HROMADARECUEIL OUKRAINIEN

Redige parMICHEL DRAGOMANOW

ГРОМАДАУКРАJІНСЬКА ЗБІРКА

ВПОРЬАДКОВАНА

МИХАJЛОМ ДРАГОМАНОВИМ

№ 1

ПЕРЕДНЬЕ СЛОВО ДО „ГРОМАДИ"

GENЕVE

Н. GEORG. LIBRAIRE- EDITEUR

1878

ТОГО Ж АВТОРА

ПО ВОПРОСУ

О

МАЛОРУССКОJ ЛИТЕРАТУРѣ.

Вмѣсто предисловія. — Новое гоненіе на малорусскуюлітературу въ Россіи, его причины и ближаjшія слѣдствія.Политическая и литературная сторона вопроса.Противуукраjнофильская литература 1872—1876 гг.— Злонамѣренные, невѣдущіе и недогадливые. — Мало-русскіj языкъ. — Одно русское общество, двѣ русскія на-родности, три русскія литературы въ Россіи. —Польское,нѣмецкое и мадьярское общество, малорусская народность,малорусская и бурсако-русская литература въ Австро-рус-скихъ земляхъ. — Вопросъ объ узкости круга и интере-совъ, некультурности и новизнѣ малорусскоj литературы.— „Украjнофильство” во Франціи, Италіи и др. старо-культурныхъ земляхъ. — Панславизмъ, панруссизмъ ипанмалоруссизмъ. — Кадры малорусскаго возрожденія въГаличинѣ. — Поверхностное и органическое единство,космополитическое и племенное.Приложеніе: Гильфердингъ о малоруссахъ въ славян-ствѣ и сербохорваты и малорусскоj литературѣ.

WIEN. С. HELF. 1876. — 1 FR. 50 с.

ГРОМАДАУКРАJНСЬКА ЗБІРКА

ВПОРЬАДКОВАНA

МИХАJЛОМ ДРАГОМАНОВИМ

П Е Р Е Д Н Ь Е С Л О В О

ЖЕНЕВА

П Е Ч А Т Н Ь А „ Г Р О М А Д И "

1878

ПЕРЕДНЬЕ СЛОВО

печатньа «Громади» в Женеві

ПЕРЕДНЬЕ СЛОВО

I.Межі нашоjі мужицькоji Украjiни в Pocciji j Aвстріji. — Нашісусіди-мужики. — Чуже начальство j панство на нашij землі. —Змаганьньа наших простих льудеj до волі j спілки на всіj нашіjУкраjіні в козацькі часи XVIII ст. — Остатніj поділ наших льудеjі невольа в XVII ст. — Змаганьньа наших льудеj до волі j спіль-ности в XIX ст.: письменство украjінське j наука про Украjінув Pocciji; змаганьньа мужиків до волі j землі. — Змаганьньа нашихльудеj до волі духовноjі в XVI—XVII ст. j попівська невольа вXVIII—XIX ст.: братства мішчанські в XVI ст. j сельанські вXIX ст, (льуди божі j штунди). — Змаганьньа наших льудеj доволі j землі в Aвстpiji — Марність надіjі на царство j попівство. —Cвoja вольа на своjіj землі. — Можливість і вартість своjеjі укра-jiнськoji держави. — Укpajiнська козацька держава XVII ст. j прав-дива своjа вольа: — товариство j безначальство. — Товариство вСічі запорожськіj. — Товариські j громадівські змаганьньа j наукав Европі j Америці: — соціалізм. — Однаковість украjінських і соціальних змаганьнь.

„Громада" видаjетьсьа дльа громад тіjеjікраjіни в царствах Pocciji j Цісаршчини (Австро-Угоршчини), на котріj живуть льуде, шчо звуть себеукраjінцьами, русинами, русньаками, а иноді j простольудьми, а од книжників зовутьсьа малорусами, ма-лороссіjанами, рутенами і т. и. Льуде по цих гро-мадах, хоч і роскидані по великіj краjіні, а все такистільки подібні одні до одних мовоjу j звичаjами,jак це рідко де спіткаjеш по таких великих краjі-

- 6 -

нах на світі. Не раз за сотні років з того часу,jак про тих наших льудеj говорить писана історіjа,громади тіjеjі нашоjі Украjіни показували, шчо j нанаjдальших кінцьах jiji льуде памjатали добре продругих земльаків своjіх. І доси наші сельане-чор-нороби jдуть на заробітки j на виселки наjбільшев ті краjіни, по котрих з давна жили, або ходилибатьки jіх, по котрих і тепер живуть земльаки,і мало вважаjуть на те, jак поділені ті краjіни міжцарствами та начальствами. Тілько між письменнимильудьми j на нашіj Украjіні заслабла чутка прогромади наших льудеj, і більше вважаjутьсьа ка-зенні межі j поділи jіjі,—бо ті письменні льуде тепермало маjуть спілки з мужиками, а більше з на-чальством, і вивчені по чужим школам, дльа службичужим царствам і панствам, між котрими поділенанаша Украjіна.

От через те ми бачимо, шчо треба перш усьогонагадати тим письменним льудім про ті межі, вкотрих живуть наші льуде, і в котрих лежить нашаземльа.

Украjінська земльа — там, де живуть такі самімужики, jaк на колишніj козацькіj Украіні по Дніп-ру, котору здавна більше знаjуть письменні льудез усіх наших украjін.

Отже мужики ці живуть в тіj межі, котру чи-тач наш сам собі може навести на карті по тиммісцьам, шчо перелічимо далі: Хаj почне він наЗаході сонцьа трошки на Південь од Білостокав Городненськіj губ. в Россіjськіj Імперіjі і трошкина зхід сонцьа од Сьедльцьа в Царстві Польськімі веде межу через Красностав, Janiв, Крешів в томуЦарстві, а далі в Цісаршчині через Jарослав наЗахід Дубенка, Сьанока, а звідти трохи не підсамиj Стариj Сандеч, а од того через Гори Бес-

- 7 -

киди (Карпати) мало не до Прьашова (Eperiess)в Угоршчині, а од нього до Ужгорода (Ungvar),Мукачіва (Munkacz), Хуста (Huszt), Сегіта (Sziget)до Чорногори в тім кутку, де зходьатьсьа казеннімежі Галицька j Буковинська до Угорськоjі, — азвідти до Кірлібаби, на межі Угорськіj, Буковинськіjі Седмигородськіj (Транссільванськіj).

Тут починаjетьсьа Південна межа нашоjі Ук-раjіни: jде вона од Кірлібаби на Чернівці (Czernowitz),столицьу Буковини j звідти недалеко знов входитьв Россіjську Імперіjу, jдучи на південь од Хотинав Бесарабшчині, далі через Сороки з добрим крьу-ком під Більці в Бесарабшчині ж, а потім понадДністром, подавшись трохи на Захід аж до Дніст-рового Лиману j до морьа, до Білгороду (Акерман),а звідти на Захід по над морем аж до ДунаjськогоГірла з довгоjу вузенькоjу полосоjу од Акерманув середину Бесарабшчини, — а на зхід од Акерма-ну морем до Перекопа, а потім по Арабатськіj косіпід Xвeдocijy та Керч, далі через пролив на Тамань,а звідти через Новороссіjськ по південніj межі земліКозаків Віjська Кубанського (Чорноморці) і далімало не до великого коліна на р. Кубані.

Зхідньа межа нашоjі Украjіни піде, закручуjу-чись, то на Зхід, то на Захід поуз Новочеркаск вземлі козаків Донських, Славjаносербськ в Катери-нославшчині, а далі на Зхід по за Богучари j Пав-ловське в Воронежськіj губерніjі.

Північна межа нашоjі Украjіни jде по заПавловським, через Kopomojaнь в Курськіj губ. насередину між Старим Осколом і Обоjаньньу, а звідти під Корочу, навкруг Суджі, вишче НовгородаСіверського та Городні в Черниговшчині, до Лojівaна Дніпрі в Могилевськіj губ., далі Дніпром догірла Припетського, а далі мало не скрізь р. При-

- 8 -

петьтьу до Пінського в Мінськіj губ. а там черезПружани в Городн. Губ. під Білосток.

Всього буде в ціj межі землі більше 13.500 кв.миль. А наших льудеj в ніj налічуjуть в Pocciji14.239.129, та в Австріjі 3.032.000 (в Галиччині2.312.000, в Буковині —200.000, в Угоршчині —520.000), всього більше 17.000.000. *)

По цим межам наші мужики маjуть сусід му-жиків од Білостока до Бескидів — льахів, або по-льаків, за Бескидами до Ужгорода — словаків, одУжгорода до Хуста — угрів, од Хуста аж до гір-ла Дунаjського — молдаван, (волохів, руминів) ко-ло гірла — болгарів, тих, шчо в Болградських ви-селках живуть; — по морьу Чорному проти на-ших мужиків сидьать татаре, (в Добруджі) бол-гаре, турки, греки, грузини, абхазці і т. и.;—далі поcyxij межі коло наших мужиків сидьать сусіди му-жики татаре (в Криму), черкеси (за Кубаньньу), аод Кубанського коліна по межі східніj і північніjаж під Новгород Сіверськиj — москвини (мос-калі, руські, великоруси), а далі білоруси (невірно— литвини, лицьвьаки).

Ніхто не може перечити, шчо така сила наро-ду, коли б була на своjіj волі j в спільці, то здо-ліла б шчо небудь зробити доброго дльа себе j ста-ти в пригоді дльа сусід. Тілько ж од давна усете, шчо робилось на нашіj землі j навколо, велоне до того, шчоб міцнішче звести наші громади в

______________________

*) Про це все дивись: Головацького — Народныя пѣсни Галицкойи Угорской Руси, IV. (Чтенія въ Mоск. Общ. Истор. и Древностей,1876, І, III, 671 — 747. съ Этногр. картою). Михальчука: Нарѣчія,поднарѣчія и говоры Южной Россіи въ связи съ нарѣчіями Галичины(Труды этногр. — стат. экспедаціи въ Югозап. Край П. П. Чубинскаго.т. VІ 453 - 512. съ картою). Риттиха — Этнограф. карта Европ.Россіи. Риттиха — Племенной составъ контингентовъ русскойAрмии. Суворина — Русскій Календарь на 1877 г.

- 9 -

спілку, а шчоб розбити j ту спільність, jака j бу-ла сама по собі j поміж громадами j поміж льудь-ми в кожну громаді. Не час тепер росказувати ба-гато, через шчо воно так було. Перша причина jтут, звісно, була — місце, на котрому довелось жи-ти нашим громадам: на великіj дорозі, через кот-ру перлись в Европу степовики — воjаки з Азіjіі через котру до них добірались великі царства, су-сідні з нашоjу Украjіноjу. Закарпатську нашу Ук-раjіну (Краjіну, jак звалась давно Мукачівшчина)шче в X ст. захопила держава Угорська, в ХІІІ ст.по степах наших і на самому Подільльу сіли та-таре, а з ХІV стол. Польша забрала Галиччину,Молдавшчина Буковину, литовсько-білоруські кньа-зі по волі j по неволі загорнули під себе все, шчозосталось нашоjі землі, — і тоді наші льуде вку-пі з білорусами j литвинами почали хоч увільньа-тись од татар і посунулись до самого Чорного мо-рьа. Але в XV-XVI ст. берег Чорного морьа ізтим, шчо було під Молдавшчиноjу, захопила Ту-рецька держава. Тоді ж таки Литовська державадісталась під Польшчу з усіjеjу нашоjу Украjіноjу,шчо була за кньазьами литовського роду. Панст-во, шчо виjшло з своjіх і чужих воjаків, котрих му-сили багато держати наші громади,за тим шчо jіх з усіхбоків чипльали, а далі j велика дольа попівства jчастина мішчанства, приладжуjучись до чужого на-чальства, повертались у нас в льудеj зовсім чужихмужикам нашим, в польаків, а далі, коли подніп-рьанська Украjіна з 1/2 ХУІІ ст. переjшла по во-лі j по неволі під Московське царство — в москви-нів. А в Цісаршчині, куди дістались в ХѴІІІ ст.частини нашоjі землі то од Польшчі (Галиччина),то од Туреччини (Буковина), стали засідати на на-шіj землі шче j пани-німці. Міста ж наші за по-

-10 -

мічьчьу чужого начальства населились наjбільшежидами, котрих чужі нашим громадам начальствато навмисне накликали до нас, jак польське, то непускали виходити з нашоjі землі, jак московське.Так наші украjінці зістались маjже тільки сельа-не j городьане-чорнороби, та, трохи з малого ку-пецтва j попівства,—а попівства, панства, началь-ства j купецтва на нашіj Украjіні jесть і москов-ського (наjбільше на лівім боці Дніпра j в степах),польського (наjбільше од Дніпра до Бескид), угор-ського (за Бескидами), молдавського (в Бессарабшчи-ні j в Буковині), жидівського (скрізь), німецького(наjбільше в Буковині). Всі ті, чужі нашим мужиць-ким громадам, льуде між собоjу, кожна порода,спільнішчі ніж де небудь, бо окрім того, шчо од-но робльать, шче j одніjеjі мови, віри j породи, анашим мужикам чужоjі, нагнітали j нагнітаjутьнаші мужицькі громади шче більш, ніж по всіхдругих краjінах нагнітаjе jіх начальство, панствоj купецтво.

Кільки разів за остатні триста років сельане на-ші вставали, шчоб зкинути з себе пануваньньа чу-жих льудеj і всьакиj раз показувалась сила j ро-динства j земльацтва між мужицькими громадамина нашіj Украjіні, не вважаjучи на те, шчо вонибули не дуже то письменні j на те, шчо вони ні-коли не були під одноjу державоjу. В часи наjдуж-чих повстаньнь нашого мужицтва проти панствапоказувались і наjбільші змаганьньа громад повсіj нашіj Украjіні стати в спільці проміж себе.Наjбільша сила, чутка про котру діjшла до самихдалеких мужицьких громад нашоjі Украjіни, булакозацька Січа Запорожська, куди збіралось наjвіль-нішче мужицтво з усіjеjі Украjіни, — осередок„Вольностів віjська Запорожського," або вільноjі зе-

- 11 -

лі украjінськоjі. Так в 1/2 XVІІ ст. за приводомвибраного „січовим товариством старшим і мен-шим" і всім повставшим проти польськоjі не-волі народом „за гетьмана віjська Запорожськогоj всіеjі Украjіни малоросіjськоjі" Богдана Хмель-ницького, — спільне повстаньньа мужицьке а по-части j мішчанське підньалось од Лубеншчини доНадвірноjі під Бескидами. Віjна між сусідніми цар-ствами за нашу Украjіну, та безладьдьа між ко-зацтвом поділили знов нашу Украjіну j полдожилипустельу між правим боком Дніпра j лівим, кот-ру потім суд царства та панства Московсько-го, Польського та Турецького звелів зоставити ві-ковічноjу. Тілько ж наше мужицтво не послухалотого суду j знов почало осельати правобічну Ук-раjіну подніпрьанську під захистом знов поjавившо-госьа там козацтва за хвастівського полковникаПаліjа.(1688-1704) Знову стали горнутисьа до то-го козацтва j сельане j мішчане з усіjеjі Украjіни обохбоків Дніпра аж до Перемишльа в Галиччині, —а також і деjакі пани, котрі не хотіли зовсім ді-литись од мужицтва j між которими ми знаходи-мо першиj в наших краjінах примір пана хлопо-мана, написавшого перш польську книгу, а потімпіjманого в мужицькіj одежі з листом, звавшим на-род до повстаньньа. (Данило Братковськиj, скара-ниj судом в Луцку 1702 p.).

В часи наjбільшоjі сили козацтва украjінського,— од Хмельниччини (1648 р.) до першого руjно-ваньньа Січі за Мазепи (1709 р.) видно, jак рослов наших льудеj знатьтьа про те, шчо вони осібнапорода льудеj, — не вважаjучи на підданство jакіjдержаві, або j на саму віру, осібна од польаків (уні-версали, всельудні листи Хмельницького j др.), да-лі од москвинів (універсали Виговського j др.), од

- 12 -

тих і других (листи Петрика j січових товаришів),шчо вони всі мусьать бути вільними j стати всівкупі j спільці (лист Б. Хмельницького, ІІетрика,січових товаришів*). Далі до кінцьа XVIII ст. тівсі думки jдуть, все слабіjучи.Вважливе діло: в ті ж часи, коли наjближче, булонаше мужицтво до волі, а всьа наша Украjіна доспілки національноjі, — тоді ж наша Украjіна наj-більше звертала на себе увагу j сусіднього мужиц-тва усьакоjі породи j становилась і jому в пригоді.— або инакше кажучи: мала наjбільше ваги інтер-національноji. В ті ж названі часи козацька Украjі-на була j притулком дльа мішчанських і мужиць-ких втікачів польських, волошських, сербських, мос-ковських, а наjбільш усього білоруських; од чут-ки про козацтво украjінське піднімалось мужицтвоj польське, а білоруське так цілими повітами коза-чіло j приставало до спільних громад (федераціjі)козацьких полків украjінських.

Тільки через шчо б там не було, а сталось нетак, jак бажалось козацтву j мужицтву украjінсь-кому, — і коли сила держав польськоjі j московсь-коjі, за помічьчьу козацького панства, скасувала ко-зацтво перше на правім боці Дніпра, (1711-1713),а потім і на лівім (Гетьманшчину j городове ко-зацтво — в 1765 p., Січу j Низове — раз в 1709,вдруге в 1775), мужицтво наше скрізь дісталось

_____________________

*) Просимо читачів глянути в «Льтописи Самоила Величка» т. І32—33. 75 (листи Б. Хмельницького) 80—89 (лист мов би то пи-саниj Богданом Хмельницьким в 1648 p., а на самім ділі пізнішческладаньньа, в котрому показуjетьсьа, шчо думали козаки в другіjполовині XVII ст.) т. II 224—226, (л. кош. Мартиновича) 343—345.(л. кош. Сірка), 394—396, (од того ж) а наjбілеше 467—472 (л. кош.Сірка), 539—543 (л. кош. Гусака), 557 (л. кош. Гр. Caгajдaшнoгo)III, 62. Соловьева Истор Россіи, г. XIV, 182—193 (лист повстансь-кого гетьмана Петрика) тамож 180 (л. кош. Гусака). Всі листи з1648 р. до 1692.

- 13 -

в тъажку невольу, а земльа наша розірвалась міжсусідніми царствами j начальствами. Перед світомстали замісць одного нашого народу в Россі jі—Малороссіjа, — то-б-то тільки Черниговшчина jІІолтавшчина, — Слободська Украjіна, — то-б-тоХарьківшчина j далі до Острогожська, куди ті-кали на земльу, записану здавна за Московськимцарством, наші льуде з польськоjі сторони вXVI—XVII ст.—Новоросіjа,—колишні Вольностивіjська Запорожського,—котрі краjіни начальстводілило на губерніjі, jак знало само, прилучувало на-ші громади до чужих, насельало між нашими гро-мадами чужих, зганьало наші і т. д.; в Польшчітеж саме робилось по воjіводствам, — при чомубільша частина наших краjін залічувалась в Ма-лопольські землі, а друга, північна — в Литовські!Скрізь по наших земльах засіло чуже панство, анаші громади мужицькі одірвались одна од одноjі,і льуди по громадам теж одірвались один ододного.

Післьа всьакого безладьдьа j тьажкоjі віjни про-пала держава Польська, і більша частина нашоjіУкраjіни, на правім боці Дніпра, дісталась під од-но царство Московське, — тілько старі порьадкимало перемінились, хиба шчо до польського панс-тва шче прибавилось московське. Друга, менша час-тина, Галиччина, дісталась під Цісаршчину, під кот-роjу теж зісталось панство польське, та шче j таГаличчина, котра j під Польшчеjу була окремнимвоjіводством Руським, тепер тіснішче счеплена булаз польським воjіводством Краковським, а в Буко-вині, котру, jак сказано було, здобула Цісаршчинаод Турціjі, счеплено було наші громади з волош-ськими та над тими j другими було поставленоначальство німецьке.

- 14 -

Так порьад наша Украjіна була поневолена j поді-лена, а льуде j громади розірвані одні од одних, — ісама думка про вольу j спілку jіх придавлена в му-жицьких громадах, а шче більше в письменних льу-деj. І так сталосьа саме тоді, коли скрізь в Европі,а особливо на західніj половині jіjі, складались тідумки про льудське житьтьа j про державні jгромадські порьадки, котрими тепер заправльаjуть-сьа всі освічені льуде, — так сталосьа в XVIII ст.Саме в XIX ст. письменним льудім на нашіj Украjінідовелось, вже по старим книгам та по увазі донеписьменних льудеj, добиватись до того, хто вони,чим вони були j чим мусьать бути.

Jaк тілько втихомирились наші краjіни післьастрашенноjі віjни j безладьдьа, серед которого одіг-нано Туреччину од Чорного морьа j Дністра, jпропала Польська держава, і jaк тілько знову почаларости в наших сторонах без перериву наука, хочі по чужих школах, так і почала рости поміж пись-менними украjінцьами думка про наші громади, провольу jіх і про спільність jіх на всіj нашіj Украjіні.Початок зроблено на подніпрьанськіj Украjіні, дебільше задержалось колишнього козацького духу.

З кінцьа XVIII ст. починаjуть показуватисьзводи історіjі козацькоjі Украjіни хоч і писані ненашоjу мовоjу. *) Зараз за тим починаjутьсьа проби

____________________

*) Haшojy мовojy писані літописі козацькі з XVII j початку XVIII ст.(Самовидцьа, Грабьанка, Велички j др.), дьакуіучи порьадкам, котріперетьагли письменство з нашоjі Украjіни в Петербург і Москву,зоставались ненапечатанними аж до 40 — 50-х років XIX сг. Черезте ж мало стали відомі в нас і письньньа латинські, польські, фран-цузькі і т. и. про козацтво XVII ст. В кінці XVIII ст. поjавилисьперші печатні зводи козацькоjі icтopiji французські j німецькі: ШЕРЕРА— Annales de la Petite Russie ou Histoire des Cosaques deUkraine. 1788. ЕНГЕЛЬА — Geschichte der Ukraine und derUkrainischen Kosaken. 1796. Наші: Краткая лѣтопись Малыя

- 15 -

письменних льудеj наших писати чистоjу мужиць-коjу мовоjу жартовливі j жалості книги про сельаннаших.*) Далі більше прибавилось уваги до козаць-коjі історіjі, а за тим і до мужицьких споминівпро неjі, пісень і т. д., а далі j до усьаких пі-сень і казок мужицьких.**) Вже з тих чисел,jакі ми навмисне поставили в примітках, можнабачити, jак то важко було розростись тіj думціписьменних льудеj про козацтво j мужицтво нашеj в XIX ст. в крепацькіj, чиновницькіj і центра-лізованіj Pocciji. А тим часом і в самому мужицтвіворушилась думка помститись за крепацтво j не-вольу, вирватись хоч на час з неjі, — і показува-лись немов забутки старого козацтва, немов початкинового, романтичне гайдамацтво Гаркуші на лівім

_____________________________________

Россіи сь 1506 по 1776 г. изд. РУБАНОМЪ. СПБ. 1777. ЛѣтописецъМалыя Россіи, изд. ТУМАНСКИМЪ. СПБ. 1793. Сьуди ж треба поста-вити j «Историческое извѣстіе о возникшеj въ Польшѣ Уніи» Никол.БАНТЫША. — КАМЕНСКАГО,— написане по волі Катерини II шче в 1795 p.,але напечатане тілько в 1805.

*) Котляревського «Eнejiдa» почата в 1798 p., перші три пісні на-печатані тілько в 1809 р. в Петербурзі, скінчена в 1825 р. а всьанапечатана в Харкові тілько в 1842 р. «Наталка Полтавка» j «Мос-каль Чарівник» написані в 1819 р. дльа «вольного театру» в Пол-таві, напечатані в 1837 р.; — писаньньа Гогольа-батька, Квітки, Гу-лака-Артемовського j др. полтавців і харківців 10-х і 20-х pp. XIX ст.Тоді ж і перша грамматіка чисто-мужицькоjі мови украjінськоjі Пав-ловського 1818.

*) «Исторія Малой Россіи» Дм. Бантыша-Каменскаго СПБ. 1822(тричі видана до 1842 р.). «Исторія Малороссіи» Н.Маркевича. СПБ.1842-43. «Опыть собранія старинныхъ малороссійскихъ пѣсень кн.Цертелева СПБ. 1819., «Малороссійскія пѣсни» Максимовича М. 1827.«Украинскія пѣсни» 1834. «Запорожская Старина» Изм. Срезневскаго1833-38, — по більшіj части фальшиві, зроблені по Рубану j по «Ис-торіи Русовъ,» та колись дуже читались «Малорусскія и Червоно-русскія думы и пѣсни» Пл. Лукашевича. СПБ. 1836. «Наськы Укра-инськи Казкы Запорожця Иська Матерынкы» М. 1833 і т. д.

- 16 -

боці Дніпра, j Кармельука на правім, котре пускалооб собі нові пісні j казки. *) А по всіj Украjіні тотам, то сьам піднімались маленькі бунти кресть-анські, та втікачі в степи, та виселки иноді j вели-кими купами на слободи в степи, на котрих жиликолись запорожці. Коли далі деjаки письменні укра-jінці стали більше пригльадатись до староjі козаччиниj до теперішнього стану мужицтва, то вже j укра-jінські писаньньа jіх стали показувати початок дум-ки, шчоб вернути козацьку вольу на Украjіні.**)Далі роздумавшись, украjінські вчені льуде заба-жали jасно волі усього льуду нашого од крепацтва,письменства дльа нього, спільности усіjеjі земліj своjеjі волі (автономіjі) дльа неjі чи то в Россіjі,чи то в спільніj і вільніj Славjаншчині. Такі думкивже дуже пробивались в „Исторіи Русовъ илиМалой Россіи," буцім то писаніj Георгіjем Конісь-ким, архіjениск. Білоруським, котора почала дужепильно переписуватись украjінським панством в20-ті роки, а напечатана була тілько в 1846р.***)Зовсім jавно думки такі вилились та шче j нашоjумужицькоjу мовоjу в писаньньах Шевченка з 1840по 1847 р. То були бажаньньа хоч невеличкогокиjівського кружка приjателів Костомарова j Шев-ченка „Кирило-Мехводіjевське братство," про кот-ре знаjдете розмову в дальшіj нашіj книжці, і котре

____________________

*) (Пісньа Кармельукова):Од багатого візьму ja, а бідному даjу,

І так гроші по діливши, сам гріха на мajy.

**) Jepeмiji Галки (Костомарова) «Пареjаслівська Ніч» і «СаваЧалиj,» тpaгедija з кінцьа 30-х років, і А. Могили (проф. Метлін-cькuj) «Думки та співи» і т. п.

***) В тіж часи, jaк певно писалась та «Исторія Русовъ,» козацькаicтopija підбивала j вільниj дух по всіj Pocciji, jaк це видно наРильejeвa — «Исповѣдь Наливаjка» j «Войнаровскій.»

- 17 -

було скарано царем Миколаjем в 1847 р,Подібно ж і на правім боці Дніпра серед спо-

льаченноjі шльахти почала звертатись увага досвоjеjі краjіни, рости споминати про козацтво j гаjда-мацтво, увага до мужицтва.*) Тілько тут було меншеприхільности до козацтва j менше уваги до му-мужицтва, і думка не про своjу вольу Украjіни,а про прилученьньа jіjі до поновленоjі Польшчі.Тілько j тут серед партіjі „демократів" були думкипро увільненьньа мужиків од крепацтва серед пов-станьньа дльа того поновліньньа Польшчі.

Тим часом мужицтво наше показувало, шчо jомудуже не терпитьсьа в крепацтві, а наjбільше поправім боці Дніпра, по старіj козацько-гаjдамацькіjполосі коло Дніпра j скрізь під панством польським.До того ж сьуди мусили заjти чутки j про пов-станьньа „хлопське" в Галиччині, котре підньалив 1846 р. на цеj раз більше польські, ніж наші,мужики j од котрого багато панів втікало j в Рос-сіjу. Само начальство россіjське здумало вдержатипанське здирство хоч на правобічніj Украjіні і зро-било „Інвентарні правила" 1847 про земльу j ро-боту крепаків. Правила ці не вдовольнили крепаків,котрі в Пісньах своjіх жалілись, шчо „чиновникиполигались з панами." В часи ж севастопольськоjівіjни 1855 р. мужики в Киjівшчині підньалисьцілими селами, шчоб іти „в козаки, на вільні сте-пи," де буцім то всім „царь обіцьав вольу j земльу."Знаjшовсь один з польських студентів демократів,(Розенталь) котриj пішов до мужиків росказуватиjім, шчо вони те не од царьа, а од спільногоповстаньньа з польаками, получать, — і, звісно,

________________

*) Украjінська школа польських поетів (Мальчевськиj, Зальеськиj,Гошчинськиj і др.).

- 18 -

пропав в Сібіру. Післьа віjни скрізь по Украjінікрепаки стали ждати волі то од царьа руського,то од Наполеона, а потім коли виjшла звісна вольабез землі 19 февр. 1861 p., то вони скрізь сталиждати „новоjі волі" j „слушного часу", коли всьаземльа буде поділена між льудьми рівно, так шчосам царь мусив казати в Полтавшчині виборнимз мужиків, шчо „новоjі волі" він не дасть. Булиj такі, шчо казали, шчо приjде jакиjсь Гарабурда(Гарібальді) і дасть нову вольу.

Це все, шчо робилось в самому мужицтву ук-раjінському з 50-х років; отдавалось і на тих пись-менних украjінцьах, котрі, почавши од козакольубстваранішчих часів, стали пильнішче пригльадатись домужицтва, а наjбільше, коли між ними став саммужик зроду, Шевченко, котрого в 1857 р. по-вернуто з невільноjі служби в Азіjі. Письменніукраjінці, по більшіj части ті, шчо були в това-ристві Кирило-Мехводіjевському, j наjближчі до них,стали більше виступати з своjіми думками в пе-чаті, в окремних книгах (Куліша, Марка Вовчка,Костомарова, Шевченка і др.), а далі в місьачномувиданьньу „Основа" 1861 — 62. Коли ж післьа1863 р. стало важко говорити украjінцьам в Poc-ciji, то вони стали писати по галицьким часопи-сьам, напр. в „Меті" 1863—-64 pp. і в „Правді" 1867 - 75.

Перше прихільники украjінського льуду j краjі-ни виступали смирно, бажаjучи не багато: воліпечатати книги рідноjу мовоjу j вчити неjу понизчих школах, волі особи в державі россіjськіj,полекшаньньа бідноти мужицькоjі, повертаньньапанства j попівства на Украjіні до породи украjінсь-коjі, до згоди з мужицтвом. (Дивись Шевченка„Посланіjе до земльаків," статьті Куліша j Косто-

- 19 -

марова в „Основі" j „Дні"). Навіть Шевченко,котриj в думах своjіх та пісньах jшов дальше(напр. Заповіт: поховаjте, та вставаjте, — каjданиломіте! і т. д.), коли писав простоjу мовоjу (про-зоjу), то радиj був вдовольнитись і тим малим,котрого він бажав в „Посланіjі." Тільки дальшиjзріст вільних думок (демократіjі j соціалізму) вЕвропі j в Pocciji в 60-ті роки, примір польаків,котрі змагались повставати (1860—63 pp.), увагана бажаньньа самого мужицтва нашого, а до тогобаjдужість украjінського панства j навіть ворогу-ваньньа доброjі долі панства j попівства, (наjбільшевишчого) — до всіх тих бажаньнь украjінських,ворогуваньньа проти них доброjі долі панства, по-півства j чиновництва в Московшчині, заборонаначальством печатати книги украjінські, (науковіj церковні) і баjдужість до того навіть вільнольу-бивих московських льудеj, — це все показало декому з украjінців марність надіj на все те, шчопануjе на Украjіні j по всіj Россіjі.

Шче з 50-х років почали виробльатись середмолодих з письменних льудеj на Украjіні ті дум-ки, котрі вороги jіх з польаків назвали „хлопома-ніjеjу," а з жидів і москвинів — „украjінськимсепаратізмом", — то-б-то думки про те, шчоб під-ньати чорноробів, вигнати усьаке панство j на-чальство з Украjіни j поставити на ніj вільну ко-зацько-мужицьку державу, або повернути хочтаку своjу вольу, jаку мала Украjіна в московсь-кому царстві за часи гетьманів. Безперечно, шчотакі думки ворушились по гарьачим головам. Тіль-ко таких льудеj було шче мало, j вони мало шчоробили не то, шчоб доводити ті думки до діла,але j шчоб більше привернути льудеj до них. Тадо того по підбитим украjінам (провінціjам) усьа-

- 20 -

ким освіченим льудім важче було так навчитисьі зібратись до купи, jак навіть це можна було і встолицьах Россіjі. Через це „хлопоманські" j своjе-вільні думки на Украjіні в 50-60-х pp. мало в ко-го стали досить jасними j дужими, а потім на кіль-ка часу j зовсім були притихли.

До того ж і працьа невеличкоjі купки украjін-ських „хлопоманів" по неволі мусила розбиватись наусі боки од наукового досліджуваньньа старовиниj мови народньоjі до праці серед мужицтва. Атут шче j польське повстаньньа случилось jак разтоді, коли тільки шчо украjінські „хлопомани" іприхільники „своjеjі волі" стали складатись в упо-рьадковані купки j громадки j виjасньати собі своjідумки j приводи, чого і jак добиватись. Украjінцібачили, шчо начальство московське j помосковленепанство j попівство наклада руку j на самі смир-ні праці украjінські, jак напр. на книги j школи;— а тоді ж таки панство польське на правім бо-ці Дніпра прьамувало до того, шчоб jак більшезабрати в своjі руки наше мужицтво j повернутистаре Польське королевство, — і самі наjвільнодум-нішчі польські демократи, навіть ті, шчо згожу-вались з тим, шчо Украjіна не в усьому подібнадо Польшчі j мусить мати jакусь то своjу вольу,все таки змагались прилучити jіjі до Польшчі, зчого не могло б бути нічого, окрім пануваньньапольаків над украjінцьами, а далі j панства надмужиками. Мужицтво украjінське в часи повстань-ньа польського 1863 р. само повстало проти по-льаків, шчоб „завоjувати собі земльу," jак колиськозаки, — і тим примусило j начальство царськедати jому більше землі, ніж jіjі дано було скрізьпо царськіj волі 1861 р. На правобічніj Украjіні,в губерніjах Киjівськіj, Подольськіj, Волинськіj, jак

- 21 -

і в инчих, де було польське панство, — почалисьперегльаданьньа „уставних грамот," шчо були зроб-лені од 1861 до 1863 рр. россіjск. начальством і пан-ством (по більшіj части польським) з 1864 р. по1869 р. В тих трьох губерніjах наші крестьанездобули через те на 20% більше польа, ніж во-ни було дістали до польського повстаньньа.*) Цевсе не зосталось без сили над прихільниками ук-раjінськоjі волі, — і тим більше, шчо вони, jак„хлопомани" більше давали ваги поліпшеньньу го-сподарства мужицького, ніж jаким небудь держав-ним порьадкам. До того ж тоді скрізь в Европіходили думки, навіть між соціалистами, шчо по-ліпшатись господарство мужицьке може j без віль-ного державного строjу, за помічьчьу царства, —а до того в Россіjі була дуже міцна думка, шчоприхільник мужиків мусить мало не в усьому jтиз мужиками. А мужики украjінські стали за ца-рьа, від которого сподівались землі, проти по-льаків. От через це все думки j працьа ук-раjінських вільнодумців і „хлопоманів" роздвоjі-лась: не лишаjучи незадовольства проти начальс-тва московського за jого нагніт на украjінськувольу j породу (національність), хлопомани раді були,шчо теж начальство сповньа хоч частину jіхньо-го бажаньньа про справи господарські (економич-ні) і даjе нашому мужицтву хоч в одніj краjінітрохи більше землі.

Таке роздвіjство шче додало причини, через шчоукраjінське „народовство" в 60-ті роки не виступилоперед своjім льудоміпередусім світом з прьамими дум-ка ми про те, шчо сам народ украjіінськиj му-

__________________*) Дивись «Труды этнограф.-статист. экспедиціи въ западнорусскійкраj.» Матерьялы собранные П. П. Чубинскимъ. т. VII. 515.

- 22 -

сить впорьадкувати своіу дольу, jак jому потрібно,скинувши з себе усьаке панство j державство.

По троху діjшло j до того. Шче з 1866 р. на-чальство царське зпинилось навіть і з тими неве-личкими ділами, котрі воно почало робити дльа му-жиків, напр. з школами, з переміноjу податків, —і почало jавно jти назад і більше держати рукупанства навіть і на правім боці Дніпра. До тогоj тут виjавилось в 70-ті роки, шчо j наданьньа на-шим мужикам трохи більше землі не ратуjе jіход бідности j од того, шчоб вони не мусили за-продуватись в наjми, або кидати своjу батьківшчи-ну j шукати собі виселків, де вони знаходьать ту жсаму невольу, шчо од неjі думали втекти. Тим ча-сом за 10-15 років післьа волі 19 Февр. 1861 р.вспіло нарости нове панство — багатирське, ино-ді з самих мужиків і козаків, з сільськоjі старши-ни, котре поприставало до ранішого панства —дворянського j купецтва, тако ж почало нагнічу-вати мужицтво j вбільшило число чужих jому льу-деj на Украjіні. Між бідним мужицтвом знову по-чала ходити думка про те, шчо мусить таки на-ступити новиj переділ землі, вже од нового, колине од теперішнього царьа. Так знову мужицьке жить-тьа поставило j перед письменними украjінцьамидумку про те, — jак виjти мужицтву нашому зтіjеjі новоjі неволі, в котру воно дісталось, шче незовсім вирвавшись з староjі панськоjі j зовсім невирвавшись з чиновницькоjі (царськоjі).

Західньа Европа j Америка,— де тим часом в кі-нець розбились надіjі прихільників чорноробствана поміч од Бонапартів, на поміч од держави вПрусіjі (Staatshьlfe), в котрих можна було бачити, jакпо самим вільним державам (Англіjа, Швеjцаріjа,також С. Америк. Спільні Держави) мужицтву жи-

- 23 -

ветьсьа далеко не красно, — навчали, шчо мужиц-тву ніхто не поможе, окрім jого самого. В Украjі-ні, в котріj все, шчо вишче мужика, двічі, коли нетричі, чуже jому, це шче більше мусило бути прав-доjу, ніж де небудь. На решті начальство царсь-ке шче раз наложило руку навіть на самі смир-ні початки праці над тим, шчоб перенести в му-жицтво науку j звести панство з мужицтвом хочоднаковоjу мовоjу: — воно заборонило в 1876 р.в кінець печатати украjінські книги на Украjіні,а з них наукові книги j де небудь в Pocciji, —при чому знову показалась або баjдужість до цьо-го нечуванного в Европі діла, або j jавне ворогу-ваньньа проти украjінства з боку московського jпомосковленного панства, навіть з самих вільно-думців. Та баjдужість і те ворогуваньньа тількиосмілили царське начальство робити, шчо здума надУкраjіноjу.

Так в тіj частині нашоjі Украjіни, шчо під Мос-квоjу, зростала в XIX ст. знов думка про спіль-ність і вольу своjеjі Украjіни серед невеличких гро-мадок і письменних льудеj, а серед громад мужиць-ких так виростала своjа думка про земльу j во-льу; — так показувалась де далі марность надіjі тих і других на всьаке панство j начальствосвітське. Подібне ж виjаснилось останніми часами jшчо до панства попівського. Тілько тут, може, шчебільше видно, jак мужицтво наше само по собі,саме через те, шчо воно бачило навкруги себе jод чого терпіло, було попхнуто до того ж, до чо-го мусили б діjти письменні льуде наукоjу: — по-чало скидати попівські пута з розуму свого.

Та всьа колотнеча, jака робилась на нашіj Ук-раjіні сотні років, не давала на ніj без перестанкурости науці, а особливо науці про природу. З то-

- 24 -

го ж часу, jак наша Украjіна дісталась під дер-жаву царів московських, наука в нас дісталась вконечну невольу царського j попівського догльаду(цензури), котриj пропускав з всесвітньоjі наукидо нас тільки те, шчо хотів. Далеке, j чуже на-чальство не дбало зовсім про наші школи, навітьі про такі, jакі jому було завгодно заводи-ти в своjему царству дльа самих панів і попів.До того ж проход науки до наших льудеj спи-ньавсь через те, шчо по школам нашим стали вчи-ти чужоjу мовоjу, і навіть коли вже панство j по-півство наше так-сьак вправилось з тіjеjу мовоjуj помосковилось, — то до мужицьких громад вжезовсім не могла діjти j крихта панськоjі науки, кот-ру росказувано чужоjу мовоjу. Так наша Украjі-на довго мусила годуватись маjже самоjу церков-ноjу, грецько-славjанськоjу наукоjу, а нашому му-жицтву післьа XVIII ст. зостались самі хиба пос-лідки j луна тіjеjі науки. Тільки ж розум нашихльудеj і в старовину пробував виjти з тіjеjі межі,jаку перед ним провело грецько-славjанське попівство,і в тіj межі звернув увагу більш на те, шчо булонаjпожиточне дльа громад льудських, ніж на об-рьадові вигадки j забобони. Шчо тому було запричина, — чи природньа сила розуму наших льу-деj, чи те, шчо вони здавна мусили знатись з льу-дьми усьакоjі віри (напр., коли не jти в дуже да-леку старовину: з греками, з італьjанцьами по Чор-ному морьу в ХІѴ-ХѴ ст., з льахами, з німцьами,з усьакими льутерами, кальвинами, соцініанами і т.и., котрими кишіло русько - польське королевство вXVІ-XVII ст., до котрих приставали j пани j мі-шчане,) тілько ж шче в XVI-XVII ст. наша Ук-раjіна була наjближче, ніж коли небудь, до тихдумок, jaki помогли в Европі перемінити панські

- 25 -

церковні порьадки на громадські, а далі j увіль-нити розум громадськиj од путів попівськоjі нау-ки. Думка про таку переміну починалась у нассеред простішчих льудеj саме тоді, коли вишче пан-ство наше, світське j церковне, почало повертатисьв чужу породу, польську, а далі j у віру латинсь-кого обрьаду, і коли та віра, котра так-сьак, а ста-ла віроjу наших льудеj, де далі зоставалась тількивіроjу простих льудеj. Впjать таки наша Украjінабула наjближча до тих думок, котрі довели всьуЕвропу до зміни церковноjі (реформаціjі) jак раз то-ді, коли наші прості льуде наjбільше повставализа cвojy вольу, а наша порода була наjближче доспільности всіх cвojix громад.

В XVI ст. прості льуде по містам нашим закла-дали братства церковні, в котрих багаті j бід-ні були рівні, в котрих усі братчики мусили ви-бірати j судити попів, j архиjереj мусив слухатисьбратства, бо братчики брали собі право докорьатиj архиjереjа, коли тоj робив шчо непотрібне j „про-тивитись jому, jак ворогові правди''. Братчики насходах, скінчивши розмови про справи своjі, самичитали книги духовні j розмовляли між со-боjу, печатали книги церковні j світські, держа-ли школи. Братчики думали, шчо гроші j маjеткицерковні — добро бідних льудеj, вдов, сиріт, да-вали з братського скарбу поміч бідним і нужден-ним без лихви, помагали бідним хлопцьам вчитисьнауки. Братчики хотіли сами судитись про між се-бе, не виносьучи справи за поріг і т. д. *) Попівсь-кому панству, архиjереjам не подобались такі зма-ганьньа простих льудеj, „хлопів, кожемьак, сіділь-

___________________

*) ДИВИСЬ устав Львівського братства, зложенниj мішчанами 1586 р.в «Памятникахь Кіевской Коммісіи для разбора древнихь актовъ»т. III, 24 далі 37—45.

- 26 -

ників" і т. и., — і вони пристали під руку архи-jереjа римського, сотворивши на Брестському со-борі (1595) уніjу, котру стало підперати польсь-ке панство j королевство. Де було одноjу з причин,через шчо наша зміна церковна не пішла до кін-цьа, jак західньа реформаціjа. Братчики присталидо тих архиjереjів, котрі зостались з грецьким„благочестіjем" (православіjем). За помічьчьу мі-шчан, козаків і сельан вдержалась на Украjіні цер-ква грецько-славjанська, а потім мусила пристативкупі з Гетьманшчиноjу під церковне начальствомосковське. Тілько ж і в прихільниках грецького„благочестіjа" на Украjіні в ХѴІ-ХѴІІ ст., а наj-більше тоді, коли до братства простих льудеj шчемало приставало архиjереjів, було багато братскогодуху, духу громадських церков, jакими робились вЕвропі церкви „протестанські". В тих писаньньах,jакі писались в XVI ст. проти уніjі архиjереjськоjі,наші льуде, навіть з попів, — проклинали панс-тво церковне, „владик, архимандритів, ігуменів,всіх свьашченників, котрі на свьатих місьцах лежу-чи, гроші збіраjуть, слуги умножаjуть, жони ук-рашаjуть, приjателі обагачуjуть, корити зіждуть,роскош своjу поганськуjу ісполньаjуть," — і казалишчо „ хлопи, кожемьаки сідельники, шевці, — про-стиjі христіjане, світські — то j jесть само тіло цер-ковне, котре маjе волость скверноначальника попавирвати, осудити j прокльасти," шчо наука, мов-бито попи, вишчі світських льудеj і шчо світські му-сьать тільки слухатись jіх в усьому, — це наукане Христова, а рабинська. Навіть манах украjінецьписав тоді: „не попи спасуть нас, або владики,або митрополити, а таjінство віри православноjі тазаповіді, — оте спасе нас," — і добавльав, — пишу-чи „народу руському, литовському j льадському в

- 27 -

розділених сектах і вірах розмаjітих:" — шчо тепер„свьашченники всі черевом, а не духом офіруjуть"—і шчо „ на панів нічого надjіjатись, шчо прості льудесамі мусьать вичистити церкву од скверноти." *) Зна-ходились в XVI ст. попи, котрі „дльа ліпшого ви-розуміньньа христіjанського льуду посполітого"перекладали Евангеліjе „з jазика балгарського намову руську " та шче j так, шчоб воно годилосьдльа льудеj і грецького j латинського обрядку."**)А козаки за Хмельницького казали польському ксьон-дзові своjеjу терпкоjу мовоjу, — шчо j „ваші ксьон-зи j наші попи однакові такі сини." ***)Діло не діjшло до того, шчоб у нас заложилисьцілком громадські церкви, jак там, де подібниj жерух серед громад мішчанських довів до кальвінс-тва, індепенденства і т. и. Тілько ж все таки брат-ства j увесь рух церковниj XVI-XVII ст. проjшовне дурно. З самих попів наших повиходили льу-де, котрі j в Московшчині навчали льудеj тому, шчов ХѴП ст. навчали дальші парослі протестанства(армініjане, латітундаріjі, деjісти), тому, шчо несамі тільки грецькі христіjане — христjане, шчо jу нехриста можна навчитись доброму, шчо спасінь-ньа не в обрьадах і т. и. (Прокопович, Бужінсь-киj і т. и.) Тільки таких льудеj стала тратити вХѴІІІ ст. наша Украjіна,—дльа столичноjі Москов-шчини, а там вони переробльувались з вільних льу-деj на царсько церковних чиновників. Дальшиj зріст таких думок серед льудеj духовноjі школи в нас спинивсь,

__________________

*) Четыре сочиненія афонскаго монаха Іоанна изъ Вишни. АктыЮжн. и Зап. Россіи. II, 205 і далі. Апокризись албо отповѣдь накнижки о соборѣ Берестейскомъ, черезъ Христофора Филялета 1587.

**)Див. П, Житецкого. О пересопницкой рукописи. Труды III археол.съѣзда 221,***) Пам. Кіевск. Kомм І, III, 325.

- 28 -

наjбільше через церковну централізаціjу j цензу-ру.*) Само попівство наше під царськоjу рукоjузовсім перестало бути вибірним, стало казенним, адалі j зовсім чужим, особливо архиjереjство.

А по громадам мужицьким все таки ворушилисьдумки, котрі було проскочили в гору в братствах,та шче j своjім робом посувались далі: в пісньахі казках своjіх мужики росказували про Христа-бога бідних, сміjались над попами j архиjереjами,иноді j над свьатими, „шчо молебні льубльать,"і над усіма порядками церковними, котрі тількодеруть з мужика: „боженьки, боженьки! а над кимви будете богувати, jак нас не буде"!**)

По троху попівство наше j церкви стали дльанаших простих громад маjже такими ж самими,jакими були колись, в перші часи yнiji: панськимиj чужими, — тілько шчо не латинськими! От тодіто серед нашого мужицтва показались льуде, вжезовсім протестанти, котрі де далі стали склада-тись в „братства." „Штунди" — так і звуть себе— „братство руське". Тут не обіjшлось без чу-жоjі науки: німців і московських льудеj. Тількиж чужа наука сама по собі багато не вдіjе, колисамі льуде не готові приньати jіjі. Та j з усіхчужих вір наші льуде слухаjуть — німецьких ме-нонітів, анабабтістів і московських не старообряд-ців, а „льудеj божих" (шалопутів, хлистів; ці тежне без німецького початку в ХУІІІ ст. завелись в Мос-ковшчині) — і „льуди ж божі," хоч верзуть усьакінісенітниці, та все таки держутьсьа того: шчо в

________________

*) Шче в 1820 в Чернигові виjшла книга «Богомысліе,» в котріjпобачили «лютерскія противности.» Царь Петро заборонив печатативсьакі книги духовні без догльаду вишчого начальства церковного.**) Дивись приміри у нас в Малор, Нар.Преданія и Разскази .К. 1876;у Чубинского, Труды, т. І.

- 29 -

кожному чоловікові божа сила jесть, шчо він сампо собі розуміти віру може без попа, та шчо всільуде мусять в братстві жити. У штундів такі зовсім усьа віра на христове братство сходиться.А в усіх тих сектантів, jакі тепер показуjутьсьасеред украjінського мужицтва, — порьадки духов-них громад зовсім такі, jакі хотіли завести брат-чики XVI ст.

Цікаве діло, — шчо ці нові братства заводьатьсьау нас вже зовсім самими „хлопами, кожемьаками,сідельниками", — шчо ніхто з письменних льудеjна Украjіні навіть не вмів дізнатись добре про тібратства. Вони самі собі ростуть і письменствунавчаjутьсьа, і коли тепер не заводьать школ іпечатень, то тілько через те, шчо це тепер труд-нішче в Россіjі XIX ст., ніж в Польшчі XVI ст.;сами перетолковуjуть між собоjу бібліjу „з jазикаболгарського на просту мову—руську", на простуукраjінську, — і коли не пишуть тих перекладів,то через те, шчо шче j не чули, шчо jесть льуде,котрі пишуть не панськоjу руськоjу мовоjу, —украjінськоjу.

В усякім разі j тут, в справах духовних, jакі в справах господарських, наше мужицтво теперприходить на те, на чому стоjало в козацькі часиXVI—XVII ст. До того ж підходьать з різнихбоків (національного, політичного j соціального) jкупки письменних украjінців, котрі не забули того,шчо вони украjінці, j хотьать ухопити кінець нит-ки, шчо ввірвалась в нашіj icmopiji в XVIII cm. Чивмітимуть наші письменні льуде вхопитись за краjтіjеjі нитки, котриj тьагнетьсьа сам по собі в на-шому мужицтву, чи вмітимуть привjазати до ньогоj те, шчо виплела за ХѴІІІ—:ХІХ ст. думка льудеj,котрих історіjа не переривалась, і звести в темноті

- 30 -

j на самоті виплетену нитку — иноді більше бажань-ньа, ніж jасноjі думки — нашого мужицтва, з ве-ликоjу сіткоjу наукових і громадських думок евро-пеjських льудеj, — ось в чому тепер все діло дльатеперішніх письменних льудеj на нашіj Украjіні!

Ось де дльа них: чи жити, чи помірати?!До того ж краjу діjшли письменні льуде j му-

жицтво і в тих наших краjінах, шчо під Цісар-шчиноjу, — хоч там і була трохи одмінна дольаписьменних льудеj в XIX ст., ніж в Россіjі. Тампід пануваньньам начальства неславjанськоjі поро-ди j віри не греко—руськоjі, важко було зовсімперемінити в наших школах і церквах старі по-рьадки XVII ст.; jак це зроблено у нас під моско-вським начальством. Там руські церкви j школивдержали більшу частину попівства од поверта-ньньа в зовсім одмінну од мужицтва породу. ВГаличчині наjменше порвалась нитка, котра при-вjазуjе письменство льудеj XIX ст. з старим цер-ковноруським XVII ст., тілько уніjатським. Це,звісно, мало своjу користь і дльа мужицтва, бовсе таки вдержувало наших письменних льудеjколо свого краjу, — j народу. Тільки ж через те,шчо письменні льуде руські в Галиччині булитілько попи, то j письменство руське було тільки по-півське, з jого мало було користи дльа живихпотреб громадських. Шче з того часу, jак в Га-личчині, за помічьчьу польського начальства, взялаверх уніjа, братські порьадки в церквах вкорочено,—і попи де далі зіслались в осібне панство, звісно,менше, ніж польське, а все таки вишче од мужиц-тва. Під Цісаршчиноjу попівство руське поверну-лось там в чиновництво, то цісарське, то польське,—котре дума про своjу користь та службу стар-шому начальству, а не про громади,— тим більше,

- 31 -

шчо настанова попа на парахвіjу там залежитьод пана-дідича.Тілько років з сорок назад і серед галицького

попівства стали показуватись льуде, котрі наукоjуj приміром других краjів славjанських стали до-ходити до думки, шчоб хоч шчо небудь робитина користь свого мужицтва, хоч давати jому біль-ше зрозумілу церковну науку, на jого живіj мові.Розумнішчиj між ними був Маркіjан Шашкевич,видавшиj книжку Дністрова Русалка (1837) зпісньами мужицькими j почавшиj перекладати Бі-бліjу на галицьку мову. Шашкевича j jого това-ришів між инчим підбили до таких праць книги з на-шоjі Украjіни (Котляревського, пісні Максимовича).Мусили також зробити своjе j проби польськоjіукраjінськоjі школи письменськоjі, а наjбільше збо-ри пісень Вацлава з Олеська j Жеготи Паулі. Заукраjінськими книгами в Галиччину стали захо-дити з Россіjі j козацькі думки. Тут сталось по-льське повстаньньа проти Цісарьа в 1848 p.,—і мужики галицькі показали себе також само, jакі подніпрьанські в 1863 р. Цісарське начальствоздумало вжитись з того початку між письменни-ми русинами галицькими уваги до того, шчо во-ни не польаки, а русини, і з ненависти мужицтвагалицького до панства польського, — і згодилосьна те, шчоб русини впорядкувались, jак осібнаполітична партіjа, осібна, признана державоjу по-рода льудеj, рівна по праву зо всіма другими. Ру-сини попи j мужики звернули надіjу на началь-ство цісарське, шчо воно jіх зовсім увільнить одпольських панів, а мужики зклались на попів, шчоті здобудуть jім од цісарьа вольу од паншчини,поле, ліси j пасовиська. Тілько j тут всі ті надіjістали марними. Окрім позбави од крепацькоjі пан-

- 32 -

шчини та маленьких клаптиків землі за чималіподатки, мужики наші в Галиччині не дістали ні-чого j тепер, де далі, збідньуjуться все більше jтратьать і ті клаптики землі, шчо були в них, і ха-ти, запродаjучи jіх жидам, шчоб виплатити усьакездирство. Та j усьа Галиччина все таки зостаjеть-сьа під польським начальством, котре перешкоджарусинам в усьому j навіть заводити своjі школиі т. и. Бачучи таке, деjакі з письменних русинівстали покладати надіjу вже на царьа московсько-го.*) Та j само мужицтво в Галиччині, jак де,то сподіваjетьсьа, шчо від того ж царьа, jак русь-кого, здобуде собі земльу j вольу од великих по-датків і всьакого здирства. Тілько з цими надіjа-ми живуть галичане вже більше десьати років,— а все з них нічого не виходить, і дльа того, хтозна порьадки в Россіjі, jасно, шчо j нічого не бу-де: і в Россіjі сельане ждуть того ж од царьа,ждуть, шчо він не тільки, „подарувавши паншчину,подаруjе j податки," а шче позволить панів в каjда-ни заковувати, посилати в ліс стосів рубати і т. и.**)Вже j в Галиччині поjавились льуде, і між пісь-менними льудьми, (котрі вже тепер jесть там jокрім попів, і між самим мужицтвом), котрі ро-зуміjуть, шчо марно надіjатись і на цісарське на-чальство j на московське j на своjіх попів, а по-кладаjуть надіjу на самих себе та на самі мужи-цькі громади. А бачучи на нашіj Украjіні льудеjоднаковоjі породи, шчо одно терпльать і до одно-

_____________________

*) Про це все більше росказано в нашому передньому слові прогалицьке письменство до книги «Повісті Федьковича.» К. 1875. ***) Дивись подільську пісньу, перероблену з галицькоjі, записану

од лірника, в Зап. Югозападн Отд, Руск. Географич. Общ. І, ІІ, стр.54—55.

- 33 -

го jдуть, вони ради пристати до спільноjі праці зроссіjськими украjінцьами.

Далеко гірше стоjать наші земльаки в Угоршчи-ні. Тут дуже вже давно наші льуде дістались підруку панів угорських. Сьуди, за гори, маjже недоходила чутка про наших козаків і про те, jакв наших місцьах мужицтво пробувало само ору-дувати долеjу своjеjу. Та в часи нашого козацтвальудеj наших за горами шче було не багато; землі бу-ло в вольу; пани угорські теж шче не росплодилисьта j часто за одно з мужиками терпіли од турок,втікали од них, воjувались з ними. Коли ж пан-ство угорське міцнішче j густішче засіло на на-шіj закарпатськіj Краjіні, в XVIII ст., то вжетоді козацтво наше було далеко, аж за Дніпром,та j те зкінчилось. Так загірні льуде наші одби-лись зовсім од нас,—та j у нас так затихла думкапро них, шчо навіть вчениj складач „Исторіи Ма-лоj Россіи", Бантиш писав, jак темну чутку, шчо„свѣдуюшіе люди находятъ нынѣшнее малороссіj-ское нарѣчіе сходнымъ съ тѣмь, коимъ говорятьВенгерскіе Россіяне, извѣстные подъ именемъ(?)Карпатороссовъ."*) Перше в ХѴІІІ ст. хоч попівствозакарпатське було спільне з галицьким, (а часами,в ХѴІІ через нього то j дотикалось до киjівсько-го), але в XIX ст. і воно підльагло зовсім угорсь-кому начальству j по троху переробилось зовсімна нове панство, маjже зовсім угорське, котре jговорить між собоjу не инакше, jак по угорськомуj не маjе иншоjі думки, jак жити з наших льудеjта вслугувати начальству j панству угорському.Рідко хто з того попівства думав про те, шчобшчо небудь писати по руському, а котрі j думали

_____________*) Ист. М. P., III. 249.

3

- 34 -

(в остатні тридцьать-двадцьать років Духнович,Раковськиj, Павлович і др.), то шче менше галиць-ких попів думали про те, шчоб писати близькодо того, jак мужицтво jіхнье говорить, і про такіречі, шчоб світським льудім та громадам мужиць-ким були пожиточні, — а змагались писати всебільше про попівські речі та мовоjу мов би томосковськоjy, jак папськоjy серед усіх руських, кот-роjі однако ніхто в них не вміjе, бо не чуjе ніколи.Через те писачі ті нікого j не загріли до своjеjірушчини, про котру рідко хто з письменних льу-деj по тих сторонах і дума.

Доси наjбільше, шчо зворушило земльаків нашихна Угоршчині, — це повстаньньа угрів проти цісарьав 1848 р. j поход віjська з Россіjі на поміч ціса-реві. Де хто навіть з попів руських по тіj стороніпристав було до угрів, але потім, коли не jіх взьала,то j ті переjшли на цісарів бік і стали jому при-слугуватись проти угрів. Мужики ж зразу стализа цісарьа, бо дьаковали jого за вольу од паншчиниj сподівались теж польа, лісів, пасовиськів. *) Тіжз письменних льудеj, хто був гарьачішчиj до руш-чини, ті стали сподіватись усьакого добра, звісно,більше дльа себе, ніж дльа мужицьких громад, одцісарьа, або од цісаревого приjательа, царьа „русь-кого," j шче ревнішче стали старатись помоскови-тись, шчоб показати, шчо j між ними jесть пани,jак і між уграми. Де jакі j справди стали на часчималими чиновниками в своjіj краjіні. Тілько му-жики тут дістали шче менше, ніж в Галиччині,а з годом цісарь мусив помиритись з уграми, іпани угорські знов абрали силу по всіj тіj краjіні

________________

*) Дивисьь пісні проти Кошута, привалену в нашіj статьті «Мало-росія въ ея словесності,» Вѣстникъ Европы. 1870, VI.

- 35 -

над нашими льудьми та шче тепер стали льутіш-чими до них. А з того змаганьньа письменнихльудеj помосковитись виjшло тілько те, шчо вонишче більше стали гордувати над своjіми ж земльа-ками мужиками, котрі б то j мови настоjашчоjіруськоjі не вміjуть. По троху всі письменні льудев угорськіj Украjіні вернулись до угорськоjі мови,— хиба кто поjіхав в Россіjу на службу, з чого,звісно, дльа тіjеjі краjіни ніjакоjі користи не ма, —і тепер хоч і jесть шче там одна газета мов би торуська, то j та, змагаjучись писати по панському,по московському, тілько j дума, шчо прислугуватисьдо угрів, і нападаjетьсьа на усіх, хто jім не хочекоритись: на сербів, на словаків, та j на своjіх рус-ньаків і на саму Московшчину. Тепер на всьу нашуугорську краjіну не ма ніоднісінького письменногочоловіка, котриj би jавно промовив хоч слово засвоjе мужицтво j за рушчину j славjанство. Таквоно j мусило бути післьа того, jак письменні льудев тіj краjіні захотіли бути не громадьанами середсвоjіх льудеj, а панами, хоч би j руськими. Руськогопанства коло себе вони не знаjшли, — московськедалеко: приjшлось приставати до угорського, абомовчати! Тілько jак воно це не гірко бачити, авже j з цього видно, шчо в нашіj угорськіj краjініділо громад руських стало на чистоту: тут вжезовсім видно, шчо все, шчо не мужицьке, зовсімчуже j зовсім гордуjе мужицтвом і рушчиноjу,зовсім ворогуjе проти них. Jавно значить, шчо тутвже j крихти надіjі не може бути на шчо небудь,окрім самих мужицьких громад, котрі сами собімусьать помогти, вибавивши своjу земльу од чу-жих льудеj. А коли там наших льудеj не багато,— ТО, JACНО, ШЧО ВОНИ МУСЬАТЬ ШУКАТИ ПОМОЧІ ВСПІЛЦІ З СУСІДАМИ, КОТРИХ ДОЛЬА МАJЖЕ ТАКА Ж САМА

- 36 -

jак і jіхньа: з словаками, сербами, волохами і т. и.та з своjіми братами: русинами — за горами: вГаличчині j у нас. Цьа спілка з льудьми, котримсамим того ж треба, шчо j русинам закарпатським,буде певнішчоjу помічьчьу, ніж надіjа напр. наМосковшчину: Московшчина далеко, — та j на-чальству московському не ма причини переміньатиза Карпатами порьадки, котрі воно само в себедержить!

Так то по всім нашим украjінам стало теперна однакове: скрізь наші льуде зостались маjжетілько мужики; скрізь льудеj наших однаково да-вить хоч і не однакове царство, панство, купецтвоj попівство; скрізь мужицькі громади одного ба-жаj уть, скрізь виjавилось однаково, шчо марні на-діjі на кого небудь, окрім на самі мужицькі громади.А коли ті громади скрізь у нас однаковоjі породи,живуть поруч, — то jасно, шчо нашим льудімнаjліпше: — стати спільно, шчоб діjти до свого;шчоб жити по cвojij волі на cвojij землі.

Шчо ж то значить: жити по своjіj волі на своjіjземлі? Чи то значить тілько заложити своjу окре-му державу, jак напр. зробили це на наших очахітальjанці?

Безперечно, украjінці багато стратили через те,шчо в ті часи, коли більша частина других по-род льудських в Европі зкладали своjі держави,jім не довелось того зробити. Jaк там не jесть, асвоjа держава, чи по волі, чи по неволі зложена,була j доси шче jесть дльа льудеj спілкоjу задльаоборони себе од чужих і задльа впорьадкуваньньасвоjіх справ на своjіj землі по своjіj волі. Тількож не всіх справ і не дльа всіх льудеj рівно! Тепервже льуди переросли державні спілки j прьамуjутьі волеjу j неволеjу до jакихсь инчих. Тепер вже

- 37 -

показалось, шчо j в тих породах льудських, котрімаjуть своjі держави j великі багаті, j вільні,(напр. jак Франціjа, Англіjа), або j великі спілкивільних держав (jак С. Амеріканська Спілка), біль-ша частина льудеj бідуjе мало чим менше, ніжбідуjуть мужики украjінські. Безперечно, шчо ко-ли б украjінці перш усього вибились з під чужихдержав і заложили своjу, вони б стали також, jакі другі породи, сами мізкувати, шчоб полегшититу біду, од jакоjі терпльать скрізь льуди. Тількож того, шчо пропало, не вернеш, а на далі пов-станьньа проти Австріjі j Россіjі, таке jак робилиза своjу державну спільність італьjанці за помі-чьчьу Франціjі,—дльа нас річ не можлива. Швидчеможливе діло дльа нас стати усім в одніj держа-ві, це коли б одна з тих держав, шчо тепер во-лодаjуть нашеjу землеjу, одірвала решту jіjі оддругоjі держави. Звісно, це швидче може зробитиРоссіjа з Австріjеjу, ніж Австріjа з Россіjеjу. Тіль-ко в такім случаjу наші справи не поліпшали ббагато, хиба б, шчо наші австроугорські братизовсім би запевнились об цім та пристали б доспільноjі праці проти усьакоjі неволі, од котроjіми терпимо. Далеко можливішче дльа украjінцівдобиватись в тих державах, під которими вонитепер, усьакоjі громадськоjі волі за помічьчьу дру-гих пород, котрі теж підданні тим державам. Ті-лько ж це таке діло, котре потрібуjе стілько усьа-коjі праці, шчо в кінці jіjі не варто здобути тіль-ко державну вольу j спілку. Не варто було бздобути тілько те j тоді, коли б довелось справдільудім украjінськоjі породи добитись того черезвелике повстаньньа j кроваву віjну. Мало того,шчо ми бачимо по других льудіх, котрі маjутьсвоjі держави, напр. хоч би j в Італіjі, нас може

- 38 -

навчити примір і нашого повстаньньа за часиБогдана Хмельницького, коли наша Украjіна спра-вди була наjбільше подібна до самостоjачоjі j чи-малоjі держави.

Держава та зложилась через повстаньньа вели-коjі частини поспольства, козацтва, мішчанства, по-півства j трохи j панства, не забувшого шче руш-чини j „благочестіjа". А вже серед самого повста-ньньа показувалась незгода між багатшими j бід-нішчими, між поспольством, мішчанством — і ко-зацтвом і панством, між козацтвом, поспольством— і попівством, далі між козацтвом простим — ізначним. Незгода цьа примусила украjінців шука-ти помочі проти Польшчі в „соjузі j протекціjіцарьа восточного," котрі соjуз і протекціjа обе-рнулись в „підданство", j не „вільне підданство,"jак хотіли украjінські козаки, а в „вічне піддан-ство," jак поправльав гетьмана Виговського царьмосковськиj. Вже за часи того Виговського незго-да між тими поділами наших льудеj по стану jпо багатству діjшла до того, шчо вже наперед мо-жна було бачити, шчо украjінська держава невстоjіть „серед незгоди частих і непостоjанних на-чальників" кожного стану j серед „незичливихсосідственних монархів фракціj, " (злочинств) jак пла-кались товаришчі віjська запорожського в листах,на котрі ми вказали вишче. Сталось це через те,шчо ті, хто закладав украjінську державу XVII ст.,скидали з себе тілько чуже jармо та те, шчо біль-ше усього мулило jіх, а не виривали неволі зкорінем: вони зоставили стани льудські: попівство,воjацтво, (шльахту j козаків), мішчанство, посполь-ство; вони хоч і казали потім, шчо „козацька ша-бльа скасовала колишні панські кріпості на зе-мльу," та тілько не вміли подумати об тім, jак би

- 39 -

не заводити нових кріпостів, а всі кинулись назаjманшчину польа, лугів, млинів,—а то так і зо-ставили старі кріпості на грунти православнихцерков j шльахти j козаків з тими підданними, ко-тjрі „обиклуjу повинность одправовали." На томуj вмовились державні льуде украjінські з царем,в Переjаслові (1654) і зараз же почали j од нього j одгетьманів випрошувати собі нові маjетності з підданни-ми, або хоч з послушними. „jак льуде осілись післьаХмельницького, казали в початку XVIII ст. унас на Украjіні, то можніjші пописались в коза-ки, а подліjші осталисьа, в мужиках." *) Черезкілька років післьа переjаславськоjі умови 1654 р.Городова Украjіна вже знову мала нових своjіх„дуків-льахів," а за тим сталось так, jак усі знаjуть.В Украніjі Низовіj згода j вольа держались довше,бо там менше було станів та заjманшчини (бомаjже не було хліборобства), а було товариськевоjацтво j господарство (рибальство, польуваньньа,скотарство.)

В цьому то товаристві: в рівності j в спіль-ному господарстві над усім, шчо потрібно льудім,і jесть коринь волі j дльа льудеj, маjучих своjі дер-жави j не маjучих jіх. „Шабльа козацька" ина-кше б послужила „матері нашіj Украjіні," коли бвона, „скасувавши нестерпимуjу льадськуjу невольу,"не ділила льудеj на стани j не попускала заjман-шчини, а повернула б всьу Украjіну в „вольностиусього товариського льуду украjінського," в те,чим були річки j луги на низовіj Украjіні дльа„товаришчів віjська запорожського." От до того,

_________________

*) Лазаревського, Малороссійскіе посполитые крестьяне (1648—1783), Чернигов. 1866. 5. 6.

- 40 -

шчо справити в наших дідів не стало розуму, ко-ли вони складали козацьку державу, — jак і ні вкого в ті часи,—до того мусимо тепер післьа дов-гоjі j гіркоjі науки добиватись ми, jіхні онуки,в котрих нема ніjакоjі держави.

Jасне діло, шчо така велика купа льудеj, скіль-ко jесть jіх на всіj нашіj Украjіні, не може бутиодним товариством, — инакше вона б пересталабути j вільним товариством. Вона мусить статитовариством товариств, спілкоjу громад, вільнихв усіх своjіх справах, инакше jакі небудь грома-ди будуть поневолені робити не те, шчо вонихотьать і не там, де вони сидьать. Добре булотоваришчам запорожським, шчо-року кидати же-реб, jакому куріньу jака річка на цеj рік діста-нетьсьа, бо товаришчів запорожських було завшетисьач з 6, і вони вже через воjацтво своjе мусили наj-більше сидіти в Сичі, коли не були в поході. Алевже те одно, шчо кожниj товаришч мусив без-премінно приставати до jакого куриньа січового,шчоб стати справди товаришчем січовим, робило,шчо справдешньоjі рівности не було між усімахто сидів на всіj землі запорожськіj (а jіх тамбувало не 6—10 тисьач, а 50—60), хоч і ко-жному була вольа переjти в Січу j стати това-ришчем. Та в тім то j сила, шчо не кожниj схо-че, а всі не можуть кидати своjу громаду та jтив другу, в середньу навіть на час. Не буде рів-ноjі ввлі j тоді, коли хто небудь буде справльа-тись в усьому за другого, jак це робитьсьа в ви-борних державах. Виборниj тілько тоді не станеначальством, коли він просто справить те діло, закотрим jого вислав другиj, котриj знав наперед,jаке то діло j наказав, jак jого треба справити.З цього jасно, шчо справди вільними можуть бу-

- 41 -

ти тілько маленькі держави, або ліпше сказати,громади, товариства. Справди вільноjу спілкоjуможе бути тілько спілка товариств, котрі просто,чи через виборних льудеj дльа кожноjі справи,обертаjутьсьа до других товариств, з котрими jімнаjближче, наjлегче, наjпожитнішче бути спільни-ми, за потрібними jім справами, отдаjучи jім по-міч зъ поміч.

Розважаjучи далі, побачимо, шчо j громада по-трібна льудім тільки дльа того, шчоб кожному бу-ло наjліпше. Значить і громада тілько тоді будемила кожному, коли вона не неволить нікого: бу-ти в ніj, чи не бути. І громада мусить бути спіл-коjу вільних особ.

От діjти до того, шчоб спілки льудські, великіj малі, складались з таких вільних льудеj, котріпо волі посходились дльа спільноjі праці j помочів вільні товариства, — це j jесть та ціль, до кот-роjі добиваjутьсьа льуде, і котра зовсім не подіб-на до теперішніх держав, своjіх, чи чужих, виборних,чи не виборних. Ціль та зветьсьа безначальство:свoja вольа кожному j вільне громадство j това-риство льудеj j товариств.

Це діло не зовсім таки нечуване на нашіj Ук-раjіні. Наша Січа Запорожська була подібноjу жвільноjу спілкоjу: кожниj міг приjти до неjі j одіj-ти, коли хотів. Кожниj приставав до такого курі-ньа, до котрого хотів; кожен курінь був спілкоjувоjацькоjу j господарськоjу, котра працьувала спіль-но j вживала спільно своjе добро в спільному бу-динку. Всі 38 курінів складали товариство січове.Товариство обладало усім добром на землі своjіj іділило шчо року по жеребу між куріньами те, зчого найбільше жили товаришчі: річки. Хто хотів„лиситити," звіра ловити, ті складались на час ро-

- 42 -

боти в курінь і ділились заробленим рівно. Всьастаршина курінна j січова була виборна на рік,або поки вгодно товаришчам. Правда, jак ми цевже спомjанули вишче, такі товариські порьадкине розширьались в Січі на всіх льудеj і на все го-сподарство. У січовиків було поспільство; вони да-вали заводити по хуторах заjманшчину. У них по-jавились і підданні. Окрім того порьадну згодувміли держати січові товаришчі тілько по куріньах,котрих і вороги jіх не могли не похвалити, а вцілому товаристві часом бувало чимале безладь-дьа.*) Та ніхто ж і не дума, шчоб в ХѴІІ ст.та шче при такіj колотнечі, jака була тоді по на-шим сторонам, могли бути jак раз такі порьадки,jак слід jім бути і jакі будуть колись. Примір Сі-чі тільки показуjе, шчо ті вільні порьадки, прокотрі ми зараз говорили, зовсім не таке діло, шчоjого ні здумать, ні згадать, тілько в казці сказать.Більш двохсот років стоjало з подібними порьадка-ми січове товариство — j робило своjе діло, воjаць-ке j господарське, далеко не погано. Звісно, ділозапорожзьке було доволі просте; тепер у льудеj біль-ше діла, більше потреби, — та за те в них і біль-ше науки, j більше розуму, то вони зможуть впра-витись ліпше січових товаришчів. Тепер ніхто шчене може сказати докладно ні того, коли напр. світдіjде до таких безначальних порьадків, про jакі ска-зано вишче, ні всіх дорог, jакими він діjде до них.Цілком такі порьадки тілько тоді можуть бути jв одніj jакіj краjіні, коли вони будуть на всьомусвіті, бо тільки тоді зовсім перестане потреба в во-jаках і купцьах, з котрих скрізь і заводитьсьа пан-

__________________

*) Ригельмана. Лѣтописное повѣствованіе о Малой Россіи. Л. 1848.IV, 67—84.

- 43 -

ство j багатирство, а за тим і начальство. Дльа та-ких порьадків мусить також шчоб не було попівства jвіри, з котроjі виходить попівство, бо попівство тежпанство j начальство, а віра заводить незгоду міжльудьми. Замісць віри мусить бути вільна наука,котра до того мусить настільки полегчити льудімчорну роботу, шчоб льуде не могли ділитись начорноробів і білоробів, шчоб кожниj робив чорнуроботу j мав час і дльа білоjі роботи, дльа впра-ви громадських діл, дльа науки, котра тепер тіль-ко в руках панства, або доводить до панства вче-них льудеj над невченими. А це все речі не лег-кі j не близькі.

Тільки ж до того всього, до тих безначальнихпорьадків увесь світ іде і jтиме, бо доти не можебути супокоjу між льудьми, поки де небудь, хтонебудь буде в jакіj небудь неволі. От через те ні одиннарод, ні одна держава, ні один гурт льудеj (партіjа)не здоліjе того, ні шчоб не попустити таких порьад-ків, — ні шчоб зробити jіх проти волі льудськоjі:до них добиваjутьсьа j будуть добиватись льудиj навмисне j не навмисне, j через науку, j черездержавні переміни, j через повстаньньа, j через усьа-кі спілки між льудьми. В Західніj Европі j Аме-риці jесть вже сотні тисьач льудеj, котрі простопрьамуjуть до таких порьадків. То napmija соціаль-на, — громадська, соціалісти-громадівці. Почавшисьсеред де jаких льудеj з самого панства j купецтва,котрі провели далі думки ХѴІІІ стол. про вольуj шчастьа кожноjі особи, (Роб. Овен, Сен-Сімон) дум-ки громадські де далі притьагали до себе і чорно-робів і льудеj великоjі науки j розуму (Льуjі Блан,Прудон, Льассаль, Маркс, Дьурінг, в Россіjі Чер-нишевськиj) і тепер стали вже чи-малоjу силоjу, накотру мусьать вважати j баjдужі j вороги. Де да-

- 44 -

лі j льуде вчені, котрі j не зовсім належать догромадівців, згожуjутьсьа на ту, чи иншу з jіх ду-мок (Мільль, Лавеле, Шефле) або викладаjуть своjідумки про громадські порьадки не далеко од са-мих гарьачих громадівців (Ланге). Досліджуваньньапро старі, допанські, докупецькі, додержавні гро-мадські порьадки j про зостатки jіх на світі — ста-ло тепер одніjеjу з самих гарьачих праць европеjсь-коj і науки (Мен, Маурер, Лавеле і т. и.) *) До тогож де далі все більше показуjетьсьа безладьдьа те-перешніх порьадків державних і панських (віjна,крадіжка, банкротства, крізіси і т. и.). Це все дедалі все більше даjе сили думкам громадівським і се-ред теперішніх чорноробів (поки шче більше го-родських, ніж сільських) і серед білоробів.

Тепер шче нема згоди між тими громадівцьамині в тому, jак добитись тіjеjі зміни в порьадкахгромадських, jаку вони здумали, ні в тому, jакконечне впорьадкувати товариське житьтьа в спі-лках малих і великих. Приміром таких незгод мо-жуть служити уперечки навіть між тими з гро-

_____________________

*) В Pocciji післьа німцьа Гакстгаузена, вчені льуде почалидосліджувати старі j теперішні громадські порьадки серед мужицтвамосковського (община, міръ) — в працьах Чернишевського, Кавеліна,Бьельаjева, Соколовського, Поснікова і др.) У нас на Укpajiнi більшеговорилось про державні порьадки громад козацьких (праці Косто-марова, Куліша. Антоновича), про то jaк завелось панство (у тих же,а про нове панство XVII—XVIII ст. наjібільше у Лазаревського —Малор. ПОСПОЛИТ. крестьяне, Очерки стар. двор. родовъ Черл. губ.,Очерки малор. фаміліj в Р. Арх. з 1875 p.), про громадські суди(Иванишева — О древн. сельск. общинѣ въ Югоз. P., у Антоновичан Новицкаго в jix книгах про крестьан в Укpajiнi в XVI—XVII ст.),ніж про громадське господарство. По наших укpajiнax в Aвстpijiзовсім нічого не зроблено письменними льудьми дльа науки про старіj нові громадські порьадки, окрім хиба про братства j мішчанство(в працьах Зубрицькофо, Петрушевича, Шарапевича). Про теперішніпроби громадського господарьуваньньа j спільних заробітків на Ук-pajiні мajже тілько j jесть, шчо в «Недѣлѣ» 1876—4877 pp. статьтід, Ф. Щ—ни «Крымскія солепромышл. артели,» «Артель севасто-польскихъ лодочниковъ,» «Южнорусскія артели» і т. д.

- 45 -

мадівців, котрі більше других готові тепер жесказати, jак треба повалити теперішні порьадки jчим jіх зараз же замінити,—між тими, котрі на-лежать до спілок громадівських кpajeвux і всекра-jeвux (інтернаціональних) і котрі викладаjуть рі-шуче своjі думки на зjіздах (конгресах) своjіхвиборних. Напр. тоді jак одні нальагаjуть більшена вольу кожноjі особи, товариства j громади (по-вне безначальство, ан—архіjа, jак каже Прудон ідругі романці, а з славjан напр. Бакунін), другібільше на спілку всіjеjі породи, або краjіни, на на-родньу державу (Volksstaat), велику, (напр. у німців)чи меншу (напр. у фламандців). *) Тілько ж ко-рінні думки в европеjських громадівців все такиодна, а таке чи инакше впорьадкуваньньа громадмалих і великих по тим думкам зробитьсьа скоршесилоjу потреб льудських, ніж заранніми розмовами,більше потребами впорьадкувати працьу над ви-

___________________

*) На зjiзді соціалістів в Генгі 1877 р. один англичанин і два німцьапросили постановити, — шчо 1) ,,3jізд заjавльа, шчо треба, шчобдержава, котра справльаjетьсьа за ввесь народ і в котру ввесьjнарод входить, обладала землеjуj другими струментами праці." Трифранцуза (два з Франціjі один з Белгіjі) внесли таку 2) статьтьу:робітники мусьать забрати громадське добро, шчоб повернути jогов власність спільну дльа соjузних виробльаjушчих товариств." Один,італьjанець вніс таку 3) статьтьу: „Зjізд постановльа, шчо земльаjструменти праці стануть спільноjу власністьу, не постановльаjучизарані порьадків і способів дльа того." За 3-у статьу тількоj подавголос цеj самиj італьjанець, за 2-у подано 11 голосів (з Італіjі, Іс-паніjі, Франціjі, Граціjі, Швеjцаріjі, Германіjі, Бельгіjі) за 1-у подано16 голосів (2 англичанина, 3 німцьа, решта більш усього фламандці)До ціjі 1 статьті прибавлено тілько по думці фламандцьа Де-Пепа,післьа слова „держава": — „і громада," так шчо похвалена більшимчислом голосів (16 проти 11)статьтьа виjшла така: « Le congres

declare qu'il est necessaire que l'Etat ou la commune, represen-lant et comprenant la totalite du peuple, possede la terre et lesautres instrument de travail.»Bulletin de la federation jurassienne.

1877. № 37—38. Подібні ж суперечкі jдуть і зза того, jак добиватисьзміни теперішніх — чи зміноjу законів,у j про-повідьдьу, чи повстаньньам, чи з середини держав, чи з низу в горуі т.д.

- 46 -

робкорjу пожиточних льудім річеj господарських(економичних) чи то малими, чи великими купамиj спілками льудеj, ніж думками (політичними) пропорьадки державні j противудержавні j перемінамив державних порьадках, або скасованьньам тихпорьадків через повстаньньа. Повне ж безначаьь-ство, повна вольа кожноjі особи завше зостанесьсьацільльу всіх порьадків, чи по малим, чи по вели-ким спілкам, так само jак думка вменшити до 0перешкоду од тріньньа в машинах. І в наші часи,не тілько громадівці всьаких порьадків, а j ніхтоз розумних льудеj вже не може говорити проти воліj добра кожноjі особи. Громадівці тілько показуjуть,шчо ні те добро, ні навіть сама вольа не можли-ві без того, шчоб чоловікові не діставалось дльавжитку все те, шчо він випрацьував. А це впjатьне можливе без того, шчоб кожниj мав рівну до-льу в орудованьньу сироjу силоjу природи, jакземльа, і приводами праці над неjу, jак машини,шчо впjать таки можливе тілько в товаристві рі-вних льудеj, а далі в товаристві товариств. В цихдумках всі громадівці сточать за одно.

Ми бачили вишче, шчо украjінські письменні льу-де j украjінське мужицтво приjшли до того, шчоjім нічого не остаjетьсьа далі, jак просто приста-ти до думок европеjських і американських грома-дівців і по своjому прикладати jіх на своjіj землі.

- 47 -

ІІ

Конечна ціль громадськоjі праці. — Зміни половинні j посередні стан-ціjі: державні зміни. — Служба льудеj з теперішнього панства му-жицьким громадам. — Проби такоjі служби на Украjіні: украjінські,польські j вcepoccijcькi. — Потреба jacнo одмежованного украjінствав тіj службі. — Всестітньа наука j краjева працьа. — «Всесвітньаспілка робітників» і товариства по краjінам і породам. — Украjінськіпотреби громадівськоjі праці: політичні вільности, осілость по краjінамі громадам і спеціальність праці; живі повстаньньа громадських льудеj;потреба праць не політичних і зріст нових порьадків в громадах;працьа противупопівська j наукова. — Украjінськиj соціалізм — не партija, а громада.Шчо тепер може зробити украjінська печать? — Украjінці в чужіjпечаті. — Наші про льудеj на Украjіоі. -- Наші супро-тивники j спільники. — Федеральна спілка в Pocciji j в Австріjі. —Спілка демократіjі в недержавних породах в Европі. — Користь з неjі дльа державних пород. — Спілка Украjіноів з західніми славjанами.

Порьадок виданьньа «ГРОМАДИ.»

Розваживши над тим станом, в котрому теперстоjіть наша Украjіна, ми бачимо, jак далекиj вінод тих безначальних громадських порьадків, і jактеперішні порьадки навіть не даjуть нашим льу-дьам роздумати докладно про своjе житьтьа, а нето, шчоб стати до того, шчоб перемінити jіх. З цьоговже jасно видно, шчо льуде, котрі посвьатились нате, шчоб послужити украjінським громадам, мусьать,добиваjучись до тіjеjі конечноjі цілі, користуватисьусьакими j малими змінами теперішніх порьадків,котрі хоч в чому небудь, хоч на час поліпшуjутьдольу тих громад, а наjбільше такими, котрі влек-шуjуть льудім і громадам спосіб збіратись до куп,

- 48 -

вкупі роздумувати про своjе житьтьа j пробуватипоставити jого инакше.

Так напр., повертаjучись до житьтьа украjінсь-кого народу в Россіjі, ми бачимо, шчо мало того,шчо в jого отньато більшу частину землі jого,шчо він терпить од усьакого багатирства, jак івсі чорнороби в світі, — але терпить він шче jод панства, од самовольного царського начальства,котрих по деjаких краjах в Европі j в Америцівже j не ма, од попівства, котре обдира jого j за-туманьуjе далеко більше, ніж по деjаких иншихземльах в Европі j в Америці. Наші мужики, jак іскрізь маjже в Россіjі, навіть не получили j того,шчо jім обіцьано було j по царським законам, —наші льуде, jак і всі підданні царські, розганьаjутьсьапо волі чиновників по безмірному царству росіjсь-кому, не можуть бути зовсім безпечні ні за своjушкуру, ні за вольу, не маjуть волі навіть словасказати про своjі справи, ні навчатись про те, прошчо навчаjутьсьа другі льуде, ні збиратись до купі до товариств. А до того на нашіj Украjіні царськасамовольа навіть забороньа льудім і вчитись іпроміж себе, j по родинам, не то вже по всельуд-них школах, вчитись, навіть писати книги на рід-ніj мові наших льудеj.

Де хто держитьсьа таких думок, шчо або все,або нічого, шчо чим гірше, тим ліпше, — бо тимскорше льуде не стерпльать і тим скорше візьмутьвсе, шчо jім слід, а jак трохи полегша, то буцім товони j тому так будуть раді, шчо вже j заспо-коjатьсьа j більшого не захотьать. Тілько те, шчоскрізь діjалось j діjетьсьа на світі j не тілько міжльудьми, але j між звірем, не показуjе, шчоб такідумки були правдиві, шчоб вони були справнимизаконами живих тіл і громад (законами біологіч-

- 49 -

ними j соціологічними). Ніjака жива товарина невитерпить, шчоб не вхопити хоч ту частину, jакуможна вхопити, з того, шчо jіj треба, а з другогобоку, усьаку можна так заморити, шчо вона вжеj ногоjу не двигне сама, — а з третього, — під-живившись трохи, усьака забажа більшого, а даліусього шчо jіj треба. В Европі скрізь ведуть переді в громадівському руху зовсім не ті з простихльудеj, котрим наjгірше, а ті, котрим наjліпше,—і наjдужчиj тоj рух зовсім не там, де наjменшебуло малих перемін в старих порьадках, а там, деjіх було наjбільше.

Було б зовсім чудним ділом не виступати протидеjакіх порьадків, од котрих терпльать наші льуденапр. в Россіjі, тілько через те, шчо j в другихкраjінах, де тих порьадків вже не ма, льуде всетаки терпльать. Було б чудним, jак би ми судилипорьадки россіjські, рівньаjучи jіх тілько до таких,jакі мусьать бути і jаких шче нігде не ма. То бувби суд без усьакоjі перспектіви,— та j без усьакоjісили в очіх, може, більшоjі части живих льудеj, котріне можуть зразу вискочити думкоjу своjеjу за все те,шчо навкруг себе бачуть. От через те в своjіхкнигах, перегльадаjучи житьтьа наших громад,напр. в Россіjі, ми стараjемось рівньати jого першез тим, jаке б воно мусило бути навіть проти те-перішнього закону россіjського, далі з тим, jакеми бачимо по других державах, а далі з тим, jакемусить бути по чистіj правді громадськіj і jаке,певно, буде тоді, коли самі вільні громади розумнихі рівних льудеj візьмуть в своjі руки всі своjі спра-ви. От через те ми вважаjемо, шчо нашим льудімслід добиватись і тих змін, котрі, jак показуjутьприміри усіх других краjін в Европі, мусьать на-ступити j в Россіjі шче ранішч, ніж велика частина

4

- 50 -

громад зрозуміjе потребу докорінноjі зміни в тепе-рішніх порьадках: добиватись скасуваньньа царськоjіj чиновницькоjі самоволі, котра, певно, замінитьсьа ви-борним урьадом (царством уставним, а далі цілком ви-борноjу гетьманшчиноjу, або республикоjу). При те-перішньому стані Россіjі, котора дуже вже jавно дер-житьсьа тілько мужицькими грішми, сама панська ра-да з виборних льудеj з усього царства не може бути безтого, шчоб зараз же в ніj не підньалась розмовапро податки мужицькі j про наділ мужикам польа.А вже одна розмова про це послужить тому, шчоббільше одчинити очі мужицтву на всі державні jгромадські порьадки,—j поведе за собоjу дальшібажаньньа j зміни. Далі усьаке вменшаньньа чи-новницькоjі самоволі в Россіjі мусить полекшитильудім кожноjі породи, краjіни, громади, спосібумовитись і впорьадкуватись проміж себе j підкопату державну централізаціjу, котра не даjе житинашіj Украjіні. Звісно, ніодин з тих, хто поставивсобі ту конечну ціль, про jаку ми сказали вишче,—то-б-то цілковите безначальство j цілковите гро-мадство,—не може вдовольнитись малими змінамив теперішніх порьадках, а добившись jіх, будедобиватись все більшого j більшого. В самих мен-ших змінах, в змінах державних, він буде баjду-жчиj до того, jак там впорьадкуjетьсьа вишче дер-жавне начальство, а більш нальагатиме на те, шчобвбільшити власне вольу кожноjі особи в слові jпраці, вольу кожноjі льудськоjі породи, спілки, гро-мади, краjіни,—шчоб, скільки мога, вменшити силудержавного начальства, чи то царського, чи геть-манського, чи то управи,(адміністраціjі) чи самоjі вибо-рноjі ради, (парламенту) перед силоjу особи, громади,і шчоб дати jім більше способу дльа того, шчоб зало-

- 51 -

жити живі початки порьадків безначальних: безпансь-ких і бездержавних.

Так, гадаjемо ми, примусить сила думки j жи-тьтьа працьувати на нашіj землі живого грома-дівцьа в справах політичних. Наjголовнішчим жеділом jого, певно, буде помогати тому, шчоб jакнаjбільша частина мужицтва зрозуміла те, jак jомувзьати всі своjі справи безпосередно в своjі власніруки. До цього кінцьа веде все, шчо робитьсьатепер по всьому світі, навіть і те, шчо обдирамужицтво та, шчоб ліпше те робити, збіра jого ввеликі купи, в котрих те мужицтво пізнаjе своjусилу. До цього кінцьа ведуть всі теперішні по-рьадки, котрі своjім здирством і баjдужістьу додобра всельудського показуjуть мужикам марністьнадіj і на кого небудь, окрім на самих себе. Цьаприродна сила не тілько доброго, але j злого, ча-сом шче більше посува мужицтво до новихпорьадків, ніж усьакі проповіді. Тілько, звісно,шчо всьака дорога стаjе лекшоjу, коли неjу льу-де прьамуjуть більше свідомі, більше по волі, ніжтемні j по неволі. От тут то j можуть тепер при-служитись мужицтву ті льуде, котрим дольа по-могла за наукоjу j усьакоjу иншоjу білоjу роботоjувиjаснити собі думки громадські більше, ніж умужицтва за jого шчоденноjу чорноjу працеjу,особливо коли ті льуде посвьатьатьсьа тіj службіцілком дльа мужицтва.

У нас на Украjіні думка про таке цілковитепосвьаченьньа льудеj панськоjі науки на службумужицтву не зовсім вже нова. Ми бачили пробитакоjі служби в украjінськіj хлопоманіjі, которапоказала приміри льудеj, шчо не тілько письменностоjали за мужицтвом, а j осельались серед му-жицтва j брались за всьу мужицьку роботу. Про-

- 52 -

би зіjтись з мужиками робились і льудьми з поль-ськоjі демократіjі на Украjіні. Далеко більше од такихпроб, і украjінських, і польських, показали jіх в оста-тні роки j в нашіj Украjіні всероссіjські соціалі-сти. Россіjа — краjіна темна, без вільного слова,без памjати про те, шчо шче вчора робилось, —і через те не всі ті проби відомі, j може ніоднане відома цілком. Через те j з усьаким судом проних треба стерегтись. Здаjетьсьа нам, шчо ми недуже помилимось, коли скажемо, шчо проби укра-jінськоjі хлопоманіjі „злитись з народом", иноді втому, шчо самому народові треба кидати, показу-вали більше шчирости до Украjіни, ніж знатьтьапотреб громадських і почастно мужицьких навсьому світі, ніж всесвітньоjі науки;—шчо пробипольські увільнити народ од царства j панствамали на цілі більше Польшчу, ніж нашу Укра-jіну, і більше державну, ніж громадську вольу;—шчо проби всеросіjських соціалістів, пітти в на-род, горьаче переносьучи в Россіjу думки евро-пеjських громадівців і змагаjучись звести до купипрацьу над увільненьньам мужицтва в Россіjі зтакоjу же працеjу европеjеькоjу,— шчо j слідбуло!—переносили в Россіjу j ті способи, jакі ви-росли в Европі при тамошньому житьтьу j станународа; до того ж всероссіjські соціалісти, маjучина умі державну вигадку (фікціjу) всіjеjі державноjіPocciji, jак польські демократи всіjеjі (державноjі-історичноjі) Польшчі, тим менше могли вважатина нашу Украjіну, таку, jака вона jесть, з тимжитьтьам, jаке в ніj jесть, або прибирати способівпраці таких, jаких потрібуjе те житьтьа, ні осіда-ти на Украjіні з довгоjу j затьажноjу працеjунавіть і на стілько, на скілько даjе до того могуцарство россіjське.

- 53 -

Остатніми часами виjаснилось, шчо треба злитите усе добре, усе потрібне громадам, шчо було вусіх тих пробах, повчитись з усіх помилок, jакібули зроблені ранішче, j твердо обмежити, спеці-алізірувати, працьу льудеj, котрі хотьать працьу-вати власне дльа украjінських мужиків. Не маловже говоритьсьа про це словесно, де шчо говори-лось і печатно. Ми попробуjемо сказати j своjідумки про цілі j способи праці украjінських гро-мадівців на близькі часи, про jакі ми тілько j можемодумати скілько небудь фактично.

Наші думки про остатні цілі громадськоjі пра-ці ми вже сказали вишче. Ми думаjемо, шчо нашаУкраjіна, котра не маjjе ні свого попівства, ні пан-ства, ні купецтва, ні держави, а маjjе доволі ро-зумне од природи мужицтво, — зальубки приjменауку про безначальні j товариські порьадки, шчочерез те на тіj Украjіні варто працьувати грома-дівцьам, а наjбільш тим, котрі зросли на Украjіні.Дальші наші думки про теперішні способи працідльа тіjеjі цілі ми могли б виложити з перегльадуподібноjі ж праці на всьому світі, — з здуманних(теорітичних) потреб льудських особ і громад. Алеми ліпше будемо виводити ті думки з перегльадутого стану, в jакому стоjіть тепер наша Украjіна.МИ Ж думаjемо, шчо усьака громадська працьанаУкраjіні мусить мати украjінську одежу, — укра-jінство . Звісно, те „украjінство" не може бути вцільах праці. Цілі праці льудськоjі однакові навсьому світі, jак однакова здужана наука. Алеприкладна наука не однакова скрізь. Так і з гро-мадськоjу працеjу: в кожніj краjіні, в кожніj льу-дськіj породі, далі, навіть, в кожніj громаді j колокожноjі особи,—мусьать бути осібні підходи j при-води до однаковоjі цілі; кожна краjіна j купа льуд-

- 54 -

ська може показати більш jасно, ніж другі, потре-бу j спосіб тіjеjі чи иншоjі з тих праць, того чииншого способу праці, потрібноjі j дльа всіх льудеj.Цьому навчаjуть і проби всесвітньоjі праці роботників.

Наjважнішча, jака доси була зроблена проба ро-бітницькоjі спілки всесвітньоjі ,,Association Internationaledes Travailleurs," котра постановила, шчо біднота (про-летаріат) по всьому світу мaje одну ціль і муситьза одно стати, — постановила також, в своjомууставу (в Лондоні 1864 р. в ст. 7), — потребу,шчоб в кожніj крауіні були товариства по породамльудским. Сама та „Всесвітньа спілка" через теj розстроjілась і стратила тепер силу, шчо воназадумала заложити вже j середньу всесвітньу уп-раву над всіма краjовими товариствами своjіми вГоловніj Раді спілки (Conscil general, Gonseil central)ранішче, ніж думки спілки пустили корні по всімкраjінам Европи, так шчо сила тіjеjі Ради булабільше на папері, ніж на ділі. Инакше кажучи,та „спілка" почала працьу не знизу в гору, а згори в низ, — так шчо j сама 7 статьтьа уставуjіjі, котра говорить про потребу краjевих і по-родніх товариств, і доволі централістична j доволітемна. *)

_____________________________

*) Ось де та статьтьа: «Puisque le succеs du mouvement ouv-rier ne peut etre assure dans chaque pays que par force resul-tante de l'union et de l'assoeiation; que, d'autre part l'utility duConseil central depend de ses rapports avec Ies societes ouv-rieres, soit nationales ou locales, les membres de I'Associationinternationale devront faire tous leurs efforts, chacun dans sonpays pour reunir en une association nationale les diverses so-cietes d'ouvriers existantes ainsi que pour сreеr un organe spe-cial. II est sous-entendu cependant que l'application de cet ar-ticle dependra des lois particulieres de chaque pays et que,abstraction faite de ces obstacles legaux, chaque Societe localeindependante aura le droit de correspondre directement avec leConseil central de Londres.»— або:

«Вбачаjучи, шчо верх робітницького руху може стати певним

- 55 -

З поводу того, шчо деjакі, спілки „ВсесвітньоjіСпілки" знаходили, шчо Головна Рада не потрібнаj шчо вона приносить централістичну управу, на-чальство, в справи товариські, виjшли незгоди в„Спільці" наjбільш між Головноjу Радоjу, за котрустоjали більше германські спілки, j Спілкоjу Грома-дівськоjу (Alliance Socialisle), в котріj був старшиноjумосквин Бакунін, і до котроjі більше присталороманських товариств. Сварки ті багато причини-лись до вменшаньньа сили „Всесвітньоjі Спілки,"хоч і більше підньали думку про потребу самостоjа-чих краjевих товариств, за котрі стоjала „AllianceSocialiste." Тілько j вона не пустила корнів по всімкраjінам і Европи через теж саме, шчо j „ВсесвітньаСпілка." Jaк мало могли обидва товариства пус-тити ті корні по справжнім живим громадам, вкотрих льуди зіjшлись по однаковості праці, посусідству, породі, — видно напр. з того, шчо іс-

______________________

в кожнij краjіні тільки через силу поjіднаньа j спільности, — і шчоз другого боку користність і самоjі Середньоjі Ради залежить в тому,скілько вона знаjетьсьа з робітницькими спілками, чи національними,чи місцевими,—товаришчі спілки Інтернаціональноjі мусьать стара-тись, кожниj в cвojij краjіні, звести в одну спілку національну всі ті то-вариства робітницькі, jaкi тепер jcть, а також заложити окремне дльа нихпечатне виданьньа. Розуміти треба j те, шчо поступати по ціj статьтітреба, вважаjучи на закони осібні в кожніj земліj шчо, скинувши те,шчо треба, зза перешкод од законів тих, кожне осібне товариство краjевематиме право листуватись просто з Середньоjу Радоjу в Лондоні.»

Jaк бачите, тут все діло jде од готовоjі вже спілки, котра напередназвала себе всесвітньоjу — «інтернаціональноіу», та шчеj од Серед-ньоjі Ради jіjі, котра j хоче, шчоб по кожніj краjіні завелись такі жсередні спілки j мов би то не хоче, шчоб вони заступили jіjі передосібними товариствами. Окрім того тут не jасно показано шчо такеpays 'nation, — чи державаj всі, хто під неjу живе, чи природньакраjіна j порода льудська. На ділі в Спілці Інтернаціональніj, а особ-ливо в Раді, виступали льуде по державам. Так в ніj був виділ (секціjа)j секретарь генеральниj за Poccijy, хоч в Pocciji десьатки краjін ільудських пород одна до одноjі неподібних. Про те jак оберталась„Association Internationale" і „Alliance Socialiste" до Poc-сіjі Польшчіj усіjеjі Славjаншчини, ми поговоримо в 1 книжці«Cлавjанскoji Громади»

- 56 -

панська „ Federaсion" напечатала в 1870 p., шчо„Головна Рада в Лондоні, бачучи скориj зріст То-вариства в Россіjі, поставила генерального секре-тарьа дльа цього народа (nасіоn), — „німцьа КарлаМаркса!" і шчо звісниj артілеріст,філософ і ораторБакунін був на зjізді 1869 р. виборним од ліонсь-ких робітниць, шчо сучать шовк, сам живучи вЖеневі (Bakounine, publiciste, delegue des ouvrierеs ovalistesde Lyon. Geneve.)")

Jacнo, шчо jак коли небудь оживе „ВсесвітньаСпілка" j стане справди коли не всесвітньоjу, товсеjевропеjеькоjу або заложитьсьа нове подібне то-вариство, то тільки післьа того, jак скрізь, по кожніjкраjіні j льудськіj породі, заложатьсьа міцні това-риства льудеj, котрі зіjшлись в природньу спілкуне по саміj тілько основі думок, а j по однаковіjпраці, по сусідству, по однаковіj породі j мові, —і тоді, коли вони сами забажаjуть і ширшоjі j все-світньоjі спілки. Тепер же, от уже від кількохроків, Alliance Socialiste вмерла (1870 p.), a AssociationInternationale живе більше на папері ніж на ділі, —а за те в кожніj краjіні серед кожноjі льудськоjіпороди росте думка j проповідь про ті зміни, jаківони думали поробити в громадських порьадках.І в тіj краjевіj праці тепер і всьа діjсна сила гро-мадівського руху в Европі, далеко більша, ніж взjіздах малосильноjі Association Internationale, або в та-ких, jаким був зjізд соціалістів торік в Генті.

Обернемось же до тіjеjі праці на нашіj Украjіні,jак та працьа виходить з того стану, в котромута Украjіна тепер живе.

Наша Украjіна поділена між двома чужим дер-

________________________

*) Про це все див. у Testut Internationale. 5—6. 25. 209. 147.

- 57 -

жавами. В одніj царство самодержавне, в другіjуставне. Вже через це одно нам, украjінцям, нічогоросказувати, чи маjуть дльа нас jаку вагу державнівільности хоч не великі, jак про те колись, за часисамодержавства Бонапарта j Бісмаркового корольа,росказували деjакі европеjські соціалісти, і jак проте иноді росказуjетьсьа у росіjських соціалістів.Ми вже теперішнім станом частини нашоjі земліприведені до тіjеjі думки, на котріj стали j jевро-пеjські соціалісти, коли постановили на Лозанськомузjізді „Всесвітньоjі спілки робочих" в 1867 p., „шчонедостача політичноjі волі спиньа громадську наукуj увільненьа бідноти (пролетаріату), і шчо черезте зjізд обjавльа: шчо увільненьньа робітників всправах господарських не можна одмежовувати одувільненьньа jіх державного, шчо постановити віль-ності державні, — jесть діло першоjі j безперемін-ноjі потреби," шчо треба всім товаришчам добива-тись гарьаче, шчоб усі народи мали права, котрівиложили французи в уставі 1789 р. *) Всьака

____________________

*) Le Congrees international,considerant: Que la privation deslibertes politiques est un obstacle a I'instruction sociale du peupleet a I'emancipation du proletariat,—declare: 1) Que I'emancipa-tion sociale des travailleurs est inseparable de leur emancipationpolitique; 2) Que I'etablissement des libertes politiques est unemesure premiere d'une absolue necessite; 3) Que cette memedeclaration sera renouvelee chaque annee; 4) Qu'il sera donnecommunication officielle de ces resolutions a tous les membresde l'Association internationale des Travailleurs, ainsi qu'a ceuxdu Congres de la Paix, en leur demandant leur concours ener-gique pour investir tous les peuples des droits imprescriptiblesde 1789. — Testut, 133—134.

Ті статьті (Declaration des droits de l'homme et du citoyen іDispositions fondamentales garanties par la constitution) власнеj говорьать не так про те, jaк; буде впорьадковане вишче начальствоа про те, jaкi мусить мати права кожниj чоловік перед начальством:рівність, вольу переходити з місцьа на місто, вольу слова, письма,печаті, віри, зборів, і навіть право противитись неволі.» Louis ВІаnc.

- 58 -

зміна громадська посуваjетьсьа не самими тількорізкими, рішучими кроками, а j шчоденноjу ти-xojу працеjу, не самими тілько переломами закону,а j законними працьами. В таких же державах, jакРоссіjа, не можна j говорити ні про jаку сталістьпраці, ні про jакиj закон. Там всьакиj час требабути готовим боронити не то своjу працьу, а jдумку j шкуру просто револьвером од царськихбеззаконників. Австріjа далека навіть од такоjі во-лі державноjі, jака jесть і в других царствах, напр.в Англіjі, або в Бельгіjі, — а все таки там, jакми вже сказали, наші льуде можуть виступитиодверто і jак порода льудська, і jак партіjа гро-мадська, навіть і jак громадівська, серед самих ро-бітницьких товариств і серед сільських громад назборах (міттінгах). Остатніми часами ми бачилисуди над соціалістами в Галиччині j у Pocciji, —з котрих виjавилось, шчо те, за шчо в Галиччиніприсуджували на 3 місьаці тьурми, в Россіjі ка-ралось 12—6 роками каторги. Jacно значить, шчоте, шчо потрібуjе в Россіjі незвичаjного героjства,в Австріjі можуть робити льуде з звичаjноjу на-туроjу, а звісно, шчо всьака громадська справапосуваjетьсьа вірнішче, коли за неjу стоjать jакнаjбільші лави хоч і звичаjних льудеj, ніж самі героjі,котрих ніколи багато бути не може. Ми, укра-jінці, на цеj час мусимо признатись, шчо ми шчене покористувались і тими всіми невеликими віль-ностьами, jакі даjуть австро-угорскі порьадки, j му-симо добиватись дльа себе j у Россіjі на першиj

_______________

Histoire de la Revolution francaise 1869 III, 47—51. Нам,укаjінцьам, тепер треба доложити до тих оснівних прав шче: вольукожноjі породи льудськоjі, а також громади j краjіни, - б товільності федеральні.

- 59 -

раз хоч таких порьадків, звісно, не дльа того,шчоб на них стати.

Далі одна з наjголовнішчих одмін нашоjі Укра-jіни од великого числа других земель, в тим чи-слі j од Московшини, в тому, шчо в ніj мужицтвошче більше покинуто на самого себе, ніж в тихкраjінах, котрі не тілько маjуть своjі держави jпанство, а шче j підгорнули під себе j другі зем-лі з jіх і панством і мужицтвом. Чи по волі, чипо неволі, а в тих земльах держава j панстворобльать шчо небудь і дльа мужицтва, а jак де, тона користь і мужицтва державноjі породи робльатьі льуде з пород чужих, недержавних. Доволі будепоказати хоч на те, шчо напр. в Московшчині,книги дльа московського льуду пишуть не самімосквини, а j украjінці, а то j німці, льахи, гру-зини, молдаване і т. и., при чому по більшіj частизабуваjуть про працьу дльа своjіх льудеj. В такихкраjінах і льуде з думками противудержавними jпротивупанськими все таки jдуть по тіj дорозі,котру проложила держава j панство, користуjучисьусіма засобами, котрі дали jім держава j панство.В таких же краjінах, jак наша, цілком не так.Письменні льуде на нашіj Украjіні скрізь двічіодірвані од свого мужицтва: j через панство, j че-рез виучку по чужих школах, і звичку jти за льудьмидержавноjі породи. Через те наші письменні льу-де по волі j по неволі тьагнуть в бік московськиj,польськиj, угорськиj, німецькиj, або j зовсім кидаjутьсвоjу краjіну. Навіть ті з письменних украjінців,котрі держатьсьа думок мужицьких (демократи-чних) і соjузних (федеральних), не всі од разуможуть переломити в собі те, шчо в них з бать-ків і дідів поселила чужа держава j школа, j вер-нути собі те, шчо в них вона отньала, — спіл -

- 60 -

ність з украjінським мужиком, напр. хоч би то вмові. Звісно, ніjакого чоловіка не можна примуси-ти безпремінно працьувати в тіj краjіні, де вінродивсь, дльа тих, а не дльа других льудеj. Під-рьад бачимо німцьа, котрому дольа довела працьу-вати у французів, і на виворот. Тілько наjбільшевсе таки льуде працьуjуть серед своjеjі краjіни j дльасвого народу, коли тілько в тому народі хоч сьак,хоч так, а господарьуjуть своjі льуде. Не так внашіj Украjіні. Письменниj украjінець по більшіjчасти працьуjе дльа кого вгодно, тілько не дльасвоjеjі Украjіни j jіjі мужицтва. А з другого боку,здавна звикли усьакі чужі льуде хазьаjнувати наУкраjіні, не знаjучи jіjі, не звертаjучи уваги на те,jак треба обертатись з украjінцьами, ми не каже-мо вже про тих, котрі тілько j думаjуть, jак бипоживитись з Украjіни, нічого доброго дльа неjі неробльучи. От через це ті льуде між письменнимиукраjінцьами, котрі не хотьать, шчоб де далі все біль-ше Украjіна j jіjі мужицтво тратило своjі сили,—му-сьать заректись не jти з Украjіни, мусьать упертисьна тому, шчо кожниj чоловік, виjшовшиj з Украjіни,кожна копіjка, потрачена не на украjінську справу,кожне слово, сказане не по украjінському—jесть вида-док з украjінськоjі мужицькоjі скарбниці, видадок,коториj при теперішніх порьадках не звернетьсьа внеjі ні звідки. Так перш усього украjінська думкапро працьу дльа мужицтва мусить вести за собоjуосілість, земльацтво. Це не значить, шчо украjінцімусьать не гльадіти далі своjеjі межі. Зовсім ина-кше: вони в тіj межі робитимуть те, чому навчавсесвітньа наука, спробована примірами другихкраjін і в згоді з другими льудьми, близькими jдалекими. Вони тілько перестануть оббірати своjукраjіну, покористуjутьсьа всіма силами, jакі даjе

- 61 -

jім jіхньа краjіна j порода, і будуть брататись здругими, не jак пухирі, шчо літаjуть по вітру, аjак льуде, котрі, стоjучи міцно на землі своjіj,можуть говорити не тілько за себе, а j за неjі.Правдивиj федералізм може виjти тільки з спілкитаких льудеj по всім краjінам Европи.

Розваживши далі над потребоjу украjінськимльудім не розбігатись по чужим земльам, а пра-цьувати в своjіj, діjдемо j до того, шчоб і на са-міj Украjіні льуде, jак можна більше держалиськожниj свого кутка, котриj jім наjбільше відомиjі де вони наjбільше зрослись з льудьми. Без такогоповертаньньа льудеj до свого кутка без сідіньньа, jакможна довше, на одному місці більша частина роз-мов про громадство, федералізм і проти державнихі купецьких порьадків, зостаjетьсьа власне однимирозмовами, бо ніхто ж стільки, jак ті державні jкупецьки порьадки, не ганьа льудеj од краjу докраjу j не ставить кожного безрідним і одинокимсеред великих куп таких же безрідних і одино-ких льудеj, котрими через те так і легко орудовати усьакому начальству j багатирству. Звісно,де далі, пересуваньньа льудеj з сел в городи,з місцьа на місце все більше росте в світі j не од са-моjі тільки неволі господарськоjі (бідности), а j од во-лі особи, котра хоче все бачити, всього спробовати.Тілько ж те пересуваньньа тоді тілько не будеслужити самим багатирьам, коли по всім куткамбудуть сталі j впорьадковані купи льудеj, спіль-них між собоjу, мов рьами (кадри), в которі по-ставатиме новоприjшовшиj товаришч,— а не бур-лака, jак тепер.

Вже з ціjеjі потреби осілости льудеj з нашимидумками по нашим громадам виходить і потребатого, шчоб вони приходили туди не з самими тіль-

- 62 -

ко такими, чи иншими думками про громадськіпорьадки, та з проповідьдьу jіх, а перш усього здокладноjy (спеціальноjу) наукоjу в таких річах,котрих потрібуjе громада льудська,—чи то хлібо-робських, чи скотарських, чи ремесницьких, чилікарських, чи вчительських і т. д. Чоловік, котриj хо-че, шчоб jого поважала j ради jого слухала, думки jогоприjмала громада, а особливо така терта, практична,jак мужицька, мусить знати j вміти тих річеj лі-пше, ніж кожниj чоловік в громаді. Тілько такиjчоловік, котрого праці j ради шчодньа потрібуjегромада, стане jіj льубиj і зростетьсьа з неjу так,шчо j громада може послухатись jого думок і прозміну j громадських порьадків*). Тілько осілість вгромаді з докладноjу, jавно потрібноjу громадіпрацеjу даjе основу, на котріj можна толкуватисьпро те, jакими способами на jакиj час треба доби-ватись зміни громадських порьадків, котру звутьто переміноjу (реформоjу), то переворотом (рево-льуціjеjу). Тепер багато толкуjетьсьа про ті спо-соби проміж громадівцьами в Европі j у Россіjі,і, частішче всього, способи ставльатьсьа порьад зцільами, так шчо ми бачимо такі прапори гуртів(партіj), jак Staats-socialismus (державниj соціалізм),socialisme progressif, socialisme rеvolutionaire, соціально—революціонная партія і т. д., при чому кожниjростьага розум слов: закон, держава, поступ, пе-

________________________

*) При цьому не слід пропустити j такоjі уваги: тілько докладнапо всьак день потрібна громаді працьа може поратувати проповідачівнових порьадків од того, шчоб серед них не виросла породе льудеj,котра буде тілько «молоти jазиком» та кидатись од справи до справи,ганьаjучи з краjу до краjу «какъ саврасъ безъ узды», так самісінькоjак це робили колишні папи. А комусь то треба ж буде платити заті «проjістиj прогони». Звісно, нікому, jак тому мужицтву, котреза все платить і котре маjже тілько одно у нас і живе по закону:«В поті лицьа jіж хлібj закону, котриj і мусить бути корін-ним законом і громадським і громадівьским!

- 63 -

реміна, переворот і т. д., jак jому до вподоби. Те,шчо ми бачили доси в житьтьу льудському jшчо бачимо j тепер, показуjе, шчо житьтьа те пе-реміньаjетьсьа усьакими способами j волеjу не одно-го гурту, і шчо ніодин гурт не може завше вжи-вати безпремінно одних способів. Мало того, стангромади, серед котроjі живе чоловік, в иншу хви-льу збужуjе такиj дух, попиха громаду до такихспособів, котрі наперед і вгадати не можна. Jасно,шчо діло не в способах, а в цілі, та в живіj спіль-ности чоловіка, котриj маjе думки про потребузміни в порьадках громадських, з тіjеjу громадоjу,серед котроjі він живе. При такіj спільности, ко-тра, jак сказано було зараз, вироста тілько з осі-лости та з докладноjі праці, можуть мати вагу jті проби добиватись докорінних змін в теперішніхпорьадках, ті проби, котрі радьать робити, замісцьпроповіді словами, прихільники повстаньньа, бунтів,propaganda par les faits (проповідь ділом) і т. п. Пов-станьньа—робльатьсьа од гарьачоjі крови, од не-терпльачки, од невиносноjі неправди, котра гнітельудеj, jак раз в тоj час, коли вони повстаjуть,—і jіх не можна ні втишити, ні підньати розмовами,а також початками чужих громаді льудеj тоді, коливони, а не громада, надумались jого підньати.

Ми думаjемо, шчо всі приміри справди дужихповстаньнь, до самого повстаньньа парижського1871 р. (Парижськоjі Громади, Коммуни), показу-jуть правду першоjі половини нашоjі думки, а не-давні малі вдачі таких проб „проповідати ділом,"jак напр. уличниj ход на спомин Парижськоjі Гро-мади приjізжими льудьми в Берні 1876—1877 рр.,або проба приjізжих льудеj підньати повстаньньасельан під Беневентом в Італіjі в 1877 p., пока-зуjуть правду другоjі половини тіjеjі думки. Певно,

- 64 -

шчо j ті проби мусили не проjти зовсім без сліду,тілько наврьад шчоб тоj слід був рівниj тим стра-там, котрі понесли льуде дльа того, шчоб jіх зро-бити.

В Россіjі між соціалістами дуже поважаjетьсьа„Парижська Громада” 1871 р. і ставитьсьа часто,jак примір праці громадськоjі j дома. В остатніроки чимало говорилось про „бунти” j в Россіjі.Тоді jак одні з громадівців россіjських держалисьдумки, шчо jім тепер треба налягати на саму про-повідь і тілько строjіти рьади будушчого віjськадльа спільного повстаньньа громадівського та ждатьчасу, коли можна буде „покликати народ," шчобвін зробив спільниj „переворот" в Россіjі, або „звестидо купи менші народні бунти в один повстанськиjвзрив" („Впередъ,"), — другі казали, шчо треба рап-том повалити теперішніj урьад і захопити в своjіруки державну силу тепер же, бо скоро, може,бути вже пізно,—j впорьадкувати Россіjу по своjому(„Набатъ”). Треті не признавались до змін з го-ри, ніjаким урьадом, і не дуже вірили в те, шчоможе зразу наступити спільне повстаньньа повсіj Россіjі, j зміна всіх порьадків, та за те дума-ли, шчо „краjеві бунти" проти теперішніх порьадківнаjліпше збудьать і мужицькі громади. Зза цихдумок бували чималі суперечки між росіjськимигромадівцьами, котрі часто на ділі зходились наодному,—і на ділі більш усього робили, звісно,—проповідь (пропаганду) громадівських думок, деможна було. Проти середнього столичного урьадуне було зроблено доси ніодного підступу. В сто-лиці була зроблена тілько одна безоружна проба —і, звісно, не повстати, а проговорити проти тепе-рішніх порьадків громадських і державних (Демон-страціjа на Казанськіj плошчаді 6 дек. 1876 р.)

- 65 -

в Петербурзі). Ніодніjі проби „краjевого бунту”росіjські „бунтарі," або „проповідачі ділом," незробили. А в ці остатні роки сами мужицькі гро-мади бунтовались в Чигириншчині, в Уральшчині,в Воронежчині і т. д., — проти неправди, котразачепила безпосередно jix самих. І там не тілько небуло ніодного вченого громадівцьа, а навіть рос-сіjські письменні льуде не здоліли j дізнатись до-кладно, jак робились ті бунти.

Вже з цього видно, шчо всі розмови вченихросіjських громадівців про повстаньньа, бунти і т. и.,були цілком здуманними, а змаганьньа на нихбільше словесні, ніж діjсні. Такими вони j мусьатьзостатись, поки громадівці ті не стануть грома-дськими льудьми, такими, про jаких ми зараз го-ворили. Недавніми часами показалось в Россіjі кіль-ко проб діjсного виступу проти теперішніх по-рьадків (напр. оборона од жандармів в Одессі, ді-ло д Засулічевоj і проти Трепова, виступ киjівськихстудентів проти аресту jіх товаришчів і т. д.) Пробиті виjшли живими j звернули на себе громадськуувагу. Ті проби, jакі вони маленькі не jесть,—такеділо, котре показуjе, шчо сміливиj дух вже про-буджуjетьсьа j в Россіjі. *) Певно, шчо тут послу-жили j ті розмови про „бунти,” „проповідь діл м"і т. и., котрі велись в остатні роки. Тілько ж,розібравши ті проби, ми бачимо перш усього, човони виjшли не з здуманноjі, а з живоjі болісті

_____________________________

*) Шче торішнім літом ми писали в книжці «Народні Школи наУкраjіні серед житьтьа россіjського» (22—23):«Ми думаjемо в загалі,шчо ті, хто зветьсьа в Pocciji ворогами теперішніх порьадків, говорьатьпро переворот та про бунт, далеко смирнішчі льуде ніж про нихдумаjуть, більш страшні здалека, ніж на ділі. Доволі буде вказатина те, шчо у нас в остатні роки було наарестовано до 2.000 чоловік,звісно ж тільки два случаjі, коли арестовані попробували одбиватисьод жандармів і прокурорів і шчо у нас жандарм і прокурор іде по-льувати на «новь» з меншоjу опаскоjу, ніж на бекасів.»

* 5

- 66 -

громадок молодих льудеj, котрим не стало силитерпіти зневагу j муку од царських слуг: тутльуде обороньали сами себе, одплачували за cвojix,заступались за cвojix. Далі ми бачимо, шчо всі тівиступи зовсім не соціалістичного, а політичногодуху,—виступи не проти господарських порьадків,а проти державних: проти шпіонів, жандармів,прокурорів, поліцмеjстера і т. д., то б то зовсім нетакі, про jакі говорили росіjські громадівці. І по-хвала тим виступам виjшла тілько од тих льудеj,котрі наjбільше розуміjуть державні порьадки, і,звісно, всього менше од мужицтва, про котре тігромадівці всього більше думали.

Дльа того, шчоб мужицтво похвалило ті висту-пи, треба, шчоб воно теж розуміло державні по-рьадки, а дльа того, шчоб напр. jака мужицькагромада помогла такіj пробі не даватись в рукижандармам, jака була зроблена в Одессі, або осту-пилась так за кого небудь з тих громадівців,котрих начальство хапа десьатками, jак пробовалиоступитись киjівські студенти за товаришчів, тре-ба, шчоб громада знала j льубила тих льудеj,jак льудеj громадських, jак товаришчів.

Мужицькі ж повстаньньа цілими громадамискрізь, а в Россіjі більше ніж де небудь, можливітілько зза причин jавно громадських і господарсь-ких (соціально—економічних). Наjслабшиj бік му-жицьких бунтів в Россіjі, не тілько в середніjМосковшчині, а з XVIII ст. і в нашіj Украjіні jнавіть, здаjетьсьа, j в других козацьких земльах,завше був і jесть в тому, шчо в мужиків не ста-вало розуму про державні порьадки, шчо мужики,повстаjучи проти тіjеjі неправди, котра безпосеред-но давить jіх, завше думаjуть, шчо вони повста-jуть не проти закону державного, а за закон, за

- 67 -

царську вольу, проти котроjі jдуть мов би то невони, а пани, або чиновники. Через те вивченомучоловікові страшенно трудно j підступити до му-жиків в такі часи,—хиба він візьме на себе личи-ну, мов би то j він вірить в царську добру вольу.або в таке инше, jак бродьачі салдати j другі по-дібні, шчо завше показуjутьсьа в мужицьких бун-тах в Россіjі. Так на таку личину далеко не всьа-киj вивчениj чоловік згодитьсьа пітти, а шчеменше здоліjе видержати jіjі, навіть хоч би хто j заду-мав таке діло. *) Jсно, шчо віру мужицьких громаднаших в царськиj закон може розбити тілько до-кладне товмачіньньа, пропаганда. А в тім то j лихо,шчо такоjі пропаганди в такі гарьачі часи, jакбунти громадські,—громада мужицька наврьад чиj стане слухати од негромадського чоловіка. Jаснозначить, шчо j дльа того, хто держитьсьа думкипро те, шчо j краjеві громадські бунти посуваjутьчас спільноjі зміни в теперішніх порьадках, вседіло зводитьсьа на те, чи стане він громадськимчоловіком шче перед бунтом, чи ні.

Нам здаjетьсьа, шчо розмови про те, коли слід

______________

*) Говорьучи так ми становимось зовсім не на правове поле, а наприродне: ми не кажемо:jаке хто маjе право підводити, або обма-ньувати других?" ми кажемо: „рідко хто зважитьсьа обманьуватисамого себе, нести cвojy голову за те, чому він сам не вірить, гово-рити таке, шчо тілько затуманьуватиме в других ті думки, котрі вінвже дльа себе самого виjаснив!" Потреба говорити правду, jесть такаж потреба здорового чоловіка, jaк і потреба дихати чистим воздухом.В таких случаjах,jакjевий бунт", не можна навіть говорити проте, шчо обманом зробиш счастьа льудім. Навіть великі повстаньньаРазіна, Пугачова, в котрих не було jасних політичних думок, а дотого був шчеj обман, „самозваншчина" і. т. д.—кінчались тим, шчоповстанців побивали. А шчо ж зостанетьсьа з „краjевого бунту," колипісльа того, jак jого задавльать, не зостанетьсьа в льудіх навіть іjасноjі думки про те, за шчо льуде наложили своjіми головами? Ішчо ж в кінці всього зостанетьсьа з самих думок про „нове жнтьтьапо правді", коли в однім місці самі проповідачі jого доложать однунеправду —про царьа, в другім другу—про бога і. т. д.

- 68 -

„кликати народ на спільниj переворот" і jак „зво-дити в один великиj взрив" малі бунти, — даремніклопоти, бо коли б вже діjшло діло до того, то„більша частина народу'' обіjшлась би j без усьа-ких верховодів, котрі б jіjі кликали, та строjіли,та зводили. Та коли б більша частина народу „по-строjілась в ряди громадівців," то, певно, нічого ббуло вже j „переворот" робить. Значитьсьа, колирозмовльаjетьсьа про те, jак держатись громадів-цьам до повстаньнь, то можна говорити тілько промалі, краjеві повстаньньа, бунти. Ми вже сказали,шчо, jак нам здаjетьсьа, бунти не робльатьсьа з гори,а шчо вони піднімаjутьсьа знизу од не моготи тер-піти неправду. Нам здаjетьсьа далі, шчо хто бшчо не думав про краjеві бунти, чи вважав би jіхкористними, чи шкодливими, а державні j грома-дські порьадки в Россіjі j в Галиччині тепер заjшлив такиj кінець, шчо мужицькі бунти мусьать під-німатись де далі, все частішче. *) В 95 случаjах із100 навіть „бунтареві," не громадському чолові-кові, трудно буде роспалитись самоjу думкоjу настілько, шчоб понести своjу голову в тіj справі,котра просто не вража jого ока j уха. З другогож боку ніодин справди живиj чоловік не витрима,шчоб не пристати до діла, шчо робитьсьа колоjого, в котрому він бачить хоч зерно своjеjі правди,і не постаратись, шчоб те зерно розрослось jакнаjбільше. Коли такі живі льуде з громадівців на-ших, ставши своjіми льудьми в мужицьких гро-мадах, будуть свідками того, шчо громадам тим

__________________

*) 3 політичного боку Poccija тепер подібна до Франціjі передревольуціjеjу 1789 p., з соціального — до Англіjі 20 pp. XIX ст.,Прикарпатська ж Украjіна багато в чому подібна до Босніjі j Гер-цеговини.

- 69 -

робиться кривда, котроjі вони не може стерпіти,то, певно, вони j повстануть вкупі з громадоjу, ів такім случаjу вже, звісно, мусьать приложитивсьу своjу силу на те, шчоб повстаньньа громад-ське пішло jак наjдальше: шчоб не тілько громадапротивилась тіj наjближчіj кривді, зза котроjі під-ньалась вона, а j попробовала змінити j усі ті по-рьадки, од jаких вона терпить: напр. в селі обер-нула всьу земльу в громадську, jак цього маленькіпроби вже j робили наші мужики позаторік в Подоль-ськіj губерніjі, правда, тілько з земльами своjіх жемужицьких багатирів. Так значитьсьа j тут вседіло зводитьсьа на те, чи стане громадівець-„про-повідач ділом” осілим громадським чоловіком, чи ні.

В решті ж, наврьад хто б міг вірити в те, шчо на-пр. в Россіjі на близькі часи, при теперішніj силівіjська державного, може бути навіть таке великемужицьке повстаньньа, jак в часи Хмельниччини,або навіть Пугачівшчини. Далі ми думаjемо, шчодавати дуже велику вагу повстаньньам, а до того jвірити в те, шчо велика корінна зміна усіх громадсь-ких і господарських порьадків, котру звуть „соціаль-ноjу револьуціjеjу," може стати ділом одного великогоповстаньньа, навіть і в одніj великіj краjіні, — цепоказуjе звичку думати більше про державні спра-ви, ніж про громадські j господарські. Звичка тавкорінилась в льудіх письменних за ті часи, колильуде, поставлені в державних урьадах, (царі j ви-борні, jак напр. jакобінці в часи великого повстань-ньа Французького в ХVІІІ ст.) думали, шчо вониможуть державноjу силоjу з гори повернути жить-тьа, j самі думки j звичаjі тисьач і мильjонів льудеj,jак jім завгодно. Такі державні думки jшли тодіпоруч із староjу наукоjу про природу, наукоjу,котра довго навчала, шчо бог творить в світі чу-

- 70 -

деса, а потім коли j дібралась до того, шчо побачилапорьадок в зміні всього на світі, то все таки ду-мала про скорі зміни, про перевороти на світі земно-му,— les revolutions du globe terrestre. В XIX ст. багатобуло повстаньнь, — а ніодно з них не здоліло змі-нити до коріньа порьадків не то громадських ігосподарських, а навіть і державних. Недавнімичасами j науки про природу, геологіjа j біологіjа,показали, jак помалу jдуть всі зміни на світі, і за-мінили слово revolution на слово evolution (розпускань-ньа, зріст). Нова наука природньа мусить перевчитиписьменних льудеj і в jіхніх думках про зміни по-рьадків громадських, одучити од звичок держатисвоjі думки наjбільше на державних справах тадержавних змінах, та скорих переворотах, та пов-станьньах, і привчити памjатати, шчо всі порьадкив льудських громадах ростуть, а не робльатьсьаод разу, і шчо державні, чи противудержавні за-ходи j повстаньньа — тілько частина тих приводів,jакими посуваjутьсьа зміни в льудському житьтьу,а далеко не все. До того ж і наука про громад-ське житьтьа, де далі, все більше виjасньа, шчодержавні порьадки колись, тоді jак наjголовнішчеділо державне була віjна, були корінем і господар-ських змін, напр. забіраньньа землі воjаками, — атепер державні порьадки наjбільше—тілько покрів-льа порьадків господарських і послідок думок льуд-ських, — і шчо значить jіх ні заложити, ні пова-лити в кінець не можна од разу. Сама думка про„безначальство" одкида усьаку думку про переміниз гори в низ, а не з низу в гору, — од особидо товариства j далі, і примушуjе перемінити словаrevolution sociale на evolution sociale і вменшити вірув самі повстаньньа. Повстаньньа можуть починатибудити громадськиj розум, можуть кінчати старі

- 71 -

порьадки, котрі вже підкопані з усіх боків инак-шими способами (те j друге видно напр. на пов-станьньах зза такого шче доволі простого діла, jакдержавна вольа j спільність Італіjі), а зробити но-ві порьадки, та шче j громадські j господарські, са-ме повстаньньа не може. Навіть повалені старіпорьадки, особливо громадські j господарські, вер-таjутьсьа безпремінно „на другиj день повстаньньа,"коли jіх нічим замінити таким, шчоб господарськіпотреби льудські так, чи сьак, та вдовольньались,— а з тими потребами льуде не ждуть довго.Таке j случилось в 1848-49рр. у Франціjі, колив першиj раз в великому місці попробовано булозразу перевернути старі господарські порьадки,поки сами шче шчирі громадівці не здоліли j здумати,а не то зробити зразу усі нові порьадки. Маjжена тому самому зупинивсь і повстаньськиj урьад„Парижськоjі громади" 1871 p., котриj навіть маj-же зовсім не змінив корінних громадських і госпо-дарських порьадків, не скасовав осібного обладань-ньа ні хат, ні фабрик, jак через те, шчо шчемало було в самому Парижу льудеj, котрі б при-стали на те, так і через те, шчо тоді б jому приj-шлось самому поробити усі нові порьадки в Пари-жу, а далі в усіj Франціjі, без котроjі трудно собіj здумати житьтьа Парижу.*) Сила зросту нових

_____________________

*) В виборах 26 марцьа в урьад Парижськоjі Громади з 480.000виборців подавало голоси 230.000 чол., а з них 167.000 за Громаду.З 92 вибраних було 21 не соціалістів, 18 соціалістів - федералістів,44 jакобінців і так званих бланкістів. Перед кінцем П. Громади післьатого jак з неjі виjшли 21 смирнішчих республіканців, в ніj було 57jакобінців і 23 соціаліста – федераліста. Змін господарських урьад Па-рижськоjі Громади тілько j зробив, шчо дав вольу не платити заквартири за часи віjни (од Окт. 1870р.), звелів одібрати церковнімаjeтки на громаду, продовжив строк недоплати по позичкам за часивіjни, дав вольу забрати заставлені в позичковому скарбу речі недорожчі од 20 фр. Lefrancais. Etude sur le mouvement commu-naliste a Paris, en 1871. Прибавити треба, шчо по селах вже зов-

- 72 -

громадівських порьадків значить не стілько в пов-станьньах проти старих порьадків, а особливо нев скасуваньньу державних порьадків, скілько в зро-сті малих і великих товариств між льудьми, взміні звичаіів і думок льудських по всім громадамjакоjі краjіни, коли не всіх краjін, хоч би на пер-шиj раз самих европеjських,—в цілім рьаді працьзовсім не політичних, а громадських і господарських,родинних, наукових.

Тепер шче jесть льуди між чесними громадів-цьами, котрим такі думки не льубі, котрі навітьдумаjуть, шчо коли льуде не будуть вірити в те,шчо зараз же все буде по jіхньому, то j руки опустьать.Тілько ж це такиj же самиj страх, jак і тоj, шчомов би то, коли льуде перестануть в бога вірити,то всі злодіjами стануть. Зовсім инакше: власневіра в те, шчо завтра все буде по нашому, колине спевнитьсьа, — (а ми бачили це не раз заXIX ст.) — доводить до того, шчо в льудеj, котрівчора вірили j гарьачились, завтра руки опуска-jутьсьа!

От справди осіле житьтьа в громаді за докладноjушчоденноjу j шчодньа потрібноjу громадьанам пра-цеjу, може в кінець одучити письменних льудеjод тих старих державних звичок, котрих шче чи-мало зосталось і в теперішніх громадівців, навітьі в тих, шчо, покинувши (не дуже давно) jакобін-ські думки, пристали до думок про „безначаль-ство.и Тілько шчодньа маjучи діло з льудьми,котрі повиростали серед теперішніх порьадків,можна побачити усе, чого не стаjе jім дльа „но-вого житьтьа," і кожну хвилину помагати jім

_______________________

сім не розуміли не то, шчо то таке за соціалізм, a j самоjі респуб-ліки, і жахались jiji, jaк без божества j мов би то poзбоjу.

- 73 -

посуватись до нього. З сотень примірів такоjі по-мочі зовсім не політичного духу, ми зупинимосьтепер на одному. Важко собі j пригадати, шчобцілковиті безпанські j безначальні порьадкі моглизаложитись там, де льуде так мало вміjуть госпо-дарьувати коло сироjі тварі j машин, jак напр.наші мужики, через недостачу в них науки проприроду. От вже з цього одного виходить, шчодуже потрібно, шчоб по нашим громадам були льу-де, котрі не тілько б уміли розсудити про держав-ні j господарські порьадки, а шче б уміли госпо-дарьувати коло скоту, на землі, на фабриці і т. д.,наjліпшим науковим способом і могли б навчититому мужицькі громади. Скажемо просто, не захо-дьучи дуже далеко од того, шчо ми тепер бачимов Россіjі: нас беруть завидки, коли ми читаjемо„Письма изъ деревни” і т. и. химика Енгельгарда,і ми думаjемо: чому не чуть про льудеj, котрі бтак розумно помагали мужицьким товариствам ігромадам вправльати своjе господарство, jак впра-вльа тоj Енгельгард своjе власне, дльа своjеjі ко-ристи, наjмитами? Ми б бажали нашіj Украjінісотні Енгельгардів з десьатками спеціальностів татілько з громадівськими думками j цільами в праці.Охота до такоjі праці, до помочі мужицтву закла-дати усьакі господарські товариства, показуваласьі в Россіjі в початку громадівського руху в 60-тіроки. Тілько скоро вона замінилась самоjу пропо-відьдьу про повстаньньа. Та при порьадках держа-вних в Россіjі важко було j витримати з самими смир-рними пробами товариського господарства, шчоб недістатись в руки поліціjі, важко було вивченим соці-алістам не махнути на все таке рукоjу. Тілько жвсе таки в самому мужицтві, j у нас на Украjіні,сами собі ростуть проби товариського господарьу-

- 74 -

ваньньа*) j ждуть того, шчоб вчені льуди подалиjім своjу поміч наукоjу.

І ми наjгарьачше бажаjемо, щчоб скорше пропалицарські державні порьадки в Россіjі, шчоб такільуде могли виробитись з гарьачих молодих гро-мадівців, котрі тепер гинуть по тьурмах, і шчобсчезла в наших письменних льудіх панська незви-чка до затьажноjі, холодно обдуманноjі неполіти-чноjі праці, котроjі доволі знаjдетьсьа по нашиммужицьким громадам. Такі льуде поможуть пови-ростати по тим громадам пупjашкам, з котрих попід-німаjутьсьа парослі нових громадських порьадків,шчо, вбільшуjучись, де далі, випхнуть старі порьа-дки новими, не здуманними тілько, а готовими jз готовими дльа них льудьми — громадьанами. Атака служба мужицьким громадам більш шче, ніждруга, потрібуjе довгоjі осілости серед них.

Так вже сама осілість наших громадівців покраjінам і громадам, — осілість, котра так потрібнавласне на нашіj Украjіні в jіjі теперішньому стані,примусить jіх звернути увагу на багато річеj, ко-трі уважити треба б було в наші часи j другим,шчо пеклуjутьсьа про конечну зміну громадськихпорьадків, і підопре в наших громадівцьах ті ду-мки про ту зміну, котрі виходьать і з новоjі все-світньоjі науки.

Теперішніj стан нашоjі Украіjни зверта увагушче на багато таких справ, котрі вважливі j дльагромадівців на всьому світі. Так напр. було вжесказано вишче, шчо в нашому мужицтву в Россіjіпоказуjутьсьа льуде, котрі jдуть проти попівства,котре, між инчим, просто пристало до чужого на-

_________________

*) Дивисьjануті статьті в « Недѣлѣ», а также в «Кіевск. Те-легр.» 1875. № 14

- 75 -

чальства j панства j ворогуjе проти украjінства,а шчо в нашіj Украjіні в Австріjі попівство виро-билось в своjе панство. Через це все наші грома-дівці мусьать виступити проти попівства дужче,ніж це доси роблено було громадівцьами напр. вМосковшчині. В Австріjі наші громадівці мусьатьвиступити проти попівства може шче дужче, ніжв украjіні малоросіjськіj, власне через те, шчо тампопівство не так jавно одцуралось од украjінськоjіпороди j иноді манить себе j других і самі му-жицькі громади буцім то воно стоjіть за ті гро-мади j може полекшити jіх дольу. В нашіj австріj-ськіj Украjіні безпремінно і jак наjскорше требанальагти на те, шчоб попівство обмерзіло молодимльудім, шчоб вони не jшли в попи. Отже, повалитиготове попівство j не дати вирости новому середтаких братств, jак штунда, котрі тепер виступа-jуть проти готового яправославного" попівства, татілько з тіjеjу ж самоjу „свьатоjу" книгоjу, накотріj заосновались православні свьатошчі j попів-ство, помогати теперішнім противупопівським бра-тствам стати льудьми цілком вільного розуму— можна тілько так, шчоб підкопати в корнівіру в те, чого не бере розум чоловічиj. А це можназробити тілько за помічьчьу науки про зріст усьо-го в природі, а також про те, jак росли j віри jпопівські порьадки по всьому світу. Тепер вже вЕвропі досить виробилось такоjі науки, та тількогромадівці мало спожиткували jіjі в своjіj проповідінавіть і ті, котрі, jак „спілка громадівська," „AllianceSocialiste" 1867 p., просто написали в своjім уставі,шчо „Спілка” заjавльа, шчо вона не вірить в богаj хоче, шчоб „віра замінилась наукоjу." А по деjакихкраjінах (напр. в південніj Німеччині j в саміj Фран-ціjі) че не перевелись громадівці, котрі думаjуть

- 76 -

помирити своjе громадівство з віроjу j навіть зхристіjанством. Тілько остатніми дньами в півні-чніj Німеччині, коли показалась проба пруськогольутерського попівства привернути до себе робочихвигадкоjу „державного j христіjанського соціалі-зму," — німецька „соціально-демократична партіjавиступила з різкоjу проповідьдьу проти віри j по-півства. Доси шче противу-попівська наука держи-тьсьа скрізь більше серед багатших льудеj і пе-реходить до чорноробів дуже помалу, більш кра-пельками, шчо проціжуjутьсьа зверху вниз, ніжчерез впорьадковане навчаньньа од льудеj, котрівзьались за те докладно. А таке навчаньньа тепердуже потрібно, бо попівство було першоjу білоjупрацеjу, котра підньала купку льудеj над другими,чорноробами, а потім в купі з воjацтвом, а даліз усьаким иншим начальством і панством, вбільшу-вало j свьатило нерівність між льудьми, захопилособі великі маjетки j доси стоjіть за них і під-пира державну j громадську невольу j нерівністьі всильуjетьсьа повернути великі купи богомільногонароду проти усіх противників тіjеjі неволі j нері-вности,в тим числі наjбільше проти громадівців.Віра ж і попівство здавна підбивали незгодуміж льудьми j не можуть перестати підбивати jіjініколи. До того всього, коли нові безначальні по-рьадки потрібуjуть, шчоб льуде мали більше часуна науку j не несли нікчемноjі праці j видатків,то певно, шчо скасуваньньа віри, богомільства, цер-ков і попівства влекшить ті тьагарі, котрі скрізьнесуть льудські громади. От через це все науковапрацьа з різних боків проти попівства jесть одна з наj-більших потреб прихільників громадівства скрізь. *)

________

*) Урьад Громади Парижськоjі 1871 p. постановив, шчо віра—

- 77 -

Коли ж на нашіj Украjіні попівство зверта на себебільшу, ніж по деjаких инших краjінах, увагугромад, то тут мусила б повстати тепер же, повсім купкам украjінських громадівців, пильна пра-цьа, шчоб почати широку проповідь проти корньавіри j попівства за помічьчьу науки природньоjі jгромадськоjі.

Вишче було сказано, шчо украjінство задержа-лось маjже тілько в самім мужицтві, і шчо дужемале число письменних льудеj признаjетьсьа наУкраjіні до свого краjу j льуду. З того виходитьнова служба дльа тих з теперішніх вивчених льу-деj, котрі не зрікаjутьсьа свого украjінства. Льудиті, коли вони тілько трошки роздумаjутьсьа, то неможуть стати иншими, jак приjательами мужицтва,подібними демократам, соціалістам і т. и. гуртамв других краjінах. Тілько ж в цих других краjінах,де державні порьадки не одвернули так вивченихльудеj од мужицтва, jак в нас, такі гурти можутьлекше звести своjу працьу на саму проповідь прозміну теперішніх невигодних простим льудім по-рьадків, державних і господарських, залишившиинші громадські справи j потреби,—наукові, маj-строві і т. и. на других льудеj. Ці другі льудечасто зовсім і не розуміjуть думок про ту змінув громадських порьадках, а працьуjуть просто дльатеперішніх, а иноді j ворогуjуть з тими, хто хоче

___________________________________

діло домове, а не громадське. Управи IV і XVII волостів (arrondis-sement) парижських постановили, шчо в школах громадських небудуть вчити попи,—шчо всьа наука в них буде опиратись тільки навільному розумі, а управа XVII волости постановила, шчо ученикамне будуть давати в школах ніjакоjі книги, ніjакоjі речі, котра чимнебудь буде противна науковому методу." Lefrancais, App.53—58.Тілько доси шче таких школьних книг не ма! А в такі то часи, jaKчаси Громади Парижськоjі наjліпшеj видно, jака помилка була зроб-лена через те, шчо попівську силу серед простих льудеj, особливосельан, не підкопано було ранішче — наукоjу.

- 78 -

зміни. Тілько ж все одно, часто вони, j не гада-jучи об тім, працьуjуть дль того, шчоб стала мож-ливоjу цілковита зміна теперішніх громадських по-рьадків, иноді шче більше, ніж деjакі проповідачісамими словами про ту зміну. А часто j ті саміпроповідачі тілько користуjутьсьа тим, шчо вироби-ли j вигадали такі льуде дльа своjеjі цілі j потреби.Доволі буде, шчоб поjаснити нашу думку, вказатинапр. на тоj вжиток, jакиj робльать тепер пропові-дачі громадівства з статістіки j науки про госпо-дарство громадське, з науки про старинне гро-мадське житьтьа, j про звичаjі j думки усьакихнародів, — з науки про зміну страви на працьув тілі чоловічому і з усіjеjі новоjі біологічноjі на-уки в загалі. Ми вже не кажемо про вигади тех-ничні, без котрих теперішнье, а шче більше бу-душче господарство не проживе j години, або пропочаткову науку дітську. Доси всі такі справибули зовсім в руках льудеj старих порьадків інавіть не дуже звертали на себе увагу пропові-дачів громадівства серед чорноробів, — хоть завшевагу jіх розуміли льуде, котрих можна вважатиза батьків нового громадівського руху, jак напр.Овен, С. Сімон і др. Доси навіть всі розмови про тешчоб зробити правдиву статістику чорноробськогожитьтьа самими товариствами робочими зоставалисьсамими розмовами. Тілько недавніми часами j взjіздах самих виборних од чорноробських товариствгромадівського руху, поставлені були думкі протакі справи, jак цілковите навчаньньа дітеj: Enseigne-ment integral, instruction integrate, на зjізді „ВсесвітньоjіСпілки" 1867 і 1868); *) торік на зjізді гурту ні-мецьких громадівців постановлено видавати науко-

_______________________

*) Навчаньньа наукам (безпопівське), умілостьам і ремесництву,

- 79 -

виj місячник (Die Zukunft — Будушче; окрім тоговиходить в Швеjцаріjі другиj подібниj місьачник„Die Neue Gesellschaft" — Нова Громада). Подібні про-би jесть тепер і в Французів („Le Travailleur" —Робітник, — „Le Socialisme progressif" — ПоступовеГромадство,) у фламандців і др.

Такі проби науки чисто громадівського напрьам-ку шче доволі слабі. Тілько ж в Західніj Европіод того шче не така велика шкода, бо jак ми ска-зали зараз, там дльа такоjі науки працьуjуть і не-хотьа льуди j других думок. Наша ж Украjінатим не подібна до других краjін, шчо в нас домужицтва не доходить і стілько з вигадів панськоjінауки, скілько jіх доходить по других краjінах,де панство не одірвалось од мужицтва в зовсімвже чужу породу, і шчо в нас вже зовсім ніхто:ні державне начальство, ні панство не помага j тимнауковим працьам, котрі служать навіть тому,шчоб пізнати своjу краjіну. Мало того, в нашіjУкраjіні всьакиj, хто ухопив хоч трохи науки, вжеперебіга од мужицтва в гурт чужих jому льудеjі становитьсьа паном навіть і тоді, коли б вважавсебе прихільником мужицтва. От через це у насті невеличкі купки льудеj, котрі, маjучи всесвітнідумки про вольу мужицтва, не зреклись свогоукраjінства, мусьать робити не одно те діло, котрепо других краjінах робльать подібні jім гурти льу-деj, а кілька діл, починаjучи од діл академичних,(таких напр. jак збори слов мови нашого народу,без котрих не може посуватись ніjака проповідь інаука серед мужицтва j котрі напр. в Московшчиніробльатьсьа за помічьчьу держави) і кінчаjучи ре-месництвом, проповідьдьу в мужицьких громадах,

- 80 -

повстаньньми з тими громадами і т. и.*) Це працьа,звісно, не легка, і не всякіjі хто не був в шкуріукраjінськіj, зрозуміjе потребу усіх частин такоjіпраці. Тілько, розваживши добре, усьакиj прихіль-ник мужицьких громад мусив би згодитись з тим,шчо те, шчо примушуjе дольа робити украjінськимприхільникам мужицтва, мусили б робити подібніж льуде j скрізь, — шчо скрізь би було користнодльа мужицьких громад, jак би всьака працьа, чимнебудь, — чи просто, чи боком, — потрібна тимгромадам, робилась льудьми з громадівськими дум-ками, а не баjдужими, а то j ворогами громадівства,— і jак би усі льуде, котрі тепер поділились спосо-бами (спеціальностьам) праці потрібноjі дльа громад,були, коли не в спільці j змові, то хоч би розумілиодин одного. От такого розуму всіх таких спеці-алістів, а шче ліпше: спілки j змови між ними, jмусьать бажати на нашіj Украjіні прихільникимужицтва, і дльа того, шчоб вона наступила, вонимусьать взьатись за всі ті справи, котрі просто jбоком потрібні на користь мужицьким громадамукраjінськоjі породи в jіх теперішньому стані. Укра-jінським громадівцьам нічого страшитись, шчо вонирозкидаjутьсьа по великіj купі різноjі праці. Хаjтілько не розкидаjутьсьа хоч по безмірніj обшаріроссіjського царства, а осьадуть на Украjіні, колоукраjінських праць, то не забаром наших льудеjдостане на всі ті праці.

Ось деjакі важнішчі признаки стану украjінсь-ких прихільників мужицьких громад, украjінськогогромадівства теперішнього часу, по краjніj мірі по

_______________________

*) Шчоб напечатати «Толковый словарь великорусскаго языка»Даля, дльа котрого слова збирала Академjіа, царь дав 6000 руб. —Про те, jак стоjіть в нашіj Украjіні початкова школьна наука переддержавноjу Московшчиноjу, дивись в другіj часті «Громади»

- 81 -

нашому розуму. Ми думаjемо, шчо говорили незовсім неправду, коли казали, шчо ті одміни не вчому небудь зовсім осібному, а в тому, шчо станУкраjіни де в чому jаснішче показуjе потреби такихзмаганьнь і праць, котрі потрібні j скрізь. Таке ж,думаjемо, виходить і з тіjеjу одміноjу украjінськогогромадівства, на котру ми зведемо усі ті, шчо вишчебули показані, і котру ми скажемо словами: укра-jiнcькuj соціалізм не napmja, а громада. То значитьшчо украjінські соціалісти мусьать од тепер жезмагатись, шчоб, осівши по нашим громадам, при-ложити своjі голови j руки до того, шчоб справ-льати всі служби, потрібні в здоровому житьтьугромадському (services publiques, fonctions sociales) і тамв громадах з тими службами проповідати здоровігромадські порьадки, показувати примір jіх, та оборо-ньати старі забутки j нові парослі тих порьадківод ворогів jіх усіма способами, мирними j воjацькими.Нічого здаjетьсьа прибавльати до того, шчо такі ро-бітники дльа украjінських громад мусили б теперже, осідаjучи по тим громадам, змагатись до того,шчоб счепльатись в спілки з своjіми товаришчамипо всіх громадах од ближчих до дальших і з усіматими, хто тілько чесно працьуjе коло такоjі, чииншоjі, більше, чи менше просто потрібноjі дльаУкраjіни в jіjі теперішньому стані праці,—так шчобУкраjіна, jак скорше, покрилась цілоjу сіткоjу зчеп-лених один з другим товаришчів і товариств,робітників украjінського громадства, з котрих jакнаjбільше льудеj були б j товаришчами в мужицькихгромадах.Jacнo, шчо не тілько дльа того, шчоб наступи-ла велика зміна в теперішніх порьадках і на на-шіj Украjіні, але j дльа самого того, шчоб по ніjпоjавилось багато таких льудеj, котрі потрібні дльа

* 6

- 82 -

того, шчоб по всім громадам нашим поставити ду-мки про нове громадське житьтьа, потрібно ба-гато праці j у нашіj Украjіні j навкруги jіjі, і, пе-вно, не мало часу. Не тілько ніодин чоловік, а jціле коліно ровесників, шчо тепер живуть j пра-цьуjуть, не може взьатись наперед вказати всіприводи j дороги до того кінцьа. Та j в усьому,слово, проповідь і сама наука, тілько один з при-водів громадського зросту і доси jшли більше по-заду jого, ніж попереду. Ми ж, починаjучи нашепечатне виданьньа далеко од рідноjі Украjіни, шчеменше, ніж хто иншиj, сміjемо брати на себе вер-ховодство навіть і в суду про те, jак громади укра-jінські посуваjутьсьа до тіjеjі цілі, до котроjі jавноjдуть тепер громади в Европі, в Америці. Ми ду-маjемо, шчо в усьому печать зробить своjе діло,коли вона буде більш виjасньати ті цілі, до ко-трих jдуть громади, судити ті дороги, по котримвони доси jшли, те шчо привело jіх до того, на чомувони тепер стали, ніж нальагати безпремінно натоj, чи на другиj привод, на ту, чи на другу до-рогу, так, мов би то тілько jесть один привод,одна дорога дльа живих льудеj та шче j в усьакиjчас. Печать же украjінська на теперішніj час зро-бить велике діло, коли хоч покаже докладно тепе-рішніj стан Украjіни, jак і через шчо вона приj-шла до нього, — і поможе тим льудім з украjінців,jакі хотьать зробити шчось доброго дльа своjіхгромад, зібратись до купи j виjаснити собі, де пра-цьувати j до чого прьамувати, — а тоді вже вонисамі знаjдуть десьатки дорог до спільноjі цілі.

Заложити тепер таку печать на саміj Украjіні,навіть Австріjськіj, діло не легке, а в Россіjіцілком не можливе. Через це ми почали наше ви-даньньа в Швеjцаріjі, де ми маjемо повну вольу

- 83 -

слова, — хоч, правда, за те не маjемо навкруг себеживоjі громади земльаків наших. Ми добре розу-міjемо, шчо наjліпше усього виjаснили б всі сказанівишче думки про стан нашоjі Украjіни j про по-треби усьакоjі праці дльа неjі, коли б ми простонапечатали цілиj рьад праць по всім тим справам,котрі намічено вишче. Тілько ж всьакиj мусить зро-зуміти, скількох чоловіка праці потрібно дльа того.На Украjіні ж навіть тепер не зовсім вже бракуjев льудіх, которі б здоліли, коли б захотіли, випо-внити ті всі праці. Не мало земльаків наших пра-цьуjе по чужим куткам над подібноjу, чи иншоjупрацеjу, — і ми б нічого не сказали проти того,коли б хто заступав jіхнье місце в громадах укра-jінських і навіть, коли б jіхнье украjінське серцемогло цілком задовольнитись працеjу серед чужихльудеj по чужим способам. Хаj спитаjе кожниj зних самого себе: чи всі думки, котрі він хотів пе-редати товариству, приjмались чужими льудьми,і чи так само, jак би він хотів, чи ні? Певно, ні!Так чи не пора ж украjінцьам повернутись досвоjіх земльаків і до праці дльа них просто? Колиж за спільноjу працеjу всіх розумних украjінцівналагодитьсьа, jак слід, житьтьа 17 мильjонів на-шого льуду, тоді j ті „широкі інтереси," котрітепер підбиваjуть х украjінців шукати со-бі польа дльа праці по чужих сторонах, на чужихмовах, зовсім не втратьать, а шче більше вигра-jуть од того, шчо в світі буде одним бездушнимтрупом менше, одніjеjу живоjу великоjу породоjульудськоjу більше. Аже ж всі ті розмови про „ши-рокі інтереси," котрі буцім то потрібуjуть, шчобукраjінець почав служити jім з того, шчоб зрікавсьавласне своjеjі Украjіни, — нічого більше, jак послідкитіjеjі неволі, в котріj тримала нашу Украjіну чу-

- 84 -

жа держава—Польшча, а потім таке ж чуже Мо-сковське царство з безмірноjу чиновницькоjу цен-тралізаціjею. J всьакиj украjінець і неукраjінецьмусить же розуміти, шчо він просто служить не-волі цілоjі великоjі краjіни j усьакому обдираньньу,j кешені, j розуму великоjі льудськоjі породи, колипо волі, чи по неволі, ділом, чи бездільством, під-пира j продовжуjе послідки тіjеjі державноjі неволіj централізаціjі.

МИ беремо вольу поставити це діло просто j ja-сно перед судом земльаків наших, без помочі ко-трих ми не можемо послужити нашіj Украjіні, jакби того хотіли. Закладаjучи перше цілком вільневиданьньа украjінське, ми будемо старатись зро-бити jого сталим j одчинимо jого дльа всьакоjі пи-сьменноjі праці земльаків наших, котрі держатьсьаоднакових з нами оснівних думок про житьтьагромади j природи: хто признаjетьсьа до громадівства,cвojeji волі (авто-номіjі) мужа і жінкі кожноjі особи,спілки, громади, льудськоjі породи, до вільного товари-ства (федераціjі) громад і пород льудських, до віль-ного розуму (раціоналізму) j mвepдoji науки (позітівізм).

Обертаjучись перш усього до земльаків наших,маjучи на думці в усьому нашому ділі перш усьогоj наjбільше jіх, розмовльаjучи про льудеj наших ічужих, ми зовсім не пристаjемо до тих, хто бдумав сіjати jаку небудь незгоду між льудьмине однаковоjі породи. Далі, в наших книгах читачіпобачуть не раз недобре слово про чужих льудеjна нашіj Украjіні: про льахів, москвинів, угрів,німців, жидів. Тільки ж, розваживши над тим,читач наш, певно, побачить, шчо ми говоримо проних не jак про льудеj перш усього не нашоjі по-роди, а jак про льудеj, котрі або шкодьать нашомумужицтву, або не дбаjуть про нього. То льуде

- 85 -

стану панського, попівського, чиновники, купці і т. и.— неробочі білоручки, або коли j білоробочі, то дотого такі, котрі зовсім не думаjуть про те, шчобхоч стілько служити нашому чорноробу, скількоскрізь служать білороби чорноробам одніjі з нимипороди. Така чи инша порода льудська може намбути більш, чи менш до вподоби, також, jак і спо-соби праці, jакі в ніj вживаjутьсьа навіть дльанашоjі цілі. Тілько ми ніколи не дамо волі зачіпатикого небудь в jого домовіj праці. Ми тілько мусимодавати одсіч усьакому, хто дума порьадкувати нанашіj землі не тілько на шкоду нашому мужицтву,але j не знаjучи jого, не питаjучи jого, або j знева-жаjучи jого. Хто ж і чужиj працьуjе в спілці знашими льудьми, поважаjучи jіх, хто пристаjе донаших громад, а особливо до громад мужицьких,тоj дльа нас такиj же наш чоловік, jак мов би товів був наш і зроду. Та такиj і мусить бути усьакиjгромадівець: коли украjінець, котриj не став гро-мадівцем, показуjе тілько, шчо він не додумавсь, абоне довчивсь до кінцьа, — також само j громадівецьна Украjіні, котриj не пристав до украjінців, —теж не довчивсь, не додумавсь до кінцьа, не поборовв собі пана, чиновника. Тілько ж і того мало: ми добрезнаjемо, шчо льудеj додумавшихсьа до кінцьа шче ма-ло на світі, j шчо тепер шче не можна j бажати, шчобльуде панського роду j казенноjі школи зовсім слу-жили мужицтву, та шче j украjінському. Приміртакоjі служби мусьать показати перш усього нашільуде, то за ними підуть і чужі. Ми ж не про-пустимо пошанувати усьаку працьу, чим небудькористну дльа наших громад, дльа украjінства,хто б jіjі зробив і не наш чоловік хоч би він іне згожувавсь з нами в ycіх думках наших, хочби він і не думав про службу власне нашим громадам.

- 86 -

Далі, розваживши, шчо тепер добро j лихо громадв одніj краjіні Европи зчепльаjетьсьа з добрим ілихим других близьких і далеких краjін, ми недумаjемо, шчоб нашим льудім слід було всилуватисьрвати всі ті нитки, котрі чи так, чи сьак, а поjід-нали jіх з льудьми других пород в тих державах,до котрих тепер належать наші громади. Дужегірко нам обіjшлись ті держави, тілько ж дух все-світньоjі спільности, не маjучи поки другоjі дороги,просувавсь до нас і через ті державні нитки. За-місць того, шчоб нам рвати ті нитки, котрі так,чи сьак, а jіднаjуть нас з другими, нам ліпше вкупіз ними переробити теперішнье поjіднаньньа з не-вільного на вільну спілку рівних громад. Ми ду-маjемо за себе, шчо украjінцьам замісць того, шчобрватись заложити своjу державу, або jакі небудь дуа-лізми, напр. jак угорськиj в Цісаршчині, ліпше стара-тись розбавльати усьаку державну силу j прьамуватидо волі краjевоjі j громадськоjі в купі з усіма ин-шими краjінами j громадами. От через те украjін-цьам наjліпше виступати з думками не стілько на-ціональними, скілько автономними j федеральними,до котрих пристане завше багато льудеj і з другихкраjів і пород. В кінці всього тілько автономіjасамих дрібних куп льудських може помирити всітеперішні сварки між породами льудськими. Минапр. стоjімо за вольу нашоjі породи, — але ж мидумаjемо, шчо було б не по правді, jак би ми взьалипо шнуру одбили ту межу, в котріj більша частинальудеj нашоjі породи, та j гнітили на менші частини,або j на купки льудеj чужоjі породи, примушуjучиjіх становитись нашими, — так jак це робитьсьаскрізь не тілько по державам, напр. jак у Французів,німців, москалів, угрів, польаків,—а j по таким краjі-нам jак наша, котрі ледви сами вибиваjутьсьа з

- 87 -

під чужоjі неволі, напр. jак у сербів, болгар і т. и.По нашіj думці, кожна громада, кожне навіть то-вариство чужоjі нам породи, коли воно сидить ісеред украjінських громад, мусить бути вільнимзостатись таким jаким воно хоче. Самим же укра-jінським громадам далеко користнішче тепер жепочати добиватись jак наjбільшоjі своjеjі волі, ніжпориватись здобути дльа Украjіни більше, чи меншецентралізовані осібні державні порьадки. Добива-тись такоjі своjеjі волі громадівськоjі j краjевоjі(напр. навіть повітовоjі j губернськоjі) дльа Укра-jіни напр. в Россіjі ми думаjем, шчо буде j ро-зумно j користно, — бо по такіj дорозі украjінціпідуть не сами, а в купі з федералістами j з другихпород і до них пристане навіть чимало льудеj із самоjі державноjі породи московськоjі.*)

Тілько ж все таки ми думаjемо, шчо добра до-льа льудеj з тих пород, з котрими ми тепер зче-плені державними порьадками, стане проти нас,а набільше ті, котрі більше звикли панувати наддругими, або котрі маjуть користь з державногоj иншого пануваньньа: бо звичка j користь біль-ше маjуть сили над льудьми, ніж слово j розум,і ховаjутьсьа часто j під розумними словами провольу, рівність, спільність шірокі справи і т. п. Отчерез те ми наперед знаjемо, шчо украjінське гро-мадівство спітка собі ворогів не тілько jак грома-

___________________

*) Ці всі справи не так то здумані j не так то далекі, jак хтонебудь може подумати. І тепер напр. в Галиччині стоjіть шче справапро поділ Галиччини на Західньу j Зхідньу, котриj поділ по нашіjдумці инакшиj ніж по думці ташмоніх націоналістів руських і поль-ських. Не забаром буде в Pocciji Земськиj Собор, в котрому безпре-мінно мусьать підньатись розмови про «областну автономіjу»,—і ук-раjінцьам і тим, шчо будуть в тому Земському Соборі і тим, шчо вньому не будуть, приjдетьсьа стати або федералістами нашого розу-му, або стоjати за те, шчоб заведена була більше, чи менше центра-лізована Украjіна (jaк Ц. Польське, Угоршчина і. т. д.)

- 88 -

дівство, а j jак украjінство. Не тілько панство, по-півство, купецтво, чиновництво в нашіj Украjіні вРоссіjі j в Австріjі (наjбільше, звісно, з перевертнів),виступить проти украjінського громадівства, а вононе буде льубезне великим купам льудеj і в шчи-ріj Московшчині, Польшчі, Угоршчині, Німеччині,особливо льудім столичним. По всьому, шчо ми ба-чили скрізь і шчо вже бачимо тепер і в Россіjі,ми можемо ждати, шчо j в Россіjі виросте гуртцентралістів, не тількі лібералів, (таких напр. jак німе-цькі національ-ліберали), або демократів (jак німе-цькі прогрессісти, французські гамбетанці), а j со-ціалістів-державників, (jак напр. німецькі соціаль-демократи, або французські бланкісти). Ці всі гуртив земльах, шчо були під Польшчеjу, певно, при-стануть до централістів польських, а в других —до московських, і всім jім буде не по нутру нашеукраjінство. Мо ждемо за те, шчо ті, хто сами по-були в стані льудеj недержавних і „окраjінних,"хто сам потерпів од централізму, ті будуть при-хільнішчі до нас, — навіть коли вони будуть самиз польаків, шчо були колись державноjу породоjу,або з москвичів, котрі тепер державна порода. Миждемо через те більше прихільности до себе одпольаків познанчиків, а потім од варшавьаків, ніжод польаків галицьких, або подніпрьанських, — одмосквинів, північних поморців, низовців поволжсь-ких, донців, уральців, сібірських льудеj, ніж од льу-деj столичноjі Московщини, або помосковленихукраjінців, — далі од льудеj недержавних пород вРоссіjі: финів, естів, латишів, молдаван, кавказ-ців і т. и., звісно, коли вони дізнаjутьсьа про нас,—а за Россіjеjу од льудеj славjанськоjі породи, котрихдольа подібна нашіj долі. Украjінцям слід стара-тись стати в тісну спілку зо всіма такими недер-

- 89 -

жавними льудьми в Россіjі j в Австріjі, навіть із такими, котрі не зовсім шче діjшли до грома-дівських думок, — тілько б вони признавались: 1)до того, шчо кожна порода льудська мусить бутисама собі господарем дома, — 2) та до того, шчосила кожноjі породи льудськоjі лежить в мужиц-тві. Ми думаjемо, шчо коли украjінське грома-дівство вкорінитьсьа на своjіj землі j зчепитьсьа зсусідніми демократичними j федеральними гуртами,то воно по троху втьагнетьсьа в широку спілкувсеевропеjських демократичних гуртів, а між ними,наjтіснішче, в спілку демократіj льудеj менших інедержавних пород, таких, jак напр. західні сла-вjане, волохи, провансали, каталонці, бретонці, фламанці, ірландці і т. и., котрих дольа наjподібнішча донашоjі, і серед котрих впорьадкуjутьсьа тепер скрізьгурти, подібні украjінськіj хлопоманіjі' або j гро-мадівству.

Не дуже то давно можна було звертати малуувагу на подібні гурти, і навіть думати, шчо вониколи не шкодливі, то лишні. Шче років з 10 — 20ті гурти були малосильні, а jак де, то j зчепльа-лись з старими думками (попівськими, чи феодаль-ними). А до того гурти розумців (раціоналістів),вільнодумців (лібералів), народовців (демократів)і громадівців, впорьадкувавшись перше там, кудидержава j купецька сила постьагала більше льу-деj, багатства j науки, то б то серед пород дер-жавних, (французів, німців, англичан, москвинів іт. и.) виступали з словами про всесвітнье братство,рівність і вольу: всенародство - інтернаціоналізм.Перед тими словами, думалось, шчо розмови проjаку небудь одну краjіну нічого не варті, а роз-мови про своjіх і „чужих льудеj" мов би то j зовсімшкодливі, бо тілько руjнуjуть тісне всесвітнье

- 90 -

братство. Тілько ж остатніми часами показалось,шчо де в кого і з „інтернаціоналістів" слово на-род (nation) значить держава, так шчо ті інтерна-ціоналісти зовсім і не вбачаjуть недержавних пород, аиноді j льудеj малих держав. Далі показалось, шчо„патріотичні" гурти льудеj, по малим краjінам інедержавним породам, замісць того, шчоб замірати,jак того ждали було, все всильувались, а порьадз тим і почали де далі все більше обертатись додумок розумівських і громадівських (jак то пока-зуjуть деjакі товариства феніjанські в Ірландіjі,каталонські федералісти j громадівці, де jакі льудесеред французських провансалів, jак напр. видавціLa Lausetto цілиj фламандськиj громадівськиj гурт і т.д.)А до того виjавилось, шчо слова про братство jрівність всесвітньу у деjаких льудеj з пород дер-жавних, навіть і з громадівців, льубісінько живутьпорьад з звичками верховодити над другими поприміру держав тих, в котрих повиростали ті льу-де, і з зневагоjу до „темних" і недержавних льудеj.Так напр. показали себе в часи післьа повстаньньасербських мужиків в Герцеговині проти турецько-го j потурченного панства j чиновництва, — і далів часи віjни славjанських пород проти турецькоjідержави, — угорські j німецькі не то ліберали,прогрессісти, а j демократи j соціалісти в Австро-угоршчині, а за ними j німецькі соціальдемократив Германіjі j навіть в Швеjцаріjі. Од проповідачіврівности всіх льудеj, од космополітів почулось, шчославjане варварська, розбіjницька, порода, шчо тре-ба вдержати „німецьку гребльу проти славjанства,"шчо проложена од Балтицького морьа до Адріа-тицького, або j посунути jіjі шче далі на зхід;—од інтернаціональних ворогів теперішніх державпочулись скарги на те, шчо зневажаjутьсьа „наці-

- 91 -

ональні j навіть державні інтереси" угорські, ав-стріjські, німецькі, шчо уся Австро-угоршчина—частина Германіjі, бо j то, шчо в ніj шче не по-німечено, то б то землі славjанські, все таки „пе-редньа земльа Германіjі" (ein Vorland Deutschlands).Діjшло до того, шчо вже верховодники „Всесві-тньоjі спілки робітників" заприсьагали не тілько втому, шчо 99% неволі j здирства, котре буцім тотерпльать славjане в Турціjі, jесть видумка „Рос-сіjі," a j в тому, шчо „не можна показати ніодніjі го-лови з південних славjан, котра буцім то рветьсьана вольу!"—до того, шчо проповідачі всесвітньоjіревольуціjі чорноробів стали кликати держави jначальства европеjські поратувати Турціjу, навітьз „statu quo," і не то вже, шчо побити начальствоцарьа росіjського, а шчоб j одігнати од цівілізованногосвіта „Россіjу," котру вже всьу, і з самими jіjі „ні-гілістами," звали диким звірем!*)

________________________

*) Цього всього доволі знаjдете в віденьських і пештських газетахусьаких гуртів, і в соціалістичніj пештськіj Arbeiter Wochenchro-nik (угорська Munkas - Heti - Kroniка), леjпцігському Vorwaertsі др. газетах германських соціальних демократів, а за ними j в Швеj-царському Grütlianer і т. и., італьjaнськиj La Plebe і т. д. і т. д.,—а в купі в брошурах одного з верховодів німецького соціалізму jІнтернаціоналу, Лібкнехта — Zur orientalischen Frage oder SollEuropa kosakisch werden? і Die Orientdebatte im deutschenReichstag. В тому, jaк себе держать німецькі соціаль-демократиперед славjанами не буде нічого дивного, коли пригадаjмо собі, шчоапостол тих льудеj, Лассаль, писав не дуже давно (в 1863 р.) шчовін дуже зрадів, прочитавши в одного прусака слова: «ja сподіваjусьдожити шче до того часу, коли спадок Typціji дістанетьсьа Германіjіj коли полки німецьких салдат, або робітників стануть на Босфорі.»Далі Лассаль каже: «ja признаjу право національности тілько за ве-ликими культурними націjами, а не за расами, которих все правотілько в тому j jecть, шчоб ті jix переробльали j розвивали далі. (Nein,Nationalitaets principler bin ich nicht.... Jch windicire dasRecht der Nationalist nur den grossen Cultur-Nationen, nichtden Racen, deren Recht vielmehr nur darin besteht, von jenenassimilirt und entwickelt zu werden) Цікаво, шчо тут же Лассалькаже, шчо він „наjрішучиj противник федеральноjі держави і такиj же

- 92 -

Так то привітали навіть соціальні демократисусідніх державних пород проби славjанські впо-рьадкуватись по своjіj волі на своjіj землі. Нас ні-мало не здивуjе, коли також само привітаjуть льудедержавних пород і украjінські проби.*) У нашихземльаків галицьких jесть дві приказки: 1)тікаj льаше,бо все, шчо на тобі, то наше,"—2) „Посунься,льаше, наj русин сяде!" Ці дві приказки jасномальуjуть те, jак стоjіть діло між державними тапанськими — j недержавними та мужицькими по-родами льудеj скрізь на світі. Не тілько все, шчопани j держава витьагаjуть з льудеj простих, не-державних, все, шчо на панству але j теперішньа силасамих противупанських і противудержавних гуртівсеред льудеj державних пород на добру частинувиросла через те, шчо висисала грошеві засоби jвивчених льудеj од льудеj простих, од породи недер-жавноjі. Тепер, коли показуjутьсьа льуде, шчохотьать покинути працьу тілько на породу дер-жавну, а повернути jіjі на породи недержавні, —і впорьадкуватись серед неjі самі по собі,—багатоде кому приходитьсьа знімати з себе те, шчо віннадів чужого, і багато де кому приходитьсьа по-

____________________________________

прихільнкк унітарноjі.»— Briefe von F. Lassalle an G. Rodbertus— Jagetzow. Berlin, 1878, 56—57. Цікаво також, шчо і в соціа-лістів других державних пород часом прориваjіутьсьа подібні ж не-прихильні славjанам думки і шчо напр. ціну недавньому повстаньньусербів проти Турціjі зложив на бернському зjізді Association Inter-nationale в 1876 p. вірнішче других чоловік недержавноjі породи,фламандець Де Пепе, навіть вірнішче деjіаких з всеросіjських со-ціалістів. Тілько те, jaк німецькі громадівці напали на poccijcькиx«нігілістів» і романських «анархістів» трохи провчило і тих і дру-гих і в ціj справі, jaк це можна стало бачити напр. на Bulletinde la federation jurassienne з 1877 p.*) Доси нам не раз вже трапльалось одповідати на питаньньа: на

шчо ми печатаjемо «Громаду» по украjінському? Ми не можомо инак-ше одповісти, jак спитати в чергу: «а чому б нам не печататипо украjінському?»

- 93 -

суватись. Це ж, звісно, не всякому подобаjеться,— навіть і з тих, хто говорить, шчо всі льуде рівні.Того, хто звик мало вважати на самі слова тазвик загльадати в середину льудського житьтьа,того ці всі буцім то нові розмови j зовсім не кос-мополітичні j недемократичні вчинки угорських інімецьких і т. и. прихільників всесвітнього громадів-ства проти славjанства і т. и. не можуть дуже здиву-вати. Він зна, шчо старі звички живуть в льудіх довгоj довго заховуjутьсьа j під новими думками j словамиj навіть обертаjуть jіх собі на службу. Він зна,шчо в світі всьака сила посуваjетьсьа тілько передсилоjу ж. Напр. льуде угорські j німецькі дуже довгозвикли панувати над славjанами, jак льуде державні,jак пани, купці j т. и.; — з того пануваньньа довгоперепадало де шчо j деjакому з чорноробів угорсь-ких і німецьких, котрі все таки вважались за шчосьвишче, ніж славjане, — шчоб не тілько панство jкупецтво, а j добра частина самого чорноробствадержавних пород не отруjілась державноjу отрутоjу.А вже, звісно, неjу отруjілись письменні льуде jз самих громадівців. Шчоб ту отруту вигнати зсвіта, мало самоjі науки словом про те, шчо всільуде однакові та брати,—а треба, шчоб „менші"впорьадкувались обік з старшими та показали jімділом, шчо вони, jак там не jесть, а можуть житисами по собі. От через те навіть і наростаньньанових породніх держав, таких напр. jак Італіjа,Роминіjа, Сербіjа, Болгаріjа j навіть jак Германіjапід боком у Франціjі, — все таки користно дльазросту космополітичних думок у сусід jіхніх, котрідоти хазьаjінували по jіхнім хатам, jак „великі на-роди." Такі національні держави, jакі вони не jесть,а спиньаjуть не тілько воjацьку j державну зне-вагу одних пород льудських другими, а шче j

- 94 -

кладуть „початок кінцьа" тому, шчоб панство jбагатирство (капіталісти) тих пород, шчо ранішченабрались сили,—висисало (експлуатіровало) льудеjпороди сусідньоjі j на господарському полі,—і кла-дуть кінець тіj спільности, jака по неволі jесть вціj зневазі j цьому висисаньньу між державоjу,панством, багатирством і т. зв. „народом" держав-ноjі j панськоjі породи. Коли держава, панство jбагатирство теперішніх „великих," „культурних"і т. и. пород будуть одіпхнуті в своjі краjіни хочби новими державами пород „менших" в Европі,а далі j в Азіjі, хоч би з jіхнім панством і багатир-ством, і опиньатьсьа вид до виду з своjім „народом,"тоді j „соціальниj переворот" настане скорше. Таксамо може бути користниj навіть державниj феде-ралізм в Австріjі j Россіjі, котриj би дав чехам,польакам, (звісно там, де мужики—польаки) руси-нам, словинцьам, словакам, сербам, хорватам, роми-нам і т. д., jакі вони тепер не jесть, своjу вольу насвоjіj землі. А всього користнішче було б, звісно,коли б серед усіх недержавних і мужицьких породв Европі впорьадковались і розрослись гурти льудеj,котрі, оступаjучись кожниj за своjу породу, були бв тоj же час і jавними прихильниками громад му-жицьких,— такі гурти, jак напр. Громадівці фла-мандські, украjінські, чешські, сербські і т. и. Такігурти не тілько зробльать думки про вольу льудськусправди всесвітніми, бо занесуть jіх в саму глибиньуусіх пород льудських, — а до того j поможутьльудім пород панських і державних викинути зсебе усі звички панські j державні. Мало того, такігурти на перших порах вменшать силу поступовихгуртів серед пород державних, бо одведуть од нихjакусь дольу перевертнів до праці дльа пород не-державних, котрі вони було покинули, — але потім

- 95 -

вбільшуть силу тих гуртів тим вже одним, шчопримусьать jіх теж зібратись кожному на своjім приро-днім грунті, замісць того, шчоб роскидатись скрізь, ку-ди сьага межа державна. Безперечно, коли б усі по-німчені славjане в західніj Прусіjі, або в Австріjі,славjане поугрені в угоршчині, пофранцужені про-вансали, бретонці j фламандці, попольачені русини,помосковлені украjінці покинули працьу серед пись-менства j громадства (політіки) пород державних,а вернулись до праці, серед своjіх льудеj, — тодержавні письменства j громадства на час би втра-тили,— а скоро б за тим всі б виграли вже черезте одно, шчо кожниj би працьував на своjему при-родньому грунті. Jак би там і де не було, а в Зхід-ніj Европі, особливо в Россіjі чуjетьсьа гарьачапотреба в такому осіданьньу j розмежуваньньупраці, — бо тут вона дуже вже нерівно поділена,бо тут дуже прикладаjетьсьа закон, шчо „у имуща-го и будетъ и преизбудетъ, у неимущаго же ащечто и имать быти, отнимется." І ми думаjемо,шчо напр. украjінці, осівшись з своjеjу працеjу насвоjему мужицькому грунті, — не тілько послужатьсвоjему мужицтву, котре досі або обдирали, або обми-нали усі письменні льуде, або не знали jак донього приступити, — а шче послужать і всім су-сідам, і самим польакам і москвинам, показавшиділом, — шчо пора вже зкінчить кочуваньньа пись-менного чоловіка думкоjу j працеjу „отъ финськихъхладныхъ скалъ до пламенноj Тавриды" і „od morzado morza!" З таким кочуваньньам можна служитикому j чому вгодно,—тілько не народові, не мужи-кові, бо мужики—льуде осілі j краjеві і, в кожномукраjі, різні!

Спільні ж справи, — напр. спільна працьа дльаволі і т. и., — од того вже не програjуть,

- 96 -

шчо jіх зовсім не в силах ніхто залишити, навіть,коли б і хотів. Украjінські ж справи так зчепльа-jутьсьа з справами сусідніх льудеj навкруги, і вРоссіjі, j в Австро-угоршчині: з московськими, біло-руськими, польськими, словацькими, сербськими jвсьакими иншими славjанськими,—і не славjансь-кими (напр. з волошськими через Буковину j Бес-сарабіjу, коли вже не говорити про Транссільваніjу),шчо украjінському громадському чоловікові, власнез того часу, jак він стане украjінським, ніjак неможна не стати чоловіком дуже широких думокфедеральних, навіть інтернаціональних. Звісно, шчоблизче всього дльа украjінського громадьанина бу-дуть справи сусідів jого наjріднішчоjі породи j наj-подібнішчоjі долі, — се б то славjан. Товариствовсеславjанське дльа громадьанина украjінського ма-ло чим не така ж сама потреба, jак і товариствогромад украjінських. І певно, шчо державні пута,котрі тепер плутаjутьсьа на ногах украjінських,розтопльатьсьа тілько в вільніj спілці всеславjансь-кіj, до котроjі початок мусьать положити спілкивсіх поступових товариств по славjанських поро-дах, особливо тих товариств і гуртів, котрі пра-цьуjуть просто дльа волі мужицтва славjанського.Маjучи завше такі думки, ми j доси в своjіх ви-даньньах говорили про справи славjанські, jак просвоjі рідні, — і тепер в дальшіj части „Громади"вділили jім чимало місцьа, а наперед будемо вида-вати, порьад з „Громадоjу," окремниj рьад книжокз значком „Славjанська Громада.'

_______________

- 97 -

Ми зкінчили ті думки, з котрими ми беремось за виданьньанаші, а тепер нам треба сказати трохи про порьадок jіх,наjбільше за дльа тих земльаків наших, без помочі котрихми б не могли jіх видавати:

Зараз за цим „Переднім Словом" іде книга „Громади,"котру ми означили № II. Книга та зложена так, jак цьогопотрібовали ті обставини, при котрих ми начали наше ви-даньньа, і зовсім не так, jак би можна було наперед зду-мати. По першіj думці впорьадчика „Громади" треба буловидати рьад книжок дльа громад мужицьких і другиj—дльабільше вчених льудеj на Украjіні, а також і дльа неукра-jінських читачів, котрим не можна давати книги наукраjінськіj мові, поки не буде словника тіjеjі мови. Те,шчо робилось в остатні два роки в Славjаншчині, приму-шувало пустити попереду виданьньа несподівані, а окрімтого новина печаті украjінськоjі в Швеjцаріjі зробила діломнелегким прилагодити тамошні печатні з кириловськимибуквами до потреб тіjеjі печаті. Тим часом дні jшли, —і де шчо з того шчо позбіралось в руки впорьадчика „Гро-мади", потрібовало шчоб пускати jого в світ ранішче дру-гого, шчо було готове j зарані

Так ми видали книжечки дльа громад мужицьких: 1) Роз-мова про багатство та бідность, 2) Про хліборобство: проте, jак наша земльа стала не наша 3) Про хліборобство:про те, jак де земльа поділена і jак би слід jіjі держати.Коли придати до цих книг шче одну,готову дльа печаті:4) Про те, jак хлібороби без землі зостались, — то виjдекруг науки громадського господарства про хліборобів, —за котрим мусить пітти такиj же круг про ремесло jфабрики. Ці книжечкі просимо приньньати за частину„Громади," тілько писану дльа малописьменних льудеj.

Далі, також частину „Громади," писану дльа панськоjіпублики всероссіjськоjі j всеславjанськоjі, складаjуть брошури„По вопросу о малорусской литературѣ," „Турки Внутрен-ніе и Внѣшніе," „Внутреннее рабство и война за освобожде-ніе," „Дѣтоубійство, совершаемое русскимъ правительствомъ.Женщины московскаго процесса соціалистовъ." В брошурахтих розбираjутьсьа справи украjінські по звjазку з все-росіjськими j всеславjанськими, або справи всероссіjські jвсеславjанські з погльаду украjінського громадівцьа. Мимусили вжити дльа тих книжок мови не украjінськоjі, потіj причині, про jаку сказано вишче.

* 7

- 98 -

А шчо ці праці наші не зовсім були даремні j дльа укра-jінства, ми можемо бачити по тому, шчо більша частинатих книг повела за собоjу таку, чи иншу розмову на Украjіну вевропеjськіj печаті, а деjакі j переведені цілком на польську jсербську мову. *) Ми просимо земльаків наших приньати тікнижечки за початок виданьньа „Славjантькоjі Громади."Першу ж книжку просто з цим знаком ми почнемо печа-тати зараз же, вибравши дльа того перегльад стану укра-jінців серед поступових гуртів наjближчих jіхніх сусід.(Історична Польшча j народовства руські"). Під тим знач-ком „Славjанська Громада" ми будемо печатати книжкина всьакіj славjанськіj мові.

Сама збірка „Громада" мусить зкладатись з повістеj,монографіj і часових перегльадів (хронік). Перших доста-влено нам було мало, далеко менше, ніж було приобицьанонашими земльаками. За те дописів дльа хронік було при-слано далеко більше, ніж ми навіть сподівались і та тодівже, коли ми почали печатати монографіjі, j коли вже на-печатана була повість „Лихі льуде." Дописі ті треба булозвести до купи по тим бокам житьтьа нашого краjу, проjакі вони говорили. План того зводу знаjдете в самому

_____________________________

* По нашіj книжці «По вопросу о малорусской литературѣ» на-писана статьтьа Anatole Leroy-Bеaulieu— „La libertе en Rus-sie в Revue des deux Mondes 1876 p. Дві дальші брошури в купіз статьтьеjу в „Молвѣ" „Чистое дѣло требуетъ чистыхъ средствъ"видав Н. Маркович в Новому Саді, по сербському, в одніj книжечці„Pyсиja и Балканско питанье" 1877. Одна з тих брошур виjшла jпо польському: „Wewnetrze niewolnictwo і wojna za oswobod-zenie." Krakow. 1877. Ми не називаjемо газетних статьтів поль-ських, німецьких, французських, швеjцарських од соціалістичноjі„Berliner Freie Presse" до „Journal des dеbats" Говоримо проце в одповідь тим шчирим земльакам нашим, од котрих ми получилидокори за ці наші „неукраjінські" писаньньа,—докори, котрі ми ціл-ком розуміjемо, хоч приньати jix не можемо.

На скілько ми могли запевнитись в наших спрарах з чужими льудь-ми, славjанами j не славjанами, ми приjшли до того, шчо украjінськамова може бути наjлекшоjу до розуміньньа всім славjанам, а такожтим з чужих, хто сістематично вчив славjанську лінгвістіку,—коли бтілько докладниj словник украjінськиj давав потрібну на першиj раз,поміч. Тепер же, коли нема тіjеjі помочі, то не диво, шчо не тільконе славjіане (з котрих один напр. чита украjінські книги з білорусь-ким словником Носовича, а другиj з чешським), a j славjане не разобертались і до нас. просьучи написати jім шчо небудь про Украjіну—тілько не по украjінському, — або вказати jім украjінськиj словник,або, jaк иноді пишуть: ліпшиj з украjінських словників!!

- 99 -

початку jого. Велика купа тих дописів, немалиj час, покивони печатались, примусила нас розділити jіх, зоставившина далі такі з них, в котрих росказуjетьсьа таке, шчоменше маjе вартість jак новина, (дальше наjбільша части-на дописів говорить про попівство на Украjіні), а нальагтина те, шчоб скорішче випустити в світ перегльади укра-jінського житьтьа по газетам, а також хроніку літератур-них новин в купі з перегльадом політичних питаньнь рос-сіjських і славjанських з погльаду украjінського громадівства.Так ми мусили задержати печатаньньа монографіj, — івипустити тепер цілу книжку з хронік і упорьадкованихдописів і новин.

Хроніки ті j новини тепер у нас викльучно говорьатьпро Украjіну, шчо в Россіjі. Про нашу ж Австро-угорськуукраjіну в них зовсім не говоритьсьа. Це дуже великахиба нашоjі книги. Ми признаjемось в ніj тим більше, шчоми сами не раз говорили, шчо Австро-угорська украjінанаша на теперішні часи, може, чи не саме наjважнішче міс-це украjінськоjі праці. В усьакім разі там — наjприродні-шче поле дльа того, шчоб зросло наше самостоjаче j впо-рьадковане письменство, — там поле, на котрому украjін-ці можуть виступити отверто на своjіj землі, —там місце,на котрому вони можуть зіjтись наjближче з сусідами:славjанами j неславjанами і стати справди европеjськимильудьми. Знати це поле тепер украjінцьам потрібнішче,ніж коли небудь. Тілько ж все, шчо ми могли самисказати історичного j теорітичного про Галиччину, миросказали це в статьтьах і брошурах, напечатанних ра-нішче в Петербурзі, Киjіві, Львові, Відні. Докладно тепер го-ворити про галицькі діла можуть тілько сами галичане, і ми,jак федералісти, не беремо на себе права говорити за них іод них. Доси галицькі прихільники наших думок не могли,чи не считали потрібним дати нам праці своjі про jіхньукраjіну, окрім одніjі монографіjі, котру ми незабаром на-печатаjемо. Перегльад же біжучих справ галицьких, ду-маjемо, дасть нове галицьке виданьньа „Громадськиj Друг,"котре, сподіваjемось, задовольнить читачів наших, бажаjу-чих звісток з тіjеjі частини нашоjі рідноjі краjіни, ліпше,ніж наша „Громада." Дуже мало дійшло до нас звісток зруськоjі краjіни в Угоршчині. Та краjіна так мало ві-дома не тілько в Россіjі, але j в Галиччині, шчо уривочнізвістки про неjі ні до чого б було привjазати читачам на-

- 100 -

шим. Через те ми зважили потрібним перш усього зробитиперегльад письменських і політичних справ в ніj за XIX ст.в окремніj статьті, так jак ми це робили з справами галиць-кими. Ми це зробимо не забаром, — і тоді вже будемодавати j хвилеві звістки j про цьу краjіну, коли тим часомне почне давати jіх львівськиj „Громадськиj Друг," шчоб було наjладнішче. Поки ж шчо, загальниj суд наш надсправами в тіj Угорськіj Русі ми сказали в брошурі „Повопросу о малорусской литературѣ" і трохи вишче в ціjкнижці.

Так наша перша збірка мусила виjти двічі непов-нojy. В усьакім разі тепер ми можемо зробити наші вида-аньньа слободнішчими: ми будемо видавати під двома тітла-ми „Громада" j „Славjанська Громада" рьад книг, брошур ілистків переважно на украjінськіj мові про Украjінуj Славjанство, а також і про все, шчо, по нашіj ду-мці, потрібно знати украjінським громадам, будемо ви-давати в такіj формі j в такі часи, jак це буде потріб-ним, шчоб печатаньньа одного не задержувало виходу всвіт другого. Само собоjу jасно, шчо вартість наших ви-даньнь стілько ж буде залежати од нас, jак і од тіjеjіпомочі, jакоjі ми сподіваjемось од наших земльаків, і шчотілько працьа тих земльаків зможе зробити з виданьньанашого орган справди громадськиj. Ми наперед не можемовгадати ні того, чи буде та поміч і працьа, ні того, jакавона буде. От вже через те одно ми, jак не позвольалисобі доси говорити ті думки, котрі сказані вишче, инакше,jак наші власні думки, а не jак думки гурта, чи товари-ства, — так само не станемо нічого j обіцьати нашим чи-тачам, окрім того, шчо просто названо вишче, і окрім тихпраць по написанному вишче програму, котрі позвольатьнам давати час од часу наші власні сили.

Коли заjшла вже розмова про „громадськиj украjінськиjорган," то ми позволимо собі сказати в кінець таку думку:з усього, шчо ми довідались в таких справах, — виходить,шчо такиj орган, скілько небудь повниj, потрібуjе сталоjіпраці наjменше 5 чоловіка і до того таких, котрі б під-писували своjі праці. Тепер усьаке противенство держав-ним, громадським і господарським порьадкам в Россіjі, на-віть печатне, j усьаке украjінство, навіть наjсмірнішче, сталона „воjенниj стан." Віjна ж потрібуjе льудеj, котрі б висту-

- 101 -

пали з отвертим видом і були готові на все. Та громада,котра ранішче j наjбільше виставить таких льудеj, скорі-шче завоjуjе собі j мирниj стан і навіть наjменше потра-тить сили j на саміj віjні.

М. Драгоманов.

Женева,30 Апр. 1878.

МОЖНА ДІСТАТИ ЧЕРЕЗ:Georg, Corraterie 10, Geneve.

Сочиненія Чернышевскаго:Судъ надъ Чернышевскимъ и „Что Дѣлать" 5 фр.Полемическія красоты........... 4 „Примѣч. и Дополненія къ Пол. Эконом. Милля 4 „Очерки изъ полит. эконом. по М и л л ю . . . 6 „Л е с с и н г ъ . . . . . . . . . . . . . 4 „ Кавеньякъ (Изданіе Соц. Демокр. библіот.) 2 „Борьба партій во Франціи (Изд. Соц.Дем.библ.) 2 „Іюльская м о н а р х і я . . . . . . . . . 2 „ 5 0Антропологическій принципъ въ философіи .2 „Письма безь адресса. Н. Г. Чернышевскаго. (Изд. ВПЕРЕДЪ.)Община и Государство Н. Г. Чернышевскаго. (Изд. НАБАТЪ.)

ОБЩЕЕ Дѣло, ЕЖЕМѢСЯЧНЫЙ журналъ, съ 1877 9 №№ по 1 Фр.

ВПЕРЕДЪ. Непереодическое обозрѣніе т. ІІ6 марк.„ „ т. ІІІ 8 марк.„ „ т. ІV 3 „„ „ т. V 5 „ВПЕРЕДЪ. Двухнедѣльное обозрѣніе, 1875—76.

НАБАТЪ Органъ русскихъ ревоціонеровъ 1875—77 по 1 фр.ОБЩИНА

соціально-революціонное обозрѣніе, съ 1878. 4 №№ по 1 op.

Сытые и Голодные (Изд. газеты „Работникъ") 5 ФРНа жизнь и смерть. Р о м а н ъ . . . . . . . 7

КОБЗАРЬ ШЕВЧЕНКА Т. I., ІІ. 5 гульд.ГРОМАДСЬКИJ ДРУГ

Місьачник літературниj і політичниj Ред. М Павлик.у Львові ч. І. 1878.

За МІСЬАЦЬ ЦЬВІТЕНЬ : 1.) Товаришам с тьурми. — Мирона ***2) Патріотичні пориви. І. — Ів. Франка, 3) Jурко Куликів. — М.Павлика. 4.) Шчо таке соціализм. — Д-ра А. ШТЕФЛЕ. 5.) Пригода д.Іловаjскаго в Галиччині. — К. В. 6.) Із Генриха Геjного. І. Посту-повиj рок в Парижі. 7.) Молитва попа з польського. — М. Родоцьа.8.) Де шчо про релігіjні секти на Украjіні.—Е. Б—ова. 9)Хроника:Zukunft. Socialistische Revue. «Община». Наші просвітні починки. Прожитье. — ІІІч. С. Де шчо про Cep6ijy. — С. К. 10.) Словникъ. 11.)Вібліографіjа.

ТІ Ж ВИДАНЬНЬА МОЖНА ДІСТАТИ ЧЕРЕЗ:С. HELF, WIEN.

GRАEVE, BUCHAREST.

КНИГИ, ВИДАНІ ТИМ ЖЕ АВТОРОМ:В POCCIJI:

Вопросъ объ исторігческомъ значеніи Римскоj имперіи. Кіевъ 1870 г. Цѣна 1 р. 50.

Малорусскія народныя преданія и разсказы. Кіевъ 1876 г. Цѣна 2 р. (Изъ III тома Зап. Югозап. отд. Р. Геогра Ф. общ). Про украjінських козаків, татар та турків. Кіевъ 1876 г. Ц. 10 к.

Повісті Іосифа Федьковича з переднім словом про галицько- руське письменство. Кіевъ 1875. Ц. 1 руб. . Историческія пѣсни Малорусскаго народа съ примѣчаніями Вл.Антоновича и Драгомавова. Томъ І. Пѣсни вѣка дружиннаго икняжескаго. Пѣсни вѣка козацкаго : А) Пѣсни о борьбѣ съ та-тарами и турками. Кіевъ 1874 г. (Удостоено преміей Академ.Наукъ въ Петербургѣ). Томъ II, вып. І. В. Пѣсні о борьбѣ съполяками. Кіевъ 1875 г.

ЗА ГРАНИЦЕJУ:Ukraїno. Movimento letterario ruteno in Russia e Gallizia. Firenze 1873. Loеscher. 1 Fr.Украінець. Література россійска, великорусска, украинска и га-лицка. Львів 1873—74.Галицько-руське письменство. Львів. 1876 Ц. 12 кр. австр.

По вопросу о Малорусской литературѣ (Панславизыъ, панрус- сизмъ и панмалоруссизмъ), Бѣна С. Helf, 1876 г. Ц. 80 Кр.

Турки внутренніе и внѣишіе. Женева 4876г. Georg 1876.Ц.1 фр.Народні школи на Украjіні серед житьтьа і письменства в Poc-ciji. (З виданьньа «Громада»). Женева Georg 1877 г. Ц. З Фр.Дѣтоубійство, совершаемое русскимъ правительствомъ. Женщи-ны процесса московск. соціалистовъ. Женева Georg 1877. Ц. 25 с.Внутреннее рабство и война за освобожденіе. Женева 1877Громада. Украjінська збірка. І. «Переднье Слово до Громади».