МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА

УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СОЦІОЛОГІЯ: ЗБІРНИК ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ВСІХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

ЛЬВІВ -2015

Рекомендовано до друку

Методичною радою ЛНАУ

Протокол № 4 від 13.11.2014 р.

Укладачі: к.і.н. Біла Н.М., к.і.н. Копитко А.Д.

Відповідальний за випуск: к.філос.н. Р.А.Наконечний

Рецензенти: к.іст. наук О.Ф.Юрчук

Публікується за авторською редакцією

© Н.М.Біла,

А.Д.Копитко, 2015

© Львівський національний аграрний

університет

ВСТУП

Обов’язковою і визначальною складовою ЕСТS виступає модульно-

рейтингова система оцінювання знань студентів, яка включає різноманітні

форми і методи використання сучасних технологій стандартизованого

тестування. Розроблення рейтингової шкали оцінки досягнутих результатів

за допомогою тестового контролю знань (ТКЗ), адаптованої до ЕСТS

передбачає залучення до цього процесу студентів і усіх зацікавлених осіб.

Видання покликано також формувати у студентів готовність до

оволодіння основами організації і проведення тестового контролю знань

(ТКЗ) як одного із вагомих чинників модульно-рейтингової системи

вимірювання й оцінювання рівня засвоєння програмного матеріалу після

вивчення дисципліни й одержання інформації для удосконалення процесу

професійної підготовки шляхом самонавчання і самоосвіти, самовиховання

упродовж усього періоду соціальної активності.

В плані ТКЗ студенту потрібно знати:

♦ оцінювання власної освітньої діяльності за модульно-рейтинговою технологією навчання на основі методології і принципі підготовки тестових програм, конструювання, комплексу тестових завдань

зростаючої складності (процедура, етапи, вимоги, інструкції, варіанти тощо);

♦ загальні принципи педагогіки на яких базується тестовий контроль, його місце, роль і значення у контексті модульно-рейтингової системи оцінювання рівня знань;

♦ основні види і форми контролю (вхідний, підсумковий відстрочений) знань, що притаманні сучасному навчальному процесі виокремивши тестування як основну форму оцінювання модульно-рейтингової технології навчання;

♦ методику перевірки знань, умінь і навичок за результатами засвоєння дисципліни на основі уніфікованої шкали студентів за системою ЕСТS і національної 4-х бальної системи;

♦ основи організації і проведення тестового контролю знань після вивчення дисципліни й одержання інформації для удосконалення навчального процесу через самонавчання, самовдосконалення самовиховання. Самоаналіз результатів ТКЗ дозволить студентові вміти:

♦ використовувати засвоєні методологічні засади і принципи,

категорії і методи для участі у складанні тестових програм з метою

належного збору, аналізу та інтерпретування результатів контролю для

об'єктивного визначення рівня набутих знань;

♦ відповідно до результатів ТКЗ здійснювати власну самооцінку

сформованих знань, умінь і навичок щодо переходу із лекційно-

інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-

орієнтовану форму та організацію самоосвіти;

♦ при розв'язанні тестових завдань не тільки демонструвати вміння

володіння теоретико-емпіричним змістом предмету, а й справляти

вплив на функціонування навчального процесу на основі застосування

сучасних форм, методів і дидактичних засобів освіти;

♦ розглядати тестування як надійний засіб для перевірки й оцінки

знань, умінь і навичок орієнтацій у психології людей - одного з

найважливіших показників професійної спроможності керівника до

управлінської діяльності;

♦ виходячи з практичної значимості даних тестових перевірок

виявляти стан комунікативної готовності майбутнього керівника

організації до налагодження співпраці й діалогу, взаємодії і сприйняття

індивідуально-психологічних та особистісних особливостей персоналу.

Запропонований у виданні структурний його компонент – ТКЗ, як невід'ємний

елемент модульно-рейтингової системи ЕСТS, спрямований на здійснення

спроби планомірного витіснення анахронічних форм сесійного контролю. Як

показав досвід, відтермінування зворотних каналів контролю на кінець семестру

не дозволяє запроваджувати адекватні дидактичні заходи щодо поліпшення

якості оцінювання знань, умінь і навичок. Натомість засвоєний зміст навчальної

дисципліни (розділи, параграфи) повинен, логічно поєднувати окремі

контрольовані смислово завершені модулі (теми) усіх видів роботи, які мають

бути належним чином виконані і об'єктивно оцінені системою зворотного зв'язку

на всіх етапах контролю.

Такий підхід, на нашу думку, покликаний забезпечити органічну єдність

соціологічної теорії і практики, відповідність між традиційною чотирибальною

рейтинговою шкалою ЕСТS її запровадження шляхом використання тестових

програм має створити сприятливі умови для належного вимірювання та оцінки

рівня засвоєння програмного у матеріалу в процесі навчання за певними

модульними блоками й змістом дисципліни в цілому.

Перелік розроблених тестів, які відповідають змісту залучених навчальних

джерел (підручники, посібники чи курси лекцій), побудований таким чином,

щоб вони найрельєфніше відображали їх зміст для ґрунтовної перевірки й

об'єктивної оцінки наявності у студентів певної суми знань, які вони засвоїли за

час вивчення курсу (розділу, теми, питання, персоналій, фактів тощо). У

кожному текстовому завданні, як правило, подано одну правильну відповідь із

наведених для роздумів 3-4-х варіантів.

В цілому ТКЗ, як один із вагомих елементів системи ECTS, спрямований на

збирання, аналіз та інтерпретацію результатів оцінки для визначення реального

рівня сформованості знань, оволодіння змістом освіти, організацію навчального

процесу, удосконалення процесу підготовки кадрів і формування на цій основі

гармонійно розвинутої творчої особистості.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

N

п/п

Назва теми Всього

Кількість годин

Лек

ції

Сем

інар

и

Сам

ост

ійна

роб

ота

1 2 3 4 5 6

1 Соціологія як наука про суспільство 7 2 2 3

2 Основні етапи розвитку зарубіжної

соціологічної науки 5 2 3

3 Становлення і розвиток соціологічної

думки в Україні 7 2

3

4 Суспільство як соціальна система 5 2 3

5 Соціальна структура та соціальна

стратифікація суспільства 7 2 2

3

6 Соціальні зміни та соціальні процеси 5 2 2 3

7 Соціальні інститути суспільства та

соціальні організації 5 2

3

8 Особистість у системі соціальних зв’язків 5 2 3 9 Культура як соціальний феномен 5 2 3 10 Соціологія політики 7 2 2 3 11 Економічна соціологія 7 2 2 3 12 Соціологія сім’ї 7 2 2 3 13 Соціологія молоді 7 2 2 3 14 Соціологія міста і села 5 2 3 15 Етносоціологія 5 2 2 3

16 Соціологічне дослідження та методи

його проведення 7 2 2

3

Всього 108 18 32 58

Форма підсумкового контролю – ІСПИТ

СТРУКТУРА ЗАЛІКОВИХ КРЕДИТІВ З ДИСЦИПЛІНИ "СОЦІОЛОГІЯ"

Модуль 1

25 балів

Теоретична підготовка

(ТП)

(Підсумковий модульний

контроль),

(50 балів)

СОЦІОЛОГІЯ

3 кредити ECTS

(100 балів)

Практична підготовка

(поточна успішність)

(ПП)

(50 балів)

Іспит

Сумарна

кількість балів

- 100

Модуль 1І

25 балів

Тема1

3 бали

Тема5

3 бали

Тема2

3 бали

Тема3

3 бали

Тема4

2 бали

Тема6

3 бали

Тема13

3 бали

Тема14

3 бали

Тема11 3 бали

Тема12

3 бали

Тема8

2 бали

Тема 9

3 бали

Тема10

3 бали

Тема7

3 бали

Тема15

3 бали

Тема16

3 бали

ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ЗА КРЕДИТНО-

МОДУЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ.

Всього

оцінок

сума балів оцінка

ects

оцінка за національною

шкалою

екзамен залік

90-100 A відмінно

зараховано

82-89 B добре

74-81 C

64-73 D задовільно

60-63 E

35-59 FX незадовільно не зараховано

1-34 F

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМ

МОДУЛЬ I

Тема 1. Соціологія як наука про суспільство

1.1. Об'єкт і предмет соціології

1. Об’єктом соціологічного пізнання є:

а) закони і закономірності функціонування суспільства

б) суспільство як цілісна соціальна реальність;

в) соціальне життя суспільства.

2. Предметом соціології виступають:

а) соціальні інститути;

б) соціальні зв’язки;

в) закони і закономірності функціонування та розвитку особистості.

3. Соціологія – це:

а) наука про суспільство;

б) вчення про соціальні групи і соціальні спільноти;

в) наука про соціальні відносини;

г) наука про соціальну поведінку;

д) усі відповіді правильні.

4. У якій з відповідей найповніше і найглибше розкрито предмет

соціології:

а) Це наука, що вивчає і аналізує соціальні факти;

б) Це наука, що вивчає специфіку соціального;

в) Це система наукового знання, яка пояснює поведінку людей як

представників великих соціальних груп;

г) Це наука, що вивчає суспільство як цілісну організовану систему

соціальних зв'язків і відносин, інститутів, суспільних груп, які

взаємодіють між собою;

д) Це наука про становлення, розвиток і функціонування соціальних

спільностей,соціальних організацій і соціальних процесів;

е) це наука про суспільство як єдину соціальну систему, про тенденції,

закони і функціонування і розвитку, про прояви даних законів і

закономірностей в діяльності соціальних суб’єктів малих і великих

соціальних груп і спільностей людей, а також окремих

особистостей.

5. Вихідним для розуміння соціологічного пізнання і визнання

предмета соціологічної науки є поняття: а) суспільство;

б) соціологія;

в) соціальне.

1.2. Закони і категорії соціології

1. Зазначте положення, в якому правильно характеризується дія

соціальних законів:

а) дія соціальних законів свідомо задається людьми;

б) соціальні закони діють завжди і всюди без будь-яких виключень.

2. Закони соціальної статики відображають:

а) напрям, форми, чинники розвитку соціального об’єкта;

б) особливості зміни, еволюції соціального об’єкта;

в) тенденцію до збереження стабільності соціальної системи.

3. Соціологічний закон ілюструє:

а) діяльність особистостей;

б) масову практичну діяльність людей.

4. Соціологічні закони ілюструють дію:

а) істотних зв’язків;

б) необхідних і стійких зв’язків;

в) істотних, необхідних, стійких і повторюваних зв’язків.

5. Закони соціальної динаміки відображають:

а) стабільність соціальної структури суспільства;

б) етапи, причини, характер і типи зміни соціальної структури

суспільства;

в) процеси соціалізації і стратифікації.

6. Категорії "соціальний прогрес", "соціальна ідея", "соціальний рух",

"соціальна інновація" розкривають суть:

а) характеру використання соціологічних знань у практиці суспільного

життя;

б) соціальних процесів;

в) соціального розвитку;

г) соціальних спільнот;

д) соціальних зв’язків.

1.3. Структура і функції соціології

1. Теорія соціальної дії репрезентує напрями:

а) фундаментальної соціології;

б) теоретичної соціології;

в) емпіричної соціології.

2. Під структурою соціологічного знання розуміють:

а) орієнтацію соціологічного дослідження;

б) рівні соціологічного пізнання;

в) ступінь узагальнення соціологічного знання;

г) певним чином упорядковану систему знань про суспільство як

динамічно функціонуючий соціальний організм.

3. Фундаментальну і прикладну соціологію виокремлюють за критерієм:

а) рівня абстракції одержуваного знання;

б) орієнтації отримуваних знань за цілями, які вони перед собою

ставлять.

4. Чим займається загальнотеоретична соціологія?

а) збиранням і первинним аналізом та узагальненням емпіричних

даних;

б) вивченням окремих сфер суспільного життя, соціальних груп та

інститутів;

в) глибокими, сутнісними моментами розвитку суспільства вцілому і

місця в ньому людини.

5. До галузевих соціологічних теорій належить:

а) соціологія малих груп;

б) соціологія міста;

в) соціологія культури;

г) соціологія сім’ї.

6. Вкажіть галузь, що не належить до спеціальних соціологічних теорій.

а) соціологія медицини;

б) соціологія освіти;

в) соціологія сім’ї;

г) соціологія злочинності;

д) соціологія масової комунікації.

7. Під функціями соціології розуміють:

а) зв’язок соціології з іншими науками;

б) цілі і завдання соціології;

в) суспільне призначення, роль соціології, яку вона виконує в

суспільстві.

1.4. Соціологія в системі суспільствознавства

1. Соціологія як наука про суспільство є:

а) генералізуючою дисципліною;

б) індивідуалізуючою дисципліною.

2. Соціологія досліджує:

а) окремі соціальні процеси;

б) всі соціальні процеси.

3. Яке з положень найбільш вірно визначає місце соціології в системі

суспільних наук?

а) соціологія є складовою частиною соціальної філософії;

б) це самостійна наука, яка має свій науковий інструментарій;

в) соціологія не може існувати без висновків інших наук.

4. Зазначте фактори, які обумовлюють особливе місце соціології в

системі суспільних наук:

а) її перетворення на філософську науку;

б) безпосередній зв’язок з технічними та природничими науками;

в) наявність загальної соціологічної теорії (або теорії суспільства),

яка виступає як теорія і методологія всіх інших суспільних і

гуманітарних наук.

5. Соціологія аналізує людину:

а) з певного боку чи властивості;

б) як істоту цілісну, у всіх проявах її життя і діяльності.

6. Соціологія досліджує:

а) минулий стан суспільства;

б) сучасний стан суспільства;

в) майбутній стан суспільства.

7. Соціологія вивчає:

а) індивідуальні прояви соціальної поведінки і взаємодії;

б) типові прояви соціальної поведінки і взаємодії.

Тема 2. Основні етапи розвитку зарубіжної соціологічної науки

2.1. Протосоціологічний період

1. Концепцію ідеальної держави в античній філософії розробив:

а) Демокрит;

б) Платон;

в) Аристотель.

2. На основі вчення Аристотеля в середньовіччі ієрархічну модель

суспільства запропонував:

а) Августин Аврелій;

б) Томас Аквінський;

в) Марселій Падуанський.

3. В добу Нового часу вперше цілісне системне вивчення суспільства

запропонував:

а) Ф. Бекон;

б) Т. Гоббс;

в) Дж. Віко;

г) Дж. Локк.

4. Прагнення пристосувати закони природи до пізнання соціальної

реальності-це суттєва риса етапу доби Відродження:

а) гуманістичного;

б) неоплатонівського;

в) натуралістичного.

5. Проект ідеального суспільства в творі «Утопія» запропонував:

а) Т. Кампанелла;

б) Т. Мор;

в) Ф. Бекон.

6. Початок сучасного емпіричного суспільствознавства заклав:

а) Дж. Граунт;

б) В. Петті;

в) Ф. Кене.

2.2. Класичний період у розвитку світової соціології

1. Фундатором соціології як науки є:

а) І. Кант;

б) Г. Гегель;

в) О. Конт;

г) К. Маркс.

2. Обґрунтування доцільності використання еволюційного вчення у

поясненні життєдіяльності суспільства і залучення в арсенал

соціології започаткував:

а) К. Маркс;

б) Е. Дюркгейм;

в) Г. Спенсер;

г) В. Самнер.

3. В своїх дослідженнях Е. Дюркгейм використовував:

а) індивідуалістський підхід;

б) колективістський підхід.

4. К.Маркс широко використовував у свої дослідженнях соціологічний

метод:

а) біхевіоризм;

б) позитивізм;

в) історичний матеріалізм;

г) соціал-дарвінізм.

5. Виникнення теорії соціальної дії пов’язане з діяльністю соціолога:

а) Е. Дюркгейма;

б) Ф. Тьонніса;

в) М. Вебера.

6. Автором теорій соціальної стратифікації і соціальної мобільності

виступив:

а) У. Мак-Дугал;

б) К. Маркс;

в) П. Сорокін.

2.3. Основні школи і напрями сучасної західної соціології

1. Хто із запропонованих соціологів є представником

постструктуралізму?

а) Ю.Хабермас

б) М.Фуко

в) А.Шюц

г) Л.Вайт

2. На встановленні умов та соціального контексту сказаного і

зробленого як необхідних складових побудови певної соціальної

реальності акцентує увагу:

а) функціоналізм;

б) етнометодологія;

в) технократизм;

г) конфліктологія.

3. Основні принципи структурно-функціонального аналізу в соціології

розроблені:

а) У. Томасом і Ф. Знанецьким;

б) Т. Парсонсом і Р. Мертоном;

в) Е. Торндайком і Дж.Уотсоном.

4. Яка школа репрезентує емпіричну соціологію другої половини ХХ

ст.?

а) Пітсбурзька

б) Бостонська

в) Чиказька.

5. Одним з основних положень символічного інтеракціонізму

вважається теза:

а) індивід входить до соціальної структури суспільства через

виконувану ним соціальну роль;

б) люди діють по відношенню до речей на підставі смислів, якими вони

володіють;

в) керівники організації повинні орієнтуватись в більшій мірі на людей,

ніж на виробництво продукції.

6. Назвіть представника структурного функціоналізму.

а) Р.Мертон

б) Т.Кун

в) Ф.Тьонніс

г) П.Сорокін.

7. Концепцію інтерсуб’єктивного світу повсякденного життя розробив:

а) Т. Парсонс;

б) Дж. Мід;

в) А. Шюц.

Тема 3. Становлення і розвиток соціологічної думки в Україні

3.1. Українська протосоціологія

1. Протосоціологія доби українського національного відродження

охоплює період:

а) середини XVIII-початку XIX ст.;

б) першої половини XIX ст.;

в) кінця XVIII-середини XIX ст.;

2. Ідеї природного права вперше системно почав розробляти:

а) І. Вишенський;

б) С. Оріховський;

в) М. Смотрицький;

г) Т. Прокопович.

3. Ідею рівності людей незалежно від місця і становища у житті,

дотримання монархом прав і свобод народу у творі «Апокрисис» /1597

р./ розробляв:

а) К. Острозький;

б) І. Вишенський.

в) Х. Філарет.

4. Серед викладачів Києво-Могилянської академії творцем теорії

просвітницького абсолютизму як умови суспільного прогресу був:

а) Стефан Яворський;

б) Феофан Прокопович;

в) Степан Климовський.

5. Принцип „нерівної рівності ” в українській суспільній думці ХVIII ст.

обґрунтував:

а) Г. Сковорода;

б) Ю. Кониський;

в) Г. Щербацький;

г) Я. Козельський.

6. На початку ХІХ ст. в Україні договірну теорію держави розробляв:

а) Д. Кавунник-Веланський;

б) А. Дудорович;

в) О.Ковицький.

7. Автором твору «Книга буття українського народу», де історія

України розглядається в контексті світового історичного процесу,

був:

а) М. Костомаров;

б) Т. Шевченко;

в) Д. Бантиш-Каменський.

3.2. Початок української соціології

1. Зародження української соціології припадає на:

а) 60-і рр. XIX ст.;

б) 70-і рр. XIX ст.;

в) 80-і рр. XX ст.

2. Початок української соціології як науки пов’язують з діяльністю:

а) Наукового товариства ім. Шевченка;

б) Просвіти;

в) Женевського гуртка українських вчених;

г) Товариства імені Нестора-літописця.

3. Обґрунтовував дію закону зростання солідарності людей у суспільстві

український вчений:

а) М. Драгоманов;

б) С. Подолинський;

в) М. Зібер.

4. Автором першої української праці соціологічного характеру

вважається:

а) Б. Кістяківський;

б) С. Подолинський;

в) М. Драгоманов;

г) М. Зібер.

5. Український соціолог М. Ковалевський розробляв метод:

а) біхевіоризму;

б) герменевтики;

в) історико-порівняльний.

6. Фундатором Українського соціологічного інституту у Відні був:

а) М. Ковалевський;

б) В. Липинський;

в) М. Грушевський;

г) М. Туган-Барановський.

7. Фундатором українського Соціологічного товариства та

Українського інституту громадознавства в Празі виступив у 1923-

1924 рр.:

а) О. Бочковський;

б) Б. Кістяківський;

в) М. Шаповал;

г) В. Старосольський.

8. Вперше почав застосовувати в українській історіографії історико-

соціологічний метод:

а) М. Грушевський;

б) В. Антонович;

в) Д. Дорошенко.

9. Вивчення дій людей, зумовлених соціальною дійсністю та її

культурними формами, запропонував в Україні:

а) С. Дністрянський;

б) Б. Кістяківський;

в) М. Михайловський.

3.3. Вітчизняна соціологія в XX - на початку XXI ст.

1. Вкажіть назву першого українського підручника з соціології за

авторством М.Шаповала?

а) «Соціологія»

б) «Основи соціології»

в) «Загальна соціологія»

г) «Нариси соціології»

2. В 1969 р. у рамках інституту філософії АН УРСР почав функціонувати

перший науковий підрозділ соціологічного профілю:

а) сектор дослідження нових форм праці і побуту;

б) відділ конкретних соціологічних досліджень;

в) філіал Радянської Соціологічної Асоціації.

3. Інститут соціології Академії наук України створений в:

а) 1993 р.

б) 2001 р;

в) 1990 р;

г) 1968 р.

4. Відродження української соціологічної науки розпочалось в:

а) середині 80-х рр. XX ст.;

б) наприкінці 80-х рр. XX ст.;

в) на початку 90-х рр. XX ст.

5. Сучасним українським соціологічним журналом є:

а) Соціологічні дослідження;

б) Соціс;

в) Соціологія: теорія, методи, маркетинг.

г) Соціологічний щорічник.

6. Восени 1990 р. створено:

а) українську соціологічну асоціацію;

б) Інститут соціології Академії наук України;

в) Український інститут соціальних досліджень ім. О. Яременка.

7. Коли Міністерство освіти надало соціології статус базової навчальної

дисципліни?

а) 1991;

б) 1993;

в) 1994;

г) 1996.

8. До представників української соціологічної думки в еміграції

належить:

а) В. Шкода;

б) В. Янів;

в) О. Сидоренко.

Тема 4. Суспільство як соціальна система

4.1. Суспільство: визначення і сутність

1. Уявлення про суспільство як живий організм, що динамічно

розвивається, притаманна:

а) М. Веберу;

б) Г. Тарду;

в) Г. Спенсеру.

2. Хто є автором твердження: «Суспільство існує для блага своїх членів,

а не члени його існують заради суспільства»?

а) Е.Дюркгейм;

б) М.Вебер;

в) Г.Спенсер;

г) Г.Зіммель.

3. Т. Парсонс визначав суспільство як:

а) систему взаємодій людей, що є продуктом соціальних, орієнтованих

на людей, дій;

б) надіндивідуальну всеосяжну духовну реальність, засновану на

системі колективних уявлень і цінностей;

в) систему соціальних дій і відносин між людьми, що пов’язують

індивідів на основі єдиних норм і цінностей.

4. Суспільство як сукупність відносин між людьми, що історично

розвивається та складається в процесі їхньої спільної діяльності – це

погляд, властивий:

а) К. Марксу;

б) О. Конту;

в) М. Веберу.

5. Хто з представників класичної соціології ввів у обіг поняття

«аномія»?

а) Е.Дюркгейм;

б) Г.Спенсер;

в) О.Конт;

г) М.Вебер.

6. Ф. Тьонніса з його вченням про органічне і механічне суспільство,

зараховують до представників:

а) синтезованого підходу;

б) системно-механістичного підходу;

в) системно-органістичного підходу.

7. Багатоманітність соціальних зв’язків, відносин, всі соціальні

інститути і спільноти забезпечують всеосяжний, різносторонній

характер суспільства. Про яку основну ознаку суспільства йдеться?

а) універсальність;

б) автономність;

в) інтегративність;

г) територія.

4.2. Проблема типологізації суспільства

1. Пріоритет територіальних зв’язків притаманний для:

а) простого суспільства;

б) складного суспільства.

2. За цим критерієм всі існуючі суспільства поділяють на традиційні,

індустріальні та постіндустріальні. Про який критерій класифікації

суспільств йдеться?

а) наявність писемності;

б) чисельність рівнів управління;

в) ступінь соціальної диференціації;

г) спосіб здобування засобів до існування.

3. Суспільство з малорухомою соціальною структурою, опорою на

традиції зараховують до:

а) аграрного суспільства;

б) індустріального суспільства;

в) постіндустріального суспільства.

4. Складне суспільство – це таке:

а) що утворене з декількох держав або країн;

б) в якому існують багаті і бідні;

в) де є декілька рівнів управління;

г) де є кілька рівнів управління; декілька соціальних верств населення,

що розташовуються зверху вниз із зменшенням доходів.

5. Наявність численних субкультур, які дотримуються різноманітних

норм та цінностей, є суттєвою ознакою:

а) доіндустріального суспільства;

б) індустріального суспільства.

6. В якому із зазначених суспільств поєднуються як головні їхні ознаки

промисловість, корпоративність, гроші як мета діяльності?

а) протосуспільство;

б) індустріальне суспільство;

в) традиційне суспільство;

г) постіндустріальне суспільство.

7. В якому із зазначених суспільств поєднуються як головні їхні ознаки

сфера послуг, знання як мета діяльності, університет як соціальна

організація?

а) протосуспільство;

б) індустріальне суспільство

в) традиційне суспільство;

г) постіндустріальне суспільство.

4.3. Соціальний розвиток суспільства

1. Зміни у сфері соціальних взаємодій належать до типу:

а) структурних;

б) процесуальних;

в) функціональних.

2. Це поняття позначає зміни, що відбуваються впродовж деякого часу у

соціальних спільностях, групах, інститутах, організаціях та

суспільствах, в їх взаєминах одне з одним, а також з індивідами. Про

яке поняття йдеться?

а) соціальний розвиток;

б) соціальний прогрес;

в) соціальний процес;

г) соціальна трансформація.

3. Всезагальні зміни у суспільстві є прикладом:

а) еволюційних змін;

б) революційних змін.

4. Зміни, що відбуваються у сім’ї, в елементах будь-якої соціальної

спільноти (малої групи, професійної групи, нації), в елементах

соціальних інститутів (торгівлі, освіти, науки, релігії) можна

зараховувати до:

а) структурних змін;

б) процесуальних змін;

в) мотиваційних змін;

г) функціональних змін.

5. Охоплює кардинальні зміни соціальних інститутів та способу життя

людей:

а) модернізація:

б) інновація;

в) дифузія.

6. При переході до ринкових відносин на перший план у людей

виступають інтереси особистого грошового заробітку, прибутку, що

впливає на їхню поведінку, мислення, свідомість. Про які соціальні

зміни йдеться?

а) структурні;

б) процесуальні;

в) мотиваційні;

г) функціональні.

7. Модернізація суспільства, яка починається зі змін в культурі і

суспільній свідомості, є за своєю суттю: а) органічною;

б) неорганічною.

8. Радіо, телебачення, Інтернет – все це можна віднести до такого

фактора соціальних змін:

а) природне оточення;

б) демографічні зміни;

в) технологічні зміни;

г) людські дії.

Тема 5. Соціальна структура та соціальна стратифікація

суспільства

5.1. Соціальна структура: поняття, основні види та елементи

1. Певні способи дій, поведінки індивіда і групи відповідно до прийнятих

у суспільстві норм і соціальних статусів виступають в якості: а) соціальних інститутів;

б) соціальних функцій;

в) соціальних ролей.

2. Студенти агрономічного факультету належать до:

а) великої соціальної групи;

б) малої соціальної групи;

в) середньої соціальної групи.

3. Становище індивіда в малій соціальній групі слугує виразом його:

а) особистого статусу;

б) соціального статусу.

4. Козацтво в українському суспільстві ХVІІ ст. – це приклад:

а) соціальної верстви;

б) неформальної верстви;

в) соціально-демографічної групи;

г) етносоціальної групи.

5. В сучасній західній соціології панівними у поглядах на структуру

суспільства є:

а) теорії соціально-класової структури суспільства;

б) теорії соціальної стратифікації.

6. Категорія "соціальна стратифікація" відображає:

а) ієрархічно організовану систему соціальної нерівності;

б) процес переміщення соціальних груп чи окремих індивідів з однієї

страти в іншу;

в) набір соціальних статусів особистості.

7. Соціальна структура суспільства відображає:

а) випадкові зв’язки елементів в суспільній системі;

б) стійкі зв’язки елементів в суспільній системі.

5.2. Теорія соціальної стратифікації

1. В сучасному українському суспільстві найбільш масовим є:

а) вищий клас;

б) середній клас;

в) нижчий клас.

2. Соціальними стратами в суспільстві сучасного типу вважаються:

а) касти;

б) соціальні стани;

в) соціальні класи.

3. Соціальна стратифікація відображає відносини:

а) соціальної рівності;

б) соціальної нерівності.

4. Індивіди, які володіють власністю і доходами, що забезпечує їм західні

стандарти споживання і мають високий рівень домагань на легальне

підвищення свого соціального статусу, в Україні належать до:

а) регіональних та корпоративних еліт;

б) українського „верхнього середнього класу”;

в) українського „динамічного середнього класу”;

г) криміналітету.

5. Соціальну стратифікацію як природну, необхідну, неминучу

розглядає підхід:

а) конфліктологічний;

б) функціоналістський;

в) еволюційний.

6. Як показують результати соціологічних досліджень, найбільш

відкритими для модернізаційних процесів в Україні є:

а) некваліфіковані робітники;

б) пенсіонери;

в) кваліфіковані робітники та інтелігенція.

7. Який з історичних типів соціальної стратифікації відповідає

індустріальному суспільству:

а) рабство;

б) стани;

в) класи.

8. Міжгрупову або просторову рухливість населення, його здатність до

соціальних переміщень ілюструє поняття:

а) соціальна аномія;

б) соціальна мобільність;

в) соціальна девіація.

5.3.Трансформація соціальної структури українського

суспільства

1. У тоталітарному суспільстві в СРСР право розпоряджатися власністю

і брати участь в її розподілі давало:

а) володіння коштами;

б) володіння інформацією;

в) володіння владою.

2. Середній клас в Україні за різними підрахунками складає:

а) 5-8%;

б) 12-15%;

в) 30%;

г) 45%.

3. Правляча еліта в СРСР окреслюється як:

а) олігархія;

б) меритократія;

в) номенклатура.

4. Решта суспільства в СРСР, що не належали до еліти, була:

а) сильно диференційованою;

б) середньо диференційованою;

в) слабодиференційованою.

5. Соціальні переміщення в частині суспільства колишнього СРСР, що

не належала до еліти, були:

а) вертикальними;

б) горизонтальними.

6. Для сучасного українського суспільства притаманно:

а) послаблення процесів маргіналізації;

б) посилення процесів маргіналізації.

7. Викладачі суспільствознавчих дисциплін в СРСР належали до:

а) номенклатури;

б) верств, які обслуговують номенклатуру;

в) нижчого класу.

8. В сучасному українському суспільстві люди, які характеризуються

низькою адаптацією і соціальною активністю, невисокими доходами і

орієнтацією на легальні способи їх одержання, представляють

соціальний клас:

а) маргіналів;

б) аутсайдерів;

в) динамічного середнього класу.

9. До українського "верхнього середнього класу" зараховують людей:

а) володіючих доходами, що забезпечують задоволення середніх

стандартів по Україні і маючих високі соціальні домагання;

б) володіючих власністю і доходами, що забезпечують західні

стандарти споживання і домаганнями на підвищення свого

соціального статусу;

в) володіючих високою соціальною активністю та адаптивністю, але

свідомо діючих всупереч легальним нормам господарської

діяльності.

10. Для сучасного українського суспільства характерним є процес:

а) посилення стратифікаційних обмежень;

б) послаблення стратифікаційних обмежень.

Тема 6. Соціальні зміни та соціальні процеси

6.1. Соціальні зміни: поняття, сутність і види

1. Процес виникнення нових явищ, структур, характеристик у різних

соціальних системах і підсистемах під час їх взаємодії є проявом:

а) соціального прогресу;

б) соціальних змін;

в) соціального розвитку.

2. Це поняття позначає зміни, що відбуваються впродовж деякого часу у

соціальних спільностях, групах, інститутах, організаціях та

суспільствах, в їх взаєминах одне з одним, а також з індивідами. Про

яке поняття йдеться?

а) соціальний розвиток;

б) соціальний прогрес;

в) соціальний процес;

г) соціальна трансформація.

3. Поділ соціальних змін на функціональні і процесуальні здійснено за

критерієм:

а) механізму реалізації;

б) спрямованості;

в) типу соціальних зв’язків.

4. Зміни, що відбуваються у сім’ї, в елементах будь-якої соціальної

спільноти (малої групи, професійної групи, нації), в елементах

соціальних інститутів (торгівлі, освіти, науки, релігії) можна

зараховувати до:

а) структурних змін;

б) процесуальних змін;

в) мотиваційних змін;

г) функціональних змін.

5. Різновидом індустріально-технологічних теорій соціальних змін

слугує:

а) марксистська;

б) теорія цивілізаційних циклів О. Шпенглера;

в) теорія «кінця ідеологічної ери» Д. Белла і М. Ліпсета.

6. Всезагальні зміни, які передбачають докорінне ламання соціального

об’єкта, і, як правило, спираються на насильство, - це:

а) еволюційні зміни;

б) революційні зміни;

в) прогресивні зміни;

г) реформаційні зміни.

7. Поява багатоукладної економіки, нових професій, соціальних

статусів, закладів освіти свідчить про наявність в Україні:

а) інституційної модернізації;

б) культурної модернізації;

в) соціальної модернізації.

8. Післявоєнний «бебі-бум» у США і подальші зміни в американському

суспільстві, що з ним пов’язані, можна зарахувати до:

а) фактора природного оточення;

б) фактора людських дій;

в) фактора демографічних змін;

г) технологічного фактора.

6.2. Соціальні рухи, їх природа та типи

1. Соціальні рухи мають суттєву ознаку:

а) офіційне членство з фіксованими правами і нормами;

б) відсутність офіційного членства.

2. Погляд на причину появи соціального руху як своєрідної реакції на

усвідомлення відносно великою кількістю індивідів відсутності

засобів, необхідних для свого щастя і добробуту, репрезентує:

а) теорія масового суспільства;

б) теорія структурної напруженості;

в) теорія мобілізації засобів;

г) теорія депривації.

3. Соціальний рух діє з метою:

а) здобуття політичної влади;

б) підтримки чи протидії соціальним процесам.

4. Народний рух України за перебудову можна зарахувати до:

а) регресивних рухів;

б) революційних рухів;

в) реформістських рухів;

г) утопічних рухів.

5. Розробка специфічних методів діяльності є виразом ознаки

соціального руху:

а) ідеології;

б) стратегії;

в) тактики.

6. Рух байкерів можна зарахувати до:

а) утопічних рухів;

б) реформістських рухів;

в) експресивних рухів;

г) революційних рухів.

7. Ідеологія соціального руху стає визначеною і зрозумілою на стадії:

а) виникнення;

б) об’єднання;

в) формалізації і бюрократизації.

8. Згідно теорії масового суспільства суспільні рухи виникають

внаслідок:

а) наявності певних матеріальних втрат у людей;

б) об’єднання людей, що відчувають дефіцит соціальних зв’язків і

спілкування;

в) прагнення людей реалізувати свої ціннісні орієнтації.

9. Дж. Роуз і Д. Моррісон є розробниками теорії розгортання соціальних

рухів:

а) нових соціальних рухів;

б) мобілізації ресурсів;

в) деривації.

10. До соціальних рухів, націлених на індивіда, зараховують:

а) утопічні;

б) вегетаріанців;

в) реформістські.

11. Рух хіпі ілюструє наявність в сучасному суспільстві:

а) утопічних рухів;

б) рухів опору;

в) експресивних рухів.

6.3. Соціальні процеси та їх різновиди

1. Соціальні процеси відображають:

а) статику суспільства;

б) динаміку суспільства.

2. Специфіку соціальних процесів відображають їх:

а) етапи;

б) стадії;

в) фази;

г) ступені.

3. До особливих соціальних процесів відносять:

а) процес функціонування системи управління;

б) процес функціонування системи охорони здоров’я;

в) процес урбанізації.

4. Соціальний процес, що передбачає узгодження діяльності індивідів,

груп для досягнення загальної мети незалежно від її характеру,

прийнято називати:

а) асиміляцією;

б) амальгамацією;

в) пристосуванням;

г) співробітництвом;

д) конкуренцією.

5. Польський соціолог Ян Щепанський розробив класифікацію

соціальних процесів за критерієм:

а) масштабів системи, де процеси відбуваються;

б) змістом змін, які зумовлені соціальними процесами.

6. Суперництво – це:

а) соціальний процес зіткнення протилежних інтересів індивідів, груп

або прагнення до задоволення однакових інтересів;

б) соціальний процес задоволення власних цілей індивідів і груп шляхом

усунення, знищення чи підпорядкування інших груп та індивідів з

подібними цілями.

7. Соціальна дезорганізація передбачає наявність:

а) одного соціального процесу;

б) сукупності соціальних процесів.

8. Форма поведінки індивіда чи групи, придатна для життя в новому

соціальному середовищі є свідоцтвом дії процесу:

а) пристосування;

б) асиміляції;

в) співробітництва.

Тема 7. Соціальні інститути суспільства та соціальні організації

7.1. Поняття "соціальний інститут". Інституалізація як

соціальний феномен.

1. В соціальних інститутах способи дії йдуть від імені:

а) членів групи як цілого;

б) кожного члена групи персонально.

2. Прикладом соціального інституту є:

а) Інститут соціології НАН України;

б) Львівський банківський інститут;

в) сім’я;

г) релігія.

3. Мова, освіта є складовими потреби в процесі інституалізації:

а) безпеки громадян, захисту їх життя і благополуччя;

б) підтримки системи нерівності;

в) комунікації;

г) соціального контролю.

4. Функції соціального інституту, які офіційно не декларуються, але

фактично здійснюються, констатують як:

а) комунікативні;

б) інтегративні;

в) явні;

г) репродуктивні;

д) латентні.

5. Інституалізація в вузькому розумінні передбачає:

а) регулювання людської діяльності, забезпечення організованості та

упорядкованості життя суспільства;

б) процес створення соціального інституту.

6. Інституалізація виступає процесом, за якого певна потреба

усвідомлюється як: а) особистісна;

б) групова;

в) загальносуспільна.

7. Соціальний інститут – це:

а) сталий механізм самоорганізації спільного соціального життя

людей, орган управління ними;

б) форма організації і засіб здійснення спільної діяльності людей, що

забезпечує стабільне функціонування суспільних відносин.

8. Сукупність соціальних норм у конкретній сфері соціальних відносин

відображає одну із сторін соціального інституту:

а) організаційну;

б) функціональну.

7.2. Види і функції соціальних інститутів

1. Класифікація соціальних інститутів на економічні, політичні,

культурні і виховні здійснена за критерієм:

а) способу регулювання поведінки людей;

б) цілей /змістовних завдань/.

2. Соціальні інститути, що регулюють повсякденну поведінку людей та

організовують добровільні об’єднання, зараховують до:

а) політичних;

б) соціальних;

в) економічних;

г) виховних;

д) культурних.

3. Статут політичної партії є різновидом:

а) формального соціального інституту;

б) неформального соціального інституту.

4. Соціальні фонди належать до:

а) формальних соціальних інститутів;

б) неформальних соціальних інститутів.

5. Об’єднання за інтересами відносять до:

а) формальних соціальних інститутів;

б) неформальних соціальних інститутів.

6. Реляційні інститути суспільства:

а) обумовлюють ролеву структуру суспільства;

б) відповідають за забезпечення інтересів соціальної спільності як

цілого;

в) репрезентують всі види механізмів соціального контролю.

7. Соціальний контроль в межах певного соціального інституту свідчить

про наявність у нього функції:

а) інтегративної;

б) закріплення і відтворення суспільних відносин;

в) транслюючої.

8. Функції соціального інституту, які офіційно не декларуються, але

фактично здійснюються, констатують як:

а) комунікативні;

б) інтегративні;

в) явні;

г) репродуктивні;

д) латентні.

7.3. Соціальні організації: визначення, основні риси та чинники

функціонування

1. Соціальна організація – це:

а) відносно стійка модель поведінки людей, що історично склалася в

певній сфері життєдіяльності людей;

б) соціальна група, орієнтована на досягнення взаємопов’язаних

специфічних цілей і формування високо формалізованих структур;

в) засіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує упорядковану

взаємодію її елементів шляхом нормативного регулювання.

2. Монастирі відносять до однієї з груп соціальних організацій:

а) формальних;

б) неформальних.

3. Специфічною рисою соціальних організацій вважається:

а) охоплення великих спільнот;

б) об’єднання локальних спільнот;

в) включення певної сфери діяльності та суспільних відносин.

4. Студентське товариство – це приклад:

а) добровільної асоціації;

б) тоталітарної організації;

в) бюрократичної організації.

5. Визначіть рису, притаманну бюрократичним організаціям:

а) добровільність членства;

б) чіткий розподіл праці і обов’язків;

в) захист інтересів суспільства.

6. Військова частина є різновидом організації:

а) добровільної асоціації;

б) тоталітарної;

в) бюрократичної.

7. Формальну організацію репрезентує:

а) фан-клуб;

б) університет;

в) клуб шанувальників пива.

8. Соціальні організації, що нараховують від декількох сотень до

декількох тисяч чоловік, окреслюють за розміром як:

а) дуже великі;

б) великі;

в) середні.

9. Соціологія розглядає соціальну організацію як:

а) елемент соціальної структури суспільства;

б) вид діяльності якої-небудь групи;

в) сутність внутрішньої упорядкованості, узгодженості

функціонування елементів системи.

10. Соціальна організація містить суттєву ознаку:

а) відсутнє офіційне членство;

б) створюється стихійно;

в) має чіткий загальнообов’язковий порядок.

11. Найпоширенішою слабкою стороною функціонування соціальних

організацій виступає:

а) відчуження від суспільного контролю за їх діяльністю;

б) надмірна керованість;

в) бюрократизація.

Тема 8. Особистість в системі соціальних зв'язків

8.1. Особистість: сутність, структура та соціальні концепції

1. Особистість людини у соціології інтерпретують як:

а) окремого представника роду людського;

б) особливі і специфічні якості певної людини;

в) цілісну сукупність соціальних властивостей людини, яка носить

динамічний характер.

2. Цей термін служить для характеристики соціального в людині. Ним

позначається усталений комплекс якостей і властивостей людини, які

набуваються під впливом відповідної культури суспільства і

конкретних соціальних груп та спільнот, до яких вона належить. Це:

а) індивід;

б) людина;

в) особистість;

г) індивідуальність.

3. Суб’єктивні характеристики особистості відображає поняття:

а) соціалізація;

б) соціальна ідентифікація;

в) соціальна поведінка.

4. Цим терміном позначається те особливе і специфічне, що вирізняє

одну людину з-поміж інших, включно з її природними, соціальними,

фізіологічними і психічними, успадкованими і набутими якостями.

Це:

а) індивід;

б) людина;

в) особистість;

г) індивідуальність.

5. Соціологія при вивченні особистості акцентує увагу на:

а) індивідуальних відмінностях людей;

б) регуляції і саморегуляції соціальної поведінки;

в) здатності людини пізнавати і змінювати себе та оточення.

6. Хто є автором структурної теорії особистості, згідно з якою

особистість є суперечливою єдністю трьох взаємодіючих сфер:

"Воно", "Я" і "Над-Я"?

а) Е.Фромм;

б) Е.Дюркгейм;

в) З.Фрейд;

г) В.Парето.

7. Концепцію одномірної людини розробив:

а) Р. Дарендорф;

б) Д. Рісмен;

в) Е. Дюркгейм.

8. Хто є автором концепції «нелогічних дій» в соціології особистості?

а) М.Вебер;

б) П.Сорокін;

в) В.Парето;

г) Ч.Кулі.

9. Особистість як представник різноманітних соціальних утворень

визнається:

а) складною системою;

б) елементи соціальної системи;

в) об’єктом впливу з боку суспільства.

8.2. Соціальна структура особистості

1. Прагнення особистості належати до певної групи чи колективу слугує

виразом її потреб:

а) престижних;

б) соціальних;

в) духовних.

2. Потреба у самовираженні через творчість належить до однієї з груп

потреб:

а) екзистенціальних;

б) духовних;

в) престижних;

г) соціальних.

3. Базовими потребами особистості є:

а) духовні;

б) екзистенціальні;

в) соціальні.

4. Сукупність потреб, інтересів, поглядів, ідеалів, що виступають

мотивами індивідуальної поведінки, окреслюють як:

а) соціальну якість людини;

б) соціальний тип особистості;

в) спрямованість особистості.

5. До найважливіших компонентів структури особистості належить:

а) мотиви;

б) діяльність;

в) соціальні настанови.

6. Під соціальним типом особистості розуміють:

а) сукупність повторюваних якостей людини як істоти соціальної;

б) сукупність взаємопов’язаних елементів, зумовлених особливостями

соціальної взаємодії особистості з іншими людьми;

в) схильність особи до певного сприйняття умов діяльності та певної

поведінки у них.

7. Модальний тип особистості репрезентує:

а) сукупність якостей особистості, необхідних для розвитку даного

суспільства;

б) переважаючий тип особистості на певному етапі розвитку

суспільства;

в) соціальний ідеал особистості певного суспільства.

8. Глибину і повноту зв’язків особистості з суспільством ілюструє

поняття:

а) диспозиція особистості;

б) соціальна роль особистості;

в) соціальна активність особистості.

9. Нормативна особистість – це:

а) несоціалізована особистість;

б) екстраверт;

в) особистість, що відповідає даному суспільству;

г) усі відповіді неправильні.

8.3. Проблеми взаємодії особистості і суспільства

1. Соціологія вивчає соціалізацію поколінь у конкретно-історичних

умовах що слугує виразом її аспекту:

а) соціокультурного;

б) біосоціогенетичного;

в) генетико-вікового.

2. Процес формування соціальних якостей, завдяки яким людина може

успішно функціонувати у межах різних типів соціальних зв’язків,

спільнот, груп та інститутів виступає як:

а) соціальна адаптація;

б) соціальна аномія;

в) соціалізація;

г) соціальна комунікація.

3. Об’єктивація внутрішнього світу людини у її поведінці, діяльності є

відображення механізму соціалізації особистості:

а) соціальної адаптації;

б) інтеріоризації;

в) екстеріоризації.

4. Інститути вторинної соціалізації представляють:

а) армія та засоби масової інформації;

б) сім’я та компанія друзів;

в) класний колектив та група в дитячому садку.

5. До інститутів соціалізації особистості включають:

а) компанію друзів;

б) викладачів вузу;

в) батька чи матір.

6. Процес часткової або цілковитої втрати особистістю засвоєних норм і

цінностей називається:

а) соціалізацією;

б) ресоціалізацією;

в) десоціалізацією.

7. Як називається докорінна зміна соціального середовища, що

зумовлює необхідність особистості пристосовуватись до змінених

соціальних обставин, нових норм і цінностей?

а) соціалізація;

б) ресоціалізація;

в) десоціалізація.

8. Агенти соціалізації – це:

а) установи, які впливають на процес соціалізації, спрямовують його;

б) конкретні люди, які навчають людину засвоювати соціальні ролі.

9. Як називається механізм соціалізації особистості, який полягає в

пристосуванні до суспільного середовища?

а) соціальна адаптація;

б) інтеріоризація.

10. Концептуальна цілісна соціалізація особистості охоплює період від:

а) від 2-3 до 7 років;

б) 7-16 років;

в) 17 до 25 років.

11. Батьки, родичі і друзі є:

а) агентами первинної соціалізації;

б) агентами вторинної соціалізації.

12. Представники адміністрації школи, вищого навчального закладу,

армії, підприємства, партій, громадських організацій тощо є:

а) агентами первинної соціалізації;

б) агентами вторинної соціалізації.

МОДУЛЬ II

Тема 9. Культура як соціальний феномен

9.1. Соціальна сутність культури

1. Культура – це те, що в житті людини:

а) передається біологічно;

б) властиво тваринам і людському суспільству;

в) притаманно людському суспільству.

2. Культура зберігає, передає і вдосконалює людський досвід. У цьому

полягає її:

а) регулятивна функція;

б) інтегральна функція;

в) функція соціальної пам’яті;

г) комунікативна функція.

3. Діяльнісна точка зору визначає культуру як:

а) соціальний інститут;

б) світ цінностей;

в) небіологічна знакова система;

г) сукупність технологій.

4. Переконаність в тому, що оцінка окремого елемента культури

(звичаю, норми, цінності) можлива тільки в межах тієї культури, з

якої він походить – це:

а) етноцентризм;

б) культурний релятивізм.

5. Найширшу сукупність предметів, закладів, уявлень, ідей, зразків

поведінки, функціонально пов’язаних з елементами культури,

прийнято називати:

а) культурним комплексом;

б) культурною картиною світу;

в) культурним лагом.

6. Яким відомим поняттям можна визначити таке ставлення до

цінностей іншої культури: «Джаз не для нас, він для джунглів»?

а) націоналізм;

б) етноцентризм;

в) шовінізм;

г) конформізм.

7. Соціальні аспекти функціонування культури в суспільстві

виступають в якості:

а) предмету соціології культури;

б) об’єкту соціології культури.

8. У вузькому розумінні культура репрезентує:

а) систему цінностей, переконань, зразків, норм поведінки,

притаманних певним соціальним групам та суспільствам;

б) всю сукупність матеріальних та духовних цінностей, вироблених

впродовж історії людства.

9. Запропонував розглядати культуру як основну передумову розвитку і

функціонування всіх сфер життєдіяльності суспільства:

а) М.Адлер;

б) Б.Маліновський;

в) Т. Парсонс;

г) М. Вебер.

10. Сутність кумулятивної функції культури полягає в:

а) трансляції соціального досвіду;

б) соціальному управлінні поведінки людини в суспільстві;

в) розвитку творчого потенціалу людини;

г) накопиченні та збереженні соціального досвіду.

9.2. Структурні елементи та форми вияву культури в житті

людини і суспільства

1. Сукупність елементів культурної спадщини, які передаються з

покоління в покоління і є цінністю в межах цієї культури,

зараховують до:

а) цінностей;

б) норм;

в) традицій;

г) звичаїв.

2. Культура спільнот – це:

а) cуперкультура;

б) субкультура

в) контркультура.

3. Культура, яка апелює до всіх і поширює цінності, доступні більшості

людей, виступає як:

а) народна;

б) масова;

в) професійна.

4. Суперкультура, субкультура, контркультура – це:

а) різновиди культури;

б) елементи культури;

в) форми культури.

5. Субкультурою вважають:

а) культуру, сформовану в тій чи іншій соціальній групі;

б) сукупність культурних норм, цінностей, способів комунікації, що

вироблена членами певної соціальної групи на противагу

загальноприйнятим нормам і цінностям;

в) культуру, яку поділяють більшість членів того чи іншого

суспільства.

6. Девіантна культура – це різновид:

а) суперкультури;

б) субкультури;

в) контркультури.

7. Сукупність елементів, що відображають внутрішню структуру

культури, репрезентують:

а) культурну динаміку;

б) культурну статику;

в) соціальну аномію.

8. Культура, створена конкретним суспільством, яка передається з

покоління в покоління, називається:

а) суперкультурою;

б) субкультурою;

в) контркультурою.

9. Сильно стилізовані та ретельно сплановані набори жестів і слів,

виконуваних особами, підготовленими та вибраними для цього,

окреслюють як:

а) ритуал;

б) церемонії;

в) обряди.

10. Елітарна, народна, масова культури – це:

а) різновиди культури;

б) рівні культури;

в) форми культури.

11. Провідною функцією масової культури, що отримала значне

поширення на сучасному етапі розвитку людства, вважається:

а) ціннісно-орієнтаційна;

б) інформаційна;

в) нормативно-регулююча;

г) розважально-компенсаторна.

12. Культура, вироблена людством протягом всієї історії його існування і

оперта на загальнолюдські цінності істини, добра, краси,

справедливості тощо – це:

а) суперкультура;

б) субкультура;

в) загальнолюдська культура.

13. Менталітет як елемент культури слугує формою вияву:

а) індивідуальної свідомості;

б) групової свідомості.

14. Схвалені суспільством масові взірці дій, які рекомендується

виконувати – це:

а) закони;

б) цінності;

в) звичаї;

г) моральні норми.

15. Високоінтелектуальна література Марселя Пруста – це приклад:

а) народної культури;

б) елітарної культури;

в) масової культури.

16. Комікси – це приклад:

а) народної культури;

б) елітарної культури;

в) масової культури.

9.3. Сучасні тенденції розвитку культури і завдання соціології

1. Під поняттям "культурна трансмісія" розуміють:

а) проникнення рис однієї культури в іншу або взаємний обмін

культурними рисами;

б) процес трансляції елементів культури від одного покоління до

іншого;

в) створення чи визнання нових елементів культури.

2. Нерівномірність розвитку культури відображає поняття:

а) інновація;

б) культурний лаг;

в) культурна динаміка.

3. Засвоєння індивідом певних рис і елементів культури характеризує

поняття:

а) аккультурація;

б) культурна трансмісія;

в) інновація;

г) дифузія.

4. Згідно концепції соціокультурної динаміки П.Сорокіна, на

ідеаціональній стадії розвитку культури переважають:

а) пізнання;

б) ідеологія;

в) почуття.

5. Властивість дифузії у культурі відбирати одні риси та запозичувати їх

і не приймати інші, свідчить про процес:

а) диференціації;

б) амальгамації;

в) селективності;

г) лабільності.

6. Яка з цих характеристик відповідає сучасним реаліям в культурі:

а) наявність в культури здатності до саморозвитку;

б) освячення базових цінностей культури;

в) перетворення процесу освіти та виховання на процес

трансформації, передачі знань.

7. Котра з цих ознак не є адекватна сучасному стану розвитку культури

в Україні:

а) зростання вагомості регулятивної функції моралі;

б) поширення антиінтелектуалізму;

в) поява в мистецтві маси еклектичних культурних зразків.

8. В національній культурі на етапі відродження українського соціуму

превалює:

а) продукування культурних цінностей;

б) поширення і використання цінностей.

9. Протистояння в Україні відбуваються:

а) між українською і російською ідентичністю;

б) між різними варіантами української ідентичності.

Тема 10. Соціологія політики

10.1. Соціологія політики: об'єкт, предмет, категорії

1. Соціологію політики зараховують до:

а) галузевих соціологічних теорій;

б) спеціальних соціологічних теорій.

2. Соціологія політики досліджує:

а) вивчення взаємозв’язку політичних сфер та

б) інститутів з розвитком політичної структури

в) суспільства;

г) проблеми ставлення суспільства до держави та інститутів

розподілу і формування влади;

д) сутність політики і закономірностей функціонування політичної

сфери суспільства.

3. Закономірності і тенденції масової політичної свідомості та поведінки

людей аналізуються на рівні: структури соціології політики:

а) прикладному;

б) інституційному;

в) загальнотеоретичному.

4. Соціальні механізми влади і впливів у суспільстві на різних етапах

його розвитку і функціонування слугують виразом:

а) об’єкту соціології політики;

б) предмету соціології політики;

в) суб’єкту соціології політики.

5. Суб’єктами соціології політики є:

а) події і процеси у політичній сфері;

б) люди і організації – носії політичної влади або прагнучі її здобути;

в) сукупність зразків поведінки і діяльності, які забезпечують

передачу накопиченого досвіду між поколіннями.

6. Утворення соціології політики припадає на:

а) 40-і рр. ХХ ст.;

б) 50-і рр. ХХ ст.;

в) 60-і рр. ХХ ст.

7. Вивчення спроможності владних структур представляти інтереси

соціальних груп є елементом проблемного поля соціології політики:

а) аналізу політичного процесу та його матеріальної основи;

б) політичної стратифікації;

в) соціологічного аналізу механізму влади.

10.2.Структура та функції соціології політики

1. Проблеми політичного і правового виховання громадян аналізує:

а) соціологія політичної влади;

б) соціологія політичної свідомості;

в) соціологія держави;

г) соціологія політичних партій і рухів.

2. До спеціалізованих розділів соціології політики не належить:

а) соціологія управління;

б) соціологія електорату;

в) соціологія влади;

г) соціологія держави.

3. Французький соціолог і політолог М.Дюверже здійснив помітний

вклад в розробку проблем:

а) соціології держави;

б) соціології влади;

в) соціології політичних партій;

г) соціології електоральної поведінки.

4. Поняття соціального простору є центральним в концепції

електоральної соціології:

а) соціологічний;

б) "політичного поля";

в) соціально-психологічній;

г) раціонального вибору.

5. До функцій соціології політики зараховують:

а) розроблення соціальних технологій запобігання кризовим ситуаціям

у політичній сфері;

б) кумулятивну;

в) людинотворчу.

6. Дослідники П.Блау і Т.Блумер створили спеціально-біхевіористську

модель:

а) політичних партій;

б) держави;

в) політичної системи;

г) політичних рухів.

7. Ідеологічна функція соціології політики відноситься до:

а) загальносоціологічних функцій;

б) спеціальних.

10.3. Методи дослідження політичної соціології

1. Наукова школа соціологічного позитивізму ґрунтується на

використанні в соціології політики методів:

а) гуманітарних наук;

б) природничих наук;

в) соціальних наук.

2. Емпіричне дослідження політичної поведінки людей здійснює:

а) нормативізм;

б) структурний функціоналізм;

в) біхевіоризм.

3. Аксіоматичний метод в соціологічних дослідженнях політичної сфери

пропонував використовувати:

а) Л.Дюгї;

б) Т.Парсонс;

в) Ж.Атталі;

г) Д.Істон.

4. До принципів наукового дослідження соціології політики

зараховують:

а) громадську атестацію;

б) зіставлення з суспільною політичною практикою;

в) експертну оцінку.

5. До методів емпіричного дослідження соціології політики відносять:

а) програмовані ділові ігри;

б) фіксовані ділові ігри;

в) вивчення документів.

6. Метод експертних оцінок належить до групи методів соціології

політики:

а) філософських;

б) емпіричних;

в) специфічних.

Тема 11. Економічна соціологія

11.1. Об'єкт і предмет економічної соціології

1. Предметом економічної соціології виступає:

а) економіка як соціальне явище;

б) соціальні механізми регулювання економічних

в) відносин;

г) економіка як самодостатнє явище, безвідносно до

д) інших сфер життя суспільства.

2. Економічна соціологія як самостійна галузь соціологічної науки

виникла у США в:

а) 20-х рр. ХХ ст.;

б) 30- х рр. ХХ ст.;

в) 50- х рр. ХХ ст.;

г) 60 х рр. ХХ ст.

3. Які з економічних законів вивчає і досліджує економічна соціологія?

а) закон вартості;

б) закон зростання продуктивності праці;

в) закон відповідності виробничих відносин продуктивним силам.

4. Інформаційне забезпечення процесу економічної соціалізації індивіда

в суспільно-економічні відносини допомагає реалізувати функція

економічної соціології:

а) ідеологічна;

б) соціальна;

в) теоретико-пізнавальна.

5. Що розуміють під економічною культурою як предметом досліджень?

а) сукупність відповідних цінностей;

б) те, що створюється для задоволення потреб людини;

в) історичне надбання людства.

6. Генетична функція економіки ілюструє таку її властивість:

а) забезпечення єдності інтересів працюючих;

б) розвиток економіки разом із суспільством;

в) збереження відносної цілісності суспільства.

7. Що являє собою економічна сфера?

а) господарське оточення;

б) об’єднання галузей матеріального виробництва;

в) єдність економічних фаз.

8. Автором першої дослідницької програми економічної соціології був:

а) К.Маркс;

б) Г.Зіммель;

в) Е.Дюркгейм;

г) В.Зомбарт.

11.2. Теоретико-методологічні аспекти економічної соціології

1. Стійка система економічної поведінки і взаємодії різних груп в

процесі економічної діяльності відображає:

а) економічну культуру;

б) трудову поведінку;

в) соціальний механізм управління економікою.

2. Сукупність вчинків і дій, пов’язаних з економічною діяльністю,

економічною свідомістю і мисленням, а також потребами, цілями та

інтересами – це:

а) економічна роль;

б) економічна культура;

в) економічна поведінка.

3. Відносини власності на засоби і результати виробництва є

різновидом:

а) виробничих відносин;

б) обмінних відносин;

в) розподільчих відносин;

г) відносин у сфері споживання.

4. Економічна соціологія розглядає людину як:

а) елемент трудових ресурсів;

б) умову виробництва;

в) суб’єкт економічних та соціальних процесів.

5. До спеціальних категорій економічної соціології зараховують:

а) економічну свідомість;

б) економічну сферу;

в) соціальний механізм розвитку економіки.

6. Найбільш конкретними за своїм змістом категоріями економічної

соціології є:

а) соціальний механізм розвитку економіки та соціальні механізми

розвитку окремих соціально-економічних процесів;

б) економічна та соціальна сфера;

в) економічна свідомість та економічне мислення.

7. Вияв індивідуальності та самореалізації особистості у сфері

виробництва, обміну та споживання, рівень її економічної взаємодії із

зовнішнім середовищем є виявом:

а) економічної соціальної ролі;

б) економічного мислення;

в) економічної свідомості;

г) економічної активності.

8. Інституціональний метод включають до групи методів економічної

соціології:

а) загальносоціологічних;

б) прикладних.

11.3. Основні наукові напрями економічної соціології

1. Соціологія промисловості виступає як:

а) прикладна галузь економічної соціології;

б) теоретико-методологічна галузь економічної

в) соціології.

2. Серед перелічених дослідників з проблем економічної соціології

вітчизняним є:

а) Р.Ривкіна;

б) С.Макєєв;

в) Т.Заславська.

3. До напряму економічної соціології належить:

а) вивчення законів;

б) формування понятійного апарату;

в) ситуаційний підхід.

4. Проект реалізації соціально-економічних досліджень передбачає:

а) план заходів і технічні засоби для їх реалізації;

б) результати досліджень;

в) технічні знаряддя системи управління.

5. Організація управління соціально-економічними відносинами

охоплює:

а) господарське оточення;

б) організаційну побудову системи управління;

в) організаційну структуру управління.

6. Комплекс операцій, дій є складовою предмету дослідження

економічної соціології:

а) соціально-економічних цінностей;

б) соціально-економічних цілей;

в) соціально-економічних процесів.

7. Прикладні дослідження економічної соціології спрямовані на

вивчення:

а) структур;

б) соціально-економічних відносин;

в) законів і закономірностей.

Тема 12. Соціологія сім'ї

12.1. Сім'я як соціальний феномен. Основні соціологічні

аспекти вивчення сім'ї.

1. Предметом соціології сім’ї виступають:

а) сім’я як мала соціальна група і як соціальний інститут;

б) закономірності та специфічні соціальні відносини між сім’єю і

суспільством.

2. Полігамія:

а) шлюб між кількома людьми;

б) різновид ендогамії;

в) груповий шлюб;

г) парний шлюб;

д) усі відповіді неправильні.

3. Моногамія — це:

а) вид полігамії;

б) груповий шлюб;

в) поліандрія;

г) усі відповіді неправильні.

4. Ознакою сім’ї вважається:

а) спільний побут;

б) лишень подружжя;

в) статеве життя подружжя (санкціоноване).

5. Сімейна структура, яка складається з дорослих батьків і дітей, що

перебувають на їх утриманні – це:

а) розширена сім’я;

б) неолокальна сім’я;

в) нуклеарна сім’я.

6. Соціологія сім’ї вивчає:

а) особливості укладу життя і побуту сімей з різними етнічними

характеристиками;

б) роль сім’ї і сімейної структури у відтворенні населення;

в) всю сукупність важливих проблем, пов’язаних із сім’єю;

г) виховну функцію сім’ї.

7. Поліандрія – це:

а) шлюб між одною жінкою і кількома чоловіками;

б) шлюб між одним чоловіком і кількома жінками.

8. Полігінія – це:

а) шлюб між одною жінкою і кількома чоловіками;

б) шлюб між одним чоловіком і кількома жінками.

12.2. Сім'я як соціальна система. Функції сім'ї

1. Сім’я, яка здійснює соціалізацію нових членів суспільства, виступає в

якості:

а) соціального інституту;

б) малої соціальної групи.

2. Яка із функцій сім’ї не була характерною для радянських часів і

відроджується в нинішньому українському суспільстві?

а) соціалізація;

б) організація виробництва;

в) надання соціального статусу;

г) організація дозвілля і рекреації.

3. Фактором макросередовища функціонування сім’ї є:

а) соціально-культурні чинники;

б) етнічні характеристики середовища розселення;

в) ступінь урбанізованості розселення сім'ї.

4. Нуклеаризація сім’ї, егалітаризація сімейних взаємин – це процеси,

характерні для:

а) традиційного суспільства;

б) індустріального суспільства.

5. Всю сукупність видів життєдіяльності сім’ї або її окремих членів в

інтересах сімейного колективу окреслюють як:

а) спосіб життя сім’ї;

б) життєвий цикл сім’ї;

в) умови життя сім’ї.

6. Відповідальність та обов’язки батьків щодо поведінки дітей,

моральна регламентація поведінки членів сім’ї – в цьому полягає

функція сім’ї:

а) соціально-статусна;

б) первинного соціального контролю;

в) виховна.

7. "Порожнє гніздо" - це стадія у розвитку сім’ї, коли:

а) припиняється існування сім’ї;

б) завершення дітонародження;

в) вступ у шлюб і виділення з сім’ї останньої дитини.

8. Дозвільна функція сім’ї на рівні суспільства реалізується в:

а) організації раціонального дозвілля і соціального контролю над ним;

б) емоційній стабілізації індивідів та їх психологічній терапії;

в) задоволенні потреб у спільному проведенні дозвілля і

взаємозбагаченні інтересів.

9. Виховна функція сім’ї на рівні індивідуумів відображає потребу:

а) соціалізації молодого покоління;

б) у батьківстві і контактах з дітьми;

в) формування і підтримки правових і моральних санкцій.

10. До психологічних чинників конфліктності в сім’ї зараховують:

а) порушення статевого життя;

б) життєві цінності;

в) прагнення;

г) релігійні мотиви.

12.3. Тенденції та проблеми розвитку сучасної сім'ї

1. Котра з перелічених характеристик ілюструє тенденції розвитку

сучасної сім’ї:

а) ранній час вступу в шлюб;

б) зростання середньої тривалості шлюбу;

в) зростання кількості неповних сімей.

2. Сім’я виступає в сучасному суспільстві як домінуючий агент

соціалізації на:

а) всіх етапах соціалізації;

б) ранніх етапах соціалізації;

в) на етапі ресоціалізації.

3. Шлюб за згодою сторін, але без його реєстрації, як новий різновид

шлюбу, окреслюють під назвою:

а) серійної моногамії;

б) візитного союзу;

в) консенсуального шлюбу .

г) шлюбного контракту на певний відтинок часу.

4. Назвіть нові форми шлюбу в сучасному світі:

а) моногамія;

б) консенсуальний шлюб;

в) поліандрія.

5. В Україні дедалі більшого розповсюдження набуває:

а) однодітна модель сім’ї;

б) багатодітна модель сім’ї;

в) середньодітна модель сім’ї.

6. Назвіть тенденції, не властиві для сучасної сім’ї в Україні.

а) зростання розлучень;

б) зростання кількості неповних сімей і дітей, народжених поза

шлюбом;

в) збільшення середньої тривалості шлюбу;

г) проживання подружніх пар без оформлення шлюбу;

д) збільшення кількості одиноких людей, які не беруть шлюб.

7. Яка із перелічених ознак властива сучасним європейським шлюбам?

а) високий рівень народжуваності;

б) рання нуклеаризація сім’ї;

в) ранні шлюби;

г) низький статус безсімейної людини.

8. За даними перепису населення 2001 р., в Україні переважають сім’ї:

а) бездітні;

б) однодітні;

в) дводітні;

г) багатодітні.

9. Як називається шлюб, у якому зберігаються соціальні та емоційні узи

між подружжям, але за домовленістю вони мають сексуальні

контакти поза шлюбом?

а) інбридинг;

б) гостьовий шлюб;

в) свінгерство.

10. Як називається шлюб між близькими кровними родичами?

а) інцест;

б) інбридинг;

в) свінгерство.

Тема 13. Соціологія молоді

13.1. Соціологія молоді як галузь наукового знання

1. Предметом соціології молоді виступає:

а) молодь як велика соціально-демографічна група;

б) дослідження взаємодії поколінь і визначення ролі вікових етапів у

структурі життєвого циклу особи;

в) вікові особливості свідомості та поведінки молоді.

2. Соціологія молоді – це:

а) спеціальна соціологічна теорія;

б) галузева соціологічна теорія.

3. Розробкою наукових засад державної молодіжної політики України

займається:

а) Український інститут соціальних досліджень ім.О.Яременка;

б) Український центр економічних і політичних досліджень ім. О.

Разумкова;

в) Київський міжнародний інститут соціології в університеті «Києво-

Могилянська Академія».

4. Зазначте, що є об’єктом соціології молоді:

а) вікові процеси у молодіжному середовищі мають значно більшу

соціальну складову, ніж в інших вікових групах;

б) молодь, яка успадковує весь комплекс як позитивних, так і

негативних якостей, властивих її попередникам;

в) молодь як велика соціально-демографічна група, яку виділяють на

підставі сукупності вікових характеристик, особливостей

соціального стану, соціально-психологічних особливостей.

5. Соціологія молоді здійснює вивчення молоді:

а) в окремих сферах її життєдіяльності;

б) в специфіці механізмів спілкування;

в) в усіх сферах та проявах життєдіяльності суспільства.

6. Суть управлінської функції соціології молоді полягає в:

а) зборі первинної соціологічної інформації;

б) цілях і завданнях соціології молоді;

в) реалізації через науково обґрунтовані методи та форми діяльності

державних, громадських установ щодо регулювання соціальних

процесів у молодіжному середовищі.

7. Забезпечує мету оперативного реагування на нові явища в

молодіжному середовищі рівень соціології молоді:

а) загальнометодологічний;

б) спеціально-теоретичний;

в) емпіричний.

13.2. Основні поняття і категорії соціології молоді

1. Поняття «молодь» введено в науковий обіг у середині 70-х рр. ХХ ст.

в:

а) вітчизняній соціології;

б) західній соціології.

2. Як називається вікова дискримінація, яка ґрунтується на

переконанні, що певні вікові категорії є гірші за інших?

а) ейджизм;

б) шовінізм;

в) конформізм.

3. Соціальні установки і воля, прагнення і вміння свою діяльність

здійснювати якісно притаманні рівню молодіжної свідомості:

а) когнітивному;

б) емоційному;

в) конативному.

4. Яка найпоширеніша точка зору щодо вікових меж молоді?

а) 16 – 30 років;

б) 11 – 25 років;

в) 16 – 24 років;

г) 14 – 35 років.

5. Когнітивний рівень молодіжної свідомості охоплює:

а) систематизовані наукові погляди і знання;

б) соціальні установки;

в) духовні стани.

6. Спільність сучасників-свідків і учасників подій, реформ, революцій

відображає поняття:

а) демографічне покоління;

б) історичне покоління;

в) символічне покоління;

г) хронологічне покоління.

7. Соціальні установки і воля, прагнення і вміння свою діяльність

здійснювати якісно притаманні рівню молодіжної свідомості:

а) когнітивному;

б) емоційному;

в) конативному.

8. Термін «юність» ввів в обіг дослідник:

а) Е.Дюркгейм;

б) Г.Зіммель;

в) Дж.Голл.

3.3. Соціологія молоді і сучасне суспільство

1. Стан здоров’я молоді є складовою частиною самовизначення молоді:

а) соціального;

б) політичного;

в) професійного.

2. Професійне самовизначення молоді повинно враховувати:

а) проблеми молодіжного руху;

б) освітні особливості молоді;

в) проблеми молодіжного безробіття;

г) соціальне самопочуття молоді.

3. Економічне самовизначення молоді охоплює складову:

а) рівень освіти;

б) соціальне самопочуття молоді;

в) проблему зайнятості молоді.

4. Для Київської соціологічної школи при вивченні молоді в центрі

уваги перебували: а) регіональна диференціація процесів життєвого самовизначення

молоді;

б) мотиви трудової активності;

в) психологічні особливості молодіжної спільноти.

5. С.Іконнікова є представником соціологічної школи вивчення молоді:

а) Київської;

б) Естонської;

в) Ленінградської.

6. Серед перелічених дослідників Київську соціологічну школу

вивчення молоді репрезентує:

а) В.Осовський;

б) В.Лісовський;

в) М.Руткевич.

7. А.Ручка як представник Київської соціологічної школи досліджує:

а) проблеми студентської молоді;

б) ціннісні орієнтації робітничої молоді;

в) молодіжні субкультури.

8. Економічні проблеми молоді слугують сферою наукових зацікавлень:

а) Ю.Пахомова;

б) Л.Сохань;

в) Л.Ази.

Тема 14. Соціологія міста і села

14.1. Соціологія міста: об'єкт, предмет, основні категорії

1. Соціологія міста як галузь соціології виникла у:

а) 20-х рр. ХХ ст.

б) 30-х рр. ХХ ст.

в) середині ХІХ ст.

г) 60-х рр. ХХ ст.

2. Предметом соціології міста виступає:

а) місто як соціально-територіальна спільнота і поселенська

структура;

б) особливості міста як соціальної системи.

3. Одним з фундаторів соціології міста є:

а) Е.Дюркгейм;

б) О.Конт;

в) Т.Парсонс;

г) Р.Парк.

4. Надання послуг торгівлі, побутового обслуговування, транспорту,

зв'язку, житлового будівництва слугує виразом функції міста:

а) економічної;

б) соціальної;

в) управлінсько-адміністративної;

г) культурно-освітньої.

5. Історично конкретна соціально-просторова форма існування

суспільства, яка виникла внаслідок відокремлення ремесла від

сільського господарства, і є специфічною поселенською структурою,

називається:

а) містом;

б) селом.

6. Соціальна функція міста, яка здійснюється шляхом продовження

адміністративної влади різними державними та соціальними

органами, окреслюється як:

а) господарсько-економічна;

б) соціальна;

в) культурно-освітня;

г) управлінсько-адміністративна.

7. Така суттєва риса міста як інтенсивність та анонімність людських

контактів притаманна категорії соціології міста:

а) місто;

б) міський спосіб життя;

в) соціальна структура міста;

г) соціальна інфраструктура міста.

8. Місто з чисельністю населення 250-500 тис. чол. в західній соціології

прийнято зараховувати до групи міст:

а) середніх;

б) великих;

в) дуже великих;

г) найбільших.

14.2. Урбанізація. Урбаністичні процеси в Україні

1. Зростання і підвищення ролі міст у розвитку суспільства, збільшення

частини міського населення і поширення міського способу життя на

всі прошарки населення окреслюють як процес:

а) амальгамації;

б) флуктуації;

в) урбанізації;

г) децентралізації.

2. Хто є автором моделі концентричних зон у соціології міста?

а) Ч.Гарріс та Е.Ульман;

б) Р.Парк та Е.Берджес;

в) М.Вебер;

г) Г.Гойт.

3. Хто є автором моделі багатьох центрів у соціології міста?

а) Ч.Гарріс та Е.Ульман;

б) Р.Парк та Е.Берджес;

в) М.Вебер;

г) Г.Гойт.

4. Херсонська агломерація належить до:

а) найбільших агломерацій;

б) великих агломерацій;

в) малих агломерацій.

5. Львівська агломерація належить до:

а) найбільших агломерацій;

б) великих агломерацій;

в) малих агломерацій.

6. Хто є автором моделі секторів у соціології міста?

а) Ч.Гарріс та Е.Ульман;

б) Р.Парк та Е.Берджес;

в) М.Вебер;

г) Г.Гойт.

7. Скупчення населених пунктів, що складається з десятків, а іноді й

сотень міст і міських поселень, які тісно пов’язані одне з одним

називається:

а) мегаполісом

б) агломерацією

в) конфедерацією.

8. Найбільш урбанізованою в Україні є:

а) Донецька область;

б) Луганська область;

в) Дніпропетровська область;

г) Харківська область.

9. Якою приблизно є частка міського населення в сучасній Україні?

а) 50% населення;

б) 60% населення;

в) 70% населення;

г) 80% населення.

14.3. Соціологія села: розвиток, сутність, основні категорії

1. Сільському життю властива риса:

а) висока виробнича мобільність;

б) складні форми спілкування;

в) різке розмежування на дуже багатих і дуже бідних;

г) сильний неформальний соціальний контроль.

2. Предметом соціології села в вузькому розумінні є:

а) вся система соціальних відносин на селі, яка відтворюється в

сільському соціальному середовищі;

б) село як специфічна, внутрішньо диференційована підсистема

соціально-поселенської структури суспільства, що історично

склалася внаслідок суспільного розподілу праці;

в) конкретні форми, які набувають соціальні відносини на селі.

3. В якій з областей сконцентрована найбільша кількість сільських

поселень?

а) Волинська область;

б) Львівська область;

в) Тернопільська область;

г) Житомирська область.

4. Статус дрібних сіл мають села, чисельність жителів яких складає:

а) до 150 осіб;

б) до 100 осіб;

в) до 50 осіб.

5. В якій з областей України сконцентровано найбільше дрібних сіл?

а) Луганська;

б) Донецька;

в) Вінницька;

г) Сумська.

6. В якій з областей України сконцентрована найменша кількість

сільських поселень?

а) Луганська;

б) Сумська;

в) Чернівецька;

г) Закарпатська.

7. Статус середніх сіл мають села, чисельність жителів яких складає:

а) понад 1000 чол.;

б) 500-1000 чол.;

в) 200-500 чол.;

г) до 200 чол.

8. Сільські поселення, в яких частка мешканців пенсійного віку складає

від 50 до 65 %, є діти і підлітки до 16 років, а загальна чисельність

населення перевищує 50 чол. належать до категорії:

а) вимираючих сіл;

б) занепадаючих сіл;

в) дрібних сіл.

9. Села, в яких частка осіб пенсійного віку складає понад 50% і немає

дітей і підлітків до 16 років, можна віднести до категорії:

а) вимираючих сіл;

б) занепадаючих сіл.

Тема 15. Етносоціологія

15.1. Етносоціологія та предмет її дослідження

1. Об’єктом етносоціології виступає:

а) взаємозв’язок загальних соціальних явищ і процесів з явищами та

процесами етнічними;

б) особливості етнічних виявів соціального.

2. Предметом етносоціології виступає:

а) соціально-етнічні спільноти;

б) специфіка галузевої та професійної зайнятості етносоціальних

груп;

в) людина як представник певних етносів, що є дійовими особами в

подіях, явищах і процесах соціально-етнічного характеру.

3. Термін "етносоціологія" запровадив у науковий обіг:

а) Г.Нільсон;

б) Х.Сетон-Вотсон;

в) Р.Турнвальд;

г) Е.Гелнер.

4. В Україні етносоціологія як наука почала формуватись на межі:

а) 20-30-х рр. ХХ ст.;

б) 50-60-х рр. ХХ ст.;

в) 70-80-х рр. ХХ ст.

5. Біля витоків етносоціології як науки був вчений:

а) Л.Козер;

б) М.Вебер;

в) Р.Турнвальд.

6. Серед українських дослідників в галузі етносоціології працює:

а) Є.Головаха;

б) Н.Черниш;

в) Л.Лукашевич.

7. Першу групу етносоціологів на чолі з Х.Сетон-Вотсоном сформовано

в:

а) 20-х рр. ХХ ст.;

б) 30-х рр. ХХ ст.;

в) 40-х рр. ХХ ст.

8. Методологічний підхід радянської науки до вивчення етносів (друга

половина ХХ ст.) визначала позиція вченого:

а) Ю.Бромлея;

б) С.Токарєва;

в) Л.Гумільова.

15.2. Методологічні аспекти вивчення етнічних спільнот

1. Відчуття взаємної тотожності, історичної, соціальної та культурної

спільності у представників однієї етнічної групи називають:

а) етнічним стереотипом;

б) асиміляцією;

в) етнічною ідентичністю.

2. Орієнтацію на збереження етнокультурної спадщини і

встановлення широких контактів з представниками інших

культур відображає поняття:

а) інтеграція ;

б) асиміляція;

в) маргіналізація.

3. Категорія нації включає в себе такі компоненти:

а) культурно-етнічний;

б) громадсько-політичний;

в) культурно-етнічний і громадсько-політичний.

4. Спроба досягнення повної незалежності в пострадянських

державах слугує виразом:

а) паритетного націоналізму;

б) класичного націоналізму.

5. Соціобіологічний підхід в етносоціології є складовою:

а) примордіалізму;

б) конструктивізму.

6. Погляд на домінуючу соціальну природу етносу властивий підходу:

а) конструктивістському;

б) соціобіологічному;

в) еволюційно-історичному;

г) інструментальному.

7. Конструктивістський підхід розглядає етноси і нації як:

а) споконвічно існуючі;

б) виникаючі та зникаючі на певному етапі розвитку.

8. Погляд на етнічну ідентифікацію як можливість людині в сучасних

умовах реалізувати себе та подолати відчуження, властивий

підходу в етносоціології:

а) конструктивістському;

б) інструментальному;

в) примордіалістському.

9. Поштовх до вивчення психічних чинників у розвитку етносів та

націй дав вчений:

а) Е.Геллнер;

б) Е.Ренан;

в) З.Фройд.

10. Ідею про те, що етнос та нація існували з давніх-давен,

підтримували представники підходу:

а) примордіалістського;

б) атомістичного;

в) конструктивістського;

г) синтезованого.

15.3. Етносоціальні процеси в Україні

1. В Україні державна етнополітика зорієнтована на

формування:

а) лояльності до держави і влади;

б) критичного сприйняття дій влади і держави;

в) байдужого ставлення до функціонування влади і держави.

2. Радикальний підхід до формування української нації акцентує

увагу на:

а) становленні винятково політичної нації, яка не обов’язково

повинна мати українські етнічні ознаки;

б) стихійному процесі становлення етнонаціональної свідомості

українців і зусиллях української еліти.

3. В Україні згідно Конституції 1996 р. пропонується створити

громадянську націю, яка носить назву:

а) український народ;

б) українська нація;

в) народ України.

4. Тричленну модель національного відродження (академічна,

культурницька, політична фази), яка часто використовується в

дослідженні процесу формування української нації, запропонував

дослідник:

а) Е.Гідденс;

б) Н.Смелзер;

в) М.Грох;

г) М.Вебер.

5. Атомістичний підхід в українській соціології у вивченні нації

репрезентує:

а) О.І.Бочковський;

б) В.Старосольський;

в) М.Шаповал.

6. Представником модерністського підходу до творення нації в

Україні є:

а) Я.Дашкевич;

б) Я.Грицак;

в) О.Мотиль.

7. Символічний підхід до етнічних процесів в українській соціології

нації представлений:

а) О.Мотилем;

б) Р.Шпорлюком;

в) Я.Грицаком.

8. В Україні до отримання нею незалежності превалював згідно

концепції американського дослідника Г.Кона націоналізм:

а) містичний, етнічний;

б) раціональний, громадянський.

Тема 16. Соціологічне дослідження та методи його проведення

16.1. Соціологічне дослідження: поняття, види, функції

1. Формування нових підходів у вивченні соціальної дійсності слугує

виразом функції соціологічного дослідження:

а) інформаційної;

б) методологічної;

в) практичної;

г) пізнавальної.

2. Лонгітюдне соціологічне дослідження – це дослідження:

а) разове;

б) розвідувальне;

в) аналітичне;

г) повторне.

3. Пілотажне соціологічне дослідження – це дослідження:

а) описове;

б) аналітичне;

в) панельне;

г) розвідувальне.

4. Фундаментальними соціологічними дослідженнями називають:

а) націлені на вивчення конкретних об’єктів і вирішення певних

соціальних проблем;

б) спрямовані на встановлення та аналіз соціальних тенденцій,

закономірностей розвитку і вирішення найскладніших проблем

суспільства;

в) покликані створити відносно цілісну уяву про досліджувані

явища і процеси.

5. Результатом якого дослідження є аналіз об’єкта, розробка правил,

теорій?

а) описового;

б) пілотажного;

в) аналітичного.

6. Соціологічне дослідження – це:

а) система знань та навичок, що дозволяє професійно займатися

соціологією;

б) система параметрів майбутнього соціального об’єкта або

якісно нового стану існуючого об’єкта;

в) система теоретичних та емпіричних процедур, що дозволяють

отримати достовірні знання про той чи інший процес або явище

суспільного життя.

7. Побудова типології соціологічних знань здійснюється на стадії

дослідження:

а) методологічній;

б) теоретичній;

в) емпіричній.

8. Соціологічний експеримент є різновидом соціологічного

дослідження:

а) описового;

б) розвідувального;

в) аналітичного.

16.2. Програма та робочий план соціологічного дослідження

1. Робочий план соціологічного дослідження дозволяє визначити:

а) послідовність і спрямованість операцій на досягнення

поставленої мети;

б) основні процедури і заходи, весь обсяг витрат.

2. Експериментальний план є різновидом:

а) робочого плану соціологічного дослідження;

б) стратегічного плану соціологічного дослідження.

3. Процедурна частина програми соціологічного дослідження

включає:

а) структурну операціоналізацію понять;

б) формулювання наукових гіпотез дослідження;

в) опис прийомів збору, обробки та аналізу соціологічної

інформації.

4. Теоретико-методичний розділ програми соціологічного

дослідження включає:

а) визначення виду вибірки;

б) розробку методів збору первинної соціологічної інформації;

в) інтерпретацію й операціоналізацію основних понять

дослідження.

5. Підготовка звітів за результатами соціологічного дослідження

передбачена розділом його робочого плану:

а) обробки отриманої соціологічної інформації;

б) аналітичного;

в) організаційно-методичного.

6. За структурою запитання анкети класифікують на:

а) прямі і непрямі;

б) закриті, відкриті і напівзакриті.

7. Елементи вибіркової сукупності, які згідно з планом вибирає

дослідник на кожному етапі побудови вибірки, окреслюють як:

а) одиниці спостереження;

б) одиниці відбору;

в) репрезентативність вибірки.

8. Надійність інформації передбачає в соціологічному дослідженні:

а) здатність вибіркової сукупності відтворювати основні

характеристики генеральної сукупності;

б) адекватність одержаних результатів дослідження соціальній

ситуації;

в) відповідність результатів саме тим явищам і процесам, які

передбачено дослідити.

9. За одиницю відбору для суцільного обстеження беруть групи і

колективи при використанні:

а) районованої вибірки;

б) серійної вибірки;

в) гніздової вибірки.

16.3. Основні методи збору соціологічної інформації

1. Спостереження зараховують до групи методів:

а) вивчення зовні об’єктивованих фактів свідомості;

б) вивчення зовні об’єктивованих і безпосередніх фактів

свідомості, що цілеспрямовано змінюються в ході дослідження;

в) вивчення безпосередніх фактів свідомості.

2. Як називається метод отримання інформації про кількісні і якісні

зміни показників діяльності і поведінки об’єкта внаслідок дії на

нього певних факторів (змінних), якими можна керувати і котрі

можна контролювати?

а) експеримент;

б) спостереження.

3. Метод опитування використовують, коли:

а) проблема, що її вивчають, достатньо забезпечена документами

(джерелами інформації);

б) предмет дослідження або його окремі характеристики

неможливо спостерігати в повному обсязі та протягом усього

існування цього явища;

в) існує потреба створити спеціальні умови для вивчення об’єкта.

4. Як називається якісний метод збору інформації, що ґрунтується на

дискусії між респондентами, яка відбувається під керівництвом

соціолога з метою здобуття якісних даних щодо думок, очікувань

людей крізь призму їх індивідуального досвіду?

а) спостереження;

б) експеримент;

в) фокус-груп.

5. Дж. Морено (США) – фундатор методу соціологічного опитування:

а) фокусованого інтерв’ю;

б) соціометрії;

в) експертних оцінок.

6. Експерт-опитування — це:

а) вид опитування;

б) метод збирання інформації;

в) мозковий штурм;

г) усі відповіді правильні;

д) усі відповіді неправильні.

7. В контент – аналізі домінуючим є:

а) якісно-кількісний аналіз документів;

б) кількісний аналіз документів;

в) якісний аналіз документів.

8. Оцінити явища і факти, викладені в документі, дозволяє з певних

дослідницьких позицій:

а) традиційний метод аналізу документів;

б) формалізований метод аналізу документів.

9. До суб’єктивних недоліків спостереження як методу збору

соціологічної інформації відносять:

а) обмеженість висновків стосовно досліджуваної соціальної

ситуації;

б) неможливість повторно зареєструвати потрібний стан

досліджуваного соціального об’єкта;

в) соціальний статус спостерігача.

Список рекомендованої літератури

1. Болотіна Є.В. Соціологія: Навчальний посібник / Є.В.Болотіна,

В.Б.Мішура. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 128 с.

2. Вербець В.В. Соціологія: навчальний посібник / В.В. Вербець, О.А.Субот,

Т.А.Христюк. – К.: Кондор, 2009. – 550 с.

3. Гідденс Е. Соціологія / Е. Гідденс / Перекл. з англ. В.Шовкун, А.Олійник;

наук. ред. О.Іващенко. – К.: Основи, 1999. – 726 с.

4. Кузьменко Т.М. Соціологія: Навч. посібник / Т.М.Кузьменко. – К.: Центр

учбової літератури, 2010. – 320 с.

5. Литвин А.П. Соціологія: Навч. посібник / А.П.Литвин, М.К.Кубаєвський,

С.В.Лук'яненко. – Львів: Новий світ-2000, 2010. – 332 с.

6. Лукашевич М.П. Соціологія. Основи загальної, спеціальних і галузевих

теорій: Підручник / М.П.Лукашевич, М.В.Туленков, Ю.І.Яковенко. – К.:

Каравела, 2008. – 544 с.

7. Лукашевич М.П. Соціологія. Базовий курс: Підручник / М.П.Лукашевич,

М.В.Туленков. – К.: Каравела, 2006. – 312 с.

8. Нестуля О.О. Соціологія: Практикум. Модульний варіант: навч. посібник /

О.О.Нестуля, С.І.Нестуля, С.Ж.Верезомська. – К.: Центр учбової

літератури, 2009. – 272 с.

9. Практикум з соціології: Навчальний посібник для студентів вищих

закладів освіти / [Піча В.М., Хоронжий А.Г., Магазинщикова І.П., та ін.]/

За ред. В.М.Пічі. – Львів: : "Новий світ-2000", "Магнолія плюс", 2004. –

368 с.

10. Смелзер Н.Дж. Проблеми соціології. Георг-Зіммелівські лекції, 1995 /

Н.Дж. Смелзер/ Перекл. з англ. В.Дмитрук – Львів: Кальварія, 2003. – 128

с.

11. Соціологія: відповіді на питання екзаменаційних білетів: навч. посібник /

[Черниш Н.Й., Коваліско Н.В., Лапан Т.Д. та ін.]; за ред. Н.Й. Черниш. –

К.: Знання, 2012. – 446 с.

12. Соціологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів. 6-е вид. /

[Волович В.І., Горлач М.І., Кремень В.Г та ін.]; за ред. В.І.Воловича. – К.:

Центр учбової літератури, 2009. – 808 с.

13. Соціологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів: 3-є

видання, перероблене і доповнене / [Городяненко В.Г., Гілюн О.В.,

Демічева А.В. та ін.] / За ред. В.Г.Городяненка. – К.: ВЦ "Академія", 2008.

– 544 с.

14. Соціологія: Підручник. 3-є видання, стереотипне [Піча В.М.,

Магазинщикова І.П., Хоронжий А.Г. та ін.]; за ред. В.М.Пічі. – Львів: :

Новий світ-2000, 2010. – 296 с.

15. Танчин І.З. Соціологія: Навчальний посібник // І.З.Танчин. – К.: Знання,

2007.- 351 с.

16. Черниш Н.Й. Соціологія. Підручник за рейтингово-модульною системою

навчання. 5-е видання, перероблене і доповнене // Н.Й. Черниш. – К.:

Знання, 2009. – 468 с.

17. Юрій М.Ф. Соціологія: Підручник / М.Ф.Юрій. – К.: Дакор, 2005. – 552 с.

ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………………….3

Тематичний план…………………………………………………………………6

Структура залікових кредитів з дисципліни "Соціологія"…………………….7

Шкала оцінювання знань студентів за кредитно-модульною системою……..8

Тестові завдання до тем………………………………………………………… 9

Список рекомендованої літератури……………………………………………69