Рішення про залучення коштів на проведення відновлювальних робіт приймаються Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств, відповідно до рівня надзвичайної ситуації.

Загальні обсяги фінансування, що виділяються на проведення відновлюваних робіт визначаються відповідно до проектно-кошторисної документації або зведених кошторисних розрахунків на проведення цих робіт, які готуються встановленим порядком.

4. Організація та порядок здійснення контролю за проведення відновлювальних робіт визначається Кабінетом Міністрів України.

ГЛАВА 21Відшкодування шкоди та надання допомоги

особам, які постраждали внаслідок надзвичайних ситуацій

Стаття 99. Соціальний захист постраждалих

1. Постраждалий (потерпілий) у надзвичайній ситуації це особа, якій заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду внаслідок такої ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків.

2. Заходи соціального захисту та відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації включать:

80

надання (виплату) матеріальної допомоги (компенсації);забезпечення житлом;забезпечення зайнятості та надання послуг з працевлаштування;надання медичної та психологічної допомоги;надання гуманітарної допомоги;надання інших видів допомоги.

3. Заходи соціального захисту та відшкодування шкоди постраждалим особам здійснюються за рахунок:

коштів державного та місцевих бюджетів, які передбачаються під час їх формування;винуватців виникнення надзвичайної ситуації;страхових внесків страхувальників та шляхом надання державою кредитів на умовах,

визначених Кабінетом Міністрів України;добровільних пожертвувань фізичних та юридичних осіб, благодійних організацій та

об’єднань громадян;інших джерел, незаборонених законодавством.Надання термінової допомоги постраждалим може здійснюватися за рахунок коштів

резервних фондів державного та місцевих бюджетів, відповідно до рівня надзвичайної ситуації, а також матеріальних резервів, які створюються для ліквідації надзвичайних ситуацій.

4. Заходи соціального захисту здійснюються у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 100. Підстава для надання допомоги та відшкодування шкоди

1. Заходи соціального захисту та відшкодування шкоди постраждалим здійснюються на підставі довідки про визнання особи такою, що постраждала внаслідок надзвичайної ситуації, або списків постраждалих чи загиблих осіб.

Видача таких довідок або складання та затвердження списків (реєстрів) таких осіб здійснюється, виконавчими органами міських рад, сільськими та селищними радами, адміністративні території яких постраждали внаслідок надзвичайної ситуації.

Довідка про визнання особи такою, що постраждали внаслідок надзвичайної ситуації, видається за наявності паспорта або документа, що його замінює.

У разі відсутності паспорта або документа, що його замінює, постраждалі звертаються до відповідного органу за місцем постійного проживання для одержання документа, що засвідчує особу.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, для одержання документа, що засвідчує особу, звертаються до відповідного дипломатичного представництва та консульської установи іноземної держави в Україні, а громадяни України, які постійно проживають за кордоном, але на момент надзвичайної ситуації перебували на території України, – до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань закордонних справ.

2. Сім’ї осіб, які загинули внаслідок надзвичайної ситуації, мають право на отримання матеріальної допомоги у встановленому розмірі.

3. Визначення критеріїв віднесення осіб до категорій постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації, обсягу заходів щодо їх соціального захисту та строку дії, розміру допомоги, порядку її надання встановлюється Кабінетом Міністрів України

Стаття 101. Надання (виплата) матеріальної допомоги

81

1. Матеріальна допомога (компенсація) особам, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації, надається (виплачується) у зв’язку із:

загибеллю одного або кількох членів сім’ї;зруйнуванням (втратою) житла; пошкодженням житла, яке потребує проведення капітального або поточного ремонту;зруйнуванням та пошкодженням господарських будівель і дачних будинків, втратою

майна, втратою сільськогосподарської продукції на присадибних ділянках та городах, загибеллю великої рогатої худоби, молодняку великої рогатої худоби, свиней, коней, овець та кіз, гусей, бджіл тощо.

2. За рішенням Кабінету Міністрів України до визначення суми коштів, необхідних для виплати матеріальної допомоги, можуть виплачуватися авансові суми допомоги.

3. Матеріальна допомога (компенсація) надається (виплачується) залежно від встановленої категорії постраждалого та визначеного розміру цієї допомоги.

Стаття 102. Забезпечення житлом

1. Забезпечення постраждалих житлом, яке внаслідок надзвичайних ситуацій стало непридатним для проживання, здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та підприємствами шляхом:

надання житлових приміщень з фонду житла для тимчасового проживання;позачергового надання житла, що будується за замовленням місцевих органів

виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та підприємств;будівництва житлових будинків для постраждалих;закупівлі квартир або житлових будинків:а) державного і громадського житлового фонду, що не використовується;б) у громадян, яким вони належать на правах приватної власності.

2. Розмір жилої площі квартири, житлового будинку, що будується чи купується, не повинен перевищувати норми жилої площі з розрахунку на одну особу, передбаченої законодавством для надання житла. У разі перевищення норми жилої площі, вартість зайвої площі і частини надвірних будівель, збудованих не за затвердженими проектами, сплачує постраждалий, якщо на їх будівництво чи збільшення жилої площі отримано попередньо його згоду.

Будівництво або закупівля житлових будинків або квартир постраждалим особам, які проживали в будинках державного або громадського житлового фонду, здійснюється за рахунок державних коштів, виділених на ці цілі, при цьому придбавається, з урахуванням таких умов:

однокімнатна квартира, у разі якщо постраждалий проживав у однокімнатній квартирі;двокімнатна квартира, у разі якщо постраждалий проживав у двокімнатній квартирі;трикімнатна квартира, у разі якщо постраждалий проживав у трикімнатній квартирі.

3. Будівництво або закупівля житлових будинків або квартир постраждалим особам, які проживали в приватному житловому фонді, здійснюється за рахунок державних коштів, які виділяються на ці цілі, за мінусом коштів, отриманих постраждалою особою за страхування будинку, якщо будинок був застрахований.

Постраждалі, які проживали у приватному житловому фонді, мають право на власне будівництво житлового будинку на умовах фінансування, зазначених у пункті першому цієї частини, з одержанням для цього земельних ділянок.

82

4. Придбання шляхом централізованої закупівлі квартири або житлового будинку для постраждалої особи здійснюється за бажанням одержувача.

Закупівля квартир або будинків для постраждалих осіб може здійснюватися у будь-якому населеному пункті України за їх бажанням (погодженням).

Якщо будівництво або закупівля квартири (житлового будинку) постраждалим особам здійснюється місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, то грошова компенсація за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) не виплачується.

Постраждалі особи, яким виплачена грошова компенсація за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок), житлом за рахунок держави не забезпечуються.

Зруйноване або пошкоджене внаслідок надзвичайної ситуації житло, замість якого постраждала особа забезпечена житлом за рахунок держави, передається місцевим органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, підприємствам.

Стаття 103. Забезпечення зайнятості та надання послуг з працевлаштування

1. За працівниками, які внаслідок надзвичайної ситуації позбавлені можливості виконувати свої трудові обов’язки, на цей термін зберігається заробітна плата, яка виплачується за рахунок підприємства у розмірі не нижче установленого законодавством та колективним договором, укладеним на підприємстві, як за час простою не з вини працівника.

2. Постраждалим, які звернулися за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості, послуги з працевлаштування та надання матеріального забезпечення надаються державною службою зайнятості відповідно до законодавства про зайнятість населення та страхування на випадок безробіття.

Стаття 104. Надання медичної та психологічної допомоги

1. Постраждалі під час надзвичайних ситуацій мають право на надання їм безоплатної медичної допомоги.

Постраждалим, які під час надзвичайної ситуації брали участь у рятуванні людей і сприяли наданню медичної допомоги, гарантується у порядку, встановленому законодавством, безоплатне лікування.

Постраждале населення, а також особи, які залучалися до виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж, за висновками медико-соціальних експертних комісій, гарантовано забезпечуються відповідним лікуванням та психологічною реабілітацією.

2. Неповнолітні особи, які постраждали внаслідок надзвичайних ситуацій, дорожньо-транспортних пригод, а також у яких внаслідок надзвичайної ситуації, дорожньо-транспортної пригоди, загинув один із батьків або обоє батьків, гарантовано забезпечуються відповідним лікуванням та психологічною реабілітацією у санаторно-курортних закладах, при яких створено центри медико-психологічної реабілітації.

3. Постраждале населення, а також особи, які залучалися до виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж мають право на надання їм безоплатної психологічної допомоги, зокрема:

проведення комплексу психологічних заходів, спрямованих на успішне подолання психотравмуючих обставин надзвичайної ситуації;

поновлення працездатності та збереження боєздатності; попередження розвитку посттравматичних стресових розладів.

83

Стаття 105. Гуманітарна допомога

Одержання Україною міжнародної гуманітарної допомоги для постраждалих, її розподіл та видача здійснюються у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 106. Надання інших видів допомоги

1. Громадяни України, які постраждали внаслідок надзвичайних ситуацій за межами території України, мають право на відшкодування заподіяної їм шкоди відповідно до угод про співробітництво і взаємну допомогу у разі виникнення стихійного лиха, інших надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, укладених між Кабінетом Міністрів України та урядами інших країн.

2. Постраждалим, які евакуюються, відселяються або вимушені самостійно переселятися на нове місце проживання у зв’язку з надзвичайними обставинами, надаються такі компенсації та пільги:

оплата вартості проїзду, витрат на перевезення майна залізничним, водним або автомобільним видом транспорту (крім випадків, коли транспортні засоби надаються безоплатно);

одержання безвідсоткового кредиту на облаштування у розмірі п’ятдесяти мінімальних заробітних плат на сім’ю. Компенсація відсоткової ставки кредитів комерційних банків здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Порядок компенсації відсоткової ставки кредиту встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Постраждалим, які залишилися на попередньому місці проживання, надається за рахунок держави, одноразова грошова допомога в обсягах не менше:

п’ятдесят відсотків мінімальної заробітної плати на кожну особу (крім пенсіонерів);прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом для

пенсіонерів всіх категорій.

4. Постраждалі, які внаслідок ушкодження здоров’я або моральної шкоди не можуть виконувати попередню роботу, забезпечуються іншою роботою, яку вони спроможні виконувати.

5. За постраждалими (якщо з часу встановлення інвалідності, визначення моральної шкоди минуло не більше одного року) зберігається середньомісячний заробіток протягом строку, визначеного програмою реабілітації. У цей час відшкодування шкоди проводиться на загальних підставах. Індексація суми відшкодування шкоди проводиться відповідно до законодавства.

РОЗДІЛ 7 НАВЧАННЯ ОСІБ РЯДОВОГО І НАЧАЛЬНИЦЬКОГО СКЛАДУ СЛУЖБИ

ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ, КЕРІВНОГО СКЛАДУ ТА ФАХІВЦІВ, ДІЯЛЬНІСТЬ ЯКИХ ПОВ’ЯЗАНА З ОРГАНІЗАЦІЄЮ І ЗДІЙСНЕННЯМ ЗАХОДІВ З ПИТАНЬ ЦИВІЛЬНОГО

ЗАХИСТУ, РЯТУВАЛЬНИКІВ, ПІДГОТОВКА ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ ТА СИЛ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

ГЛАВА 22Підготовка фахівців з питань цивільного захисту

Стаття 107. Організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та

84

рятувальників професійних аварійно-рятувальних служб

1. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за відповідними професіями, спеціальностями (спеціалізаціями), кваліфікаційними та освітньо-кваліфікаційними рівнями здійснюються навчальними закладами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, які створюються відповідно до законодавства, та є закладами державної форми власності.

2. Особами, які навчаються у навчальних закладах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, є курсанти, студенти, слухачі, ад’юнкти (докторанти).

Курсант – особа рядового i молодшого начальницького складу, яка в установленому порядку зарахована до навчального закладу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, i навчається за державним замовленням за денною формою навчання з метою здобуття освіти певного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Студент – цивільна особа, яка у встановленому порядку зарахована до вищого навчального закладу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту i навчається за денною, вечірньою або заочною (дистанційною) формами навчання з метою здобуття вищої освіти певного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Слухач – особа рядового i начальницького складу, яка навчається у навчальному закладі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту за програмами післядипломної освіти.

Ад‘юнкт (докторант) – особа начальницького складу, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу (наукової установи) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту для здобуття вищої освіти певного освітньо-наукового рівня.

3. Особи, які приймаються на службу цивільного захисту та призначаються на посади рядового і молодшого начальницького складу служби цивільного захисту, проходять первинну професійну підготовку, а на посади середнього та старшого начальницького складу служби цивільного захисту – перепідготовку або спеціалізацію у відповідних навчальних закладах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а також умови прийому та порядок відбору на навчання до вищих навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту визначаються цим органом.

4. Рівень фахової підготовки осіб рядового і молодшого начальницького складу служби цивільного захисту та основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб визначається системою стандартів професійно-технічної освіти. Рівень підготовки осіб середнього та старшого начальницького складу служби цивільного захисту, а також керівного складу професійних аварійно-рятувальних служб визначається системою стандартів вищої освіти.

5. Особі, яка опанувала курс професійно-технічного навчання і успішно пройшла державну кваліфікаційну атестацію, видається документ про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації, зразок якого затверджується встановленим порядком, а після проходження атестації – посвідчення рятувальника або пожежного, книжка рятувальника або пожежного та жетон рятувальника або пожежного, зразок яких затверджується Кабінетом

85

Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту погодженим з уповноваженим органом з питань регуляторної політики та центральним органом виконавчої влади з питань промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду.

6. Підвищення рівня знань, умінь, навичок та професійних якостей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою забезпечення успішного виконання завдань за призначенням проводиться під час службової підготовки за рахунок робочого часу. Порядок організації службової підготовки визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

7. Підвищення рівня теоретичних знань, практичних навичок та майстерності рятувальників, інших основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб проводиться під час професійної підготовки за рахунок робочого часу, яка організовується керівником служб відповідно до її профілю.

У професійних аварійно-рятувальних службах запроваджуються спеціальні фізична, медична та психологічна підготовки рятувальників.

Підвищення кваліфікації рятувальників проводиться у відповідних навчальних закладах.

Порядок організації та проведення професійної підготовки, підвищення кваліфікації основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб визначається Кабінетом Міністрів України.

8. Перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних працівників із числа осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та працівників професійних аварійно-рятувальних служб здійснюється відповідно до законодавства з питань охорони здоров’я.

9. Залежно від рівня фахової підготовки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та рятувальникам професійних аварійно-рятувальних служб присвоюється відповідна класна кваліфікація, а медичним працівникам – кваліфікаційна категорія, за яку їм виплачується грошова надбавка до грошового забезпечення та заробітної плати.

Умови та порядок присвоєння класної кваліфікації та кваліфікаційної категорії встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Розмір та порядок виплати грошової надбавки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та рятувальникам професійних аварійно-рятувальних служб, яким присвоєно класну кваліфікацію, а медичним працівникам – кваліфікаційну категорію, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

10. Результати підвищення кваліфікації враховуються при проведенні атестації, просуванні по службі, присвоєні спеціальних звань тощо.

Стаття 108. Навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту

1. Для навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту спільно з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються курси та навчально-методичні центри для сфери цивільного захисту.

86

2. Особи керівного складу та фахівці органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, у перший рік призначення на посаду, і періодично, один раз на три - п’ять років, зобов’язані проходити навчання з питань цивільного захисту у відповідних курсах, навчально-методичних центрів сфери цивільного захисту.

3. Навчання проводиться відповідно до державного замовлення за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, а також на підставі укладених договорів з юридичними та фізичними особами. Відповідні записи про навчання вносяться в трудову книжку.

4. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування визначають щорічну потребу у навчанні керівного складу і фахівців, забезпечують періодичність його проведення та закріплюють на правах оперативного управління або передають у власність курсам та навчально-методичним центрам сфери цивільного захисту приміщення, об’єкти, споруди та інше необхідне майно для забезпечення їх діяльності.

5. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту здійснює контроль за дотримання періодичності навчання керівного складу та фахівців і вживають заходів щодо усунення виявлених недоліків.

6. Порядок здійснення навчання у сфері цивільного захисту та перелік осіб, які його проходять, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

ГЛАВА 23Підготовка органів управління єдиної державної системи

цивільного захисту та сил цивільного захисту

Стаття 109. Підготовка органів управління єдиної державної системи цивільного захисту

1. Підготовка органів управління єдиної державної системи цивільного захисту здійснюється під час проведення командно-штабних (штабних) та інших навчань (тренувань).

2. Періодичність та тематика проведення командно-штабних (штабних) та інших навчань, (тренувань) визначаються програмою підготовки органів управління єдиної державної системи цивільного захисту, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Порядок підготовки та проведення командно-штабних (штабних) та інших навчань (тренувань) визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Організація підготовки органів управління єдиної державної системи цивільного захисту визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 110. Підготовка сил цивільного захисту

1. Підготовка сил цивільного захисту здійснюється під час проведення спеціальних, показових, експериментальних навчань та відповідних тренувань.

87

2. Періодичність та тематика проведення таких навчань і тренувань, порядок їх організації та проведення визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Організація підготовки сил цивільного захисту покладається на центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких віднесені відповідні аварійно-рятувальні формування сил цивільного захисту. Безпосередню підготовку відповідних служб, формувань та підрозділів, що входять до складу сил цивільного захисту, здійснюють їх керівники, які несуть за це персональну відповідальність.

РОЗДІЛ 8ФІНАНСОВЕ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХОДІВ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

ГЛАВА 24Фінансове забезпечення

Стаття 111. Фінансування заходів у сфері цивільного захисту

1. Фінансування заходів у сфері цивільного захисту здійснюється з державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів підприємств, інших джерел, не заборонених законодавством.

2. Обсяги фінансування, що виділяється для проведення необхідних заходів цивільного захисту для потенційно небезпечних об’єктів та об’єктів підвищеної небезпеки, повинні складати не менше ніж 0,5 відсотків валового доходу.

Стаття 112. Фінансування програм та заходів у сфері цивільного захисту

1. Заходи цивільного захисту та необхідні обсяги їх фінансування включаються в державну та регіональні програми соціального та економічного розвитку.

2. Фінансування цільових програм з питань цивільного захисту здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів, коштів підприємств, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Стаття 113. Фінансове забезпечення органів управління та сил цивільного захисту

1. Фінансове забезпечення діяльності спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

2. Фінансове забезпечення діяльності підрозділів з питань цивільного захисту, що функціонують у складі центральних органів виконавчої влади, здійснюється за рахунок державного бюджету.

3. Фінансове забезпечення діяльності підрозділів з питань цивільного захисту, що функціонують в Автономній Республіці Крим, у складі місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад, здійснюється за рахунок місцевих бюджетів.

4. Фінансове забезпечення діяльності підрозділів з питань цивільного захисту, що функціонують у складі адміністрацій (адміністративних органів), здійснюється за рахунок коштів таких підприємств.

88

5. Фінансове забезпечення діяльності сил цивільного захисту здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів, коштів підприємств, до сфери управління яких вони відносяться, інших джерел, незаборонених законодавством.

Стаття 114. Фінансування медико-психологічної реабілітації

1. Фінансування медико-психологічної реабілітації рятувальників Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та державних аварійно-рятувальних служб, підпорядкованих спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на утримання цих служб.

Обсяги фінансування медико-психологічної реабілітації рятувальників Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та державних аварійно-рятувальних служб визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

2. Медико-психологічна реабілітація рятувальників інших аварійно-рятувальних служб, медичних працівників Державної служби медицини катастроф здійснюються за рахунок коштів, які виділяються на утримання таких служб з державного або місцевих бюджетів, або за рахунок коштів підприємств.

3. Фінансування медико-психологічної реабілітації постраждалих, а також громадян, які залучалися до проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій, здійснюється за рахунок коштів, що виділяються на ліквідацію надзвичайних ситуацій з державного та місцевого бюджетів, у обсягах, які визначаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

4. Фінансування заходів медико-психологічної реабілітації неповнолітніх осіб, постраждалих у надзвичайній ситуації місцевого або об’єктового рівня, а також у яких внаслідок надзвичайної ситуації загинув один із батьків або обоє батьків, здійснюється за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, коштів підприємств, інших джерел, незаборонених законодавством. Для ефективного планування та забезпечення медико-психологічної реабілітації зазначених неповнолітніх осіб Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади щорічно розробляють та забезпечують виконання відповідних регіональних програм, затверджених встановленим порядком.

Стаття 115. Фінансування робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій

1. Фінансування заходів і робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій та непередбачених заходів, пов’язаних із запобіганням виникнення надзвичайних ситуацій, здійснюється встановленим порядком за рахунок коштів резервного фонду бюджету.

2. Підприємства приватної форми власності ліквідацію надзвичайних ситуацій на об’єктах, які їм належать, здійснюють за рахунок власних коштів.

3. Для невідкладного забезпечення протягом перших трьох діб робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій рішенням Кабінету Міністрів України створюється, за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету, окремий Оперативний фінансовий резерв спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту. Щорічні обсяги Оперативного фінансового резерву складають двадцять відсотків обсягу видатків резервного фонду державного бюджету. Порядок використання коштів Оперативного

89

фінансового резерву визначається положенням про нього, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

90

ГЛАВА 25Матеріально-технічне забезпечення

Стаття 116. Матеріально-технічне забезпечення

1. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування та підприємства забезпечують підпорядковані їм підрозділи з питань цивільного захисту, сили цивільного захисту та інші організації, діяльність яких спрямована для вирішення завдань і заходів з питань цивільного захисту, засобами цивільного захисту, іншим майном, службовими, навчальними, господарськими та підсобними приміщеннями, іншими об’єктами та спорудами (пожежними депо, сховищами для техніки, тренувальними залами, спортивними майданчиками тощо), складськими площами в обсягах, необхідних для їх діяльності, а також надають у встановленому порядку земельні ділянки для їх розташування.

2. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, що належить спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань цивільного захисту є державною власністю та закріплюється за територіальними органами управління, силами цивільного захисту, навчальними закладами та науковими установами, іншими підрозділами, підприємствами, установами та організаціями, які віднесені до сфери управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту на праві оперативного управління.

3. Особливості правового режиму майна спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту визначається відповідним законом.

Стаття 117. Створення та використання матеріальних резервів для потреб цивільного захисту

1. Матеріальні резерви для виконання заходів запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також для навчання сил цивільного захисту створюються заздалегідь з метою екстреного їх використання у разі загрози і виникнення надзвичайних ситуацій.

2. Матеріальні резерви створюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту (оперативний матеріальний резерв), іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий матеріальний резерв), місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (регіональний та місцевий матеріальні резерви) та підприємствами (об’єктовий матеріальний резерв).

3. Порядок створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 118. Господарська діяльність у системі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту

1. Господарська діяльність у системі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту це специфічна діяльність аварійно-рятувальних формувань, установ та організацій, які віднесені до сфери управління, що передбачає ведення підсобного господарства, виробництва продукції.

Господарська діяльність у системі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту здійснюється з метою одержання додаткових

91

джерел фінансування для підтримання на належному рівні готовності до дій за призначення підпорядкованих сил цивільного захисту, навчальних закладів, наукових установ та інших організацій.

2. Суб’єктами господарської діяльності у системі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту є аварійно-рятувальні формування, навчальні заклади, наукові установи та інші організації, які утримуються за рахунок державного бюджету, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Господарська діяльність у системі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту не повинна негативно позначатися на готовності її суб’єктів до виконання основних завдань за призначенням.

3. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється суб’єктам господарської діяльності, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

4. Доходи, одержані від здійснення господарської діяльності її суб’єктами, зараховуються до складу коштів (на спеціальний рахунок) на утримання суб’єкту господарської діяльності і використовуються виключно на фінансування видатків такого кошторису (включаючи фінансування господарської діяльності згідно з їх статутом), розрахованого та затвердженого у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

5. Суб’єкт господарської діяльності за своїми зобов’язаннями відповідає коштами, що надходять на його рахунок по відповідних статтях кошторису.

Стягнення за зобов’язаннями суб’єкта господарської діяльності не може бути звернено на майно, яке за ним закріплене.

РОЗДІЛ 9КОМПЛЕКТУВАННЯ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ

ТА СИЛ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ, ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

ГЛАВА 26Комплектування органів управління та сил цивільного захисту

Стаття 119. Порядок комплектування органів управління та сил цивільного захисту

1. Комплектування органів управління та сил цивільного захисту системи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту здійснюється державними службовцями, особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, службовцями та працівниками робітничих професій, відповідно до законодавства.

2. Керівні працівники та спеціалісти територіальних органів управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, які виконують функції держави, пов’язані з виконання завдань цивільного захисту та не мають спеціальних звань, є державними службовцями.

92

3. Перелік посад, що підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, та перелік посад для їх призначення затверджується керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Перелік посад, що підлягають заміщенню особами вищого начальницького складу служби цивільного захисту, та граничних спеціальних звань за цими посадами затверджується у встановленому порядку.

4. Порядок призначення осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту на посади здійснюється відповідно до законодавства та Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. Комплектування інших органів управління, підрозділів з питань цивільного захисту та сил цивільного захисту здійснюється відповідно до законодавства.

Стаття 120. Чисельність осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту

1. Чисельність осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюється Кабінетом Міністрів України, залежно від рівня загрози виникнення надзвичайних ситуацій та потреби щодо забезпечення заходів запобігання надзвичайним ситуаціям та захисту населення і територій від них, які визначаються у Національній доповіді про стан техногенної та природної безпеки в Україні.

2. Гранична чисельність працівників центрального апарату спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та його територіальних органів управління визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 121. Комплектування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту

1. Комплектування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту здійснюється на контрактній основі особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту відповідно до цього Кодексу та Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу.

Окремі посади в органах і формуваннях Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, відповідно до їх штатів, комплектуються службовцями і працівниками робітничих професій.

2. Комплектування під час мобілізаційного розгортання аварійно-рятувальних формувань, які включені до мобілізаційного завдання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, здійснюється за рахунок резерву людських ресурсів для служби цивільного захисту.

93

ГЛАВА 27Проходження служби цивільного захисту

Стаття 122. Порядок проходження служби цивільного захисту

1. Служба цивільного захисту це державна служба особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я та віком громадян України, пов’язаній із виконанням завдань цивільного захисту.

2. Особовий склад служби цивільного захисту проходить службу в центральному апараті, територіальних органах управління, формуваннях та підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, навчальних закладах та наукових установах, інших підрозділах, установах і організаціях спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та має спеціальні звання.

Особи, прийняті на службу цивільного захисту, у тому числі слухачі і курсанти навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, на час проходження цієї служби знімаються з військового обліку військовозобов‘язаних і перебувають на обліку в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту, їх права та обов’язки визначаються цим Кодексом, Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу, а також іншими нормативно-правовими актами.

3. Взаємовідносини осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту щодо додержання службової дисципліни під час проходження ними служби цивільного захисту регулюються Дисциплінарним статутом служби цивільного захисту, який затверджується Законом України.

4. Час проходження особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до законодавства.

5. На осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про засади запобігання та протидії корупції".

Стаття 123. Прийняття на службу цивільного захисту та умови її проходження

1. На службу цивільного захисту приймаються на конкурсній та контрактній основі громадяни України з повною загальною середньою освітою, які досягли 18-річного віку, а у разі зарахування їх на перший курс навчання курсантами навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту – віком від 17 років, у тому числі і ті, яким 17 років виповнюється в рік зарахування на навчання, відповідають кваліфікаційним вимогам і спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров’я, визначеного лікарсько-експертними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, виконувати покладені службові обов’язки.

Кваліфікаційні вимоги до осіб, які приймаються на службу цивільного захисту, визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

94

Типова форма контракту затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Обов’язки та права осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються умовами контракту та посадовими інструкціями.

2. Громадяни України, які, після закінчення начальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, призначені на посади в органи управління, формування, підрозділи, установи, організації системи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту з присвоєнням спеціального звання начальницького складу, на період проходження служби цивільного захисту звільняються, відповідно до законодавства, від призову на строкову військову службу.

3. Курсанти навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту після закінчення навчання зобов’язані пройти службу цивільного захисту не менше трьох років, якщо інше не передбачено законодавством.

Курсанти навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, та, у разі відмови, після закінчення навчального закладу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту від подальшого проходження служби цивільного захисту на посадах начальницького складу, а також особи начальницького складу, які звільняються зі служби цивільного захисту протягом трьох років після закінчення навчального закладу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, відшкодовують спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань цивільного захисту витрати, пов’язані з їх утриманням у навчальному закладі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

4. Громадяни України чоловічої статі, які при досягненні 18-річного віку не були призвані на строкову військову службу, можуть бути прийняті на службу цивільного захисту з присвоєнням спеціального звання.

5. Проходження служби цивільного захисту особою рядового і начальницького складу відображається в його особовій справі, яка ведеться у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

6. На службу цивільного захисту не можуть бути прийняті особи, які раніше засуджувались за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законодавством порядку, або визнані судом винуватими у вчинені корупційного адміністративного правопорушення, якщо з моменту накладення адміністративного стягнення пройшло менше трьох років.

7. Стосовно осіб служби цивільного захисту, які претендують на зайняття посади в органах управління, формуваннях і підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, навчальних закладах, наукових установах, інших організаціях і підрозділах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, відповідно до переліку посад, визначеного Кабінетом Міністрів України, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності зазначеної згоди питання прийому на службу цивільного захисту та зайняття посади щодо такої кандидатури не розглядається.

95

8. Особа служби цивільного захисту, яка претендує на зайняття посади в органах управління, формуваннях і підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, навчальних закладах, наукових установах, інших організаціях і підрозділах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, до призначення на відповідну посаду подає у встановленому законодавством порядку відомості про майно, прибутки, зобов’язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном.

У разі неподання або подання недостовірних відомостей зазначена особа не може бути призначена на посаду в органах управління, формуваннях і підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, навчальних закладах, наукових установах, інших організаціях і підрозділах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 124. Спеціальні звання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту

1. Особам, які проходять службу цивільного захисту, присвоюються такі спеціальні звання:

рядовий склад – рядовий служби цивільного захисту;молодший начальницький склад – молодший сержант служби цивільного захисту,

сержант служби цивільного захисту, старший сержант служби цивільного захисту, старшина служби цивільного захисту, прапорщик служби цивільного захисту, старший прапорщик служби цивільного захисту;

середній начальницький склад – молодший лейтенант служби цивільного захисту, лейтенант служби цивільного захисту, старший лейтенант служби цивільного захисту, капітан служби цивільного захисту;

старший начальницький склад – майор служби цивільного захисту, підполковник служби цивільного захисту, полковник служби цивільного захисту;

вищий начальницький склад – генерал-майор служби цивільного захисту, генерал-лейтенант служби цивільного захисту, генерал-полковник служби цивільного захисту, генерал служби цивільного захисту України.

2. Порядок присвоєння та позбавлення спеціальних звань служби цивільного захисту, пониження та поновлення в спеціальних званнях служби цивільного захисту, а також присвоєння спеціальних звань служби цивільного захисту особам, які проходили відповідну службу в інших органах державної влади, при зарахуванні їх на службу цивільного захисту встановлюється Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу.

3. Особам, прийнятим на посади старшого начальницького складу, перше спеціальне звання може бути присвоєно не вище звання "майор служби цивільного захисту", за винятком осіб, які мають вищі офіцерські звання запасу.

Стаття 125. Граничний вік перебування на службі цивільного захисту

1. Граничний вік перебування на службі цивільного захисту встановлюється:для осіб рядового, молодшого та середнього начальницького складу – до 50 років;для осіб старшого начальницького складу – до 55 років;для осіб вищого начальницького складу – до 60 років.

2. У разі необхідності особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній

96

посаді, визнані придатними за станом здоров’я для проходження служби, можуть бути залишені за рішенням керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту на їх прохання на службі понад граничний вік до п’яти років.

3. У виняткових випадках, перелік яких встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, за рішенням його керівника строк служби може бути продовжено повторно до п’яти років, а особам начальницького складу, які проходять службу в навчальних закладах та наукових установах і мають науковий ступінь або вчене звання, – до десяти років.

Стаття 126. Початок і закінчення проходження служби цивільного захисту.Час та місце виконання обов’язків служби цивільного захисту

Початок і закінчення проходження служби цивільного захисту, а також час, і місце виконання обов’язків служби цивільного захисту визначається Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу.

Стаття 127. Звільнення зі служби цивільного захисту

1. Звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби цивільного захисту проводиться:

у запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік із зарахуванням до резерву людських ресурсів для служби цивільного захисту), якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України “Про військовий обов’язок і військову службу”, і за станом здоров’я, визначеного лікарсько-експертними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, придатні до військової служби;

у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України "Про військовий обов’язок і військову службу", або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров’я до військової служби зі зняттям із військового обліку.

2. Контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу, звільняються зі служби цивільного захисту:

після закінчення строку контракту;за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на службі;за станом здоров’я – на підставі висновку (постанови) центральної лікарсько-експертної

комісії спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту про непридатність або обмежену придатність до служби;

у зв’язку зі скороченням штатів – у разі неможливості використання на службі у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

через сімейні обставини або з інших поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов’язків, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу;

у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного територіального органу управління, підприємства, установи, організації та формування сил цивільного захисту;

у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду;у зв‘язку з призивом на строкову військову службу на підставі рішення районної

(міської) призивної комісії;

97

у разі набрання рішенням суду законної сили щодо притягнення до відповідальності за корупційне правопорушення, пов’язане з порушеннями обмежень, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 4, статтею 5 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції";

у разі неподання або подання недостовірних відомостей про майно, прибутки, витрати, зобов’язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном.

3. Особи, які підлягають звільненню згідно з пунктами 8 та 10 частини другої цієї статі звільняються з відповідних посад у триденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.

Стаття 128. Резерв людських ресурсів для служби цивільного захисту

1. Резерв людських ресурсів для служби цивільного захисту це громадяни України, які перебувають на військовому обліку і призначені для комплектування сил цивільного захисту під час мобілізації.

До резерву людських ресурсів для служби цивільного захисту зараховуються:військовозобов’язані, які звільнені зі служби цивільного захисту, військ Цивільної

оборони та державної пожежної охорони;особи, які закінчили навчальні заклади спеціально уповноваженого центрального

органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та кафедри підготовки спеціалістів з питань цивільного захисту вищих навчальних закладів центрального органу виконавчої влади з питань освіти і науки та після навчання не проходять службу цивільного захисту;

невійськовонавчені людські ресурси, які мають відповідну фахову підготовку.

2. Для вирішення завдань цивільного захисту у разі введення воєнного або надзвичайного стану в Україні, а також у разі прийняття рішення про необхідність проведення цільової мобілізації спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту проводиться, відповідно до мобілізаційного завдання, повне або часткове мобілізаційне розгортання аварійно-рятувальних та інших спеціальних формувань, яке здійснюється за рахунок резерву людських ресурсів для служби цивільного захисту.

Після мобілізаційного розгортання такі формування входять до складу Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту.

Мобілізаційне завдання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Зарахування військовозобов’язаних до резерву людських ресурсів для служби цивільного захисту та їх постачання формувачам здійснюється відповідно до законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов‘язок і військову службу" у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 129. Присяга служби цивільного захисту

Громадяни України, які вперше приймаються на службу цивільного захисту, складають Присягу такого змісту:

“Я, громадянин України (прізвище, ім’я та по батькові), вступаючи на службу цивільного захисту, складаю Присягу та урочисто клянуся завжди залишатися відданим українському народові, неухильно дотримуватися Конституції та законів України, бути чесним, сумлінним і дисциплінованим.

Присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов’язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та всіляко сприяти в зміцненні авторитету служби цивільного захисту.

98

Клянуся мужньо і рішуче захищати життя та здоров’я громадян, майно України, її довкілля від надзвичайних ситуацій.

Якщо я порушу цю Присягу, то готовий відповідати згідно із законами України".

Стаття 130. Статус рятувальників, пожежних-рятувальників (пожежних (респіраторників)

1. Рятувальник, пожежний-рятувальник (пожежний (респіраторник) це особа, яка атестована на здатність до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж і безпосередньо бере у них участь, має відповідну спеціальну, фізичну, психологічну та медичну підготовку.

2. Громадяни України отримують статус рятувальника, пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника) на підставі рішення відповідних атестаційних органів за результатами атестації після проходження медичного огляду, виконання нормативів з фізичної підготовки, навчання з програми підготовки рятувальників, пожежних-рятувальників (пожежних (респіраторників) та атестації на проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж.

3. Рятувальники, пожежні-рятувальники (пожежні (респіраторники) проходять атестацію відповідно до вимог цього Кодексу.

Рятувальники, пожежні-рятувальники (пожежні (респіраторники), які не пройшли атестацію, втрачають статус рятувальника, пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника).

Стаття 131. Права та обов’язки рятувальників, пожежних-рятувальників (пожежних (респіраторників)

1. Рятувальник, пожежний-рятувальник (пожежний (респіраторник) під час виконання покладених на нього обов’язків керується цим Кодексом, а також нормативно-правовими та нормативними актами у сфері цивільного захисту та рятувальній та/або пожежній справі. Під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт та/або гасіння пожеж рятувальник, пожежний-рятувальник (пожежний (респіраторник) підпорядковується своїм безпосереднім і прямим начальникам. Ніхто інший, за винятком уповноважених на це посадових осіб, немає права втручатися у діяльність рятувальника, пожежного-рятувальника (пожежного (респіраторника) під час проведення ним аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт та/або гасіння пожеж.

2. Рятувальники, пожежні-рятувальники (пожежні (респіраторники) мають право на:отримання, у разі необхідності, безоплатної медичної допомоги від медичних

спеціалістів Державної служби медицини катастроф та відповідного лікування у лікувальних закладах, які віднесені до складу Державної служби медицини катастроф;

проходження безоплатно медико-психологічну реабілітацію у медичних закладах та реабілітаційних центрах у порядку, встановленому цим Кодексом;

удосконалення своїх теоретичних знань та професійній майстерності у робочий час у встановленому порядку;

позачергове, на підставі посвідчення про відрядження, придбання квитків на усі види транспорту для проїзду до місця проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт та/або гасіння пожеж;

створювання у встановленому порядку своїх професійних спілок (крім рятувальників – осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту).

99

3. Під час проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій рятувальники, пожежні-рятувальники (пожежні (респіраторники) мають право на: повну та достовірну інформацію, у тому числі про об’єкти і територій, на яких проводяться аварійно-рятувальні роботи та інші невідкладні роботи та/або гасіння пожежі, необхідну для виконання ними своїх обов’язків; безперешкодний допуск на територію та об’єкти, що постраждали;

вимогу від всіх осіб, які знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, дотримання встановлених норм безпеки; екіпіровку та оснащення засобами цивільного захисту згідно з технологією проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт та/або гасіння пожеж; безкоштовне харчування відповідно до вимог статті 134 цього Кодексу.

4. Рятувальники, пожежні-рятувальники (пожежні (респіраторники) зобов’язані: бути ініціативними, самовідданими та наполегливими під час ліквідації надзвичайної ситуації; активно проводити аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, гасіння пожеж та вживати всіх необхідних заходів для рятування людей, надання їм невідкладної медичної та іншої допомоги, не допускати невиправданих ризиків;

дотримувати технологію проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт; виконувати вимоги відповідних статутів, положень, правил тощо з питань проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж; удосконалювати свої професійні здібності, постійно підтримувати свій фізичний і психологічний стан на належному рівні; утримувати у належному стані засоби цивільного захисту;

роз’яснювати громадянам правила безпечного поведінку з метою недопущення надзвичайних ситуацій і порядок дій у разі їх виникнення.

5. Інші обов’язки рятувальників, пожежних-рятувальників (пожежних (респіраторників) визначаються відповідними статутами, посадовими інструкціями (обов’язками) та контрактами, які укладаються з ними під час їх прийому на службу або роботу.

6. За неналежне виконання покладених обов’язків рятувальники, пожежні-рятувальники (пожежні (респіраторники) несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 132. Формений одяг і знаки розрізнення особового складу служби цивільного захисту та основних працівників державних аварійно-рятувальних служб

1. Особовий склад служби цивільного захисту забезпечується форменим одягом та відповідними знаками розрізнення за рахунок коштів, що виділяються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту з державного бюджету України.

Опис та зразки форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу служби цивільного захисту та норми забезпечення форменим одягом затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Використання форменого одягу і знаків розрізнення особового складу служби цивільного захисту сторонніми особами тягне за собою відповідальність відповідно до законів.

100

2. У державних аварійно-рятувальних службах форменим одягом забезпечуються основні працівники за рахунок коштів, передбачених на утримання таких державних аварійно-рятувальних служб, за нормами та зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 133. Забезпечення особового складу служби цивільного захисту та основних працівників аварійно-рятувальних служб спеціальним одягом, спорядженням і засобами індивідуального захисту

Для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій та гасіння пожеж спеціальним одягом, спорядженням і засобами індивідуального захисту забезпечуються:

особи рядового та начальницького складу служби цивільного захисту – за рахунок державного бюджету, що виділяється спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

працівники підрозділів відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони - за рахунок місцевого бюджетів та коштів підприємств, що утримують такі підрозділи пожежної охорони;

основні працівники аварійно-рятувальних служб – за рахунок коштів, передбачених на утримання таких аварійно-рятувальних служб;

працівники позаштатних формувань цивільного захисту – за рахунок коштів підприємств, що створюють такі формування.

Стаття 134. Забезпечення харчуванням особового складу служби цивільного захисту та основних працівників аварійно-рятувальних служб

Особовий склад служби цивільного захисту та основні працівники аварійно-рятувальних служб забезпечуються харчуванням:

під час проходження служби цивільного захисту – відповідно до норм і категорій професій, встановлених Кабінетом Міністрів України;

під час ліквідації надзвичайних ситуацій – за рахунок місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, на адміністративної території яких сталася надзвичайна ситуація;

під час ліквідації надзвичайних ситуацій на території інших держав, а також під час висування до цих держав та повернення до місць постійного розташування – за рахунок коштів, які виділяються для забезпечення надання іноземним державам допомоги у ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків.

Стаття 135. Службові посвідчення

1. Особам, які проходять службу цивільного захисту або працюють в органах управління, підприємствах, установах та організаціях і силах цивільного захисту, що віднесені до сфери управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, видаються службові посвідчення.

Зразки службових посвідчень, порядок їх видачі, вилучення та заміни встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

2. На особливий період особам, які проходять службу цивільного захисту або працюють в органах управління, підприємствах, установах, організаціях та силах цивільного захисту, видаються посвідчення особи для персоналу цивільної оборони (цивільного захисту) міжнародного зразка, встановленого згідно з Додатковим протоколом до Женевської конвенції

101

від 12 серпня 1949 року, що стосується жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 08 червня 1977 року.

РОЗДІЛ 10 СОЦІАЛЬНИЙ ТА ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ОСІБ РЯДОВОГО

І НАЧАЛЬНИЦЬКОГО СКЛАДУ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУТА ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ І СИЛ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

ТА ОСІБ, ЗВІЛЬНЕНИХ ЗІ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

ГЛАВА 28Соціальний та правовий захист

Стаття 136. Соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників органів управління та сил цивільного захисту

Держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших актів законодавства.

Стаття 137. Забезпечення громадянських прав та свобод осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників аварійно-рятувальних служб

1. Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту – громадяни України, які проходять службу на території України, беруть участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, обирають і можуть бути обраними до відповідних місцевих рад та інших виборних державних органів згідно з Конституцією України. На них поширюються положення Закону України "Про вибори Президента України".

2. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які балотуються кандидатами у народні депутати, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, на сільського, селищного, міського голову їх начальники (керівники) повинні створювати належні умови для здійснення цього права.

3. Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, обрані на виборні посади до місцевих рад, на яких вони працюють на постійній основі, прикомандировуються до відповідних місцевих рад із залишенням на службі цивільного захисту. Час роботи особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту на виборній посаді в місцевій раді, на якій він працює на постійній основі, зараховується до вислуги років на службі цивільного захисту. Після закінчення строку повноважень у місцевій раді особа рядового і начальницького складу служби цивільного захисту направляється в розпорядження органу управління або формування (підрозділу, закладу, установи) де він проходив службу до обрання, для подальшого проходження служби цивільного захисту на попередній посаді, а за її відсутності – на іншій рівноцінній посаді.

4. Народний депутат України, який є особою рядового або начальницького складу служби цивільного захисту, на строк виконання депутатських повноважень прикомандировується до Верховної Ради України із залишенням на строк виконання депутатських повноважень на службі цивільного захисту. Після закінчення повноважень народного депутата України він направляється у встановленому порядку в розпорядження

102

відповідного органу управління або формування (підрозділу, закладу, установи) для подальшого проходження служби на попередній або, за його згодою, на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді.

5. Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту мають право створювати свої громадські об’єднання відповідно до законодавства України. Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту не можуть бути членами будь-яких політичних партій, організацій чи рухів. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівникам професійних аварійно-рятувальних служб забороняється організовувати страйки або брати у них участь.

6. Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту на період проходження такої служби зобов’язані зупинити членство у будь-яких професійних спілках.

ГЛАВА 29Медичне забезпечення, одноразова грошова допомога та страхування

Стаття 138. Медичне та санаторно-курортне забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, членів їх сімей, ветеранів служби цивільного захисту та основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб

1. Медичне забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, ветеранів служби цивільного захисту та осіб, звільнених зі служби цивільного захисту, яким відповідно до законодавства встановлені пільги на медичне забезпечення, організовується та здійснюється медичними закладами та медичними підрозділами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

2. Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту щорічно проходять медичний огляд, з подальшим проведенням лікувально-профілактичних заходів у разі потреби.

3. У разі відсутності за місцем служби чи проживання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, ветеранів служби цивільного захисту та осіб, звільнених зі служби цивільного захисту, яким відповідно до законодавства встановлені пільги на медичне забезпечення, медичних закладів (підрозділів) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, а також у разі відсутності у таких закладах (підрозділах) необхідних відділень, фахівців, спеціального обладнання безоплатна медична допомога, у тому числі безоплатне зубопротезування (за винятком протезування із дорогоцінних матеріалів), зазначеним особам надається у медичних закладах, утворених відповідно до законів України, військових формувань та правоохоронних органів, інших державних або комунальних закладах охорони здоров’я за рахунок бюджетних коштів, передбачених на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

4. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту створюються необхідні санітарно-гігієнічні та соціально-психологічні умови.

5. Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, ветерани служби цивільного захисту, особи, звільнені зі служби цивільного захисту, яким відповідно до законодавства встановлені пільги на медичне забезпечення, та члени їхніх сімей мають право на пільгове санаторно-курортне лікування та організований відпочинок у санаторно-

103

курортних закладах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, а також інших центральних органів виконавчої влади за рахунок бюджетних коштів, передбачених на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які направляються після лікування в закладах охорони здоров’я до санаторію, для продовження лікування, відповідно до висновків лікарсько-експертної комісії, путівки надаються безоплатно.

Особи, звільнені зі служби цивільного захисту, які визнані інвалідами І та ІІ групи внаслідок захворювання, поранення та травми, пов’язаних з проходженням служби, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування незалежно від виду пенсії, яку вони отримують. Інваліди III групи, звільнені зі служби за станом здоров’я, які отримують пенсії по інвалідності, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування за наявності медичних показань.

Особи, звільнені зі служби цивільного захисту, які визнані інвалідами внаслідок захворювання, каліцтва, пов’язаного з виконанням службових обов’язків, члени сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, загиблих (померлих) або зниклих безвісті під час виконання службових обов’язків мають право на медичне та санаторно-курортне забезпечення за рахунок бюджетних коштів, передбачених на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

6. Порядок та умови надання медичної допомоги, забезпечення санаторно-курортним лікуванням осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, осіб, звільнених зі служби цивільного захисту і яким, відповідно до законодавства, встановлені пільги на медичне забезпечення, та членів їхніх сімей у медичних та санаторно-курортних закладах військових формувань та правоохоронних органів, утворених відповідно до законодавства, інших державних або комунальних закладах охорони здоров’я, а також взаєморозрахунки між ними та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту визначаються Кабінетом Міністрів України.

7. Медичне забезпечення основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб і формувань здійснюється медичними закладами та підрозділами, що входять до їх складу, та за договорами на медичне обслуговування в державних або комунальних закладах охорони здоров’я за рахунок коштів, передбачених на утримання цих служб і формувань.

Основні працівники професійних аварійно-рятувальних служб і формувань повинні проходити періодичні медичні огляди, а також медичні огляди після проведення аварійно-рятувальних робіт. Періодичність медичних оглядів і порядок їх проведення встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

8. На прохання особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, основного працівника професійних аварійно-рятувальних служб проводиться позачерговий медичний огляд, якщо така особа вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з виконанням ним професійних обов’язків або перешкоджає подальшому проходженню служби.

Позачерговий медичний огляд особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, основного працівника професійних аварійно-рятувальних служб може проводитися за ініціативи роботодавця, якщо стан здоров’я такої особи перешкоджає подальшому проходженню служби або виконанню обов’язків за контрактом.

9. Порядок організації медичного забезпечення, порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність осіб рядового і начальницького складу служби

104

цивільного захисту, порядок санаторно-курортного забезпечення визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

10. Особи, які безпосередньо брали участь у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, або залучалися до цілодобового чергування, пов’язаного з ліквідацією надзвичайної ситуації, мають право один раз на рік пройти безкоштовний курс медико-психологічної реабілітації терміном не менше 14 діб, а ті з них, які отримали травми або брали участь у проведенні аварійно-рятувальних робіт, що були пов’язані з загибеллю людей, зобов’язані пройти відповідне лікування та реабілітацію у центрах медико-психологічної реабілітації.

Висновок про необхідність направлення на медико-психологічну реабілітацію основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб і формувань та працівників цивільного захисту приймають лікарсько-експертні комісії спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту або медико-соціальні експертні комісії центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я за місцем їх роботи.

Висновок про необхідність направлення на медико-психологічну реабілітацію осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту приймають лікарсько-експертні комісії спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

На час проходження медичного огляду та медико-психологічної реабілітації за основними працівниками професійних аварійно-рятувальних служб і формувань, працівниками цивільного захисту зберігається місце роботи та середня заробітна плата.

Проїзд до місць лікування та проведення медико-психологічної реабілітації (туди і назад) осіб, які, відповідно до цієї статті, мають право на лікування та медико-психологічну реабілітацію, здійснюється за рахунок бюджетних коштів, передбачених на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, професійних аварійно-рятувальних служб і формувань.

Порядок організації та проведення медико-психологічної реабілітації визначається спільним актом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

Стаття 139. Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту

1. У разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов’язків сім’ї загиблого (померлого), а у разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога у розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою, яку він займав, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

2. У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов’язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяця після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, пов’язаного з виконанням службових обов’язків, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п’ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового і начальницького складу

105

служби цивільного захисту у період проходження цієї служби у кожному випадку ушкодження здоров’я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

3. У всіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту не повинен бути меншим від 100-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на час виплати цих сум.

4. Якщо особа рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту або члени її сім’ї одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цією статтею, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими законами, виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат.

Стаття 140. Страхування службовців та працівників органів управління та сил цивільного захисту.

Страхування службовців та працівників органів управління та сил цивільного захисту від нещасного випадку під час виконання обов'язків, зазначених у контрактах або посадових інструкціях, укладених під час їх прийому на роботу а також професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, здійснюється відповідно до закону.

ГЛАВА 30Забезпечення житлом та оплата комунальних послуг

Стаття 141. Забезпечення житлом осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту

1. Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та члени їх сімей забезпечуються жилими приміщеннями за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

2. Жила площа особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які потребують поліпшення житлових умов, надається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У першочерговому порядку житлом забезпечуються особи рядового та начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту в органах управління та формуваннях Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту і безпосередньо беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій, а також ті, хто перебував на службі понад 20 років.

До одержання жилого приміщення для постійного проживання особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надаються службові жилі приміщення або жила площа в гуртожитку. У разі відсутності в органах управління та силах цивільного захисту такого житла, відповідний орган управління чи формування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (яке має статус юридичної особи) тимчасово орендує житло для забезпечення ним осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, або, за бажанням цих осіб, виплачує їм грошову компенсацію за піднайом (найом, оренду) жилого приміщення у порядку, розмірі та на умовах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.

106

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та членам їх сімей, які проживають разом із ними, надається жиле приміщення, яке має відповідати вимогам, що ставляться до жилих приміщень.

3. Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які звільнені зі служби цивільного захисту за станом здоров’я та віком, забезпечуються жилими приміщеннями позачергово. Надання жилих приміщень здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

4. Курсантам і студентам (учням) навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, які мають сім’ю, надається жила площа в гуртожитках, призначених для проживання сімей. У разі відсутності гуртожитків, призначених для проживання сімей, курсантам виплачується, за місцем навчання, грошова компенсація за тимчасовий піднайом (найом, оренду) жилого приміщення у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

5. За особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають вислугу не менше 20 років, при направленні їх для проходження служби у складі миротворчого контингенту, або при переведенні на службу в місцевість, що зазнала інтенсивного радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жила площа, яку вони та члени їх сімей займають, бронюється на весь час перебування їх у складі миротворчого контингенту чи в зазначеній місцевості.

6. Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають загальний строк служби, у тому числі військової, служби в органах внутрішніх справ або служби цивільного захисту не менше 17 років, і потребують поліпшення житлових умов, мають право на першочерговий вступ до житлово-будівельного (житлового) кооперативу та на будівництво (придбання) доступного житла за державної підтримки, а також на безкоштовне надання органами місцевого самоврядування земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного і гаражного будівництва, ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва у населених пунктах.

7. Органи місцевого самоврядування, у межах визначених законом повноважень, виділяють земельні ділянки і можуть надавати допомогу в будівництві житлового будинку садибного типу особовому складу служби цивільного захисту, батькам осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або зникли безвісти під час проходження служби, а також особам рядового і начальницького служби цивільного захисту, які стали інвалідами під час проходження служби, якщо вони виявили бажання побудувати житлові будинки садибного типу.

8. Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які не мають жилого приміщення для постійного проживання, мають право на одержання на пільгових умовах кредиту банку на індивідуальне та кооперативне житлове будівництво або на придбання садибного жилого будинку (квартири) на строк до 20 років із погашенням за рахунок коштів, призначених у державному бюджеті України на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту: для тих, хто має загальний строк служби, у тому числі військової, служби в органах внутрішніх справ або служби цивільного захисту більше 15 років – 50 відсотків, більше 20 років – 75 відсотків, більше 25 років – 100 відсотків кредиту банку. Зазначений кредит надається особі рядового чи

107

начальницького складу служби цивільного захисту тільки один раз протягом усього часу проходження ним служби.

Особа, яка отримала такий кредит, знімається з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

9. Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають вислугу на службі не менше 20 років, при звільненні зі служби за станом здоров’я, віком, у зв’язку зі скороченням чисельності або штату, а також особи, які стали інвалідами I чи II групи, члени сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або зникли безвісти під час проходження служби, мають право на безплатне одержання в приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду шляхом приватизації.

10. Забезпечення житлом працівників органів управління та сил цивільного захисту здійснюється відповідно до законодавства.

11. Рятувальники професійних аварійно-рятувальних служб, після їх виходу на пенсію при загальному стажі роботи у цих службах на посадах рятувальників понад 20 років, а також у разі каліцтва, що настало під час чи внаслідок виконання службових обов’язків, забезпечуються жилими приміщеннями за місцем проживання місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у першу чергу, відповідно до законодавства.

Стаття 142. Оплата комунальних послуг

П’ятдесятивідсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) та плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном у жилих будинках усіх форм власності у межах норм споживання, передбачених законодавством, або 50 відсоткова знижка вартості палива, у тому числі рідкого, у межах норм, встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках, що не мають централізованого опалення, а також вивезення побутових відходів тощо та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій надається:

особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні;

батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або зникли безвісті під час виконання службових обов’язків;

особам, звільненим зі служби цивільного захисту, які стали інвалідами під час виконання службових обов’язків.

Стаття 143. Встановлення квартирних телефонів

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівникам основного складу державних аварійно-рятувальних служб і формувань та працівникам, що забезпечують пожежну охорону, квартирні телефони встановлюються у першочерговому порядку.

108

ГЛАВА 31Додаткові гарантії соціального захисту

Стаття 144. Соціальний захист членів сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб

1. Діти загиблих під час виконання службових обов’язків осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб мають право вступу до навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту поза конкурсом, а також інших навчальних закладів відповідно до законів.

2. Дітям осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за місцем проживанням їх сімей у першочерговому порядку надаються місця у загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладах незалежно від форм їх власності.

3. У разі загибелі (смерті) особи рядового або начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання ними службових обов’язків (роботи), членам його сім’ї або особі, яка здійснила його поховання, виплачується, відповідно до законодавства, допомога на поховання і компенсація матеріальних витрат на ритуальні послуги та спорудження надгробків у розмірі не менш п’ятикратної мінімальної заробітної плати.

4. Сім’ї загиблих (померлих) під час виконання службових обов’язків працівників органів управління та сил цивільного захисту забезпечуються житлом у першочерговому порядку.

Сім’ї загиблих (померлих) під час виконання службових обов’язків осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які потребують поліпшення житлових умов, забезпечуються протягом трьох місяців жилими приміщеннями для постійного проживання.

За сім’ями загиблих (померлих) рятувальників під час виконання ними службових обов’язків зберігається право на одержання житла, у тому числі на умовах, передбачених укладеними з рятувальниками контрактами. Аварійно-рятувальна служба (формування) повинні разом з відповідним центральним та місцевим органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, громадською організацією протягом шести місяців з дня загибелі (смерті) рятувальника вирішити питання щодо забезпечення його сім’ї житлом.

5. За сім’єю загиблого (померлого) працівника, що забезпечував відомчу і місцеву пожежну охорону та особи, яка забезпечувала добровільну пожежну охорону, зберігається право на пільги, якими вони користувалися за місцем роботи.

Стаття 145. Додаткові гарантії соціального захисту осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників органів управління та сил цивільного захисту

1. Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівники органів управління та сил цивільного захисту, які обслуговують об’єкти зі шкідливими та небезпечними умовами праці, користуються правом на охорону праці, передбаченим законодавством про охорону праці для працівників цих об’єктів і підлягають обов’язковій атестації на здатність до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

109

2. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть встановлювати, за рахунок місцевих бюджетів, додаткові, до встановлених цим Кодексом, гарантії щодо соціального захисту осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників органів управління та сил цивільного захисту.

Стаття 146. Проїзд осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників органів управління та сил цивільного захисту

1. У разі службових відряджень особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівники органів управління та сил цивільного захисту мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту незалежно від наявності вільних місць, а також і розміщення у готелях за умови пред’явлення посвідчення про відрядження.

2. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту при переїзді на нове місце служби виплачується підйомна допомога у розмірі місячного грошового забезпечення, а на кожного члена сім’ї – 50 відсотків від його місячного грошового забезпечення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 147. Ветерани служби цивільного захисту

Статус ветеранів служби цивільного захисту та членів їх сімей встановлює Закон України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

ГЛАВА 32Грошове та пенсійне забезпечення, оплата праці

Стаття 148. Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту

1. Держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для незалежного та сумлінного виконання ними службових обов’язків.

2. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 149. Оплата праці працівників органів управління і сил цивільного захисту

1. Оплата праці працівників органів управління і сил цивільного захисту, працівників, що забезпечують відомчу та місцеву пожежну охорону, здійснюється відповідно до законодавства.

2. Оплата праці осіб, що забезпечують добровільну пожежну охорону, за час їх участі у гасінні пожежі, проведенні пожежно-профілактичних заходів та чергувань здійснюється органами місцевого самоврядування або підприємствами, що створили підрозділи для забезпечення добровільної пожежної охорони, за рахунок коштів місцевих бюджетів або коштів підприємств з розрахунку середньомісячного заробітку за місцем їх постійної роботи.

3. Оплата праці працівникам, які входять до складу позаштатних формувань або спеціалізованих служб цивільного захисту, за час їх роботи з ліквідації надзвичайної ситуації здійснюється за основною штатною посадою відповідно до законодавства.

110

4. Оплата праці громадянам, які були залучені в індивідуальному порядку до робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, здійснюється згідно з укладеними договорами між ними та органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, підприємством, що залучали громадян до проведення зазначених робіт, за рахунок коштів, які виділяються для ліквідації надзвичайних ситуацій з розрахунку середньо місячного заробітку за місцем основної роботи, але не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Стаття 159. Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників органів управління і сил цивільного захисту

1. Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб".

2. Пенсійне забезпечення працівників органів управління і сил цивільного захисту здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених законодавством.

ГЛАВА 33Робочий час та відпустки

Стаття 151. Робочий час в органах управління та силах цивільного захисту

1. Для осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту встановлюється 40-годинний робочий тиждень.

У необхідних випадках особи рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та працівники органів управління та сил цивільного захисту несуть службу та працюють понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні.

2. Працівникам органів управління та сил цивільного захисту за роботу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні здійснюється оплата праці згідно з трудовим законодавством.

3. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівника органів управління та сил цивільного захисту за службу і роботу у вихідні та святкові дні, за рішенням їх керівників, надаються інші дні відпочинку.

Стаття 152. Відпустки

1. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надаються такі види відпусток:

1) щорічна основна відпустка;2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;3) творчі відпустки;4) соціальні відпустки: відпустка у зв‘язку з вагітністю та пологами; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткова відпустка для осіб, які мають дітей;

відпустка для лікування, у зв‘язку з хворобою;5) відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин без збереження

грошового забезпечення;

111

6) інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

2. Тривалість щорічної основної відпустки для осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають на момент її надання вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів, від 10 до 15 років – 35 календарних днів, від 15 до 20 років – 40 календарних днів, 20 і більше років – 45 календарних днів.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту – учасникам бойових дій та прирівняним до них особам надаються, незалежно від вислуги років, щорічні основні відпустки тривалістю 45 календарних днів у зручний для них час.

Тривалість відпусток обчислюється у календарних днях. При визначенні тривалості щорічних основних відпусток, що надаються особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а також соціальних відпусток, що надаються особам, які мають дітей, святкові та неробочі дні не враховуються.

При визначенні тривалості відпустки не враховується час, необхідний для проїзду у межах України до місця проведення відпустки і повернення назад. Не враховується зазначений час також у разі поділу відпустки на дві частини та відкликання працівника з відпустки.

Щорічна основна відпустка повинна бути надана протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника чергова щорічна основна відпустка може бути надана за минулий рік у першому кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини.

Щорічна основна відпустка тривалістю – 40 і більше календарних днів на прохання особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту може бути поділена на дві частини за умови, що основна її частина становитиме не менш, як 30 календарних днів.

3. Слухачам і курсантам навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, які навчаються за денною формою, надаються згідно з навчальними планами канікулярні відпустки тривалістю: зимова – до 14 календарних днів, а літня – 30 календарних днів.

Літня канікулярна відпустка є основною, а зимова – додатковою. Час, необхідний для проїзду до місця проведення цих відпусток і повернення назад, не надається.

4. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, кандидатури яких затверджено для направлення на навчання чи виїзду у відрядження за межі України, щорічна основна відпустка надається з урахуванням повного використання її до початку навчання або виїзду за межі України.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які закінчили навчальні заклади спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту і яким присвоєно перше спеціальне звання середнього начальницького складу, щорічна основна відпустка надається безпосередньо після закінчення цих навчальних закладів тривалістю 30 календарних днів, як правило за місцем служби, до яких їх направлено для подальшого проходження служби.

5. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які перебувають у відрядженнях за межами України, дозволяється, за їх бажанням, об’єднати щорічні основні відпустки за два роки. Загальна тривалість об’єднаної відпустки не повинна перевищувати 90 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки і повернення назад.

6. У разі переміщення зазначених осіб по службі невикористана ними об’єднана відпустка (частина відпустки) за минулий та поточний роки надається за новим місцем служби

112

чи посадою. У разі службової необхідності об’єднана відпустка може бути поділена на частини у межах загальної тривалості

7. Тривалість щорічної основної відпустки у році початку служби обчислюється з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку мають право особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. При цьому особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають право на відпустку тривалістю 10 і більше календарних днів, надається додатково час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки і повернення назад. Відпустка тривалістю менш як 10 календарних днів може бути надана за бажанням особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту одночасно із щорічною основною відпусткою в наступному році.

8. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які звільняються із служби, крім осіб, які звільняються за віком, станом здоров’я та у зв’язку із скороченням штатів, надається, за їх бажанням, щорічна основна відпустка з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку вони мають право згідно з цим Кодексом, за кожний повний місяць служби у році звільнення. При цьому, у разі, коли тривалість відпустки становить більш як 10 календарних днів, надається додатковий час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки і повернення назад.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які звільняються із служби за віком, станом здоров’я та у зв’язку із скороченням штатів, щорічні основні відпустки надаються, за їх бажанням, у році звільнення на строк, установлений цим Кодексом.

9. Відкликання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту із щорічної основної відпустки допускається лише у разі службової необхідності керівником, який її надав. Невикористана частина відпустки надається, як правило, у поточному році. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 і більше календарних днів, особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надається додатково час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки і повернення назад, але не далі населеного пункту, з якого її було відкликано.

10. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, допущеним до складання вступних іспитів у навчальні заклади спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та інші навчальні заклади, надаються відпустки на строк, визначений у повідомленні навчального закладу про допуск до складання вступних іспитів, без урахування часу, необхідного для проїзду до місця розташування навчального закладу і повернення назад.

11. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надається відпустка у разі, коли дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а у разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), – не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку.

12. На осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту – жінок додатково поширюються вимоги Закону України "Про відпустки" у частині соціальних відпусток. На батьків з числа осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які виховують дітей без матерів (матері померли або оголошені померлими, визнані недієздатними, безвісно відсутніми чи позбавлені батьківських прав або у них відібрані діти

113

без позбавлення батьківських прав) додатково поширюються вимоги Закону України "Про відпустки".

13. Відпустки для лікування у зв’язку з хворобою надаються на підставі висновку лікарсько-експертної комісії. Тривалість таких відпусток визначається характером захворювання. У цілому час безперервного перебування у звільненні від виконання службових обов’язків через тимчасову втрату працездатності у зв’язку з хворобою та у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою не повинен перевищувати чотирьох місяців (крім випадків, коли законодавством передбачено більший строк перебування на лікуванні). Цей строк може бути продовжено рішенням прямих начальників від начальника територіального органу управління, прирівняної до нього особи і вище на підставі висновку лікувального закладу.

Час перебування на лікуванні осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у зв’язку з одержанням ними під час виконання службових обов’язків травм, професійних захворювань та інших ушкоджень здоров’я не обмежується. На огляд лікарсько-експертної комісією зазначені особи направляються після закінчення лікування.

Після видання наказу про звільнення особи рядового і начальницького складу із служби відпустка для лікування у зв’язку з хворобою не надається.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які захворіли під час щорічної основної відпустки, вона продовжується після одужання керівником, який її надавав, на кількість невикористаних днів відпустки.

14. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин можуть бути надані тривалістю до 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення додаткової відпустки і повернення назад.

Відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин надається, як правило, у разі використання особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту щорічної основної та інших додаткових відпусток. Забороняється безпідставне надання додаткових відпусток за сімейними обставинами та з інших поважних причин.

15. На осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, крім тих, що визначені цим Кодексом, додатково поширюються вимоги Закону України "Про відпустки" у частині додаткових відпусток у зв‘язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки. Інші додаткові відпустки надаються на підставах та у порядку, визначених відповідними законами України.

16. Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за час щорічної основної та інших відпусток визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту на підставі відповідного акту Кабінету Міністрів України.

17. Працівникам органів управління та сил цивільного захисту відпустки надається відповідно до законодавства.

18. Членам добровільної пожежної охорони можуть надаватися додаткові відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю до 10 календарних днів у порядку, визначеному Колективним договором підприємства, або за поданням органу місцевого самоврядування за місцем роботи члена добровільної пожежної охорони.

114

РОЗДІЛ 11ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

ГЛАВА 34Додаткові функції суб’єктів забезпечення цивільного захисту

Стаття 153. Пункти управління

1. Для забезпечення сталого управління реагуванням на надзвичайні ситуації, а також реалізації функцій, передбачених на особливий період, органами державної влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами використовується державна система пунктів управління, рухомі пункти управління та центри управління в надзвичайних ситуаціях.

Перелік органів державної влади, які створюють пункти управління державної системи цих пунктів та вимоги до них визначаються встановленим порядком.

2. Перелік та кількість засобів управління, якими обладнуються пункти управління, порядок їх використання визначаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, яким вони належать, залежно від завдань, що вирішують на такому пункті управління.

Стаття 154. Планування діяльності єдиної державної системи цивільного захисту

1. Для організації діяльності єдиної державної системи цивільного захисту Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями розробляються та затверджуються:

план реагування на надзвичайні ситуації (розробляється на всіх рівнях); план локалізації і ліквідації аварій на об’єктах підвищеної небезпеки;план цивільного захисту на особливий період (розробляється в центральних органах

виконавчої влади, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах обласного значення та тих, що віднесені до груп з цивільного захисту, районах цих міст, на об’єктах економіки, які продовжують роботу у воєнний час, та тих, що віднесені до категорій з цивільного захисту, а також додатково на об’єктах економіки за рішенням Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування);

план основних заходів з підготовки єдиної державної системи цивільного захисту на рік;

плани основних заходів з підготовки функціональних і територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту та їх ланок на рік;

план проведення цільової мобілізації для ліквідації надзвичайних ситуацій державного рівня у мирний час (розробляється на усіх рівнях у частині, що стосується).

2. Структура, зміст, порядок розробки, погодження та затвердження планів визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 155. Облік надзвичайних ситуацій

1. В Україні ведеться єдиний облік надзвичайних ситуацій, у тому числі, окремо – облік пожеж.

115

2. Облік надзвичайних ситуацій та пожеж здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

3. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи міських рад, керівники підприємств зобов’язані вести облік надзвичайних ситуацій, зокрема пожеж, які виникають на їх адміністративних територіях та об’єктах, що належать або знаходяться у сфері їх управління, надавати у встановленому порядку відповідну статистичну звітність, аналізувати причини виникнення надзвичайних ситуацій та пожеж і вживати заходів щодо їх недопущення.

Стаття 156. Наукове та науково-технічне забезпечення заходів цивільного захисту

1. З метою наукового та науково-технічного забезпечення завдань і функцій цивільного захисту у системах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я функціонують відомчі наукові установи та науково-виробничі підприємства, які створюються рішенням Кабінету Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань освіти і науки.

2. Необхідна кількість та спеціалізація відомчих наукових установ та науково-виробничих підприємств визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту та центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань освіти і науки.

3. Наукова та науково-технічна діяльність відомчих наукових установ та науково-виробничих підприємств здійснюється відповідно до законів України "Про наукову та науково-технічну діяльність", "Про наукову та науково-технічну експертизу", актів Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать.

4. Організація наукової та науково-технічної діяльності відомчих наукових установ та науково-виробничих підприємств визначається відповідними центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать.

Стаття 157. Аварійно-рятувальне обслуговування об’єктів і територій

1. Підприємства та окремі території, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру, підлягають постійному та обов’язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі державними аварійно-рятувальними службами та формуваннями Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту.

2. Аварійно-рятувальне обслуговування передбачає надання послуг щодо проведення відповідних робіт із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (профілактики), локалізації і ліквідації аварій, інших послуг відповідно до укладеної угоди.

3. Об‘єкти галузі та окремі території за відповідними ризиками виникнення надзвичайних ситуацій, які підлягають постійному та обов’язковому обслуговуванню, визначаються Кабінетом Міністрів України, а їх конкретний перелік – спеціально

116

уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду.

Порядок визначення такого переліку встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

4. Державні аварійно-рятувальні служби здійснюють методичний супровід діяльності об’єктових аварійно-рятувальних служб.

Стаття 158. Надання платних послуг аварійно-рятувальними службами

1. Державні, регіональні та комунальні аварійно-рятувальні служби, а також Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту можуть надавати платні послуги, які не суперечать та не заважають їх основній діяльності.

2. Перелік платних послуг, а також протипожежного призначення, пов'язаного із запобігання пожеж, умови їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. Порядок використання коштів, одержаних за надання платних послуг, здійснюється відповідно до законодавства.

Стаття 159. Додаткові функції суб’єктів забезпечення цивільного захисту

Для повного забезпечення завдань цивільного захисту суб’єкти забезпечення цивільного захисту, відповідно до повноважень та компетенції, додатково здійснюють такі функції:

контроль за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією, за місцями захоронення біологічних матеріалів, заражених активними формами бактерій;

здійснення попереджувальних заходів з питань цивільного захисту на потенційно небезпечних об’єктах та об’єктах підвищеної небезпеки на період фінансово-економічних складностей у їх діяльності;

визначення та надання статусу необоронюваних і демілітарізованих зон на території держави, забезпечення дотримання у таких зонах вимог згідно Женевської конвенції про захист жертв війни від 12.08.1949 року;

зниження у воєнний час на об’єктах економіки запасів небезпечних хімічних, вибухових та пожежонебезпечних речовин;

проведення заходів світломаскування та інших видів маскування;проведення оцінок ризиків виникнення надзвичайних ситуацій;інші функції, відповідно до основних завдань цивільного захисту.

ГЛАВА 35Міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту

Стаття 160. Надання допомоги іноземним державам у ліквідації надзвичайних ситуацій

1. Надання іноземним державам допомоги у ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюється на підставі:

запиту про допомогу у ліквідації надзвичайної ситуації від уповноваженого на це органу іноземної держави, яка потерпає від надзвичайної ситуації;

рішення уповноважених на це вищих органів (посадових осіб) України у разі виникнення в іноземної держави надзвичайної ситуації з особливо тяжкими наслідками

117

2. Рішення про надання допомоги у ліквідації надзвичайних ситуацій іноземним державам, від яких надійшов запит про таку допомогу, зокрема направлення аварійно-рятувальних формувань за межі території України, приймається Кабінетом Міністрів України.

3. У разі надходження від адміністративно-територіальної одиниці суміжної іноземної держави запиту про допомогу у ліквідації надзвичайної ситуації до територіального органу управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту області, яка має спільні кордони з такою адміністративно-територіальною одиницею, право прийняття рішення про направлення підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та спеціальної техніки для надання допомоги надається керівнику такого територіального органу управління.

Стаття 161. Отримання Україною міжнародної допомоги для ліквідації надзвичайних ситуацій

1. Отримання Україною міжнародної допомоги для ліквідації надзвичайної ситуації здійснюється на підставі запиту про отримання такої допомоги, а у разі виникнення на території України надзвичайної ситуації з особливо тяжкими наслідками – запропонованої допомоги з боку іноземних держав та міжнародних організацій.

2. Рішення про направлення запиту на отримання міжнародної допомоги для ліквідації надзвичайної ситуації з тяжкими наслідками до міжнародних організацій або окремих іноземних держав приймається уповноваженими на це вищими органами (посадовими особами) України.

3.  У разі виникнення надзвичайної ситуації на території прикордонної області України, до ліквідації якої доцільне залучення аварійно-рятувальних сил суміжної адміністративно-територіальної одиниці іноземної держави, право на направлення запиту до уповноваженого органу адміністративно-територіальної одиниці суміжної іноземної держави на отримання допомоги для ліквідації такої надзвичайної ситуації надається керівнику територіального органу управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту прикордонної області, що потребує допомоги.

Стаття 162. Представництво в міжнародних організаціях з питань цивільного

захисту

Представництво України в міжнародних організаціях з питань цивільного захисту здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

ГЛАВА 36Контроль у сфері цивільного захисту

Стаття 163. Контроль за діяльністю органів управління єдиної державної системи цивільного захисту та сил цивільного захисту

Контроль за діяльністю органів управління єдиної державної системи цивільного захисту та сил цивільного захисту здійснюється у порядку визначеному Конституцією України і законами України.

118

Стаття 164. Громадський контроль за додержанням законодавства з питань цивільного захисту

Громадський контроль за додержанням вимог законодавства та інших нормативно-правових актів з питань цивільного захисту здійснюється громадськими організаціями з питань цивільного захисту відповідно до їх статутів.

Стаття 165. Нагляд за додержанням законності у сфері цивільного захисту

Нагляд за додержанням законності у сфері цивільного захисту здійснюється органами прокуратури України.

ГЛАВА 37Відповідальність за порушення законодавства

у сфері цивільного захисту

Стаття 166. Відповідальність за порушення законодавства у сфері цивільного захисту

Особи, винні у порушенні законодавства у сфері цивільного захисту, несуть відповідальність відповідно до законів України.

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Кодекс набирає чинності з дня його опублікування.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

Закон України “Про Цивільну оборону України” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 14, ст. 124);

Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 40 ст.337);

Закон України "Про правові засади цивільного захисту" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 39, ст.488);

Закон України "Про війська Цивільної оборони України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 19, ст.172);

Закон України "Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 5-6, ст.40);

Закон України "Про пожежну безпеку" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 5, ст.21);

Закон України "Про аварійно-рятувальні служби" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 4, ст.25);

3. Частину першу статті 7 Закону України "Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., №18, ст.78; 2002 р., №7, ст.50) доповнити:

119

пунктом 45 такого змісту: "45) страхування нерухомого майна суб’єктів господарювання та фізичних осіб, яке розташовано у зонах ризику прогнозованого розвитку природного лиха (землетрусів, зсувів, повеней, карсту, селів тощо)";

пунктом 46 такого змісту: "46) страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам та їх майну, іншим юридичним особам внаслідок надзвичайної ситуації, що спричинена пожежею, аварією, катастрофою, або іншою небезпечною подією на об’єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об’єктах, господарська діяльність на яких може призвести до таких надзвичайних ситуацій";

у пункті 3 слово "сільської" замінити словом "місцевої".

4. Пункт 41 Статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради, 2000 р., №36, ст.299) доповнити після слів "система опалення" словами "пожежного спостерігання" і далі за текстом.

5. Абзац четвертий частини першої статті 8 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., №47, ст.646) доповнити після слів "пожежної безпеки" словами "техногенної безпеки".

6. У Законі України "Про правовий режим надзвичайного стану" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., №23, ст.176):

1) абзац 4 частині першої статті 10 "Головне управління сил Цивільної оборони центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи – у разі введення надзвичайного стану з підстав, передбачених пунктом 1 частині другої статті 4 цього Закону" замінити абзацом такого змісту "Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту - у разі введення надзвичайного стану з підстав, передбачених пунктом 1 частині другої статті 4 цього Закону";

2) у статті 20 в абзаці першому слова "військ Цивільної оборони" замінити словами "Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту".

7. У Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст.425; 1996р., №1, ст.1; 2001р., №22, ст. 106; 2005р., №4, ст. 98; 2006р., №14, ст. 116, №33, ст. 281; 2007р., №22, ст. 295):

1) пункт 11 частини першої статті 6 доповнити абзацом другим такого змісту:"Особи, які були залучені або залучаються спеціально уповноваженим центральним

органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, його територіальними органами управління, формуваннями Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, державними аварійно-рятувальними службами та підприємствами, діяльність яких спрямована на виконання завдань із запобігання та ліквідація надзвичайних ситуацій, до проведення піротехнічних робіт та робіт з розмінування, пов’язаних із знешкодженням вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України та інших країн після війн, сучасних боєприпасів та підривних засобів.";

2) у статті 18 у другому реченні слова "Порядок виготовлення та видача посвідчень і знаків" замінити словами "Порядок реєстрації і обліку ветеранів війни, виготовлення і видачі їм посвідчень та нагрудних знаків.".

8. У Законі України "Про Дисциплінарний статут служби цивільного захисту" (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., №29, ст.398) у пункті 1 розділу 1 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту слова "Законом України "Про правові засади цивільного захисту" замінити словами "Кодексом України про цивільний захист".

120

9. У Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997р., №24, ст. 170) у пункті 3 статті 36 слова "цивільною обороною" замінити словами "цивільним захистом".

10. У Законі України "Про місцеві державні адміністрації" (Відомості Верховної Ради України, 1999р., №20-21, ст. 190) у пункті 2 статті 27 слова "цивільною обороною" замінити словами "цивільним захистом".

11. Кабінету Міністрів України в шестимісячний строк із дня набрання чинності цим Кодексом:

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законодавчих актів України, що випливають з цього Кодексу;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Кодексом;відповідно до своїх повноважень забезпечити прийняття нормативно-правових актів,

передбачених цим Кодексом;забезпечити перегляд та скасування своїх нормативно-правових актів, що суперечать

цьому Кодексу;забезпечити перегляд і скасування центральними органами виконавчої влади їх

нормативно-правових актів, що суперечать цьому Кодексу;забезпечити прийняття центральними органами виконавчої влади їх нормативно-

правових актів, передбачених цим Кодексом.

Президент України В.Янукович

м. Київ, “____” ____________ 20___ року№ _________

121