БІЙ ПІД КРУТАМИ29 січня 1918 р.

Бій під Кру́тами — бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на

залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам'ятне, за 130

кілометрів на північний схід від Києва. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячною

більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми київськими студентами,

що захищали підступи до Києва. У перебігу військових дій бій вирішального

значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки

героїзму української молоді, яка загинула в нерівному бою біля Крутів.

Незабаром з'явилося у київських газетах звернення до

українського студентства. Звернення до «До українського студентства»:

«Прийшов грізний час для нашої Батьківщини. Як чорна гайворонь,

обсіла нашу Україну російсько-«большевицька» грабіжницька орда, котра

майже щодня робила у нас нові захвати, і Україна, одрізана звідусіль,

може врешті опинитись в дуже скрутному стані. В цей час Українська

фракція центру Університету св. Володимира кличе студентів-українців

усіх вищих шкіл негайно прийти на підмогу своєму краєві і народові,

одностайно ставши під прапор борців за волю України проти напасників,

які хочуть придушити все, що здобуто нами довгою, тяжкою героїчною

працею. Треба за всяку ціну спинити той похід, який може призвести

Україну до страшної руїни і довговічного занепаду. Хай кожен студент-

українець пам'ятає, що в цей час злочинно бути байдужим… Сміливо ж,

дорогі товариші, довбаймо нашу скелю і йдімо віддати, може, останню

послугу тій великій будові, яку ми ж самі будували — Українській державі!

Записуйтесь до «Куреня Січових Стрільців», який формується з студентів

Університету св. Володимира та Українського Народного Університету,

звідки, мабуть, ми будемо розподілені серед декотрих українських

військових частин, для піднесення культурно-національної свідомості та

відваги…»

Неоголошена війна Радянської Росії проти УНР розпочалася у грудні

1917 року, а з проголошенням Четвертим універсалом незалежності України, 22

січня 1918 року, країна опинилася у фактичному стані війни з більшовицькою

Росією.

«Маніфестом до українського народу» Володимир Ленін дав

зрозуміти, що Радянська Росія не змириться з існуванням незалежної України.

У Четвертому Універсалі уряд Української Народної Республіки

закликав до боротьби з більшовицькими військами, а вже 5 січня 1918 р. було

ухвалено створення студентського куреня Січових Стрільців.

Демонстрація вчестьпроголошенняРадянської України

Генеральний секретаріатЦентральної Ради, 1917 рік

«За волю України.

Полеглим синам в

бороні під

Крутами» —

київський плакат

1918 року

Для охорони кордонів України з півночі на станції Бахмач

з середини грудня 1917 року перебував український гарнізон у

складі чотирьох сотень 1-ї Київської юнацької школи ім. Б.

Хмельницького.

26 січня прийшло повідомлення від цього загону з-під

Бахмача, що негайно потрібно допомоги проти наступаючих

більшовицьких загонів, — а вже 27 січня прибуло підкріплення:

перша сотня новоствореного Студентського куреня.

Переважна більшість студентів була без жодної військової

підготовки, дві швидкосформовані сотні мали недостатньо

боєприпасів та були погано озброєні.

Мали лише 16 кулеметів та саморобний бронепоїзд у

вигляді артилерійської гармати на залізничній платформі.

На додаток, вже під час самого бою, приєдналося ще й 80

добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва.

Не наважуючись зустріти ворога у Бахмачі, де перебувало до 2 тис. по-

більшовицькому налаштованих робітників, Аверкій Гончаренко наказав відступити до

залізничної станції Крути і зайняти оборону.

Туди вони дісталися вже 28 січня 1918 р.

29 січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за

130 кілометрів на північний-схід від Києва розпочався бій.

Він тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла

Муравйова та кількома сотнями київських студентів, що захищали підступи до

Києва.19

Євген Маланюк.

“Світять, як зорі, світять могили!”

“…Бій, який розгорівся під Крутами, не має рівного в історії!

Проти 4 000 досвідчених у боях солдатів і матросів, ведених Муравйовим,

стало до боротьби 600 українських вояків — 40 гайдамаків, 250 стрільців і 300 юнаків,

причому на кожного вояка української армії припадало по 40 набоїв, тоді як ворог мав

необмежений запас амуніції, артилерію і опанцирені поїзди…”

Нажаль, поганоозброєні юнаки не могли довго стримувати напад

більшовиків, але все ж для війська Муравйова цей бій став суттєвою

перешкодою перед наступом на Київ. Врешті, у перебігу військових дій бій

вирішального значення не мав, — та у свідомості багатьох особливого

значення набув завдяки героїзму української молоді, яка загинула в нерівному

бою біля Крутів.

Існує декілька версій, чому сталися трагічні події під Крутами. У

загибелі студентів звинувачували керівництво українських збройних сил, яке

кинуло їх напризволяще перед загрозою сильного і небезпечного ворога.

Останні розвідки доводять, що командування армії УНР розуміло стратегічну

важливість оборони бахмацького напряму. Туди передбачалося відправити

частину Гайдамацього кошу Слобідської України на чолі з Симоном

Петлюрою, але ці плани зазнали краху через січневі події у Києві.

На похороні у Києві біля Аскольдової

могили президент Михайло Грушевський назвав юнаків, які

загинули в нерівній боротьбі, героями.

Урочисте перепоховання студентів у Києві

19 березня 1918

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів-українців,

Славних молодих...

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука?

Квітне сонце, — грає вітер

І Дніпро-ріка...

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай!

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих.

На Аскольдовій Могилі

Поховали їх.

Павло Тичина, 1918 рік

Студентська сотня:

забитих у бою — 10-12;

розстріляних та

замордованих — 29;

поранених — 30-35;

полонених — 7.

Разом: 76-83 вбитих і

поранених студентів та

гімназистів.

1-ша Українська військова школа:

забитих — 8-10;

поранених — 25-30.

Разом: 33-40 вбитих та поранених юнаків.

До полону потрапило 36 старшин, студентів та гімназистів:

— 6 поранених із числа вояків Студентської сотні та 1

гімназист, що виявився сином машиніста, який возив членів

українського радянського народного секретаріату, було

відправлено на лікування до Харкова (всі вони Вижили);

— 27 полонених студентів та гімназистів, включаючи

сотника Омельченка, було трохи згодом розстріляно прямо на

ст. Крути;

— 2 старшин (один з них — прапорщик Павло

Кольченко, інший, можливо - прапорщик Костянтин

Велігорський) були як трофеї забрані червоногвардійцями та

матросами, замучені, а їхні понівечені тіла викинуті на

залізничному перегоні в районі Ніжина. Рештки П. Кольченка

було знайдено у березні 1918 р. та перепоховано разом з тілами

27 розстріляних на Аскольдовій могилі у Києві.

Символічна могила і дерев'яний хрест крутян на Аскольдовій

могилі у Києві

Пам'ятник на Аскольдовій могилі у Києві

Монумент битви під

Крутами 1918 р.

(автор Анатолій

Гайдамака, 2006 р.)

копія однієї з колон

портику Червоного

корпусу заввишки 10

метрів

Могила бійців на

Лук'янівському

цвинтарі

1998 року до 80-річчя Бою під Крутами Національним

Банком України було випущено пам'ятну монету

номіналом 2 гривні.